ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Майя Залізняк
2017.03.24 11:19
В черевичках зозулиних фея присіла на тин.
Розглядає малюнки, намистечка, вишиті мальви.
Підбігає до черги окроплений дощиком син...
Не приніс їй нічого, общипує китицю сальвій...

На столі між гайок - недоліплений палевий кінь,
Олівець Н-4, бл

Олександр Олехо
2017.03.24 08:43
Если долго долго долго…
то, конечно, устаёшь…

Если худо, если плохо,
значит спёрли хорошо…

Мы, конечн,о не в Париже,
но «шерше ляфам» не прочь…

Микола Соболь
2017.03.24 05:37
А дитинка, що за диво?
Народилася щаслива.

Хіба може маму й тата
Немовлятко не кохати?

Інша справа то дорослі,
По життю ідуть наосліп.

Віктор Кучерук
2017.03.24 00:55
Соромливо, мов дівка, весна
Заглядає крізь шпарки у вікна, –
То теплом посміхнеться вона,
То холодними блисками зникне.
Голосна цілий день і німа
Уночі, як поснула пустеля, –
Чи боїться, чи тями нема
Господинею бути в оселі?

Світлана Майя Залізняк
2017.03.23 22:42
Вважаю, що не зайвим буде нагадати про цікаву статтю

"ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ЩИРОГО ГРАФОМАНА, АБО ШЛЯХ У ГЛУХИЙ КУТ"

Ось посилання:

http://poezia.org/ru/publications/27433

Микола Соболь
2017.03.23 18:39
Поки тато грався в «танки»,
Мама щось собі плела,
Я тихенько малювала
Біля самого вікна.

Пальму, і далеке море,
І на морі легкий бриз,
Сонечко, високі гори,

Любов Бенедишин
2017.03.23 17:26
Вже не видко денця…
Цівка…
Зло незряче…

Дірочка у серці:
Боляче – то й плаче.
Дзбан…
Весни по вінця.

Нінель Новікова
2017.03.23 17:04
ЛІНА КОСТЕНКО

ПРАЩУР

Коли ридали сосни янтарем
і динозаври ніжились в щириці,
коли ще жив у пралісі пралев,
коли у небі глибали праптиці,

Віктор Кучерук
2017.03.23 08:31
Життя моє, струмком дзвінким,
Крізь товщу літ біжить невпинно, –
Не боячись приходу зим,
Які спинити біг повинні.
Його бурхлива течія
Долає різні перешкоди –
Струмує прудко і сія,
Неначе блискавка в негоду.

Микола Соболь
2017.03.23 05:39
А доки мова є, то є – народ!
Який себе об'єднує в державу,
Й примножує на рідних землях славу.
Народ і мову береже Господь.

А доки віра є то є – життя!
Бо віра то і є єдина сила,
Яка народ життям благословила.

Серго Сокольник
2017.03.23 01:59
Сезам, зачинись! ...кам"яні двері зачиняються і морок печери охоплює шукача скарбів... Господи, ну як важко боротись з ранковим недосипом, особливо коли ти півночі читав... Ці східні сюжети ще й досі у напівсонній голові, і голова у вагоні метро сама

Мирослав Артимович
2017.03.22 17:08
Мені давно не чотирнадцять*
й на сорок вісім* не утну,
але і вісімка, на щастя,
не вередує ще: «Ану,
стань, шісткочко, позаду,
мені у лідери – з руки…»

Тому треную хитрий задум –

Уляна Ч
2017.03.22 12:26
З миті у вічність від Створення котиться віз -
Знову на небі засяяли зірчасті Риби.
Люди не можуть без радощів, як і без сліз….
Біле і чорне у парі. Окремо змогли би?

Гояться спогади… Грає крилатий арфіст…
Слабшає світло, зникають німі голограми.

Олексій Кацай
2017.03.22 11:21
В кожної планети є своє кільце:
чи радіаційно-плазмове кільце,
а чи то камінно-крижане кільце,
а чи сателітно-роблене кільце.

Кільцями усесвіт оповив планети.
Кільцями смертельні оповив планети.
Кільцями живлющі оповив планети.

Петро Скоропис
2017.03.22 11:15
Коли слабує рівновагою
твоя свідомість з її алібі,
коли драбиною хитлявою
іти несила
над проваллями,
коли плювати щодо людності
твоїй полуночній самотності, –
ти можеш

Світлана Майя Залізняк
2017.03.22 10:41
Жінки хороші - пляцки. Ніжний крем
І насолода-екстазі під каву.
А я - у вируванні теорем...
Вуж очеретний прошкварчав: "...лукава".

Світи пунктирні, ветхі острови.
На Лесбосі Сапфо віршує й досі.
А я, чужі рівняючи рови,

Олександр Олехо
2017.03.22 08:55
Кане час у Лету – постаріє Сонце.
Скільки тих мільярдів? Швидко промине…
Встанеш рано-вранці, глянеш у віконце:
небо паленіє, плавиться земне.

Роздобріє Сонце. Статусом гіганта
козиряти зможе в колі інших зір.
Подихом палючим, пальцями мутанта

Микола Соболь
2017.03.22 06:09
Втомився жити? То заглянь у душу.
Ніщо не вічне! Визнати я мушу.

Але посеред тисячі шляхів,
Знайди один, той свій, яким хотів
Земне життя, що нам дарує доля,
Пройти в надії: – на все Божа воля!
І вийти серед тисячі доріг,

Віктор Кучерук
2017.03.22 04:41
Мигтять в імлі безсонні ліхтарі
Чомусь так тьмяно, що не видно східців
Отих, що ждуть на мене угорі,
Якщо почати рахувати звідси.
Багато їх лишилося чи ні –
Довідаюся, певно, я не скоро,
Хоч хочеться вже спокою для ніг
І відпочинку трішечки для

Ярослав Чорногуз
2017.03.22 00:59
Із днем ПОЕЗІЇ, о друзі!
Ловіть натхнення на льоту,
Я весняній вклоняюсь Музі
У сонце, мряку і сльоту!

Вона – пресвітлая цариця –
Відточить кожному перо.
І слова перлами іскриться

Юра Ерметов
2017.03.22 00:36
де ж поезія?..
І чи не нагода
для імпровізації?
Подуркувати можна трішки,
адже серйозність полишимо
задля мурах без
грації?

Анастасія Поліщук
2017.03.21 22:49
Дотик долоні - донизу, додолу,
Дотик долоні - увись і до неба,
Дотик - для щастя, дотик - для болю,
Дотик - це воля чи кинутий жереб?

Має людина всю владу - на дотик,
Може зціляти лиш порухом пальців,
Може труїти, Тож - виклик природи

Марія Дем'янюк
2017.03.21 22:18
Всі потуги смішні та непотрібні,
якщо ти небо продаєш за мідні,
чи як ховаєш зорі у кишеню,
щоби додати ярлика своєму йменню,
якщо додолу погляд прилипає,
в той час як небо глибочінь леліє
й руде дівчатко дивиться з віконця
і крапельки дощу впліта

Леся Сидорович
2017.03.21 20:19
«Людей мільярди, і мільярди слів»…
Хтось правду мовив, ну, а хтось – як завше.
Аби цей світ в мені не онімів,
СВОЇ слова я вимовлю уперше.

