ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2025.03.12 11:08
Не гадав ще молодий Тарас, що слава набагато швидша, ніж тарантас, що віз його вперше на батьківщину: усім хотілось не просто бачить, а щонайкраще пригостить речника Вкраїни. От і в Лубнах не було кінця-краю запрошенням. «Відбийся якось,- попросив Тара

Юрій Гундарєв
2025.03.12 09:10
Попри стійкість нашу й страждання
зменшили майже всю допомогу -
від техніки до розвідданих.
Надія тепер лиш на Бога…

Щодо «гарантій» жити у мирі
стверджуємо воістину:
нам не бути мішенню в тирі -

Олена Побийголод
2025.03.12 06:15
Історія, що трапилася з комедіографом
Василем Капністом за царювання Павла I)

Із Юлія Кіма

Капніст пієсу якось раз
черкнув, на сміх Мольєру,
втомивсь і спить... А в цей же час

М Менянин
2025.03.12 03:24
Будь для Духа Святого офірою
що живе а тобі Божою мірою.
Словом бажане буде і вірою,
бо полине молитвою щирою.

Смуток може тут бути завадою
і не буде мовчання відрадою,
дух печалі хай зникне і відчаю,

Артур Сіренко
2025.03.11 22:16
Ми зловили округлу рибу
Гарячу, як споконвічний вогонь,
Жовту, як глина долини
Усіх Таємниць,
Сяючу, аж сліпило очі
Не тільки нам,
Але і шаманам дощу,
Що кликали воду з Неба

Борис Костиря
2025.03.11 20:04
Німота, як вичерпаність.
Німота, як пересохла річка.
Німота, як відсутність
води в пустелі.
Німота - як неміч хворого,
як параліч,
як прикутість до ліжка.
Після бурхливого потоку слів

Пиріжкарня Асорті
2025.03.11 13:46
Протокол заочного засідання четвертий Як не поцікавитись у "Старшого брата" його думкою про "млинець"? Редакція "пиріжкарень" вже має певну кількість попередніх творів такої віршової форми. Можна, якщо виникне потреба, звернутись і до них. Чом

Олександр Сушко
2025.03.11 07:00
Не знаю, друзі, як кому, а мені у житті пофортунило. І так, що аж жижки трусяться від щастя. І все тому, що жінка у мене богиня-берегиня, вміє і приворожити, і подаруварувати неземне кохання, і карасів насмажити з цибулькою. А в житейських премудростях

Віктор Кучерук
2025.03.11 06:43
Я поворушитися боюся,
Щоб не налякати мимоволі
Вдосвіта свою сонливу музу,
Що зорею спить на видноколі.
Яв її слугує якнайкраще
Для приходу вогника натхнення, –
Щоб побачив у словесних хащах
Слово найдорожче, сокровенне…

Володимир Бойко
2025.03.11 01:26
Подивися, Тарасе, на тих москалів,
Що зробили вони з України.
Самозваних братів, що страшніші чортів,
Дикунів без чеснот і родини.

Нахапали земель без ума і пуття,
Розпаскудились в чванстві й підлоті.
Та нехай би своє пропивали життя

Борис Костиря
2025.03.10 20:03
Світ розвалюється
перед очима, і розумієш,
що розвалюється не тільки
світ, розпадається свідомість.
Сніжинки летять,
як німі події, які
не можна вхопити
у руки. Космос

Богдан Фекете
2025.03.10 19:53
Я входжу і виходжу з тебе.
Ти поводишся палко,
повсюди спека.
Залишається часточка,
в тобі та в мені.
Лишається дріб'язок,
якась іскра у вені.

Богдан Фекете
2025.03.10 19:49
Працівники районів електричних мереж
Крадуть електроенергію
Власники автомийок крадуть воду
Навіть, якщо це мийка самообслуговування
Особливо, якщо це мийка самообслуговування
Будівельники часто не носять касок
Економлять цемент їх бригадири й прора

Іван Потьомкін
2025.03.10 19:03
Сходиться люд на площу Суз.
Невдовзі мотуз накинуть на шию,
І я зависну на шибениці тій,
Що сам звелів поставить спішно...
Як усе перекрутилось за ніч!..
Ще ж увечері оповідав я в дружнім колі,
Що сталося зо мною після розмови з Ахашверошем.
«Як

С М
2025.03.10 17:14
самотній у хмарах синіх
та й на гагачім пуху

йипі! мене не зриш
дивлюся сам

верхи у росистій млі
на єдинорогові

Артур Курдіновський
2025.03.10 15:36
Угу! Ага! Без палиці – нудьга!
Сюди, моя родино волохата!
Чужу печеру хочу я зайняти
Та вкрасти шмат смачного пирога.

