ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.05.02 02:53
Остання нота
Застигла думка. Слово з кришталю.
Я руки відігрію. Відмолю
Свої гріхи, маленькі та великі.
Покликала безмежна височінь,
Глибока поглинає душу синь,
Барвистий сон безкрилого каліки.

Хоча й навколо згубні холоди,

Оксана Алексеєва
2026.05.01 21:38
* * *
Не шукай мене у високості —
де на мотузці крутиться земля,
дірявлячи порожній нескінчений простір,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.

У цей час немилосердний, ставши на коліна,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.
То сила гравітації, важка і неупинн

Світлана Пирогова
2026.05.01 20:19
Життя, як зебра (квартон)
Життя, як зебра, в смугах чорно-білих
Біжить, а не стоїть буття на місці.
І випускає ненароком стріли,
Буває біль надмірно в серці містить.

Як важко не було б, живе надія.
Життя, як зебра, в смугах чорно-білих.
Проходиш гартування, й знову досвід

хома дідим
2026.05.01 20:18
* 63 *
ван гог · картинка · черевики
убиті майже але втім
художник ловить кожну тінь
ці черевики небезликі
за тими тінями роки
як є схололі і бездарні
таке життя · немає правди
надій нема для бідняків

Артур Курдіновський
2026.05.01 19:08
Записки дяді Жори. Записка 2. Мій друг #владімірмаяковский
Не пам'ятаю, на якому році життя застрелився мій друг, видатний поет Владімір Маяковський. Але перед тим, як застрелитися, він мені сказав: "Жоро, я тебе прошу: будь у поезії другим новатором після мене!" Я мовчки кивнув головою. А коли він уже застрел

С М
2026.05.01 16:42
Щастя це тепла зброя (The Beatles)
Ніколи їй не схибити
(ду ду ду ду ду ду, ужеж)
Обізнана із оксамитовим дотиком
Ящіркою оце, на склі вікна
Тип, що у натовпі, чоботи з люстерками
Всіх кольорів
Бреше очима, наднормово руками
Опрацьовує

Борис Костиря
2026.05.01 12:51
* * *
Покинутий дім залишається в серці.
Оселя любові, оселя розлук.
У битві життєвій, в розпаленім герці
Ми б'ємося в центрі надії та мук.

Покинутий дім, як маяк безпричальний.
У ньому лишились страждання земні.
І прийде філософ самітний, печальний

Юрко Бужанин
2026.05.01 12:35
Професор і множинність алкогольного буття
Сидить професор
голова як енциклопедія
а в горлі — пустеля Гобі
телефон казиться
телефонує деканат
(там нишком наливають)
телефонують колишні аспіранти
(там уже розлили)

Юрій Гундарів
2026.05.01 12:16
Вибране і вибрані-2
Стосовно мого нарису «Вибране і вибрані» я отримав такі коментарі Редакції Майстерень (далі - РМ). Перший коментар: «Чому принижуєте гідкими виразами цілком заслужені досягнення наших авторів…» (РМ пише: «гІдкими», а правильно: «гИдкими». Утім, РМ мен

Володимир Невесенко
2026.05.01 12:05
Стріляли в нього – вбивали Бога
Стріляли в нього – вбивали Бога,
Господь – Небесний, а він – земний...
Навала дика – Магога й Гога –
зайшла вершити свій суд жахний.

Була наруга велика в тому,
зловісний виклик – для всіх держав...
А він тримався, згнітивши втому,

Тетяна Левицька
2026.05.01 10:45
За життя
Вже міллю сточене руно,
У даль поринула б давно —
Болять суглоби, руки.
Кульбабою сивини літ,
Лелека кличе у політ —
Тримаюсь за онуків,

За соломинку майбуття,

Віктор Кучерук
2026.05.01 06:29
* * *
Сонце сяє понад містом
І радіє звіддалі,
Що промінчики іскристі
Мерехтять на всій землі.
Обціловують дбайливо
Стебла, листя, пелюстки
І дають нарешті привід
Погуляти залюбки.