І хто осудить – чи ж мої вони?
Тут – схожа рима, не новий епітет.
МОЇ слова – зі серця глибини,

Іван Потьомкін
2017.03.21 19:55
У скількох казках стрічав котів, що розмовляли по-людськи, та ніде не вдалося дізнатись, як вони цьому навчились. Аж ось у підручнику англійської мови К.Е.Еккерслі натрапив на докладне відтворення цього неабиякого процесу. Йдеться про жінку, котрій здал

Світлана Луцкова
2017.03.21 19:42
Весняні діти - хлопчики-мізинчики -
Розбіглися, пустуючи, гайком.
Колисочкою пахнуть їх корінчики,
А губенята пахнуть молоком.

Їм байдуже, що дні якісь несонячні
І байдуже до розкоші, прикрас.
Цілую теплі пальчики й долонечки.

Анна Віталія Палій
2017.03.21 18:37
Тризуб – етнічно-національний і духовний символ українців, є і символом духовності всього людства. Він охоплює поняття цілісності онтологічного у його духовно-матеріальному вимірі і показує людині шлях до Всевишнього відповідно до Його програми. Існує ціл

Олександр Сірко
2017.03.21 16:18
У знаменитого поета,
Якісь підпільні вороги
Украли мідного кашкета,
Баригам здали за борги.

Спиляли лобзиком під вуха,
Ще й пейси вирвали живцем,
Казали - це робота з РУХу,

Лілея Дністрова
2017.03.21 13:52
Сліпучий усміх сонця…сон п'янкий…
Такий бажаний, ніжно-променистий.
І ластовинням сипались квітки,
Торкалася весна пером барвистим.
Зазеленілась мріями трава,
Замаювала зазелень діброви,
Мережками конвалій розцвіла…
Моя веснянко! Пісне світанкова!

Олександр Олехо
2017.03.21 11:15
Поезія – це Інь, високості натхнення,
із гамми почуттів і вічно юних літ,
метафоричний шарм на тілі сьогодення
і рими зорепад у прозаїчний світ.

Поезія – це тиш: відлуння, що стихає
у пошуках весни поміж осінніх дум.
У мареві жаги над спорожнілим

Світлана Майя Залізняк
2017.03.21 09:22
А мова рідна – золотавий лан,
Де кожний колос – ваговите слово.
Зміяться тлусті манівці блукань:
Розшукую Пегасову підкову.

Над ланом вигримляє сив Перун,
В тополі поціляє. Спека. Роси.
У житі проростаю – крізь кору…

Віктор Кучерук
2017.03.21 07:35
Голубу далечінь виднокраю
Не затьмарюють тіні хмарин, –
Видно зоране поле безкрає
Аж до самих суєтних глибин.
Бачу те, що навчився любити
На моїй українській землі, –
Що ясніє й зростає щомиті
Навкруги в березневім теплі.

Микола Соболь
2017.03.21 06:03
Гуляла ніч до ранку заметіллю.
Плела по вікнах павутиння льоду.
І вітер підвивав її свавіллю,
Й вирішував, яку робить погоду.

То сяде на ослоні біля хати,
То лютим вовком у димар завиє,
То сніг почне надворі розкидати,

Серго Сокольник
2017.03.21 04:32
Присвячую чарівній жінці, волонтерці, Народній артистці України Світлані Мирводі, з якою мав честь бути з концертами на фронті***

Ти сьогодні до болю губу закусив.
Ти не вийдеш із бою, не маючи сил.
Ти заслаб. Твоя кров витікає із ран.
І- ПОРА. Ти п

Володимир Бойко
2017.03.21 00:39
Дивлюсь на тебе, і тебе не бачу.
Ти вже не та, яка колись була,
Іскринки не блищать з очей гарячих,
Не віють хвилі ніжності й тепла.

І образ твій, змальований в уяві,
Який мене так довго зігрівав,
Ще донедавна чистий і, яскравий

Василь Кузан
2017.03.20 23:21
Жовтий смайлик – усміхнене щастя
Кровоточить на дикому Сході.
Хтось надривно по музиці ходить
Щось ламається…

Може удасться
Зберегти хоч дещицю проміння
В цій надривно-хисткій глухомані.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Юра Верес
2017.03.21

Неоніла Гуменюк
2017.03.18

Олександр Сірко
2017.03.14

Пилип Лавров
2017.03.12

ОКСАНА ЛОГОША ОКСАНА ЛОГОША
2017.03.09

Віктор Наумчиклуцьк
2017.03.09

Одна Думка
2017.03.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.03.24 11:54 ]
    Аж до сьомого поту...


    В черевичках зозулиних фея присіла на тин.
    Розглядає малюнки, намистечка, вишиті мальви.
    Підбігає до черги окроплений дощиком син...
    Не приніс їй нічого, общипує китицю сальвій...

    На столі між гайок - недоліплений палевий кінь,
    Олівець Н-4, блокнот, недописана казка.
    Хилитається черга...
    Бракує нетлінних творінь.
    А у феї лиш усміх. Ні місць призових, ні підказки.

    Похвалила усіх, роздала вісім жмень кукулі.
    Змій таркатий просив політати до ранку над плесом.
    Бились нетлі об шиби... Балакали з вітром кулі...
    Чорт вигадував бомбу, хтось - вічний двигун, хтось - колеса...

    Притомилася фея. Зів`янув зелений роброн.
    Чорний кіт перейшов сім доріг і одну автостраду.
    Все принесене відьма сховала у кований схрон.
    - Аж до сьомого поту... - сказала... Чи може, до граду.



    2015



    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  2. Микола Соболь - [ 2017.03.24 05:26 ]
    Дитяче щастя
    А дитинка, що за диво?
    Народилася щаслива.

    Хіба може маму й тата
    Немовлятко не кохати?

    Інша справа то дорослі,
    По життю ідуть наосліп.

    В своїх клопотах до нині…
    Часу обмаль для дитини!

    Все біжать, спішать, а толку?
    Дивляться усюди вовком.

