ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2017.11.20 17:20
В храмі - квітка і гнила колода,
Жовторота суне до вінця.
Чистий розрахунок, а чи мода?
Пахне грішми фабула оця.

Масажує дід обвислі щоки,
Крем тональний квецяє губу.
У люстерці - майже ясний сокіл,

Олександр Сушко
2017.11.20 16:47
Життя нестерпне заслужили.
І винні в цьому тільки ми.
Тепер кайлуй, напружуй жили,
Муруй кацапові доми.

Щодня цвяшок несли з роботи,
Хто більше вкраде - той герой.
Халявним ласує голота,

Любов Бенедишин
2017.11.20 16:32
Оздобить слава перлами корито,
Натре до блиску саморобний німб.
Усі спішать кудись несамовито,
Підкорюють зачовганий Олімп.

…А ти сиди в не-затишку своєму,
В тіні мовчання – вже сама як тінь –
І душу тормоси: до сліз, до щему,

Анонім Я Саландяк
2017.11.20 14:19
спроба простої логічної схеми) Кант підтасований – купи слона...     ... а опісля - усе можна підтасувати – викласти так, як мені (тобі) треба... при чому тут Кант? – взагалі... просто опинився неподалік. От вам, Кант: “... це було голосне виражен

Віта Парфенович
2017.11.20 12:32
Все, що промовиш вголос –
Справді не стане тліном,
Линутиме у космос,
Мов молитви на колінах –

Інколи те, що вголос,
Краще було б не чути,
Та ні один логос

Вітер Ночі
2017.11.20 10:59
Між полум’ям свічок – таке пекельне диво, –
В єдиний згусток мрій збиваються думки.
В нестерпній маячні безглуздо і примхливо
Складаються вірші і пишуться рядки.

І цей пекельний біль летить в твої долоні, –
Ти біле полотно здираєш від грудей,
І ст

Вікторія Торон
2017.11.20 05:20
Що це було -- тяжкий урок
чи попередження суворе?
В якому світі живемо
тепер – старому чи новому?
Вдяглись травою забуття
метеоритні свіжі рани,
і вовче космосу виття
лякливих духом не дістане.

Вікторія Лимарівна
2017.11.19 23:55
Як не як – а Новий рік!
Зустрічайте,щоб не втік!
Від далекого кордону
Із засніженого трону
Королева снігова,
Як копієчка нова
Ось з’явилася, нарешті!
Зачекались її честі!

Вікторія Лимарівна
2017.11.19 23:49
Ось царство Снігової Королеви,
Де вічна мерзлота із нею в змові.
То сильна та могутня влада зла,
Що нищить все навколо аж дотла.

Там тиша – бо завмерли на півслові
Всі, хто потрапив до її полону.
Давно забули Батьківщину й мов

Сергій Гупало
2017.11.19 18:57
Як вогнище – шириться людське величчя.
Остигли на спалищі попіл і гнів.
І зовсім нічого нема на обличчях
Отих перехняблених долями днів.

Хитка доброта, що таки популярна.
Її не згубити – це справа свята,
Де не зарегоче обслинена лярва,

Олександр Сушко
2017.11.19 17:30
Могила всіх зрівняє у правах:
Одружених, холостяків, коханців.
Із них Ісус, Єгова і Аллах
У райські пущі навербують бранців.

Монах суворий уподобав піст -
Земля завчасно простелилась пухом.
Він - праведник. В Едемі - перший гість.

Ігор Рубцов
2017.11.19 13:01
листопада. Я навмисно перевірив сьогоднішню дату, щоб порахувати, скільки днів минуло від забутого всіма «червоного» дня у святковому календарі країни. З молодших поколінь навіть після цих моїх слів не знайдеться кількох, які дадуть відповідь: 7 листопад

Ігор Шоха
2017.11.19 11:55
У житія свої процеси:
паради зір і лет комет,
путі-дороги і колеса...

А од Європи до Одеси,
кому цікаво, не секрет –
моє дитя уже професор.
У неї – арії і меси,

Ольга Паучек
2017.11.19 09:40
Заплуталось літо у листі,
Спадає теплом до землі...
Танцюючи вітер узліссям
В букети складає пісні:

Зелені, багряні,.. В зажурі
Березові підзолоті...
Кружляють легкі партитури,

Домінік Арфіст
2017.11.19 02:50
купив яскраву сорочку –
і вирішив жити далі…
я стримано і потрошку
піду в потаємні далі…
лататиму зранку арфу
поллю лілею зів’ялу
омегу верну і альфу
і силу в душу охлялу…

Володимир Бойко
2017.11.19 00:10
Тиша вечір обплутує
Золотими тенетами.
Мить ця душі озвучує,
Робить хлопців поетами.

Як душі не озватися
Почуттями незнаними,
Як від тиші сховатися,

Леся Геник
2017.11.18 21:21
Коли не ждеш нічого й ні від кого,
а просто йдеш у сіру далечінь,
тримаючи за руку міцно Бога
і янгола на схудлому плечі.

Коли не маєш вижухлих ілюзій,
ні сподівань, ані пустих надій.
Бо добре знаєш - зраджують і друзі,

Олександр Сушко
2017.11.18 20:30
Пора збиратись у дорогу,
Дописано веселий вірш.
На часі обростати мохом,
Поринути у спокій, тиш.

Засилосовані копиці,
Дріма картопля у льоху.
Зустріну зиму у столиці -

Олександр Сушко
2017.11.18 19:35
А на плесі тінь сидить кошлата,
Барви чорні - антрацит, смола.
Муза в річці обчищає п'яти,
Баговиння капає з крила.

Кликала у гості молодиця -
Прилетіла, щоб допомогти.
Зріє дума в неї на сторінці,

Іван Потьомкін
2017.11.18 19:05
Давно уже слышал я и читал о том, что, почуяв приближение смерти, слоны уходят из стада и умирают в одиночестве. Не довелось, правда, видеть в передачах о животных, как уходящие в мир иной при этом прощаются с родными и близкими. А вот совсем недавно пока

Ігор Шоха
2017.11.18 17:32
Націю оберігають люди,
а не революції й АТО.
Іншої історії не буде.
Дихає вона на повні груди
і не одцурається ніхто.

Поки обирає Україна,
небо правди мітить у бою

Олександр Сушко
2017.11.18 10:40
Столиця. Місто. Телевізор.
Ручиці чешуть животи.
Роботи мало. Трішки. Мізер:
Носити ложку у роти.

А у селі усе інакше,
За ралом в полі півжиття.
У ванні теплій не розм'якнеш -

Микола Соболь
2017.11.18 05:42
Осіннє диво, звідки ти прийшло? –
Розсипані червоні намистини
Посеред інею та листя горобини,
Жаріє літа зраджене тепло.

