ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.15 22:32
Новорічні іграшки в середині травня -
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,

Артур Курдіновський
2025.07.15 17:05
Відомий поетичний троль
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.

Іван Потьомкін
2025.07.15 11:51
На Меа-Шеарім здалось мені,
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...

Тетяна Левицька
2025.07.15 07:54
Воркують горлиці, та що їм,
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.

Віктор Кучерук
2025.07.15 05:50
Закурликавши зраділо,
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.

Борис Костиря
2025.07.14 22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть

Козак Дума
2025.07.14 19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.

Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,

Артур Курдіновський
2025.07.14 19:50
Народився експромт.

Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.

Тетяна Левицька
2025.07.14 14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.

І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу

Віктор Кучерук
2025.07.14 05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.

Оксана Рудич
2025.07.14 00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…

Ярослав Чорногуз
2025.07.13 23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Борис Костиря
2025.07.13 22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,

Артур Сіренко
2025.07.13 19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т

Артур Курдіновський
2025.07.13 16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!

По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!

Євген Федчук
2025.07.13 13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі

Олександр Сушко
2025.07.13 12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.

А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,

Віктор Кучерук
2025.07.13 08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Віктор Кучерук - [ 2025.07.15 05:59 ]
    * * *
    Закурликавши зраділо,
    Мов уздріли диво з див, –
    Чорногузи чорно-білі
    Подалися до води.
    Довгоногі, гостродзьобі,
    Старуваті й молоді, –
    Віддалися дружно хобі –
    Бути довго на воді.
    Знемагаючи від спеки,
    Від зорі і до зорі
    В липні плавають лелеки
    У блакитному Дніпрі.
    15.07.25


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  2. Віктор Кучерук - [ 2025.07.14 05:39 ]
    * * *
    Не хизуйся пишним станом
    І волоссям золотим, –
    Не майструй собі придане
    Та не думай про калим.
    Не надійся на удачу,
    Бо це справа не свята,
    Раз діваха ти ледача
    І обманщиця ще та.
    Не спрямовуй погляд лютий
    На зруйновані мости, –
    Краще в парі нам не бути
    І до шлюбу не іти…
    14.07.25


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2025.07.13 23:49 ]
    Мов у прірву
    Хилитає вітер тую
    Сонце зникло, не сія.
    Так сумую, так сумую
    За тобою, мила я.

    З-під вечірньої вуалі
    І гіркої самоти --
    Від печалі, від печалі
    Я не можу утекти.

    Злото зір усе - в пилюці,
    Перевернуте в очу.
    У розлуці, у розлуці
    Мов у прірву я лечу.

    Оповив нестерпний морок
    Світле небо голубе.
    Років сорок, років сорок
    Мов не бачив я тебе.

    О прилинь, хай щем одчаю,
    Згине, як і серця біль.
    Хай вінчає, хай вінчає
    Нас п'янкий кохання хміль.

    13.07.7533 р. (Від Трипілля) (2025)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  4. Віктор Кучерук - [ 2025.07.13 08:50 ]
    * * *
    Звідкіль з’являється мовчання?
    Навіщо й що його жене?
    Чому ця тиша первозданна
    Тепер пригнічує мене?
    Переживаннями повитий,
    Щодня томлюсь на самоті, –
    Зі мною справ не мають діти,
    А друзі – збилися з путі.
    Ніхто ні слова не проронить,
    Ані шиширхне щось ніде, –
    Лиш тільки хтось б’є тихо в дзвони
    І голова щомить гуде...
    13.07.25


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  5. Віктор Кучерук - [ 2025.07.12 05:56 ]
    * * *
    Хоч задум розумом відхилений
    Бував разів, напевно, п’ять, –
    Думки, надіями окрилені,
    В одному напрямку летять.
    Здійснити хочеться задумане
    І врешті вирушить мені
    До облюбованої Умані
    На швидкоплинні вихідні.
    Затверджу витрати копійкові
    На те, щоби відчути знов
    На сивих пагорбах “Софіївки”
    Повиту дружбою любов…
    12.07.25


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  6. Віктор Кучерук - [ 2025.07.11 06:40 ]
    Затаєний дім
    Прохолодні туманності
    Повсякденних світань, –
    Відчуття первозданності
    Вберегла глухомань.
    Відчуття безконечності
    Найглухіших боліт,
    Де від всіх суперечностей
    Ізольований світ.
    Зникнув стан обережності
    І тривалих надій, –
    Відчуття незалежності,
    Від обставин і дій,
    Відображене повністю
    На обличчі моїм
    І в оцій славній повісті
    Про затаєний дім…
    11.07.25


