ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Домінік Арфіст
2018.01.19 17:28
все на продаж… на знос і на злом…
на зло як банальності біс – біном…
а я сьогодні зранку ділюсь теплом
і не чекаю… чеканю кроки…
янголи наспівують караоке
білосніжні і синьоокі
безстатеві і одинокі…
грають у жмурки… і жмуряться близоруко…

Ірина Вовк
2018.01.19 17:24
Ота вода… о, та чудна вода –
підступна і манлива, наче зрада…
Моя тобі, предивна Діво, рада:
коли прийде пречиста Коляда,
до тої каламутної води
ой не ходи, пресмутна, не ходи…

Посеред дзвонів щедрих Водохрещ,

Олександр Сушко
2018.01.19 15:23
Опанував таки абетку,
Але страждаю від гюрзи.
Братві зарюмсую жилєтки,
Кричу:- Сатирик, не гризи!

Пишу про небеса високі,
Чудовні очі, світлий лик.
А гад вовтузиться під боком,

Сонце Місяць
2018.01.19 13:34
На вечірнім гайвеї пустельні вітри
Спожити colitas рази два або три
Навпростець через відстань замерехтіли вогні
Важніли скроні, притупився зір
І десь пристав би на ніч
Вона вийшла у двері
Урочий линув дзвін
Онде, я сказав собі

Олександра Камінчанська
2018.01.19 13:13
Охрещайся, Ісусе, Велика Господня Дитино!
А Йордан, мовби небо і небо, неначе Йордан.
Судний день ще далеко і люди такі безневинні,
Ще святіша святого пречиста йорданська вода…
Ще не хочемо знати, а що буде далі з Тобою,
Нині рада Марія, бо Син її ту

Василь Світлий
2018.01.19 12:59
О, Поезіє Дня!
О, Поезіє Ночі !
Журавлине крило,
Джерело, що хлюпоче.
Неосяжна блакить,
Неозорість космічна,
Що приходить на мить,
А здається…на вічність.

Сергій Гупало
2018.01.19 12:00
З’явлюся. Як ослаблий день осінній
Осклілими листочками торкнеться
Тебе, і стане обрій дуже синій,
І будеш ти солодка, а не з перцем.

Одначе ми в оточенні, бо холод,
Зусібіч – алогічні завмирання…
Позаду слів нечуваних півколо.

Ярослав Чорногуз
2018.01.19 11:38
Німотний щем стискає груди
І роздуми гіркі печуть:
Що далі буде, далі буде
Яка життя оцього суть?

Уже далеко не роками –
Десятиліттями, либонь,
Шукаєш філософський камінь,

Ігор Шоха
2018.01.19 11:37
Часи іронії, напевне,
минули і не буде,
аби поезії химерні
оцінювали люди.

Слова, що копією тануть
за межами канону,
не зачіпають і не ранять

Галина Гулієва
2018.01.19 11:26
Милий, я хвора. Я квітка у тебе в ногах.
Вже тобі, милий, ні музикою, ні музою…
Ніч – темношкіра натурниця, хтива й нага, –
зорі-насіння у небо відкрите лузає:

має у жмені засвічену тиху печаль.
Серце настав – до зернини, по вінця, висипле.
Нащо т

Олександр Сушко
2018.01.19 09:20
Писалося впотьмах. На посошок.
Мізинцем на нозі розчухав носа.
Жую глевтякуватий пиріжок,
Перо в правиці, гордовита поза.

Прокинувся зоп'яну деміург
І на папір вистрибує кошлате.
Ховайся чимскоріше, милий друг,

Вікторія Лимарівна
2018.01.18 23:43
Жартує охоче, сміється Зима!
Дала трішки снігу – а більше нема!
Бо рік особливий – Собака при владі,
І треба від неї чекати поради.
Не любить, не хоче Собака морозу –
І робить йому перешкоди в дорозі.

Сьогодні так тепло, ну зовсім – Весна!

