ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Насипаний
2025.04.25 14:48
Як це так? - маленька Люда
В батька враз питає. –
Два горби он у верблюда.
Інший горб лиш має?

Той надумав щось мудріше.
Їй відповідає:
- Хто працює, доню, більше, -

Іван Потьомкін
2025.04.25 10:34
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Віктор Кучерук
2025.04.25 05:56
Анічого не сказала
Про розлучення мені, –
Тільки чмокнула недбало
І пропала вдалині.
Чи втомилася від мене,
Чи знесилилась від справ,
Бо сьогодні біля клена
Я на тебе марно ждав.

Артур Сіренко
2025.04.25 02:51
Сонце – вухастий заєць
Малює знаки на жовтій глині,
Якої торкались руки людей,
Що вдягнені в торішні зимові сни
Замість полотняного одягу,
Що взуті в личаки лабіринтів,
Що плетені з кори хлібного дерева,
Яке посадив пастух Таргітай.

Борис Костиря
2025.04.24 21:28
Чи може відрости
замість справжньої
фантомна нога,
фантомна рука?
Хіба що в паралельному
світі. Людину мучать
фантомні болі.
Чи може бути

Світлана Пирогова
2025.04.24 20:10
Що для мене сьогодні весна
в час воєнний, тривожний до болю.
Серце гупає: зламані долі
українців, що вбила війна.
Ніби ціле - весна і печаль.
Ні зітерти, ні змити повіки.
З нами Бог і підтримує віра,
хоч несеться загарбницький шквал.

Артур Курдіновський
2025.04.24 17:39
Минулого містечко дерев'яне
Благословило мій життєвий шлях.
Красива сойка, благородний птах,
Несла мені весну, легку й духмяну.

Навряд чи пам'ятають харків'яни
Старий наш парк в сережках і бруньках.
Минулого містечко дерев'яне

Євген Федчук
2025.04.24 16:00
Було, кажуть, в чоловіка вуликів багато.
Від дядьків своїх навчився пасічникувати.
Все би добре, але напасть якась узялася,
Хтось на пасіку до нього щоніч прокрадався,
Оббирав найбільший вулик, увесь мед виносив.
Отож, в дядьків своїх рідних той помо

Юрій Гундарєв
2025.04.24 09:24
Сонячний ранок
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.

Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,

Віктор Кучерук
2025.04.24 06:24
Сонця промені над лісом,
Наче тісто, хмару місять, –
Мнуть, розтягують, стискають
Посередині та скраю
Так, що зменшена хмарина
Пропадає в небі синім,
А в моєму ріднім краї
Розвиднятись починає…

Борис Костиря
2025.04.23 21:31
Старий продає мрію,
якої в нього давно немає.
Море для старого є космосом,
у якому він заблукав.
Так важливо зберігати
милосердя серед стихії
та жорстокості природи.
Хлопчик для старого

Козак Дума
2025.04.23 18:49
Спустилася тиша на лінію фронту,
що списа уткни – не впаде.
Уся у окопах зібралася фронда,
лишилось зело молоде…

Мала передишка і знову атака,
у небі вже дрони висять.
Сидять у столиці владці-небораки,

Віктор Кучерук
2025.04.23 12:21
Жовтим рястом уквітчаний луг
І безкрая блакить небосхилу, -
Позбавляють мене від недуг,
Додають життєдайної сили.
Як земля зеленіє й бринить
Височінь непомірно глибока, -
Серце тішиться щастям щомить
І в очах ясно світиться спокій.

Олександр Сушко
2025.04.22 21:54
Антитеза на вірш Анатолія Матвійчука

"Істинно кажу вам: Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство» (Мт. 18:3).

МАЛЕНЬКИЙ
Я маленький.
Ще зовсім маленький.
Хоч невдовзі у мене зима.

Борис Костиря
2025.04.22 21:36
Де воно, обличчя обличчя?
Серед безлічі масок
так важко віднайти
справжнє лице.
Маска приростає до обличчя.
Життя нагадує театр масок,
але не такий вишуканий,
як театр но і кабукі,

Володимир Каразуб
2025.04.22 19:46
Скільки у твоє черево, череп, груди, тушу
Набили цього дешевого синтепону?
Хто вдихнув у повітряну кульку необмежену душу
І прив'язав до руки? Настільки ти відсторонений
Від спроби осмислити справді потрібну красу,
Яка заглядає ув очі простою істино
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Пекун Олексій
2025.04.24