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  7. Віктор Кучерук - [ 2025.07.10 08:49 ]
    Літня ніч
    Кришталем іскряться зорі
    І холоне літня ніч, -
    Десь, невидимо для зору,
    Підвиває хижий сич.
    Тишу різко ріже сплеском
    На ставку, мабуть, карась, -
    Від водойми безшелесно
    Потяглася тінь якась.
    Вітерець війнув ласкаво,
    Ледве чутно, нашвидку
    І на мить проснулись трави
    На духмяному лужку.
    Зашуміли, розтопили
    В шумовинні тишину
    І потупились похило,
    Відчуваючи вину.
    Ллється темрява прозора
    З піднебесся навсібіч, -
    Кришталем іскряться зорі
    І холоне тепла ніч.
    10.07.25


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  8. Ярослав Чорногуз - [ 2025.07.09 12:08 ]
    П'янка жага
    Куди ведеш, дорого чарівна?
    Де хмари - міст - між берегами лісу.
    Чи до Олімпу здійметься вона?
    Чи заведе в смурні обійми біса?

    Не відаю, та знаю - поруч ти.
    Це -- божевільно серце окриляє.
    Бо є іще увись куди рости,
    Бо небо поза хмарами - безкрає.

    І безберегий мрії наш політ
    Крихкі навкруг руйнує перепони.
    Канари чи Мальдіви чи Балі --
    У мріях видно все, як на долоні.

    Та є і в Україні в нас місця,
    Які, немов -- оаза у пустелі.
    І нас веде туди дорога ця,
    Де водоспади, гроти, диво-скелі...

    І коси верб лоскочуть ніжно став,
    Де плесо чарівливе на осонні...
    І найсолодші милої вуста
    Так пестять спрагло на природи лоні.

    Стріла шовкова - між лісів і піль,
    Нехай змете любов'ю всі напасті!
    Хай стелиться, немов медовий хміль,
    Оця п'янка жага - дорога Щастя!

    9 липня 7533 р. (Від Трипілля) (2025)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  9. Віктор Кучерук - [ 2025.07.09 06:44 ]
    * * *
    Хоч ще від сутіні до світу
    Пташки співають там і тут,
    Та вже на спад звертає літо
    І дні коротшими стають.
    Крокує літо безупинно
    І не збивається з ходи, –
    То кличуть ягоди в малинник,
    То в сад запрошують плоди.
    Хоча ще плавимось од спеки
    І комарі дратують нас,
    Але вже зовсім недалеко
    Дощів осінніх довгий час…
    09.07.25


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  10. Ярослав Чорногуз - [ 2025.07.08 20:55 ]
    Битва зі смертю
    Сказала ти: до всього я готова,
    Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
    Бо цей дарує дрібку лиш любові,
    Зіткався ледь не весь із гіркоти.

    До кого більш прихильним буде небо?
    Один раз - так, а другий буде ні?!
    Це ми зі смертю б'ємося за тебе...
    Не поспішай назустріч Сатані.

    А може там - сама лиш порожнеча,
    І пекло є, не тільки Божий рай.
    І невідомо ще, куди, до речі,
    Потрапиш, то ж волаю: Не вмирай!

    А може там ти будеш животіти,
    А тут тебе всі люблять, в друзі звуть.
    Ти вродою не гірша Афродіти,
    Душею ж краща неї, то ж побудь,

    Поглянь, як хмари кубляться над шляхом,
    Мов лебеді коханням пестять вись.
    І ти, моя шляхетна, світла птахо,
    Так ніжно до серденька пригорнись.

    Тобі одній - найкращі серця квіти,
    І на Землі, повір, є теж едем,
    Лише дозволь з тобою полетіти.
    І ми його негадано знайдем!

    8 липня 7533 р. (Від Трипілля) (2025)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  11. Віктор Кучерук - [ 2025.07.08 05:22 ]
    * * *
    Як з усмішкою помру
    На порозі хати,
    Навіваючи журу
    Стануть причитати.
    Щоб нічого не утнув
    Ще неохололий,
    Покладуть мене в труну
    І обступлять колом.
    Буде, знаю, метушня
    Й знаки нетерплячі, –
    За покійником рідня
    Жалібно заплаче.
    Поворушить руки хтось,
    Хтось чола торкнеться, –
    Стане добре так, що ось
    Вичуняє серце.
    Розімкну повіки знов
    І побачу зразу
    У котрих очах любов,
    А в яких образа.
    З ким у парі варто йти,
    З ким – пора прощатись,
    Живучи без суєти
    У порожній хаті.
    08.07.25


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: