ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2026.01.22 12:14
Відчайдухи
Зима у біло-чорних кольорах,
Слова барвистістю не сяють.
Сумує в тишині настінна бра,
Дрижить серденько, ніби сарна,
А люди-відчайдухи на нулі,
Щодня під обстрілом воюють.
Радіють щиро: побратим вцілів,
Хоч січень холодом лютує.

Борис Костиря
2026.01.22 11:17
Відхід
Коли втомлюсь і відійду від справ
У ліс дрімучий чи далекі гори,
Прикутий до стола, неначе раб,
Я відійду в мелодію прозору,
Мов у далекий потаємний рай,
Врятований від бруду наговору.

Я відійду у тінь далеких пальм,

Ігор Терен
2026.01.22 08:53
Режисура світової клоунади
А гарячка біла в білім домі
інфікує цілий білий світ...
у дурдомі цьому,
як відомо,
оселився демон із боліт.

***
А знання, наука та освіта

Кока Черкаський
2026.01.21 23:00
Я не пишу сонети
Писати сонета - це мука,
Вже краще сапать буряки,
Чи підгортати картоплю,
Чи збирати жуки.

Буває, напишеш сонета,
Глядь- а воно ж не сонет!
Й рука мимоволі підносить

Олександр Буй
2026.01.21 21:17
Фенікс
Бувало, пишався, куражився,
Бувало, на щось не наважився –
А підсумок буде простий:
Красива життя ораторія
Завершиться у крематорії.
Як кажуть, «хоч падай, хоч стій»...

Траплялося, жили розтягував,

Сергій Губерначук
2026.01.21 20:10
Ти
Я доторкнувся думкою до тебе.
Від тебе я іще не відчахнувся.
Ти ще моя. І скільки ж сили треба,
щоб я забув тебе, тебе позбувся.

Я що завгодно ладен сотворити,
щоб пам’ять стерла всі твої принади,
щоб і не бачити тебе, не говорити…

Олена Побийголод
2026.01.21 18:50
2001. Горілка у спекоту (в скороченні)
Із Леоніда Сергєєва

В якій ненависті горілку п’є на сонці
шахтар, комп’ютерник, розклеювач афіш!
І те, що, нібито, вона виводить стронцій,
її не робить прохолодніш чи смачніш.

В зеніті буйствує загрозливе світило.

Ярослав Чорногуз
2026.01.21 18:43
Дока
Я закоканий в Тетяну,
От мені морока -
Заражать її не стану --
Власним гоноркоком.

Вірш писати поможу я --
Бліх половлю поки.
Хіть свою я замаскую --

Кока Черкаський
2026.01.21 14:36
Ахеронт
Пливу Ахеронтом у тихім човні,
І страшно, і боязко дуже мені:
А раптом оте? А раптом осе?
Ніхто не врятує мене й не спасе.

Сусід мій праворуч сидить в темноті.
Від страху у нього бурчить в животі.
Він теж в невідомість пливе, як і я,

Микола Дудар
2026.01.21 14:24
Присвята
Обіцянки... обіцянки
Не про мир, не діалог.
Чисто воплі куртизанки
Моно моно монолог…
Хто б повірив, хто б довірив,
Змоноложив і схитрив,
Обіцянки розчепірив —
Я, їй-богу б, пригостив…

Федір Паламар
2026.01.21 11:50
Невірна
Ти не думала зовсім про нього,
Коли я був з тобою на «ти»,
Позабула усі застороги,
Як несила було вже знести.

Я схопив тебе грубо за руку,
Придушив і притис до стіни;
Ти тоді опиралась на муку

Борис Костиря
2026.01.21 10:34
Повалені дерева
Повалені дерева, немов царі полеглі,
Спираються на вічність, спираються на страх.
Повалені дерева, що обіймають легко
Свободу і неволю у вічних небесах.

Повалені дерева, як воїни упалі
У грандіозний битві, у січі вогневій,
Спираються на мужніс

С М
2026.01.21 05:30
Хай лляє кров (The Rolling Stones)
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і як захочеш на мене обіпрись
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і якщо хочеш на мене обіпрись

її фальцет ”груди мої невідмовні бейбі
о випади тут якби утомивсь
і завжди на парківці місця доволі є

Артур Курдіновський
2026.01.21 01:09
Знаному критику
Начувайтеся, поети!
Римами пихатими
Ваші всі оті сонети
Розберу на атоми.

Сам, щоправда, не пишу я
Надтонку поезію.
А за мене все віршують

Артур Курдіновський
2026.01.20 16:41
Справжнє
Хоча б краплинку справжнього знайти
У білосніжній лютій хуртовині!
Душа занурюється в холоди,
А тіло, ніби в темній домовині.

Рубає навпіл ніч зимовий сон,
Кричить реальність бенефісом фальші.
Нав'язує світанок свій канон,

Артур Сіренко
2026.01.20 15:48
Річкові острови снів
Накликали літній прозорий дощ:
В час посухи:
Стукали в шкіряний козячий бубон,
Співали заклично, по вовчому,
А Небо порожнє, чи то посліпло,
Поглухло, почерствіло.
Думали, що то наше селище,
А то Вавилон – цегляний, стобрамний
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Квiтка
Образ твору В гай піду на полонину,
Простирадло кину,
Під очима небосхилу
Народжу дитину.

Зав’яжу пупок поволі,
Слізно спеленаю.
Понесу дитя в подолі,
Наче квітку з гаю.

