ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Серго Сокольник
2019.10.19 23:01
Знову яв уві сні...
Дуже близько знайоме обличчя...
...зорі сіяла ніч
У колиску лісів таємничу...

Ефімерно світив
Половиною лагідно місяць,
І пили я і ти

Іван Потьомкін
2019.10.19 19:25
Хвала усім, хто встав поперед мене.
Знаю по собі – нелегко це зробить.
Ще не застелене ліжко так манить...
Непросто встать і переступить поріг...
Але наважишся і в інший світ поринув.
Хвала усім, хто на день робочий досвіт перетворив :
Веде

Микола Дудар
2019.10.19 17:42
…таке буває - не зрослося…
Поліціянти тут як тут
Приблизно десь опів на восьму
Спіткнувся раптом - глухий кут
… ці стіни бачили та-ко-го…
Тут Смерть вважалась за Життя
І судді тут - Єдинороги
І все вперед... без вороття

Сергій Губерначук
2019.10.19 13:03
Мавка моя лі,
ось аж де ти заховалася…
Чом же ти не озивалася?
Я вже всей світ облітав…
Мавко моя лі,
чом ти така засмучена?
В мене з весною заручини –
в тебе осінні слова…

Лілія Ніколаєнко
2019.10.19 12:27
Вінок 13. Римовані митарства

1.
Коли творіння, чисте і глибинне,
Розпалює снагу палких звитяг,
Небесну мудрість пізнає людина
І лаври похвалу їй шелестять.

Ярослав Чорногуз
2019.10.19 11:23
Нехай впаду, камінням люто битий,
Забудеться колись моє ім'я...
Та до останку буду я любити,
І про любов співати буду я.

"Ти не громадянин. Простого люду
Біда тебе не мучить кожну мить!" -
Хай кажуть. Я своє робити буду,

Олександр Сушко
2019.10.19 07:58
На опалому листі вчаїлися краплі жури,
Підфарбовує охру багрянисту паморозь неба.
Я програю красуні осінній любовне парі,
Залишилася вірною тільки цнотлива Евтерпа.

Все минулося - захват, цілунки, жагота, екстаз,
Буде інший палкий кавалер дарувати

Семен Санніков
2019.10.19 07:35
Щоденного неба нічні вітражі
До заходу сунуть, звичайно, зі сходу.
Сузір'я знайомі, далекі й чужі
Засвідчать собою безхмарну погоду.

Купається Місяць в небесній діжі.
Космічні уламки каміння та льоду
До нього летять у купіль повноводу.

Олена Побийголод
2019.10.19 06:30
Із Миколи Некрасова

Ти і зубожена, ти й нагромаджена,
ти і незміряна, ти і зневажена,
матінко Русь!

В рабстві розрівняне поле прополоте, -
серце простолюду, кажуть, - як золото!

Сонце Місяць
2019.10.18 22:11
хмари забуті так навздогін
анексовані круком зрідка
відлабує партію скрипка
вічно блукав один


у яві позмінній чому б його ні
маринарка небесна свитка

Серго Сокольник
2019.10.18 21:58
Друзі) Маю сповістити, що 12 жовтня у славному древлянському місті Коростень було урочисто проведено нагородження Лауреатів літературної премії ім. Василя Юхимовича, що надається згідно статуту, за значний внесок у розвиток української літератури. Я мав ч

Олена Малєєва
2019.10.18 14:29
Цей Бог не любить носити краватки.
І надто багато, напевно, палить,
А ще Мефістофеля в нього задатки:
Він поглядом ріже і словом жалить.

Коли він ступає - вступаються люди.
Коли багровіє - чекати лиха.
Проте повсякденно нечемним не буде,

Вікторія Лимарівна
2019.10.18 13:45
Пригортаюсь думками до тебе:
Чую голос знайомий крізь сон,
Що порушив залізний кордон
Затяжної для мене розлуки.
Сонце щиро всміхнулось на Небі.
І на крилах пташиних пісень
Надсилає осяяний день,
Зігріваючи стомлені руки.

