ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2019.12.10 05:23
Вона любить зорі ясні,
Дерева од інею срібні,
Сніги до перини подібні,
Короткі, насуплені дні.
Милується нині зима
На те, як веселі синички
Під вікна летять з годівнички,
Бо стужа до серця пройма.

Олександр Сушко
2019.12.10 03:56
Правду говоритиму навмисно,
Істина сьогодні на кону:
Лапу шобтиздохові потисну,
А тобі руки не простягну.

Бо собака ліпша за людину,
Віддана як жінка, їсть усе.
Ти ж мене кладеш під гільйотину

Ярослав Чорногуз
2019.12.10 00:25
Учу усіх я жити безоглядно,
Люблю, щоб ззаду сунула людва.
В трусах порвалась нитка Аріадни,
І обірвався на Голготу шлях.

Хвилююся у розпачі німому –
Рятуй же, любко, ну хіба це жисть?
Хтось викликав мені швидку з дурдому,

Тамара Шкіндер
2019.12.09 21:50
Не поранюсь об сни,
По їх лезу вернусь у минуле.
Мить і вічність злітають у небо
По сходинках хмар.
Відштовхнусь від стіни,
Де туманами днів потонулих
Оповиті серця.
І до сонця майну, як Ікар.

Ярослав Чорногуз
2019.12.09 18:07
Тихо алеєю йду,
Змовкла пташина розмова…
Нічка принишкла в саду,
Затишна нічка зимова.

Так, ніби зірку ясну
Місяць торкає за плечі…
Ніченьку враз пригорнув

Ігор Деркач
2019.12.09 17:40
Минає все – жага, жура, очарування,
любов, що першою була, і є остання.
Уже ніяку не найду,
і поки фею заведу,
іду у баню.

У неї заночую і... захочу чаю.
Ні, я не п’ю, але і їй не наливаю.

Олександр Сушко
2019.12.09 16:26
Проти кого тепер заряджати пістолі?
Хто мій друг незрадливий? Хто вчаєний тать?
Москвомовне хохлятко дрімає у льолі,
Брат із жінкою сваряться..."бля", "перемать"...

Чорну вервицю слів, запозичену в чорта,
Звикнув чути щоденно племіш-гаволов.

Н Кап
2019.12.09 13:39
Чи не тому, що я тобі - ріка?
(Дорога? Перепона? Бездоріжжя?)
не знаєш сам до часу. Але ніжність
росте крізь ніч, що мов земля, глевка.
Що мов вода, якій немає дна.
Пребілий день пресинім снігом
повен.

Сергій Губерначук
2019.12.09 13:25
Україна мила –
країно моя,
люблю тебе щиро,
рідная земля!
Ліси, степи, луки
і Дніпро реве.
Ні за які муки
не віддам тебе.

Микола Соболь
2019.12.09 07:25
Укрий, тумане, стомлені дерева
Допоки сніг блукає поза містом
Хай горобина полум’я намистом
Освітлює густе, грудневе мрево.

Сіріє день одразу по обіді,
Сиріє сонце та не хоче гріти,
Оголені хитає вітер віти

Олександр Сушко
2019.12.09 02:12
Що ж, сідай, побалакаймо. Пляшка
Хай сьогодні розв'яже язик.
Пити крівцю навчитись не важко -
Складно жити людиною вік.

Тяжко ворога й тещу любити,
Зріти правду без лірики шат.
Я свою заганяю у сіті

Олена Побийголод
2019.12.08 22:53
Володимир Висоцький. «Аліса»

- Люлі-люлі-люлечки, бай-бай...
Що за вередливе маленятко!
Будеш видирати рученятка -
начувайся, підсвинку, стривай!..

- Ну і гучність вереску в нащадка...

Оксана Логоша
2019.12.08 21:01
Серед зими яскравий маляр
Малює світ,який ніхто не бачить.
А я вдягнула чорні окуляри
на удачу.

Сумні вітрини гойдають перами,
Мов голуби.Злітають в далечінь.
А я іду і сиплю перлами

Ігор Деркач
2019.12.08 17:18
ІЯ б сіяв та орав, якби
не жав навіяні сюжети
і на овації юрби
не купувалися поети.
Чи спокушає сатана,
чи інші генії рогаті –
усім однакова ціна,
хто сіє суржики у хаті.

Іван Потьомкін
2019.12.08 17:00
Ячмінь знайшов на стежці вовк.
«Ну, що за глум?»-
Знахідку він топче з горя.
І раптом бачить –
Кінь назустріч скаче.
«Спинися, друже, на хвилину!
Не здогадаєшся, яка в мене новина.
Для тебе я зібрав і приберіг ячмінь.

