ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:38
З давніх часів наші предки
використовували різноманітні носії,
на яких можна було б
залишити видбиток,
бо мова носить видбиток усього життя нації.
Та у кожного племя існує свій
- живий носій праслов'янської мови,
які мігрували.

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:35
Рівнодення день,
Рівнодення ніч
в рівноважному положенні знаходяться
до годин, до хвилин,
до секунд, точнісінько
завмирають у сезонному зближенні
забезпечено рівність
ночі та дня

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:34
А небо знає
Вся земля горить у війні
Рідну землю Російські вороги знищуюють
Руйнують міста
Світлих дітей вбивають
і ґвалтують та мирних людей вбивають,
калічать і катують
Наче нема Бога на землі

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:33
Пізної ночі ми з’єдналися знов
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:31
У двох світів Інь та Янь,
Одночасно - два неподільні божества,
Рухлива примарна грань,
Великої межі Інь та Янь.
В цих Інь та Янь є рівновага,
Гармонія світів присутня.
Прагнення брати і віддавати,
І доповнюючи - продовжувати,

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:30
Високо на горі наш гетьман вельможний
І кошовий отаман стояли.
Їх обирали козаки…
Вони дивилися на краєвид своєї землі
Та на козаків…
Могутні козаки жили там.
Бо козаки воїни величні,
прославлені у віках.

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:28
Заселені місця племенами
Стали місцем проживання,
І кожне плем’я очолювали різні князі,
Кожний князь судив, водив на бій очолених людей,
Перший був князь у відвазі
І у мудрості своїй,
А коли ставав не здатним до ладу
І боротьби,

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:27
Жили на світі різні племена,
Розкидаючи свої оселі
на різних куточках землі.
Племена оселялися цілим родом
І мали різні імена ці племена:
Різні племена складали свій рід
Наймудріший,
найстаріший вождь цілим родом керував

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:25
Сьогодні день святої Трійці
Зібралися три духа:
Бог триєдиний господь, Бог - син і Бог - дух святий вітають
Над Україною в небі,
Допомогти хочуть.
Так святиться вся природа.
Бог - батько творить мир чудовий,
Бог - син спокутує гріхи,

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:24
Stop telling people
more than need to know

Stop telling people your business.
Some people talk to you
so they can talk about you

Stop explaining yourself

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:22
Диво - видіння було уві сні, як віщі ночі:
Мені прийшло видіння,
Щось у темряві світилось.
Я спочатку не повірила своїм очам,
Але уві сні з’явилася Свята Марія,
Яка сяяла мов сонце
І очима розмовляє,
Яке диво на Україну чекає

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:22
One day, someone will
Love you the way you
deserve to be loved
And you won't have to
fight for it.

Your smile, your eyes,
the way you laugh,

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:20
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід уперед
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід назад.
Так я веду гру світів...
Гра і знову крок та мат!
летять на підлогу шахові фігури.
роблю фігурами хід на угад

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:19
У кожної відьми десь заховано серце.
А хто знайде його — підкорить відьму собі.

Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.

Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:18
Душа вічна, можливо,
вона приходила на землю один раз.

Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх

Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:16
Я слухаю та дивлюся на тебе щодня
Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:14
«А що таке було кріпосне право?
Кріпосне право - це патріотизм,
закріплений на папері.
Людина була пов'язана зі своєю землею-матінкою
не лише почуттям обов'язку, а й документально.
Кріпосне право - це мудрість народу,
це чотириста років нашо

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:10
Життя - гра. Все залежить від тебе, твої ідеї, твої думки.
Потрібно тільки підняти свою дупу з дивана
і йти вперед, нехай повільно, але до вершини.

Якщо ти кажеш: "Знаєш, вчора я зустрів себе і подумав,
що я справжня дупа", - це серйозний приві

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:09
Музика надихає увесь світ,
дарує душі крили, сприяє польоту, уяві;
музика додає життя і веселощі всьому існуючому…
Її можна назвати втіленням всього прекрасного
і всього піднесеного.

Не уявляю собі життя без музики.
Музика для мене не просто

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:08
Ліс - живий, він все відчуває,
все розуміє.

Життя схоже на ліс;
іноді ми губимося і не знаємо,
що робити,
але якщо ми будемо ділитися своїми переживаннями
і досвідом, подорож стане не такою вже поганою

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:07
Поки любов жива вона черпає сили в самій собі,
а часом і в тому що здавалося б повинно її вбивати:
в забаганках, в суворості, в холодності, в рівнощі.
На противагу любові, дружба вимагає догляду:
їй потрібні турботи, довіра та поблажливість,
інак

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:06
Небесні зірки не танцюють, але світять.
Земні зірки не світять, але запалюють.

Ніч уже розстелила на небі
темне покривало з яскравими іскринками зірок...

