ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2018.08.20 14:48
Нічка-чарівниця льодяники готувала:
сині, жовті, пурпурові.
Прив'язувала їх до неба
на ниточці шовковій.
Хай на землю з них стікають
сни солодкі та щасні,
і на сплячих обличчях
квітнуть усмішки зореясні.

Олександр Сушко
2018.08.20 06:53
В раю господарює банда -
Усе що маєм віддамо.
Брехня, плітки та щира правда,
А результат - Святе письмо.

На душі павуки неситі,
В ходу - облуда, острах, пліть.
То, може, голову схилити,

Серго Сокольник
2018.08.19 22:35
День за днем промайнули...
Вже літечко верне на схил,
Хоч не всі повернулись
До рідного краю птахи.

Мов рефреном... Чи дзвоном-
"...від Сяну до Дону..." Тісний
Був би світ, у якому

Адель Станіславська
2018.08.19 22:15
Спливало чергове Спаса.
Спасалися, як могли...
Хтось квапив догнати маси
гуртів, що плоди несли.
Хтось йшов, бо іти годилось.
Хтось спав і спасав свій сон.
Десь людським судам не ймилось
чинити богам закон...

Олександр Сушко
2018.08.19 20:14
Чоловічок я хазяйнуватий,
Прикупив коня - весна, сівба...
Та лошак не хоче працювати,
В небесах літає! Це ганьба!

Крила у тварюки, може, й гарні,
Тільки зайві - одчикрижу їх.
Пастку облаштовую у стайні,

Володимир Бойко
2018.08.19 17:15
А що там далі – хто його там зна...
Суцільна порожнеча й більш нічого?
Чи там – позареальна білизна
В передчутті наближення до Бога.

Світлана Майя Залізняк
2018.08.19 10:12
Привезли квасолю бабці лисуватій,
миску підставляють: лущ, співай, живи!
А у неї докір - ластів'ям на ваті...
І бредуть жаління з хмелю, кропиви.

Ходить біла кицька... випросила моні.
Опадають груші, гепають на дах.
Муж присів на лаву, пундики со

Ігор Шоха
2018.08.19 09:46
Які роки, які твої літа,
напоєні джерельною водою!
Русалкою цілуй мої вуста,
заворожи і піду за тобою.

Залоскочи і хай несе вода
і забирає у твої покої.
Не забувай, що ти є саме та,

Ігор Деркач
2018.08.19 08:59
Сідає літо у свої човни,
відчалює, тай осінь доганяє.
І падає луною за лани
провісниця нового урожаю.

Грозою упилися баштани.
Лютує небо – блискавки метає.
Доспіли гарбузи та кавуни

Микола Соболь
2018.08.19 06:36
«Мутусю! Вечір. І зоря горить…
Час настає прокинутись бабаю.»
Мабуть, оце і є найкраща мить,
Яку я бачив, і яку я знаю.

«Ти не хвилюйся, донечко моя,
Тебе в житті я не віддам нікому!»
І лине тепла пісня солов’я.

Маркіяна Рай
2018.08.19 03:25
Боже, Боже, приходь до мене, як мисливець іде до пастки.
Пташка вирвала власні крила, пташка змучилася за ніч.
Що Ти, Господи, переміниш у хвилину її поразки?
Скільки немочей впаде долі? Скільки випросить в Тебе стріч?

Віра знає круті стежини, що кр

Сонце Місяць
2018.08.19 03:22
salut ненависте всебічна
пекельне раз-у-раз
із блискавицями образ
фотографуючими вічність

& знову ще якийсь із нас
відчувши в собі поклик лише
розвіюване попелище

Ігор Шоха
2018.08.18 21:07
Веслує літо в заводі ріки,
де поїть таїна латаття біле,
і дотики, «нечаяні», руки,
і наше все, що не переболіло.

Стоять човни – прив’язані таки
до нашої верби, що не зотліла.
А біля неї, чи не ті пеньки,

Тетяна Левицька
2018.08.18 19:11
В рідне селище Корчі
Син заїхав по харчі.
Тож поклали в сумку
Кролика та курку.
Качку, гуску, шинку,
І пузату диньку.
Баночку сметани,
різні марципани.

Шон Маклех
2018.08.18 18:36
Серце темряви
Стугонить в глибинах заліза,
Чорним зайцем стрибає в безодню лісу,
Проростає венами-папоротями
Серед хащів
Над якими завжди гримить гроза:
Синє, наче крило ворона –
Холодне серце темряви

Тата Рівна
2018.08.18 17:32
Я лежу в своєму ліжку кімната сяє мов церква
Простирадла білі обличчя біле за склом вікна біліє небо
Я лежу в своєму ліжку - розірвалося серце
Холодець у неї серце було, - кажуть, - так їй і треба

І коли я встану
Коли я зберу червоні бризки в буке

Іван Потьомкін
2018.08.18 12:51
Багатий і давно уже не раб,
Уславлений мудрістю повсюди,
Езоп де тільки вже не побував.
От тільки в Дельфах не довелося бути.
І ось він там. І як повсюди байкою частує.
Та якось тут не так, як всюди.
Слухати слухають дельфійці, а платити – ні.
Гада

Сонце Місяць
2018.08.18 00:00
якби не стало цілого світу
лиш тільки бачити & дивитись
лише би жити всіма очима
вартових на хімічнім її весіллі

враже де ми були як часи спинились
чи нас осяяла вища ницість
аби лиш чутися її дітьми

Серго Сокольник
2018.08.17 23:57
Прагну душею пустелі. Бо вже para bellum
З осені смутком, коли надійдуть холоди.
...десь потаємних оаз невичерпні джерела
Так зачекались... Мерщій я полину туди

Мрією, щоб тамувати до творчості спрагу...
(Серед пустелі оази- безцінні дари...)
...а

Ігор Деркач
2018.08.17 22:16
У мене є один секрет на двох,
та я його нікому не розкажу,
інакше буде, – ах! А то і, – ох!
Хоча і не замурзався у сажу.

Є і сюжет один із багатьох,
якими я нікого не принаджу,
хоча один стараюсь за сімох

Ластівка Польова
2018.08.17 21:51
Чекатиму: він з’явиться в житті,
І я змінюсь. І інші будуть весни.
Розчавлена, розп’ята на хресті,
Заради погляду його - воскресну.

У вирі днів бентежних і тісних,
Шукаючи себе у іграх босих,
Я, як вовчиця, стерегтиму його сни

Віта Парфенович
2018.08.17 13:23
Я часто роздумую над поняттям Любов. І з роками все більше розумію, що воно включає не лишень романтичні мотиви, оспівані у піснях і жіночих романчиках. Це набагато обширніше поняття, наскільки набагато, що уявити це можна лише після того, як наб’єш не о

Адель Станіславська
2018.08.17 09:34
Дай си на стримок, дівче,
та не пилуйся.
Жити - не бігти,
броди - не глибочінь.
Світ ходить колом,
світ у постійнім русі.
Світ - полотно неткане:
сліпот- прозрінь...

Сонце Місяць
2018.08.16 23:42
як нам вернутися, чи відповідь даси
задуха й кіптява, у цій місцині
самі прокляті & провинні
ані краплини крові ні сльози

дерева із гілляками-кістками
відчитані бездумно молитви
усе промовлено, хіба лише живи

Ластівка Польова
2018.08.16 15:06
Я, ніби первісна жінка, даю імена речам.
З них кожне лунає дзвінко і втілюється в початок,
З якого постануть інші, прапредки усіх пра-пра...
Я жінка, мені видніше. Я перша, мої й права.

…Так річ здобуває назву і разом із нею – сенс.
Ось Річка, ось

Володимир Бойко
2018.08.16 14:16
Заблудилися туристи
І взялись дерева гризти.

Одурілі тупорилі
Півгороду тупо зрили.

До фіктивної контори
Завітали кредитори.