Потрапила в капкан моя нога,
Коли я йшов трощити вашу хату.
Угу! Ага! Без палиці – нудьга!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Зоя Бідило
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Критика | Аналітика

 Народився, щоб умерти.., але воскреснути (роздуми над книгою Ігоря Павлюка
Я лежу, я камінь спотикання...

І болить мені оця епоха,
Що спіткнулась об судьбу мою.
с. 22.
Як глобально неординарно сказано. Ця мерзенна епоха швондерів і мізерних душею чи взагалі бездушних грошолюбів спотикнулася об долю Ігоря Павлюка, яка - доля, як і долі більшості нормальних поетів - нагадують цим "казлам і казлихам", що є ще Бог, є духовність в людині і рано чи пізно вона переможе. Дивіться, люди, в небо, а не тільки в калюжу, яку зробив безхатько, і в якій ви зір не бачите, а тільки наживу, бо є жуки - скарабеї, які і з посліду здатні гроші робити.
Не претендую,
народе,
на поводиря

Та обіцяю нащадкам
лірично снитись.
с.113
Якщо країна остаточно обидліє, то краще хай поводирем буде Поет, а не плюгавий блазень.
Все летить по колу.

Ось і я вертаюся назад
В перший клас...
Та вже у іншу школу...
с.115.
Поет мовби каже: о земле, народе, тобі варто почати жити спочатку, що підтверджує цитата з наступної поезії:
Можеться нове життя почати,
Що уже ніколи не мине.
с. 116
Це - вічність, яка світить із рядків книги, це світло, дороговказ, які будуть жити і після того, як поета не стане.
Хтось скаже: у Павлюка думки про смерть, це своєрідне кокетування зі світом, читачем чи прагнення заглиблення у вічність. Нам всім цікаво, а що там, за виднокругом, у ніби-то кращих світах.
Але хто там побував, уже не повернеться, щоб розповісти.
Кажуть ті, що мали клінічну смерть, і їх відкачали, врятували, повернули лікарі до життя, можуть щось розповісти.
Хтось шукає золото, і гине,
Хтось шукає Бога і живе
У Небесній вічній Батьківщині,
Де немає ні стежин, ні вен.
с.120
Чи не це дороговказ народові, як жити? Це - життєвий і творчий вибір поета, вічного гуманіста і борця за правду.
Ігор Павлюк: поет абсолютно оригінальний, не сходий на інших, самобутній.:
Міняється голосом вовк з журавлем восени,
І злюча, як совість, блукає між душами правда...
Коли мені важко,
ховаюсь в молитву, у сни.
Але воскресаю,
Хоч прагну сховатись назавжди.
Іще не пора мені.
Вірю у вирій із вирв.
(с. 121)
Ну от звідки можуть прийти такі рядки? Він,здається, розуміє мову звірів і птахів, як хтось у реаліях - іноземну мову. Перегуки, асоціації з війною сучасною яка ніби поза кадром, оці вирви, в яких має бути язичницький вирій - рай. Нелегкий рай поета.
А може йому дано відчути сакральний зміст природніх і життєвих явищ? Кожен, певне, поет, займається цим, але іноді здається, що Ігор Павлюк підійшов до їхньої розгадки наближче..
Сльоза журавлина і вовча сльоза нероздільні - що за цими Образами - сам поет -- поєднання журавля і вовка... Позитиву й негативу? Більше запитань, ніж відповідей.
А чому його Мамай танцює, а не традиційно грає і співає?
Так, кобзарі також підтанцьовували. Так робив Остап Вересай. Але Мамай - це міфічна постать.
А далі, а далі
Мовчатиме космос, як вовк.
Лиш два журавлі за усіх проячать над рікою.

Дивлюся на листя.
Я також сьогодні замовк.

І що це зі мною?
Мовчить поет чи його літературний герой, як вовк. І що це з ним? Стає вовком, щоб з вовками жити, по вовчому вити? Чи навпаки, помінятися голосами із журавлем і закурликати у світ?
Вчуся не подобатися людям
Чому? Бо поет має казати правду, може тому. Бо спілкується з вічністю...
І далі - до вовчої теми - плаче вовк із серцем журавлиним, журавлі крізь нашу кров летять.
Колись про Бетховена писали, що в його музиці звучать голуби і крокодили, а в Павлюка свої звірі-птахи-герої - вовки і журавлі в його душі промовлять до нас.
Але люди вже сльозам не вірять,
Вже не вірять крові і зіркам.

Ліпимо зі снігу диво-звіра,
А реально я виходжу сам.
с. 130 "Сніг"
То, виходить, диво-звір -- зоряний вовк із журавлиним серцем і голосом.
Маю досвід душі,
Все во благо на Божій дорозі,
Світ пішов не по ній.
Світ пішов не туди.
Заблудив...
І кінець вірша як висновок --
Буду сам я до Неба йти.
Отак поети йдуть до неба, вчаться не подобатися людям.
Живу як умію у цьому скловатному світі, де шістки козирні влетіли в прості королі.

Пиши.
Допоки в тебе місія - писати...
І душам
Світлом власної душі
До Господа
Красивий шлях вказати.
Врешті-решт у поетів одне й те саме завдання -- світити душею і красивий шлях до Господа вказати.

Між церквою й корчмою - такий білий і чорний шлях поета життєвий.
с. 177.
Я ще Мауглі серцем,
і світ ще до мене сміється --
Вовка людської зграї
під іменем
"Ігор Павлюк".
Цікаве трактування. То все ж таки вовк, чи на певному етапі вовк, поки не поміняв голосу на журавлиний?
Поет, немов шаман племені тумбо юмбо, який віршами молиться до Бога, з якого його ж плем'я - духовні канібали, які лиш хочуть хліба і видовищ -- зробили ідола з вождя, а не шамана, а вождь тільки про золото дбає, а шамана пророка - оббрехали, обплювали а потім розп'яли, бо нема пророка у своїй вітчизні.
Як дивовижно правдолюбний шаман переікається в творчості Павлюка із Ісусом Христом, розп'ятим за правду.
с.188.
Знаменитим поетом сам Будда був
І Христос...
І усі пророки,
Всі, хто слово про Бога
Кров'ю своєю писав,
До висот звав душі глибокі.

Не від світу оцього поети всі,
Тому йдуть і зовуть у вічність.
А для світу оцього поети - сіль.
Свічі.
с.192.
Душа грустит о небесах,
Она нездешних нив жилица.
Люблю когда на деревах
Огонь зеленый шевелится -
Щоось подібне зустрічаємо і в Єсеніна, якого вбили за те, що він написав правду - "Країна негідників" ("Страна негодяев") - коротко і ємко охарактеризував свою паразитичну Батьківщину, яка нині з Україною духовною воює -- два протилежні світи.
А наразі в собі Божий храм я плекаю,
Як вмію.
Хочу сам стати храмом --
Всевишній щоб в мене вселивсь, -
На собор Петропавлівський схожий,
А чи на Софію,
На якій ще монголи щаблями писали без слів.
с. 191.
Оце плекання в собі пророка притаманне Ігорю Павлюку, хоч ще нещодавно у цій же книзі він називав себе вовком людської зграї... У ньому живе і те, і те, почергово вселяючись в душу, як голос вовчий міняється на голос журнавлиний. А ти, читачу, вибирай сам, що тобі більше підходить - бути вовком чи шаманом, якого оббрехали і розп'яли.
Глупе серце без голови.
В голові безсердечно темно.
Може, нас прокляли волхви?
Може гнали ми їх даремно?

Їх усіх пожалів Христос,
Як жалів і прощав душевних,
Коли бачив іконів стос
Чи базарні хрести дешеві.

Адже він і Петра простив,
І напевне простив би Юду...
Якби прощення той просив,
Як бандит на хресті прилюднім.

...Але ж ми розп'яли волхвів,
Це найперші наші поети.
Тому тінь наших кровних слів -
Мов космічне життя у Леті.
"Прокляття волхвів"
с. 198
Ця наївна казочка про Ісуса. Не простив він волхвів, а його рукою "Святий" "рівноапостольний" князь Володимир винищив 9 мільйонів язичників. Навіть якщо правда, що вони приносили людські жертви, то не приносили так багато, як християни. А чи простила "свята" християнка княгиня Ольга древлян за справедливе вбивство свого подонка князя Ігоря -- зажерливу гниду, яка ніяк нажертися не могла?
Вона спалила місто древлян хитрістю, а делегацію їхню близько 100 чоловік, які прийшли до неї, живцем закопала. То хто милосердніший і справедливіший скажіть, християни - безсердечні убивці чи таки язичники, чесні справедливі люди в діяннях воїх, згадаймо Франкового Захара Беркута, який свого сина віддав замордувати татарам, аби врятувати всю свою язичницьку громаду. Ось хто мученик за правду, а не Ісус, якого зробили мучеником, і який насправді на хресті не умирав, а був у склепі похований, як свідчать джерела.
Ось тому Ігор Павлюк і шкодує волхвів - перших наших поетів і пророків, а християнство, після тисячолітнього прокляття волхвів, починає поступово відмирати, а язичництво - відроджуватись, бо люди хочуть бути природніми і правдивими, і жити в справедливості, а епоха Христа і сатанинського панування Радянської влади з головними Сатанаїлами Леніним і Сталіним - минає.
Спішить пташа сльозиною зорі
Із того дня печального у січні...
Не тільки день,
Вже я повечорів.

Лягаю спати.
Завтра буде вічність.
с. 207
Я.Ч. І скільки таких оригінальних художніх відкриттів: Не тільки день, вже я повечорів" - згадує мимоволі Лінине "Поезія - це завжи неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі" - це повною мірою можна віднести до творчості Ігоря Павлюка. Важко зустріти більш оригінального поета, причому ці Образи в нього зрозумілі, прості, і часто контрастні - це, здається, його коронний художній прийом. І цих оригінальних образів - цілі розсипи у його книзі, і не тільки в цій, в усіх.
Недарма ж він лауреат Народної Шевченківської премії...
Молюся за внука,
За всіх із ким
Звела мене доля тут...

А ті, хто читатимуть ці рядки,
Хай щастя у них знайдуть.
с. 211 Перед моїм 55-літтям.

Модерна квітка у трипільській вазі - оце вся творчість Павлюка така, його влучна самохарактеристика.
с. 215 "55. Період піврозпаду".

За карантин хтось тілом помужнів,
Хтось нагуляв жирок душі драглистий.
А хтось себе, відчувши, зрозумів -
І став поетом - словотанцюристом.
с. 258 Фейсбучики як рубаї хайямівські.
Поема "Степ"
"Я не Голота, Золото й парчу
Візьму не в турка -
В осені з рікою.
с.278
Це ще раз говорить про те, що козак Мамай, якого уособлює і сам автор, різниться від козака-здобичника, яким є Голота,
він бере духовне золото - красу Природи в осені.
І це прекрасно. І так повинно бути.
Бо поет, при всіх його вовчих перевтіленнях, таки журавель - співець краси домінантно.
Книга Ігоря Павлюка "Танець Мамая" була висунута на Державну премію імені Тараса Шевченка. І він її успішно, вже вдруге, не отримав.
Це -- справжнє визнання видатного поета нашого часу Ігоря Павлюка - волхва української поезії. Він таки -- Божа людина, якою був і козак Мамай, і всі кобзарі наші, і наш великий, найбільший поет - Тарас Шевченко, Великий Кобзар. Він не отримав жодної премії за свої творіння, зате отримав найбільшу любов, визнання і шану свого народу.

18 травня 7532 р. (Від Трипілля) (2024)





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-05-23 09:35:26
Переглядів сторінки твору 1001
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.767
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРСОНИ
ПРО ПОЕЗІЮ
Автор востаннє на сайті 2025.03.11 16:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2024-05-23 21:05:19 ]
Чудовий аналіз творчості великого Поета!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2024-05-23 21:36:27 ]
Щиро вдячний, дорогий пане Іване, за високу оцінку моєї скромної праці. Ніколи не вважав себе асом критики.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Самослав Желіба (М.К./Л.П.) [ 2024-05-24 10:46:31 ]
Хотів запропонувати мир.
С. Ж.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2024-05-24 12:00:50 ]
Будь ласка, я - тільки -за. Вже досить цих бур у склянці води на ПМ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-07 17:58:26 ]



Є така метафора: натягувати сову на глобус. От ви всі цім тут і займаєтеся. І Павлюк, і Чорногуз, і Поцьомкин, і Желіба. У нисхідній прогресії. І все брехня.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-08 12:31:25 ]
Це більше схоже на емоції пораненого нинішньою темною загальною ситуацією єства. Кожен прагне свого ідеалу, і кожен на своєму місці.
Те, що нам особисто те, чи те не заходить, зовсім не значить, що старання тих чи тих авторів не важливі природі речей.
Тож у випадку критики, нмсд, вартує додавати, що саме тому чи тому авторові не вистачає для виконання саме авторського призвання, а не бажань критика.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-08 15:36:56 ]
пан Ярослав міг би в найліпші часи просто пирхнути і все було б окей

але тепер он воно як, поранені єства ~

як скажете)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-08 16:18:48 ]
На жаль, ми зараз усі в такому стані - це цілком об"єктивно.
Тож куди і кого не торнись - усе можливе. І ми один про одного дуже мало знаємо, але в кожного тут душа - поетична.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2025-02-07 19:06:10 ]
О, як цікаво почути це від Вас, Сонце Місяцю. Давно не спілкувалися, і Ви вже мене заблокували, щоб не Дай Боже не споганив Ваші "геніальні" сторінки відповіддю.
То я Вам дам відповідь тут.
....
Я згадую, що в моїй душі залишилось після прочитання Ваших опусів за ці більш ніж 10 років, що ми на "ПМ", відповідаю - АНІЧОГО. І жодної сентенції, яка б нагадувала істину - немає теж.
Навіть із Желібою цікавіше спілкуватись, ніж з Вами...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-08 12:25:15 ]
Ми не однакові. Поезія і живе нашою різноманітністю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-08 15:35:37 ]


звісно ж, колеги. якщо хтось не може нагадати собі жодної сентенції з Бальзака
се не означає, що Бальзак претензійний нуль)


зо всіма повагами до усіх


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-08 16:21:40 ]
А мене ось що цікавить в Оноре, він стільки написав важливого, але, здається, не прохопився ані словом про знищений старий Париж, що був такий Єрусалимський...
В Дюма здається трішки є про ту грандіозну перебудову...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-08 19:19:29 ]
Гюґо оспівав чрево Парижа, і навіть Сіменон його ще застав, руїни, але -
після Гюґо Бальзаку не було що писать про це, але він таки намагався однак, насправді

просто жив вже в іншому дещо часі, позував оголеним в студії Родена
а там десь в кулуарах Рільке спозирав їх
& обдумував свої Нові Вірші й
він написав їх

а про зруйнування (реставрацію) старого центру згадував власне ж, Бодлер
як він ходив попід ручку із Ґотьє через ті всі риштування і надихався
щоби написати "Лебедя"

ну дуже пафосна річ




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-08 21:56:21 ]
Цікавезна інформація...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-09 05:59:12 ]

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-07 19:08:35 ]
із мого боку, звісно просто закид, чо би нє. але порвало вас феєрично))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2025-02-07 21:29:16 ]
Це не закид, а присуд. Якби не так Ви б не заблокували мене. Боїтеся пародійних відповідей. Я б міг і пощадити. Я на Вас зла особливого не тримав ніколи. Наші стосунки були завжди набагато кращі ніж у мене з Лібуркіною та її подругами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-07 21:37:37 ]
так вже якось получилося, що я незабаром закриваю свою лавочку, і для інтересу вибрав опцію, доступну всякому, в профайлі, а саме "заборонити коментарі усім, окрім редакторів", це секундна операція, можу вернути назад, бо я вас не блокував спеціяльно, вручну

але це не має значення, шановний пане Ярославе, в кінці кінців, якщо ми вже добралися до відвертої нарешті якоїсь розмови, то до чого якесь багатослів'я, чи пародії

я все прекрасно розумію, і не такий дурень, як це хотілося би декому, на жаль, і я не виправдовуюся, мені якось вже все байдуже, чесне слово

коли звикаєш до думки що можна щохвилини просто вмерти, або й непросто вмерти, то все решта якось, розумієте, не до порівняння

я не маю нічого проти вас і не мав ніколи. вся ця штовханина дуже комічна... Ви любите сентенції? Ось вам сентенція: "всі брешуть"




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2025-02-07 23:06:37 ]
А чого померти щосекунди? Ви хіба на фронті?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-08 07:28:30 ]
за відчуттями щось подібне, ага


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-08 08:33:27 ]
та насправді все це дурня, і вже неодноразово все це протерто, пане Ярославе...

а от ВАМ, як метрові, реальне - Віктор Кучерук

поет, на пмі вже більше 25000 опусів

Ви можете пригадати бодай слово, не то що сентенцію, із його доробку?


Просто от цікаво





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-08 12:35:27 ]
А мені подобається Віктор Кучерук, що просто робить свої маленькі добрі, нехай часто і виглядає, що часто схожі справи. Він, як добрий газда, доглядає за своїм простором, і простором найближчого йому буття. Пройшовши через важкі втрати, тримається своїми добрими зернами, саджає і вирощує своє добро. І з теплотою до всіх нас.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-08 17:17:20 ]
власне, так - і чому би ні? всім подобається Віктор Кучерук
хай навіть він не вхопив із неба жодної зірки

жодних взагалі претензій, ну може потягнути собі якесь слово, чи імпресію, але хіба інші так не чинять?

я просто навожу як приклад поета, не вживаючи бодай якихсь негативних конотацій чи епітетів

хіба що когось засмутило слово "опусів", ну, хай буде "творів", це ж одне й те саме




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-08 17:29:50 ]
Здається, ми потягнули, чи там - отримали в дар, від попередників ледь не всі теми разом із ключами вирішень. )
Але в пана Віктора є чимало дуже проникливих творів, і нехай всі зірки ним залишені на місці, але чимало добра світу від нього додалося без отої, широко розповсюдженої в поетиці "пози".
Ось ті "пози" усіх нині дуже знаних нинішніх "не заходять".
Легше говорити про тих, в кого цієї пози немає - і саме їх я вважаю найкращими.
Той самий Іван Низовий, наприклад.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-08 17:50:25 ]


без питань щодо Івана Низового всяко уклінне

але от дивіться. я завжди уникав так само будь-якої навіть імовірності якоїсь пози. і як виявляється, недовгодив, хоча мова ніколи не йшла про те, як годити комусь або не годити...

щодо наявних матерій, насамперед, тут скоріше була радше спроба говорити про “роль”

от у Ігора Павлюка своя роль, він її, таки грає, що вже там
відповідно, Ярослав, грає свою роль на фоні читання ролі Павлюка і т.д.

це зовсім необов’язково є безпосереднім відображенням особистості й так, це все якби гра, і та епоха, яка спіткнулася об судьбу Ігора Павлюка, це вже, як не крути, інверсія
ніби він і не позує, він уболіває за епоху начеб, але оскільки це інверсія, то задумуєшся, чи все насправді прямо чи обернено, розумієте?

тому і пожартував, і якби, незамислувато, щодо брехні, яка підноситься до правди, або так є ~
назвіть це художньою інтерпретацією, назвіть це маньєризмом, назвіть це символізмом

але суть в тім завжди, щоб не губити себе у віддзеркаленнях

тому мені якось насправді нетравматично читати гнівні випади щодо себе, бо це черговий символізм театральний, бачите?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-08 18:01:09 ]
Згоден, що у вас немає "позування", але у вас присутня і глибока відокремленість, можливо того самого місячного відображення всіх інших світлових процесів, що накладається на ваше глибоке поринання в західноєвропейські мейстріми. Але вони там такі розгублені, що звідси і майже не помітні. (

А те, що у нас - це теж завжди те чи те перелицювання, і воно тому можливо і голосно й виразніше звучить, бо потрапляє в лад з великими (духом) попередниками. Що теж непогано.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-08 18:20:31 ]