З порошею вальсує вітерець.
Гойдає не роздмухану надію…
Дивлюся і душею молодію,

Лесь Українець
2017.11.18 03:50
Розумієш, друже, Коли стає відомо, що Україна - найкорумпованіша країна Європи З найменшою в Європі середньою зарплатою, Коли твоя мати пропрацювала 30 із гаком років у школі а тепер має пенсію 70 доларів у місяць а тарифи лише ростуть, А вона посадил

Серго Сокольник
2017.11.18 01:28
Я не хочу нікого, крім тебе...
Не хочу нікого...
Двох світів поєднання потреба
Ця ланка зв"язкова,

Що ти нею для мене дарунком
З"явилася ночі,
Тим вологим палким поцілунком,

Маркіяна Рай
2017.11.18 00:34
Напиши мені серед злих доріг на шляху своїм.
Як зоря зорю засоромить вщент - не дивуйся їм -
При слабім вогні у сирих домах, і під свист вітрів
Напиши мені багажем життя, густотою брів.

Проминули нам небеса ясні і рясні дощі,
Відпустились нам і нав

Маркіяна Рай
2017.11.18 00:32
Сирість така, коханий, стратитись можна.
Густо лягли тумани - правда безбожна.
Чи простягнеш ми руку в ріках молочних?
Вірно, - я дожидала днів тих святочних.

Дихати нам, коханий, видано, треба -
Кажуть, святі вділили грішникам неба.
Сирість така,

Микола Дудар
2017.11.17 21:10
Знову Ти у провесні
Милосердних ваб
Пізнаю, для повісті:
Море. Берег. Трап...
І музИки зіграні
Поміж нот - глагол
А моїм, розгніваним,
Забивають гол…

Олександр Сушко
2017.11.17 18:14
То що, миритись будем, чоловіче?
На часі розкопилити губу.
Не сердься, краще сядь до мене ближче,
Зніми сорочку файну, голубу.

Ну, ляпнула макітрою по носі,
Бо ти мене старою обізвав.
А серденько ридає навіть досі,

Домінік Арфіст
2017.11.17 18:02
всі однакові… все однаково…
я до Тебе не дотягнусь…
нахились драбиною Якова
до розпечених моїх вуст…
я боротимусь і благатиму
як у прірву: благослови!
і матерії кожним атомом:
забери мене з мурашви!

Іван Потьомкін
2017.11.17 14:40
Всевишньому і задарма злодія не треба:
Їх удосталь зібралося і на сьомім небі.
Тож послав Бог козакові щасливу нагоду,
Як уникнути кінця прадавньому роду.
Невідь відки узялася вся у шатах білих,
Наче просто зійшла з неба Пречиста Марія.
Простягує ст

Лесь Українець
2017.11.17 13:52
Ниви золотокосі,
Врожаї багаті,
Чому в полі до осені
Гниєте нежаті?

Сади плодовиті,
Де ваш вид розкішний?
Чом поникли сумовиті

Світлана Ткаченко
2017.11.17 11:24
Такая осень, что пинают мётлы,
Кого – наверх, а прочих – под уклон…
Подножный чернолесный липкий мотлох
Стирает все расцветки каблуков.

Такая серь в глазах натур мышачих,
Бегущих с палуб, кучно и востро,
И небо отравительно мышьячит,

Маркіяна Рай
2017.11.17 00:34
Ніч закрила мене під замки, як багаті, пишні хороми,
Вберегти обіцяючи від чужих обіцянок і звичаїв.
Що ж накоїли ми, малі, легковірні, та все несвідомі,
Зі своїми великими правдами!
...
Осквернити святині ніхто не хотів би навмисне,
Та, забувши й в

Ігор Шоха
2017.11.16 22:34
На цьому світі є куди іти,
аби не сумувати за тобою.
У нас ще одинакові світи
весною, літом, осінню, зимою.

Якої не чекаємо пори,
а на осонні не перегоріли
осінні веселкові кольори:

Микола Дудар
2017.11.16 21:15
Обожнюю цю бестію
Загорнену в блават
Яка в думках се вештає
І цвиркає «віват»
Мої стежини втомлені
Очікувань томи
Збираю ЇЇ промені
І спробуй зупини…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Бор Александр Нильс
2017.11.19

Макс Личко
2017.11.18

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Юлія Новікова Сидоренко
2017.11.11

Світлана Штатська
2017.11.11

Мрець Тривіаліст
2017.11.09

Амадаре Наті
2017.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Ґейко Марґо - [ 2017.11.20 18:21 ]
    Плоский штопор

    Здійнялась вгору, щоб помилуватись
    На бездоганно чистий тихий простір,
    Він вабив мене хмарами із вати
    І скелями, що здалека не гострі

    Стрибнула у обійми до природи
    Адреналін розширює судини
    Мій силует дзеркалять сині води
    А скелі необачність засудили

    Тому що навмання, без парашута
    Навіщо він, коли я маю крила?!
    Але кренить, збиваюся з маршруту
    Бовтаюсь мов вітрильник без вітрила

    Де крила?! Я ж була одвіку фея
    Літала під орудою у долі
    Ростила їх, плекала у ідеях
    Де розгубила пір’я з сили й волі?!

    Допоки не торкнулись ноги ґрунту
    І обминаю ніби вирви тверді
    Я дихаю ефіром в повні груди
    Але життя кидає виклик смерті

    А може не життя це було зовсім?!
    Перебування в просторі і часі
    Тож треба жити, бо настане осінь
    Зупинить лік життєвих катавасій

    І вмить стає не страшно, я розкута
    Планерувати вчуся, цього досить
    Проте, де є вина, там і спокута
    Безпомічність - це мій останній досвід

    Зефіре, ти ж не вій мені навскоси!
    Заручниця твоя втрачає опір
    Про це і янгол мій тебе вже просить
    Завалююсь невпинно в автооберт

    Покликана чуттями - міражами
    В бажанні осягнути краєвиди
    Без крил не облечу їх віражами
    А штопор – шлях один – до панахиди.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Сушко - [ 2017.11.20 17:30 ]
    Нарешті!
    В церкві - айстра і гнила колода,
    Жовторота суне до вінця.
    Чистий розрахунок, а чи мода?
    Пахне грішми фабула оця.

    Масажує дід обвислі щоки,
    Крем тональний квецяє губу.
    У люстерці - майже ясний сокіл,
    Хоч пора лежати у гробу.

    Тема не нова, слизька, печальна
    (молоденькі яблучка смачні!).
    Лестощі й кохання пероральне -
    Чи такого хочеться жоні?

    У саду щепив столітню грушу,
    Та усох тендітний пагінець.
    Пень старий дитя в обіймах душить,
    Оживає напівдохлий мрець.

    Нещаслива. Та зате - багата -
    Юнь цілує цвілого коржа.
    О, нарешті! Труп несуть із хати!
    Гигнув дід! Тепер гуляй душа!

    20.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  3. Олександр Сушко - [ 2017.11.20 16:55 ]
    Вибір
    Життя нестерпне заслужили.
    І винні в цьому тільки ми.
    Тепер кайлуй, напружуй жили,
    Муруй кацапові доми.