Микола Соболь
2018.08.16 09:53
Кому іще котлету в тісті?
Рефрижератор. Вантаж 200.

Ця тема звісно не нова.
Там – руки, ноги, голова…

Повоювало бидло з нами.
Тепер у цинку пре до мами.

Олександр Сушко
2018.08.16 08:47
З парубоцтва шугаю між перса дівочі,
Клав у ліжка, м'які спориші.
Утомився, солодкого меду не хочу,
Ти одну мені, Боже, лиши.

Ніц не маю багатства, лиш музу й Пегаса,
На любов лиш настроєний ген.
Та на золото мавки персисті не ласі -

Ігор Шоха
2018.08.16 07:08
Що є, то є! Рубаю із плеча.
Ні міфами, ні радістю, ні горем
уже не завоюєш читача,
якому завше по коліна море.

Беруся до пера як до меча
і невідомо, хто кого поборе.
Арена потребує глядача...

Серго Сокольник
2018.08.16 00:21
сенсозмістовне. Андеграунд***

Ну що, дівчатко? Серце має... ?
Чи "...ться"?.. Чи ні?.. Тобі видніш...
Іди повз вий "шалалулаїв"
Обабіч вОгнищ (чи... вогнИщ?..)))

І недаремно... "Офіследі"-

Сонце Місяць
2018.08.15 23:30
серпень~місяць імлисті жнива жне
сягаючи за береги ахеронтські
поневіряння петельне~кружне
у воді сутінковій свинцеве сонце
філософи снять цикути & секс
під гіллям ялівцевим що мовби мощі
цвілий вітер здобич ламку несе
тіла марсіанські маршують крі

Вікторія Лимарівна
2018.08.15 22:08
Згадую вкотре життєвий свій шлях,
Інколи навіть сльоза на очах
Зрадливо блисне ще й згадка, що доля
Досі тримає в самотньому колі.

Так і живу все один – тільки ліс,
Рідний для серця, бо в ньому я зріс.
Він, як жива неповторна істота.

Тетяна Левицька
2018.08.15 21:40
Подала у суд дружина
Та й на чоловіка.
«Б'є, - жаліється, - скотина!
Вся розпухла пика».

Пан суддя її питає:
"За що потерпіла?"
«Не второпаю, кохаю...

Олена Багрянцева
2018.08.15 17:31
Усе послідовно. Все сходить колись нанівець.
Засохнуть жоржини і листя пожовкне на клені.
І стануть вершковими ночі колишні шалені.
Затихнуть розмови, сповільняться ритми сердець.

Усе послідовно. За втіху нам буде жура.
І кожна дрібниця чомусь надз

Ігор Деркач
2018.08.15 14:28
Кому цілуєш очі уві сні
і не літаєш феєю до мене,
як це не раз бувало навесні,
коли були ми юні і зелені?

Чому забула мрії чарівні
веселої моєї Мельпомени,
коли ми залишалися одні

Ластівка Польова
2018.08.15 10:34
Ігноруй мене, Боже, і вибачай за мат.
Я так, с*ка, не можу. Я далі піду сама.
Хай розхристана, боса – у душу мою не лізь.
Замальовує осінь усе, що лишилось із...

Ця ось втратила сина, а та он – уже вдова.
Що кричати у спину, які їм знайти слова?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Юрій Іванов
2018.08.18

Ангеліна Федоренчик
2018.08.17

Владислав Пилипюк
2018.08.15

Ірина Ільчук
2018.08.15

Василь Літвін
2018.08.14

Вікторія Волецвіт
2018.08.13

Авель Штерн
2018.08.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Марія Дем'янюк - [ 2018.08.20 14:01 ]
    Чарівливе
    Нічка-чарівниця льодяники готувала:
    сині, жовті, пурпурові.
    Прив'язувала їх до неба
    на ниточці шовковій.
    Хай на землю з них стікають
    сни солодкі та щасні,
    і на сплячих обличчях
    квітнуть усмішки зореясні.

    А опісля з'являвся красень-ранок
    в червленій сорочці,
    ті ниточки раз за разом зрізав
    і льодяники геть усі злизав.
    Тому ранок завжди солодкий,
    задоволений:
    загравою усміхається -
    з усім світом вітається.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Сушко - [ 2018.08.20 06:36 ]
    Фарисеї

    В раю господарює банда -
    Усе що маєм віддамо.
    Брехня, плітки та щира правда,
    А результат - Святе письмо.

    На душі павуки неситі,
    В ходу - облуда, острах, пліть.
    То, може, голову схилити,
    Приречено зректи "Беріть!"?

    Обкладені ясою лона,
    Готують купелі, хрести...
    Раби! Кладіте під амвона
    Грошву за кухлика води.

    Чи небом писані закони?
    Нема усталених оперть:
    За срібло - свічі та ікони,
    Народження, біда і смерть.

    Спаситель скромний, у ряднині.
    Душпастир - золотом сія...
    Чи люди у зневірі винні?
    За них скажу осуду я.

    Наживи процвіта епоха,
    Дороговказ один - "леве".
    Нема у храмах віри й Бога,
    Він у душі твоїй живе.

    20.08.2018р.

    Небо

    Запозичив Хронос мить одну
    Аби в небі я горів як зірка.
    Та життя сусіда-орк зітнув -
    На Савур- могилі впав без крику.

    П'ятеро лишилося сиріт,
    Тягнеться сім'я на захід сонця...
    Кліпнув оком втомлено Аїд -
    Місця в пеклі вже нема для хлопця.

    А зі мною поруч брат і син
    Захищали Україну-неньку...
    По травиці - росяний кармін,
    Виорано "Градами" земельку.

    Я погас. Мовчить осліпла вись,
    Ну, а ворог брагу п'є, горілку.
    У моїй господі оселивсь,
    Витирає рушниками пику.

    На Донбасі вигуки "Хурра!",
    Внуку обривають нитку мойри.
    Радості немає - біль, жура...
    Небо чорне. Всі погасли зорі.

    19.08.2018р.

    Писати чи працювати?

    Зріють думи, груші,чиряки,
    Друг усоте пише про природу.
    Я ж, панове, зовсім не такий,
    З квітня не вилажу із городу.

    Розвелось ледачих писунів
    Більше, ніж нахабних колорадів.
    Я б усх їх вигнав на лани
    Вивітрити романтичні вади.

    Що це за професія така -
    Шкряботіти прудко по сторінці?
    Хай зігне піїтик горбака
    І в обиччя віршиком не тиця.

    Для початку - хай почистить хлів
    І корівок поворушить ззаду.
    От де праця, піт і мозолі!
    Налітай, братва! Кому лопату?

    P.S.:
    Ліжечко у стилі рококо,
    Пахолок готує хвойну ванну.
    На колінах - муза без трико
    Кличе за собою у нірвану...

    20.08.2018р.

    Життя

    Я в раю! Вві сні та наяву!
    Піднімають мавки звично трени...
    Без жінок і дня не проживу,
    А вони страждатимуть без мене.

    Не люблю заплаканих венер,
    Научив Ерот веселим іграм.
    Длань вогка зрива барвистий флер,
    У клубок сплелися дикі тигри.

    Пристрасть - дар! А холод - це біда!
    Непотрібна самота у хаті!
    Хай кохання ліжком хилита,
    Потім опишу процес в руладі.

    Душі і тіла в монастирях!
    Лона павутиною окуті!
    Я би вам знайшов богатиря
    Аби віртуозно пестив груді.

    Хто сказав: "Кохатися ніззя!"?
    Євнухам обрізаним не вірте!
    В мене рій цнотливиць на сносях,
    Виношені у любові діти.

    Цілий вік отак, братва, живу,
    Жіночкам щодня знімаю стреси.
    Падає богиня у траву,
    Час прийшов літати в піднебессі.

    20.8.2018р.

