ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сонце Місяць
2017.09.22 03:38
на небі хмарна
округла в’язь
байдуже зайве

дівча відчекавши
знади продасть
на порносайти

Володимир Бойко
2017.09.22 02:04
Що їм нового сказати?
Тож терендять про одне.
Ліпше би мудро мовчати,
Ніж говорити дурне.

Пустопорожні розмови –
Мовний чортополох.
Скаче зачовгане слово,

Серго Сокольник
2017.09.21 21:48
Метелик програв. І не знає,
Для чого в ігри кохання полону
У долі грати просив.

У гратополон потрапляє...
Метелику, нащо ти свічки вогонь
Крильцем своїм загасив?

Ірина Вовк
2017.09.21 21:42
«Amori vitam… vitam impendere…» -
рука Старої і Нової ери…
Пульсує серце в камені печери:
«аmori vitam… vitam impendere…».
Пощерблені мечі і кавалери –
«аmori vitam… vitam impendere…».
Троянди тлінні на осінні сквери –
«аmori vitam… vitam im

Олександр Сушко
2017.09.21 06:53
Немає сил. Іду копати яму,
Тут ходить надокучливий сусід.
Рояль його щоночі грає гами,
Здригає стіни монотонний хіт.

Буває, що холоне кров у жилах,
Пощезли із квартири таргани.
Маестро краще грати на могилах,

Микола Соболь
2017.09.21 06:24
Не рви рубатки, кинь за комірець.
Безглузді форми, норми, алгоритми…
Коли пастух тупіший за овець
Йому не допоможуть біоритми
І гороскопи. Та надія є!
Не всі ще переповнені остроги.
Корова, як удою не дає
То бригадир бере її за роги

Сонце Місяць
2017.09.21 04:28
релаксний варіант як негатив
суціль розрекламований боржомі
давайте два хоча давайте три
де рампи непримітно ледь притомні

сидить елге втикає детектив
когось уб’ють чи просто похоронять
від когось може просто утекти

Серго Сокольник
2017.09.20 19:01
Ця ніч віршування відточує стиль.
Неначе чорнило розлите на стіл,
Вона тобі в душу втіка, ніби жах,
Що вірш не напишеться... Пишеться... Ах...
.....................................

Складаються зорі. Підходить пора...
Ще тоне у мороці твій Катр-Бра

Мирослав Артимович
2017.09.20 17:53
Немало див дарує нам природа –
митець неперевершено-умілий:
вона і зачаровує, і годить,
лікує душу, освіжає тіло.

А кожен витвір – формою і суттю
такий нерукотворно-бездоганний:
у ньому Вишній замисел присутній,

Любов Бенедишин
2017.09.20 12:11
Вергай діла, слова верзи –
Усі «вагомі».
Зламали бевзні терези.
Феміда – в комі.

Їй повернутись до снаги
З пітьми, де в’язко...
Та час вже кинув на торги

Олександр Сушко
2017.09.20 10:18
Я - беспробудний оптиміст,
Люблю хороші вісті.
Зубів нема. Але є міст,
Коронки золотисті.

Недбало вибрита щока
Але шикарні вуса.
Жона вечеряти гука -

Любов Матузок
2017.09.20 09:52
Цинготні зливи. Дев’ять довгих діб
не вистачає вітаміну сонця.
На яснах ґрунту – кров’янистий слід
листків. І вже заслаблим оборонцем

втікає день, дрібніє – не шукай,
мелькне, мов кінь, годин округлим клубом.
І вечора підсохлий коровай

Ірина Вовк
2017.09.20 08:57
Ти перейшов цей квітник, де впала твоя хустинка,
Цей біложасминний крик - архангела чиста сльозинка...
Застиг аромат ялівцю на листі, падучому з гілки...
Як спалах очей твоїх, зрки - живі діаманти - лицю...

Ти перейшла цей квітник, як переходять із

Микола Соболь
2017.09.20 05:53
Самотнє дерево печалі
Колише спогади земні,
Які пливуть за сині далі –
Лелеками у вишині.
Накрите чорною вуаллю
На плечі опускає жур.
Що далі буде? За печаллю
Невидимий вже виріс мур.

Світлана Майя Залізняк
2017.09.20 00:53
Запрошую читачів-слухачів.

