ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2017.04.26 00:14
Вечір жагою мене напоїв,
Я вже хмелію думками про тебе,
Більше нічого мені і не треба,
Ані жар-птиці, ані солов’їв.

Решту візьму я від теплої ночі –
Руки твої, що мене оповили,
Ніжне, тремтливе від дотику тіло,

Ніна Виноградська
2017.04.25 21:54
Я вперше приїжджаю не до мами,
А до її могили і хреста.
Весни початок і квітневі гами
Птахи вивчають з нотного листа.

Немає квітів і не квітне слово,
Із-за парканів зиркне кропива.
Пусті гніздечка ластівок, діброви,

Іван Потьомкін
2017.04.25 21:52
Обвішані турботами,
як у радянську давнину
колгоспниці з торбами,
що вершили хресний хід у Київ,
вертаючись із хлібом в «авоськах»,
з рулонами паперу туалетного на шиї,-
куди ви дивитесь, Жінки, сьогодні?
На Захід, де можна понаймитувати?

Микола Соболь
2017.04.25 19:57
До кожного в життя прийде спокуса.
Щоб вирішити Ви самі змогли:
Чи Юдою на хрест звести Ісуса,
Чи вкрити сіном, наче ті воли.

У кожного у грудях б'ється серце.
Яке воно рішати Вам оте:
А чи любов'ю до людей озветься,

Олександр Сушко
2017.04.25 17:14
Живе зі мною поруч пан.
Але не можу я збагнути,
Чому в пітьмі через паркан
Летять брудні шматки отрути.

То пісню я не так пишу,
Сумну змальовую картину.
Щодня сатирою грішу,

Віта Парфенович
2017.04.25 14:33
Уже не важливо, що скажеш,
якщо скажеш,
бо вчинки красномовніші від слів,
мене ти оцінити не зумів,
хоча тобі відкрилась надто справжня,
обман...
з обману саме ти почав,
продовжував, аби доволі зручно,

Адель Станіславська
2017.04.25 14:09
Попід хмари - туман.
Сонцеколо поринуло спати.
Поміж простір думки -
розсівається туглість єства.
Ілюзорна ява...
Гори, тіні, потріскує ватра,
лижуть ніч язики -
медативний огень божества.

Нінель Новікова
2017.04.25 13:56
НІНЕЛЬ НОВІКОВА

Переклад з російської мови

***

Чудово, що не Вами хвора я,
Чудово , що і Ви не хворі мною,

Юрій Ерметов
2017.04.25 12:23
Як крапель чи клавіш
музичних
легкий перебір...

Промайнути, пробігти
а чи оминути?..

Хвилини чужі

Ніка Новікова
2017.04.25 12:21
Вітер біг біля мене, ніч розливала скло.
Через очі у груди олова натекло.
Я дивилася вгору, місяць отам білів.
І лягали на щоки видихи ліхтарів.

І молилася тінь від гострих моїх колін:
хтось із нас прямо тут, навколішки догорів.
Чи сидів у мені, п

Марія Дем'янюк
2017.04.25 11:22
Цілий світ у мені:
Минуле, цей день і майбутнє,
Мов кленові вогні,
Ті події такі незабутні.
Пурпурові світанки,
І краплини дощу на віконні,
Твої ніжні обійми
І синочкові оченьки сонні.

Юрій Ерметов
2017.04.25 10:29
Щоранку варто
затамувати подих,
тому що все
залишиться
від вчора.

Щовечора не зчуєшся,
як заклякає вічність

Любов Бенедишин
2017.04.25 09:45
Хто перший в красу?!" -
блуд* керує деревами.
Спішать, пригинаються -
цвіт оберемками.

А зайда-мороз
грізно клацає клешнею
і над абрикосою,

Наталка Янушевич
2017.04.25 07:50
Він стояв обличчям до вулиці, обпершись боком об синій потрісканий одвірок і повільно роздивлявся навколо. Що нового могло бути на дідовому подвір’ї, щоліта переміряному Михайловими кроками? Нічогісінько. Однак тепер усе видавалося таким малим, майже ігр

Олександр Сушко
2017.04.25 07:37
Кричали чайки, наче ті коти,
І билися за вкрадену рибину,
Стовбурчили загривки та хвости,
І клацали дзьобами безупину.

Не помічали в приступах жаги
Затоптану, скалічену чайчину.
Стирчала кістка в неї із ноги,

Ярослав Чорногуз
2017.04.24 23:15
Простелилася днина ясна,
Пригорнула гаї світлоруко.
Чарівлива красуня весна
Забуяла розкішно на луках.

І розвіялась ночі імла,
Має зачіска густоволоса.
Смарагдові* стрічки заплела

Лариса Пугачук
2017.04.24 22:48
Прийшов на поміч
так своєчасно.
Та своєрідно…
Ще тільки гомін
зачувсь неясний,
а ти вже спіднє
здираєш прудко.
До тіла рвешся,

Юрій Ерметов
2017.04.24 17:42
Колись я думав, що почуття гумору – чи не найвища чеснота!.. Що це те, що робить нас людьми. Дозволяючи поглянути на страхи й затятості легко і невимушено бічним а чи ущипливим поглядом... Коли правила стають пекучими (або пекельними), наче розжарені пу

Микола Соболь
2017.04.24 17:28
Моя сусідка по городу
Сварлива баба, хай їй грець.
Оце взяла собі за моду,
Іще ходити навпростець.

Повчає "лізучи" по грядці:
– Не так посаджено усе!
Кляне мене, як у гарячці,

Ніна Виноградська
2017.04.24 16:47
Ви на колінах біля трону квилите,
Долоні простягнули для прохань.
І скільки треба сліз — ви стільки й виллєте,
Напишете про тисячі кохань.

Про квіточки, про яблуні і вишеньки,
Про ґрона виноградні і вино.
А правду ви ніколи не напишете,

Олександр Сушко
2017.04.24 16:09
Вже котрий рік тебе немає поруч,
І жити звик уже на самоті.
Але не відпускає болю обруч -
Без тебе стіни дому геть пусті.