    Невдале весілля

    Довбає брат:: - Побійся Бога!
    Доволі вже ловити ґав!
    - Он та - кирпатенька -нічого...
    Беру жоною! Уламав!

    Достатньо бігалось наліво,
    Пора шукати повідка.
    Хвилюються опуклі діви -
    Ерот із ліфів утіка!

    Щодня мостив альковні кубла,
    Робив добрезних фей зі злюк.
    Чоловіки жінок не люблять,
    А я шаную і люблю.

    Та не дійшло до пусі-мусі,
    Весіллю швах! Душа на дні!
    Добро усім належать мусить,
    А не гаргароньці одній.

    Прогнали феї кирпоносу,
    Ще б трохи й грохнули - їй Бо!
    Ізнов стаю в похилу позу,
    Дарую радість і любов.

    20.08.2018р.








    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  3. Серго Сокольник - [ 2018.08.19 22:27 ]
    Колооберт здійснився
    День за днем промайнули...
    Вже літечко верне на схил,
    Хоч не всі повернулись
    До рідного краю птахи.

    Мов рефреном... Чи дзвоном-
    "...від Сяну до Дону..." Тісний
    Був би світ, у якому
    Усі повернулись з війни...

    Тиха осінь повЕрне
    Достойно минуле життя.
    І замліє, затерпне
    Як рана стара, відкриття,

    Що вони віднайшлися,
    Загублені гроші в траві...
    КОЛООБЕРТ ЗДІЙСНИВСЯ.
    І ЧАС ПОЧИНАТИ НОВИЙ.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118081908408


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  4. Адель Станіславська - [ 2018.08.19 22:01 ]
    Спаса...
    Спливало чергове Спаса.
    Спасалися, як могли...
    Хтось квапив догнати маси
    гуртів, що плоди несли.
    Хтось йшов, бо іти годилось.
    Хтось спав і спасав свій сон.
    Десь людським судам не ймилось
    чинити богам закон...
    Спливали неспинні води.
    Спасівками гупав сад.
    Спасенно і так заблудло
    тік час і вертав назад
    навшпиньки аж до колиски,
    що межи смерек... та в лік:
    у тороки сонця, звисло,
    цілунками до повік.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (1)


  5. Оксана Рудич - [ 2018.08.19 21:53 ]
    Вірші
    З Нею траплялися вірші.
    Вони снили Їй ночі (себто спали в одному ліжку).
    Втирали Їй оцтом лоба, рятуючи від застуд.
    Минало усе і усі, а вони були поруч, вони залишались тут,
    аби вартувати мрії, самотність і тишу.
    І в тій тиші, обмежений стелею, космос одразу глибшав…
    Крізь жорсткий синтетичний килим трава проростала…
    Чоловіки, котрі йшли за нею, направду жадали віршів
    (хоч на ранок більшість із них жодного слова не пам’ятала).
    Коли простір тріщав по швах від критичного рівня щирості –
    вірші нахабно вдирались в усі пустоти і спогади,
    траплялось – ховали по закутках речі і плутали дати.
    Але, попри всі ці жарти, – беззастережно їй вірили
    і не проминали про це, принагідно, усім нагадати.
    Й коли тіні лілові в ліхтарному світлі колишуться,
    сподіваючись марно, що стомлене місто, нарешті, засне,
    Вона тішиться з того, що вірші тут, може, й залишаться...
    Навіть, коли й Вона непомітно мине.
    2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Олександр Сушко - [ 2018.08.19 20:05 ]
    Над Парнасом
    Чоловічок я хазяйнуватий,
    Прикупив коня - весна, сівба...
    Та лошак не хоче працювати,
    В небесах літає! Це ганьба!

    Крила у тварюки, може, й гарні,
    Тільки зайві - одчикрижу їх.
    Пастку облаштовую у стайні,
    Навалив у ночви стоси книг.

    Од модерних начикрижив шмаття,
    Класиків усипав півсовка.
    Ох і вередун, скажу вам, браття,-
    Клюнув...на поезію Сушка!

    Завтра на ріллю - топити сало!
    Буде рало й борона важка...
    Музи тихо віжки одв'язали,
    Між крильми усілись голяка.

    Промайнули в небесах підковки -
    Обігнав Пегасик НЛО.
    А в онуки віршик зріє ловкий,
    Над Парнасом сонечко зійшло.

    19.08.2018р.



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (4)


  7. Володимир Бойко - [ 2018.08.19 17:00 ]
    * * *
    А що там далі – хто його там зна...
    Суцільна порожнеча й більш нічого?
    Чи там – позареальна білизна́
    В передчутті наближення до Бога.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.51)
    Прокоментувати:


  8. Василь Літвін - [ 2018.08.19 16:31 ]
    Єднайтеся

    Любіть нашу Україну,
    Шануйте рідну мову,
    Як маленьку дитиночку ,
    Красиву й чудову .

    Щоби була в вас завжди ,
    З обома гармонія .
    А земелька наша рідна ,
    Квітла,як півонія

    Прославляйте кожен час,
    Україну-мати,
    Аби могли за життя,
    Все їй віддати .

    Здоров я ,розум,силу й гроші .
    А головне душею вболівати,
    Вивчати мову свою рідну
    І внукам мати що сказати.

    І дасть вам Бог все вийде!
    Ми будемо незламні та єдині,
    Щасливенько проживати,
    В нашій Україні!

    Єднайтесь братці,
    По усьому світу ,
    Не забудьте що ви є-
    Козацького повіту!!!


    2017р


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  9. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.08.19 10:03 ]
    Про дрібне

    Привезли квасолю бабці лисуватій,
    миску підставляють: лущ, співай, живи!
    А у неї докір - ластів'ям на ваті...
    І бредуть жаління з хмелю, кропиви.

    Ходить біла кицька... випросила моні.
    Опадають груші, гепають на дах.
    Муж присів на лаву, пундики солоні.
    Руки в потойбічних липових медах.

    Торохтить квасоля...
    "Як ти?" - йде сусідка.
    Для поштарки хвіртку відчинив онук.
    Насуває хмара, блискавиці зрідка...
    Бабця одягає третю із перук.

    Сокотять рудаві безпородні кури.
    Ой, дрібна квасоля. Голубі дими.
    Вітерець гортає крила-партитури.
    Бабця із ціпочком плине до куми...

    А в тієї бульби крупні - цинамонні,
    чистяться поденно морква та буряк.
    Черга довжелезна. Цербер на осонні.
    Щедро годували - роздобрів, обм'як.

    У кишені докір охолов, не дише.
    Бабця шепче "пізно", шерех підошов...
    Кицька вирлоока відпускає мишу.
    Дірочки від бубликів нижуться на шовк.


    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (4)


  10. Ігор Шоха - [ 2018.08.19 09:00 ]
    Літні русалії
    Які роки, які твої літа,
    напоєні джерельною водою!
    Русалкою цілуй мої вуста,
    заворожи і піду за тобою.

    Залоскочи і хай несе вода
    і забирає у твої покої.
    Не забувай, що ти є саме та,
    якою снив і марив за якою.

    Але у цьому світі не слова,
    не наші мрії справджують надії.
    І сподівання наші – трин-трава...

    Хай не болить нікому голова,
    а перелесник хай собі радіє,
    що ти ще є – реальна і жива.

    08,2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (1)


  11. Ігор Деркач - [ 2018.08.19 08:36 ]
    Аля фініш
    Сідає літо у свої човни,
    відчалює, тай осінь доганяє.
    І падає луною за лани
    провісниця нового урожаю.

    Грозою упилися баштани.
    Лютує небо – блискавки метає.
    Доспіли гарбузи та кавуни
    і є чим поділитися навза́єм.

    Ачей і ти ще нібито жива?
    І ще нівроку, хоч уже вдова
    і маєш те, чого душа бажає.

    І повні закрома, і гаманці...
    Та, може, аж у самому кінці
    хто як не я тебе іще згадає.

