ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2020.03.28 11:36
Зайчики дрімають в нірках,
Білочки сидять в дуплі,
А шпаки, що прилетіли,
Заховались взагалі.
І Тарасик сидить вдома,
Каже мама: "Карантин.
Пам'ятай завжди,синочок,
Ти в оселі не один!

Іван Потьомкін
2020.03.28 09:59
В далеку давнину сусідом рабі Єгошуа бен Леві був єретик, що відійшов від юдаїзму і глузував над правовірними. «Візьму-но півня,- сказав рабі,- прив’яжу до ліжка і, як гребінь побіліє, прокляну негідника». Це, власне, був час, коли Господь карає гріш

Тетяна Левицька
2020.03.28 09:57
Жаліється дружині чоловік:
"Сьогодні знову від сусіда втік.
Як тільки закортіло калганівки,
із під землі з'являється Пахілько.
Вже замахав, нахабний тут, як тут,
а на халяву роги не ростуть.
Вечеряєм подалі у альтанці,
он самогонка, як сльоза у

Сергій Губерначук
2020.03.28 08:48
Створю тобі вірша
для тих, кому за тридцять,
а для тих, кому за сорок,
хай чекають ще п’ять років.
Про цей намір
складеться дивне враження,
ніби це й не вірш,
а якесь відображення

Олександр Сушко
2020.03.28 07:16
Поезія - це завжди неповторність,
А проза - юринда! Ні те, ні се!
Колега ж - двадцять років строчить повість
І півжиття втрачає на есе.

Вважаю, що страждати так не варто,
Творю натхненно, за один момент:
Обідаю - рождається рулада,

Микола Соболь
2020.03.28 06:53
Чого смієшся? Вірус – убивця!
Поки його не відчув на собі?
Усмішки всюди, радісні лиця,
Пивасика пляшка, шлях у юрбі…

Потім додому. Мати чекає.
Назавтра закашляв – перша з ознак:
«На тобі, синку, з травами чаю.» –

Олена Музичук
2020.03.28 06:19
Дозвольте, пані і пани,
Вітати з келії моєї
Усіх заручників цієї
Епідемічної весни.

Все утрясеться і пройде:
Жалі, печалі і тривоги,
Повідкриваються дороги

Віктор Кучерук
2020.03.28 04:03
Над обрієм сонце звелося помалу
І хмари прожогом пустилися в лет, –
Обпечені жаром проміння – тікали
Вони перед сяйвом яскравим вперед.
Тіла волохаті підштовхував вітер
І вабили види просвітлі земні, –
І в слово збиралась метелиця літер,
Віщуючи ра

Віктор Кучерук
2020.03.27 21:24
Тече, міліючи, ручай
Уздовж пилястої дороги, –
Ти, Боже, згинути не дай
Життю без крапельки вологи!
З небесних сит посій сльоти
На денце сумно розпростерте,
Щоб він ожив од повноти
Дзвінкої муті водоверті.

Євген Федчук
2020.03.27 18:14
Чи двісті чи то триста літ тому
Свободи тої люди ще не знали,
Пани над кріпаками панували.
У мене не запитуйте – чому.
Бо я згадав часи ті не для того,
Щоб визначати: хто правий, хто ні.
Отож питання ставте не мені,
А вченому. Я думаю, у нього

Петро Скоропис
2020.03.27 17:29
У дорозі по Азії, ночуючи(був би дах)
в сінях, лазнях, лабазах – у теремах і хатах,
чиї кіпчені шиби оку на кшталт узди,
укривайся кожухом і норови завжди
кут найти головою, аби кут у нічній
млі сокирі обтяжив і вдар по ній,
обважнілій від ус

Олександр Панін
2020.03.27 12:39
Була Любов, нічого більш не знаю,
Міцне було Кохання і терпке,
Була Любов, яку не пам'ятаю,
Було Кохання чисте і палке.

Не Кохання, якась ейфорія,
Зупинити себе не зумів:
Покохати ще раз і не мріяв,

Вікторія Лимарівна
2020.03.27 11:35
Ворог прийшов, не питає: а хто ти?
Байдуже, мова яка в тебе й статок.
Навіть найвищі відкриє ворота.
Нищить безжально усіх на додаток!
Як захиститися? Хто про це знає?