    Щодня цвяшок несли з роботи,
    Хто більше вкраде - той герой.
    Халявним ласує голота,
    А в результаті - геморой.

    Отой, що цупив унітази -
    Тепер Народний депутат.
    Зубами клаца біомаса,
    Несе під Раду транспарант.

    Я теж ходив у тій колоні,
    Локшину роздавав людві.
    Вона голодна. Просить моні.
    Думки ж - померли, неживі.

    Тепер чекає шоколаду,
    Пахтить липуча карамель.
    Неситі обирають владу,
    А потім підуть на панель.

    Не допоможуть банки, трасти,
    Батіг, закони і тюрма.
    Рецепт простий: не треба красти.
    Пігулки іншої нема.

    20.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  4. Козак Дума - [ 2017.11.20 16:14 ]
    Епоха зла*
    Наш світ – руїна. Все летить у прірву!
    Розірвано намисто днів і слів…
    Вже й перли істин падають у ви́рву –
    люци́фер видно добре зголоднів.

    Наш сад пору́бано, зів’яли буйні крони,
    а під ногами тліє прах надій…
    Народ плюндру́ють графи і барони,
    тиран на троні, крамар, лицедій.

    Руйнуються міста людсько́ї віри
    і манускри́пти мудрості димля́ть.
    Чатують в небі ворони й вампіри
    на плоть людську, байдуже вік і стать.

    Уже гірча́ть у роті й зовсім ну́дять
    верве́чки з обіця́нок-молито́в.
    Керує кат, закони тво́рить, су́дить
    і не страшиться Всесвіту основ.

    Нас у полон хапа́ють темні сили,
    над світом душ панує чорна мла.
    Цивілізацію вони не раз губили,
    бракує лю́дям світла вже й тепла.

    Світ нетривки́й, звучать останні ноти –
    проро́чить старець, лірник і скрипаль.
    Чи ж тільки я в сумні ці дні скорботи
    жахли́ву казку слухаю, на жаль?..

    Молись. Епоха зла прийшла доча́сно.
    Уже зоріє твій армагеддо́н.
    Лиш боляче буває й вельми жа́сно,
    коли плюндру́ють світови́й закон.

    20.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  5. Любов Бенедишин - [ 2017.11.20 16:51 ]
    ***
    Оздобить слава перлами корито,
    Натре до блиску саморобний німб.
    Усі спішать кудись несамовито,
    Підкорюють зачовганий Олімп.

    …А ти сиди в не-затишку своєму,
    В тіні мовчання – вже сама як тінь –
    І душу тормоси: до сліз, до щему,
    До крику, до осяянь, до прозрінь…

    20.11.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.68) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (1)


  6. Юлія Новікова Сидоренко - [ 2017.11.20 14:01 ]
    Статистика
    У нас не любов, а сталева, стабільна статистика:
    У тижнях, годинах і дотиках тільки числа,
    За звичай реал, та місцями мінлива містика
    І геть не солодка - солона, а часом кисла.

    У нас не стосунки - тиради, "Ти - винен" і титри,
    По кожній розмові рефреном реве реквієм.
    Ти гумку візьми і з життя мене свого витри,
    Словами пройдися по спині, немов києм.

    Бо наше майбутнє не путнє чи й зовсім відсутнє -
    Розвести гуаш, нанести татуаж на стаж,
    Який не змінить, бо то досвід - прокляття могутнє,
    Відрізок життя з правом впливу на весь метраж.

    30.03.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Козак Дума - [ 2017.11.20 13:09 ]
    Пізня осінь

    Опа́ла багряни́ця в ди́внім лісі,
    злетіло золото і бронза вже спливла́.
    Стоя́ть дерева бідні голі й лисі,
    осіння казка в ле́ту відійшла.

    І вітру поміж віт таке роздо́лля,
    у кронах він уже не застряє́.
    Усе тепер підвладне його волі,
    ганяє ни́зом листя, як своє.

    Сумує на узліссі кущ калини,
    хоч ще прикраси з нього й не зняли́.
    Він пта́ство прихисти́ть в зимову днину,
    щоб потім його діти розцвіли́.

    Останні дні… Усе чекає зи́му,
    з її морозом-дідом і сніжко́м.
    Всьому свій час. Ще буде срібно й зи́мно,
    все зви́чним у природі ланцюжком.

    20.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  8. Віта Парфенович - [ 2017.11.20 12:21 ]
    Магія слів
    Все, що промовиш вголос –
    Справді не стане тліном,
    Линутиме у космос,
    Мов молитви на колінах –

    Інколи те, що вголос,
    Краще було б не чути,
    Та ні один логос
    Небом не є забутим.

    Сказане спересердя -
    Часто отруїть душу…
    Чуєш, спинись, не сердься,
    Тут промовчати мушу…

    рУкописи не тліють,
    перипетії долі –
    отже, прощай, молися,
    з миром у кожнім слові!


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  9. Вітер Ночі - [ 2017.11.20 10:23 ]
    Між полум’ям свічок...

    Між полум’ям свічок – таке пекельне диво, –
    В єдиний згусток мрій збиваються думки.
    В нестерпній маячні безглуздо і примхливо
    Складаються вірші і пишуться рядки.

    І цей пекельний біль летить в твої долоні, –
    Ти біле полотно здираєш від грудей,
    І стигне знову жах в твоїм забутім лоні.
    А чи буває так – ти не питай людей.

    І скільки тих свічок від тебе і до мене
    Сьогодні запалю, і згасиш знову ти,
    Не знає навіть Бог. Та, мабуть, й це даремне,
    Бо не горять вони в тенетах пустоти.

    ...Згоріло все до тла. Ранкове небо марить.
    Нема і не було – безглузда маячня.
    Ти спиш, в твоєму сні ніхто тебе не зранить,
    Але до чого віск і над тобою я?




    Рейтинги: Народний -- (5.88) | "Майстерень" -- (5.92)
    Прокоментувати:


  10. Неоніла Гуменюк - [ 2017.11.20 10:12 ]
    Вербиченька-подруженька
    Стою собі над річкою,
    Дивлюсь у далину,
    Обнялася з вербичкою
    Я, мов з подружкою.

    Розповідаю тихо їй
    Усі свої жалі,
    Про радість, а також і біль,
    Співаю їй пісні.

    Уважно мене слухає
    Та листям шелестить.
    Мене, люба подруженько
    Лиш розумієш ти.

    Тут можу я поплакати,
    Ніхто не бачить сліз,
    Вона ж гіллям помахує
    Та нахиляє вниз.

    Я розумію і без слів
    Хотіла що сказать.
    Приємно завжди відчувать
    Дружнє плече її.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  11. Юлія Новікова Сидоренко - [ 2017.11.20 05:59 ]
    На світанку...
    Поки кращі книжки ще лежать на полиці,
    А найкращі пісні іще пишуть на диск
    І ще поки поети важать ручку в правиці,
    А спортсмени-призери ще міряють тиск.