    08/18


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  12. Микола Соболь - [ 2018.08.19 06:27 ]
    Мутуся*
    «Мутусю! Вечір. І зоря горить…
    Час настає прокинутись бабаю.»
    Мабуть, оце і є найкраща мить,
    Яку я бачив, і яку я знаю.

    «Ти не хвилюйся, донечко моя,
    Тебе в житті я не віддам нікому!»
    І лине тепла пісня солов’я.
    Бо не назвеш інакше колискову.

    – «Мутусю! Чуєш? Я тебе люблю!»
    – «І я тебе. Ой, люлі-люлі-баю…
    Колише пісня доню, та зорю.
    Я, у раю потроху засинаю.
    17.08.18р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  13. Маркіяна Рай - [ 2018.08.19 03:31 ]
    Привіт
    Боже, Боже, приходь до мене, як мисливець іде до пастки.
    Пташка вирвала власні крила, пташка змучилася за ніч.
    Що Ти, Господи, переміниш у хвилину її поразки?
    Скільки немочей впаде долі? Скільки випросить в Тебе стріч?

    Віра знає круті стежини, що крізь терни ведуть до сонця.
    Де осіло терпке розпуття, там босоніж ступає Бог.
    Бачиш, пташко, сей слід глибокий твого Доброго Охоронця?
    Чуєш, пташко, солодкі співи і відлуння прийдешніх змог?

    Небо мжичить серпневу звістку, заклинає шляхи на вирій.
    Тріпотливого серця бранка заздро проситься у політ.
    Боже, Боже, якщо в молитві я слова позабуду щирі,
    Принеси до моєї пастки Свій повік рятівний привіт.

    19/08/18


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  14. Сонце Місяць - [ 2018.08.19 03:17 ]
    окрай
     
    salut ненависте всебічна
    пекельне раз-у-раз
    із блискавицями образ
    фотографуючими вічність

    & знову ще якийсь із нас
    відчувши в собі поклик лише
    розвіюване попелище
    комфорту образів прикрас

    відбуде або утече
    закинувши поза плече
    торбину сяйних ран

    туди кудись а там ключем
    коштовніша нудьга й

    ліричніший обман





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  15. Ігор Шоха - [ 2018.08.18 21:21 ]
    На схилі літ і літа
    Веслує літо в заводі ріки,
    де поїть таїна латаття біле,
    і дотики, «нечаяні», руки,
    і наше все, що не переболіло.

    Стоять човни – прив’язані таки
    до нашої верби, що не зотліла.
    А біля неї, чи не ті пеньки,
    якими ти у юності вертіла?

    І я, мов пень дубовий до верби,
    надію маю, гей би та якби
    на старості хоча би прихилитись.

    Та, що то є – просити на своє?
    Коли минає наше житіє,
    лишається на ідола молитись.

    08,2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  16. Тетяна Левицька - [ 2018.08.18 19:58 ]
    Егоїст
    В рідне селище Корчі
    Син заїхав по харчі.
    Тож поклали в сумку
    Кролика та курку.
    Качку, гуску, шинку,
    І пузату диньку.
    Баночку сметани,
    різні марципани.
    Гарний ковбаси кілець.

    «Що?! Всього лоток яєць?
    Кури не несуться?
    Трухане - поб'ються!
    Це вам не котлети!
    Заверніть в газети,
    Пильно гляньте, мамо,
    Щось поклажі мало?
    Що? Забули сало?
    Ви мене дістали!
    Як тут будеш ситим?
    Досить говорити
    Про своє коліно,
    Утрамбуйте щільно,
    Щоб вмістити пляшку.
    Ні, не буде тяжко!
    Дайте невеличку
    Та несіть заничку.
    Не діждешся й хрону,
    Хоч не їдь додому!
    Покладіть ще меду,
    Яблука не треба!
    Потовчете яйця,
    Блискавку не вдасться
    Застібнуть напевно..
    Ось і так щоденно.
    Ворушіться швидше,
    Стежкою в Ставище
    Довго шкутильгати!

    Співчуває мати:
    «Важко без машини».

    «Мамо, вигніть спину,
    Замотайте ногу
    І гайда в дорогу».

    Син не переймався,
    Татко хоч не Тайсон,
    Призвіще - Бамбула,
    Ще допре баула.

    Хто, скажіть, у тому винен.
    Що в батьків така дитина?
    Зліпиш із черствого тіста -
    Будеш мати егоїста!
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (5)


  17. Тата Рівна - [ 2018.08.18 17:54 ]
    Білий вірш
    Я лежу в своєму ліжку кімната сяє мов церква
    Простирадла білі обличчя біле за склом вікна біліє небо
    Я лежу в своєму ліжку - розірвалося серце
    Холодець у неї серце було, - кажуть, - так їй і треба

    І коли я встану
    Коли я зберу червоні бризки в букет троянд
    Коли я зумію перевернути рубікон догори дригом
    Тоді пролунає з могильної ями мій останній ямб
    Міф римоплетіння а поки обличчя біле ніби припудрене снігом

    Поки я ще пульсую
    Я не знаю як довго триватиме це чекання у передпокої
    Шматки мого серця розтягли вже мурахи миші інші споживачі дармової манни
    Біла кімната біль перебитий спокоєм
    Третє сонце зійде - і тоді я встану

    Будуть трояндами встелені ваші шляхи
    Будуть утеплені моїм теплом ваші нори
    Миші мурахи інші споживачі дармової манни
    Небо впаде небо вам роздушить хребти
    І я тоді встану

    Розриваються гранати бомби петарди
    Кулі наповнені рідиною суєта фальш старту
    Переброджені бутлі банки із консервацією
    І серця переповнені менструаційною кров‘ю нації

    Тихо ша каже мені душа
    Я ще тут потерпи почекай лоукосту моя манюся
    Я дивлюся на неї я чую її та сміюся -
    Я не вмію молитися тому й не молюся
    Стиха тону у тоннах води - рубікон дороги дригом - мені душем
    Тихо ша каже біла біла моя душа
    І цілує мене востаннє
    і душить

    17.08.2018. Рівне


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  18. Юрій Іванов - [ 2018.08.18 14:07 ]
    Твоя весна

    А може десь без запитань й раптово,

    в одному з випадкових паралельних світів,

    ми разом, поруч – наші діти!

    І навкруги все так яскраве, різнокольорове,

    що сумнівів нема: щасливі всі, здорові...



    Там сонце лагідним теплом безмежне,

    настільки світле і приязне, що нас та квіти обнімає,

    Всю душу ніжно, мов чайка, крилом огортає,

    І навіть час безжальний свій біг призупиняє.


    Я мовчки, досі дещо несміливо,

    дивлюсь на тебе: як загадкова і вродлива!

    Відчуваю: стихли моря звуки,

    не смію піднімать очей розкуто,

    напівпримружених від вічної краси –

    так юної тебе, невловимих твоїх кроків та

    майже літньої, пізньої весни...


    Остерігаюсь навіть випадково

    щось сколихнути більше:

    в світах далеких чи довкола

    мені нестерпно можеш бути з іншим.


    І де ж знайти або нехай відчути

    омріяний, прекрасний світ без смутку й темноти?

    Невже так само – уві сні?,

    через ранковий промінь ризикуючи забути

    немовби фільм про рай не на Землі.



    В віршах моїх – життя з тобою, і без тебе,

    розмотую вузли із спогадів хороших чи поганих,

    із снів та мрій, а часом – із вже звичних приступів душі.

