ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Низовий
2017.02.21 20:27
Не второпав – потрапив туди,
де одні остолопи
мітингують,
не чують себе,
як завжди,
на узбіччі шляху до Європи.

Втратив чуба й позбувсь бороди,

Сергій Гупало
2017.02.21 19:56
У співі солов’я текло світання,
А він витьохкував себе і божеволів,
І порожнів. Це – звичка вельми давня.
Вона незмінна в поетичнім ореолі.

І соловей увечері та зранку
Насправді усміхає люд понурий, хащі.
А солов’їха рада. Вірна бранка

Ігор Шоха
2017.02.21 18:52
Ніч переписує наші взаємини
у потойбічному сні.
Ми віддаємося богу таємному,
що у тобі і в мені.

Ти у полоні моєму одвічному
невідворотних стихій.
Поки обоє ми танемо свічами,

Ксенія Озерна
2017.02.21 17:47
надвечірніх молінь вітрила
напинає зустрічний вітер
я немовби себе спинила
в тім краю, де немає літер
де не можна слова і вчинки
поділити на «за» і «проти»
де за кожну півмить зупинки
відкидаєш усі марноти

Серго Сокольник
2017.02.21 15:17
Світостворення мить-
Цей написаний Богом роман...
Світло ллється з пітьми,
Хоч усім заправляє пітьма.

Ухнув з мороку сич-
Зорепадом життя пролило.
І настали ЧАСИ

Мирослав Артимович
2017.02.21 14:28
Тужить душа по Інні.
Тіло жадає Яни.
От би утрьох на сіні –
був би від щастя п’яний!

М’яв би тіла дівочі:
Сіно ж – кохання ложе.
Завжди кохатись хочу –

Світлана Майя Залізняк
2017.02.21 12:54
…а ти прийшов. І на олтар поклав.
І бачив у мені десяту… першу…
Букет актиній вивергла імла.
Синок шептав:«Не кидай, бо розсерджусь!».

І я стікала віршем до рання…
І полотніли, кам`яніли гони…
Ти вечорів… Хиткий олтар здійняв:

Володимир Бойко
2017.02.21 11:20
Розлізся світом «русскій мір»,
Здавалось, більшого немає,
Нова Орда росла ушир,
Та здулася, немов пухир,
І помаленьку загниває.

Згубив потугу «русскій мір» –
Зайняти світ немає сили,

Світлана Майя Залізняк
2017.02.21 10:51
Зоряні війни...
Хрустіння попкорну...
Вчора дивилися екшен із Борном.
Світ на межі катастрофи - хронічно.
Графіка, музика психоделічні.

Секс віртуальний, обійми гарячі.
Юнь запальна, сивочубі терплячі.

Ніна Виноградська
2017.02.21 10:14
Сучасний тераріум нашої влади —
Шипуче зміїне кубло,
Яке свої жала висовує радо
І робить з нещастя «бабло».

Кусає за воду і хліб, за квартплату,
За ліки, за сотні сиріт.
Народ попідтинням сидить винувато,

Ночі Володимир Шкляренко Вітер
2017.02.21 10:04
Натали вертелась перед зеркалом, готовясь на бал. У нее было замысловатой формы в резной раме согласно тому времени и стилю чудесное зеркало. В комнате было тепло. Где-то внизу, в подвале, трещали поленья, подогревая стены в бесчисленных дымоходах.

Юра Ерметов
2017.02.21 08:05
Хто раніше був високо -
Низько впав;
Хто терпів біду глибоко -
Знову встав.

Пам`ятати про падіння
І про власний гріх -
Знову стати на коліна,

Вікторія Торон
2017.02.21 04:22
Під незагойне, рване небо
де буря с посвистом гуде,
досади сповнений на себе,
хтось розтривожений іде
і, крок долаючи за кроком,
благає силу неземну
про рівновагу і про спокій,
і гармонійність осяйну.

Наталя Мазур
2017.02.21 01:19
Кужіль блакитний
Хмаринами
Небо пряде,
Шлях
До родини і дому
Тривав, наче вічність.
Він так чекав
На щасливий

Анатолій Криловець
2017.02.21 00:01
Тужить душа за інню.
Тіло жадає яня.
В сіні під небом синім
Милу розлесбіяню!

Сіно обох лоскоче.
В пристрасті до знемоги
Шепчеш: «Кохатись хочу» –

Анатолій Криловець
2017.02.20 23:58
Урочистішого пеана
Синь не знала ще кришталева:
Ти виходиш із океану
Так поважно, мов королева.

Дух забило. Я слів не вмію…
Тож очима і серцем стежу.
Зачарований, лиш німію:

Ярослав Чорногуз
2017.02.20 23:51
Я борсаюсь у ліжку, повний вражень –
Химери заввижалися, аж зблід!
І десь мені іззаду голос каже:
Йди перевірся, хворий ти на СНІД!

Рвонув надвір я у самій піжамі,
А далі – майже голий – у сльоту,
У кучугури босими ногами,

Василь Кузан
2017.02.20 22:55
Не блудний син, а блудний муж
У переродженому тілі
Шукає залишків тепла –
Знаходить плями вічно білі.

У чому суть? Де правди хрест?
На горизонті лиш Голгофи.
Черговий на вагітність тест

Сергій Гупало
2017.02.20 22:39
Цей зелен-світ, мов яблуко, впаде,
Дощем, останнім соком, дивно бризне.
Покличе в тихі гості берендей,
І викладе мені прогнози грізні.

Піду до нього. В казці заживу,
Вертатимуся до людей частенько
По хліб і сіль, водиченьку живу,

Ігор Шоха
2017.02.20 22:18
Які не є гарячі дні
і буйні ночі у вогні,
а сон перемагає.
І я радію уві сні,
що невеселому мені
ще весело буває.

***

Леся Геник
2017.02.20 21:49
Вони ішли, ішли й не озирались
чи де погас вогонь, чи ще горить.
Із вірою вперед ішли, не знали,
що жити залишалося лиш мить.

Вони самі горіли, наче зорі,
вони зоріли іншим на путі...
Тепер хіба світлини договорять

Юра Ерметов
2017.02.20 15:18
Хтось, десь і колись
підбирає "ключики"
від когось...

Хтось так вперто
хапаєсь за
примарну ачи
втрачену раптом

Адель Станіславська
2017.02.20 12:57
Коли в душі засвітиться весна,
Згадай моєї щирості офіру,
Моє тепло і серця мого віру,
Бо ще в душі просвітлиться вона...

І щастям будь. І щастям поділись.
І сонцем тим, що ллє своє проміння.
І як злетить молитвою увись

Віктор Кучерук
2017.02.20 11:45
Не зви мене на людні площі міста,
Бо я відвик од шуму й тісноти
Допитливих, як малюки, туристів,
Адже між ними спокій не знайти.
І до кав'ярні звати не потрібно,
Щоб посидіти тихо круг стола, -
Я буду там, мов тіло чужорідне,
Межи уламків однолик

Олександр Олехо
2017.02.20 09:27
Я знаю, совсем не страшно
идти на войну во сне –
под пулями, бесшабашно,
и не гореть в огне.

Я знаю, совсем не сложно
делать всегда, как все.
Мягко и осторожно,

Іван Потьомкін
2017.02.20 08:14
Газель, що сиротою виросла в пустелі, пристала якось до отари. Полюбив її пастух не менш, ніж овечок. Стало це їм не до вподоби і почали ремствувати. «Любі мої,- відповів на це пастух,- кожну з вас я люблю, бо стільки ж труда довелось докласти, щоб б

Мирослав Артимович
2017.02.19 18:31
Коли непрохана болячка
нахабно лізе на рожен –
тоді душа скипає лячно
і колько штрикає: «Невже?..»

А тільки натягаєш сміло
затій рожевих тятиву,
і ще душі не зайве тіло –

Микола Дудар
2017.02.19 17:45
Піду до дня, щоб знову перестріти
хай бликає тривожно світлофор
і скаче від нудьги вчорашній вітер
а я по колу знову на повтор…

а ось бузько, а ось і вісник долі
і очерет, і глиноньки заміс
дощатий зруб й вітряк на дивнім полі

Іван Потьомкін
2017.02.19 15:44
Коли аквамаринові акорди Гріга
Занурюються в балтійські прохолодні води,
В теплі долоні їх прийма Чюрльоніс
Сонатами на дивовижнім тлі палаців,
Які творить хіба що Ґауді під силу.
На музику підводні сузір’я сходяться –
Стрілець і Водолій, і Ді

Ярослав Чорногуз
2017.02.19 13:34
Теплом війнуло, трохи сходить сніг,
Його стискає сонячне проміння.
Один і другий он струмок побіг
І вже радіє серце так дитинно.