    Поки сонце не встало, не прокинулись квіти
    І порядки наводить не схопились вітри
    Ми з тобою підем на край світу, мов діти,
    Поєднавшись навушником з mp3.

    І нехай пошукають щасливих поети,
    Щоби скласти про них кілька стриманих од
    І нехай починають художники терти
    Свої помилки в начерках і складають в акорд

    Музиканти пісні про двох щастям повитих,
    Що колись на світанку край світу знайшли.
    Нам до них нема діла, тих славою впитих.
    Для кохання не знайдеться похвали.

    2015



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Вікторія Торон - [ 2017.11.20 05:04 ]
    Після Вегасу*
    Що це було -- тяжкий урок
    чи попередження суворе?
    В якому світі живемо
    тепер – старому чи новому?
    Вдяглись травою забуття
    метеоритні свіжі рани,
    і вовче космосу виття
    лякливих духом не дістане.
    У повсякденність увійдем,
    в її тісні знайомі схрони,
    вози поставимо кільцем,
    мов атаковані мормони.
    Перетрусило – і пройшло.
    Вразлива думка відступає.
    І безіменне сите зло
    у напівтемряві дрімає.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  13. Вікторія Лимарівна - [ 2017.11.19 23:19 ]
    Королева Снігова
    Як не як – а Новий рік!
    Зустрічайте,щоб не втік!
    Від далекого кордону
    Із засніженого трону
    Королева снігова,
    Як копієчка нова
    Ось з’явилася, нарешті!
    Зачекались її честі!
    Залишила свій палац –
    Гнів її іще не згас!
    Мала клопоту багато,
    Бо проблеми в "сніжній хаті"!
    Як же трапилось таке?!
    Явище хибке, бридке:
    Повний неслух у палаці,
    Не залучені до праці
    Двійко слуг – два втікача,
    Особливо, те дівча
    Королеву засмутило,
    Втеча зроблена так вміло!
    Поцілунок врятував,
    І хлопчисько все згадав.
    Королева відійшла,
    Розумом своїм дійшла,
    Адже Новий рік підходить,
    Хай позаздрять її вроді!
    Швидко сіла за кермо –
    І помчалося «Рено»!
    Свято буде бездоганне!
    Може там знайде кохання?!
    Посмішка розтопить лід,
    А любов розкриє світ
    Почуттів, добра, натхнення
    Й принесе Благословення!
    Зрушиться міцний кордон
    Сніговий розтане трон,
    Не потрібно їй лакея,
    Бо вона вже - добра фея,
    Гарна, мабуть ця ідея?!

    Новий рік, як і торік,
    Скоро ступить на поріг!
    Зустрічаймо,разом,дружно!
    Колектив у нас потужний!
    Танці, музика й вірші
    Ллються щиро,від душі!
    Свято, як завжди вдалося!
    І хотілось,і моглося!

    19.11.2017



    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  14. Вікторія Лимарівна - [ 2017.11.19 23:03 ]
    Царство Снігової Королеви.
    Ось царство Снігової Королеви,
    Де вічна мерзлота із нею в змові.
    То сильна та могутня влада зла,
    Що нищить все навколо аж дотла.

    Там тиша – бо завмерли на півслові
    Всі, хто потрапив до її полону.
    Давно забули Батьківщину й мову,
    Стоять, неначе в черзі на кордоні.

    Як можна швидше той кордон зламати?!
    І скинути з людей нещасних грати?!
    Щоб сонце, посміхаючись, зігріло
    По-справжньому,ту кригу розтопило.

    Для цього треба тільки полюбити.
    І сила ця вам допоможе ЖИТИ!
    А також всі кордони відновити!

    18.11.2017



    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  15. Юлія Новікова Сидоренко - [ 2017.11.19 22:11 ]
    Через усе...
    Бурями, грозами та ураганами
    Доля нас змушує з жахом тремтіть,
    Все, що попереду, вкрите туманами,
    А в голові диким маршем: "Терпіть!"

    Вогнищем, річкою, каменем гострим
    Шлях пролягає до світла й тепла,
    В нас же за віру й надію всі тости,
    В нас же любові росте два крила.

    Холодом протягів душі застуджені
    До пневмонічної хрипоти,
    Тремором змучені руки натруджені-
    Рідні підтримують, змушують йти.

    Прірвами, дірами, просто щілинами
    Нас статистично лякає буденність,
    Разом збираємось з власними силами
    Бо непорушну маємо певність:

    Будемо жити. Пустимо корені
    Глибоко в землю. Вітрові змін
    Нас не порушить. Ми долею зболені,
    Та піднімаємось вперто з колін.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Сергій Гупало - [ 2017.11.19 18:14 ]
    * * *
    * * *

    Як вогнище – шириться людське величчя.
    Остигли на спалищі попіл і гнів.
    І зовсім нічого нема на обличчях
    Отих перехняблених долями днів.

    Хитка доброта, що таки популярна.
    Її не згубити – це справа свята,
    Де не зарегоче обслинена лярва,
    А стане – як мучениця і Свята.

    На світі не все заплановано добре.
    Це тиха наснага для вправних думок,
    Що владу хитнули, а потім – і обрій,
    Який не дістане ніколи зірок.

    Не бачиться краще – нічого б не знати.
    Всміхаюся хлібу, що ось, на столі…
    І всі оті власні шалені утрати
    Такі несуттєві на нашій землі.

    Але і по цьому – утіху не жати.
    Обдумай, як легше без болю прожить.
    Он там, за дверима, прийдешнього шати,
    Хоч кажуть мені: це лише міражі.

    Яке те майбутнє – мій зір не побачить.
    Теперішнє – видно, та, звісно, не все.
    І хай неспокійно, а серце – юначе,
    Воно і похмілля життєве несе.


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  17. Козак Дума - [ 2017.11.19 18:12 ]
    Історія створення СРСР
    Більшовикам здійснить переворот
    лише в одній Росії і вдалося.
    Республік решту, пам'ятай народ,
    захоплювати потім довелося!

    04.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  18. Дж Сміт - [ 2017.11.19 17:34 ]
    +++
    Твій світ розділений на чорне й біле
    Всі межі є означені й чіткі
    А я малюю крихтамі вугілля
    Вплітаю в танці ноти самоти

    Ця боротьба: невпинна і невтішна
    Я поруч, най би хто не виграв в ній
    Я одночасно слабша і сильніша
    Ніж ти гадав, виходячи на бій

    Залиш в минулому всі цикли і моделі
    Німі образи, біль, самотності ночей
    Як світла промені крізь темряву пустелі
    Я прокрадусь розвіяти тугу твоїх очей

    Зруйнуй уявні стіни: гнів і страх
    З душі твоєї виринає сяйво опівнічне
    Злітай на крилах, вільний сивий птах
    В житті щасливим можна стати двічі

    19/11/17


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Олександр Сушко - [ 2017.11.19 17:02 ]
    * * *
    Могила всіх зрівняє у правах:
    Одружених, холостяків, коханців.
    Із них Ісус, Єгова і Аллах
    У райські пущі навербують бранців.