    Напевно сказано усе до мене надто рано,

    Та ні, не сказано, й не все, і не вві сні...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Сонце Місяць - [ 2018.08.18 00:47 ]
    Палії
     
    якби не стало цілого світу
    лиш тільки бачити & дивитись
    лише би жити всіма очима
    вартових на хімічнім її весіллі

    враже де ми були як часи спинились
    чи нас осяяла вища ницість
    аби лиш чутися її дітьми
    проклятими & зігрітими нині

    як пломінь~дракон зі споду пекла
    продираючись крізь вулканічні жерла
    у тисячах тисяч сліпучих лез
    шугнув над чорні руїни небес

    наче зіркова коштовна мошва
    розвіялась у вируючий жах
    сонмища видив & виблиски порожнеч
    хаос богів & падіння всіх меж

    чи збулись чи умить промайнули в ніщо
    стрімкі потвори нестямних опор
    феєрії фантастичних мостів
    в антипітьму на звороті стихій

    палії на святах безнадії
    сутінкові виразки злотосрібні
    у трансцендентнім цвіті троянди
    у поверненні вічних поранень





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  20. Серго Сокольник - [ 2018.08.17 23:55 ]
    Спрага творчості
    Прагну душею пустелі. Бо вже para bellum
    З осені смутком, коли надійдуть холоди.
    ...десь потаємних оаз невичерпні джерела
    Так зачекались... Мерщій я полину туди

    Мрією, щоб тамувати до творчості спрагу...
    (Серед пустелі оази- безцінні дари...)
    ...а за вікном водоспади сумні. І відвага
    Їм непотрібна моя. Безкоштовно бери

    Сірих осінніх дощів нецікаві краплини,
    Ніби підробні коштовності... Тільки візьми!
    ...спрага душі до пустелі спекотної лине...
    ТВОРЧОСТІ ПОШУК НАС, ВЛАСНЕ, І РОБИТЬ ЛЮДЬМИ.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118081708357


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  21. Ігор Деркач - [ 2018.08.17 22:43 ]
    Секрет на двох
    У мене є один секрет на двох,
    та я його нікому не розкажу,
    інакше буде, – ах! А то і, – ох!
    Хоча і не замурзався у сажу.

    Є і сюжет один із багатьох,
    якими я нікого не принаджу,
    хоча один стараюсь за сімох
    і не зважаю на удачу вражу.

    Я не боюся теплих, ніжних слів,
    ще не забутих щедрою душею,
    аби не розлучатися з тією,
    якою ще у мріях дорожив...
    І це єдине із таємних див
    за обріями, плаями, межею.

    08/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  22. Ластівка Польова - [ 2018.08.17 21:09 ]
    Єдиному
    Чекатиму: він з’явиться в житті,
    І я змінюсь. І інші будуть весни.
    Розчавлена, розп’ята на хресті,
    Заради погляду його - воскресну.

    У вирі днів бентежних і тісних,
    Шукаючи себе у іграх босих,
    Я, як вовчиця, стерегтиму його сни
    І не помічу, що підкралась осінь.

    Втомившись від облич і від імен,
    Тягар років змиватиму сльозами...
    А він мене за плечі обійме
    І скаже тихо: не сумуйте,
    мамо.

    1. 08. 2011.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  23. Володимир Дубровський - [ 2018.08.17 21:13 ]
    Майбутній донечці (передчуття)
    Ой над горбочком сонце та й сходить
    Ген косарі із косами йдуть
    Білий лелека по ставку бродить
    Трудящі бджоли в небі гудуть.

    Ой сходи сонечко, зігрій віконечко
    Зігрій травичку і чисту водичку
    Ой прокинсь дівчинко, дівчинко – донечко
    Усміхнись личку, глянь на росичку

    Глянь на росичку, в сонці що грає
    В сонці що грає, коси вмиває
    Коси вмиває, косарям помагає
    Втому осилить, сил доливає

    Глянь на лелеку, що в річечці бродить
    В річечці бродить, тінь свою водить
    Глянь у віконечко на яснеє сонечко
    І усміхнись, усміхнись люба донечко

    Випий краси з роси сльози
    Сил наберись від бджіл - трудівниць
    В сонця візьми, тепла й весни
    Душу візьми з прозорих криниць

    Хай тобі сонце допомагає
    Хай тобі небо щастя дає
    Кращого в світі нічого немає
    Як та зозуля що довго кує…
    24.09.1996


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Володимир Дубровський - [ 2018.08.17 20:38 ]
    Набор слов и чувств
    Окошко, снег, мороз,
    Береза, иней, воробьи
    Камин, тепло, из свечки воск,
    Постель, любовь и ты.

    Объятья, поцелуи и слова
    Взгляд глаз, лица черты
    Собака, стул, в углу дрова
    Мечты, фантазии и сны…
    1997


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Козак Дума - [ 2018.08.17 20:01 ]
    Своя метода схуднення
    Весна надворі, схуднути рішила –
    купила пару дисків фітнесових
    й займатися додому поспішила,
    бо худнути потрібно почасово.

    – Ну, як ефект? – спитала баба Люся.
    Такий вже любознавчий наш народ.
    – Не знаю ще. Сиджу собі, дивлюся…
    і п’ятий доїдаю бутерброд!

    11.04.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  26. Козак Дума - [ 2018.08.17 18:58 ]
    Літні мотиви

    Під тином щедро мальви зацвіти,
    дівчатами на сонці запишались,
    а в лузі чутно тихий гул бджоли –
    з моїм дитинством все оте змішалось…

    У вітті дуба листя шелестить,
    а поряд з ним, немов тендітні кізки,
    шепочуться і тягнуться в блакить
    стрункі з корою білою берізки.

    Волошками розважливих очей
    пшеничний лан погляне із-за лісу.
    Колись носив волосся до плечей,
    тепер лишень чешу макітру лису…

    Давно не чути співу солов’я
    із прохолодою чаруючого гаю,
    але вслухаюсь вперто в тишу я,
    коли сільське дитинство пригадаю.

    Вже килим неба всипали зірки,
    пастух рогатий їх збирає в стадо.
    З них котрась утече і крізь хмарки
    шубовсне в став, побачивши свічадо.

    Духмянять луки свіжим чебрецем –
    життя вирує, не стоїть на місці.
    Крізь роки бачу я твоє лице,
    схилила що над первістком в колисці…

    15.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  27. Адель Станіславська - [ 2018.08.17 09:15 ]
    Дай си на стримок...
    Дай си на стримок, дівче,
    та не пилуйся.
    Жити - не бігти,
    броди - не глибочінь.
    Світ ходить колом,
    світ у постійнім русі.
    Світ - полотно неткане:
    сліпот- прозрінь...
    Дай си на стримок...
    Видиш зів'ялі трави? -
    Осінь заходить тихо
    і жухнуть дни.
    Смерть не чекає правди...
    її забави -
    гостем безликим човгати віщі сни.

    Дай си на стримок...
    Квапишся?
    Пóщо, дівче?
    Віку вже -
    за полýдне скоро от-от сягне.
    Тиші надпий зо збанку -
    ще гóстить вічність.
    Пий, аж допоки час твій не промине...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (2)


  28. Сонце Місяць - [ 2018.08.16 23:42 ]
    до запитання
     
    як нам вернутися, чи відповідь даси
    задуха й кіптява, у цій місцині
    самі прокляті & провинні
    ані краплини крові ні сльози

    дерева із гілляками-кістками
    відчитані бездумно молитви
    усе промовлено, хіба лише живи
    усе відбудеться & день новий настане

    тобі пасують стародавні барви
    & меланхолія камінних димарів
    ранкові контражури золотаві

    якраз о тій, сентиментальнішій порі
    невіддалік, неспішно & небавом
    заходяться до праці трунарі





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  29. Ластівка Польова - [ 2018.08.16 15:55 ]
    Майже за Кіплінгом
    Я, ніби первісна жінка, даю імена речам.
    З них кожне лунає дзвінко і втілюється в початок,
    З якого постануть інші, прапредки усіх пра-пра...
    Я жінка, мені видніше. Я перша, мої й права.

    …Так річ здобуває назву і разом із нею – сенс.
    Ось Річка, ось Переправа. А ти будеш – вірний Пес.
    Ти – Іскра, тобі горіти. Ти – Час, і тобі пливти.
    Ти – Кішка, ти маєш кігті і дев’ять людських життів.