Від сивини звільнилося плече,
Сосна мов стрепенулась молодечо.
І після ожеледиці й хуртечі

Володимир Бойко
2017.02.19 13:18
Со вчерашнего похмельно пьян,
Вспоминая прошлое с тоской,
По утрам харкАет ветеран,
Молодым вослед грозя клюкой:

«Обнаглели, гады, зажрались,
Им плевать на подвиги отцов».
Да ведь он свою потратил жизнь,

Богдан Манюк
2017.02.19 12:59
Неназдогадь* шукати щастя – легше.
Так більше світла
в ніжних голосах
між острахом і тим цілунком першим,
з якого виростають небеса,
аби сотати сяйво від колиби,
міцніше од чаклунських павутин,
бо гУцулу, коли на серці вибух,

Сергій Гупало
2017.02.19 12:07
Перемінні болі, перемінні струми,
А між ними сталі взаємозв’язки -
Не здобуток зовсім, і твоя фортуна:
Легковажне слово, острахи в’язкі.

Відчиняти жаско позасвітні двері…
Там іде по колу трагедійна тінь.
Ти її увічниш тільки на папері,

Орися Мельничук
2017.02.19 10:59
Ми знов чекаємо весни...весни і миру!
В молитві, кожен Божий день, минає.
Жадаємо добра, і то відверто й щиро,
та серце від тривоги й болю завмирає.

Нажертись багачі, ніяк, не можуть...
за владу душі й совість продають.
На сході, знову, смерть все

Ігор Шоха
2017.02.19 09:07
У світі, повному спокус,
нічого вічного немає.
І воїн ти й не боягуз,
а слава з іншими гуляє.

Опалиш душу чи уста,
а інший матиме науку,
що не літає без хвоста

Віктор Кучерук
2017.02.19 08:58
Вишивала сину мати сорочину,
Наче малювала бачену місцину, –
Щоб несла світами вишита сорочка
Барви неповторні рідного куточка.
Вишивала мати відсвіти озерні
Та в ріллі врожайній вкриті потом зерна, –
Вишивала мати вечорів багрових
Полиски на ст
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Антоніус Трістен
2017.02.18

Періш Крукс Руслан Лесейн
2017.02.17

Катря Садовнікова
2017.02.15

Тетяна Яра
2017.02.14

Геннадій Бакаєв Аватар
2017.02.11

Віка Бобик
2017.02.05

Аліса Ком
2017.01.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія - Останні надходження за 7 днів


  1. Юра Ерметов - [ 2017.02.20 15:38 ]
    Страх
    Хтось, десь і колись
    підбирає "ключики"
    від когось...

    Хтось так вперто
    хапаєсь за
    примарну ачи
    втрачену раптом
    владу...

    Світ, здається,
    ощерився
    у взаємних
    підступах та
    підлих пасткáх,
    неначе у пеклі...

    Навіть пристрасть
    й спокуса,
    ніжність та чуйність
    пішли у хід...
    Ну ж бо, хто
    іще тут -- не
    "снить"?..

    Шукають найслабшого і
    найдовірливішого --
    це і є, напевно,
    апокаліпсис...
    Ненависті і образ,
    хитрощів та зловтіхи,
    заздрощів й
    пожадливості...

    Виправте, якщо я,
    раптом,
    комусь
    на чутливе місце:
    перетин бажань
    ачи таємного
    стрáху
    став...


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (10)


  2. Олена Малєєва - [ 2017.02.18 11:13 ]
    Кобила, що так і не стала принцесою
    Коли я була мала, голопупа,
    Прокидалась уранці під цокіт копит: цок... цок...
    То їхав старенький дід повз наші вікна
    За травою для своїх улюбленців.

    Далі я слухала воркування голубів і цвірінькання горобців...
    Розглядала килим на стіні
    І боялася, що колись
    Виросту і не стану принцесою.

    Потім дід помер і померла його кобила...
    В дев'яності ганяли підлітки на мотоциклах
    І будили мене звуком гальмів, які запізнилися.
    Я зажмурювала очі і не дивилася у вікно, бо там...
    Краще вже розглядати свій килим, що так само висів на стіні.

    А тепер я й сама непогана кобила,
    Що так і не стала принцесою.
    І сміливо-сміливо дивлюсь у вікно на тихе своє життя.
    Лиш одного боюся: цілувати холодне чоло і в заплющені очі дивитися...