І, як колись, уже не тішать свята
Та потьмяніли юності дива.
Пішла у рай моя старенька мати

Юрій Ерметов
2017.04.24 12:34
Любиш Путіна, ну, зізнайся? Ах, який сурйозний чувак! І, головне, строгий!.. І чьоткий. Чьоткий пацан. "Сказал – сдєлал". Нє, ну ні то що нєкоторіє. І нє сказал, і нє сдєлал. А, главноє, нє заставіл. Вот в чьом йіго нєдостаток! Гдє же ваш вождь? Чт

Світлана Майя Залізняк
2017.04.24 10:54
Серце - стрімка саламандра.
Сонце... тривоги-кущі.
Плани - і сходження, й мандри.
Час приминає плющі.
Крекче, затоптує сутнє.
Онде сріблистий ціпок.
Щемко душі... неспокутно...
Плащ Мамариги намок.

Ніна Виноградська
2017.04.24 06:11
І коли я стою наодинці зі зболеним світом,
То регоче печаль і волає розбита душа.
А країна моя замерзає, заквітчана цвітом,
Хвора з горя, беззахисна, ніби маленьке пташа.

Бо утратила все — сподівання і світлу надію,
Де у вікна щоранку — і сонце,

Юрій Ерметов
2017.04.24 00:18
Я вже починаю сердитись!..
Із цими своїми коханнями...
Я вже починаю сердитись!..
Ви жити мені не даєте...
Як можна весь час вас любити?
Я вже починаю сердитись!..

Коли я вже стану,

Ірина Бондар Лівобережна
2017.04.23 23:17
Вербових котиків торкання
Розбудять промені в очах.
Морозом приспане кохання
З теплом знайде до серця шлях,
І буде сонце – на удачу,
Слова складуться у вірші.
Сьогодні я тебе побачу,
І завесніє на душі.

Ірина Бондар Лівобережна
2017.04.23 23:16
…А крига непрозора та тонка,
Що в сад весни веде (чи в потойбіччя?).
Чекає там простягнута рука,
Де між кущів приховані обличчя
Тих, що шепочуть: «Може упаде?»...
Шалені оси жала обламали
І згинули, не видно їх ніде.
Зоріє сад. Далеко до фіналу,

Володимир Бойко
2017.04.23 22:32
Ти пробач, що ніяк
Розминутись не можу з тобою,
Що про тебе щораз
Непокоять знадливі думки.
За тобою услід,
Наче проліски вслід за весною,
Сподівння пливуть,
Як за часом спливають роки.

Леся Сидорович
2017.04.23 20:01
Щоби цей світ у прірву не злетів,
Будь як Оленка. Або просто будь.
Люби життя, вершину цю здобудь,
У кожному відкрий мільйон світів!

Даруй всім усміх, жвавий танцю спів.
Для кожного промінчиком побудь.
Щоби цей світ у прірву не злетів,

Ніна Виноградська
2017.04.23 18:38
На тій землі, де пахнуть чисті роси,
Де соняшник у вікна загляда.
Я бігала мала, щаслива, боса.
Був світ — безмежний, мама — молода.

І в батькових руках злітала в небо,
Сміялась мама сонячно обом.
Здавалось, більше від життя не треба…

Нінель Новікова
2017.04.23 18:38
Божественно играли на рояле
И расцветали крокусы в садах,
А у дорог кокетливо стояли
Берёзки в изумрудных кружевах.

Невестились деревья в белой пене.
Гнездо готовил аист-старожил.
А куст персидской сказочной сирени

Ніна Виноградська
2017.04.23 18:37
А ранок вже залебедів
І небосвіт розквітнув сонцем.
Стара земля моїх дідів
Горіхом стука у віконце.

У мальви вбралися тини,
І вишні горнуться до хати…
Іще ростуть у снах сини,

Ніна Виноградська
2017.04.23 18:35
У тім краю,
Де ріки
Тихоплинні,
Де райдуги із них
Вологу п’ють,
Ще не завмерла
Мова України.
Вона живе,

Олександр Сушко
2017.04.23 16:56
Вони завжди біля хреста.
Та не святу я маю звичку.
Цілують знов мої вуста
Грудей верхівки -полунички.

Торкає їх мій язичок,
Тремтять в руках духм'яні гори:
Надпито ніжності ковток,

Юрій Ерметов
2017.04.23 16:30
А не лиш у Парижі квітнуть вікна,
І здіймає пгони власні душа;
Ах, яка вона студена – зима,
Не відпускає й хапає за лікті...

А терпиш іноді до прозріння,
До спадання завіс із плеч –
Зустрічаєш лагідно і спокійно

Світлана Майя Залізняк
2017.04.23 15:38
Бувають різні дні, букетики, невдачі.
Ось дівчинка-піранья зустрілася - дрібна...
Пильнуй, прокусить все: п`яту, долоню, м`ячик.
Пошлеш її - нещасну. Наступний вже пірна...

Насниться ще не раз маршрут глибоководний.
Читатимеш у зливу бульбисті смс.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Степовий Сергій Ханенко Сергій
2017.04.25

Іцхак Скородінський
2017.04.24

Іван Гористеп
2017.04.20

Катерінка Ярошовець
2017.04.17

Олександр Крижанівський Космос
2017.04.13

ксюша корнелюк
2017.04.08

Бондаренко Вікторія Бондаренко Вікторія
2017.04.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Володимир Бойко - [ 2017.04.26 00:46 ]
    * * *
    Вечір жагою мене напоїв,
    Я вже хмелію думками про тебе,
    Більше нічого мені і не треба,
    Ані жар-птиці, ані солов’їв.

    Решту візьму я від теплої ночі –
    Руки твої, що мене оповили,
    Ніжне, тремтливе від дотику тіло,
    Милі, блискучі крізь темряву очі.



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  2. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.04.25 22:51 ]
    Блаженственні гості
    А ти мене нагодуй:
    душевноспеченими почуттями,
    аби до мене вони знестями
    прийшли блаженственними гостями.
    Мов спілі вишні -
    червоні, пишні.
    Пірнаті хвилі -
    тисячокрилі,
    Мене купали б на небосхилі
    Вечірньої морської тиші.
    Я цілував би їхні долоні, --
    Душа заграла б на саксофоні.
    Пузата радість на струнах скрипки
    Безбожно стукала б людям в шибки...
    Глянь: над Дніпром, над Дунаєм, Бугом
    Веселка небо зорала плугом!...
    Душевноспеченим пахне простір,--
    До мене хлинуть ранкові гості!!



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Ніна Виноградська - [ 2017.04.25 21:29 ]
    Вперше


    Я вперше приїжджаю не до мами,
    А до її могили і хреста.
    Весни початок і квітневі гами
    Птахи вивчають з нотного листа.