Зморені відчаєм, люди планети.
Тільки продовжують декотрі знову

Іван Потьомкін
2020.03.27 10:32
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана. Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху: по президентах чи по тобі самому? Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить, бажаючи добра в майбут

Ярослав Чорногуз
2020.03.27 10:09
Огидний циніку, ти – як ворона –
Чатуєш на поезії красу,
І каркаєш: «На клоччя рознесу!»
Мов послід свій на павича ти рониш.

Поета в сьогодення каламуть
Занурить норовиш лайнословами…
Між хмарами він десь і небесами –

Сергій Губерначук
2020.03.27 09:32
Ліно! Найвища моя казко.
Шлейф по землі без Землі.
Важко добути від тебе вселаски
тим, хто велико малі.

Сіно з тобою хай всохне в не сіно –
з скирти зіскочить той дух,
з ликом який поєднався в єдино

Тетяна Левицька
2020.03.27 08:44
Мамо, вийду за Степана,
хлопець дивної краси.

- Та красава зранку п'яна,
Боже, борони, спаси!

А чому б не за Миколу
і жила би, як усі?

Микола Соболь
2020.03.27 06:13
Чи доживу до спілих яблук,
Налитих життєдайним соком,
Котрі так радували око,
Їх пасока стікала з рук,
Поїла висушену землю,
Яка дощів рясних благала
Нектару їй було замало:
«Дожити, Боже, дай, молю!»…

Нінель Новікова
2020.03.26 22:07
Недобрий погляд із-під брів.
І гордий виклик, і зневага,
Всіх ліній – співи і наснага.
Такою вперше Вас зустрів.
В партері ніч. І духота.
Нагрудник темний близько, близько…
Бліде обличчя… Чорнота
Волосся, що спадає низько…

Євген Федчук
2020.03.26 19:43
В часи минулі, хоч які - не знаю
В хатині на околиці села
Одна-одною жіночка жила,
Казали люди - відьмою була.
Чи так чи ні - усякого бувало.
Буває, навигадують таке,
Що наче і ні в тин, і ні в ворота.
Та уже ж людям не закриєш рота,

Олександр Панін
2020.03.26 15:05
Любов-Кохання – Морква-Зітхання

Обережним, Грицю,
будь на вечорницях:
Двох любить не треба –
втрапиш у халепу!
У дурні пошиють
і намилять шию,

Іван Потьомкін
2020.03.26 12:44
сон зимовий
моїх ніжних суконь
сон із перлин
зап’ясть моїх
так закохане в себе
сонце
виходить щоднини

Надія Тарасюк
2020.03.26 11:37
А наші підсніжники вже покидають ліси.
Відходить їх потяг учасно, ні дня на заминку...
І вітер морозом у туш добавляє баси,
і гріються леготом серця вчорашні учинки.
А наші підсніжники — той каламбурний мотив
незбуто-забутих чи кинутих слів на поталу

Микола Соболь
2020.03.26 11:09
Чи ти поет? Покажуть барикади
І міцність слова, і вірність народу.
Поезія декламує свободу.
Тідьки за вічним бравують громади.

Ти права не маєш ставати слабким.
Стило вибиває слово за словом
Читайте, но, правду! Якщо готові

Олександр Олехо
2020.03.26 09:35
Сиджу один, мені дрімота в поміч.
І думи не гадаю, пиво п’ю.
Оце кицюня умостилась обіч,
та я її шаную і люблю.
Бо муркотить і не проха налити.
В умовах ізоляції – це плюс.
Бо є ліміт і як його ділити?
Самому не стає. Ти згідна, Мусь?

Сергій Губерначук
2020.03.26 08:31
Емансипація.
Колгоспознавство.
Зреволюціонізованість.
Секс.

ДніпроГЕС.
Маґнітка.
Ріббентроп-Молотов.