Володимир Бойко
2018.01.18 16:21
Я лиш тільки тепер починаю тебе розуміти,
Усвідомивши врешті, що втратив тебе назавжди.
Почуття, ледь розвившись, одразу зів’яли, мов квіти,
Мов полишені квіти у вазі без краплі води.

А тобі це лиш гра, і, можливо, дещиця любові,
Інтригуючий штрих

Вікторія Торон
2018.01.18 16:18
Кількасот нічних годин. Розбігається й тремтить
ворухка куляста ртуть розколочених думок.
Озирнися, постривай. Одне одному ми – хто?
Сон, укладений у сон? З пензля зронена блакить?

Голос твій іще живе, меркне в пам’яті моїй,
обертаються в ніщо гол

Олександр Сушко
2018.01.18 12:15
Прийшла орда з хрестами в отчий дім,
Сказала: "У Дніпро божків поганих!".
Горів Сварог. Летів у небо дим,
Волати "Пощади!" Єгові марно.

Для роду жінка старшою була,
Згорів олтар. Розбивсь жертовний камінь.
Тепер несе тавро спокуси й зла,

Олександр Жилко
2018.01.18 12:02
Вогонь пророста крізь фаєрку,
зачепившись за іскру.
Най тобі руки не мерзнуть,
додам чайнику свисту.
Най тобі легше з дороги,
щось піднесу, нагодую.
Ти розкажи щось цікаве!
Тобі чаю чи кави?

Мирослав Артимович
2018.01.18 11:51
Зима, як жінка, міняє позу,
і витворяє такі дива…
Ширяла думка – всю нічку зможу,
Але спромігся на раз чи два.

Чекаю снігу – даремна справа:
Знать, переоблік на небесах…
Вмостився зліва, ні – хоче справа,

Серго Сокольник
2018.01.17 23:53
Леся Миронюк- Ви , напевно, за сандалями скучили... (з коменту під викладеним мною на Фейсбуці "літнім" фото)))

Поетам чоботи не до лиця.
Ми генерали іншого взірця.
Завжди розуті... Долею сприйняв,
Як босі душі ріже навмання
Брехні спокуса... Це

Василь Кузан
2018.01.17 23:29
Зима, як жінка, міняє позу,
Морочить душу, туманить розум.
То хоче глибше у сніг зарити
Вчорашніх вражень дереворити,
То хоче ззаду поцілувати,
Обводить пензлем важливі дати,
А то, як дівка у сні дволикім –
Її лякає раптова близькість.

Сергій Гупало
2018.01.17 20:39
Пора. Обіцянки забудь зачерствілі.
Тумани позаду, окутали горе.
Надія на чисті, стрімкі заметілі,
Що вибілять душу і ніченьку чорну.

Якось паралельно йде правдошукання,
І так популярні оті, що невинні…
І пнуться незграбно одні запитання –

Сонце Місяць
2018.01.17 20:36
П’єретти & коломбіни, офелії, саломеї
старанні, зухвалі пози
аргументи, резони, догми

За кавою або кейфом
на сепії чи пастелі
вітаючи сум & втому
фотелі й пустелі готельні

Вікторія Лимарівна
2018.01.17 20:30
Життя смугасте і мінливе.
Нема зупину, вороття.
Щасливе, іноді жахливе.
Грайливе, начебто дитя.

На зебру схоже – її смуги,
Чергуючись, ідуть до нас.
На що чекати: радість , тугу?

Іван Потьомкін
2018.01.17 17:40
Постаріла кішка. Хазяїв нема.
А голод триклятий вже кишки вийма.
Десь там у коморі жиріє мишва,
А вона на призьбі лежить ледь жива.
«Куди щезла молодість, а з нею і спритність?
А що залишилось – так це тільки хитрість.
Хай сміються миші. Я таке підс

Лілея Дністрова
2018.01.17 16:31
Лунарний блік нависнув повновидо,
Даруючи осяяність землі.
Розцвічення нічного колориту,
Соната світла у німій пітьмі.

Гігантський блік, припливи і відпливи...
У лабіринтах снів чи наяву,
Падінь і злетів диво-переливи,

Олександр Сушко
2018.01.17 15:53
Поламалась ліра,
Не цвітуть сади.
Наплодилось сіре -
Ти сюди не йди.

Золоті перлини
Вчавлено у бруд.
Урожай загинув,

Олександр Сушко
2018.01.17 10:42
Кацапоязичіє - це гріх.
Де воно - там розбрат, зрада, крівця.
Рідна ж мова - роду оберіг,
Захист від лукавого ординця.

На вустах огидні матюки,
Кожне слово, як сичання змія.
Зрадиш мову, смерде боязкий,-

Олена Багрянцева
2018.01.17 10:38
А я не сердита. Це просто настали морози.
Дме вітер суворо. Не клеїться наша розмова.
Вдягає метелиця вулицю в сукню махрову.
Не вірить зима у мої несподівані сльози…

А я не сердита. Це крига накрила озера.
Даремно двірник замітає дорогу похмуру.

Леся Геник
2018.01.17 09:33
І падає сніг, і знову розлючена вітром хуга
розказує змерзлим вікнам, що досі мовчати тут,
бо десь за Дніпром на Сході утратив хлопчина друга,
а дядько, такий товстенький, збрехав, що у нас все "ґут" .

І б'ється об дах пташина, сховатися у незм

Марґо Ґейко
2018.01.17 09:12
Ні! Ще можна спинитись, гальмуй передчасність смеркання!
Обійми ніжно-владно тендітність наядиних пліч.
Ще занадто жива, щоб у саван вдягати кохання,
«Вічну пам’ять» співати у чаді оплавлених свіч.

Закрути у спіралі чуттєвої пагоди злети.
Не дозвол

Ярослав Чорногуз
2018.01.16 23:52
Темноти навалився огром,
І небесна імла загуса.
Чарівливі вогні над Дніпром –
Дивовижна вечірня краса.

Вітер віти колише сумні,
Я милуюсь, милуюсь, іду…
Як же хороше, Боже, мені,

Серго Сокольник
2018.01.16 23:40
абсолютно новаторський еротичний вірш. Авторські знахідки***

Ми "розслабляємось" у ванні.
Я- скорпіон на полюванні.
-ах ти ж-бо гусене безкрила!
Твого оголення жагу я
Мисливським поглядом фіксую...
Як опиратися несила

Володимир Бойко
2018.01.16 21:34
Що ти по собі, друже, залишаєш
У цьому не найкращому з світів,
Коли душа у вирій відлітає,
Неначе ключ осінніх журавлів?

На кого залишаються турботи,
І версти недопройдених шляхів,
І вічна, недороблена робота,

Марта Январская
2018.01.16 21:07
И вот повалил, тот который меня вдохновляет.
Хоть тот и не валит – он тихо и робко идет.
Как чёрными чайки порой на лимане бывают -
Январской вороне стать белой везде повезёт.

Всей сажи не хватит, чтоб вымазать каждые двери.
И только снежинок у бог

Олександр Сушко
2018.01.16 19:10
Від А до Б не порахую верст,
Згубився лік словам в життєвій книзі.
Мій дар важкий, тягнув його як хрест,
Сміялись люди. Та мовчали висі.

О, як його я здихатись хотів!
Зламав перо, сховав у клуні крила.
Пегас заснув, немає більше див,

Ігор Шоха
2018.01.16 18:20
Не вигадую. Майбутнє
має купу аналогій
поетичній нашій кухні
і її лабораторій.

Інде – рай, а де-де й пекло
Діогенової діжі.
Та поету всюди тепло,

Ольга Паучек
2018.01.16 17:59
Хочеться бути собою і дихати вільно...
Тиснява помислів стійко принижує дух.
Берег обмежень стіною вростає повільно,
З-за океану ледь чується серденька стук.

Дай мені, рідна, хоча б крапелинку свободи,
Шлях відпусти і я знову до тебе прийду,
Не за
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Галина Гулієва
2018.01.15

Катерина Костюк
2018.01.13

Юля Костюк
2018.01.11

Любов Лисенко
2018.01.08

Дружня рука
2018.01.03

Біла Марія Біла Марія
2018.01.02

Олександр Дволикий
2017.12.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Ігор Шоха - [ 2018.01.19 11:12 ]
    Іронія поета
    Часи іронії, напевне,
    минули і не буде,
    аби поезії химерні
    оцінювали люди.

    Слова, що копією тануть
    за межами канону,
    не зачіпають і не ранять
    еліту невгамовну.

    Уміємо місити глину,
    аби ліпили друзі
    свої епітети людині
    у сонячному крузі.

    Це і не зорі, і не місяць,
    і не його орбіта.
    Світила, що йому не світять,
    вивищують піїта.

    Коли душа його уповні,
    палає небо темне.
    Які овації! Долоні
    не плескають даремно.

    Ховає очі Мельпомена,
    хіхікає, буває.
    Коли нечесне ще й мізерне,
    іронії немає.

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (1)


  2. Володимир Бойко - [ 2018.01.18 16:09 ]
    * * *
    Я лиш тільки тепер починаю тебе розуміти,
    Усвідомивши врешті, що втратив тебе назавжди.
    Почуття, ледь розвившись, одразу зів’яли, мов квіти,
    Мов полишені квіти у вазі без краплі води.

    А тобі це лиш гра, і, можливо, дещиця любові,
    Інтригуючий штрих у палітрі твоїх почуттів...
    Несподівана казка урвалась на першому ж слові,
    Тому слові, сказати якого ніхто не зумів.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (5)


  3. Мирослав Артимович - [ 2018.01.18 11:12 ]
    Зима, чи жінка?..
    Зима, як жінка, міняє позу,
    і витворяє такі дива…
    Ширяла думка – всю нічку зможу,
    Але спромігся на раз чи два.

    Чекаю снігу – даремна справа:
    Знать, переоблік на небесах…
    Вмостився зліва, ні – хоче справа,
    Таки незвично – збирає страх.

    Надумав глибше у сніг заритись,
    Хіба в болото – снігів катма.
    Розсохлись вражень дереворити,
    А їй плювати, – вона ж зима.

    Чи, може, – жінка? Якась шарада:
    Цілує ззаду котра із них?
    Думкам не можу я дати раду –
    Нехай би швидше почався сніг!

    Гукаю Феба на допомогу:
    Сам не управлюсь. Невже – роки?..
    Зима (чи жінка, чи дівка) строго
    Мене провела кивком руки…

    Пора, напевне, змінити позу –
    І геть прогнати тривожний сон…
    За обрій кануть зима, морози,
    Весна ладнає свій камертон.

    18.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (11)


  4. Іван Потьомкін - [ 2018.01.17 17:42 ]
    З Езопового голосу
    Постаріла кішка. Хазяїв нема.
    А голод триклятий вже кишки вийма.
    Десь там у коморі жиріє мишва,
    А вона на призьбі лежить ледь жива.
    «Куди щезла молодість, а з нею і спритність?
    А що залишилось – так це тільки хитрість.
    Хай сміються миші. Я таке підстрою,
    Що самі до мене прибіжать юрбою».
    Мішок бачить кішка...Старий і дірявий:
    «Нічого, згодиться для моєї справи».
    На гак почепила кішка той мішок.
    Крекчучи залізла і чека мишок.
    І не забарились гості рудуваті.
    Вилазять нарешті без остраху з хати.
    Вилазять, дивуються, та ніхто не зна,
    Як з’явився заніч мішок з-під зерна.
    Найцікавші влізти готові туди:
    Раз кішки немає, то нема й біди.
    Та тут нагодилася миша-ветеран,
    Що від кішки мала чималенько ран:
    «Скільки вас, дурепи, треба вчить і вчить:
    Та ж кошача лапа із мішка стирчить.
    Сидіть в мішку, пані, хоч і допізна.
    Одурить непросто тих, хто ваc пізнав!»