Матвій Смірнов
2019.10.18 13:44
Тут доволі тепло, в широтах наших.
Ми навчились як, та забули нащо
Ми осіли тут, на оцих вологих
Островах, навіщо мочили ноги
По коліно в теплій воді Гольфстріму?
Але - клімат лагідний, без екстриму,
Ані гір, ні хащ, ні глухих безодень
На фізичних

Сергій Губерначук
2019.10.18 12:26
Київ. Неділя. 27 липня 1969 року. Кінотеатр імені Т.Г. Шевченка. Молода подружня пара дивиться кіно. Яке – мені невідомо. Потім сонце. Морозиво. Ще один кінотеатр. "Дорвалися," – як то кажуть. Мабуть, молоді філологи не знаходили слів під враженнями літ

Лілія Ніколаєнко
2019.10.18 11:04
Вінок 12. Прокляття Афродіти

1.
Одвічністю стає прекрасна мить –
То знову Афродіта сни тривожить.
Жагою у сонетах палахтить
Її велична і сліпуча розкіш.

Віктор Кучерук
2019.10.18 09:24
Не спиться… Тоскно… Самотужки
Не подолати сум оцей,
Коли улюблена подушка
Тікає рвучко від грудей.
Знедавна їй уже несила
Вдавати радість силоміць, –
Терпіти довго і безсило
Моїх обіймів шал і міць.

Олександр Сушко
2019.10.18 09:18
Вдягнув мороз ув іній сивий луг,
Свинцем гарячим ворог душу кропить.
Команда ЗЕ царює у тилу,
А я лежу, поранений, в окопі.

Бо кожному - своє. Мені - війна,
Криваві сльози вдів, брати-каліки.
А дезертири ріжуть кабана -

Тетяна Левицька
2019.10.18 08:21
Не думала, що все банально скінчиться,
ховаючи у серці таїну.
Розкришиться в руках свята обітниця,
лиш у звабливі очі зазирну.
Розтану, не тужавітиму крицею,
холодною, байдужою...так є.
Та поділитися хоча б дещИцею
любові - нам сумління не дає.

Микола Соболь
2019.10.18 06:08
За вікном листопаду краса
Літо бабине ген догорає,
Йду осіннім, золоченим раєм,
Де берізок палає яса.
Ще не тулиться лист до землі,
Свіжим подихом дихає осінь,
Павутинку гойдає між сосен
І благають про щось журавлі…

Серго Сокольник
2019.10.18 02:57
трохи іронічне, трохи літературне*

Хтось хотів літератором стати?
Я порадити можу багато,
Як повстати з колін... Та на власні граблі...
(Власні гулі зручніш набивати)))

Власне поле доцільно зорати

Ярослав Чорногуз
2019.10.17 23:48
Мов осіннього сну поволока,
Вечір ліг на затінений сад.
Не була до нас доля жорстока.
Як достиглий була, виноград.

І неначе зорею від Бога
Вечорова засяяла мла.
Мов із дерева нам чарівного -

Олександр Сушко
2019.10.17 19:45
В Ерато дар лежить на терезах,
Вирішує чи дати... довго судить.
А я сузір'я слів у небесах
Пасу і кличу:- Забирайте, люди!

Звела нас доля чи щасливий рок?
Це ключ до раю чи бандитська фомка?
Не відпуска від себе ні на крок,

Оксана Логоша
2019.10.17 17:55
І помирали руки,
І опадало листя.
Які ж пекельні мУки
Багряні ті намИста!

І в*янули суцвіття,
І закривались вени.
О!Як у цьому світі

Роксолана Вірлан
2019.10.17 15:55
Вона піде...вона завжди іде...
Вона не обертається ніколи
На ті дороги, де погибнув день,
Де окіл поторочений і доли.

Вона піде зникати в чорний гай-
Гордіша сонця і висока духом.
Не окликає в мить оцю нехай

Петро Скоропис
2019.10.17 14:34
Світ одіял щеза зі сном.
Але маячить неозоре
зіниці збудженій, вікном
розрізуючись навпіл море.
Дві лоді, оголивши дно,
вподібнюються парі туфель.
Здійняте дибом полотно
і хвилі означають дупель.