    Щоб «урвати» чи «віджати»?
    Щось змінилося із дати: –

    Як дитинкою на диво,
    Народилися щасливі!
    22.03.17р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (6)


  3. Віктор Кучерук - [ 2017.03.24 00:46 ]
    Омани
    Соромливо, мов дівка, весна
    Заглядає крізь шпарки у вікна, –
    То теплом посміхнеться вона,
    То холодними блисками зникне.
    Голосна цілий день і німа
    Уночі, як поснула пустеля, –
    Чи боїться, чи тями нема
    Господинею бути в оселі?
    Довгождана така, – увійди, –
    Перестань доокола кружляти!..
    Бачу всюди знайомі сліди,
    Та не видно принадних у хаті.
    23.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (1)


  4. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.03.23 22:10 ]
    Стаття
    Вважаю, що не зайвим буде нагадати про цікаву статтю

    "ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ЩИРОГО ГРАФОМАНА, АБО ШЛЯХ У ГЛУХИЙ КУТ"

    Ось посилання:

    http://poezia.org/ru/publications/27433

    Помітила таке: автори оцінюють на 5,5 досить слабкі технічно тексти, коментарі видаляють разом із оцінкою.
    На афішування потрапляють вірші рівня проби пера.



    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (4)


  5. Микола Соболь - [ 2017.03.23 18:30 ]
    Творча натура
    Поки тато грався в «танки»,
    Мама щось собі плела,
    Я тихенько малювала
    Біля самого вікна.

    Пальму, і далеке море,
    І на морі легкий бриз,
    Сонечко, високі гори,
    Вищі навіть за карниз.

    Чайка розправляє крила…
    Не малюнок – красота!
    Мама в подиві застигла…
    Мабуть щось пішло не так.

    Тю! Подумаєш – шпалери!
    Зате о яка краса!
    Мамо! Вибирай манери!
    На художника кричать!

    Я натура творча, це я точно знаю!
    Тому хочу – тво̀рю, хочу – витворяю!
    23.03.17р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.42) | "Майстерень" 0 (5.4)
    Коментарі: (2)


  6. Любов Бенедишин - [ 2017.03.23 17:22 ]
    Берізка
    1.

    Вже не видко денця…
    Цівка…
    Зло незряче…

    Дірочка у серці:
    Боляче – то й плаче.
    Дзбан…
    Весни по вінця.
    Сивий сум – на коси.

    Березень берізці
    Витирає сльози…

    2.

    Вітерець погідний.
    Небо. Мрій мережка.
    ...Подарує квітень
    Золоті сережки.

    До грудей пригорне:
    "Як ти тут, кохана?"
    В біле - туга чорна.
    Шрам на серці.
    Ранок...

    23-24.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (5)


  7. Нінель Новікова - [ 2017.03.23 17:16 ]
    Ліна Костенко Пращур Переклад
    ЛІНА КОСТЕНКО

    ПРАЩУР

    Коли ридали сосни янтарем
    і динозаври ніжились в щириці,
    коли ще жив у пралісі пралев,
    коли у небі глибали праптиці,
    коли льоди зсувалися із гір
    і ще була не ящірка, а ящір, –
    який він був, мій особистий пращур,
    неандерталець, вертикальний звір?
    А він же був, той дикий, той праперший,
    котрий жарину виглядів із хвищ,
    на стійбища людинячі приперши
    ведмедя із пралютих суктовищ.
    Йому іще кохання і не снилось.
    Він знав ще, може, тільки букву «р-р-р».
    Душа іще нічим не осінилась
    І розум був іще кошлатий… Бр-р!
    Сліпого духу зарослі дрімучі,
    печерна тінь у потолоччі трав,
    він ще себе питаннями не мучив,
    не каявся, не сіяв, не орав.
    У груди сарні вскіплював стрілу
    і твердо спав, упоравши ведмедя.
    І наче Богу, кланявся дуплу,
    Де срібні липи чаділи від меду.
    Він з лапи їв. Криваве м’ясо плямкав.
    Та в ніч, коли зацвів гіркий мигдаль,
    погладив раптом рябомизу самку
    і перший в світі винайшов печаль.


    Перевод с украинского языка

    НИНЕЛЬ НОВИКОВА

    ПРЕДОК

    Когда рыдали сосны янтарями
    и динозавры нежились в траве,
    когда праптицы в небесах шныряли,
    а в пралесах охотился пралев,
    сходили льдины с гор возле пещер,
    не ящерица, ящер был нередок –
    каким он был тогда, мой личный предок,
    неандерталец, вертикальный зверь?
    А он ведь был, тот дикий, прадалёкий.
    что уголёк с пожара приглядел,
    на стойбища людские приволок он
    медведя – в смертной схватке одолел.
    Ему любовь тогда ещё не снилась.
    Он, может, знал одну лишь букву «р-р-р».
    Душа ещё ничем не осенилась,
    И разум был ещё косматым… Бр-р!
    Слепого духа заросли дремучие,
    пещерной тенью в чаще он мелькал,
    вопросами себя ещё не мучил,
    не каялся, не сеял, не пахал.
    В грудь быстрой серне всаживал стрелу
    и твёрдо спал, разделавшись с медведем.
    Он словно Богу, кланялся дуплу,
    где липы мёд вдыхали на рассвете.
    Из лапы ел. Он мясо с кровью чавкал.
    А ночью, когда горький цвёл миндаль,
    погладил вдруг веснушчатую самку
    и первый в мире изобрёл печаль.
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  8. Віктор Кучерук - [ 2017.03.23 08:03 ]
    Моє життя
    Життя моє, струмком дзвінким,
    Крізь товщу літ біжить невпинно, –
    Не боячись приходу зим,
    Які спинити біг повинні.
    Його бурхлива течія
    Долає різні перешкоди –
    Струмує прудко і сія,
    Неначе блискавка в негоду.
    Життя, відмірюючи час,
    Спішить, у радощах і смутках,
    Межи горбами по ярах,
    Щоб загубитися в майбутнім…
    22.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (3)


  9. Микола Соболь - [ 2017.03.23 05:50 ]
    Людські цінності
    А доки мова є, то є – народ!
    Який себе об'єднує в державу,
    Й примножує на рідних землях славу.
    Народ і мову береже Господь.

    А доки віра є то є – життя!
    Бо віра то і є єдина сила,
    Яка народ життям благословила.
    Й несе народу увесь сенс буття.

    А доки правда є, то буде й – світ!
    Який віками ллється нам із неба,
    І Божа ласка, в якій є потреба,
    Й благословення до скінчення літ.
    22.03.17р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  10. Зоряна Інша - [ 2017.03.22 23:21 ]
    Сину мій
    ˜ ˜ ˜ ˜ ˜ ˜
    Це цього меча болю мені обіцяв Симеон?
    А що ж тоді інші? Це все не мені, а так просто.
    Я б вирвала, Сину, ці цвяхи із Твоїх долонь!
    А меч в саме серце в’їдається різко і гостро.
    «Не може Він вмерти!...» - а що ж це тоді, як не смерть?
    Вмираю сьогодні і Я, дивлячись на ці муки…
    Достатньо вже болю! Спиніться, кати, буде вщерть!
    Лишіть Його ноги, хай будуть пробиті лиш руки!...
    Прибийте й мене… Скільки цвяхів у ваших кишенях?
    Достатньо на всіх? Бо дивитись на це – той же біль…
    Сину мій, скільки щастя приніс Ти для Мене,
    Стільки ж болю мені Ти завдав. Сину мій, Сину мій…

    Це були лиш думки.
    І ні слова Вона не сказала,
    Тільки серце цвяхами оці роздирали гадки.
    Вона з кожним ударом із Ним у мовчанні вмирала,
    І згадала, як пряла для цього хітону нитки.