Віктор Кучерук
2020.03.26 04:45
Чистий аркуш, мов перший сніг,
Перед зором привабно біліє, –
Ще у присмерках спішно ліг
І до ранку не щез, як і мрії.
Білий аркуш – неначе плід
Недозрілий оскомою в роті
Залишає невидимий слід
Непотрібної іншим роботи.

Олексій Кацай
2020.03.25 17:21
кружляє зоря
довкіл корабля

так саме а не навпаки

немов людолов зорі побажав
ні пір’ячка і ні луски

Євген Федчук
2020.03.25 13:49
Нам казкою сьогодні видається
Те, що колись, без сумніву, було.
Отам, де нині хвиля в берег б’ється,
Стояло здавна чимале село.
Підносились хатинки чепурненькі,
Серед вишневих тулячись садів,
Тримались одна одної близенько,
Вслухаючись у солов’їний

Олександр Панін
2020.03.25 12:25
Любов-Кохання – Морква-Зітхання

Обережним, Грицю,
будь на вечорницях:
Двох любить не треба –
втрапиш у халепу!
У дурні пошиють
і намилять шию,

Іван Потьомкін
2020.03.25 11:22
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен

Ярослав Чорногуз
2020.03.25 10:40
Сказала ти, щоб вибрав я, з ким буть:
Чи з дівами гулящими водиться,
Пірнути в зради, у розпусти суть…
Чи вірним стать тобі, о яснолиця!

І я згадав ті дні, і сірість ту,
Коли Мара потьмарила мій розум,
Огидну хіть і серця пустоту,

Олександр Сушко
2020.03.25 09:36
Прокинувся, умитий ранковим сонячним промінням, яке розлилося по моєму обличчю. Розплющую лупаки, аж гульк — під боком примостилася божественної краси Венера: ліва ніжка грайливо лежить на моєму стегні, долоня гріє мою сідницю, а голова з пишною блондинис

Микола Соболь
2020.03.25 08:35
З народження нам шлях один – до Бога.
Через життя неси свого хреста,
Йди до Аллаха, Будди чи Сварога
І хай молитва буде на вустах.

А ми ножа берем, а то й сокиру
За пазуху важкого камінця…
Війною на сусіда йдем за миром,

Сергій Губерначук
2020.03.25 08:31
Драгуни – дні, драгуни – дні
то по тобі, то по мені!
Блукаєш – ні, знаходиш – ні,
женуть по снігу, по весні
з обрубком нас у стремені
космічні коні навісні,
годин – хвилини, років – дні.

Ігор Деркач
2020.03.25 07:41
Знову віє, нібито, весною,
а вертає, наче, до зими
і усюди білою габою
заслані зелені килими.

Де-не-де синіють первоцвіти
у моєму сивому саду...
Завірюха замітає літо,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Степан Вишиватін
2020.03.27

Богдан Бойко
2020.03.22

Людмила Бурлаченко
2020.03.19

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Надія Мезрина
2020.03.01

Оля Кміт
2020.02.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Олександр Панін - [ 2020.03.27 12:09 ]
    Була Любов

    Була Любов, нічого більш не знаю,
    Міцне було Кохання і терпке,
    Була Любов, яку не пам'ятаю,
    Було Кохання чисте і палке.

    Не Кохання, якась ейфорія,
    Зупинити себе не зумів:
    Покохати ще раз і не мріяв,
    Диво-Дівчину врешті зустрів.

    Плин життя зможу знову відчути,
    Та за рогом чаїться біда:
    Може зраджу Кохання забуте,
    Як Дівчині цілунок віддам.

    ***

    Була Любов, нічого більш не знаю,
    Міцне було Кохання і терпке,
    Була Любов, яку не пам'ятаю,
    Було Кохання чисте і палке.


    2020 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Панін - [ 2020.03.23 13:15 ]
    Я вбила пам’ять
    Я вбила його, точніше пам’ять
    про нього,
    а ще точніше – реакцію
    емоціональну
    на жорстокі спогади.

    Я пам’ятаю :
    бачу і чую,
    але не відкликаються душа і серце.

    Хіба цікаво дивитись
    на картинку, що на фантику
    від цукерки,
    на красеня
    з обгортки мила?

