ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Серго Сокольник
2020.02.21 10:50
Ця зима без зими,
Мов би келих на стіл пустий...
Роз"єдналися ми,
Допалили оті мости,
Що з бажаннями чис-
тими щиро пройти хоті-
ли, палили вночі з
Хіті сполохом наших тіл,

Сергій Губерначук
2020.02.21 10:25
Пустіть мене у вільну торгівлю!
Реалізуйте мене за вільними цінами!
Хай повільно.
Хай довільно.
Я стомився стискати рядки між колінами,
як непорозуміння між поколіннями.
Задовольніть моє динамо.
Дами, читайте мій плаґіат

Тетяна Роса
2020.02.21 09:03
Сліпі не бачать: в нашім краї
страшний не вірус із Китаю,
бо, більша є у нас загроза -
зелена неміч вражає розум.

Микола Соболь
2020.02.21 06:28
Увірував у тебе Україно!
Не я один, – Герої Небесної сотні,
Ті, хто бій прийняли на сході сьогодні,
Не схиливши у покорі коліна.
Увірують ті, хто прийде за нами,
Оті, хто не зречеться духу свободи
І Переяславської не підпишуть угоди,
І випалять смо

Віктор Кучерук
2020.02.20 22:25
Половіють зорі на світанні
І згасають, наче ліхтарі, –
Пригорнися ще раз на прощання
І вуста устами обігрій.
У досвітню пору якнайкраще
Жовтим цвітом квітнуть буркуни, –
Не лишай мене напризволяще,
Посеред лукавої весни.

Олександр Панін
2020.02.20 19:47
На основі відеокліпу:
"John Powell - Assassin's Tango"

Assassin's Tango,
тобто - танго вбивць -
то назва відеокліпу,
де попри гангстерські війни,
двоє кохають і танцюють

Козак Дума
2020.02.20 15:52
Ми честь свою і гідність захистили
у чотирнадцятім, із кров’ю, на снігу,
в кулак зібравши свою волю й сили.
Сьогодні нам говорять: «Ви в боргу!»

Що сталося? Куди бредеш, народе,
уперши більма в ясла, і мовчиш?!
Вже не потрібні воля і свобода?

Євген Федчук
2020.02.20 15:41
Якось несподівано захопила старість,
Вчора ще енергія била через край,
А сьогодні думати тільки і зосталось,
Що мене очікує:пекло або рай.
Що мене очікує – я і сам не знаю.
Жити намагався наче без гріха,
Але доля, кажуть, свій рахунок має,
А вона н

Тетяна Левицька
2020.02.20 15:16
Війна скінчиться, вбивце, у полон
здасися, не радій що снайпер схибив.
У кожного є свій армагеддон,
здируть і шкіру, як луску із риби.

Гряде розплата за жорстокість, кат!
Настане черга скинути забрало.
На цвинтарі - прокляття, сльози втрат ,

Сергій Губерначук
2020.02.20 12:34
Цей рух між елементами буття –
злиденний покер аж до самогубства –
повсюдний блеф гріха чи боголюбства –
блеф задля гри в життя без каяття!

П’яніє ґеніальність у нужді –
зливається з божественним началом –
їй коряться піґмеї і вожді –

Микола Соболь
2020.02.20 07:14
Чай без цукру зробить ранок ситим.
Не люблю писати уночі.
Хіба пелька тістечком забита
Провіршує рим складні ключі?

Кажуть: лине муза не до пуза.
Спродаю святкові кунтуші.
Бо поет у долі вічний лузер,

Королева Гір
2020.02.19 23:59
Запалю лампадку знову на вікні,
За НЕБЕСНУ СОТНЮ ці скорботні дні.
Роковини шості...шості...та не в снах,
Це - болюча рана, думка голосна.

Не палають шини на майдані скрізь,
Але плинуть ріки, не води, а й сліз,
Не стоять намети, не буде гуде майда

Козак Дума
2020.02.19 23:21
Вітер немов балерину
в небі хмарину кружляв,
в танці до сонця він линув,
принцом себе уявляв.
Раптом зітхнув, в гай повернув,
ліг під кущем відпочити –
плинув у сни серед весни,
бачив хмарину у квітах.

Олександр Сушко
2020.02.19 20:09
Нарешті! Ура! Алілуя!
Грипозна минулась халепа!
Давай я тебе поцілую,
Щоб настрій піднявся до неба.