    Немає квітів і не квітне слово,
    Із-за парканів зиркне кропива.
    Пусті гніздечка ластівок, діброви,
    Лиш пахне перша молода трава.

    Іще торішньосірі всі левади,
    На Сейм іще не спущені човни.
    А в повені вода сталева радо,
    Неначе морем залила клини.

    І празниково зустрічають вікна,
    Що одяглись в геранієвий цвіт.
    Біленькі хати, що роками звикло
    Чекають скорий ластівок приліт.

    Незмінне все... Немає тільки мами,
    Нема мого родинного гнізда...
    Ні телефон, ні, навіть, телеграми
    Не знайдуть адресата... Ця біда

    На цвинтар привела мене сьогодні,
    Де мама й тато поряд навіки.
    Так боляче - в неділю Великодню
    Я не відчую їхньої руки.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  4. Степовий Сергій Ханенко Сергій - [ 2017.04.25 21:29 ]
    Я хочу..
    Вдихнути ранкову ранковість,
    Почути твій голос, твій сміх..
    Надпити туманом бадьорість
    З роси, що в тилу твоїх ніг.
    Будити морські оксамити,
    Як будять їх зранку Боги.
    Спішити любити, - щоб жити.
    Я хочу хотінням жаги.
    Незвершене - чудом вершити.
    Будуючи правди мости, -
    Я хочу життєм просто жити!!
    Бажаю свободи, а ти!?












    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Микола Соболь - [ 2017.04.25 19:16 ]
    Життя
    До кожного в життя прийде спокуса.
    Щоб вирішити Ви самі змогли:
    Чи Юдою на хрест звести Ісуса,
    Чи вкрити сіном, наче ті воли.

    У кожного у грудях б'ється серце.
    Яке воно рішати Вам оте:
    А чи любов'ю до людей озветься,
    Чи зачерствіє серце кам'яне.

    У кожного душа ще має віру,
    Частинку Бога, іскорку тепла
    Людина тим і різниться від звіра,
    Й вирішує: жила, чи не жила.
    25.04.17р.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)


  6. Олександр Сушко - [ 2017.04.25 17:56 ]
    Пан
    Живе зі мною поруч пан.
    Але не можу я збагнути,
    Чому в пітьмі через паркан
    Летять брудні шматки отрути.

    То пісню я не так пишу,
    Сумну змальовую картину.
    Щодня сатирою грішу,
    Сміюсь, немовби без причини.

    Ще - дилетант і віршомаз,
    Богемі , наче прищ у гузні.
    "Любитель", а не "майстер-клас",
    Такі ж невдахи мої друзі.

    І геть приземлена душа -
    Не одірвалася від рала.
    Пишу не "вІрша", а "віршА",
    Їм хліб із часником і салом.

    Що не виспівую хвалу,
    Не ласий до чужої слави.
    Слухняно слухаю хулу
    З відкритим ротом як роззява.

    Світлина ось така моя
    Приносить панові утіху.
    Мене ж турбує аби я
    Не прищепив гидкої пихи.

    Нехай жбурляє кізяки
    І шпетить в очі й поза очі:
    Свою правицю і думки
    Бруднити злобою не хочу.


    25.04.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  7. Адель Станіславська - [ 2017.04.25 14:49 ]
    Попід хмари - туман
    Попід хмари - туман.
    Сонцеколо поринуло спати.
    Поміж простір думки -
    розсівається туглість єства.
    Ілюзорна ява...
    Гори, тіні, потріскує ватра,
    лижуть ніч язики -
    медативний огень божества.
    Виколісує такт
    розтривожена порухом дримба,
    гойда-гойдоньку-да...
    В дивним танці зайшлися тіла...

    Сонцеобрій крізь сон
    розпромінює головам німби,
    а в росі виграє
    тепла сночи* до рана зола...
    2017

    *з вечора, що передував проминулій ночі (діал.)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (1)


  8. Нінель Новікова - [ 2017.04.25 13:41 ]
    Марина Цветаева Мне нравится... Перевод
    НІНЕЛЬ НОВІКОВА

    Переклад з російської мови

    ***

    Чудово, що не Вами хвора я,
    Чудово , що і Ви не хворі мною,
    І що важкою кулею земля
    З-під наших ніг не попливе весною.

    Що можу бути щира і чудна,
    Розкута і не гратися словами,
    І що палкою хвилею одна
    Не паленію, стрівшись рукавами.

    Чудово те, що іншу при мені
    Спокійно обіймаєте за плечі,
    Не прагнучи в пекельному вогні
    Спалить мене, ревнуючи, в цей вечір.

    За те, що, ніжний мій, моє ім’я
    Вдень і вночі не згадуєте всує…
    І що ніколи в тиші церкви я
    Над нами не почую: алілуя!

    Вам дякую рукою й серцем теж,
    Що Ви мене – не відаючи самі! –
    Так любите – за спокій мій без меж,
    За зустрічі нечасті вечорами.

    За наші не прогулянки нічні,
    За сонце не у нас над головами, –
    Що Ви, на жаль, не мною хворі, ні!
    І що, на жаль, хворію я не Вами!

    25.04.2017

    Примітки: Оригінал вірша

    Мне нравится, что Вы больны не мной,
    Мне нравится, что я больна не Вами,
    Что никогда тяжелый шар земной
    Не уплывет под нашими ногами.

    Мне нравится, что можно быть смешной –
    Распущенной – и не играть словами,
    И не краснеть удушливой волной,
    Слегка соприкоснувшись рукавами.

    Мне нравится еще, что Вы при мне
    Спокойно обнимаете другую,
    Не прочите мне в адовом огне
    Гореть за то, что я не Вас целую.

    Что имя нежное мое, мой нежный, не
    Упоминаете ни днем, ни ночью всуе…
    Что никогда в церковной тишине
    Не пропоют над нами: алиллуйя!

    Спасибо вам и сердцем и рукой
    За то, что Вы меня –не зная сами! –
    Так любите: за мой ночной покой,
    За редкость встреч закатными часами.

    За наши негулянья под луной,
    За солнце не у нас над головами, –
    За то что Вы больны – увы! – не мной
    За то, что я больна – увы! – не Вами!

    03.05.1915


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (7)


  9. Ніка Новікова - [ 2017.04.25 12:59 ]
    Я палю листа
    Вітер біг біля мене, ніч розливала скло.
    Через очі у груди олова натекло.
    Я дивилася вгору, місяць отам білів.
    І лягали на щоки видихи ліхтарів.