    P.S.
    Як обережність й досвід ходять в парі,
    То й хитромудрі вигадки – примара.




    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  5. Володимир Бойко - [ 2018.01.16 21:52 ]
    * * *
    Що ти по собі, друже, залишаєш
    У цьому не найкращому з світів,
    Коли душа у вирій відлітає,
    Неначе ключ осінніх журавлів?

    На кого залишаються турботи,
    І версти недопройдених шляхів,
    І вічна, недороблена робота,
    Якої ще ніхто не доробив?

    Чи прийде хто наступний за тобою,
    Візьме твій хрест, і далі понесе,
    Чи поростуть сліди твої травою,
    Погасла зірка – та й усе.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  6. Ігор Шоха - [ 2018.01.16 18:59 ]
    Творчі лабораторії
    Не вигадую. Майбутнє
    має купу аналогій
    поетичній нашій кухні
    і її лабораторій.

    Інде – рай, а де-де й пекло
    Діогенової діжі.
    Та поету всюди тепло,
    поки дуба не уріже.

    Переорює аматор
    cinema, і кулуари,
    і копалини метафор
    за муарами куару.

    Я – не я. Мене немає
    і нікого вже не буде.
    Мій герой усіх лякає –
    заблокує і забуде.

    В масці білої ворони
    із пихою бога Мітри
    видаю оксюморони
    небувалої палітри.

    Дістаю на світло Боже
    з архаїчної руїни
    все, що гоже і не гоже
    на пательні України.

    Трохи сепії і смальти.
    Вітражі мої – у висі.
    Я – поет і не питайте,
    як до цього я дожився.

    ІІ
    зачаровані поети
    закапелками душі
    реагують на сюжети
    тіні пози силуети
    лабіринти міражі
    загадкові повороти
    по мішені б’є усе
    що в поезії не проти
    форте-п’яно мецо-форте
    і профундо за есе
    і за ретро проти Музи
    рими пафосу кліше
    епіграми на Карузо
    і на яйця Фаберже
    вимальовую фігури
    еманацій Ліссажу
    і за формою
    культури
    я біжу біжу
    біжу
    .

    ІІІ
    намалюю я нату---ру
    --------------------------
    наче я уже Малевич
    --------------------------
    і утру обом носюри
    --------------------------
    Архімеду і Евкліду

                   ІV
    уявіть що я наразі
    копія Аполлінера
    куртуазно і серйозно
    видаю ся антраша
    прозу маю за верлібри
    і римую білі вірші
    оминаю коми знаки
    і ознаки що не я
    пунктуації не знаю
    грамотій із мене о

    а мене вітає Муза
    як Пилипа із коноплі
    появляюся буває
    повискубую волосся
    бабаю і їжаку

    ну а я згадаю Буля
    true & false то є zero
    & =< а на інше
    реагує хай читака
    і нікого не ляка

    я а ну люблю інверсій
    паралелі неозорі
    читачеві павутину
    уповаю на якого

    а мені усе до фєні
    і Пуйло по барабану
    і Америки не чую
    і Європи я не бачу
    де на мові есперанто
    видають уже мене

    V
    ..........................
    А у вуйка – інша кухня.
    Молоко   дають   парне.
    У підвалі – каберне.
    І сміємося на кутні,
    п’яно     п’ємо
    за майбутнє
    і   веселе,
    і сумне
    О!

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  7. Володимир Бойко - [ 2018.01.15 15:35 ]
    * * *
    Універсальна жінка – що за диво!
    Задовольняє будь-які смаки.
    Чарівна, ніжна, сонячно-красива,
    І очі – наче сяючі зірки.