Заскніла любов без обіймів,
Втомилася слухати чмихи.
Чахоточний вірусняк здимів,

Олександр Панін
2020.02.19 18:57
Зелені схили, мала альтанка,
Де не зустріти кохання вже,
І таємницю побачень давніх
Альтанка вірно береже…

Дівча ласкаве, красуня мила,
Твій образ чистий - кохання цвіт,
Як ти світилась, як ти любила,

Козак Дума
2020.02.19 18:19
Яка стратегія, навчання де з-під палки,
де на роялі – тільки без трусів,
де президент не може без шпаргалки...
Діждалися покращення часів?!

Євген Федчук
2020.02.19 15:41
Яремо, Яремочко, що ж ти наробив,
Всю Вкраїну-матінку кровію залив?
Чи тебе зродила справді Україна,
Отакого злого невдячного сина?
Як же ти на матір підняв свою руку,
Залишив по собі стогін, плач і муки?
Чи ж того хотіла твоя рідна мати
Щоб ім’ям

Вікторія Лимарівна
2020.02.19 14:08
З несамовитою швидкістю потяг,
не зупиняючись, мчиться вперед.
Брами йому відчиняють, ворота.
Тільки й бажає про зоряний злет.

Потяг час`у в неймовірному русі
лине в безмежність, зупинок нема.
Десь там, далекий перон його змусить

Королева Гір
2020.02.19 11:09
Прийду до тата, сяду на порозі
І все я розпитаю про життя,
За мене він в молитві і в тривозі.
Дорослий я, та для батьків – дитя.
Пройдуся залюбки батьківським садом,
Нап’юсь води з криниці досхочу,
Торкнуся до лози із виноградом,
Думками у дитинств

Сергій Губерначук
2020.02.19 11:06
На тих бульварах, де зима й сніги
давно розсілись по глибоких лавах,
де в темних ліхтарях нічні боги
використовують вогні у власних справах,
де зустріч неможлива ані з ким,
окрім єдиної супутниці – розлуки,
на тих бульварах я шукаю дім,
якого ном

Тетяна Левицька
2020.02.19 10:25
Без тепла у травні втішно -
плоду не рости.
Як смаку не знаєш вишні, 
то і не кортить.
Скільки вишняку довкола
зваблює вуста.
Кисло, солодко, розколеш -
кісточка пуста.

Олександр Сушко
2020.02.19 09:30
Сатири плуг, як масло правду оре,
Нявчить котом розрізаний апломб.
На пасовиську хмар поетів море,
І з ложкою не менше за столом.

Упроголодь любов така нервова,
Поезія - дешева, наче гріш.
Устав із ліжка - каша же готова!

Ярослав Чорногуз
2020.02.19 02:32
Днів осінніх, днів печальних
Загубилися сліди.
До моєї спочивальні
Ти усміхнена прийди.

І вростай у мене зрана,
Ніби квітка золота.
Хай розтуляться, мов рана,

Оксана Логоша
2020.02.18 22:47
Там,помежи хмарин,
Наче промінь надії-
Чистий аквамарин-
Боже небо синіє.

Поміж шалу юрби,
Де втопитися більш вірогідно,
Посміхнеться тобі

Олександр Панін
2020.02.18 21:35
Глибока філософія на мілині


Як для мореплавця важлива
лоція,
так само архіважливо
не діяти під емоціями…

Аліна Майстер
2020.02.18 20:42
Мы будем думать о своем -
О мимолетном, неизбежном.
А мимо пронесется мир
И упоительный, и нежный.
И страшный, буйный, как сирень.
Но в чьем-то смехе, чьем-то крике
Предстанет вдруг такой великий
И невозможный Судный день.

Козак Дума
2020.02.18 19:22
Тільки вийду за поріг –
попереду сто доріг,
а на кожнім перехресті
світлофори угорі.
Мають гарні кольори,
та всього їх лише три:
жовто-, зелено- червоні –
майорять для дітвори.

Тетяна Роса
2020.02.18 16:52
Пітьма казала: «Не плач, дитино.
Углиб не видно. Ховай огидне
У серця прірву.
Я там незримо. Воно не зрине.
Воно зі мною неначе рідне.
Ніхто не вирве.
Розправиш крила – лети угору.
А ми у серці, на самім денці,

Євген Федчук
2020.02.18 14:23
Світ мене ловив, та не спіймав.
Не схотів. Такий я не потрібний
Світові, де очі всім застлав
Полиск грошей золотих та срібних.
Все моє багатство – голова,
Палиця й торбина за плечима.
А ученість світу – то слова,
Мудрість визначається не ними.