і не знаю, чого щось в мені може бути неприйнятним
та це певно щось таке як психоаналіз - зі свого боку, так, всякий несе свій біль, чи свою пристрасть, бозна, куди -

& як садомазохізм є комплексом, бо назагал і в практичному щоденному роками і десятиріччями -
садизм як він є сам собою - неможливий
а от вкупі із мазохізмом, дуже навіть гармонійно все їде собі, їде -

я ж бо всього лиш намагався окреслити власну свою чуттєву спроможність
використовуючи ті засоби, яким мене могли навчити
класики, чи сучасники

і якщо при цьому видався нечуттєвим, навіть відстороненим щодо тем, розв'язань, які, наприклад успішно плекаються такими поетами, як Віктор Кучерук етц.
то це імовірно від того, що в мене не було бажання
бути чи ставати черговим Віктором Кучеруком

ну, він є собою, і я радий за нього, але я не Віктор Кучерук, Богу дякувати,
не сприйміть за глум
але я ось такий, як є

був намагався якось посвітити
може, і не вийшло
але доклав всіх зусиль, вже якось повірте

всіх





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-09 12:49:08 ]
І все ж, ви даремно наче ставите шановного Віктора Кучерука в безлику масу авторів. Хто-хто, але саме він, як можливо, ніхто з тут присутніх - на своєму місці. Це місце українця на своїй землі, - в даному випадку на своїй особистій, нехай не надто обширній, але добре знаній і з повною відповідальністю доглянутій, власній території.
Це не дуже помітно нам, тим, хто намагається собою охопити все максимально, вирішувати глибочезні проблеми буття, чи явища людини.
Ось, наприклад, в того самого Ігоря Павлюка, чи теж несправедливо обійденого недожюрі Шевченківського комітету Мойсея Фішбейна, такої відповідальної рідності не помітно, у них ніби й значно більший обшир, але й менше дійсної живої рідності. Тож тут доводиться обирати - більше й менш чітке, чи навпаки.
Ваша ж тематика - "психологізмів" теж непроста, і має чимало незрозумілих для більшості аспектів.
Це не значить, що ви не на своєму місці. Але чи щасливі ви від нього?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-14 07:24:46 ]



про той факт, що Ви є пасквілянт, всі й так в курсі
могли би зайвий раз не надриватися по-дитячому,  друже 

викладіть вже якийсь реальний бруд, еге, потіште нас до свята...




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-08 12:02:08 ]
Шановні колеги, теми вкрай цікаві - і в самій публікації, і в зачеплені в коментарях.

Я сподіваюся, ми здатні говорити про все це на достойному нас рівні. І з розумінням, що ми всі дуже різні.
І що сама царина Поезії настільки велика, що автори з різних її полюсів можуть бути повними антагоністами, і тим не менше - залишатися в Поезії.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-08 12:19:56 ]
Дякуємо Ярославові Чорногузові, що підняв тему творчості Ігоря Павлюка. І справді, коли відзначають Шевченківською премією лівацького вічнобрехливого недожурналіста з алюзією на портянку, та й інших подібних "героїв" вистачає, то можна схопитися за голову.
Але після обрання більшістю обману у всіх формах - починаючи не лише з 1917 року, а й значно раніше, то немає чому особливо дивуватися. Ми вже довгий час, і куди не глянь, під бісами. (

