Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.15
19:44
І
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей.
З огляду на світові події
мало клепок і всихає ґлей
в авторів словесної стихії
вичахлих теорій та ідей.
На землі, опаленій війною,
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей.
З огляду на світові події
мало клепок і всихає ґлей
в авторів словесної стихії
вичахлих теорій та ідей.
На землі, опаленій війною,
2026.04.15
16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш
2026.04.15
16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.
Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.
Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,
2026.04.15
12:46
Голос віків звучить
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,
2026.04.15
10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.
2026.04.15
06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)
Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!
Що несе майбуття?
Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!
Що несе майбуття?
2026.04.15
05:39
В березні та квітні
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -
2026.04.14
22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.
Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.
Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,
2026.04.14
13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я
2026.04.14
13:14
Досить складним видався переклад, бо текст був, а з консультантів – лише скупі дані в Інтернеті, підкріплені ексклюзивом давніх свідчень.
І ми вже знаємо, що плем'я було маловідомим, і якщо траплявся на узбережжі хто-небудь з нього, то це було не щод
2026.04.14
12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,
2026.04.14
11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.
Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.
Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,
2026.04.14
11:14
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі
2026.04.13
21:12
Вглядаюсь пильно у портрет —
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,
лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,
лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,
2026.04.13
18:39
загине все що де було
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани
дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани
дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна
2026.04.13
15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.02
2026.03.31
2026.03.29
2026.03.28
2026.03.27
2026.03.19
2026.03.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Маргарита Ротко (1985) /
Вірші
застольна
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
застольна
о мордору мойро, вколися у біль веретен!
з позбувних бентег ми виходимо в сиві вар’яти:
нам щез-би вбирається в сонце, неначе в карден –
потвора, нам крани вливаються в третій верден,
нам сорок уривків барвінку до ранку ковтати.
подай мені, клоуне, перший – із льону і труб,
з гобойної фобії ванги та з медом вальгалли…
домашній корчмар і ліхтар місяць перцем натруть,
сумлінний лихвар з вівтарів зніме темну ікру
(таку ми на іспитах різних ще здавна здавали).
налий нам по другій! – з беззубих прозорих молок,
із другого моря, із третьої чаші, зі спеки,
зі звірів цукрених, зі стигм і зі спраги, з думок
і вуст не-пророків…
… на трьох розіб’ємо димок.
посіємо в смушевій торбі спориш і вузенькі
ходи між гіркавим печенням. посіємо щем,
коли три-на-десять четверта – й хитається люстра,
і хтось на руках колихає того, хто з дощем
відходить з калюжного сонця – за сіллю, а ще
комусь батогами гарчать-не мовчать заратустри…
і мойрі нахлюпай! то клопітно, клоуне, та
дражнити биків – наша забавка, чорно-червона…
чи лета на ниточці змієм у стелю зліта,
чи веснам порізано вени – і вічна сльота,
чи рильце півоній кохання бджоли-спазмалгону
під ранок благають, а ножиці – хто пригорне?
подражнить, умиє, застольну утне – що хоч падай?..
давай! – із криниці – змію та солодкий ранет!
і – нервом скропи. і наріж у масний вінегрет
останньої нитки душі –
буде сидячки спати
і бачити чад сріблоногий. і вчадіє, мо’,
і вколеться, може, поки дансмакабрять вар’яти
на варті життя, якщо ми тут іще живемо –
в осіннім курчаті, хрящі, у хрущі, на трюмо –
в картинці без ліній, в гарячці, між бур і крамол,
у вирі завіс, що чигають на наші свічада,
у тиші дніпра, що співають надвечір дівчата…
2017
з позбувних бентег ми виходимо в сиві вар’яти:
нам щез-би вбирається в сонце, неначе в карден –
потвора, нам крани вливаються в третій верден,
нам сорок уривків барвінку до ранку ковтати.
подай мені, клоуне, перший – із льону і труб,
з гобойної фобії ванги та з медом вальгалли…
домашній корчмар і ліхтар місяць перцем натруть,
сумлінний лихвар з вівтарів зніме темну ікру
(таку ми на іспитах різних ще здавна здавали).
налий нам по другій! – з беззубих прозорих молок,
із другого моря, із третьої чаші, зі спеки,
зі звірів цукрених, зі стигм і зі спраги, з думок
і вуст не-пророків…
… на трьох розіб’ємо димок.
посіємо в смушевій торбі спориш і вузенькі
ходи між гіркавим печенням. посіємо щем,
коли три-на-десять четверта – й хитається люстра,
і хтось на руках колихає того, хто з дощем
відходить з калюжного сонця – за сіллю, а ще
комусь батогами гарчать-не мовчать заратустри…
і мойрі нахлюпай! то клопітно, клоуне, та
дражнити биків – наша забавка, чорно-червона…
чи лета на ниточці змієм у стелю зліта,
чи веснам порізано вени – і вічна сльота,
чи рильце півоній кохання бджоли-спазмалгону
під ранок благають, а ножиці – хто пригорне?
подражнить, умиє, застольну утне – що хоч падай?..
давай! – із криниці – змію та солодкий ранет!
і – нервом скропи. і наріж у масний вінегрет
останньої нитки душі –
буде сидячки спати
і бачити чад сріблоногий. і вчадіє, мо’,
і вколеться, може, поки дансмакабрять вар’яти
на варті життя, якщо ми тут іще живемо –
в осіннім курчаті, хрящі, у хрущі, на трюмо –
в картинці без ліній, в гарячці, між бур і крамол,
у вирі завіс, що чигають на наші свічада,
у тиші дніпра, що співають надвечір дівчата…
2017
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