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  3. Шон Маклех - [ 2017.02.16 21:58 ]
    Часопростір
    Життя – це потріпана книга
    З видертими сторінками
    (Бракує найцікавіших розділів)
    Життя – це драма,
    Яку написав схоласт Сорбони –
    Компілятор літописів
    Війни Столітньої,
    Трубадур шляхів розбитих,
    Драма чи то мелодрама
    З трагічним початком,
    З фіналом незрозумілим
    Чи то з його відсутністю,
    З тьмою замість завіси.
    Життя – це верлібр
    Поета-сухотника з Парижа дощу
    Чи то скрипаля сліпого,
    Що не знає нотної грамоти
    І грає свої мелодії –
    Свої нескінченні ноктюрни
    Тільки по пам’яті ночі
    (Не своєї навіть)
    (І то уривками – все уривками).
    Життя – це роман
    Без кінця і початку
    З дірявою обкладинкою
    (Миші прогризли),
    У якому герої
    Свої імена забувають
    (А яке воно – імено моє?)
    І вже ніколи не згадують,
    А я мандрую з одного століття
    До іншого – такого ж приблудного,
    То в одному човні-тілі,
    То в іншому.
    А тіні навколо ті самі,
    Що в часи Чорної Моровиці,
    Що в часи перших птахів залізних,
    Що в часи ковалів-анахоретів.
    Тіні (чи то душі)
    Змінюють свої тіла-шати,
    Тіла-кораблі, тіла-кокони, тіла-лялечки,
    І все лишаються тими самими.
    Все забувають, все марнують
    І гублять слова намистини
    В морі.


    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.53)
    Коментарі: (6)


  4. Шон Маклех - [ 2017.02.16 20:12 ]
    Довершено: Місто Сумних Трамваїв
    У цьому місті живуть сумні трамваї,
    Що вештаються вулицями без пасажирів,
    Дзеленчать, горобців мавпуючи
    (І то нездало),
    Замість капелюхів одягають дощ,
    Замість макінтошів фарбують боки вохрою,
    Замість черевиків мастять колеса шміром,
    Замість газет читають назви зупинок,
    Замість котів бавлять дитячі ровери,
    Ховаються в безліхтарну темряву,
    У сутінки провулків брукованих,
    Коли їм стає сумно,
    І риплять ресорами – коли весело.
    Як прикро, що в місті цьому
    Будинки – лише бутафорія,
    Церкви – лише доми пустки,
    Пошта – давно зачинена,
    Бо писати листи нікому –
    Бо не можна в листах-папірусах
    Сповідатися про сумні колії,
    Якими доля по колу водить
    Залізних громадян-мешканців
    З одним електричним оком (для ночі),
    Про журбу ліхтарів-мовчальників –
    Вартових нічного відчаю.
    Отак вони і катаються –
    Громадяни міста несправжнього,
    Городяни міста без імені,
    Жителі міста залізного,
    Холодного, камінного й електричного
    З музиками-дзвониками.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  5. Олександр Олехо - [ 2017.02.15 13:52 ]
    У два рядки
    * * *
    Не руш мене ні з місця, ні з думок.
    Ось пересяду і усе пропало…

    * * *
    Одного разу на Багамах
    нардеп натиснув кнопку *за*…

    * * *
    Коли були ми молодими,
    хай знали менше, та могли…

    * * *
    У слові *пі* немає музи,
    а тільки цифри без кінця…

    * * *
    Усе, на що не стане грошей,
    я неодмінно не куплю…

    * * *
    У бочці сексу – ложка блуду:
    кортить наліво у кущі…

    * * *
    Життя зачате в дуалізмі –
    на кожне ой своє ги-ги…

    * * *
    Нема ні вчора, ані завтра.
    Зате є мить, яка – ковбой…

    * * *
    Дивлюсь у небо – сиві хмари.
    Цей час нікого не щадить…

    * * *
    Потрібно бути самураєм,
    коли життя – япона-мать…




    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (4)


  6. Юра Ерметов - [ 2017.02.14 04:06 ]
    Клейковина
    Я ні про кого не думаю --
    а ти так само
    не думаєш про мене?

    Я загубився у власній відсутності --
    а ти присутня на балконі
    своjх снів?

    Абсурдність і сміховинність
    вже майже перемогли --
    і я чекаю на них, як не чекав,
    напевно, нікого...

    Мені лиш цікаво -- що зміниться,
    коли цей світ переможе
    тебе,
    і доведеться лиш
    жити заради
    слів?


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)