Володимир Бойко
2020.02.18 13:48
Мовчить вгодована Європа,
Лишень подекуди бурчить,
Тимчасом Раша-Азіопа
Не оминає жодну мить
Аби урвати якнайбільше
З пожару вкрадений покров.
Про це колись напишуть вірші,
Але сьогодні ллється кров.

Олександр Сушко
2020.02.18 11:44
Скреснула крига і луснув терпіння пухир!
Люди - увага! Attention! Вніманіє! Ahtung!
Нерест у лірика! З вирію линуть птахи,
Буслик дзьобатий націливсь на жабку булькату.

Отже, весна. Сумніваєшся? Ну і дарма,
В кицьки линяє потроху ковтунисте руно.

Сергій Губерначук
2020.02.18 08:02
Тебе породили в Бедламі,
ти ріс у Бедламі, ти чах у Бедламі.
Ти бачив, як коси рвуть у Бедламі,
своє і твоє волосся рвуть,
свої і твої кістки заламують,
і сльози купують, і сміх продають
у Бедламі.

Микола Соболь
2020.02.18 07:01
Туманяться поміж лісів пари.
Води лугівка напилася вдоста.
Іще сніги біліють до пори,
Але земелька вже уваги просить.

До сходу сонця встане хлібороб.
У руки візьме прапрадіда рало
І пролунає світанкове: «Цоб…» –

Віктор Кучерук
2020.02.18 04:01
Не треба, друже, сумувати
За отією, що пішла, –
Котра дала тобі багато
Надій, натхнення і тепла.
Бо я, зістарений, вже знаю
І маю право говорить,
Що блискавиця не сіяє,
А лиш спалахує на мить…

Серго Сокольник
2020.02.17 23:04
Славослів"я звитяг...
Смерть героя - усім еталон.
- хто поверне життя,
Що в одвічноминуле пішло?..
...не повернуться зні-
жені таїни серцетепла,
Поцілунки рясні
На коханих дівочих тілах...

Олександр Сушко
2020.02.17 22:42
Не зогледівсь - промайнула осінь,
Через тиждень зиму вхопить грець.
Я ж люблю тебе, мов курка просо
Чи як січку тлустий кабанець.

Лине з неба музика органна,
Всотую душею кожен звук.
Бо живу лише одним коханням,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Аліна Майстер
2020.02.17

Максим Кусимир
2020.02.12

Максим Баштинов
2020.02.11

Євген Федчук
2020.02.03

Дара Двора
2020.02.02

Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31

Сергій СергоЗар
2020.01.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Віктор Кучерук - [ 2020.02.20 22:26 ]
    * * *
    Г. С…
    Половіють зорі на світанні
    І згасають, наче ліхтарі, –
    Пригорнися ще раз на прощання
    І вуста устами обігрій.
    У досвітню пору якнайкраще
    Жовтим цвітом квітнуть буркуни, –
    Не лишай мене напризволяще,
    Посеред лукавої весни.
    Клубочить, як дим, туман на луках,
    Хоч гудуть вітрами небеса, –
    Про швидке наближення розлуки
    Двом чиясь нагадує сльоза.
    Стало небо синім і високим,
    І іскриться росами моріг, –
    Розставання болісний неспокій
    У душі збентеженій заліг…
    20.02.20


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2020.02.19 02:46 ]
    Весна кохання
    Днів осінніх, днів печальних
    Загубилися сліди.
    До моєї спочивальні
    Ти усміхнена прийди.

    І вростай у мене зрана,
    Ніби квітка золота.
    Хай розтуляться, мов рана,
    Чарівні твої вуста.

    Упаде краплина лунко,
    Мов німа сльоза розлук.
    Тятивою поцілунку –
    Твій і мій розтягне лук.

    Ерогенна зона шиї -
    Танець губ мого тепла.
    І серця обох прошиє
    Враз Амурова стріла.

    Сила пристрасного Бога –
    Нас в одне зіллє вона.
    Зрине в ніч солодкий стогін,
    Щастям виповнить до дна.

    Шаленітиме до рання
    Той вогонь, де квітне все…
    Йде весна, весна кохання
    І жагу у світ несе.