Олександр Омельченко
2025.04.14

Коломієць Роман
2025.04.12

Іван Кривіцький
2025.04.08

Вячеслав Руденко
2025.04.03

Дарина Меліса
2025.03.20

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Осінь (1979) / Вірші

 Особиста тактика бою із часом
Час – це ненажерливе велетенське чудовисько,
Що ковтає все дороге і безцінне.
Він забрав мого маленького зеленого велика.
А він був прудкішим за столичний експрес!
Ковтнув вишню, разом з корою і кісточками,
Яка іще з часів древності росла біля хати,
І присмак у ягід був якийсь «мезозойський».
Зжер навіть зеленку, якою мама мені мазала коліна!
Ось так, не розжовуючи. І не вдавився, і не обпікся…
В його череві загубився мій шкільний чемоданчик,
Який щодня намагався переночувати під прилавком,
Там цукерки, халва… І заночував би, якби не класичне: «а портфель?»
І Юрка з’їв, а через деякий час виплюнув, але вже іншого,
Перетравленого, чи що, серйозного, з колами під очима.
Боляче, ми ж п’ять років за однією партою синусо-косинусували.
Людожер! Канібал! Людей же навіщо!?
Нічим не перебирає, забрав і мамині модні блакитні туфлі,
І касети з піснями «Gipsy Kings», і сніжні зими.
Безжальний час…. Я навіть бачила його обличчя,
Він притаївся у дзеркалі за моєю спиною,
Пузатий такий, самовдоволений, нічого не цінує…

Але ж він подарував мені маленьке крикливе щастя,
Рожевеньке, перев’язане червоною стрічкою.
І коханого чоловіка. Надійного, відвертого, доброго.
І вірші, і справжню подругу, і захопливі подорожі,
І батьківську повагу вже як до дорослої, зрілої людини…

А може це дві різні істоти – час у минулому, і час у майбутньому?
Один все поглинає, а інший народжує,
Один злий, а другий добрий?

Ну що ж, доброму я вдячна, а вічно голодного не боюсь!
Будемо боротися: знайду в сараї стару раму,
Нові колеса – не проблема, змащу дзвоника, підфарбую.
Сідай, донечко, лети з вітром, співай разом з ним,
А впадеш, то не бійся, обробимо коліна зеленкою, заживе.
І вишню посадимо! За кілька років вродить пахучим соком!
Цієї осені наш новенький портфелик до школи,
Обов’язково дамо йому можливість заснути в магазині,
Там цукерки, халва…. Нехай здійсниться його мрія.

Юрчику, чекаю тебе завтра в гості, з дружиною, з усмішкою,
Зіграємо в наше традиційне «країни-столиці».
На всяк випадок зазирни у атлас, пригодиться.

Ну все, бувай, час! Ми їдемо сім’єю до мами і тата,
Зараз ось тільки знайду свої модні блакитні босоніжки….




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-07-08 16:14:27
Переглядів сторінки твору 9573
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.137 / 5.5  (4.934 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.102 / 5.5  (4.976 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2021.11.01 11:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-08 16:17:55 ]
Вибачте за прозору риму. З часом вона не зникне, а набереться кольору, розфарбується.
Вистачило терпіння дочитати до кінця? - Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-07-08 16:44:46 ]
Гарно, тепло, душевно і водночас - мудро!
Молодчина, Олю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-08 16:50:36 ]
Дякую, щиросердно і з відкритою душею дякую, Олександре. Мудрість - то здобуток часу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-08 16:52:56 ]
Рима - річ необов`язкова.
Цікаво читається, як спостержливо-хронологічна оповідка.
Час не може бути лише "добрим", бо давно би уже не стало місця на цій грішній землі усім.
Але ніщо ж не зникає - просто міняє форми, хіба ні?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-09 09:12:10 ]
Як спіраль? Один виточок - лінія життя, інший - нове життя, інший... і в розвитку все повторюється, але постійний рух вперед накопичує на майбутнє спогади, знання, досвід, мудрість... Спіраль - це найбільш стисла, але водночас і найдовша, форма існування. А якщо спіраль по спіралі, то ж який довжелезний вимір виходить! Сидимо ми на краєчку свого витка, звісили ноги, гойдаємо ними, а внизу, на кілька закрутасиків нижче бігають за мамонтами голопопенки - предки, агов, родичі, вітаємо! Можливо і з нами так привітаються через віка нащадки?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Фульмес (Л.П./М.К.) [ 2009-07-08 16:55:43 ]
Вистачило! І не терпіння, а твір твій приніс насолоду, аткий трепетний, щирий як дитинство. Та хай подавиться той Час! Оленко, мислю, якщо допрацювати то буде просто супер.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-09 09:16:48 ]
Дякую, Юлечко. Як добре, що ця безцінна коштовність - дитинство завжди з нами, біля серця, в спогадах.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-08 17:15:31 ]
Щемливо-ностальгічно...
От 100% кожен, хто читає - згадує своє аналогічне. Як інколи боляче втрачати навіть якесь дрібненьке, але своє, бо це ж було часткою твого життя, часткою тебе.
"Зелений велик"... Ехххххх... :о)
Берегти те , що маєш... Так. Потрібно берегти і по можливості не втрачати... а особливо самих близьких і дорогих тобі людей.
Вартісний твір.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-09 09:30:10 ]
Мені зелений з рамою, вам синій з багажником, от ми б польотали! А ще можна взяти велику білу хустку, за один кінець ви, за інший я, і якнайшвидше! Так можна почути пісню вітрил, голос пригод.
Усе збережене у пам'яті - існує, всі близькі люди - живі. Це точно, як наукові ствердження, як закон.
І ще, щоб дитячі спогади не гасли, інколи можна дозволяти собі веселощі, витівки, вигадки. І нехай їнші говорять - змалилися, а ми знаємо секрет щастя!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-14 15:44:12 ]
На великах з хустинкою..? :о) Цікавезно. Ніколи так не їздив і навіть не бачив подібного (погоджуюсь, шось від цього втратив, еххххх...)
Я - тілько "за" (краще пізніше, чим ніколи) :о))))
А прислухатися при цьому до точки зору інших - то невдячна справа. Забагато людей у всі часи намагалися і намагаються здаватись кращими , не такими, якими є насправді, а тому потрібно цінувати ті моменти, коли можеш побути "смамим собою" без огляду на "когось за спиною" :о))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Корендюк (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-08 19:04:54 ]
дуже гарно, хоч і банальний сюжет..по-хорошому банальний..відсутність рими - великий плюс цьому твору! трохи не вистачило образів, але головний образ,- образ часу,- то сила)))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-09 09:42:48 ]
Дякую, Олю. Намагалася не тільки познайомити читачів зі сторінками свого життя, а налаштувати на лад власних дитячих спогадів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-08 19:10:07 ]
"ВІН цього не любить!" (с) Л. Керрол "Аліса в. кр. Чудес"