Якщо у тебе є мрії, добивайся їх і разом з ними лети,
не бійся впасти, бо хто не пробує н

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:05
У космосі немає нічого, крім вищого,
свідомого, нескінченного та щасливого життя.
Решта, по малості, непомітно.
Скрізь існують планети
і скрізь вони готові до сприйняття життя

Загальний вигляд Всесвіту завжди однаковий.
Якщо одні сонця згасают

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:04
There is not love without hope,
no hope without love,
and neither love nor hope without faith
Faith is what gets you started.
Hope is what keeps you going.
Love is what brings you to the end.
When our whole life is one faith, hope,
love, prayer

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:03
Україна – це вічність, не тільки сьогоднішня,
але передусім майбутня й минула.
Батьківщина - мати, умій за неї постояти.
Батьківщина починається з сім'ї.
Батьківщину, як і батьків, на чужині не знайдеш.

Люблять батьківщину не за те,
що вона вел

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:01
Цієї темряви бездонного космосу не вистачить,
щоб погасити полум'я однієї свічки

Страх - твій найкращий друг і твій найлютіший ворог.
Він як вогонь. Якщо ти контролюєш вогонь,
ти можеш готувати на ньому.
Якщо ти втрачаєш над ним контроль,
ві

Наталія Кравченко
2024.03.29 14:00
Розквітала країна Марія
Раптом вороги напали
І ми сховалися в найглибші підвали.
Днями і ночами ми не спали…
Все мріяли про майбутнє країни Марії.
Сидячи в темряві
Людські очі багато бачили,
Відчували біль та горе,

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:58
Новий рік - це коли батько намагається переконати своїх дітей у тому,
що він Дід Мороз,
а свою дружину - що він не Дід Мороз.
Юність - це коли ти вже не віриш,
що на Новий рік до тебе прийде Дід Мороз,
але ще сподіваєшся, що прийде Снігурка.
Суч

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:57
i think that gravity sets into everything,
including careers,
but pendulums do swing
and mountains do become valleys after a while...
 if you keep on walking.

mountains are like a girl's mood swings
and boy that's a sweet sour kinda mysterio

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:56
Though my soul may set in darkness,
 it will rise in perfect light:
I have loved the stars too fondly,
to be fearful of the night

And when the night is cloudy
There is still a light that shines on me
Shine on until tomorrow, let it be…

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:55
The number one reason most people don't get
what they want is that
they don't know what they want.
Rich people are totally clear
that they want wealth.

The fastest way to make
money is to solve a problem.

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:54
There is a battle of two wolves inside us.
one is evil.
It is anger, jealousy, greed,
resentment, lies, inferiority and ego.
The other is good. It is joy, peace, love,
hope humility, kindness, empathy and truth.
The wolf that wins is the one you f

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:53
I don’t know how many roles
I can ask my dad to play in my life,
but so far, father, best friend, role model,
 mentor and grandfather to
my children are working out quite well

I've reprised roles in the theater,
which is somehow more accepted,

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:52
Крізь кожне серце,
крізь кожні мережі
Проб'ється моє свавілля.
Мене - бачиш кучері безпутні ці? -
Земною не зробиш сіллю.

З неслухняної дочки свавільна жінка.

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:51
Нашим девізом має бути не
«Прощайте один одному»,
але швидше за: «Зрозумійте одне одного».

Життя навчило мене багато прощати,
але ще більше шукати прощення.

«Прощаючи тих, хто мене критикує,

Наталія Кравченко
2024.03.29 13:49
Ліс – прекрасний прояв сили природи
і самий яскравий приклад її досконалості.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Василь Марківський
2024.03.26

Вадим Водичка
2024.03.26

Лава Вулкана
2024.03.20

Надія Богодар
2024.03.18

перо Христя Чорне
2024.03.15

Володимир Назарук Одеса
2024.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Ярослав Чорногуз - [ 2024.03.24 09:59 ]
    Любовна гра (вінок сонетів)
    І

    Едем уяви родить соловій --
    Як щастя зберегти, не зруйнувати?
    Візьми себе й на вірність перевір --
    За прикладом співочого пташати!

    Витьохкує, тоді шука в траві
    Гілки дрібні -- гніздечко будувати.
    Подрузі - до останнього, повір --
    Так віддане створіннячко крилате.

    То тільки лев, той волохатий цар --
    Султан звірячий, прайд* узяв для себе,
    Бо сильному, мабуть замало пар...

    У мене серце, всі пісні -- про тебе.
    Любові п'ємо золотий нектар...
    Кохана, ти зі мною, що ще треба?!
    _______________________________
    *Прайд - свого роду лев'ячий гарем, куди входить кілька левиць.

    ІІ

    Кохана, ти зі мною, що ще треба?!
    Тікає геть розпука і жура...
    Приходить радість, як вода до стебел,
    Проміниться, мов сонячний Бог Ра.

    Ясніє весь життя мого перебіг,
    Неначе золота прийшла пора --
    Вже труться шийками лебідка й лебідь,
    То починається любовна гра.

    Із темряви чигають чорні круки,
    Підстерігають змії у норі,
    Або розбійники-башибузуки...

    Не діжде чорт, щоб руки тут нагрів!
    Вербові котики так пестять руки --
    Утілилась моя найкраща з мрій...


    ІІІ

    Утілилась моя найкраща з мрій...
    Це -- щастя неймовірне у коханні --
    Всю дарувати насолоду їй...
    Взаємні мати ніжності неждані.