Ярослав Чорногуз
2019.12.08 16:27
Принишклий сад. Іще не вкритий снігом.
Провіяний вітрами зусібіч.
Вляглася на калюжі сиза крига,
На віти легко звісилася ніч.

Химерний дим. За ним – зоря вечірня
Тихенько відпливає в далечінь.
Неоновими сніжками враз вирне

Сергій Губерначук
2019.12.08 13:25
Ми зберемося всі до купи
й підемо
за кинутим уперед яблучком
з Едему.
На кожній зупинці нашій
збудуємо пам’ятник,
в останнім гріховнім кутку
зупинимо маятник,

Олександр Сушко
2019.12.08 12:01
Весна в моїм сердечному саду!
Медами - солов'їне щебетання!
Вплітає світ в життєву суєту
Осонцену рапсодію кохання.

Я жив одинаком. Тепер воскрес!
Душа моя убралась у клечання!
Нарешті доторкнувся до небес,-

Козак Дума
2019.12.08 07:44
На щастя вішати підкову,
скажу відверто – марний труд.
Відчуєш вільно себе знову,
із з шиї скинувши хомут!

Микола Соболь
2019.12.08 05:48
Переродися! Духу не убити,
а наше тіло належить землі.
Прокинься, люде, страхом оповитий –
свіча волає у моїм вікні
та плаче. То материнські сльози,
які ж вони у розпачі гіркі.
Лежать малі роздягнуті на возі,
А небо сипле сотнями зірки…

Володимир Бойко
2019.12.08 01:46
По свежевыпавшему снегу
Меня лыжня ведет, скользя,
И как мне хочется, с разбегу,
Достичь всего, чего нельзя.

Но цепко белая пустыня
Места заветные таит.
Где, в околдованной твердыне,

Тетяна Левицька
2019.12.07 14:09
Дорогі друзі, всіх запрошую на презентацію моєї нової книги, "Долю пишуть небеса", яка відбудеться 14 грудня о 15,00 у Національній Спілці письменників, вул. Банкова 2.
Рада Вас буду бачити, бо хто ж, як не Ви були поряд зі мною усі ці десять років пер

Ярослав Чорногуз
2019.12.07 14:07
Бузок біліє в сонячнім саду,
і небеса прозорістю дивують.
Весні назустріч нареченим йду,
тебе обожнюю, її - люблю я!

Рапсодія любові нам звучить,
і водограєм розливає звуки.
Яка зворушлива, жадана мить

Сергій Губерначук
2019.12.07 11:00
Оце моє таке життя.
Мої продовження у дітях.
Цвіт яблуневого злиття
в обіймах цих, немов на вітях.

Любистком пахне тихий одр.
На кораблі з рожевих весен,
де гомонів живий народ,

Іван Потьомкін
2019.12.07 10:21
Привелось мне несколько раз дежурить с одним страшно любознательным человеком. Хоть он и не имел высшего образования, как это уже стало традицией в израильских фирмах по охране и уборке, но не страдал комплексом неполноценности, а старался наверстать упущ

Ольга Паучек
2019.12.07 10:01
Тривожиться душа моя
за долю України...
Невже святий наш Боженько
дозволить у руїни
перетворити рай земний,
святі поля, прадавні,
загине рід козацький весь
і справи його славні

Ігор Деркач
2019.12.07 09:41
Чи я поет, чи хуліган
і чи творю, чи витворяю,
а як видумую, не знаю:
де істина, а що – обман?

Усі ми і ремісники,
і трудоголіки – од Бога.
Одному випали стежки,

Галина Сливка
2019.12.07 09:16
По льодах розлук, на хиткі мости,
По стежках думок тужних
Я до тебе йду, йдеш до мене ти.
І пощо зими стужі?
Зі світів перги залягли сніги,
А зимі їх все мало...
На кругах туги не знайшла снаги,
Послизнулася, впала.

Уляна Світанко
2019.12.06 20:45
Відмежуйся від мене, звіре!
Не полохай безликих ще сліз
І тремтячи (помітно) сили
Позбавляєш, зробивши надріз.

Я не плачу, ти бачиш, крига
Замережила серце живе,
До лиця мені одяг білий,

Ігор Деркач
2019.12.06 17:58
Іду у край забутої оази,
минаючи приватні береги,
украдені багатіями бази,
циганами освоєні луги.