    Монах суворий уподобав піст -
    Земля завчасно простелилась пухом.
    Він - праведник. В Едемі - перший гість.
    Тепер щодня спілкується із духом.

    Між гуріями плаче дідуган,
    Вподобав див спокусливу дружину.
    А поруч танці, співи, балаган,
    Шербет горою, і солодкі вина...

    Тут мир і спокій. Сонце угорі.
    Немає грошей, шуб і кадилаків.
    Відсутній суд, арбітри і журі,
    Цвітуть сади, коноплі, кока, маки...

    Архангел сипле щедро теплий суп,
    Нежилаві без кісточок биточки.
    Це добре, бо зоставсь єдиний зуб,
    Смоктати брагу утомився з бочки.

    А на землі орудують кати,
    Куди не глянь - усюди чорта роги.
    Чому ж тоді не хочем я і ти
    Наїстися грибів й піти до Бога?

    19.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  20. Ігор Шоха - [ 2017.11.19 11:25 ]
    Із Днем народження!!!
    У житія свої процеси:
    паради зір і лет комет,
    путі-дороги і колеса...

    А од Європи до Одеси,
    кому цікаво, не секрет –
    моє дитя уже професор.
    У неї – арії і меси,
    а тато, майже-що, поет,
    а ладо, майже-що, да Вінчі –
    маестро геніальних рук,
    а син її – це мій онук
    і найболючіший мізинчик,
    який удався до наук.

    Іще не застують екрани,
    і досягається мета.
    Її майдани –
    не монблани,
    але узята висота.

    Нехай щастить моїй дитині.
    і хай довідається нині
    її широкий білий світ,
    що є майбутнє України.
    Нехай триває цей політ.
    І хай у нашої родини,
    як у червоної калини,
    ніколи не зів'яне цвіт.

                                          19.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  21. Козак Дума - [ 2017.11.19 09:02 ]
    Прокляття нинішнього часу*
    Поспішність – це прокляття віку,
    де чоловік, змахнувши піт,
    життям гасає, як шуліка,
    і думає лиш про живіт.

    Поспішно п‘ють, поспішно люблять,
    і опускається душа.
    Поспішно б‘ють, поспішно гублять,
    а після каються й грішать.

    Але хоч раз на світі білім,
    коли він спить або кипить,
    все ж зупинись, як кінь у милі,
    що прірву чує з-під копит.

    На половині стань дороги,
    довірся Небу і Судьбі,
    про себе думай після Бога,
    та в діях звіт віддай собі!

    Під шурхіт листя, що спадає,
    збагни, забувши хриплі крики:
    сум‘яття – жаль лиш викликає,
    хто ж зупинився – той великий.

    Пил суєти вкрива дороги,
    тож пригадати вічність гоже.
    Свинцем нехай наллються ноги
    і нерішучість переможе.

    У ній буває також сила,
    коли по хибному шляху
    вперед на вдавані світила
    бредеш по-пояс у снігу,

    мов листя топчеш люду лиця…
    Стань, ти осліпнув ніби Вій!
    І шанс свій, просто зупиниться,
    безумством поквапу не вбий.

    Коли до цілі йдеш убого,
    немов по східцям, по тілам,
    зроби зупинку, бо без Бога –
    ти по собі крокуєш сам!

    Якщо тебе штовхає злоба
    на гибель власної душі –
    облиш і пострілом чи словом
    ти честь убити не спіши!

    Наосліп рухатись не можна,
    сліпих потрібно зупинить.
    Замри у леті куля кожна,
    ракети й бомби всі замріть!

    О, людство, розуму ти згусток,
    молись, піднявши очі ввись;
    серед занепаду й розпусти –
    ти зупинись! Все ж зупинись...

    22.09.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  22. Ольга Паучек - [ 2017.11.19 09:27 ]
    ... осінні пісні.
    Заплуталось літо у листі,
    Спадає теплом до землі...
    Танцюючи вітер узліссям
    В букети складає пісні:

    Зелені, багряні,.. В зажурі
    Березові підзолоті...
    Кружляють легкі партитури,
    Лунають осінні пісні.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  23. Козак Дума - [ 2017.11.19 09:55 ]
    Минає все

    Колись тебе я люто ненавидів
    всіма своїми фібрами душі
    і хоч давним-давно уже не видів,
    та очі все ж лишилися чужі.

    З них холодом ласкаво й зараз віє
    і так же визирає пустота,
    Там заповітні не живуть вже мрії
    і покосилися колись п’янкі вуста…

    Проходить все. Уже давно минулись
    і ті часи, коли тебе любив.
    Образи, зради… ніби сон забулись
    і жаль недовгу ненависть змінив.

    18.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  24. Василь Мартинюк - [ 2017.11.19 08:11 ]
    Ніч зоріє

    В тишині ми одні. Ніч зоріє,
    А в душі десь на дні пісня зріє.
    Хто так зміг нас обох переплести,
    Що очей і думок не відвести.

    Наче мед, наче хміль пахнуть губи,
    Хто так зміг щоб обом було любо.
    Хто так зміг що з очей світло ллється,
    І в обох наче дзвін серце б’ється.

    Хто так зміг, чи той день, чи той вечір,
    Що немає між нас порожнечі.
    Хто нам дав отаке клопотання,
    Що в цім світі зоветься коханням.

    Хто любові нам дав так багато,
    Що аж хочеться землю обняти.

    Парище.
    2017р.



    Рейтинги: Народний -- (5.11) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  25. Домінік Арфіст - [ 2017.11.19 02:28 ]
    далі...
    купив яскраву сорочку –
    і вирішив жити далі…
    я стримано і потрошку
    піду в потаємні далі…
    лататиму зранку арфу
    поллю лілею зів’ялу
    омегу верну і альфу
    і силу в душу охлялу…
    купив собі і сандалі
    бо гостре каміння в полі…
    і вже не жахно йти далі…
    бо далі – уже доля…


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (6)
    Прокоментувати:


  26. Володимир Бойко - [ 2017.11.19 00:28 ]
    Золоті тенета
    Тиша вечір обплутує
    Золотими тенетами.
    Мить ця душі озвучує,
    Робить хлопців поетами.

    Як душі не озватися
    Почуттями незнаними,
    Як від тиші сховатися,
    Що зоріє коханими?

    Враз позаду лишаються
    І вагання й тривоги,
    І нові простеляються
    Світанкові дороги.

    В тиші ночі весняної
    Все без слів зрозуміло –
    Тільки б серце коханої
    Поряд гаряче билось.

    Тільки б в очі дивитися
    Дорогої людини.
    Мите, можеш спинитися
    Оцієї хвилини?