    Мов огортає вітер-ласковій,
    Шле пахощі пестливі чарування...
    Ти відчуттям навіки тим здобрій...
    Зігріє хай миттєвості останні.

    Дай сили, доле, уникать спокус --
    Є найдорожче зберегти потреба.
    Щоранку вищим силам помолюсь --

    За цю красуню, наче юну Гебу --
    Усе милуюся, не надивлюсь --
    Я вдячний Вам, Боги мої, о небо!..

    ІV

    Я вдячний Вам, Боги мої, о небо
    За всі роки кохання золоті,
    Даруй же витримку -- на плечі -- кебу*,
    Стосунки найдорожчі зберегти.

    Хай ніжно-трепетний пташиний щебіт
    Звучить, як райська музика в житті,
    Щоб вишукані звуки лютні Феба**
    Будили знову почуття святі.

    А щастя десь у нетрях заблукало --
    Навколо дикі урвища й рови.
    Сичить з-під каменя зміїне жало...

    Яриле, висвітли шлях польовий,
    Яви небачений любові спалах,
    Ці узи доленосні не порви!
    __________________________
    *Кебу - голову.
    Феб - у римськиій міфології -- синонім грецького Аполлона.

    V

    Ці узи доленосні не порви --
    Вони вузлом Гордієвим сплелися.
    Супроти гостряка важких провин
    Волокна подолають вістря списа.

    Обурений той погляд з-під брови --
    Хай кане в Лету, краще усміхнися,
    Кохана, спалах ніжності яви,
    Благословляє нас Ярило з висі.

    Наваляться ще прояви хандри,
    Сховатися від неї краще де би?
    Втекти із середовища Мари...

    Я злості позбуваюсь і ганеби,
    Прийди, любове, світ новий створи,
    Бо стану бранцем темного Ереба*,
    ____________________________
    *Ереб - Підземне царство мороку, через яке душі померлих проходять в Аїд (гр.)



    Бо стану бранцем темного Ереба* --
    Він у тенета майже був затяг.
    Аїде, ось тобі новий служебник,
    Тож піднімай, кістлява, чорний стяг.

    З коханою сваритись випав жереб,
    Від горя потихеньку їхав дах.
    Життя усе тоді пішло шкерЕберть,
    Страждаючи, ридав, потроху чах.

    Допомогло уникнуть небо лиха --
    Всесильна ця любов -- при булаві --
    Який би гріх в потилицю не дихав,

    Ярило завше світлим шляхом вів...
    Коли буття залишить миті-крихти --
    Впаду на квіти щастя неживі...
    ____________________________
    *Ереб - Підземне царство мороку, через яке душі померлих проходять в Аїд (гр.)



    VІІ

    Впаду на квіти щастя неживі --
    Який це біль, словами не сказати --
    Стікає кровію сонетний вірш,
    Згасає світ, як мрево сірувате --

    Тьмянішають видіння зорові,
    Стискають безнадійності лещата,
    Неначе хто весь кисень перекрив,
    І тіло починає відмирати...

    Раптово світло сяє із небес --
    Бог-лікар застосовує плацебо*,
    Несе з Олімпу добру вість Гермес** --

    Мов сльози радості прорвали греблю --
    Мене кохає мила -- я воскрес!
    Дай вижить, доле, пригорни до себе.
    ______________________________
    *Плацебо -- лікування методом навіювання.
    **Гермес - Бог, посланець олімпійських Богів у грецькій міфології.

    VІІІ

    Дай вижить, доле, пригорни до себе,
    Хоч трішки щастя ти мені хлюпни.
    Тікати в Краків чи Аддіс-Абебу
    Не довелося щоби від війни.

    Хтось інший вирушає за поребрик,
    Мене -- до рідної землі припни.
    Безбатченки, безхатьки сухоребрі
    Блукають, наче привиди вони.

    Я хочу разом зі своїм народом
    Полум'яніть од визвольних змагань,
    Пронести прапор України гордо...

    Веди, любове, у сяйливу рань
    Мій шляху, сповнись величчю акордів,
    Хай небезпеками випробувань.
    _____________________________________
    *ВипробувАнь - авторський поетичний наголос, значно кращий, ніж словниковий нелогічний наголос.

    ІХ

    Хай небезпеками випробувань*
    Насичена, здається, кожна днина,
    Та витончену душу не порань
    Об гострого цинізму шабелину.

    Отруєною може бути грань,
    Коли проникне в серце на хвилину.
    Тоді раптово дихать перестань,
    І виштовхни нечисте, бо загинеш.

    У досконале, дивовижне вір,
    Згадай мелодію красиву наю,
    Кохання, що дарує щастя, мир!

    Тим янголом-захисником витає...
    Хоч іноді, немов лавина з гір, --
    Життя, бува, виводить нас із раю,
    _______________________________
    *ВипробувАнь - авторський поетичний наголос, значно кращий, ніж словниковий нелогічний наголос.


    Х

    Життя, бува, виводить нас із раю,
    Зло вимальовує принадний гріх,
    Розбещений комфортом, потрапляєш
    У пекло вседозволених утіх.

    Крадеш чужих жінок од Менелаїв*,
    Їм роги наставляєш, як на сміх,
    Ще й коньяку цистерну випиваєш,
    О де та міра крайнощів твоїх?!