    Гасне день на горі.
    Та не може Вона надивитись
    На це Сонце своє, що світило так ясно для всіх,
    А сьогодні погасло.
    Лишилась Йому помолитись –
    Померлому скаже усе, що почути не встиг.
    Так нелегко Їй біля мертвого Сина стояти,
    Рахувати краплинки, що котяться й котяться з ран, -
    Рідна кров тут тече, – з її серця. Вона ж, Його Мати,
    На Голгофі вмирає із Ним.

    Сину мій, Ти не Сам…
    (Ів. 19, 17-25)

    29.05.15


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.88) | "Майстерень" 3.5 (4.38)
    Коментарі: (4)


  11. Мирослав Артимович - [ 2017.03.22 17:55 ]
    Арифметика літ (самоіронічне)
    Мені давно не чотирнадцять*
    й на сорок вісім* не утну,
    але і вісімка, на щастя,
    не вередує ще: «Ану,
    стань, шісткочко, позаду,
    мені у лідери – з руки…»

    Тому треную хитрий задум –
    літа укоськати таки.
    Вони ж підсміюються з мене:
    «Наївний ти не по роках!»

    …Мого життя всевладний тренер
    мене тримає у руках…

    22.03.2017



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (6)


  12. Уляна Ч - [ 2017.03.22 12:05 ]
    ...ТИ мені сонце, і вітер, і полум’я зваби...
    З миті у вічність від Створення котиться віз -
    Знову на небі засяяли зірчасті Риби.
    Люди не можуть без радощів, як і без сліз….
    Біле і чорне у парі. Окремо змогли би?

    Гояться спогади… Грає крилатий арфіст…
    Слабшає світло, зникають німі голограми.
    Буря була - ой накоїла!- зламаний міст…
    Вірю у ТЕБЕ! (зруйновано капища- храми).

    Мчить колісниця, орбітою котиться… Стій!
    Золото сипле Морфей на безмежні єдваби.
    Снять старовіри про силу могутніх стихій -
    ТИ мені сонце, і вітер, і полум’я зваби.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  13. Олексій Кацай - [ 2017.03.22 11:16 ]
    В потязі
    В кожної планети є своє кільце:
    чи радіаційно-плазмове кільце,
    а чи то камінно-крижане кільце,
    а чи сателітно-роблене кільце.

    Кільцями усесвіт оповив планети.
    Кільцями смертельні оповив планети.
    Кільцями живлющі оповив планети.
    Кільцями розумні оповив планети.

    Так на шию бранця вдягнено нашийник,
    так закуті ноги у важкі кайдани,
    так до стінки неба ланцюгом тяжіння
    вічний рух по колу навіки припнутий.

    Але якщо небо кинути під крила
    і на кільця з ребер їхніх подивитись,
    роз’яснить пілоту світло вертикальне,
    що вони – колеса для планет одчайних.

    Що на них спіраллю вічного безмежжя
    можна нескінченно всесвітом котитись…
    Чуєш, як колеса стукотять по стиках
    всесвітів проекцій на лискучі рейки?

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.32)
    Прокоментувати:


  14. Петро Скоропис - [ 2017.03.22 11:31 ]
    З Іосіфа Бродського. Самота
    Коли слабує рівновагою
    твоя свідомість з її алібі,
    коли драбиною хитлявою
    іти несила
    над проваллями,
    коли плювати щодо людності
    твоїй полу́ночній самотності, –
    ти можеш
    слідувати вічності
    і сумнівам у непорочності
    ідей, гіпотез, в собівартості
    мистецтва і служіння музам,
    і – навіть – у зачаття таїнстві
    Мадонни сина, Іісуса.
    Та ліпше слідувати даному
    з глибокими його могилами,
    що згодом, не тобі
    останньому,
    такими видадуться милими.

    Так.
    Ліпше слідувати даному
    з короткими його дорогами,
    які в майбутньому
    осяжному
    угледяться тобі
    широкими,
    наскільки є уяви,
    різними,
    усіяними компромісами,
    великими здадуться крилами,
    здадуться птахами величними.

    Так. Ліпше слідувати даному
    зі вбогими його мірилами,
    які невабом, в разі крайньому,
    вряди-годи стають перилами
    (бодай і не удоста чистими),
    для опертя, либонь, людиною
    у помочі кульгавій істині
    з її щербатою драбиною.

    (1959)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  15. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.03.22 10:30 ]
    А я...


    Жінки хороші - пляцки. Ніжний крем
    І насолода-екстазі під каву.
    А я - у вируванні теорем...
    Вуж очеретний прошкварчав: "...лукава".

    Світи пунктирні, ветхі острови.
    На Лесбосі Сапфо віршує й досі.
    А я, чужі рівняючи рови,
    Топтала рапс і плющила колосся.

    Хороша жінка - та, що мимо, повз...
    А я спинюся... мрію про Ітаку.
    Довкола ореол із літер-ос.
    Мак проростає між безмов`я шлаку.

    Двигтіє мармеладний лімузин.
    Дубасяться премудрі, мегадобрі...
    Вихлюпую цинобру, кармазин.
    Офарблюю три стежечки - за обрій.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (3)


  16. Неоніла Гуменюк - [ 2017.03.22 10:00 ]
    Нелегка праця хліборобська
    А праця хліборобська, ой нелегка,
    Не просто зерна в землю вкинуть треба,
    Потурбуватись також необхідно,
    Щоб шкідники не знищили, не з"їли.

    Протруюють бо ж перед тим насіння
    Спеціальним засобом надійним.
    Тоді і хліб спокійно дозріває,
    Дорідний урожай згодом збирають
    Жита, вівса, ячменю та пшениці,
    Худобі корм, а людям паляниці.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Олександр Олехо - [ 2017.03.22 08:26 ]
    Кане час у Лету
    Кане час у Лету – постаріє Сонце.
    Скільки тих мільярдів? Швидко промине…
    Встанеш рано-вранці, глянеш у віконце:
    небо паленіє, плавиться земне.

    Роздобріє Сонце. Статусом гіганта
    козиряти зможе в колі інших зір.
    Подихом палючим, пальцями мутанта
    забреде наосліп у хазяйській двір.

    Стане трохи жарко, а точніше дуже.
    У сусіда-бевзя запалає дім.
    Висохне від палу глибочінь-калюжа,
    що посеред двору заважала всім.

    Ось такі прогнози нам дає наука.
    Поки ще не пізно, то робімо щось.
    Погребицю глибше рити є спонука.
    Авто-землерийку ще б позичив хтось…

    Зачинитись в льосі на велику клямку?
    Сонце погуляє й забереться геть?…
    У сузір’ї Овна вічність тягне лямку
    із живого раю у задуху-смерть.