Очі у Сірка позичу,
Здибавши сусідку.
– Добрий вечір я вам зичу.
Що придбали? – Квітку…

Принесу її додому,
Там сердита мати.
Насвариться, а потому
Стане заглядати.

– Подивись, у немовляти
Сині оченята.
Візьме ненька колисати,
І розквітне хата.

Будемо дитя в маруні,
Череді купати,
очі ті небесно-сині
Ніжно милувати.

Донька виросте з пелені
Скаже: – Хто мій тато?
– Де шумлять гаї зелені,
Квіточок багато.

Я зірвала щастя в гаї,
А журу згубила.
Зараз я не пам’ятаю,
Чи його любила.

Повний місяць, певно, знає
Й оксамитна зірка…
Хто на долю нарікає,
Буде жити гірко.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-11-01 19:47:53
Переглядів сторінки твору 9378
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.423 / 5.5  (5.569 / 6.2)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.649 / 6.29)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.837
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.01.22 12:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2009-11-01 19:55:37 ]
Привіт! Сюжет полонить, народна поетика, пісенність і думка...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-11-01 20:03:12 ]
Ой, мені так приємно це чути :)
Дякую за коментар і Вашу оцінку.
З найкращими побажаннями,
Таня


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-11-01 20:11:34 ]
Мені вірш теж сподобався, життєвий і сучасний... Усе правильно, краще думати про хороше...)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-11-01 22:56:05 ]
Дякую, Миколо, дуже рада, що Вам сподобалось.
З теплом,
Тетяна


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-11-01 20:34:50 ]
Вперше зустрічаю такий добрий погляд на таку проблему. Із вірша світиться любов до дитини. Це головне. Молодець Ви, пані Тетяно.
p.s. А моралізувати тут можна без кінця і краю :-)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-11-01 22:58:40 ]
Олесю, дякую, за відгук, мені приємно, що Вам сподобалось. Діти це наша радість!!!
З симпатією,
Тетяна


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-11-01 21:07:13 ]
Як народна пісня! Але цікаве, нетипове подання теми.
Дуже сподобалось.
Єдине, пані Тетяно, здається, щось з наголосом в останньому стовпчику.
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-11-01 22:55:08 ]
Дякую, Зоряно, що вказали на помилку та написали, уже виправила. Так, це пісня в народному стилі.
З теплом та повагою,
Тетяна


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-11-01 23:38:07 ]
Тетянко, мені сподобалася Ваша пісня, її легкість, доброта та незвичайний сюжет. Але я не певна, що в слові «гірка» вірний наголос.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-11-01 23:53:39 ]
Дякую, Ларисочко, що ж тепер придумати? Це ж ключова фраза.
Завтра на свіжу голову буду думати, як покращити. Завжди думала, що гІрка.
Обіймаю Вас з теплом, ще раз дякую,
Таня


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-02 10:03:51 ]
В теперешній час, коли в нашої молоді такі проблеми з репродукцією, немає чого позичати очі в Сірка, а, навпаки, гордо іти посеред людей. А якщо поглянути у ці блакитні оченята, на їхньому тлі меркнуть усі людські пересуди... Та людський осуд це така дрібниця, порівняно з новим паросточком життя. Щастя Вам, Тетянко!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-11-02 13:07:58 ]
Патарочко, дякую! І Вам хай щастить!
Згодна з Вами, що на людський осуд не треба звертати увагу.
З ніжністю, Таня


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-02 15:23:27 ]
Гарно написали. Це може бути і народна пісня, якби хто приклався до музики справжній. Відчувається, що це народно-пісенне русло для Вас - природнє. Хоч тут є щось і від притчі.
Зичу натхнення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-11-02 16:02:44 ]
І я хотіла би, аби хтось поклав цей вірш на музику. Але де ж того композитора знайти? :)
Дякую, Ярославе, за Ваше тепло.
Зі взаємним теплом,
Таня


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-03 00:52:35 ]
Народно-пісенно-заквітчане... Розумію, звідки у Вас - стільки тепла, що на усіх вистачає :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-11-03 11:19:29 ]
Дякую, Світланко!
"Розумію, звідки у Вас - стільки тепла, що на усіх вистачає :) ". Мені дуже цікаво, що Ви мали на увазі :)
З теплом,
Таня


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-11-03 14:38:51 ]
Вітаю. Таню!
Оце дійсно - народна поезія:)
Кілька невеликих зауважень:
1."Зав’яжу пупок поволі,
Слізно сповиваю" - у першому рядку майбутній час, а в другому - теперішній?
Наголос у останньому рядку і повтор "доля". Варіант:
Хто на долю нарікає,
Тому й жити гірко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-11-03 17:00:03 ]
Вітаю! Приємно це чути, Сашо!
Дякую за зауваження. Виправила. Твій варіант сподобався, хотіла одразу його поставити, але потім побачила, що у слові "тому" наголос на другий скад, а мені треба на перший. Тож написала:
"Хто на долю нарікає,
Буде жити гірко."
Отже дякую, що наштовхнув мене на думку і надихнув.
З теплом,
Таня


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-11-03 17:04:08 ]
Успіхів, Таню!
:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталі Копієвська (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-12 17:21:56 ]
Тетяно, це просто надзвичайно. Мені справді сподобався Ваш вірш-пісня. Та й уся Ваша поезія сповнена такими почуттями... Хочеться читати. Дякую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-11-12 18:05:47 ]
Дякую і Вам, Наталі! Дуже приємно це чути.
Заходьте, будь ласка! Рада, що Вам сподобалось.
З теплом,
Тетяна