    А потім боже маєш покарання --
    Митарства по лікарнях, буйна "п'янь",
    Втрачаєш друзів і своє кохання...

    Хоч зеком, самовбивцею не стань --
    Оце тобі межа буття остання --
    В дугу згина його могутня длань.
    ____________________________
    *Троянський царевич Паріс викрав у спартанського царя Менелая його дружину прекрасну Єлену, через що почалася Троянська війна, що призвела до загибелі Трої, про це розповідає нам "Іліада" Гомера.

    ХІ

    В дугу згина його могутня длань,
    Життя застерігає: будь обачним,
    Живемо раз, отож собі шамань,
    Аби не уподібнитися мачо

    Заради пустоцвітних раювань...
    Як долю ти знайшов свою, козаче,
    Єднай лише із нею Інь і Янь --
    Нехай вона від щастя тільки плаче.

    Ще буде провокацій ого-го,
    За вірним всі жінки "поумирають" --
    Щоб силу чару спробувать свого...

    Ставай стійким, дотримуйся звичаю.
    Буття тобі спокуси шле кругом,
    Але дарує витримку безкраю.

    ХІІ

    Але дарує витримку безкраю,
    Нарешті, на владику схожим став --
    Той, хто собою володіє, знає --
    Країни тим скоряються, міста...

    Їм доля випадає незвичайна --
    Простелиться дорога золота,
    В палацах, замках жити випадає,
    Ще й королівські цілувать вуста.

    Усе те, звісно, жде свойого часу --
    Напої пить провінції Шампань,
    До чого так аристократи ласі --

    Не будуть, бо прийде крамарська рвань*,
    Хай сила волі ці напасті гасить
    І міць, коли стискає біль страждань.
    _______________________________________
    *Крамарська рвань - мається на увазі французька революція 1793-го року, коли до влади прийшли Робесп'єри, Марати -- крамарі, швондери, буржуа, які повалили клас аристократів.

    ХІІІ

    І міць, коли стискає біль страждань,
    Здригається земля від канонади...
    Так хочеться весни благоухань,
    Відчути щастя пестощі й принади.

    Отих кохання пристрасних торкань --
    Як уві сні -- од любої наяди.
    Ну зовсім протилежних почувань,
    Полегкості шляхетної розради.

    Життя контрасти -- без одноманіть --
    Неначе торт родзинками вкривають --
    Або в пустелі -- рай земний зустріть --

    Вустами спраги -- струмінь водограю.
    А потім знов -- ненависть кожну мить --
    Вогнем пекельним спротив наростає.

    ХІV

    Вогнем пекельним спротив наростає,
    Як стоголовий змій -- московський гад,
    Від Дону до прекрасного Дунаю --
    Рубають шиї вістря канонад.

    І скільки не стинай - все відростають
    Ці мамби, кобри, ефи - змієград,
    Дістануться гірського навіть плаю
    Цинічні орди орківських солдат.

    Та наші перемелюють невпинно --
    Безстрашні гайдамаки гайові --
    Знаходять в найтаємніших шпаринах...

    Любов'ю світлі душі онови,
    Яриле, хай пощезне слід вужиний,
    Едем уяви родить соловій.


    МАГІСТРАЛ

    Едем уяви родить соловій
    Кохана, ти зі мною, що ще треба?!
    Утілилась моя найкраща з мрій...
    Я вдячний Вам, Боги мої, о небо

    Ці узи доленосні не порви --
    Бо стану бранцем темного Ереба*,
    Впаду на квіти щастя неживі...
    Дай вижить, доле, пригорни до себе.

    Хай небезпеками випробувань**
    Життя, бува, виводить нас із раю,
    В дугу згина його могутня длань,

    Але дарує витримку безкраю,
    І міць, коли стискає біль страждань,
    Вогнем пекельним спротив наростає.
    ______________________________
    *Ереб - Підземне царство мороку, через яке душі померлих проходять в Аїд (гр.)
    **ВипробувАнь - авторський поетичний наголос, значно кращий, ніж словниковий нелогічний наголос.


    23 березня 7532 р. (Від Трипілля) (2024)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2024.03.16 10:45 ]
    Кохання королів і поетів (вінок сонетів)
    І

    Леліє радість між сумних історій,
    Кохання б вимальовував щодня,
    Красиві, ніжні личка у фарфорі,
    Коли сідає мила на коня,

    Мов дама з роду Вітовтів*, Тюдорів**
    До любого таємно поганя.
    Зображенням тим потім підкоморій***
    Оздобить стіни зАмку навмання...

    А може навіть строго, послідовно
    Розмістить мальовидла. Крізь віки --
    Пройдуть вони, як пам'ятки духовні...

    Ці - почуття святого сторінки --
    Його краса моє життя наповнить,
    Розвіє геть розпачливі думки.
    __________________________
    *Вітовти - родина литовських князів ХІV-ХV cт.
    ** Тюдори - англійська королівська династія, що правила в Англії у ХV - ХVІІ ст.
    ***Підкоморій - придворний камергер, радник королів, князів, в чиї обов'язки входило оздоблення їхніх покоїв.