    03.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (16)


  18. Ольга Паучек - [ 2017.03.22 07:59 ]
    ***
    Приходить Муза, коли хоче,
    Диктує правила свої...
    А я хотіла б, щоб під вечір,
    Коли в гайочку солов"ї
    Щебечуть пісню... Зорі сяють
    І матіола під вікном,
    А теплий вітерець колише
    Вербу плакучу перед сном.

    15.05.2016.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Микола Соболь - [ 2017.03.22 06:44 ]
    Земні шляхи
    Втомився жити? То заглянь у душу.
    Ніщо не вічне! Визнати я мушу.

    Але посеред тисячі шляхів,
    Знайди один, той свій, яким хотів
    Земне життя, що нам дарує доля,
    Пройти в надії: – на все Божа воля!
    І вийти серед тисячі доріг,
    На стежку, що веде нас на поріг…

    Ніхто не зійде янголом до тебе,
    Якщо не будеш сам іти у небо.
    Щоб не було, одне запам'ятай:
    Дорога - то до пекла, стежка – в рай!
    21.03.17р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  20. Віктор Кучерук - [ 2017.03.22 04:57 ]
    На східцях
    Мигтять в імлі безсонні ліхтарі
    Чомусь так тьмяно, що не видно східців
    Отих, що ждуть на мене угорі,
    Якщо почати рахувати звідси.
    Багато їх лишилося чи ні –
    Довідаюся, певно, я не скоро,
    Хоч хочеться вже спокою для ніг
    І відпочинку трішечки для зору.
    Ізнов узрівши сходинку – іду
    Вперед поволі, обережно, звично,
    Крізь темряву холодну і руду,
    По східцях вічно фантасмагоричних.
    Шукаю фініш бажаний і шквал
    Очікую гучних аплодисментів, –
    Адже зійду колись на п’єдестал
    І бронзовітиму на постаменті.
    21.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (3)


  21. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.22 00:19 ]
    Із днем ПОЕЗІЇ, о друзі
    Із днем ПОЕЗІЇ, о друзі!
    Ловіть натхнення на льоту,
    Я весняній вклоняюсь Музі
    У сонце, мряку і сльоту!

    Вона – пресвітлая цариця –
    Відточить кожному перо.
    І слова перлами іскриться
    З небес її величний трон.

    Поети всі – його окраса,
    Співають, наче солов`ї,
    Крилаті вершники Пегасів –
    Неначе гвардія її.

    І як же бачу, їх багато –
    Вродив талантами Парнас.
    В повітряному замку свято,
    Тож веселімось, прошу вас.

    Триває хай пора чудова,
    Як мить любовного злиття…
    Хмеліймо музикою слова,
    Як вищим виявом життя!

    21.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (19)


  22. Юра Ерметов - [ 2017.03.22 00:04 ]
    Без кордонів ))
    Отож,
    де ж поезія?..
    І чи не нагода
    для імпровізації?
    Подуркувати можна трішки,
    адже серйозність полишимо
    задля мурах без
    грації?

    Поезія – се вільне слово,
    тож
    із сенсом граючись,
    чом не знущаються із
    форми також –
    із гонором "хомо
    сапієнс"?

    Звісно,
    із вічністю та
    небесностями
    також можна трішки
    позагравати –
    із нашою-то минучністю та
    "незабутністю"
    авторства...

    Але веселіше
    із канонами мистецькими та
    ідолами естетськими:
    як на слова ваші
    усі найкращі
    також "покласти"
    пута авторизованності,

    то чи не залишиться лише
    дихати у ритмі вальсу
    серця обеззброєного,
    допоки й воно не почне
    завмирати під грою
    усього, що
    було... Й –

    не зчути овацій!..

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  23. Анастасія Поліщук - [ 2017.03.21 22:58 ]
    Дотик
    Дотик долоні - донизу, додолу,
    Дотик долоні - увись і до неба,
    Дотик - для щастя, дотик - для болю,
    Дотик - це воля чи кинутий жереб?

    Має людина всю владу - на дотик,
    Може зціляти лиш порухом пальців,
    Може труїти, Тож - виклик природи
    Ачи це прояв ментальної праці?

    Ясно, що всі розуміють: долоні,
    Дотик чи влада - неоднозначні,
    Воля - зазвичай! - ховається в скронях,
    В кого забула - будьте обачні.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  24. Марія Дем'янюк - [ 2017.03.21 22:24 ]
    Про мрію
    Всі потуги смішні та непотрібні,
    якщо ти небо продаєш за мідні,
    чи як ховаєш зорі у кишеню,
    щоби додати ярлика своєму йменню,
    якщо додолу погляд прилипає,
    в той час як небо глибочінь леліє
    й руде дівчатко дивиться з віконця
    і крапельки дощу вплітає в мрії.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  25. Олексій Могиленко - [ 2017.03.21 21:20 ]
    Вклад поета
    В кінці віршів поставлю дати.
    Незмінні цифри,не слова,
    бо тексти буду шліфувати,
    гранити,править .Варіантів,
    напевно ,є до ста.

    Для когось дати не важливі,
    хтось засміється-графоман!
    Я виправлю і ритм,і рими,
    зроблю,дасть Бог,все що зумію
    та не зміню лиш дат.

    В кінці віршів поставлю дати,
    чіпляюсь цифрами буття...
    Я не великим прагну стати,
    бо знає Бог-мого таланту
    лише на дати вистача.

    10.03.2006, 22.03.2017


    Рейтинги: Народний 4.25 (5.13) | "Майстерень" 3.5 (4.38)
    Коментарі: (14)


  26. Олексій Могиленко - [ 2017.03.21 21:30 ]
    У Бога немає убогих


    Я вірю, - у Бога немає
    Дітей-інвалідів й калік.
    Глухих і сліпих не буває,
    Обділених чимось навік.

    Бо хто народився від Духа,
    Хто вірить і любить Христа,
    У того і очі, і вуха,
    Відроджене все від Творця.

    Всі Божії діти подібні
    До Батька свого в небесах.
    У Бога всі діти є здібні,
    Всі цінні у Божих очах.

    У Бога убогих немає,
    Віддав Він найкраще для нас.
    Та тільки невдячні буваєм,
    За це нас прости, любий Спас.
    07.03.2006


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (4.38)
    Прокоментувати:


  27. Ігор Перецький - [ 2017.03.21 21:09 ]
    Кохання є?
    2017
    Коли цінуэш тих, що поряд маєш,
    в безумнім світі легше жити.
    На жаль, коли близьких втрачаєш,
    жага лишається любити.

    І місце те, пусте, святим не було.
    Його світила власною душею.
    Було любов, а може й не було.Загуло...
    Давно її присипала землею.

    Порвала серце моє на шмаття,
    до дір неначе зчитану газету.
    Ну що ж підемо далі у життя.
    Тепер позаду шлюбнії тенета.