    18 лютого 7527 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (2)


  3. Володимир Бойко - [ 2020.02.18 13:39 ]
    А ягнята мовчать...
    Мовчить вгодована Європа,
    Лишень подекуди бурчить,
    Тимчасом Раша-Азіопа
    Не оминає жодну мить
    Аби урвати якнайбільше
    З пожару вкрадений покров.
    Про це колись напишуть вірші,
    Але сьогодні ллється кров.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  4. Віктор Кучерук - [ 2020.02.18 04:48 ]
    * * *
    Не треба, друже, сумувати
    За отією, що пішла, –
    Котра дала тобі багато
    Надій, натхнення і тепла.
    Бо я, зістарений, вже знаю
    І маю право говорить,
    Що блискавиця не сіяє,
    А лиш спалахує на мить…
    17.02.20


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (1)


  5. Володимир Бойко - [ 2020.02.17 22:35 ]
    За мух!
    Мухи на стелі, як зорі на небі
    Виснуть. Та мухи не мріють про вись.
    Мухам для щастя багато не треба,
    Досить їм того, що з'їли колись.

    Не зазіхають на нашу свободу,
    Не зловтішаються в бідах чужих.
    Скромні трудяги, що завжди з народом –
    Треба у владу обрати таких.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати:


  6. Ярослав Чорногуз - [ 2020.02.16 23:55 ]
    Хміль кохання
    З вишини золоті волоконечка
    Дивне плетиво казки несуть!
    Моя квіточко, ясочко, сонечко –
    Це кохання омріяна суть.

    Долі усміх сія злотозливою…
    Ми пірнаємо в цю течію.
    І стаєш ти зі мною щасливою,
    Я з тобою щасливим стаю.

    Мов до Бога Ярила це звернення -
    У високі захмарні світи…
    Моя зіронько, рибонько, серденько,
    Ти любов`ю життя освіти.

    Чудо щастя побачимо де іще,
    За яке нам віддать можна все?
    Поцілунки, обійми і пестощі –
    Хміль кохання до раю несе!

    16 лютого 7527 р. (Від Трипілля) (2020).


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (6)


  7. Володимир Бойко - [ 2020.02.16 14:46 ]
    Без царя
    Бреши. Бреши
    Без міри і без ліку
    І без царя
    В убогій голові.
    То матимеш
    Пошану превелику
    В брехливій,
    Здеґрадованій Москві.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати:


  8. Володимир Бойко - [ 2020.02.15 22:15 ]
    Південний аеропорт
    Надсадний рев моторів протинає
    Південну ніч безжально раз у раз.
    Аеропорт бо спокою не знає
    Попри оцей нічний і сонний час.

    На лавах люди втомлені поснули,
    Мабуть їм сниться теплий рідний дім.
    Мене ж і сни мої чомусь забули
    Чужого всім у сонмищі людськім.

    Хтось на посадку притьмом поспішає,
    Хтось часу біг в чеканні підганя,
    Лиш я нікуди геть не відлітаю,
    Надокучає вся ця метушня.

    Аби якусь годинку відпочити,
    Адже назавтра так багато справ.
    І де б ото зручніше примоститись,
    Аби ніхто мене не зачіпав.

    Назавтра знову – зустрічі й тривоги.
    Вокзали і причали й кораблі,
    І те щемливе відчуття дороги,
    Що не життя без нього на землі.

    1977-2020



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати:


  9. Микола Дудар - [ 2020.02.15 18:20 ]
    Твой палец средний...
    Ты проснулся в чужом кармане.
    Значит выброшен был за борт…
    Словно в неком одном романе -
    Каждой нудной строке - аборт…
    Ну и пусть, ну и пусть потеха -
    Сколько их, сколько нас на дне?
    Мы роднились не ради смеха,
    Это первый прокол. Ты нем.
    Где-то рядом второй и третий…
    Свежий ветер. Метель метет.
    А в кармане твой палец средний
    Ищет выход, и он найдет…
    15.02.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  10. Олексій Кацай - [ 2020.02.15 14:50 ]
    Повстанське
    Ховайте, барди й королі,
    мечі у піхвах, звуки в нотах –
    у сатанинських зорельотах
    нас теж сховало від Землі
    та й понесло поміж сузір’їв,
    домашніх – для викрадачів,
    не лицарями верхогір’їв,
    а просто купкою рабів
    з печер, ущелин та низин.
    Нас висмикнули після бою,
    без обладунків і без зброї,
    як віхті скошених рослин,
    не знаючи земну затятість,
    що із людських росте глибин,
    здолавши технологій святість.
    І от обшивки рве стеблин
    відвага й впертість невмируща
    вростає у комп’ютери:
    підкорює все дужче й дужче
    піратську техніку, а ми
    стихією земних повстань
    охоплюємо зорельоти
    інопланетної голоти
    й без зайвих філософувань
    їх повертаємо до Сонця,
    щоб захистити, врешті решт,
    ратая і прапороносця
    від жаху зоряних пожеж
    і, ставши символом предтеч,
    кібернетичними руками
    здійняти над галактиками
    людини переможний меч.