    І молилася тінь від гострих моїх колін:
    хтось із нас прямо тут, навколішки догорів.
    Чи сидів у мені, писав не мені листа.
    Я читала його. Історія непроста:
    жив був сон. Уві сні, як водиться, жив був ти.
    Не ходив по воді (навіщо ж тудою йти?).
    Не шукав поза домом. Не відкривав грудей.
    Не любив говорити. Ще – не любив людей.
    Ну та біс із тобою. Швидко горять листи.
    Їм не важко супроти течії попливти.
    Їм не важко зійти у попіл. Від мене – вниз:
    до землі і у землю. Вигорить, був би хмиз.

    Доки лист під ногами стогнучи догорить,
    говори не до мене, місяцю, говори.
    Доки твердне земля, а небо отам – згори,
    догори у мені. Й за межами догори.

    Я читала тебе. Історія непроста.
    В ній я лист.
    А іще у ній я палю листа


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (1)


  10. Марія Дем'янюк - [ 2017.04.25 11:44 ]
    Споконвічне
    Цілий світ у мені:
    Минуле, цей день і майбутнє,
    Мов кленові вогні,
    Ті події такі незабутні.
    Пурпурові світанки,
    І краплини дощу на віконні,
    Твої ніжні обійми
    І синочкові оченьки сонні.
    Теплі мами слова,
    Що щебече завжди - соловейкова доля.
    Святить паску світанок у ріднім селі,
    І на те Божа воля.
    Неба клич : Обійми!
    І навшпиньки тягнусь до хмаринки,
    Чи ранкової зірки,
    Яка щедро дарує зіринки...
    Нерозривно у часі
    Минуле, цей день і майбутнє:
    Споконвічна любов,
    мов черешневий цвіт,
    Зустрічає попутніх...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  11. Любов Бенедишин - [ 2017.04.25 09:37 ]
    Квітневі перегони
    "Хто перший в красу?!" -
    блуд* керує деревами.
    Спішать, пригинаються -
    цвіт оберемками.

    А зайда-мороз
    грізно клацає клешнею
    і над абрикосою,
    і над черешнею.

    І вишенька
    цвіт прикриває долонями.
    Зимі б тільки глянути -
    що з перегонами?

    "А може, й собі..." -
    завагалась акація.
    Квітневий фальстарт.
    Снігу фальсифікація...

    04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (9)


  12. Неоніла Гуменюк - [ 2017.04.25 09:19 ]
    Українонька моя
    З твоїх долонь п"ю ніжність і тепло,
    З твоїх казок я мудрості черпаю,
    З легенд прадавніх знаю що було,
    А буде що, то згодом я дізнаюсь.

    Трембіти дивний звук з Карпатських гір
    Відразу своїм серцем відчуваю,
    Подільський мальовничий краєвид -
    Душею з нього я красу вбираю.

    Полісся синьоокого льони,
    Неначе очі дивляться на мене,
    І Слобожанщини безмежнії лани,
    Де колоски гойдає вітер теплий.

    Озер Волинських срібний дивограй
    Зорі до себе уночі все манить,
    А Буковина - то музичний край,
    Звучить в мені Яремчука піснями.

    Усе це Українонька моя,
    Така багата, рідна і красива.
    Тебе любити, ненько буду я
    Доки живу, допоки стане сили.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Неоніла Гуменюк - [ 2017.04.25 09:43 ]
    Запах черемхи
    Біля криниці край села,
    Де стежечка веде в долину,
    Черемха знову розцвіла
    Та простір весь заполонила

    Духмяним ароматом тим,
    Який не сплутаєш ні з котрим.
    Розноситься навкруг, мов дим
    Ніжний, п"янкий, срібно-прозорий.

    Пливе, пливе повільно так,
    Ним дихаєш на повні груди,
    І, наче дивовижний птах
    В серці твоїм кохання будить.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Олександр Сушко - [ 2017.04.25 07:12 ]
    Чайки
    Кричали чайки, наче ті коти,
    І билися за вкрадену рибину,
    Стовбурчили загривки та хвости,
    І клацали дзьобами безупину.

    Не помічали в приступах жаги
    Затоптану, скалічену чайчину.
    Стирчала кістка в неї із ноги,
    Бо посестри зламали їй коліно.

    Коли ж її затихнув голосок
    Й рибина щезла у чиємусь роті,
    Прийшла пора упасти на пісок
    Й її шматкам розтерзаної плоті.

    Птахи злетіли важко в небеса
    Мені крильми махнувши на прощання,
    Пропали десь гармонія й краса
    Під супровід взаємопожирання.

    Зненавидів я чайок. Незлюбив.
    Сталеві очі, жадібні до крові,
    Виповнюють мене відраза й гнів,
    Що в них немає справжньої любові.

    Холодна ж бо у лютості краса,
    Байдужа і до болю оніміла.
    Нехай летять собі під небеса,
    Поміж вітрами точать свої крила.

    лютий 2017 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (24)


  15. Ярослав Чорногуз - [ 2017.04.24 23:42 ]
    Простелилася днина ясна
    Простелилася днина ясна,
    Пригорнула гаї світлоруко.
    Чарівлива красуня весна
    Забуяла розкішно на луках.

    І розвіялась ночі імла,
    Має зачіска густоволоса.
    Смарагдові* стрічки заплела
    У розкішні усміхнені коси.

    Рідну землю торкнула крильми,
    Провела рукавом променисто,
    І трави запашний оксамит
    Все укрив, наче груди – намисто.

    Чути – ллється з гілля залюбки
    Звуків радісних сонячна злива…
    Обціловують співом пташки
    Постать юну і вічно вродливу.

    24.04.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (6)


  16. Лариса Пугачук - [ 2017.04.24 22:00 ]
    Твій вибір
    Прийшов на поміч
    так своєчасно.
    Та своєрідно…
    Ще тільки гомін
    зачувсь неясний,
    а ти вже спіднє
    здираєш прудко.
    До тіла рвешся,
    береш за грудки.

    Ну, як здобуток,
    мій щонайперший?
    Пішла наруга на душу,
    друже?

    Не осоружно?

    24.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (3)


  17. Микола Соболь - [ 2017.04.24 17:21 ]
    Дачні історії
    Моя сусідка по городу
    Сварлива баба, хай їй грець.
    Оце взяла собі за моду,
    Іще ходити навпростець.