Сергій Губерначук
2019.10.17 12:23
Розляглися в чотири боки
три дороги, як дві стежини.
І, побачивши світ широкий,
я сховався в кущах ожини,
а чи, може, в кущах верболозу,
щоб не лізти в колючки марно;
чекав ночі я анабіозно,
поки сонце не впало за хмари.

Віктор Кучерук
2019.10.17 08:43
Г. С...
Дарма знедавна не приходиш
Ти без пояснення причин
Туди, де пес хвостом зі сходів
Змітає пасма павутин.
Дарма вирощуєш байдужість
І себелюбство жнеш повік,
Якщо тобою занедужав

Ігор Деркач
2019.10.17 08:25
Буває і ніщо дає урок
як замінити ямбами хореї.
Сонети це не купа балачок
і не подяка Музі чи Морфею.

І рупори беремо на замок,
і маємо від болю панацею.
Уміємо у попелі думок

Іван Потьомкін
2019.10.16 21:44
Де сховок, про те вона лиш зна.
Ніхто її не бачив в пору сухостою.
Зграбненька, мов та прима-балерина,
Являється в Єрусалим лиш восени.
Дрібніш од горобця, але така ж проворна.
Не для музичного, сказати б, благозвуччя
В їм’я її вплелось Імення

Микола Дудар
2019.10.16 20:39
У бутлях світ, а небо в корках
Понтифік зник. Осиротів…
На поле битви пруть з Пріорки
Престол - хто встиг, той опосів…
А в Альпах сніг такий сліпучий!
Як хоч - засліпни, хочеш - з’їж
В Кореї "північ" знову пучить
От - от зів’яне цінний вірш…

Олександр Сушко
2019.10.16 17:58
Простий селюк на фронті гине,
Команда ЗЕ, як завжди, пас.
Гукаймо "Слава Україні!
Іди, герой! Воюй за нас!".

Мені дорожчий власний бізнес,
Дитина, жінка і бабло.
Іще й на носі прищик виліз!

Лілія Ніколаєнко
2019.10.16 14:47
Розділ 4. Розплата за ілюзії

Вінок 11. Вигнання із раю

1.
У тернові заховані перлини
Жбурну на небо, ніби на ріллю.
Збирала щастя по малій крупині,

Устимко Яна
2019.10.16 14:02
ріка ковтає небо і сивіє
повісмами вростає в береги
рум’янок сумно дивиться крізь вії
на пустку що лунає навкруги

не плачуть очі виплакали сльози
коли прощалось літо кілька днів
край неба гріють пелени морози

Олена Побийголод
2019.10.16 13:58
Специфічний образ Росії у віршах російських поетів Традиція уособлення Росії міцно вкорінена у російській поезії, і простежується аж до початку вживання терміна «Росія» (1721 р.) разом і замість терміна «Русь». Нагадаємо, що в російській мові ці два сл

Світлана Ковальчук
2019.10.16 13:57
драбиною – в синє небо
торкнутись його із даху
печалей мабуть не треба
літак заповзявся птахом

муркоче листок пожовклий
на вухо коту осівши
в глибини вернувшись мовкне
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Анатолій Філософ
2019.10.03

Ірина Осінь
2019.09.28

Наталія Шандра
2019.09.27

Ірина Стасюк
2019.09.26

Юлія Ляхович
2019.09.16

Михайло Олегович Гордон
2019.09.15

Вероніка Головня
2019.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Іван Потьомкін - [ 2019.10.19 19:18 ]
    Радість досвітнього ранку

    Хвала усім, хто встав поперед мене.
    Знаю по собі – нелегко це зробить.
    Ще не застелене ліжко так манить...
    Непросто встать і переступить поріг...
    Але наважишся і в інший світ поринув.
    Хвала усім, хто на день робочий досвіт перетворив :
    Веде автобус, продукти розвозить,
    Тротуар підміта, відчиня крамницю,
    Хто йде чи біжить, поглядаючи на годинник,
    Хто шкутильга, натискаючи на палиці шведські...
    Птаство у своїх повсякденних клопотах:
    Ворони, як Буди...Горлиці, голуби, горобці повсюди.
    І, поглядаючи на всю оцю досвітню метушню,
    Мені легше подолать заплановані 10 тисяч кроків ,
    Десь посередині ходьби ще сісти й помолитись...
    ...Тільки якомога скорше перейти поріг,
    Доки ще мухи несамовиті не проснулись.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (1)