І ось Ігор Павлюк, свідомо чи несвідомо, але творчим своїм духом і незмінно тисне на це болюче місце - дрібності, самозради, відходу від природності багатьох нинішніх українців. Нехай це часто читається і поміж рядків, але все це чудово розуміється бісами, що заполонили владні полички керування загально народного крематорію. (
Але дух Ігоря Павлюка міцний, він і далі самобутньо зорітиме тим, хто здатен ще сприймати серцем.
І його потрібно підтримувати і добрим словом, і обережною критикою.
Бо, як казали наші ведичні предки, - все є ліки, і все є отрутою.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2025-02-10 01:42:05 ]
Яка Вас лиха понесла, СонцеМісяцю, Ви що, вирішили стати критиком? Ви себе з Бальзаком порівнюєте, стосовно сентенцій. Не смішіть мене, гляньте на себе реально, і Ви зрозумієте, що порівняння буде не на Вашу користь. Але ж ми, чоловіки, так себе любимо, що уявляємо себе на рівні із світовими класиками. Я собі цього ніколи не дозволяв, хоч моральне право маю сказати, що Данте, Петрарка чи Шекспір, Ронсар навіть вінків сонетів не писали, а я написав дві корони канонічні. І міг би сказати, що їм далеко до мене... Але ж розумію, що це лише з точки зору форми, з точки зору змісту, то ще далеко куцому до зайця. А стосовно Бальзака я колись переживав захоплення його творчістю, я міг би чимало навести цитат, хоча б Бальзаківський вік жінок, Людська Комедія, яку він так чудово роздивився і т.д. а з СонцеМісяця, даруйте, на жаль ні. І при цьому сказати, що СонцеМісяць пише брехню, якось язик не повертається. Але те, що в нього заїхали шарики за ролики, можу з певністю сказати. Вирішив, даруйте, висратися, на колег по перу перед своїм відходом... То перед кінцем свого існування на ПМ людина мала б щось добре залишити, а не навпаки - чи Ви достойна пара Лібуркіної, я бачу. Ніби нарив прорвало гнійний у Вас.
Стосовно Кучерука. Нормальний талант, вище середнього рівня. Я його кілька разів пародіював, у нього є що знайти, бо думка, буває, скривлюється. Або потуги створити образ, метафору чи порівняння перетворюються в щось протилежне. Але це буває в нього досить рідко, загалом рівний, стабільний автор, патріотичний, римований, і щиро ділиться тим, що в нього на душі. Якраз цінність авторського активу на ПМ і складають такі автори.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2025-02-10 04:14:58 ]
Дякую дорогій редакції Майстерень за виваженість, спокій і мудрість, радий, що поділяєте мої думки стосовно творчості Віктора Кучерука.
Може, десь я передав куті меду в статті моїй, ніколи не вважав себе критиком, в творчості Ігоря Павлюка є трохи самохизування, але назвати брехнею всю творчість і Ігоря, і мою І Потьомкіна... За Желібу мовчу, він просто хвороамбійційна людина. А стосовно попередніх авторів і самого себе... Не знаю, як з цим погодитись, навіть толерантно висловлюючись.
Просто якісь темні сутності все більше оволодівають душею шановного СонцеМісяця... Відбувається якийсь перехід від містики до цинізму, прагнення розставити всі крапки над і, але виходить натомість замість правди якась феєрія абсурду, розбризкування інтелектуального посліду навколо себе. Натягування сови на глобус - тобто прикривання негативу псевдопозитивом? Чи не занадто, чи не забагато бере на себе СонцеМісяць,так ніби його ресурси на Землі вичерпуються, і йому треба летіти за підзарядкою на іншу планету?! Дякую за розгорнуту бесіду моїй сторінці. Давно вже не було тут такого.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-14 10:37:23 ]
В кожного з нас свої проблеми. І під їхнім тягарем ми інколи дозволяємо собі те, що не зовсім наше. Переносимо дійство з місця, де ми не можемо нічого вдіяти туди, де, здається, можемо проявити ще свої сили.
Та чомусь виходить, що те, котре дається значно легше, більше проявлене грубим і темним.
Нам важко відмовитися від проявів своїх емоцій, але, якщо ми зосереджуємося на доброму, то й часу на власні негативізми майже немає.
Дуже в цьому мені подобається Тетяна Левицька.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-14 10:52:45 ]


все ж здається мені, що навіть негатив (інверсія)
у мудрій величній душі здатний збудити лише подив, на якусь мить. і не більше

якщо дрібна спроба негативу настільки просто обертає лавреата й поета кохання на дитину
котра падає на підлогу, волає & дриґає ногами

робіть висновки



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2025-02-14 12:38:26 ]
Якшо я пасквілянт, то Ви, СонцеМісяцю, просто агнець Божий. І Вам не соромно? З коронною спокухою отаке мелете? То мабуть мало я Вам дав по зубах. Треба ще.Тільки ми не в рівному становищі. Мої опуси видаляють.