    ІІ


    Розвіє геть розпачливі думки --
    З тобою поруч хочу бути тільки --
    Лише щасливій долі завдяки...
    Не знаю, залишилось років скільки?

    Пом'якшую відносин гостряки --
    Як можу, навертаю їх до спілки...
    Плекаю квіти серця залюбки
    Для тебе, щебетушко-перепілко.

    Життя, буває, стискує кулак.
    Б'є московитське зомбі триколорів --
    Нашестя войовничих вурдалак...

    Але мине епоха тих "сирборів",
    Кохання світло знову шле нам знак --
    Засяє ніжно сонечко надворі,

    ІІІ

    Засяє ніжно сонечко надворі,
    Прийде весна, розчулить всі серця,
    Чарівністю цариці Феодори
    Юстиніана звабить до вінця*.

    Повибігають вівці із обори,
    Попаруватися у табунцях...
    Вже навіть на суворім Лабрадорі**
    Любов панує волею творця.

    А між людей трапляються пліткарки,
    (Тіпун би вкоротив їм язики!)
    Що полюбляють заглядати в шпарку

    Сховає все гайочок гомінкий,
    Хай від кохання зробиться нам жарко,
    І усміхнуться уночі зірки.
    _______________________
    *Феодора - візантійська цариця, дружина імператора Юстиніана (VІ ст. н.е.), була простою дівчиною, яка відзначалася красою, розумом, надзвичайною чарівністю і твердою волею, чим і підкорила серце царя.
    **Лабрадор - півострів на Півночі Канади, який омивається частково Північним льодовитим океаном.

    ІV

    І усміхнуться уночі зірки --
    Там дві із них, напевне, будуть наші...
    Щасливо світять довгі нам роки,
    Стосунки не поточать болем шашіль,

    Огидні пересуди чи плітки...
    Гіркі свої вже випили ми чаші,
    Тому, можливо, є нові витки
    Життя - мінливого розгардіяшу.

    Чимало загадкового у нім --
    Потрібен тут розгадувач кросвордів --
    Буття готує ребуси чудні...

    Кохання має теж палату лордів --
    Еліта ця негорда в дні ясні --
    Хоч іноді хай ласкою говорить.

    V

    Хоч іноді хай ласкою говорить,
    Промовисто мовчить без зайвих слів.
    Чи ощасливить величчю мілорда,
    Покаже всім кохання королів.

    Коли дарують парки і курорти,
    Коштовності, ще й замки, кораблі,
    Фільварки гарні, чарівні фіорди*...
    Прекрасне, дивовижне на землі.

    А що поет коханій подарує?
    Оці стражданням змучені рядки?
    Слів золото, написаних усує?

    Омріяні у небесах зірки?!
    Лиш вічністю всміхнеться, поцілує
    Життя, де все буває навпаки.
    __________________________
    *Фіорд - fjord) — довга, вузька морська затока, яка часто тягнеться далеко усередину узбережжя. Фіорд походить від затоплення морем долини колишнього льодовика.



    Життя, де все буває навпаки
    Всілякі улаштовує сюрпризи --
    Із пекла посилаючи плювки,
    Цілунки потім шле від парадизу.

    Любові пахощі тонкі, п'янкі --
    Оповивають зверху і до низу,
    Аж раптом ауру рве на шматки --
    Хвороба нервів, це -- здоров'я криза.

    А як не ревнувати цих красунь?!
    Вони то стерви, чи занадто добрі...
    О скільки чуєм сварок ми відлунь!

    Чоловіки, хоч воїни хоробрі --
    Готові од нещастя й повнолунь
    "Втопитися" в горілці, у кагорі.

    VІІ

    "Втопитися" в горілці, у кагорі --
    Бажання від розпуки та жалю
    З'являється, де діти очі мокрі?
    Для забуття я трунком їх заллю.

    Здолає сон. Ачи піде на користь?
    Напівзатопленому кораблю?
    Похмілля день яснесенький спотворить --
    Це побажать лиш можна москалю!

    Будь сильним, що б не сталося, мій друже,
    Бо лузерів* цураються жінки,
    Плече їм чоловіче треба мужнє...

    Кохання іноді - тягар важкий!
    Тож випивкою знять вагу напружень
    Буває, дуже хочеться таки.
    __________________________________
    *Лузер - невдаха, той що задніх пасе.

    VІІІ

    Буває, дуже хочеться таки
    Нажлуктитись абсенту з Вітром Ночі*.
    О друже мій, відвертий, говіркий,
    Цікаво, що навієш, нашепочеш...

    Про кого розмовляють парубки?
    Кохання згадують у час урочий.
    Як на побачення біг навпрошки,
    Так поспішав, аж розірвав сорочку?!

    Ти назовеш хворобою любов?
    Від неї передчасні є сивини...
    А дехто й самогубну смерть знайшов?!

    Але ж які поезії перлини
    Створилися... То наливай же знов!
    Та чи врятує забуття хвилинне?!
    ______________________________
    * Вітер Ночі - псевдонім друга-поета, Володимира Шкляренка.