Василь Кузан
2017.09.19 23:00
Коли ідеш із темряви у темінь,
Міняючи упевненість на страх,
Виловлюючи перелітні теми,
Облизуючи спрагу на вустах…

Коли вростаєш у підґрунтя сенсу,
Сейсмічність ночі всотуючи в сон,
Не дихаєш, а ковзаєш по плесу

Сонце Місяць
2017.09.19 18:23
любити із тобою всі часи
та під луну ясних чи ні сезонів
збувати сни купляти свій classic
& трохи вслухатись ~
рамштайн шаманить зонне

увесь капець заскоченості всі
чума війна тюремні макарони

Олександр Сушко
2017.09.19 17:31
Я - пророк. Не маю дому.
Вже старенький, сивоглав.
Плечі долу гне утома,
Хочу впасти поміж трав.

Не бажав такої долі,
Це, скажу вам, не медок.
П'яти репані, в мозолях.

Тетяна Флора Мілєвська
2017.09.19 17:22
Із чого складається осінь на схилі свого життя?
Так лагідно вітер просить, так дихає небуттям,
На каві малюнок лиха, на склі проростає пил.
У осені діловитість зникає раптово! Сил
У неї на все немає. Криве задзеркалля стін
Небесного ґартування - зупи

Олена Багрянцева
2017.09.19 11:21
Дріб’язкові слова. І годинник занедбаний в хаті.
Знову сердиться ніч на м’які мокачінові зорі.
Ти шукаєш мене у тунелі свого коридору.
Ти бажаєш мене
Відчайдушно,
Уперто,
Затято.

Вітер Ночі
2017.09.19 11:05
Моє життя, що павутиння біле,-
Десь промайнуло поміж віт і літ,
Зійшло в провалля необачне, пінне
І там знайшло запліснявілий слід.

Моє життя,- ні схрону, ні узбіччя.
Котило по шляху за кроком крок.
Можливо Ти вгамуєш, знімеш відчай

Вадим Василенко
2017.09.19 10:34
Пісок огортає тебе шерхким покривалом, і ти прагнеш пірнути, розчинитися, щезнути в ньому, вимкнувши телефон і МР3плеєр, розсипатися і пливти між водою і часом, які чи не єдині зосталися тим, чим були завжди. Пісок огортає тебе шорстким саваном, і поволі

Ірина Вовк
2017.09.19 09:06
Відтак, мій друже, мовлено “пращай”…
Чутливо так сльоза ряхтить на віях.
Рожеві сни в дрімучих сніговіях…

… Мій вогнику, а ти собі палай!

Ще тепло нам в жаринках темних руж,
ще наших губ блакитні едельвейси

Владислав Лоза
2017.09.19 01:38
Этот мир понад усе,
вот его первоначало:
плине тачка по шоссе
и в попутке укачало,

в ней я должен убежать
в мир, беспечен и инаков,
где журбу и сеножать

Лариса Пугачук
2017.09.19 01:03
На розгіллі твоєї долі
я підкову згубила, любий:
трішки змерзла і станцювала
джигу, щоби зігріти кров.
Потім ти вихвалявся бджолам,
що веселку з небес поцупив:
то меди кепкували вдало –
ти їх випив, мабуть, з відро.

Юрко Бужанин
2017.09.18 21:07
Я мрію приєднатись до Брунею!
Бо вірю, що не правлять там гебреї
І не крокують там парадом геї.

Нема попів зажерливо-нахабних
І цар у звірів там - не наша Жаба...

2015

Іван Потьомкін
2017.09.18 19:18
Уже завересніло.
Чобітки червоні
Зоставила для осені зозуля.
Із сливою так марить поріднитись терен.
Шипшина не колоти хоче,
А просто притулитись до руки.
Уже завересніло.
Раз по раз ще вертає літо,

Олександр Сушко
2017.09.18 18:53
Чи відгадаю цю шараду,
Чи стачить досвіду і знань:
Навіщо брат у брата краде,
Вогку в кишеню суне длань?

За працю тицьне щось у лапу
Аби тягнув і далі віз.
Підштовхує барилом шкапу,

Олександр Сушко
2017.09.18 18:38
Я - зрадник. Не банальний Дон Жуан.
Копаю яму власному народу.
Моя святиня - це кремлівський хан,
Його ярмо несу на шиї гордо.