    1978-2014


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  27. Оксана Рудич - [ 2017.11.18 21:45 ]
    Щастя
    Так, наче камінчики,
    щільно один до одного,
    без жодної краплі цементу:
    сонце у вікна,
    ясні молоді обличчя
    і – діамантом на дні свідомості –
    блакитні озера Твоїх очей…

    Ввесь світ починає тулитися
    бешкетним пухнастим котиком
    до моєї голої литки.
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Оксана Рудич - [ 2017.11.18 21:19 ]
    Побачимо

    Під вересневим сонцем самотності
    ще стигнуть слова,
    важніють і повняться силою
    аби прорости крізь асфальт
    або трепетну душу.
    А по темних закутках мозку
    Ізлазяться звуки, мов змії, в клубок…

    І я щось плестиму з тієї вовни.
    Побачимо: светр чи кольчугу?
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Леся Геник - [ 2017.11.18 21:27 ]
    Коли не ждеш…
    Коли не ждеш нічого й ні від кого,
    а просто йдеш у сіру далечінь,
    тримаючи за руку міцно Бога
    і янгола на схудлому плечі.

    Коли не маєш вижухлих ілюзій,
    ні сподівань, ані пустих надій.
    Бо добре знаєш - зраджують і друзі,
    і йти відтак приходиться одній.

    Такій безсилій, начебто, і голій
    у цій усюдисущій марноті.
    Усе, що є - це відчай сили волі
    на схиленому вихором хресті.

    Тому й немає зайвини в хотіннях,
    ні білих веж, ні зболених темниць.
    Лиш ця хода, лиш це руки тремтіння...
    І осінь у полоні гострих шпиць.

    17.11.17


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (1)


  30. Олександр Сушко - [ 2017.11.18 20:11 ]
    Тепло
    Пора збиратись у дорогу,
    Дописано веселий вірш.
    На часі обростати мохом,
    Поринути у спокій, тиш.

    Засилосовані копиці,
    Дріма картопля у льоху.
    Зустріну зиму у столиці -
    Коту чавитиму блоху.

    Не треба бур'янів сапати
    І люто длубати город.
    Та поштальйон приніс квартплату:
    До неба розчахнувся рот.

    У Ізі все у шоколаді,
    Бо має газову трубу.
    А я знесу получку дяді,
    Замок повішу на губу.


    Застуджені хрипочуть гланди,
    За борг одрізали тепло.
    Пустив у хату квартирантів,
    А сам поїхав у село.

    Не зручно геть куняти в шубі,
    Придбав у Мойші віз лайна:
    Шкваркочуть кізяки у грубі,
    Вдоволено сопе жона.

    До ручки ми дійшли, неначе.
    А, може, влада - чисте ге?
    Народ визбирує кізяччя,
    Воно іще не дороге.

    18.11.2017р.







    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  31. Макс Личко - [ 2017.11.18 19:46 ]
    століття Якова
    Якове бачиш он падає листя осіннє
    сипле і сипле назем непотрібні роки
    глибоко діду пустив ти могутнє коріння
    тихо в селі лише в лісі завили вовки

    що там нічого не ниє у серці згрубілім
    онде засипало листям могилу жони
    вранці притягнеш туди своє немічне тіло
    діду в сльозах і ув листі прошу не втони


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Олександр Сушко - [ 2017.11.18 19:32 ]
    Музонька
    А на плесі тінь сидить кошлата,
    Барви чорні - антрацит, смола.
    Муза в річці обчищає п'яти,
    Баговиння капає з крила.

    Кликала у гості молодиця -
    Прилетіла, щоб допомогти.
    Зріє дума в неї на сторінці,
    Шкряботить перо словес ряди.

    Вилізає про любов поеза,
    Темрява гнітюча аж дзвенить.
    Смиче коси муза поетесі,
    В'яже глузду золотисту нить.

    Та коту під хвіст уся робота,
    Чи поетка випала не та:
    Музонька беркицьнулась в болото,
    Тихо плаче, на душі сльота.

    Віршотрясець закусив вудило,
    Пише, а читач опух, зомлів.
    У блокноті в мене біло-біло -
    Слухаю пташок небесний спів.

    18.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  33. Ґейко Марґо - [ 2017.11.18 18:12 ]
    Допоки Хронос мить не відняв
    Час плине швидко, мов неосяжна гірська ріка
    Чи є хтось в світі, хто би на нього не нарікав?!
    Лиш тільки літо було та знову прийшла зима
    Ти обернувся, а вже не маєш того, що мав

    Життя крізь пальці сочиться наче річний пісок
    На гілках квіти з крижинок льоду, а був бузок
    Що навесні нас бавив спалахом своїх натхнень
    Але є віра - за ніччю знову настане день

    Так буде завжди, природа tempora вже така
    Час – течія є, прямує в вічність ріка з струмка
    Він нами править, ми наче бранці, допоки він
    Не зупинив ще життя земного недовгий плин

    Час невловимий, він наче є, втім, його нема
    Тож планувати чи рахувати його дарма
    Для нас він простір, що йде з зачаття у небуття
    Але, насправді, все це омана, час - відчуття

    Не відкладаймо на післязавтра життя своє
    Латинське ego перекладають як «той, що є»
    Є тільки зараз, в оцю годину, лише одну
    Що було й буде, не екзистує, подібно сну.

    ІІ
    Життя прожити вартує точно лише живим
    В часу потоці пливу у шлюпці і ти пливи
    Пливи поблизу, я хочу чути твій баритон
    Змахни весельцем, хай занесе нас в якийсь затон

    Човнів пелюстки притягне мірта, а в ній причал
    Він зветься зустріч, яка розгонить мою печаль
    Там Хронос протос скерує звуком, зупинить час,
    Скоротить відстань, що розділяла раніше нас

    Нехай зима вже, я згодна навіть на темну ніч
    Є перевага бо вже не видно й не чутно ніц
    Нехай не видно, нехай запізно, але ж це ти
    Зі снів своїх дерзнув нарешті в мої зайти

    Я хочу чути про що завгодно, лише кажи
    Ловити голос твій, чоловіче, не мій, чужий
    Чужий і рідний, із найдорожчих, хто тільки є
    Тебе з мільйонів моя свідомість розпізнає

    Скеруй у мірту хоч ненадовго ти човенце
    Тебе торкатись я хочу ніжно, ти знаєш це
    І цілувати, куди не видно, тож навмання
    Все довідчути допоки Хронос мить не відняв.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Козак Дума - [ 2017.11.18 17:40 ]
    Козаки чи посіпаки?
    На уроці мовознавства вчителька Світлана
    про слова розповідала вправно й полум'яно.
    Говорила про відмінки, розділові знаки
    і наводила, як приклад, термін „посіпа́ки“.

    Хтось сказав, що у контексті слово недоречне
    і поволі між народом сталась суперечка:
    означає що те слово, як його вжива́ти
    та підста́вно чи про нього свою думку мати…

    Посилалась виклада́чка на мультфільм і пресу,
    зокрема шкільний посібник, помічник прогресу.
    У житті всього буває, нічого стида́тись,
    але спробуєм, панове, разом розібратись.

    Надає хтось перевагу каві, інший чаю,
    та відношення до всього – су́тність визначає.
    Одне слово зігріває, навіть го́їть рану,
    віддає запрілим друге, з присмаком поганим.