    ІХ

    Та чи врятує забуття хвилинне?
    На мить собі розслабитись дозволь.
    Якщо перебереш, тоді тваринні
    Пробуджує інстинкти алкоголь.

    Ти лаєшся, а іноді, нестримний,
    До бійки рвешся, втративши контроль,
    Гаси в собі ту дурощів жарину,
    Вона ганебну пропонує роль.

    Кохання справжнє ні, не передбачиш,
    Хоч би і був найпершим із месій.
    Й тверезому ті ревнощі гарячі

    Нашіптують: "Заріж його, убий!"...
    Лиш мудрість вбереже тебе обачна
    Від холоду розвихрених завій.

    Х

    Від холоду розвихрених завій
    Буває, що рятує нас омана.
    Ти заховайся, правдонько, постій --
    Інакше з'явиться сердечна рана.

    Хтось однолюб запеклий, вольовий,
    А інший -- із ментальністю султана.
    Страждає перший в парі отакій --
    Як істину пізнає, безталанний.

    Негарно -- заперечать нам -- брехать --
    Мов розливать навколо баговиння.
    Та хто живе, скажіте, без гріха?!

    І полігамному вдавать невинність
    Доводиться. Рятує шлюб нехай,
    Бо щастя птах од цього не прилине.


    ХІ

    Бо щастя птах од цього не прилине...
    Буває, що весна зими страшніш.
    Кохання гріло холоди щоднини,
    Прийшло тепло, а стало ще гіркіш.

    Померло почуття в лиху годину,
    На згадку залишився тільки вірш.
    Коли, нещасний, я цей світ покину?
    Прийди до мене смертонько, скоріш.

    Утри вже носа, дорогий поете,
    Інакше виллєш з голови весь лій.
    Падіння, зрозумій, початок злету!

    Ти amaretto* у бокал долий -
    Любов зафонтанує піруетом!
    О де ти, щемний вітре-весновій?
    __________________________
    *Amaretto - вино, щось типу любовного напою.

    ХІІ

    О де ти, щемний вітре-весновій?
    Чому полинув у світи незнані?
    Лиш березня лишив такий хмільний
    Той запах, наче спогад про кохану?

    Лейла моя, душа -- тобі одній --
    Уся печаль і радості неждані,
    Краса небесна, спокій щастя мій,
    Вернися в рай - моє палке благання!

    Карай мене за мимовільний гріх,
    Хай тіло з того болю стане синє,
    Порозшматовує його батіг...

    Стерплю ці муки, золота Богине,
    Прошу - даруй сяйний, веселий сміх,
    Дай насолоди любощів дитинних...

    ХІІІ

    Дай насолоди любощів дитинних...
    Весна у серці знову зацвіте!
    Тоді із білосніжної перини
    Промінням бризне щастя золоте!

    Розкриє сад обійми нам гостинно --
    Той білий рай, в якім купавсь поет,
    Душі там одірвалась половина,
    Нехай навіки знову приросте.

    Для чвар найкраще місце -- пекло чорне!
    Де гару крематорного повів,
    Думки він темні наші хай огорне.

    А рідні сокровенності лелій --
    Повитікає з них усе мінорне --
    Едем уяви родить соловій.

    ХІV

    Едем уяви родить соловій,
    Неначе серце із грудей виймає.
    Аж зір його увесь посоловів -
    Любовний хміль -- од щастя чи одчаю.

    Фіоритури* - ну немає слів,
    Лиш тільки троє - я тебе кохаю.
    Від почуття також -- мов очманів --
    Ізнову кличу пристрасно до раю.

    Стосунків чистих брудом не погАнь,
    Кинь в перелюбстві ставити рекорди
    Аби уникнути злих запитань...

    Якщо на гріх штовхатиме погорда,
    Нам Бог дає суворість покарань,
    Леліє радість між сумних історій.
    ______________________________
    *Фіоритура (італ. Fioritura, що означає «цвісти» або «квітучий»; множинна fioriture) — це вишукане прикрашення мелодійних ліній, позначених композитором, або імпровізованих під час виступу.


    VІІ МАГІСТРАЛ

    Леліє радість між сумних історій,
    Розвіє геть розпачливі думки.
    Засяє ніжно сонечко надворі,
    І усміхнуться уночі зірки.

    Хоч іноді хай ласкою говорить
    Життя, що все нам робить навпаки.
    "Втопитися" в горілці, у кагорі
    Буває, дуже хочеться таки.

    Та чи врятує забуття хвилинне
    Від холоду розвихрених завій?
    Бо щастя птах од цього не прилине...

    О де ти, щемний вітре-весновій?
    Дай насолоди любощів дитинних...
    Едем уяви родить соловій.

    26 лютого - 8 березня 7532 р. (Від Трипілля) (2024)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2024.02.29 23:15 ]
    Вітер натхнення (вінок сонетів)
    І
    Світи, місяченьку,
    Світи на діброву,
    Нехай я перейду,
    Нехай я перейду,
    До дівчини на розмову
    З народної пісні

    І співом зависають у траві...
    Сільські мені згадались вечорниці...
    Влаштовували танці там криві*,
    Виводили мелодії дівиці...

    А парубки вторили їм услід,
    Спалахували щастям їхні лиця,
    Многоголосся чарівний політ --
    Що й місяць в небі починав світиться.