    Повчає "лізучи" по грядці:
    – Не так посаджено усе!
    Кляне мене, як у гарячці,
    То матюком її несе.

    Повчати звісно то наука,
    Але учити, то не те.
    Ото мені така є мука.
    То й що? Мій урожай росте!
    09.04.17р


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (13)


  18. Ніна Виноградська - [ 2017.04.24 16:51 ]
    Письменницькі бур'яни

    Ви на колінах біля трону квилите,
    Долоні простягнули для прохань.
    І скільки треба сліз — ви стільки й виллєте,
    Напишете про тисячі кохань.

    Про квіточки, про яблуні і вишеньки,
    Про ґрона виноградні і вино.
    А правду ви ніколи не напишете,
    Для чого вам усе оте воно?!

    Хіба від того матимете премії?
    Йдете в літературі, мов сліпці.
    І ви — лауреати, всі ви — генії,
    Насправді — завидющі і скупці.

    Прикрилися всілякими квиточками,
    Ви — графоманські голі королі.
    Та запаслись впливовими дружочками —
    Злиденної держави діти злі.

    Хіба писати вам про революції,
    Голодомор?.. Та ви — ота юрба,
    Що є у віці вічної полюції.
    Ви — бур’яни, письменницька ганьба.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (6)


  19. Олександр Сушко - [ 2017.04.24 16:26 ]
    Молися, мамо!
    Вже котрий рік тебе немає поруч,
    І жити звик уже на самоті.
    Але не відпускає болю обруч -
    Без тебе стіни дому геть пусті.

    І, як колись, уже не тішать свята
    Та потьмяніли юності дива.
    Пішла у рай моя старенька мати
    І ангел пісню їй уже співа.

    А я ще тут. Пісні співаю людям,
    Їх душі засіваючи добром.
    Аби Творець у час Страшного суду
    Спасіння дав синам твоїм обом.

    Молися, мамо, із небес за сина,
    Щоби Господь простив йому гріхи.
    Тоді, можливо, я тебе зустріну
    Й віддам усі несплачені борги.

    24.04.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  20. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.04.24 10:29 ]
    Сутнє


    Серце - стрімка саламандра.
    Сонце... тривоги-кущі.
    Плани - і сходження, й мандри.
    Час приминає плющі.
    Крекче, затоптує сутнє.
    Онде сріблистий ціпок.
    Щемко душі... неспокутно...
    Плащ Мамариги намок.
    Стрівся козак той казковий,
    Дивиться мутно - хоч плач.
    Каже: зчужіли діброви,
    Гіркне поліський калач.

    Чим заперечиш? Туманно.
    Квітне розмир`я осот.
    Топче босяк Челентано
    Шрот виноградний... та в рот...
    Люд зазирає - раденький,
    Тче свої рядна-путі.
    Тужить-кривавиться ненька:
    Сили ізнову не ті...

    Ціни й погода мінливі....
    Скупчення лозунгів-ос.
    Чавляться спогади, сливи.
    Книжники вчать - не Христос.

    Повняться манною хмари.
    Білиться стовбур до свят.
    Уречевились примари.
    Скрапує сік-дистилят...

    В Часу чимало роботи.
    Йде шестернями Шекспір.
    Мізки запудрюють боти -
    Між профурсеток, порфір.

    Бачиться завтра - багате.
    Багнеться вірити (все ж...)
    В дух прадідівської хати,
    Яр животворчих пожеж.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (5)


  21. Неоніла Гуменюк - [ 2017.04.24 09:13 ]
    Думав я женитися
    Я не раз хотів жениться,
    Без дружини - пропадай,
    Ні з ким навіть посвариться,
    Сумно, чорт же забирай.

    Тут з-за печі щось вилазить
    Та до мене зразу - скік:
    -Це мене ти викликаєш? -
    І штовхає сильно в бік.

    -Ні, - кажу я, - що ти, що ти,
    Я про тебе лиш згадав,
    Випивали з кумом вчора,
    Мабуть трішки перебрав.

    Як заснув - не пам"ятаю,
    Воно ж дивиться увічі:
    -Не журися, друже, - каже,-
    А уважно придивися.

    Чи тобі я не підходжу,
    В мене також є "хвігура",
    Та й красою заворожу,
    Заведемо шури-мури.

    А на роги не дивися,
    Бо рогатим станеш сам,
    Як надумав одружитись,
    То назад не повертай.

    Довго в ліжку я крутився,
    Повернувся та й упав,
    Бачу кума на порозі
    Із плящиною в руках.

    -Ні, мабуть я одружуся,
    А то "білочки" прийдуть,
    І чарчину візьмуть в зуби,
    Ось тоді я пропаду.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Неоніла Гуменюк - [ 2017.04.24 08:25 ]
    Зрада
    А зрада серце обпіка вогнем,
    Наче мечем пронизує все тіло,
    Та, мов лещатами стискає душу ще,
    Стоїш тоді, немов закам"янілий.

    Немає слів, солоні сльози лиш,
    Мовби гірку отруту ти ковтаєш,
    Образа в горлі вже клубком стоїть,
    Тебе все душить і не відпускає.

    -Та заспокойся, - кажеш сам собі,-
    Не тільки ти, в нас зраджених немало,
    Ще усміхнеться доленька тобі
    Й щасливим іще будеш почуватись.

    Минає час.Поволі біль втиха,
    Та сонце радості зійде, загоїть рану,
    Зрідка його усе ж ти відчуваєш,
    Бо спомин давній, мов ножем штрика.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Ніна Виноградська - [ 2017.04.24 06:34 ]
    Розмова з дідом

    І коли я стою наодинці зі зболеним світом,
    То регоче печаль і волає розбита душа.
    А країна моя замерзає, заквітчана цвітом,
    Хвора з горя, беззахисна, ніби маленьке пташа.

    Бо утратила все — сподівання і світлу надію,
    Де у вікна щоранку — і сонце, і ніжне тепло.
    Я другої країни, дідусю, придумать не смію,
    Я хотіла, щоб в ній українське текло джерело.

    Щоби вишні весною гуділи рясними хрущами,
    Про які ще Шевченко писав у чужій далині.
    Розтерзали державу, вивозять і вдень, і ночами,
    І безвихідь в усьому, зарадити як тут мені?

    Ти казав, мій дідусю, що кров українську не змішуй,
    Бо з прадавніх часів кров ота протікає в роду.
    І від того болить, що нащадок в колисці колише
    Українця малого, а в долі чатує біду.