    Душі тремтіння вистигло,
    застудилось,
    від холоду вмерло,
    відлетіло…

    Дивитись, сприймати,
    але
    не відчувати…
    Хіба турбувати можуть
    комашиний хітин, риб’яча луска,
    шкіра зміїна -
    справжня суть принад кохання
    (майже так, як у казках,
    коли
    золото
    перетворюється на вуглинки?)…

    Оце і означає –
    не любити,
    по справжньому
    забути,
    порвати залежності
    пута,
    вільною бути…

    Не треба
    ховати жахіття спогадів
    у саркофаг
    кам’яний,
    залізний,
    бо звлоки* минулого,
    розкладаючись,
    зірвуть кришку врешті решт,
    знову повстане
    пам’ять-упириця,
    живомертва дівиця,
    потойбічна креш**…

    Тільки відверто, тільки відкрито,
    щоб не ступило нечисте копито
    куди не треба (куди треба – теж).

    Пам’ятаю, пам’ятатиму,
    та незворушно подивлюся
    на
    картинку-фантик,
    на
    красеня з мила обгортки,
    на
    шкіру зміїну,
    на
    риб’ячу луску…

    Не лякає завірюха,
    негода:
    свобода
    від упириці-пам’яті,
    подолає
    будь-яку заметіль…

    Відтоді і дотіль
    за свободу платити треба.

    Плата,
    це -
    думки нав’язливі,
    сумнівів миті:
    А якщо випаде покохати ізнов,
    зустріти щиру нову любов,
    чи не здаватимуться раптом
    краса,
    почуття,
    трепетне серцебиття
    відразу,
    з перших хвилин,
    купкою перлин
    фальшивих:

    фантиком - красенем,
    обгорткою мильною,
    зміїною лускою,
    риб’ячою шкірою,
    Ще й комашиним
    хітином!?

    ................

    * Останки

    ** Обідок,кришталь

    2019 рік



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  3. Олександр Панін - [ 2020.03.22 14:51 ]
    Ти любила когось?

    Ще вчора були разом, а зараз ти йдеш,
    з часом - пошкодуєш, не сумнівайся.
    Як жорстоко ти сказала: «прощавай»,
    пригадай той час, коли ми були
    щасливі разом .

    Скажи,
    чи ти колись любила? –
    Ти не здатна кохати,
    вмієш лише
    прикликати горе,
    спричиняти біль…

    Тобі, одначе, потрібно,
    щоб любили тебе,
    і ти не знайдеш того,
    хто тебе покохає
    ніде, ніколи…

    Пожалкуєш іще не раз,
    що від кохання щирого
    геть пішла,
    жодний кар’єрний успіх
    не подарує тепла живого…

    Я буду любити доти,
    доки вистачить сил
    у мого кохання,
    але,
    якщо ти отямишся навіть,
    то вже запізно буде -
    не живе щасливо той,
    хто не любить нікого.

    Скажи,
    чи ти колись любила? –
    Ти не здатна кохати,
    вмієш лише
    прикликати горе,
    спричиняти біль…

    Скажи, чи ти любила когось?
    … ти любила когось?
    …любила колись?

    2019 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  4. Олександр Панін - [ 2020.03.21 14:50 ]
    Наснилось

    Нарешті наснився нам про кохання сон,
    обом одночасно…
    Здавалось би – із сну не виходьте,
    радійте, живіть (чи спить) щасливо…

    Тоді чому нас непокоїть реальність,
    чому уповаємо на милість минулого?
    Чому благаємо про подальші солодкі сни?
    Чому плекаємо химерні надії на
    Любов-Привід, на Кохання-Сновиду?
    Чому нами керують виключно злі спогади?
    Все це – через камлання древньої шаманки
    на їм’я – Підступ-Кохання-Зрада-Любов…

    Ми сподіваємось створити казкові шати
    на примарний бал-маскарад,
    пошити їх з веселкового
    мерехтіння химерних мрій.

    Маримо,
    що сни стануть, нарешті,
    реальністю…

    А якщо Реальність, в свою чергу,
    обернеться на Сон,
    Кошмарний!?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (2)