  2. Микола Дудар - [ 2019.10.19 17:27 ]
    Фрагмент розповіді...
    …таке буває - не зрослося…
    Поліціянти тут як тут
    Приблизно десь опів на восьму
    Спіткнувся раптом - глухий кут
    … ці стіни бачили та-ко-го…
    Тут Смерть вважалась за Життя
    І судді тут - Єдинороги
    І все вперед... без вороття
    19.10.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2019.10.19 11:13 ]
    Поет кохання
    Нехай впаду, камінням люто битий,
    Забудеться колись моє ім'я...
    Та до останку буду я любити,
    І про любов співати буду я.

    "Ти не громадянин. Простого люду
    Біда тебе не мучить кожну мить!" -
    Хай кажуть. Я своє робити буду,
    Й любов'ю буду із рядків світить.

    "Ти - боягуз. Не любиш Україну,
    І на Донбас не рвешся воювать!"
    Не рвусь, бо знаю - швидко там загину -
    Не убивати роджений бо я!

    Я не боюся вмерти. Й Батьківщину
    Люблю не менше, ніж хвалько-віршар.
    І теж піду на смерть в лиху годину,
    Коли вона покличе в бій рушать!

    Та перш, ніж мить прийде моя остання,
    Посперечатись трохи хочу теж.
    І всім сказати: Я - поет кохання,
    Й таким піду у полум'я пожеж.

    Майдан, війна - ні, не мої це теми.
    Колеги, вам їх радо віддаю.
    Пишіть романи, повісті, поеми...
    А я піду на стежечку свою.

    Туди, де щастя й ніжності багато,
    Де соловей так радісно лящить.
    І де буяє скрізь любові свято,
    Де насолоди повна кожна мить.

    Ненависті немає там і злоби,
    І де безсилі - демони війни.
    Де поетичне слово - як оздоба
    Красивих почуттів, а не сумних.

    Де пісня ллється з диво-небокраю,
    Весілля будить місто і село.
    Чи не за те найкращі умирають,
    Щоб у любові людство все жило?!

    18 жовтня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (10)


  4. Віктор Кучерук - [ 2019.10.18 09:13 ]
    * * *
    Не спиться… Тоскно… Самотужки
    Не подолати сум оцей,
    Коли улюблена подушка
    Тікає рвучко від грудей.
    Знедавна їй уже несила
    Вдавати радість силоміць, –
    Терпіти довго і безсило
    Моїх обіймів шал і міць.
    Хоча ніякого спочину
    Не мав ніколи я на ній, –
    Не думав змучено про зміну
    Моїй спокусниці м’якій.
    І хоч мені здавались раєм
    Ночей безсонних береги, –
    Подушка зморена тікає
    Від мук, від болю, від ваги…
    17.09.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  5. Ярослав Чорногуз - [ 2019.10.17 23:04 ]
    Щастя


    Мов осіннього сну поволока,
    Вечір ліг на затінений сад.
    Не була до нас доля жорстока.
    Як достиглий була, виноград.

    І неначе зорею від Бога
    Вечорова засяяла мла.
    Мов із дерева нам чарівного -
    Грона щастя до рук він поклав.

    Літ минулих забулися рани,
    Тінь зловісна уже не вита.
    Пригорну тебе, ладо кохана,
    Дай свої виногронні вуста.

    Розсипає Лель зорі, мов ласку.
    І в серпанку ясній пелені
    Засвітив нам цей вечір, мов казку -
    Днів майбутніх прекрасні вогні!