    А ти, що на лови ходиш із вірним гавкучим Псом,
    Із ким ми найбільше схожі наборами хромосом,
    Хто небо здіймає легко на сильних своїх плечах,
    З ким поряд моє сердечко колотиться й не стиха, –
    Ти будеш моїм Коха-
    Ним?

    02.03.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  30. Володимир Бойко - [ 2018.08.16 14:49 ]
    Ігри слів -7
    Заблудилися туристи
    І взялись дерева гризти.

    Одурілі тупорилі
    Півгороду тупо зрили.

    До фіктивної контори
    Завітали кредитори.

    Понавішував Макрону
    Ліліпутін макарони.

    Два ексгібіціоністи
    Налякали комуніста.

    Коло лона королеви
    Огорожа металева.

    Необачна Віолетта
    Випала з кабріолета.

    Ошаліла Неоніла
    Спересердя посиніла.

    У малині біля тину
    Спокусили Валентину.

    Ой, пішла недобра слава
    Про дівицю Доброславу.



    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.51)
    Прокоментувати:


  31. Микола Соболь - [ 2018.08.16 09:09 ]
    Оскомина
    Кому іще котлету в тісті?
    Рефрижератор. Вантаж 200.

    Ця тема звісно не нова.
    Там – руки, ноги, голова…

    Повоювало бидло з нами.
    Тепер у цинку пре до мами.

    «Мочити» їхало – хохлів.
    Порода – путінських «орлів».

    "Героя" стріне – Ростов-тато,
    А потім у земельку спати.

    Росіє! Це твоя вина!
    З тобою скрізь іде війна!
    15.08.18р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (5)


  32. Олександр Сушко - [ 2018.08.16 08:09 ]
    Тяжка доля
    З парубоцтва шугаю між перса дівочі,
    Клав у ліжка, м'які спориші.
    Утомився, солодкого меду не хочу,
    Ти одну мені, Боже, лиши.

    Ніц не маю багатства, лиш музу й Пегаса,
    На любов лиш настроєний ген.
    Та на золото мавки персисті не ласі -
    Їм кохання лише дороге.

    Мої друзі нормальні, у кожного пара,
    Я - зі зграйкою любоньок сплю.
    На жагучі обійми щедротний, не скнара,
    Лиш поезію більше люблю.

    Знов у хаті щебечуть венери, мальвіни,
    В руки ліру стомляють дзвінку.
    Народивсь у любові. Од неї й загину...
    Як же гарно у цім квітнику!

    15.08.2018р.

    Коростень-Київ

    Сусід під боком без кінця "бу-бу",
    Годину мІзки втомлені полоще:
    - У транспорті чесатися табу,
    Насіння плюхай вдома, хоч би в горщик.

    А парубкові зручно прямо тут,
    Циганський табір весело гелгоче.
    Стареньку бабцю дів пресує гурт:
    Це - електричка. Тут тобі не Сочі.

    А їздять, в основному, селюки,
    Ті, хто працює тяжко у столиці.
    Навіщо їм салончики пахкі?
    Шкарпетки зняв - і жуй масненький шніцель.

    У Президента ж є крутий літак
    (з рабів бабло лупили аж куріло),
    А нам - дубоаі лави, потяг - брак,
    Возити зручно заступи та вила.

    Засумував комічний дідуган,
    Учитель, мабуть. Пенсія - маленька.
    - Тікай,- кажу,- подалі від гріха,
    У тамбурі, дивись - п'яниця бека.

    Чого тебе в це пекло понесло?
    Наклав книжок важезних у торбину...
    - Не від добра. Жене із хати зло,
    Не вистачає грошей на хлібину.

    Зупинка скоро. Вийняв цигарки,
    Поклав на плечі лемеша від плуга.
    Згдалися покійні вже батьки -
    Весь вік у праці. А добро - в злодюги.

    15.08.2018р.

    Нумо ховатися

    Вельбучний депутат все літо одгуляв,
    А я щодня ріллю руками мацав.
    Сьогодні колоради. Завтра - міль і тля,
    Ох, непроста, важка селянська праця.

    Дружина в бур'янах танцює краков'як,
    Свиріпу ще сапати і сапати.
    У пана ж - ложка-люкс, не репаний черпак,
    Латифундист відомий і мордатий.

    Я арсенал знайшов. Гвинтівку, автомат...
    Прознав народ, несе боєзапаси.
    Зібрались павуку поставить "шах" і "мат"
    І вигребти усю злодійську касу.

    Одказую: - Ви шо! Він мало не святий!
    Лише ізбоку трішечки зіпсутий.
    У нього наш добробут тільки на меті,
    Ми ж - вахлаки, а не поважні судді.

    Кум пукавку вхопив, гранату - мій сусід,
    Згребла у п"ястуки жона пістоля...
    Од шершнів я утік, сховався між корит,
    Щетиною кабанчик гузно коле.

    16.08.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (1)


  33. Ігор Шоха - [ 2018.08.16 07:20 ]
    За покликанням
    Що є, то є! Рубаю із плеча.
    Ні міфами, ні радістю, ні горем
    уже не завоюєш читача,
    якому завше по коліна море.

    Беруся до пера як до меча
    і невідомо, хто кого поборе.
    Арена потребує глядача...
    « Гори, гори, моя вечірня зоре!»

    Та що із того, що завізно там,
    де запрягають лебедя і щуку?

    Але і раку буде за науку,
    що словом відкривається сезам.

    До істини ключі даються нам,
    але закрита чарівна шкатулка.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  34. Серго Сокольник - [ 2018.08.16 00:43 ]
    Наше сакральне
    ***сенсозмістовне. Андеграунд***

    Ну що, дівчатко? Серце має... ?
    Чи "...ться"?.. Чи ні?.. Тобі видніш...
    Іди повз вий "шалалулаїв"
    Обабіч вОгнищ (чи... вогнИщ?..)))

    І недаремно... "Офіследі"-
    Не твій формат. Тому іди
    До мене. Не зжеруть ведмеді
    Тебе, коли ти до води

    Несміло прийдеш за наказом,
    Слухняно-скорена моя,
    І місяць у відьмацькій фазі
    На тілі голім засія,

    Немов розряд електроструму.
    Наплюй на офісну мораль
    І на "шалалуластів"... Думай
    Про мороку містичну даль,

    Про те, як я тебе чекаю
    Там... Біля вогнища... Утім...
    Я розповім, як проклинають
    Нас ті, що нині ПОЗА НИМ.

    За ним, за тим містичним колом,
    Куди, ступивши крізь світи
    НечИсті, ти, тремтливо-гола
    До нього зможеш увійти,

    Об трави витерши "псю крев". На
    Усе готова... what is it?
    ...це Лада з Марою, напевно,
    У двоєдиний приймуть світ

    Тебе, очищену зірками.
    І поєднавшись у воді
    Ми світ новий народим. Амен!
    ...а "проклинасти"- геть ідіть.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118081509411


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  35. Сонце Місяць - [ 2018.08.15 23:53 ]
    *Liтo *Z (III.)
     