Повзуть у тьмі гадюки та вужі,
Над головою почорніли хмари...
Я рідну мову вирвав із душі

Сонце Місяць
2017.09.18 16:53
тепер пора координатів зір
розбрату в марсіанському бомонді
за суперменом аве суперзвір
його колсниці на горизонті

ми прогуляли всякий час і він гудів
а декому здається мало й досі
ґвалтує душу золотава жриця осінь

Олександр Бобошко Заколотний
2017.09.18 16:06
Вдихнути, нарешті, свободи. Осінньої, жовтої.
Сприйняти за щастя
дрібного дощу неминучість.
Хоч літо яскравим було, брунеллесково-джоттовим,
та надто спекотним... Ото я у мандрах намучивсь!
Хоч літо веселим було – бр

Мирохович Андрій
2017.09.18 14:16
слухати Гройса
консервація трупів
музэй
цитувати Бретона
їбати гусей заборонено законом
закон забороняє стріляти в людей
стільки на світі заборонених речей
думаєш так ліниво

Василь Дениско
2017.09.18 12:59
на розгіллі
своєї долі
знайшов
загублену підкову
здавалось
ніби веселку спіймав у долоні…
і обпився
п’янкими медами надій

Ірина Вовк
2017.09.18 10:26
ще хвилинку, ще хвилечку зважу –
я нічого тобі не скажу –
травень вижухне, жовтень пожовкне –
я до тебе прийду ... і змовкну ...

Недомовлене, недосказане –
ми, немов би, сонця над оазами.
Над квітучими – світло сіється,

Любов Бенедишин
2017.09.18 08:46
Перевтома блукань безнадійних.
Безголоса печаль самоти.
Пізня осінь розкрила обійми:
«Ось і ти…»

2017

Олександр Олехо
2017.09.18 08:32
приходить осінь тиха зрима
у спогляданні в почуттях
багряні па танцює прима
кордебалет її звитяг
але зволожені вітрила
їх не напнеш не полетиш
німа печаль разюча сила
веде вагання в сонну тиш
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Булат
2017.09.17

Брайтон Брайтон Юра
2017.09.17

Романюк Олексій Романюк Олексій
2017.09.14

Валерія Яковлева
2017.09.13

Кіхно Мар'ян Кіхно Мар'ян
2017.09.09

Алла Смулка
2017.09.05

Наталія Книш КнишКа
2017.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Мирослав Артимович - [ 2017.09.20 17:09 ]
    Диво в руках
    Немало див дарує нам природа –
    митець неперевершено-умілий:
    вона і зачаровує, і годить,
    лікує душу, освіжає тіло.

    А кожен витвір – формою і суттю
    такий нерукотворно-бездоганний:
    у ньому Вишній замисел присутній,
    де не буває фальші чи обману.

    Осінній ліс… Душевного екстазу
    майстерня, переповнена дивами…
    Одне із них тебе полонить зразу –
    це диво називається грибами.

    Прицілюєшся поглядом… Рукою
    торкаєшся пружного капелюха
    і ніжно визволяєш з-поміж хвої
    того, кого ніхто іще не рухав.

    А витвір цей, далекий від шаблону,
    сотворений не косо і не криво…
    І ти миттєво – у його полоні,
    коли в руках таке тримаєш диво…

    20.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.66)
    Прокоментувати:


  2. Іван Потьомкін - [ 2017.09.18 19:14 ]
    Весіллю найбільш пасує осінь

    Уже завересніло.
    Чобітки червоні
    Зоставила для осені зозуля.
    Із сливою так марить поріднитись терен.
    Шипшина не колоти хоче,
    А просто притулитись до руки.
    Уже завересніло.
    Раз по раз ще вертає літо,
    Начебто сказать забуло:
    «Прощавайте!..»
    Уже завересніло.
    І горнеться до пташки пташка.
    І до людини горнеться людина.
    І, мабуть, тому осінь
    Весіллю найбільш пасує.



    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.65)
    Коментарі: (3)


  3. Олександр Олехо - [ 2017.09.18 08:25 ]
    приходить осінь...

    приходить осінь тиха зрима
    у спогляданні в почуттях
    багряні па танцює прима
    кордебалет її звитяг
    але зволожені вітрила
    їх не напнеш не полетиш
    німа печаль разюча сила
    веде вагання в сонну тиш
    а там ріка така глибока
    неначе мрія без табу
    і ходить піфія стоока
    і хижа мудрість марабу

    04.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (2)


  4. Ігор Шоха - [ 2017.09.17 19:53 ]
    А що там, на Парнасі...
    ***
    А от на землі не було ще культури,
    яка б не дала заборонений плід.
    Совкової шкури
    із номенклатури
    буває і досі боятися слід.

    ***
    А на Парнасі позаймали ніші
    не наші вірші, а поети інші.
    Нічого особливого,
    коли собі подібного
    перечитаєш раз, але не більше.

    ***
    А на природі я – Ван Гог,
    який малює багатьох,
    коли себе любити всує.
    Я поміняв би псевдонім,
    але який резон у цім,
    якщо еліта не почує?