    17 жовтня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (6)


  6. Віктор Кучерук - [ 2019.10.17 08:40 ]
    * * *
    Г. С...
    Дарма знедавна не приходиш
    Ти без пояснення причин
    Туди, де пес хвостом зі сходів
    Змітає пасма павутин.
    Дарма вирощуєш байдужість
    І себелюбство жнеш повік,
    Якщо тобою занедужав
    Невиліковно чоловік.
    Дарма замучила до краю
    Мовчанням в безвісті густій
    Того, хто прагне і кохає
    Тебе покірно без надій.
    Дарма...
    16.10.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  7. Іван Потьомкін - [ 2019.10.16 21:31 ]
    Нахліелі

    Де сховок, про те вона лиш зна.
    Ніхто її не бачив в пору сухостою.
    Зграбненька, мов та прима-балерина,
    Являється в Єрусалим лиш восени.
    Дрібніш од горобця, але така ж проворна.
    Не для музичного, сказати б, благозвуччя
    В їм’я її вплелось Імення Бога.
    І не на те , щоб не таким приземленим було,
    Як в української посестри трясогузки.
    Ім’ям Своїм Всевишній нахліелі доручив
    Перед дощем виходити на люди.
    Хто в злагоді з Природою, той про це зна,
    А невіглас не в змозі приховати подив:
    «Чом не в траві шукає комашню пташина ця,
    А по асфальті дзьобиком вистукує настійно?»
    ...То потім блискавки пронижуть небокрай,
    Громами одчайдушними розлуниться довкілля,
    А поки що найменшій із тутешніх птах
    Всевишній доручає сповіщати про негоду.
    Чому все ж їй, а не орлам чи гайворонню?..
    ...Не варто заглиблюватись у незглибимі задуми Господні.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  8. Микола Дудар - [ 2019.10.16 20:59 ]
    У бутлях Світ...
    У бутлях світ, а небо в корках
    Понтифік зник. Осиротів…
    На поле битви пруть з Пріорки
    Престол - хто встиг, той опосів…
    А в Альпах сніг такий сліпучий!
    Як хоч - засліпни, хочеш - з’їж
    В Кореї "північ" знову пучить
    От - от зів’яне цінний вірш…
    Не цей, так інший. Шо-ко-ладний
    Владико теж, мабуть, грішив
    Поетам зась такої влади
    Од неї в горлі гірше, ніж…

    Вже назбиралось повно слини
    Знамення стерлось між провин
    Терпець урвався - бо вторинно
    Цідити термін терпких вин…
    14.02.2013.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  9. Ніна Виноградська - [ 2019.10.16 08:34 ]
    За межі


    Зав'язавши слова
    У тугий і заплутаний вузол,
    Заховалась душа
    Між остатками фраз, мов лахміть.
    Відучора ми вже
    Не родина,
    І, навіть, не друзі.
    Мов китайська стіна
    Поміж нами зневіра стоїть.

    І бажання нема
    Подолати столітнії мури,
    Збудувати життя
    На підвалинах зрадних навік.
    Краще плаха на мить,
    Аніж довготривалі тортури,
    Де прощенням катує
    Віднині чужий чоловік…

    І само розчинилось
    У просторі душ наших коло.
    Не розтав на асфальті
    Зчорнілий утоптаний сніг…
    Не жалію себе,
    Розриваю всі пута довкола,
    Щоби вийти за межі
    Протоптаних нами доріг.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  10. Ніна Виноградська - [ 2019.10.15 09:17 ]
    Ковчег дитинства


    Зелений дощ і сива далечінь,
    Світ кольоровий, різнобарвна злива,
    В саду від спеки порятує тінь.
    І я від цього усього щаслива.

    Бо тут мій дім, і школа, і земля,
    І вишня біла, мов старенька мама.
    Я так сюди спішила іздаля,
    Щоб стати на святий поріг ногами.

    Напитися водички із відра,
    На покуті вклонитися іконам.
    Оселя рідна чиста, хоч стара,
    Від бід усіх мені була заслоном.

    А рушники її завжди цвіли
    Найкращим вишиваним оберегом.
    Достойний і любові й похвали
    Дитинства дім, що є моїм ковчегом.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  11. Ярослав Чорногуз - [ 2019.10.15 07:30 ]
    Моїй Богині
    Перед серцем великим твоїм
    Я сьогодні стаю на коліна.
    І не сплю, і не п'ю, і не їм,
    І щасливий, що я - твій мужчина.