    Що ж той термін означає – попи́хач, лаку́за;
    ще лаке́й, холу́й, прислу́жник і холо́п для „пуза“;
    поштурхо́висько, поплі́чник, раб і пес смердя́чий,
    ще пошту́ркач і приспі́́шник, поли́гач собачий…

    Запитати панство хочу, що закрило більма,
    чи потрібні нашим дітям книги ті і фільми?!
    Ростимо з дітей своїх ми ли́царів-коза́ків
    чи прислужників ганебних, ни́цих посіпа́ків?!

    18.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  35. Ігор Шоха - [ 2017.11.18 17:42 ]
    Хто на черзі?
    Націю оберігають люди,
    а не революції й АТО.
    Іншої історії не буде.
    Дихає вона на повні груди
    і не одцурається ніхто.

    Поки обирає Україна,
    небо правди мітить у бою
    пасинка і вірного їй сина.
    Ера від авара до русина
    виконає місію свою.

    Є у цій історії етапи
    і немає поки-що кінця.
    Є вуздечка ворогу на храпи,
    і ніхто не перекроїть мапи
    неба на очах її Отця.

    Омофор у неї – Діва-Мати.
    Гасло віче – олігарха геть!
    Хай воюють неогерострати…
    Маємо у люди обирати
    того, що воює і за честь.

    Ми не інки, майя і ацтеки.
    У вар'ята ще пульсує кров!
    Подих волі ще не охолов.
    Бійтеся «атошника-абрека»,
    що карає по закону стека,
    як останній першим увійшов.


                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  36. Василь Мартинюк - [ 2017.11.18 15:32 ]
    Смуток

    Смуток в серце болем впився
    Біль у серці залишився.
    Як стебельце б’ється серце
    Туга повнить світ.
    А кохання вже химерне
    І ніхто його не верне.
    Квіти – мрії і надії
    Осипають цвіт
    І душа немов холоне.
    Лиш думки летять як дзвони
    Понад полем – очеретом
    Летом, летом.
    Та душа даремно марить,
    Небесами чорні хмари,
    І чужа холодна сила
    В’яже крила.
    Чи ще тугу свою лишу?
    Чи ще болі заколишу?
    Чи напишу свої жалі
    На скрижалі?

    Парище
    2017р.



    Рейтинги: Народний -- (5.11) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  37. Олександр Сушко - [ 2017.11.18 10:35 ]
    Зважені та щасливі

    Столиця. Місто. Телевізор.
    Ручиці чешуть животи.
    Роботи мало. Трішки. Мізер:
    Носити ложку у роти.

    А у селі усе інакше,
    За ралом в полі півжиття.
    У ванні теплій не розм'якнеш -
    Трощу дубове колоддя.

    Он, опацятилась кнуриха,
    Баньки до ранку не склепляв.
    Бо я - хазяїн, а не мниха.
    А пес у буді "Гав!" та "Гав!".

    Долоні як совки лопати,
    Мозолі чорні і тверді.
    Боюся ними жінку м'яти.
    А ми ще зовсім молоді...

    Щоденний фітнес для хребтини -
    Плуги, копиці, лемеші.
    Нас Бог ліпив з м'якої глини,
    Та ми сталеві у душі.

    Коли ж прийду вночі із ниви -
    Тулюся нишком до жони
    Й дивлюся "Зважені й щасливі":
    Там топлять сало товстуни.

    19.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (5)


  38. Неоніла Гуменюк - [ 2017.11.18 08:26 ]
    У сон мій мама завітала
    У сон мій ненька завітала,
    Так тихо-тихо підійшла.
    -Як ти там, доню? - запитала,
    Легко торкнулася плеча.

    Дивилася на мене ніжно,
    Ми ж так не бачились давно.
    Вже літ багато відпливло,
    Коли пішла у осінь пізню.

    Я прокидаюсь - сонце світить,
    Портрет матусі на стіні,
    Здалось - всміхнулась вона звідти
    Привітно й весело мені.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  39. Микола Соболь - [ 2017.11.18 05:31 ]
    Осіннє диво
    Осіннє диво, звідки ти прийшло? –
    Розсипані червоні намистини
    Посеред інею та листя горобини,
    Жаріє літа зраджене тепло.

    З порошею вальсує вітерець.
    Гойдає не роздмухану надію…
    Дивлюся і душею молодію,
    Ще трішечки – і осені кінець.

    Все потопає в оксамиті дня.
    У паморозі віти скорушини,
    Останньої чекаючи години
    Запитуються снігу: –
    як же я?
    17.11.17р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (4)


  40. Серго Сокольник - [ 2017.11.18 01:16 ]
    Крім тебе... ( 16+ )
    Я не хочу нікого, крім тебе...
    Не хочу нікого...
    Двох світів поєднання потреба
    Ця ланка зв"язкова,

    Що ти нею для мене дарунком
    З"явилася ночі,
    Тим вологим палким поцілунком,
    Мов Демон наврочив,

    Від якого у тілі вогненний
    Порив двоєднання
    Сил стихії злиття білотемно-
    го... Зветься коханням

    Володіння принадами тіла
    Жіночно-п"янкого,
    Що ти ним на мені "поробила"...
    Крім тебе- нікого...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117111800294


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (3)


  41. Маркіяна Рай - [ 2017.11.18 00:45 ]
    Напиши мені серед злих доріг на шляху своїм...
    Напиши мені серед злих доріг на шляху своїм.
    Як зоря зорю засоромить вщент - не дивуйся їм -
    При слабім вогні у сирих домах, і під свист вітрів
    Напиши мені багажем життя, густотою брів.

    Проминули нам небеса ясні і рясні дощі,
    Відпустились нам і навмисне зло, й чорнота душі.
    Ти ходив в світи, ти любив жінок, воював і пив,
    Я плела вінки, колоски інтриг і тенета див.

    Ти казав мені: як збудую дім – позову й тебе.
    Я сміялась все: по воді пером, а перо рябе.
    Закрутило нас: ти поїхав сам заробляти гріш,
    Я - упала з сил видивлятись вдаль, що проїла пліш.

    Я сіріла тут. Порошились дні, чи мели сніги -
    Темнота вікна холодила біль, і кляла борги.
    Ти самотньо їв зачерствілий хліб, спліснявілі сни,
    Як промерзлий ліс, чи розмоклий лист, все чекав весни.

    Так втекли роки, і ніхто не знав де шукати їх.
    Напиши мені, чи не тисне жаль, чи не душить сміх.
    У чужих краях за пустим столом при слабім вогні,
    Як затерпне мить, сполотніє ніч - напиши мені.

    28/07/17


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  42. Маркіяна Рай - [ 2017.11.18 00:03 ]
    Сирість така, коханий, стратитись можна
    Сирість така, коханий, стратитись можна.
    Густо лягли тумани - правда безбожна.
    Чи простягнеш ми руку в ріках молочних?
    Вірно, - я дожидала днів тих святочних.