    Одне тривожить - в серці пустота.
    Жере хробак той наче не у себе.
    У світі є добро, краса..
    Кохання, є? Дістатись як до тебе?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Леся Сидорович - [ 2017.03.21 20:06 ]
    Людей мільярди, і мільярди слів
    «Людей мільярди, і мільярди слів»…
    Хтось правду мовив, ну, а хтось – як завше.
    Аби цей світ в мені не онімів,
    СВОЇ слова я вимовлю уперше.

    І хто осудить – чи ж мої вони?
    Тут – схожа рима, не новий епітет.
    МОЇ слова – зі серця глибини,
    І я не можу їх не говорити.

    23.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  29. олександр квітень - [ 2017.03.21 20:53 ]
    Моя позиція щодо торгівлі з окупованими територіями !!!!
    За стражденну нашу свободу ,
    За квітучу землю і мрію ,
    Гинуть на війні патріоти
    А чорти на ній багатіють !!!

    *********************
    З кожного на фронт по копійці ,
    З кожного по нитці по латці ,
    В бідноті живуть Українці ,
    А чорти будують палаци !!!

    **********************
    В мить коли героїв хоронять ,
    Поминають в божому храмі ,
    Йдуть через кордони вагони ,
    Бо ж чорти торгують з чортами !!!

    ***********************
    В час коли дружини в скорботі ,
    В день коли у матері горе ,
    У чортів одна лиш турбота ,
    Крадене сховати в офшорах !!!
    ************************
    Наш народ хоробрий незламний
    Перемога вірю за нами !!!
    Але ж що би ви тільки знали ,
    Як набридло жити з чортами !!!!!!!!!!

    Олександр Квітень
    м.Мукачево.
    21.03.2017 року


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  30. Світлана Луцкова - [ 2017.03.21 19:02 ]
    Первоцвітам
    Весняні діти - хлопчики-мізинчики -
    Розбіглися, пустуючи, гайком.
    Колисочкою пахнуть їх корінчики,
    А губенята пахнуть молоком.

    Їм байдуже, що дні якісь несонячні
    І байдуже до розкоші, прикрас.
    Цілую теплі пальчики й долонечки.
    Дивлюсь на них. А думаю про нас...

    Те, що було колись, не має значення.
    А є стеблина, квітка і бджола,
    Яка весни по-справжньому й не бачила,
    Та вже за неї душу віддала.

    2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  31. Олександр Сірко - [ 2017.03.21 16:42 ]
    Вандали
    У знаменитого поета,
    Якісь підпільні вороги
    Украли мідного кашкета,
    Баригам здали за борги.

    Спиляли лобзиком під вуха,
    Ще й пейси вирвали живцем,
    Казали - це робота з РУХу,
    Та я не вірю щось у це.

    Візьму я, браття, краще Тору
    І попрошу небесний дух,
    Аби митця маківку голу
    Закрив хутенько капелюх.

    Шепнули равини з Подолу,
    Що це покара отака
    За хвіст, одгризений учора
    У Дорошенка лошака.

    Мені казала ще матуся,
    Чому це трапитись могло -
    Торік коту латунні вуса
    Відрізало якесь мурло.

    Кричать обпатрані сідниці,
    Вони ж сталеві – тож в ціні!
    І на „дніпровську молодицю”
    Вже гострять пилки надміцні.

    Споганив пам’яток чимало
    Новітній збочений вандал.
    Нехай глитав би краще сало,
    А не виламував метал.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  32. Лілея Дністрова - [ 2017.03.21 13:22 ]
    Моя веснянко...
    Сліпучий усміх сонця…сон п'янкий…
    Такий бажаний, ніжно-променистий.
    І ластовинням сипались квітки,
    Торкалася весна пером барвистим.
    Зазеленілась мріями трава,
    Замаювала зазелень діброви,
    Мережками конвалій розцвіла…
    Моя веснянко! Пісне світанкова!
    В обіймах рясноцвітих, гомінких
    Замружилась, здитиніла, принишкла.
    У водограї промінців ясних,
    У сяйві неосяжної усмішки…


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  33. Домінік Арфіст - [ 2017.03.21 12:28 ]
    спроба мовчання
    1
    картинна галерея… картонна… галера у центрі міста
    на якій ніхто не пливе і тільки щурі звісно…
    бо вона ще не тоне… ще повзе самотньо в натузі…
    і несе щось таке незтравне в роздутому пузі…
    тексти теж і старіють і помирають і треба їх відпускати
    не чіплятись за їхню душу і не сотати їх на цитати
    треба читати майбутнє заховане в звуках мови
    і намагатись не вимовляти ім’я таємне Єгови
    життя стирає у порох кожен людський порух
    засипаний піском сенсу Бог через тіло говорить
    і недоречний супроти тіла жоден-жоден протест…
    не плач… не вбивайся за мною – я всього лише текст…


    2
    заховано слова в скрижалі і сувої
    болить гортань від клятвеної лжі
    зариті між рядків загострені ножі
    а недомовний світ говорить і говорить…
    легенди і казки … витравлюваний міф…
    покинули місця і лари і пенати
    виходять зі степів алан і гун і скіф
    не вистачає рук безмовно обійняти…
    хто вичерпав часи… хто вичерпав себе…
    хто напував… хто пив… хто помирав зі спраги…
    дощем проллється сенс… не буде рівноваги…
    допоки ще Атлант тримає звід небес…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  34. Олександр Олехо - [ 2017.03.21 11:59 ]
    Поезія
    Поезія – це Інь, високості натхнення,
    із гамми почуттів і вічно юних літ,
    метафоричний шарм на тілі сьогодення
    і рими зорепад у прозаїчний світ.

    Поезія – це тиш: відлуння, що стихає
    у пошуках весни поміж осінніх дум.
    У мареві жаги над спорожнілим гаєм
    витає, наче сон, її утішний сум.

    Поезія – це Ян, маестро без докОру,
    оцінювач вірша на вагівниці СІ,
    отой, що музу дня веде на лису гору –
    у сумці коньячок і банка «Івасі»…

    Поезія – це вир, де боротьба емоцій
    (розтрощені щити та зоряні мечі),
    де безліч спотикань на необачнім кроці,
    а потім торжество і золото парчі.

    Поезія – це ми, із плоті, духу й мрії
    по рейтингу КаПе і по словах своїх.
    І хай в саду спокус іще кусають змії,
    але боятись їх – то необачний гріх…

    20.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (2)


  35. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.03.21 09:31 ]
    Маківка
    ***

    А мова рідна – золотавий лан,
    Де кожний колос – ваговите слово.
    Зміяться тлусті манівці блукань:
    Розшукую Пегасову підкову.