І досі тут ще водиться усяке –
і патерчата, і басаврюки,
буває, ще хіхікає русалка

Олексій Кацай
2019.12.06 17:26
Рве світ на світло в об’єктивах
і ми, пливкі мов акварель,
розпочинаємо дуель
в інопланетних перспективах.

Твій постріл перший болем лине
в перетинах добра і зла
і він розмазує людину

Юрій Сидорів
2019.12.06 15:55
Як міллю виїдений шовк,
Побита інеєм отава -
Газонна, хакі, золотава.
Місцями люд її потовк.
Отак.

Містки - обидва-обидва,
Скульптурні групи, арка, плити...

Сергій Губерначук
2019.12.06 10:59
Не розумію. Що це? Фатум?
Зла доля чи такий собі маразм
як дивний прояв особистої історії
у схемах світових надбань?
Чи дату цю запам’ятати?
Чи, може, мій тривкий екстаз
лише чиєсь самозакохане повторення?
І не потрібно жодних знань ані бажань?

Галина Сливка
2019.12.06 10:21
Зав'язала хустку так святочно.
На плечах - коромисло з роками.
Силуету лінії жіночні
У свічаді неба, між зірками,
Міряєш, немов звіряєш долю.
А вона хлюпоче у відерцях.
Ранок дневі вигаптував льолю,
День у ночі топить своє серце.

Микола Соболь
2019.12.06 07:15
Усміхнене маля біжить до мами
Ще світ йому незнаний і чужий,
Щебече щось, махаючи руками,
За матінку сховалося мерщій…
Надійніше не знайдете нікого,
Бо матір смачно пахне молоком.
Пізнає потім у життя хиткого
І проліски й веселки за вікном.

Олена Побийголод
2019.12.06 00:07
Володимир Висоцький. «Аліса»

Посаджене вхід стерегти,
сидить жабеня день при дні,
щоб рішення вчасно знайти:
впустити - чи ні?

Якщо ж пропустити когось - то, мабуть,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Мидрон Тазинк
2019.12.09

Наталья Иванова Харина
2019.11.28

Ольга Якубенко
2019.11.28

Н Кап
2019.11.26

Козак Ігор Козак Ігор
2019.11.20

Тетяна Шульга
2019.11.20

Галина Сливка
2019.11.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Ігор Шоха - [ 2019.11.30 15:57 ]
    Комедійний вінок сонетів
    IНе ангели явилися мені –
    усі талановиті і крилаті
    поети, що літають уві сні,
    та іноді воюють як пірати.

    Тут і ніяке у одній ціні,
    і те, що сяє, наче діаманти,
    і месники – і явні, й потайні,
    метелики, аби й собі літати.

    Але усяк описує себе –
    і дуже гонорові, і не дуже,
    аби і на вербі родили груші.

    Усе прощає небо голубе,
    де очевидно є іще цабе,
    отці олімпу, аси і байдужі.

    ІІОтці олімпу, аси і байдужі
    шукають глибину на мілині,
    героїв у сучасному кіні
    і тиражують аніме папужі.

    І ні тобі сльози у полині,
    ані колючок у терновій ружі...
    А я співаю, – «Ой не шуми, луже...»
    та ще й акомпаную на струні.

    Але не чують ні гаї, ні доли
    мелодію, яка іде по колу
    і затихає у височині.

    Таке буває, що, на жаль, ніколи
    ніде нікого не хвилює соло
    у хорі душ – і до ладу, і ні.

    ІІІ
    У хорі душ – і до ладу, і ні
    не відаємо, – бути чи не бути?
    Те на арені, се у купині
    і їм одне одного не почути.

    Тому і залишаються одні
    нікому не цікаві баламути.
    І ліра є, і звуки чарівні,
    та це глухому зайві атрибути.

    Зате, коли озвучене своє,
    то й когута зозуля впізнає
    не як абищо, а гучного мужа.

    Ідилія у чаті настає
    і поки гонор збою не дає,
    одне одного величає, – друже!

    ІVОдне одного величає, – друже!
    І дорогому ніби дорога
    і м’яко стеле, і єлейно служить
    і не Кощій іще, і не Яга.

    Обоє пряли поетичний кужіль.
    Були і рогачі, і кочерга...
    І не чекали віхоли і стужі,
    аж поки не повіяла пурга.

    Одне віршує, інше помагає.
    Але натура й віники ламає,
    коли обоє – лялі заводні.