    ***
    А на Парнасі миру не буває.
    А поки-що ідилія триває.
    Бузько клює не бабая,
    так як зозуля нічия
    його – нема-нема, тай помічає.

    ***
    А уночі сичі осоловіли.
    І як то любо, що мовчать зоїли.
    Буває уночі
    співають і сичі.
    Але яке кому до того діло?

    ***
    А в Україні є один тотем
    і для душі єдина панацея –
    пишу, суджу і думаю я – нею.
    І як дорогоцінним багажем
    я володію мовою цією.

                                  2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (1)


  5. Ігор Шоха - [ 2017.09.17 18:50 ]
    Пото-лок
    Коли не бачу, що я чую,
    то розумію, – тарарам!
    Ніхто мене не намалює,
    бо я усіх «рисую»* сам.

    У мене є і синє небо,
    і недосяжна висота.
    А вище стелі і не треба,
    тому й обмежена мета.

    Мене від цього не убуде.
    Але обурює мене
    як нелюди ідуть у люди,
    займаючи моє. Ясне!

    Локалізую запах поту,
    тому і маю пото-лок.
    Але усю мою роботу
    інде шліфую до дірок.

    А деінде одпочиваю.
    Мотив не лише у труді.
    Коли іду, буває, плаєм,
    то я щасливий і тоді.

    Люблю озера, ріки, море...
    Не хочу гори золоті,
    та завоюємо і ті,
    коли біда уже не горе.
    Мене мої далекі гори
    утримують на висоті.

                                  17.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (4)


  6. Ігор Шоха - [ 2017.09.17 17:17 ]
    Якщо подумати
    ***
    Вся околиця буде село.
    На Дону веремія чекає.
    І у Раді уже – нє алльо…
    Ми і раді, та ради немає.

    ***
    Ніякої тактики нині
    немає по суті ніде.
    Стратегія є в Україні.
    Якщо всі дороги – руїни,
    то як же той ворог зайде?

    ***
    Коли війною бавиться аматор,
    то вочевидь не відає ніхто,
    чому це називається АТО.
    Війна! Гібридна! А який оратор!?
    Не атакують чоти і рої.
    Котуються і програні бої.

    ***
    Революція триває.
    Петя Вову доганяє
    і міняє пику на «лицо».
    Та народу не до сміху.
    Може Космоса на Міху
    будемо міняти у кацо?

    ***
    Електорат не чує, – «ко-ко-ко»,
    але на вухо локшину мотає,
    коли «Ореро» Грузії згадає.
    І поки Юля чує «Суліко»,
    у когута надія пропадає.

    ***
    Ой не тоді Вітчизна мила
    як має із роси й води
    дешеві і п'янкі меди,
    а от коли нечиста сила
    у неї утинає крила,
    але вона вряди-годи
    не лізе у ясу орди.

                                  2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.76)
    Прокоментувати:


  7. Олександр Олехо - [ 2017.09.17 08:37 ]
    Жартома і серйозно

    Я, певно, трохи помилився,
    наклавши вето не туди.
    Було не видко, я втомився.
    Прохав дружину: посвіти…

    Вона скривила гидко губи:
    - Мені до дупи цей феншуй.
    Напевно, вже мене не любить,
    бо дала знати – сам справуй…

    Ти знаєш, друже, трохи пахне,
    коли наклав і не туди.
    Дозвілля чакра, звісно, чахне.
    Ногою також не ступи.

    Усе життя – меню та вето,
    любові трішки поміж них…
    У Лету котиться планета,
    і два на тиждень вихідних…

    А це все мислі-депутати,
    а це все розум-президент!
    Єство не може зачекати.
    Хіба то вперше прецедент?

    Усі нараз і поодинці,
    а нас мільярдів вісім… Ні?
    Цивілізовані ординці,
    живем у ситому лайні.

    Поглянь на ріки, гори, доли.
    На землю, змучену сміттям.
    На ігри в право і престоли.
    На цей зажерливий бедлам.

    КладЕмо вето на природу,
    на майбуття своїх дітей.
    Нема нечистим переводу,
    але… все добре, все окей…

    Живем лиш раз і то сьогодні.
    На вік наш стане, не біда.
    А завтра буде день безодні.
    Четвер? Субота? Середа?...

    14.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (4)


  8. Ігор Шоха - [ 2017.09.16 22:52 ]
    На осонні осені
    Читаємо з листа мелодії і скерцо
    минулої весни, майбутньої зими.
    І поки є мета, не стомлюється серце
    молитися, аби лишатися людьми.