    Над ланом вигримляє сив Перун,
    В тополі поціляє. Спека. Роси.
    У житі проростаю – крізь кору…
    Не хочу шал гасити прілим просом.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (3)


  36. Віктор Наумчиклуцьк - [ 2017.03.21 08:31 ]
    Память
    У дивертикулах думок
    лінивим тілом осідали,
    як мокрі дрова у мангали,
    криві слова дурних казок.

    І бились корчем голі й босі
    під вітер чорного безсоння,
    коли тримав у злих долонях
    себе, мов кактуса у носі.

    Гризе гроза корону трав,
    та спокій з листя вибиває.
    Тоді лиш небо заспіває,
    коли забуду все, що знав.
    1998


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Віктор Кучерук - [ 2017.03.21 07:23 ]
    Навесні
    Голубу далечінь виднокраю
    Не затьмарюють тіні хмарин, –
    Видно зоране поле безкрає
    Аж до самих суєтних глибин.
    Бачу те, що навчився любити
    На моїй українській землі, –
    Що ясніє й зростає щомиті
    Навкруги в березневім теплі.
    Тож немає ніякого дива
    В тім, що я в золотому краю,
    Навесні, мов дитина, щасливий,
    Повню радістю душу свою.
    20.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (5)


  38. Микола Соболь - [ 2017.03.21 06:07 ]
    Рріздвяній негоді
    Гуляла ніч до ранку заметіллю.
    Плела по вікнах павутиння льоду.
    І вітер підвивав її свавіллю,
    Й вирішував, яку робить погоду.

    То сяде на ослоні біля хати,
    То лютим вовком у димар завиє,
    То сніг почне надворі розкидати,
    А то згорне і ним поріг накриє.

    Сховались зорі, за ряснії хмари,
    Сховався ліс, за сивою метіллю,
    І тільки ніч, та вітер з нею в парі,
    Влаштовують на вулиці свавілля.
    08.01.17р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  39. Серго Сокольник - [ 2017.03.21 04:58 ]
    Поранений
    ***Присвячую чарівній жінці, волонтерці, Народній артистці України Світлані Мирводі, з якою мав честь бути з концертами на фронті***

    Ти сьогодні до болю губу закусив.
    Ти не вийдеш із бою, не маючи сил.
    Ти заслаб. Твоя кров витікає із ран.
    І- ПОРА. Ти поранений. Так. Ти поран...

    Ти акорду і ритму не взяте баре.
    Автомат ненаситно патрони жере.
    Розвідгрупа "нарвалась", бо видав туман.
    А гітара в казармі сумує сама.

    Хай засне, мов кохана. Її не буди.
    Ти у гості до Хель назавжди відійди.
    Бо Беркана пішла годувати ворон.
    ...автомат доїдає останній патрон...

    Ти метелика кокон крилатих ідей.
    ...супротивника* око в тумані знайде...
    То запрошуй у хату на дружній обід.
    На останню гранату. Усім. І- собі.

    *як варіант ТЕПЛОВІЗОРА ОКО...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117032101404


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (6)


  40. Любов СЕРДУНИЧ - [ 2017.03.21 00:23 ]
    "Закутки душі твоєї..."
    ♥ ♥ ♥
    Закутки душі твоєї
    Освічу.
    Лебедітимеш, як завше, –
    Я прощу.
    Шепотітиме зірниця:
    Ще побудь…
    Та втікатиме жар-птиця.
    Що ж, забудь.
    Не зігрію більше рук я
    Вже тобі.
    Хвиля щастя – море муки,
    Далебі.
    Не світи, ой місяченьку,
    Не світи:
    Бо йде милий – не коханий,
    Не святий!
    Всі слова і зарікання
    Розгублю…
    Зрозумію, коли втрачу,
    Чи люблю…
    (© Любов Сердунич)


    Рейтинги: Народний -- (5.1) | "Майстерень" -- (4.94)
    Прокоментувати:


  41. Володимир Бойко - [ 2017.03.21 00:08 ]
    * * *
    Дивлюсь на тебе, і тебе не бачу.
    Ти вже не та, яка колись була,
    Іскринки не блищать з очей гарячих,
    Не віють хвилі ніжності й тепла.

    І образ твій, змальований в уяві,
    Який мене так довго зігрівав,
    Ще донедавна чистий і, яскравий
    Сьогодні потьмянів, погас, зів’яв.

    Щасливий той, хто в пам'яті очистить
    Підступний файл, що з вірусом гріха.
    Уже згасає сяйво променисте.
    Довкола пустка. І стіна глуха.



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (3)


  42. Василь Кузан - [ 2017.03.20 23:48 ]
    Жовтий смайлик – усміхнене щастя
    ***
    Жовтий смайлик – усміхнене щастя
    Кровоточить на дикому Сході.
    Хтось надривно по музиці ходить
    Щось ламається…

    Може удасться
    Зберегти хоч дещицю проміння
    В цій надривно-хисткій глухомані.

    Ти би казку послухала на ніч
    Я розказую тільки про міни.

    Чорне поле – стежина життєва.
    Білі книги – розгублена пам'ять.
    А вітрила замріяно манять,
    А сніги шлях оманою стелять.

    Ти би казку послухала… Тільки
    Казка йде між ворожі розтяжки.
    Горло стиснуто, дихати важко.
    Ніжне слово – петлею до гілки
    Прив’язав ненаситний паломник.
    І гойдається серце на нитці,
    І зірки розлетілись, як птиці
    Та і смайлик розвіявся.
    Зник.

    20.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (3)


  43. Мирослав Артимович - [ 2017.03.20 22:18 ]
    Сніговієва сімейка
    ***

    Хуртови́на й Снігові́й, тобто мама й тато,
    узялись навперебій діток рахувати.
    Перебрали імена – немала сімейка:
    донь – як снігу, то не сміх, а синочків – жменька.
    Почали лічбу з дівчат – тішаться, нівроку,
    але їх – немов курчат у рябої квоки!
    Хугави́ця, Заметі́ль, Ху́га і Заві́я,
    Завірю́ха, Кушпела́, – непроста затія.
    Далі – Ві́хола, Юга́, Хви́ща і Заме́та,
    Хви́жа, Хи́за і Пурга́, – снігові тенета.
    Ще Мете́лиця, Кура́, Крутія́, Шару́га,
    Снігові́йниця, Меті́ль і, звичайно, Фу́га.
    А найменшенькі між них – За́меть і Сніжни́ця,
    Заметі́льниця, і ще – спритна Снігови́ця.
    І Хуртеча тут-як-тут, осьдечки й Хурде́ля,
    Снігокру́тниця мала сніжної пустелі.
    А Хурде́лиця притьмом обняла Хурди́гу
    і Заві́йницю умить вигнали на кригу.
    – Скільки можна рахувать – то коли ж сніданок? –
    Обізвалися нараз Хугові́й з Бура́ном.
    – Ось тепер, здається, всі! – засміявся татко.
    – Ні, не всі! – сипнуло сніг Ві́хало -малятко.