    Дуелями займаються дуети
    і пера заміняють пістолети,
    коли немає сенсу у війні.

    VКоли немає сенсу у війні,
    то це уже на «Енеїду» схоже.
    Усі бої палкі і затяжні
    і ясно, що ніхто не переможе.

    Юнона мріє у самотині,
    сльозою умивається, не може
    загоїти образи. Їй не гоже
    ховатися одній у далині.
    .
    У неї не здіймається рука
    ударити по тім’ю мужика
    за всі його оказії верблюжі.

    У неї ще ілюзії нема,
    що якось це упорає сама.
    Орли богеми бойові та дужі.

    VIОрли богеми бойові та дужі.
    Той коцає, а те й собі скубе
    і нахиляє небо голубе,
    аби її скупати у калюжі.

    А заодно купає і себе
    у цьому опікаючому душі
    і дулею погрожує чинуші,
    а бабая у яму загребе.

    Але не дай то, Боже, це пихате,
    фігурою до того ще й пузате,
    побачити у себе у вікні.

    Хизується есеями своїми
    і не горить од сорому. Усі ми
    уміємо горіти у вогні.

    VIIУміємо горіти у вогні
    і боїмося чаплі у болоті,
    а сущі біси, демони і тьоті
    являються, буває, уві сні.

    А хочеться руно у позолоті
    аби були наяди у човні,
    ахейці в дерев’яному коні,
    улани, єзуїти, гугеноти...

    Але Амуру не до епопей.
    Йому надокучає Одіссей
    або Еней на морі і на суші.

    Бо ліпше воювати як брати,
    аніж усім за обрії іти,
    гартуючи одне одному душі.

    VIIIГартуючи одне одному душі,
    не чуємо найменшого із нас
    і як на полі бою кожен раз
    у вуха затикаємо беруші.

    І гроші економимо, і час,
    і на війну, і на побори сущі,
    на бойові ракети і катюші,
    що убивають всі надії мас.

    Та час іде. Його не зупинити
    ані паяцу, ані ерудиту,
    коли пора настала вогняна.

    Піїти подалися у поети
    осилювати оди і сонети...
    Ця епопея, як не є – смішна.

    IXЦя епопея, як не є – смішна,
    а я боюся, що не засміюся,
    коли на отамана-пацана
    іде уже не Надя, а Маруся.

    Не відаю, кому тоді хана,
    коли уже немає Яна Гуса
    і Жанну не карає сатана,
    і влада це намотує на вуса...

    Але і це уже не дивина.
    Буває, опиняємось на міні
    лягаємо собакою на сіні.

    Затія наша хоч і осяйна,
    та на тину уже немає тіні.
    Енею буде не до Перуна.

    XЕнею буде не до Перуна.
    Йому цікава партія Зевеса.
    Немає «Одіссеї» на Одесу,
    хоча і залітає сарана.

    Рулеткою заволоділа преса.
    Опікується Вовами вона.
    До Грузії немає інтересу.
    Молдавію очікує «страна».

    А на олімпі все немає Пана.
    І на Парнасі явно не резон,
    аби прийшов новий Наполеон.

    І «вата» уповає ще на хана.
    І поки «Енеїда» – це не «Сон»,
    зоїли оспівають графомана.

    XIЗоїли оспівають графомана.
    У Трої революція гряде!
    Бастилія в Росії упаде,
    зійде з очей |полуда і омана.

    Гільйотиною пахне де-не-де.
    А це уже історія погана,
    бо кожному, у кого є догана,
    за скоєне іще перепаде.

    Згадаються сієсти і бентеги,
    фортуни – альфа і судів – омеги
    і пізня у юдолі суєта.

    Тоді і юді буде не до сміху,
    і клоуну ще буде на горіхи,
    якою не буває висота.

    XIIЯкою не буває висота
    і як би не смішила «Енеїда»,
    а до Гааги все-таки поїде
    осяяна зорею ліпота.

    Од неї у Сибірі мало сліду.
    Царю неволі зайва доброта.
    І я уже радію за сусіду,
    коли і їй заціпило уста.

    Але якщо полегшає народу,
    то я проголосую за свободу,
    яка уже прийде як саме та...

    І свого сина упізнає мати,
    ну а мені не буде заважати
    свята або наївна простота.

    XIIIСвята або наївна простота
    не пожаліє долара у ватру
    кумиру, що за неї йде на страту.
    Така її і воля і мета.

    На маси уповати ще не варто,
    бо це не середина золота
    і не еліта. Кане у літа
    усе, що має жити і сіяти.