    І чорнозему слід, що чорніє на труджених пучках,
    Кожне зернятко в полі — то наші недоспані сни…
    Садить разом зі мною картоплю маленька онучка,
    Я навчаю її, а навкруг зеленіють поля ярини.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  24. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2017.04.23 23:57 ]
    Рання весна
    Вербових котиків торкання
    Розбудять промені в очах.
    Морозом приспане кохання
    З теплом знайде до серця шлях,
    І буде сонце – на удачу,
    Слова складуться у вірші.
    Сьогодні я тебе побачу,
    І завесніє на душі.

    ID: 721567
    04.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  25. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2017.04.23 23:04 ]
    Крига скресне
    …А крига непрозора та тонка,
    Що в сад весни веде (чи в потойбіччя?).
    Чекає там простягнута рука,
    Де між кущів приховані обличчя
    Тих, що шепочуть: «Може упаде?»...
    Шалені оси жала обламали
    І згинули, не видно їх ніде.
    Зоріє сад. Далеко до фіналу,
    Бо та рука – основою основ
    Підтримає. Нарешті крига скресне!
    Вишневий сад мені цвістиме знов,
    Ріка звільниться, побіжать у вЕсну
    Веселі хвильки чистих промінців,
    Теплом зігріють воду, небо, сушу,
    І сила та, що є в твоїй руці,
    Медвяним соком розтривожить душу.
    ID: 719745
    22.02.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  26. Володимир Бойко - [ 2017.04.23 22:53 ]
    * * *
    Ти пробач, що ніяк
    Розминутись не можу з тобою,
    Що про тебе щораз
    Непокоять знадливі думки.
    За тобою услід,
    Наче проліски вслід за весною,
    Сподівння пливуть,
    Як за часом спливають роки.

    Ті іскринки вогню,
    Що з очей твоїх в душу запали,
    Самоцвітами зблискують
    В снах моїх, наче зірки.
    Та нестерпно мені,
    Коли бачу, якою ти стала,
    І з печальних думок
    Проростають пекучі рядки.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  27. Леся Сидорович - [ 2017.04.23 20:50 ]
    Рондель
    Щоби цей світ у прірву не злетів,
    Будь як Оленка. Або просто будь.
    Люби життя, вершину цю здобудь,
    У кожному відкрий мільйон світів!

    Даруй всім усміх, жвавий танцю спів.
    Для кожного промінчиком побудь.
    Щоби цей світ у прірву не злетів,
    Будь як Оленка. Або просто будь.

    Плекай любов, відкрий для неї грудь.
    Живи на повну в позитиві днів,
    Побач усю яскравість кольорів,
    Про посмішку щоденну не забудь!
    …Щоби цей світ у прірву не злетів.

    23.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (5)


  28. Ніна Виноградська - [ 2017.04.23 18:53 ]
    На Спасівці

    На тій землі, де пахнуть чисті роси,
    Де соняшник у вікна загляда.
    Я бігала мала, щаслива, боса.
    Був світ — безмежний, мама — молода.

    І в батькових руках злітала в небо,
    Сміялась мама сонячно обом.
    Здавалось, більше від життя не треба…
    Тепер його листаю, мов альбом.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  29. Нінель Новікова - [ 2017.04.23 18:50 ]
    Весенний этюд 2
    Божественно играли на рояле
    И расцветали крокусы в садах,
    А у дорог кокетливо стояли
    Берёзки в изумрудных кружевах.

    Невестились деревья в белой пене.
    Гнездо готовил аист-старожил.
    А куст персидской сказочной сирени
    Нам ароматом головы кружил…

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  30. Ніна Виноградська - [ 2017.04.23 18:25 ]
    Горнуться вишні

    А ранок вже залебедів
    І небосвіт розквітнув сонцем.
    Стара земля моїх дідів
    Горіхом стука у віконце.

    У мальви вбралися тини,
    І вишні горнуться до хати…
    Іще ростуть у снах сини,
    А вже по воду вийшла мати.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  31. Ніна Виноградська - [ 2017.04.23 18:58 ]
    Про рідне

    У тім краю,
    Де ріки
    Тихоплинні,
    Де райдуги із них
    Вологу п’ють,
    Ще не завмерла
    Мова України.
    Вона живе,
    І люди
    В ній живуть.

    Де клечанням
    На Трійцю
    Пахнуть хати
    Й татарським зіллям
    Вистелено світ,
    Любистками
    І дивом
    Рути-м’яти —
    Матусі руки —
    Пам’ять ранніх літ.




    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  32. Олександр Сушко - [ 2017.04.23 16:47 ]
    Про груді
    Вони завжди біля хреста.
    Та не святу я маю звичку.
    Цілують знов мої вуста
    Грудей верхівки -полунички.

    Торкає їх мій язичок,
    Тремтять в руках духм'яні гори:
    Надпито ніжності ковток,
    Чуття вирують, наче море.

    Мені вершини віддались
    І просять пестощів для себе.
    Втужавіли. Стримлять увись
    Аби й Амур їх бачив з неба.

    Опуклі кінчики грудей
    Мене торкаються грайливо.
    Оце і є мій Колізей -
    Рабом живу я там щасливо.

    23.04.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (17)


  33. Юрій Ерметов - [ 2017.04.23 16:10 ]
    Весно!..
    А не лиш у Парижі квітнуть вікна,
    І здіймає пáгони власні душа;
    Ах, яка вона студена – зима,
    Не відпускає й хапає за лікті...

    А терпиш іноді до прозріння,
    До спадання завіс із плеч –
    Зустрічаєш лагідно і спокійно
    Бéзніч, бéзріч, безлíч...

    А кажеш – нехай, то нехай...
    І я дочекаюсь. І доросту.
    Зустрінусь. Я привітаю
    Таку пресвітлу й святу
    Весну!

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.04) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  34. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.04.23 15:52 ]
    Аномалія
    1

    Бувають різні дні, букетики, невдачі.
    Ось дівчинка-піранья зустрілася - дрібна...
    Пильнуй, прокусить все: п`яту, долоню, м`ячик.
    Пошлеш її - нещасну. Наступний вже пірна...

    Насниться ще не раз маршрут глибоководний.
    Читатимеш у зливу бульбисті смс.
    Я, Юргене, мовчу... Міцній безперешкодно.
    Якщо болить не вельми, то... прикладу компрес.