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-09 09:53:53 ]
Так-так, час не любить, щоб його вбивали. Погляньте, ще один доказ того, що все повторюється. "Агов, містер Доджсон, мої шанування!"

З золотавого виточку спіралі зникли спочатку ноги, потім все тіло, вуста, думки. Та тільки довгенько ще іскрилися великі очі, сповнені шпоришової прохолоди і кропив'яного щему, потім і вони розтанули.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-09 22:10:30 ]
містер Доджсон роздвоївся на д-ра Джекіла та м-ра Гайда, налетів строкатий вітер, птахи співали De Profundi, іманація одного-єдиного зусилля Імануїла Канта відокремилася від старої пережовклої книги в економному пергаменті..

усі вийшли на іншу вулицю та стали інакшими....

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-10 08:54:53 ]
Гора двигтіла, небо прорвалося на землю крізь роздерті блискавкою дірки, все сповнилося скреготом, плачем, реготом, зойками… почався шабаш… Невидані до цього чудовиська повилазили з підземних глибин і сліпими очима намагалися розгледіти гірке питво, що стояло в червоних кров’яних глеках на галяві, відьми чесали собі коси, діти-мутанти, що народилися у професора Доуеля і друкарок знавців анатомії тільки-но повернулися із вирію і розпаковували чемодани, д-р Джекіл з м-ром Гайдом грали в карти на стусани, Ейнштейн витяг з дванадцяти баночок з формаліном дванадцять шматків свого мозку і намагався скласти їх як пазли в єдине ціле, а крізь щілину в його черепі просвічував чи то Місяць, чи то Сонце, яке подумало: «А може вже досить хаосу? Наведу порядок!», і склало сірі желейні шматочки докупи. Народжувався новий день.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-11 00:12:02 ]
Місяць замучився і прихилився на підвіконня, оглядаючи хаотичне звалище, в якому більше ніхто не бажав пива, не гамселив власними кістками об ґрати, все привезене братами Джекілом-Гайдом пішло в оборот і давно висохло пастельними розводами на прозорих стінках спогадів, в один сміттєвий мішок разом з пляшками, сутінкові химери розкидані кубиками в загадкових комбінаціях разом з баночками, дощиком і прогнозами погоди на кленових листках в інший мішок на радість вуличним художникам, плями від тантричних танців присипані зубним асбестом, ранкова пилюга, пір'я колібрі та відьмівські вузлики на пам'ять - до третього мішку, а що лишилося - скульптурно нагромадити по куткам.. от і добрий вечір

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-13 09:15:18 ]
Нарешті, нарешті все прибрано! І підлога виблискує!

Ой, залишився один кленовий листочок, а на ньому - дощі... Зустрінемося під парасолькою. Здивуйте мене не звичним кольоровим екстравагантним одягом, а класичним, сірим, спокійним. Але здивуйте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 08:21:49 ]

оскільки тут вже всіх вбито і прибрано, запрошую продовжити у мене в гостях: http://maysterni.com/publication.php?id=35070

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-13 15:04:36 ]
Дорога Оленко, цей твір заворожує м’якою іронічно-болючою гіркотою, викликає зажурену, начебто всерозуміючу, але безпорадну посмішку...
особливо мені сподобався образ Юрка :)
Ваше поетичне слово – майстерне. Хіба що кілька малюсіньких штрихів поправити, як зауважила Ю. Ф.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-14 15:17:48 ]
Ви так тонко відчули мою тугу. І ім'я дали їй правильне - безпорадна. Дякую.

Не треба про болюче, його й так вистачає, треба про райдугу, про чорнобривці, про морозиво.... ой мамонько, невже все родом з дитинства!?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Катерина Савельєва (Л.П./Л.П.) [ 2010-05-07 20:07:50 ]
Розумно:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2010-05-14 15:04:19 ]
Дякую. Якби ви бачили з яким синцем під оком красувався Час! А тепер поряд тихенько ходить, у друзі проситься. :)