    В її устах – симфонія кохання,
    Казкове дійство фантастичних снів.
    Вона для всіх – омріяна й жадана,
    Принадна пастка для чоловіків.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  8. Мирослав Артимович - [ 2018.01.14 15:45 ]
    Сумно…
    Хотів промовчати…Але ж…
    Мовчанню теж межа буває,
    Коли поезію, без меж,
    Снобістська велич заливає.

    Одні у класики себе,
    Самодостатні, записали,
    А інші – тицяють щодень
    Без мір наплоджені шпаргали.

    Де ж поміркованості дух,
    І доброзичливості риси? –
    Лиш менторства їдкий сопух
    Й поламані у чварах списи.

    І кожен бачить лиш своє,
    А право інших зневажає…
    Як Конституцію, що є, -
    Але гаранта в ній немає…

    14.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (10)


  9. Володимир Бойко - [ 2018.01.13 22:05 ]
    * * *
    Усе безповоротно відлетіло.
    І надаремне думати про те,
    Кому тепер твоє належить тіло,
    Для кого твоя усмішка цвіте.

    Кого твої іскринки зігрівають,
    Кого твої торкаються уста,
    Для кого твій чарівний сміх лунає…
    Усе даремно – ти уже не та.

    Лишилася жевріюча надія,
    Благенький промінець в суцільній млі.
    Його я загасити не посмію,
    Бо як без мрії жити на землі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  10. Ігор Шоха - [ 2018.01.13 10:35 ]
    Мелодійні парафрази
    ***
    Нема у мафії бентеги,
    а у політиці – війни,
    у небі – альфи і омеги,
    у Інтернеті... лише теги:
    куми, свати і ...брехуни.

    ***
    Росія обирає пацана.
    Європу обирає Україна.
    Релігію диктує сатана.
    Ну, а Корея має Су-кын-Ына...
    І поки дочекаємося Сина,
    то світові – капець або хана.

    ***
    Донбаський злодій навкруги,
    донбаський злодій...
    І плаче коник без ноги –
    нема мелодій.

    ***
    Палала країна,
    палала.
    За нею мафія
    стояла.
    За нею мафія
    блюла.

    ***
    Ой, на горі біда іде,
    яйця у кошики кладе.
    Ой, а на горі
    скотиняки у офшорі
    гроші пакують, аж гуде.

    ***
    А попереду кошовий,
    наче той півень бойовий,
    наче той петя,
    що роками не несеться,
    оберігає кошик свій.

                                          2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  11. Володимир Бойко - [ 2018.01.12 19:01 ]
    * * *
    Заходить сонце. Золотаві промені
    Ув очі сиплють відблиски вогню.
    Прекрасний світ, і сумувать чого б мені,
    Але жура підточує на пню.

    Людських облич потік пливе, хитаючись,
    Лиш одного в потоці тім нема,
    Того, що серце прагне, завмираючи,
    Довкола літо. А в мені – зима.

    І безнадія огортає хвилями,
    І дням невтішним загубив я лік.
    Ледь ворушу устами обважнілими,
    Мов камінь в горлі, застрягає крик.

    В очах мигтять примарливі видіння,
    Твій образ напливає, мов мана,
    Прибій журби жбурляє на каміння,
    І біль ножем надвоє розтина.

    Заходить сонце...


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (5)


  12. Ігор Шоха - [ 2018.01.12 10:41 ]
    Екслібриси часу
    У небесному колі містики,
    поза обрії висоти
    уявляю веселі бісики
    у очах, що ховаєш ти.

    Ой не зайчики, і не сонячні,
    і не лінії Ліссажу…
    Оживає удень і поночі
    еманація міражу.

    Невидимкою одинокою
    не міняється. І за це
    помережане поволокою
    незнайоме її лице.

    А за віями очі карі і,
    як сугестія у вікні,
    самота моя... А жура її…
    Ще чекаємо...
                       Уві сні…
    Висихають
                       мої гербарії.
    Ну за що
             це усе
                    мені?

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (8)