    серпень~місяць імлисті жнива жне
    сягаючи за береги ахеронтські
    поневіряння петельне~кружне
    у воді сутінковій свинцеве сонце
    філософи снять цикути & секс
    під гіллям ялівцевим що мовби мощі
    цвілий вітер здобич ламку несе
    тіла марсіанські маршують крізь площі
    в холодних & вогких очах венер
    безперервний дощ із присмаком глинищ
    зшиває гнилий судомний етер
    песиголовець тут пасе свої свині
    тут лемент скажених & немічний герць
    на сходах cкляних у розсічену дійсність
    анатомічні театрища жертв
    той бік трясовин багрянисто~багнистих
    місто криваво~обвуглений мрець
    підноситься мов демонічний делірій
    у рештках фасадів & галерей
    із гронами фурій у люті безсилій
    проваллями вулиць сірчаний смерч
    розхмарені хвилі у вирі убивчім
    дерева ~ жаскі волання химер
    содомські видіння безжальні & хтиві
    як стигне біль в рівновазі терез
    обертається ніччю в денній могилі
    скніючий всесвіт розкрилена шерсть
    вже скрині скорботи дзвінкі & спустілі
    всі забуття розбиваються вщерть
    у зневажливім & натхненнім безсиллі



    *


    це пекло сповнено уламками тебе
    запекло стомлено потворами себе
    всякчас інакший день той самий де
    продертий глум ніщотний літній сплін
    хліб марноти убогий вічний млин
    & королям у ніч іти в заклятті злім
    бо небо навісне & невеселий сміх
    бо срібло згублено імлою тих доріг
    обіцянкам бо триста тисяч літ
    & світ паде розмитий світел слід





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  36. Вікторія Лимарівна - [ 2018.08.15 22:15 ]
    Дядько Лев
    Згадую вкотре життєвий свій шлях,
    Інколи навіть сльоза на очах
    Зрадливо блисне ще й згадка, що доля
    Досі тримає в самотньому колі.

    Так і живу все один – тільки ліс,
    Рідний для серця, бо в ньому я зріс.
    Він, як жива неповторна істота.
    Світ мальовничий відкриють ворота:

    Квіточка, кущик, дЕрево, пташка,
    Все це для мене начебто казка.
    Є ще й рідня: це сестра та племінник,
    Гарний, охочий до всього,відмінник.

    Мавку зустрів Лісову,покохав.
    Щастя такого ніколи не знав!
    Байдуже, що Лісова ця дівчина,
    Щиро й вона полюбила хлопчину.

    Матері тільки не до вподоби:
    «Сестро, благаю, дай же їм згоду,
    Щоби жили молодята в коханні,
    Може, і наші здійсняться бажання!

    Внуків діждемось , справжнього свята.
    Радості, сміху буде багато!»
    Лагідним дотиком рідне внучатко
    Якось, торкнувшись до скроні спочатку,

    Скаже: « Волосся, чому в тебе сиве?
    Діду, ти ж кажеш, що дуже щасливий,
    Колір «чорнявий» десь втратив на схилі!»
    «Дітки, які ж ви гарненьку та милі!!!
    Дружня могла бути наша родина,
    Тільки не сталося – боляче й нині".

    13.08.2018



    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  37. Тетяна Левицька - [ 2018.08.15 21:03 ]
    Провокатор

    Подала у суд дружина
    Та й на чоловіка.
    «Б'є, - жаліється, - скотина!
    Вся розпухла пика».

    Пан суддя її питає:
    "За що потерпіла?"
    «Не второпаю, кохаю...
    З Толіком сиділа.
    Випили на брудершафт,
    Цьомнулися сухо,
    А мій вилупок і кат
    Зацідив у вухо!
    Суп варила. До сусіда
    Вбігла за горохом.
    Мій дурко усе провідав,
    Підбив ліве око!
    Напросився Сєня-жид
    Зарубати курку,
    Йолуп із ножем біжить,
    Як дурбелик з дурки!
    А на тій неділі, пане,
    В'юшив падло в рило,
    Лиш тому, шо до Степана
    На масаж ходила.
    Сторожу несла харчо,
    Ляпнула на блузку.
    Присягаюсь! Нi за що
    З носа пустив юшку!
    Однокласник раз в сто років
    Запросив на каву.
    Хтось доніс... Я була в шоці,
    З тих пір шепелявлю!
    І даю, і наливаю,
    Чищу дім й корита!
    Ваша честь, сама не знаю
    За що була бита!
    2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  38. Олена Багрянцева - [ 2018.08.15 17:17 ]
    Усе послідовно
    Усе послідовно. Все сходить колись нанівець.
    Засохнуть жоржини і листя пожовкне на клені.
    І стануть вершковими ночі колишні шалені.
    Затихнуть розмови, сповільняться ритми сердець.

    Усе послідовно. За втіху нам буде жура.
    І кожна дрібниця чомусь надзвичайно вагома.
    І вкотре поскаржиться серпень на сонячну втому.
    Спочити пора.
    15.08.2018


    Рейтинги: Народний 4.88 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  39. Ігор Деркач - [ 2018.08.15 14:56 ]
    Запитання PS
    Кому цілуєш очі уві сні
    і не літаєш феєю до мене,
    як це не раз бувало навесні,
    коли були ми юні і зелені?

    Чому забула мрії чарівні
    веселої моєї Мельпомени,
    коли ми залишалися одні
    у таїні невидимої сцени?

    Та не питаю, чи не сняться ті,
    надіїі наші світлі, золоті,
    напоєні жагучою любов'ю.

    У тебе інші очі над усе,
    якщо і досі магія несе
    у ролі не моєї, а чужої.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  40. Ірина Ільчук - [ 2018.08.15 12:16 ]
    ***
    літній вечір лікує денну втому
    і місяць сьогодні - всевидяче око небес
    вечірнє місто - любов, папіроси, балкони
    вечірнє місто - суміш чужих адрес

    у сірих будинках лишилося трохи шарму
    бо хтось у затхлій квартирі вмикнув ноктюрн
    і навіть електростовпи відчистили карму
    собі, бо дроти їх - кустарна подоба струн

    опалове небо в желейний випало осад
    липневе повітря липне і глушить звук

    ти ходиш під перевернутим синім келихом
    що вислизнув із чиїхось тремтячих рук

    01.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (4)


  41. Козак Дума - [ 2018.08.15 11:01 ]
    Велика праця

    Стрічаються мені все рідше люди,
    усе частіше сурогат і бруд.
    Людиною родитись – справжнє чудо,
    лишатись нею – то великий труд.

    01.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  42. Козак Дума - [ 2018.08.15 11:31 ]
    Казнокрадам

    Просту запам’ятайте, гниди, суть –
    останнім з вас ніхто не засміється,
    бо кожного чекає Божий суд,
    який нізащо вже не продається!

    03.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  43. Ластівка Польова - [ 2018.08.15 10:06 ]
    Ігноруй мене, Боже, і вибачай за мат...
    Ігноруй мене, Боже, і вибачай за мат.
    Я так, с*ка, не можу. Я далі піду сама.
    Хай розхристана, боса – у душу мою не лізь.
    Замальовує осінь усе, що лишилось із...

    Ця ось втратила сина, а та он – уже вдова.
    Що кричати у спину, які їм знайти слова?

    «Не здавайся, ти сильна»? «Хороша моя, вставай»?!

    Ні, не вмішуйся, Отче, Тобі лиш аби потоп.
    Заворожують очі із пекла, з війни, з АТО,
    Лине заклик із далі, дзвенить крізь усі пости.
    Час підійде - Ти знаєш, де зможеш мене знайти.

    * * * * *

    Біль на грані, здається, - а ні, це ще не межа.
    Подорожник до серця б... Господи, не зважай.


    3.09.2016


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (9)


  44. Олександр Сушко - [ 2018.08.15 09:54 ]
    Візит

    Бачу острів журби. А довкруж море сліз,
    Тут мій батько працює за плугом
    Та цей берег не мій, бо володарі злі,
    Люди втомлені мруть, наче мухи.

    Нащо я прилетів? Ностальгія гризе?
    Тут не феї панують, а орки.
    Запах крадених благ просмердів тут усе,
    Лиш цукерки і нині солодкі.

    Київ тоне в димах, докорчовують сад -
    Буде стоповерховий генделик.
    А на кожнім кутку продають шоколад,
    Глузд і совість останні померли.

    Я тут зайвий. На спині нема горбака,
    Не краду, не брешу людям в очі.
    Отже, вирій. Стирає сльозину рука,
    Я сюди повертатись не хочу.