    Я сьогодні в любові воскрес
    І життя по-новому осмислив.
    Ти - безцінний дарунок небес
    Наче манна, що падає з висі.

    Ти навчила кохати мене,
    Я збагнув, що любов, це - офіра.
    І життя лиш тоді не зімне,
    Як у собі задушиш ти звіра.

    Ти навчила любити людей
    І вночі їм світити до ранку...
    Як шляхетний чинив Прометей,
    Як світили нам Данте і Данко.

    Хай в пекельній житейській імлі
    Аж до тла ми, буває, згоряєм.
    Рай творити вчимось на Землі,
    І ділитися з людством цим раєм!

    15 жовтня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  12. Іван Потьомкін - [ 2019.10.15 00:42 ]
    Йти в майбутнє гордим
    Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
    Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
    А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
    ...Як в пригоді стало все оте з роками:
    Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
    Успіх тимчасовий – така собі забавка...
    Вчителі небесні з селянської хати,
    Мудру вашу раду хочу передати
    Не синам одним лиш, а всьому народу,
    Щоб в майбутнє йшов він, як ви вчили,- гордим.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  13. Ніна Виноградська - [ 2019.10.14 18:24 ]
    Ковчег дитинства


    Зелений дощ і сива далечінь,
    Світ кольоровий, різнобарвна злива,
    В саду від спеки порятує тінь.
    І я від цього усього щаслива.

    Бо тут мій дім, і школа, і земля,
    І вишня біла, мов старенька мама.
    Я так сюди спішила іздаля,
    Щоб стати на святий поріг ногами.

    Напитися водички із відра,
    На покуті вклонитися іконам.
    Оселя рідна чиста, хоч стара,
    Від бід усіх мені була заслоном.

    А рушники її завжди цвіли
    Найкращим вишиваним оберегом.
    Достойний і любові й похвали
    Дитинства дім, що є моїм ковчегом.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (1)


  14. Ніна Виноградська - [ 2019.10.13 20:03 ]
    Коханий мій




    Коханий мій, вже не злетять ніколи
    Назустріч руки-крила, а душа
    Літа пташам пораненим навколо
    Її зустріть ніхто не поспіша.

    Пробач мені, ти навіть ці слова
    Не вбережеш від страху – хтось почує.
    Я лиш для тебе вмерла… Я жива!
    Розлукою, буває, і лікують.

    Немов звіря для зцілення траву,
    Шукаю порятунку від кохання.
    Без тебе я жила і проживу
    І проживе любов моя остання.

    Душа розп’ята, ніби на хресті,
    Сама бреде, неначе на Голгофу…
    Ти за любов мою мене прости,
    Хоч я від неї квіткою засохну…


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  15. Володимир Бойко - [ 2019.10.12 22:24 ]
    Путіноїди - 2
    Я не годен слухати
    Кума Путіна
    І без нього все у нас
    Переплутано.
    Він посланець від орди
    Кагебовської,
    Промиває мізки нам
    По-московському.

    Я не годен слухати
    Рабіновича,
    Він із кумом путінським –
    Наче родичі.
    Із натурою обоє –
    Зміїною,
    Приторговують вони
    Україною.

    А ще більше не люблю
    Я Мураєва,
    Він, як виплодок совка –
    Збіса правильний.
    Розповзася нечисть скрізь –
    Їсть нас поїдом,
    Всі вони на кшталт один –
    Путіноїди.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  16. Іван Потьомкін - [ 2019.10.12 21:12 ]
    За монбланами надмірного майна
    Здавалось в юності наївному мені,
    Що з року в рік, а, може, й день при дні
    Прямує світ лише по висхідній.
    Та сивизна, мов несподівана зима,
    Що снігом заміта палітру осені,
    До того світу повернула, що пройма
    Надсадним смерті подихом і блиском,
    Де за монбланами надмірного майна
    Ракети шкіряться, націлившись в колиску.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (2)