    Та не згасає полум’я долонь.
    Ідуть у Лету наші отамани.
    Загачуємо віртуальні чани.

    Аби не гас на капищі вогонь,
    еліта, із юрбою в унісон,
    і хмизу додає – заради Яна.

    XIVІ хмизу додає – заради Яна
    таємна інквізиція «свята».
    На неї ще очікує плита
    єпархії Мазепи і Богдана.

    Царя копита і його п’ята,
    костьоли, синагоги і осанни
    із мінаретів сурами Корану –
    це і сьогодні «золота орда».

    Нема дороги із хатини скраю.
    Роняю бісер на путі до раю
    усе-таки у рідній стороні.

    Усе це буде ближньому на згадку.
    Даруйте, що на самому початку
    не ангели явилися мені.

    Магістрал
    Не ангели явилися мені.
    Отці олімпу, аси і байдужі
    у хорі душ і до ладу, і ні
    одне одного величає, – друже!

    Коли немає сенсу у війні,
    орли богеми бойові та дужі.
    Уміємо горіти у вогні,
    гартуючи одне одному душі.

    Ця епопея, як не є – смішна.
    Енею буде не до Перуна,
    Зоїли оспівають графомана.

    Якою не буває висота,
    свята або наївна простота
    і хмизу додає – заради Яна.

    30.11.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (5)


  2. Ігор Деркач - [ 2019.11.30 14:05 ]
    Медаль з усіх боків
    Ілюзії лишаю за душею,
    у серці перевіюю літа,
    у пам'яті є візія тієї,
    яка була – як осінь золота.

    І я літаю іноді до неї,
    коли надокучає суєта
    і тугу переспівує сльота
    на тихій ноті осені цієї.

    Про це шепоче вітер у траві
    і хмари нагадають дощові,
    що і її журою огортає
    мелодія далекої пори,
    коли були щасливі вечори
    і не було опінії до раю.

    11/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  3. Юрій Сидорів - [ 2019.11.24 11:42 ]
    Не все вдається
    У в'язці болісних новин
    Висить остання, геть погана:
    Мене покинула Уляна.
    Життя ввійшло в печальний плин.

    Солодшим здався би полин,
    Білішою - світлина тьмяна.
    І не подовжує mañana
    Сумісних митей і хвилин.

    Не вдався і умовний шлюб
    Крізь довгі льє та кілометри.
    В мені вмирає життєлюб -
    А за Уляну можна вмерти.
    Я щойно видалив YouTube -
    Там наші зустрічі-концерти...


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (8)


  4. Юрій Сидорів - [ 2019.11.23 08:21 ]
    Вдається
    У хмарах залежалися сніги,
    В моїх чернетках десь - яскраві твори
    Краси земної райдуги-дуги
    У закутку небесної комори.

    Допишуться, як буде до снаги,
    Якщо не явить настрій непокори.
    Щорічне міжсезоння навкруги -
    Про нього і анафори-повтори.

    Сонетна форма, вишуканий стиль,
    Ямбічні стопи, зібрані в катрени...
    Ні неба не благаю, ні геєни -
    Вдається все без будь-яких зусиль.
    У міжсезоння ширяться терени,
    І осені вивітрюється хміль.




    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (5)


  5. Ігор Деркач - [ 2019.11.21 09:59 ]
    Сонетний сюр-приз
    У нас є мрія! Ідемо кудись,
    долаємо корупцію на разі,
    на Місяці вирощуємо рис
    і ласуємо яблука на Марсі.

    І не лякає недосяжна вись,
    блукаємо у просторі і часі,
    чекаємо орду на перелазі
    із Азії за європейську вісь.

    Але не помічають ідіоти,
    що гопники отримують джекпоти,
    хапаючи удачу за хвоста,
    що це була диявола робота –
    із лоба визирали роги чорта,
    а обирали у мішку кота.

    11/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  6. Ігор Деркач - [ 2019.11.11 20:34 ]
    Дощовий мотив
    Жалі і сум людей не надихають.
    Коли сльозава настає пора,
    а душі переповнює жура,
    усі вони поезію чекають.

    І хай дощі ідуть як із відра,
    а сиві хмари небо укривають –
    зійде зоря і сльози висихають,
    і вірші видаються на гора.

    Знічев’я, може, порятую душі.
    І туга ще не зайва на землі.
    У вирій полетіли журавлі,
    зате ворона каркає на груші
    і сонце випиває із калюжі
    учора не досушені жалі.

    10/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)