    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  11. Микола Дудар - [ 2020.02.15 11:12 ]
    ***
    … за невірну дощами розлуку,
    За невиспані очі з портрета -
    Розмовляв наодинці з фейсбуком
    Корчив з себе писаку-поета…
    А на відстані прілого Моря
    Відчував, наближається досвід.
    Якщо вистоїть, виживе в спорі -
    То злетить Журавлем попід Осінь…
    14.02.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  12. Іван Потьомкін - [ 2020.02.15 10:15 ]
    Дерева
    Валентині Рубан,
    професору мистецтвознавства

    Якби мені дано було від Бога
    Мать справу з фарбами – не зі словами,
    Я б зміг доповнити Чюрльоніса й Ван Гога
    У царині, що зветься Деревами.
    Я б показав на полотні німому,
    Як поспліталися вони в екстазі,
    Як посхилялися на тиху перемову,
    Часом вчуваються окремі їхні фрази.
    У пристрастях своїх вони такі ж наївні, як і ми,
    Такі ж у них і ревність, і тривога.
    Чи ж дивина, що бачу їх людьми...
    Шкода – порозумітися незмога.
    Та коли бачу, як корчують їх
    Чи стовбур написом калічать,
    Готовий захищать, немов синів своїх,
    Бо що ж ми без дерев?
    І немічні, й не вічні.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.53) | "Майстерень" 5.25 (5.71)
    Прокоментувати:


  13. Віктор Кучерук - [ 2020.02.15 08:12 ]
    Молодість

    І сонце сяяло над нами,
    І пахли веснами вітри, –
    І світ увесь бринів піснями
    Тієї славної пори,
    Коли, закохані й щасливі,
    Сором’язливі й молоді, –
    Ми душі повнили жадливо
    Теплом нелічених надій.
    Усі смеркання і світання
    Зливалися в єдине тло, –
    П’янила молодість коханням
    І краще часу не було…
    14.02.20


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  14. Юрій Сидорів - [ 2020.02.14 20:41 ]
    розмін
    Любов'ю пишався чесною,
    Глибокою, витривалою.
    Та зараз її розплескую,
    Вважаючи це забавою.

    Її на дрібниці з жартами,
    Відкинувши вбік опінії,
    Копійки грошви не вартими,
    Трапляється, що й розмінюю.

    Чиїсь агресивні випади
    Кінця добіжать факапами.
    Хтось буде очима кліпати,
    Прощення благати, плакати.

    А можна цього не бачити -
    Нічого затим не станеться.
    Бо то нецікава всячина,
    І нині звичайна п'ятниця.

    А щодо любові давньої...
    Інакша спішить спокусниця.
    Закриються вікна ставнями,
    Адреса всіма забудеться.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (10)


  15. Микола Дудар - [ 2020.02.14 15:44 ]
    Драбиною з Неба...
    Два рядочки простенької рими
    Опускались драбиною з неба.
    І була там розмова між ними,
    Я так думаю, друже, про тебе…
    Про забуту, давнішню адресу
    І про те, як хлопчина зустріне,
    Там де рими відлунює плесо
    Його серце у тілі безвинне…
    А якщо затуманить-закрутить -
    Одним днем він взійде на вершини -
    Його стратять безжалісно, круто
    Два рядочки простенької рими…
    14.02.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  16. Володимир Бойко - [ 2020.02.14 13:16 ]
    З відчаю
    Не стане народом розмитий народ,
    Він так і залишиться в стійлі заброд,
    А непокірних лукаві ординці
    Нейтралізуватимуть поодинці.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)