    18.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (7)


  44. Лариса Пугачук - [ 2017.03.20 20:07 ]
    В пустоту
    2.
    Цей світ чомусь до мене прикипів,
    Тримав за руки і казав мені,
    Що ще не час до янгольських степів,
    Що ще не сходжені мої земні.

    1.
    Добралася до самих до воріт,
    Туди, де вся родинонька моя:
    І тато з мамою, і весь мій рід,
    Зайти лиш не зайшла… не знала як.

    Підходила ж, рідненькі, я до вас,
    А притулитись так і не змогла.
    Був ясний день. Та він поволі згас,
    Лиш залишив крихіточку тепла.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  45. Олександр Сірко - [ 2017.03.20 19:35 ]
    Опудало
    Опудало

    Сусід опудало поставив за парканом,
    Пусті очниці, лапи-вітряки,
    Угорнуте в рядно,старе і дране,
    Устромелено ломаку в п'ястуки.

    Воно німе. І зовсім недоладнє,
    Колише вітер шмаття на плечах.
    Загрозливе й водночас безпорадне,
    Задумане навіювати жах.

    Ворони чудувалися хвилину,
    Обкаркали конструкцію криву,
    Убогу обкаляли одежину
    І полетіли дзьобати мерву.

    Отак і ми, у зайвій позолоті
    Та дикому, нікчемному вбранні,
    Показуєм "красу" своєї плоті
    В якій погасли розуму вогні.

    Діряві джинси, зіпер до коліна,
    На мішковині - пекла кольори.
    Не розбереш -хлопак це, чи дівчина,
    Як не заглянеш пильно до діри.

    Вона ж, як зірка, світить людям в очі.
    Це - моди писк! Її апофеоз!
    Мотню відкрити кожень дурень хоче,
    Піддатися на зграйний цей психоз.

    Для глуму, люди, звісно - не мішені,
    Але у лахах я - нудний педант.
    А, може, мало грошей у кишені?
    Не до смаку дизайнера талант?

    Незмінні тільки знаки Зодіаку -
    Про це вам скаже навіть і маля.
    Але сахаюсь, наче з переляку,
    Опудало побачивши здаля.
    17.03.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  46. Ігор Шоха - [ 2017.03.20 18:22 ]
    Доля на три дороги
    Є у світі три дороги
    однієї долі,
    що від отчого порогу
    і на небо, і на волю,
    і одна – до Бога.

    Є якою йти одному,
    є куди – юрбою.
    А піде – у невідому.
    Усе одно – за водою,
    до чужого дому.

    Було кому не радіти
    як ішов із хати.
    За літами кане літо.
    І нема кому чекати,
    і нікуди діти.

    Ніхто його не спитає,
    чи буває тепло?
    Сам не знає, що шукає.
    І не хочеться у пекло,
    і немає раю.

                                  03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  47. Василь Мартинюк - [ 2017.03.20 17:27 ]
    В небі зорі позгасали…

    В небі зорі позгасали
    Ясне сонечко встає.
    Ми з тобою загадали
    Мовчки, кожен про своє.

    Позлітали срібні мрії
    У душі дзвенить струна.
    Ясне сонечко загріє
    Встане рідна сторона.

    Знов вдихнули вільно груди
    « жили довго в сірій млі».
    Вірять люди краще буде
    Жить на сонячній землі.

    Над землею думка в’ється
    В світлі сонячнім тремтить.
    Серцю радісно. Здається
    Ця в житті найкраща мить.

    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (5.1)
    Прокоментувати:


  48. Лариса Пугачук - [ 2017.03.20 14:49 ]
    Четвертий сон або Свята вода в помiч
    Я зняв штани,
    I решту зняв:
    Бо ж дiвчину трусило!
    Вона блукала мiж отав,
    Свiтила голим тiлом.

    Та я й подумати не мiг,
    Що лемент з того буде:
    Дiвчисько скочило на стiг:
    «Мене гвалтують, люди!!!»

    А далi вже пiшло кiно -
    Село усе прибiгло,
    (кiна не бУло вже давно,
    а так його хотiлось...)

    Дiвча кричить -
    «Перфоменс я творила в чистiм полi,
    Робила свято вчителям -
    У них невтiшна доля.
    А чоловiк — що без штанiв -
    Чогось вiд мене хоче...»

    Тут сон iз мене весь злетiв...
    Пiду. Промию очi!

    20.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  49. Петро Скоропис - [ 2017.03.20 13:14 ]
    З Іосіфа Бродського
    Славімо прихід весни! Ополоснім лице,
    чирячку змастім бодай креозотом,
    і, босі, в сорочині, опахнімось вітерцем,
    і вічі збадьорить свіжістю! горизонтом!
    прийдешнім! Будучина завжди
    виповнює землю зерном, голоси – співзвуччям,
    виповнює дзиґарі їхнім туди-сюди;
    дріж бере наодинці з грядущим.
    Весною, коли крик пернатих будить ліси, сади,
    вся природа, як ящірка чи то олень,
    тільки туди й прямує, куди зайві сліди
    все одно, що державний злочин.



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  50. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.03.20 12:20 ]
    Метелик на шторі
    1

    По шкірі - дотично...
    Палити не можеш.
    А час виставляє павучу сторожу.
    Утішуся злетом, горняточком кави.
    Ти любиш, не брешеш... а очі лукаві.

    Тут джаз… Надихає охвітна береза.
    Ти пий… Ось цукерка, я вельми твереза.

    Ось рибка надії - блись...блись... - між тарані.
    Тобі некомфортно. Я Майя, не Аня.
    Кастровані тигри, вгодовані сойки.
    І блюз недослуханий тлумиться зойком.

    Розкремсаний спокій. Безсоння... Навіщо?
    Торішній жасмин, шкаралуща і кліщі.
    Тонка прозаїчність, метелик на шторі.
    Прасіті лілові у білому морі.

    2

    Це меганаївність. Весна-забаганка.
    Жмуточок поезій. Розсипана манка.
    Замотую пальця - поранив осотом.
    Малюєш русалочку зеленороту...

    Картина вже продана.
    Трішки сумливо.
    Ти хочеш у Хіос, там сміх і оливи...

    А тигрів дратують осінні мурахи.
    У двері - ослиці по слово... по лахи.
    Із яблучних зернят приносять намиста.
    Не бійся мене. Я - остання, пречиста.

    3

    Душевні стриптизи і голка довженна.
    Я вприснула сяйва у ляльчині вени.
    Лягаю - вдивлятися в малева Босха.
    Меди на ослоні, знекрилені оси...

    Міняю турботи на протуберанці.
    Черв`як дощовий у кільковій бляшанці.
    Пайєтки пришила.
    Пугукають сови...
    Злинаю.
    Ідуть холоди-птахолови.

    Лишаю любові крупинки робусти.
    А муза сміється: "ой леле... попустить"...

    В цинобрових нетрях ваксується шкіра.
    Ти моря глибини сімкартою зміряв.


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   2   3