    2

    Три нулики та мінус. Навіщо цей аналіз?
    Довкола пінне море і квітень у снігу.
    Ти ж не любив, хитнув листки, горизонталі...
    Кольчугу доплітаю, повчаю на бігу.

    І я колись отак летіла на сяйливе.
    І затуляла вуха, бо всі казали - грім.
    Чекає десь, повір, твоє охвітне диво.
    А миготливу рибку лиши в кіно старім.

    Зігрів. Пусти! Віддай - тому, хто грубий-перший.
    Луска її зелена, цілісінька... в тату...
    Знай: дівчинці-піраньї не до вподоби верші.
    Ти кликав у бархани буденщини не ту.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  35. Світлана Ковальчук - [ 2017.04.23 14:38 ]
    Тонка ескізна провесінь весни
    Тонка ескізна провесінь весни.
    Торкання губ.
    Елегія цілунків
    у краплях, невагомих і рясних.
    І постріл
    бруньки.
    Лунко.

    Спадуть сонця смарагдових дощів
    на пальці і
    покотяться красиво.
    Яка ескізна пастораль!
    Напів
    поділимо
    сонця, цілунки, диво.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  36. Серго Сокольник - [ 2017.04.22 23:28 ]
    Доля без дорікання...
    ***маленька філософська поема***

    Доля без дорікання
    В камені... Жанна Дарк
    Вкотре зі здивуванням
    Переглядає, як
    Муху прадавню гарно
    Капсулював бурштин...
    .....................................
    -сумніви мають, Жанно,
    Що не відьмачка ти.
    Зрада і треті півні
    Будуть і поготів.
    Витримаєш катівню
    Із запитань попів.
    Друзі із ворогами-
    Плевели і зерно-
    Склали у орігамі
    Тіло твоє давно,
    Вільноневільна пташко...
    -душу вітрам відкрий!...
    ...як же літати важко
    В полум"ї власних крил!..
    Долею обійняти
    Світу металобрухт...
    Полум"ям запалати-
    Не заплямує бруд,
    Що полетить у спину.
    -звільнений Орлеан...
    -трон короля- дофіну...
    -спіймана у капкан...
    -Ви не спроможні так лі-
    тати!- останній крик...
    ...у бурштиновій краплі
    Спати тобі повік
    Статикою атлантів
    На постаментах тих,
    Що історичних фактів
    Місцем обрав бурштин,
    Поверх якого автор
    Випише ці слова-
    ЛЮБИШ СВІЙ МЕЧ І ПРАПОР-
    СПРАВА ТВОЯ ЖИВА.
    ..................................
    ...і наостанок слова,
    Наданого мені:
    ЦЕ НЕ НОВЕ, ПАНОВЕ-
    В ДОЛІ ГОРІТЬ ВОГНІ...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117042211931


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (6)


  37. Олександр Жилко - [ 2017.04.22 21:01 ]
    Мої двадцяті
    Я дебютую в двадцятих роках
    маленькою книжкою віршів.
    Двадцять шість коротких історій
    поміж золотавих форзаців.
    Бо двадцяті роки твердо стоять
    на пустих сторінках антологій,
    бо неминуча спрага для них
    ці темні пробіли заповнити.

    Чи товаришем, а чи зрадником
    запишеться проміжком в змісті.
    Зрештою, кимось таки запишеться.
    Можливо, і першим, і другим.
    Хтозна чи прийде тридцять другий
    і скільки достигне до того.
    Хтозна чи прийде сорок перший
    і чи нитка достатньо довга.

    Молодість вимальовує кола
    і прошиває століття наскрізь.
    Так записано сто років тому,
    так перепишеться наново зараз.
    Страшно чути гомін святковий,
    пам'ятаючи обпечені пальці.
    Страшно радісно розуміти:
    я на собі відчую двадцяті.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  38. Олександр Сушко - [ 2017.04.22 16:04 ]
    Шпичка


    Оказія відбулась за столом ,
    Сиджу похмурий, і прямий мов тичка.
    У плоть устрягла й коле як жало
    Маленька але дуже гостра шпичка.

    Її руками витягнути зась -
    Угрузла вглиб, вилазити не хоче.
    І наче на пательні той карась
    Підстрибую та лаюсь поза очі.

    Сміються поруч гості залюбки,
    Радіють і спілкуються одверто.
    Натомість у штанах мої думки,
    Бо хочу місце вштрикнуте потерти.

    Кум тости виголошує бучні,
    В руках пляшчину стиснув півлітрову.
    Але не помічає, що мені
    Не до пісень та щирої розмови.

    І серед нас є люди-шпичаки -
    Угвинтяться, немов ракета в небо.
    А ти - терпи. Можливо і роки.
    Бо маєш інтереси і потреби.

    Той - дасть грошви. А той - почесний чин.
    А, може, з доброти, відпише дачу.
    І ти, не розгинаючи колін,
    Сам собі кажеш: " Потерпи, козаче."

    Витягуй геть "незручності" оті -
    Не варто честь розмінювать на блага.
    Бо втратиш неодмінно у житті
    Останні крихти людської поваги.

    22.04.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  39. Сергій Сірий - [ 2017.04.22 14:42 ]
    Каша для сонечка
    Із-за хмарки вийшло
    Сонечко ласкаве:
    Зашарілись вишні,
    Розімліли трави...
    Колоски пшениці
    Сонечко зігріло,
    На гніздо синиці
    Променем присіло.
    У ріці скупалось,
    Аби бути чистим.
    Квітам дарувало
    Сонячні намиста.
    Зазирнуло сонце
    І в домівку нашу.
    Я йому в долоньці
    Дала трішки каші:
    «Пригощайся, любе,
    Набирайся сили,
    Щоб завжди і всюди
    Для нас ти світило!»


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  40. Неоніла Гуменюк - [ 2017.04.22 10:12 ]
    З берізками бавиться вітер
    Погойдує вітер сережки беріз,
    Бавиться ними, приємно лоскоче,
    Буває і так, що доводить до сліз,
    А потім в обіймах втішає до ночі:

    -Люблю вас, струнких білокорих красунь,
    А те, що жартую, ви вже вибачайте.
    Хоча вітерець і бешкетник й пустун,
    Увечері знову на нього чекають.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Неоніла Гуменюк - [ 2017.04.22 09:53 ]
    Підслухана пісня
    У траві на березі ставка,
    Де ростуть вербички кучеряві,
    Я підслухав ненавмисне як
    Дівчинонька молода співала.