    Тепер вже людства більше по містах
    Черпає музику воно з ю-туба,
    Як мало українського, аж страх...

    Народний мелос рідко нас голубить...
    Та на моїх закоханих вустах --
    Пісні найкращі - лиш для тебе, люба.
    ______________________________
    **Під час виконання «кривого танцю» всі учасники стають в ряд, взявшись за руки. Дівчина, яка йде попереду «виводить кривого танця» — веде всіх за собою. Лінія, яка описують виконавці хороводу має вигляд кривої. Звідси і назва — «кривий танець». Кожен наступний учасник точно повторює лінію ходи попереднього танцівника.

    «Кривий танець» належить до так званих «ключових» хороводів, які на відміну від «колових» хороводів, водили довгою лінією — «ключем».

    ІІ

    Пісні найкращі - лиш для тебе, люба,
    Співаю, компоную, цим живу.
    Вже вечорниці перейшли до клубу,
    Це -- нині інші форми наяву.

    О винахід великий працелюбів --
    Цей інтернет сторінку дав нову.
    Бо світ увесь доступний став розумним --
    І я тим океаном теж пливу.

    А далі що? Майбутнього боюся,
    Ще іноді реальності старій
    Належне віддаю, але у русі

    Перебуваю. Ти, любове, грій.
    Музичні твори -- ними надихнуся,
    В моїй вони рояться голові.

    ІІІ

    В моїй вони рояться голові,
    О ті пісні - плоди рясні натхнення,
    Від серця мого - ніжності привіт,
    У дні замріяні - передвесення.

    Приваби незамінний мій магніт,
    Ці чари дивовижно-незбагненні,
    І вроди найчудовішої квіт,
    Найкращих слів ласкавості щоденні.

    Сахаюсь чорнобожих намагань
    Мене провокувать на лайку грубу.
    Щоб не було принизливих прощань!

    Зі щастя келиха душа пригубить
    Мелодії закоханих зізнань --
    Наспівують їх мимоволі губи.

    ІV

    Наспівують їх мимоволі губи --
    Не лиш пісні, але й романси теж!
    Душа інтелігенції так любить
    Послухать серце... Щоб ішов кортеж

    Цих творів дивовижних, мов до шлюбу,
    В салоні між картин, краси одеж,
    Де вишукане все - Пріам, Гекуба* --
    Сюжети старовинні ти знайдеш.

    Реальності важкій напротивагу
    Магнітних бур, туманів, хоч зомлій,
    Задовольниш аристократа спрагу...

    Даруй своїй прекрасній, дорогій
    Цю незрівнянну про кохання сагу --
    Натхнення вітре чарівний, повій!
    ________________________________
    *Пріам, Гекуба - троянський цар Пріам та його дружина Гекуба - персонажі "Іліади" Гомера, сюжети з якої нерідко брали і беруть художники для своїх вишуканих полотен, які прикрашають аристократичні салони.

    V

    Натхнення вітре чарівний, повій,
    Даруй політ фантазії безмежний,
    Планеті щастя квіти дай усій,
    Хай чад війни попід землею щезне.

    А людство уклоняється красі --
    Будує гарні парки, зАмки, вежі.
    І чути понад ними звідусіль
    Кохання диво-музику бентежну.

    Лиш на задвірках десь -- огидний бруд,
    Варнякання сп'янілих душогубів,
    Негідникам усім - ганебний суд...

    Любов нам грає у небесні труби,
    Поет її возносить в абсолют
    Могутністю розвихреного чуба.



    Могутністю розвихреного чуба
    Ярило віє -- відмикач небес.
    Він -- покровитель пестощів і злюбу,
    Немов з кохання зітканий увесь.

    Красуня кожна - то його улюба*
    Якщо у гречку стрибне чи овес --
    Аби кохала щиро аж до згуби --
    Зазнає ласки ніжної чудес.

    Багато що здається дрібничковим,
    Як є любові справжньої політ.
    Тоді Дажбог життя усе обновить,

    Щасливо усміхнеться із полів.
    Бо сяєвом ясним отим чудовим
    Розтопить сонце хмари грозові.
    ______________________________
    *Улюба - авторський неологізм в розумінні улюблениця.

    VІІ

    Розтопить сонце хмари грозові --
    Поллється з висі ніжність золотиста,
    На гори, ліс, простори степові,
    Озера площ і ріки вулиць міста.

    Отак весна в розквітлості своїй
    Приходить, як любов небесна, чиста
    Нашіптує йому, а потім їй --
    "Кохай, допоки ще душа вогниста!"

    Та не одійде легко так зима --
    Насипле снігу, граду ця рахуба --
    Його падлюцтва Холоду - тюрма.

    Він для вогню сердечного -- беззубий
    Вже тане лід од віршів недарма --
    Хай світ увесь мої творіння любить!

    VІІІ

    Хай світ увесь мої творіння любить.
    Бажається, щоб дійсно так було!
    Перекладайте їх колеги, ну-бо,
    Там виростив я вічності зело!

    Бо від нахабства ще не впав із дуба,
    Мене, можливо трохи, занесло...
    Та скромний, то неначе самогубець --
    Шанують після смерті, як назло.