    Дихати нам, коханий, видано, треба -
    Кажуть, святі вділили грішникам неба.
    Сирість така, коханий, - правди мірила.
    А чи розгледиш в мряці: я - твої крила?

    25/07/17


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  43. Микола Дудар - [ 2017.11.17 21:38 ]
    Знову Ти у провесні
    Знову Ти у провесні
    Милосердних ваб
    Пізнаю, для повісті:
    Море. Берег. Трап...
    І музИки зіграні
    Поміж нот - глагол
    А моїм, розгніваним,
    Забивають гол…
    16-11-2017.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  44. Амадаре Наті - [ 2017.11.17 20:48 ]
    Надія
    Ридають старі полотна -
    Картинами їм не бути
    Від часу вони голодні
    І часом вони забуті

    Митець їх навік покинув
    Жовтіти під шаром пилу
    Сміються із них картини,
    Сміються із них - безсилих

    Хоч сенсу у них немає,
    Порожні вони і люті,
    Та все ще вони чекають,
    Коли ж їх наповнять суттю

    І пензлик – м'який, мов вата,
    Прийдеться по їхній шкірі
    Колись будуть цінувати,
    Колись таки в них повірять...


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Козак Дума - [ 2017.11.17 20:15 ]
    В гостях і вдома

    На цьому світі ми лиш гості,
    допоки рухаються кості.
    Як тільки рух той затихає –
    душа на небо відлітає.

    15.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  46. Олександр Сушко - [ 2017.11.17 18:04 ]
    Подружжя
    То що, миритись будем, чоловіче?
    На часі розкопилити губу.
    Не сердься, краще сядь до мене ближче,
    Зніми сорочку файну, голубу.

    Ну, ляпнула макітрою по носі,
    Бо ти мене старою обізвав.
    А серденько ридає навіть досі,
    Палає од тяжких душевних вав.

    Сиди у хаті, їж кунделик з маком,
    Не відпущу від себе ні на крок.
    Ще парубком навчився, бахуряка,
    Розбещувати поглядом жінок.

    Сусідка в двір - уже цілуєш щічку,
    Кума у дім - ялозиш їй вуста.
    Аби не я - усіх тягнув би в гичку,
    На сіно, в ліжко і м'які жита.


    Потиличник - моя надійна зброя,
    Даю щодня аби не переїв.
    Як щось не так - не матимеш покою,
    Язик у мене - жало у змії.

    Та годі, ось дивись - м'якенька циця,
    А я погладжу ще й по голові...
    Розм'якнув муж. Не хоче вже сердиться.
    Жона ж готує капості нові.

    16.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (7)


  47. Домінік Арфіст - [ 2017.11.17 18:51 ]
    драбина Якова
    всі однакові… все однаково…
    я до Тебе не дотягнусь…
    нахились драбиною Якова
    до розпечених моїх вуст…
    я боротимусь і благатиму
    як у прірву: благослови!
    і матерії кожним атомом:
    забери мене з мурашви!
    де душею тілá торгуються
    у важкому зо́лоті слів…
    і вузлами в’язані вулиці
    в’язнів гублять і королів
    голих… ви́міряй мого імені
    потаємного простір-час…
    і святи мене… і світи мені…
    доки світ в мені не погас…


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (6)
    Коментарі: (5)


  48. Іван Потьомкін - [ 2017.11.17 14:33 ]
    Не спромігся глянуть в завтра

    Всевишньому і задарма злодія не треба:
    Їх удосталь зібралося і на сьомім небі.
    Тож послав Бог козакові щасливу нагоду,
    Як уникнути кінця прадавньому роду.
    Невідь відки узялася вся у шатах білих,
    Наче просто зійшла з неба Пречиста Марія.
    Простягує степовичка засмаглії руки,
    Щоб звільнити неборака од скорої муки.
    «Що ти, діво, не мара (бо й таке бувало),
    Перед шлюбом із лиця зніми покривало».
    Підіймає діва руки, та чомсь неохоче,
    Відкрива своє лице й заплакані очі.
    Одвернувсь злодій нараз і звернувсь до люду:
    «Ліпше вже на шибениці урізати дуба!»
    Не второпав недотепа на гірку ту пору,
    Що то віспа із красуні зробила потвору.
    Не додумався поглянуть дівчині у вічі,
    А вона могла б невдовзі помогти і Січі:
    Народила б їй на славу хлопців-одчайдухів.
    Не спромігся глянуть в завтра – Бога не послухав.



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (1)


  49. Лесь Українець - [ 2017.11.17 13:25 ]
    ***
    Ниви золотокосі,
    Врожаї багаті,
    Чому в полі до осені
    Гниєте нежаті?

    Сади плодовиті,
    Де ваш вид розкішний?
    Чом поникли сумовиті
    Яблуні та вишні?

    Хати білобокі,
    Оселі затишні,
    Сховалися за високі
    Горожі навіщо?

    Людоньки ясночолі
    Чому спохмурніли?
    Мечемося, як ті бджоли,
    Невже очманіли?

    Чому браття поцурались,
    Посердились сестри?
    Навсібіч порозбігались -
    Докупи не звести!

    Чом людина до людини
    Байдужою стала?
    Отака лиха година
    На Вкраїні настала!

    За те ж у небі над нами
    Ворони ширяють
    І чорними крилами
    Сонце затуляють.

    Тому ж на Вкраїні панують
    Користь і жадоба,
    Бо брати на братів злують,
    Бо забули хто ми

    І яких батьків ми діти...
    Лишенько та й годі.
    Годі ж, браття, ненавидіти,
    Годі! Годі! Годі!

    Розкуймося, братаймося,
    У чужому краї
    Ми того не відшукаєм,
    Що вдома стеряли.

    Хай Україна умиє
    Обличчя сльозами,
    Брат хай брата зрозуміє,
    Словом не кусає.

    Хай жмені розтиснуться,
    Розціпляться зуби.
    Бог на нас подивиться,
    Що немає згуби,

    Що нема ненависті
    Більше між братами,
    Ні злоби й ні зависті,
    Й карати перестане.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  50. Козак Дума - [ 2017.11.17 12:33 ]
    В останню мить

    Нас убиває все ж не тільки куля,
    не лише розірвавшийся снаряд.
    Ганебне слово завжди серце муля,
    то смертоносна зброя, справжній яд.

    Людей вбиває слава і байдужість,
    ідуть з життя від горя і образ.
    Вбиває підлість часто й недолугість,
    від страху помирали і не раз…

    Нам заздрощі не раз стискали шию
    і боягузи укорочують життя.
    Дурна ще слава віє суховієм
    і майже позбавляє майбуття.

    А скільки нерозділене кохання
    у білім світі натворило бід?!.
    І не важливо, перше чи останнє,
    його не заросте у серці слід.

    Це пам’ятайте, я прошу вас, люди!
    Задумайтесь до „пострілу“ за мить,
    що може шансу іншого й не буде
    і смерть чиюсь ще можна зупинить!

    17.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3