    Про серденько, що Його коха,
    Вигляда з далекої дороги
    Любого такого козака,
    Та про Його очі волошкові.

    Спокій втратила вона ж бо через них,
    Поселили їй журбу у душу,
    Як просила двійко бистрих крил
    У садочку в білої голубки.

    Щоб полинути до милого свого,
    Заспокоїтись, побачивши живого,
    І ворожий загасить вогонь
    Та від куль закрить Його собою.

    Що їй птаха говорила та:
    -Нежурися, дівчинонько мила,
    Більше сліз гірких не проливай,
    Він повернеться, чекати треба й вірить.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Микола Соболь - [ 2017.04.22 05:59 ]
    Ченці
    Ченці то звісно не солдати,
    Та і вони в лиху годину
    Ставали землі захищати,
    За вольну неньку – Україну.
    А нині бачу їх в оскалі,
    Лютують, що скажені звірі,
    Ченці проти країни стали,
    Вони московської бо віри.
    21.04.17р.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  43. Олександра Камінчанська - [ 2017.04.21 21:40 ]
    Спогадальне...
    ***
    Батько сіяв пшеницю озиму, вклонявся землі,
    У Бога просив урожайного, щедрого року…
    Ми, такі безпечальні, ще зовсім дітиська малі,
    Раділи за таткове: «Дякую, Боже!...нівроку…».

    Далі босими п’ятами йшли по колючій стерні,
    Мама вслід нам кричала: «Болітиме, дітки!»… Боліло.
    Та чомусь так здавалось, у час той далекий, мені –
    Буду тільки міцніти від того… і певно міцніла.

    А брати серед поля – довільні, чекають мене,
    Назбирали колосся густого повнісінькі жмені.
    І не йдемо додому аж поки вже хтось не гукне,
    Допоки за обрій не скотиться сонце червлене.

    Намолочено збіжжя! Ось-ось запахтять калачі,
    Ласкаво відкохані щедрою працею мами.
    Добірна і пишна цвітінь, золоті дукачі –
    Вродливиться осінь неюна багата хлібами...

    …Ще і нині дитина, бо тато чека на жнива,
    Ще матуся старенька пече Великодню хлібину.
    Я – щаслива… Щаслива! Бо казка не вмерла – жива!
    Я – дитина…


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  44. Принцеса Поетеса - [ 2017.04.21 17:23 ]
    Недописане богами
    Недосказане між нами,
    Недописане богами,
    Бо зустрілися раптово
    Наші очі знову.
    Ми мабуть уже стомились,
    В почуттях своїх згубились.
    Сотий раз уже по колу
    Все шукаєм спільну мову.
    Може, краще відпустити,
    Все забути, далі жити
    І навік закрити дверці
    Для кохання в свому серці.
    Та залишиться я між нами
    Щось недописане богами.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  45. Юрій Ерметов - [ 2017.04.21 15:22 ]
    Опція №1
    І не відмовляйся,
    будь-ласка!..
    Ти ж бо – заслуговуєш...
    Усе стає таким
    однозначним –
    наче когось й не
    вмовиш!..

    Ми усі такі –
    одноманітні:
    прагнем кохання
    або хоча б – щастя...
    Оминаєм одне одного – наче
    найкраще!..

    Наче секс або шлюб –
    і без варіантів,
    і нам ніяк – не
    порозумітись!..
    Ти так добре умієш
    очікувати,
    я ж бо –
    мститись.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.04) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  46. Олександр Сушко - [ 2017.04.21 14:48 ]
    На самоті
    На самоті пишу свої пісні,
    Обнявши, наче подругу, гітару.
    Такі дива ввижаються мені,
    Що зразу почуваюся мольфаром.

    У слові - крик. Або гаряча кров.
    У ноті - спів, чи гуркоти металу.
    Щемливий звук - це зраджена любов,
    Покривджені сердечні ідеали.

    Це у цвіту замріяні сади
    Та безкінечна солов'я рулада,
    Надійні обереги від біди,
    Від суєти нікчемної відрада.

    Гудуть протяжно товстуни-баси,
    Цілують консонанси флажилета:
    Отам моя гармонія краси!
    Рождається і знову йде у Лету.

    Отам і я, насправді, і живу,
    Удихую любов на повні груди.
    Співати пісню хочеться нову,
    У вірші щедро радості сипнути.

    Щоденно розсіваю ці дари -
    Вони мені, насправді, не належать.
    Мій друже! Вірш оцей собі бери!
    Я їх іще немало намережу.

    22.04.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  47. Лесь Українець - [ 2017.04.21 14:15 ]
    Коротко про нашу освіту
    Навчайтеся добре, діти,
    На високий рівень,
    Тоді підете робити
    За три тищі гривень.

    Бо програму написали
    Щурі кабінетні,
    І це все фінансувалось
    За гроші бюджетні.

    Міністерство ухвалило,
    Може й не читало;
    Дірвалися до кормила -
    Ото й уся справа.

    Але годі нам шукати
    У тім винуватих,
    Не добавиться у Радах
    Голів головатих.

    Ні на кого ж не вповаймо,
    А самі навчаймось -
    Чужого не обминаймо
    Й свого не цураймось.

    Хто найбільше прагне правди -
    Спрагу утамує,
    Хто найбільше прагне влади -
    Правду ігнорує.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  48. Лариса Пугачук - [ 2017.04.21 13:04 ]
    Гормоновилив
    о як мало треба для зваби
    зваблення
    люблення

    мить — i бринить мить
    i тонке рве
    i униз йде
    млiсть

    мicт перекинутий
    i не утекти
    не сховатися

    проступа роса
    простiр зависа
    гойда гойдаша

    17.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (8)


  49. Микола Соболь - [ 2017.04.21 09:36 ]
    О наші села
    О наші села! Лише Ви надія,
    Що мова українська проросте.
    У місті вже і суржиком не віє,
    Щимить і серце моє через те.
    Ви щирістю одвіку є багаті,
    І хлібом, і прекрасними людьми,
    І радістю, що є у кожній хаті,
    І щедрістю, як осінню сади.
    Село то край - хлібів і хліборобів,
    І слово рідне там зажди цвіте.
    Хто сіє землю, у того і родить,
    А де є слово, там і мова є.
    Квітень 2017


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  50. Любов Бенедишин - [ 2017.04.21 08:52 ]
    ***
    Мамині обійми.
    Снів насіння зоряне...
    Проростають війни.
    Виростають - воїни.

    21.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.74)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2