    Жаліємо себе, а Бога осудили,
    що не такі дає як мали уві сні
    удачу і її – свою єдину милу,
    і долю не таку як співані пісні.

    Було одне життя, а іншого немає.
    І є одна любов, що іншого чекає...
    Завіяло літа, шляхи перемело.
    Виношуємо те, чого не вистачає.
    І на осонні літ у осені питаю, –
    куди зникає те, чого ще не було?

                                  09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (5)


  9. Ігор Шоха - [ 2017.09.16 19:42 ]
    Післямайдання напередодні
    Керує партія бариг.
    Усі кивають на своїх,
    але нема кого за це садити.
    Тасують карти діячі, –
    казенна хата і харчі.
    А на Гаагу рано ворожити.

    Діла у Юри, – о-хо-хо!
    Майдан очолює Міхо.
    Усі Арсени захотіли Юлю.
    Оба Олеги – то старе.
    Повія паузу бере.
    А Петя розраховує на дулю.

    Така реклама – не алло.
    Уже і пика – не hy-lo.
    І містика уже не чудасія.
    Жокеї пацю запрягли,
    за нею – овни та осли,
    а темна поні все-таки – Надія.

                                  09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (8)


  10. Олександр Олехо - [ 2017.09.16 17:06 ]
    Заосеніло барвами розлуки

    Заосеніло барвами розлуки,
    серпанками знетеплених порань.
    Стоять у черзі золоті понуки.
    Ти їм не скажеш: відійди, відстань…
    Вино жаги у виноградних гронах
    ще напувають сонце і вітри.
    І вальс БостОн живе у саксофонах,
    і ще не всі подерті прапори.
    Іще дощі не дріботять по листю
    занудливу симфонію там-там,
    і сиві ночі зоряні намиста
    ще не ховають у імлистий храм.
    Але життя – лиш половина суті.
    А іншу пів підбурюють жалі,
    і десь далеко, в культовій Калькутті,
    відкрила око гибелі КалІ…

    15.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (11)


  11. Іван Потьомкін - [ 2017.09.16 12:51 ]
    Ну, що ми без дерев?..
    Валентині Рубан,
    професору мистецтвознавства

    Якби мені дано було від Бога
    Мать справу з фарбами – не зі словами,
    Я б зміг доповнити Чюрльоніса й Ван Гога
    У царині, що зветься Деревами.
    Я б показав на полотні німому,
    Як поспліталися вони в екстазі,
    Як посхилялися на тиху перемову,
    Часом вчуваються окремі їхні фрази.
    У пристрастях - такі ж наївні, як і ми,
    Такі ж у них і ревність, і тривога.
    Чи ж дивина, що бачу їх людьми...
    Шкода – порозумітися незмога.
    Та коли бачу, як корчують їх
    Чи стовбур написом калічать,
    Готовий захищать, немов синів своїх,
    Бо що ж ми без дерев?
    І немічні, й не вічні.



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (3)


  12. Олександр Олехо - [ 2017.09.16 08:00 ]
    Героїні не мого роману

    Пиши есе, пліткуй про щастя.
    Якщо удасться, замани…
    Роздай на долю. Чирву-масті
    признач на козир. Обмани,
    в рукав ховаючи не туза,
    а легеня із мАри снів.
    Нехай за спину стане муза,
    щоб той наліво не хотів.
    Удень приходять птахолови,
    Вночі – перелюб і весна.
    Лишився місяць до покрови,
    а там вже зиркає зима.
    Отож віршуй, казки вигадуй,
    дістань героя з рукава,
    відтак за щастя світу ратуй,
    і зійде німб, а може й два…

    15.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (4)


  13. Олександр Олехо - [ 2017.09.15 17:44 ]
    Я - омега у вовчій зграї...

    Я – омега у вовчій зграї.
    Альфи й бети, як ті вороги.
    Здоровило мене кусає.
    Я гарчу на його сліди.
    Я останній на святі крові,
    підібгавши хвоста за крок,
    і хапаю сніги багрові –
    куцій вдачі з погонь оброк.
    Костомаха і трохи шкіри,
    рвані залишки сухожиль…
    Погуляли на славу звірі,
    узаконили хижий стиль.
    Сил немає супроти вітру,
    сніговіям і злим дощам.
    Я позаду усього світу,
    що шанує закони Гам!
    Я – омега в бою за простір,
    за найкращі шматки-куски.
    Сита їжа моя – це кості,
    гола правда моя – казки…

    12.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (4)