    15.08.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (1)


  45. Василь Кузан - [ 2018.08.15 09:40 ]
    Премія Ордену Карпатських Лицарів
    Друзі, оголошено 4 конкурс на здобуття поетичної Премії "Ордену Карпатських Лицарів"!!!
    Поспішайте надіслати добірки віршів!
    Детальні умови Конкурсу публікуємо нижче.

    Положення
    про поетичну премію «Ордену Карпатських Лицарів»:

    1. Премія присуджується за кращі поетичні твори написані чи видані окремою збіркою українською мовою протягом двох років у період до Дня Незалежності України. Премія присуджується авторові один раз у житті.
    2. Премія вручається, разом із посвяченням у лицарі «Ордену Карпатських Лицарів», на фестивалі «Карпатський Пегас» у с. Нагуєвичі 25-26 серпня 2018р. (у музеї Івана Франка).
    3. Переможці визначаються компетентним журі. Висунення кандидатів на нагороду відбувається публічно у мережі Інтернет. Допущеним до конкурсу вважається автор, чия добірка із 10 віршів опублікована на сторінціhttps://www.facebook.com/lycar.karpat. Право публікувати добірку на сторінці мають тільки члени журі, які попередньо розглядають добірки, надіслані авторами на електронну пошту: lycar.karpat@gmail.com.
    Просимо звернути увагу, що: 1) Диптих вважається двома творами, триптих - трьома. 2) Поеми до участі в конкурсі не допускаються. 3) Вінок сонетів вважається повноцінною добіркою і до участі допускається. Тоді окрім вінка сонетів авторові не потрібно надсилати жодного вірша. 4) Просимо під віршами не вказувати ні дату написання, ні місце написання твору, ні автора. 5) Будь ласка, подавайте кожен текст із нової сторінки через функцію "розрив сторінки" та виділяйте початок нового вірша назвою або зірочками (***)
    Подаючи твори на конкурс автор автоматично дає згоду на публікацію їх у збірках та альманахах конкурсу, якщо такі будуть видаватися.
    4. Переможці відзначаються у двох номінаціях: краща поетична книга та краща добірка із 10 віршів, опублікованих на сторінці конкурсу у Фейсбук (https://www.facebook.com/lycar.karpat )
    5. Добірка до публікації на сторінці допускається чи не допускається членами журі без пояснень. Добірки авторам слід надсилати особисто разом із вказаним правильно іменем та прізвищем на адресу: lycar.karpat@gmail.com до 20 серпня 2018 року. Доступ до електронної скриньки мають усі члени журі.
    6. Книги (по 4 примірники) авторам слід надсилати особисто на адресу: місто Трускавець Львівської області, Нова пошта, відділення №2, Василю Кузану (0976881925). Книги надсилати до 20 серпня 2018 (за штемпелем).
    7. Твори учасників конкурсу обговорюються публічно. У обговоренні можуть брати участь усі бажаючі. Єдиним ресурсом для публікації матеріалів про допущені до конкурсу твори та самих творів є сторінка конкурсу у Фейсбуці. Кожен читач має право висловити свою думку під публікацією в коментарі на вказаному ресурсі. Журі бере до уваги тільки рецензії, відгуки та обґрунтовані коментарі під публікацією. Кожен коментар має рівень дорадчого голосу. У полеміці вітаються лицарські традиції. Заборонено називати автора добірки, якщо ви його знаєте.
    8. Член журі має право при обставинах, коли особисто не може брати участь у засіданні, рекомендувати на своє місце іншу людину.
    9. Головування у журі кожного року переходить до іншої людини - члена журі. Голова журі має право на два голоси.
    10. Переможці (перше місце) у кожній номінації отримують диплом, грошову премію та цінну нагороду. Журі може приймати рішення про вручення додаткових нагород.
    11. Переможці та по 10 кращих, на думку журі, авторів у кожній номінації отримують право безкоштовно публікуватися у щорічному альманасі, який буде видаватися до наступного фестивалю (при наявності коштів).
    12. Ні вікових, ні гендерних, ні національних, ні жодних інших обмежень для участі в конкурсі немає. Головним критерієм при оцінці книг та добірок є тільки високий художній рівень та формальна довершеність текстів українською мовою.
    13. Рішення журі остаточне і оскарженню не підлягає.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (5)


  46. Ігор Шоха - [ 2018.08.15 08:06 ]
    На одному полі
    Відмірює нам доля небагато,
    та найсумніше у юдолі цій,
    що мало віри у можливе свято
    по доброті і щирості людській.

    Червиве опадає. Та раніше –
    із ким п’ємо, буває, на коня?
    Лікують окаянного не вірші,
    і не солодка, навзаєм, брехня.

    Ідейні поні рвуться до олімпу,
    хоча й у люди ще не пізно йти,
    якщо не заважає сяйво німбу.

    Чого вартує дурня обійти?
    І наче є коли і як, та ніби
    не меншає цієї суєти.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  47. Микола Соболь - [ 2018.08.15 06:00 ]
    Павутиння кохання
    Любов дешевого помелу
    Дарує – «роги», а не крила.
    А, як здавалося любила.
    У вічі напустивши пилу.

    Горіла ватра до світанку.
    Кохання, присмак лісу, диму…
    Перепліталися незримо.
    Заповнивши ущерть альтанку.

    Волосся – вичорнені смоли.
    Життя розгублене у літі,
    Душі, ой, високо б летіти…
    Аби не самка богомола.

    13.08.18р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2018.08.14 23:42 ]
    Надія Козак Магнолія (пісня)*
    Над моєю долею – ніжно-білі лебеді
    Розпустили крилонька попід небеса.
    Як в саду напровесні зацвіла магнолія
    Квітом приголубивши і мої літа.

    Приспів:

    А я стою у диві тім,
    Радіє серце, бо у нім
    Стоїш і ти – очей краса,
    Любов моя – магнолія.

    Пелюстки мережкою лебедять над скронями
    До моєї осені проситься зима.
    Та в саду завесненім віхола-магнолія
    Як уперше – нам на двох – знову зацвіла.

    ПРИСПІВ:

    А я стою у диві тім,
    Радіє серце, бо у нім
    Стоїш і ти – очей краса,
    Любов моя – магнолія.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (8)


  49. Володимир Бойко - [ 2018.08.14 23:26 ]
    * * *
    Торкатися тілами зголоднілими,
    Здаватися не в міру знахабнілими
    Усупереч пристойностям усім.

    При світлі чи то сонця чи то місяця
    Ті почуття колись та перебісяться
    Мовби скиталець, що знаходить дім.


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.51)
    Коментарі: (7)


  50. України Сокор - [ 2018.08.14 22:07 ]
    Людська жертва хижаку.
    Життєва доріжка в людей лише одна,
    Вона не широка й не вузька вона.
    Скаче по ній олігарх на коні,
    Правитель й суддя — на машині в броні.

    Єдність рушають, дружби мости
    І не бажають в крок з іншими йти.
    Статки зривають до своєї кишені,
    А народ і держава — це їхні мишені.

    Кинувши людям прожиточный кошик,
    Резіновий чобіт і консервний горошок.
    Надавши старенькім — об’їдки з стола,
    Щоб щаслива і довга їх старість була.

    Олігарх і правитель про це забуває
    І байдужі вони, що війна “процвітає”.
    Придумав АТО чи ООС для омани.
    Йде Народна війна - за Волю держави!

    Та памятає, як Землю продати,
    Бо гроші з афшорів ніде дівати.
    Держава-афшори, це їхнеє кредо,
    Їхні доріжки стеляться медом.

    Стежинка в людей занадто широка,
    Війна, безвіз і велика морока.
    І склалися так — кепські справи,
    Що люд відїзджає із своєх держави.

    Ось, вже надходить щастлива година.
    На вибори йде проста людина.
    Обрати державних, своїх, вожаків.
    Так, що ж! Чи знов обере своїх хижаків?
    2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2