    Звичайно, всюди винятки бувають --
    Улюбленець фортуни - чудо-стан,
    З найкращими жінками він у раї --

    Все від життя бере, немов султан!
    Але його писання умирають,
    Якщо осатанілий графоман.

    ІХ

    Якщо осатанілий графоман
    Змастив перо у найчорнішій сажі --
    Сприймай, поете, наклеп жартома --
    Нехай що хоче, те на тебе каже.

    Багнюки ллє хоч цілий океан,
    Прийоми застосує епатажу --
    Це означатиме, ти є -- брахман*,
    І слово щось твоє в суспільстві важить.

    Парадоксальний, може, вислів цей --
    Люби його, не піддавай ігнору,
    То він покаже істинне лице...

    Кохання - мусі-пусі - проговорить!
    Утішиться, кидатиме яйце,
    Судитиме з нахабством прокурора.
    ______________________________
    *Брахман - в індуїзмі абсолютний дух, всесвітня душа, першооснова всіх речей і явищ.

    Х

    Судитиме з нахабством прокурора...
    Він просто бик, що на червоне пре,
    А ти немов у ролі пікадора
    Спис-бандерилью встромиш під хребет.

    Отямиться хай в лютому напорі,
    Аж доки чорт його не забере.
    Зоря вечірня зійде, як Аморе*,
    Мов чарівлива посмішка Гюррем**.

    Кохання почуття благословили
    Влес-книга, Тора, Біблія, Коран --
    Яка це все ж -- непереможна сила...

    Лише наш "друг"-- писака-хуліган
    До рівня опустився гамадрила***,
    Обмови напускаючи туман.
    ___________________________
    *Аморе (італ.) - Кохання, любов.
    **Гюррем (тур.) - та, що сміється. Так турецький султан Сулейман Пишний називав свою дружину українку - настю Лісовську.
    ***Гамадрил - мавпа роду павіанів, підряду вузьконосих мавп.

    ХІ

    Обмови напускаючи туман,
    Все брехні розповсюджує навколо,
    Своїй співає ницості пеан,
    Здригається, немов індиче, воло.

    Оцей літературний шарлатан
    На Образи оригінальні кволий,
    Висмоктує із пальця вірш, роман
    Ще й опонента критикою коле.

    Йому пробачте, люди і Боги,
    Хай вип'є заспокійливий цикорій --
    Нещасний син бабусеньки Яги...

    Любов'ю хлопця обділили, sorry*,
    Шаленство графоманської юги --
    Стрибог його суворо переборе.
    _______________________________
    *sorry - вибачте (англ.).

    ХІІ

    Стрибог його суворо переборе,
    Хай вітер -- неповторності озон --
    До творчих залетить лабораторій.
    І поетесу надихне Музон,

    Поета - Муза, критик -- обговорить,
    Бо велетень письма -- як Робінзон --
    Поб'є літературні він рекорди --
    Самотній острів океанських зон...

    Коли ж то визнають, що справжній геній? --
    Різкий у спілкуванні, ще й тиран.
    Вдягнуть не хоче масочку смирення --

    Бездари завдають жорстоких ран.
    Лиш після смерті праведне учення
    Хіта харизмою уб'є дурман.

    ХІІІ

    Хіта харизмою уб'є дурман...
    Звучатимуть, немов перлини, вірші,
    Літературний знатиме гурман,
    Всі люди цитуватимуть простіші.

    Ще й композитор -- музики шаман --
    Відчує силу слова найгостріше.
    І вічність огортатиме сама
    Їх твір вокалом щонайкрасивішим.

    Митець у кращі відійде світи,
    Як серед вишівських аудиторій,
    По класах шкіл його ім'я нести

    Любов сама візьметься за лекторій...
    Запізно зводить до сердець мости,
    Леліє радість між сумних історій.

    ХІV

    Леліє радість між сумних історій
    Цей автор-виконавець ще й співак
    Багато скине за концерт калорій -
    Так викладається, ох одержимо як!

    Бо стільки є талантів-медоборів,
    Лиш геній з найсильніших -- долі знак
    Отримає в елітному доборі --
    Найбільшу зливу почестей-відзнак.

    Потрібно мати зіроньку щасливу,
    Щоб Усевишній шлях йому відкрив,
    Кохання справжнє сотворило диво --

    Митець -- орач ясних небесних нив.
    Зірки зерном спадають, наче мливо,
    І співом зависають у траві...


    VІ МАГІСТРАЛ

    І співом зависають у траві...
    Пісні найкращі - лиш для тебе, люба,
    В моїй вони рояться голові,
    Наспівують їх мимоволі губи.

    Натхнення вітре чарівний, повій,
    Могутністю розвихреного чуба.
    Розтопить сонце хмари грозові --
    Хай світ увесь мої творіння любить!

    Якщо осатанілий графоман
    Судитиме з нахабством прокурора,
    Обмови напускаючи туман,

    Стрибог його суворо переборе,
    Хіта харизмою уб'є дурман,
    Леліє радість між сумних історій.

    25 лютого 7531 р. (Від Трипілля) (2024)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)