Артур Курдіновський
2026.04.30 19:48
Його поезія не згасне! (віланела). Пам'яті Ярослава Чорногуза
Злетів у Небо передчасно
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!

Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.

хома дідим
2026.04.30 18:19
* 61 *
хтось пан а дехто і пропав
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно

Євген Федчук
2026.04.30 14:26
Облога Вишгорода у вересні-листопаді 1173 року
Сидять діди попід тином сиві та сивіші,
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си

Охмуд Песецький
2026.04.30 14:06
Чистої води
Витоки свідомості – це ті джерела,
які не стільки напувають, як звучать
милозвучністю твоїх думок а капела,
розмиваючи і зносячи тиху благодать
западин рахманного смиренства.

Мряка безсонячних просторів ущелин,
кулуари сходів минулих лавин і водос
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Володимир Ляшкевич (1963) / Вірші

 Останнє мито
За мить до розлуки Не тратячи сльози, приймаю майбуття,
відбитку не знайти колишнього прибою.
Ні сліду на піску, де разом ти і я -
одне зітхання крил за хриплою піною.
Не треба слів-прощань. Давай про Ланжерон,
про ціни на вино, а краще про погоду,
лише не про любов, якої і Платон
не відшукав у млі сарматського народу.

Гляди на хвилі вглиб - відбитку й там нема,
далось тобі оте зоріння за собою.
За будь-який „прикид” чесніша хохлома:
птахи і мурава із ніжності халвою.
Де води, й береги, і місячні мости,
де ми з тобою як оракули закону,
куди тепер тобі від мене не плисти,
зусюди заверне до оцього затону.

Такі вже чари скель, і я - обличчя їх -
давно не Одіссей, але сухий ще порох.
У кучерях твоїх допоки не затих,
зіницями горю у неземних просторах.
Не треба про любов... У лавах крижаних,
чи у спекоті дня - за вигинами піній
я чутиму гулкий безмежжя видих-вдих,
що сточує кути моїх огрублих ліній.

А ти для самоти ще надто молода -
для тиші зі сльоти настоянок осінніх,
для шалапутних „ля” останнього дрозда,
і всіх отих нестач субтильностей фамільних.
Тому не прощавай - у пору дощову
торкнися до води, печалями повита,
прошепочи: „- Ти де?” і з краплями: „- Живу”
позбався назавжди́ розгубленості мита.


2010


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-09-17 14:44:03
Переглядів сторінки твору 8506
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.100 / 5.5  (5.198 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.208 / 5.6)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Станси і новостанси
Автор востаннє на сайті 2026.05.01 18:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2010-09-17 17:37:55 ]
а про любов таки треба...
класний вірш.
бо про любов!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-17 17:40:38 ]
...Доброго дня, Володимире. Читаючи ваш твір, слухав записи Пета Мартіно, і відчув у Вашому творі ... джаз, присипаний мотивами шансону... Відчувається досвід, але разом з тим якась втома, і осінь... І, намагаючись не говорити про любов, Ви все ж тут здорово про неї сказали... Вітаю Вас...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2010-09-17 17:49:09 ]
от і я кажу: ВІРШ ПРО ЛЮБОВ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-17 18:17:21 ]
Дякую, Оксано і Вікторе, що прочитали, думаю, що коли йдеться про море і Одіссея на березі, то тут вже все на купу :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-09-17 20:18:45 ]
Друга строфа майже особлива. "Ніжності халва" - цікаво (десь тут іронія?).
Щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-17 20:50:07 ]
Боюся, Іринко, якщо би строфи були повністю особливі, мене ніхто би не зрозумів. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-17 20:52:25 ]
А щодо халви, то на Сході і справді існували деякі цікаві традиції, з нею пов'язані, тобто деякі підтексти, крім основного, тут теж існують, але без снобізму...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-09-17 20:29:06 ]
У спеку і мороз, у пору дощову
Завмерле на вустах стосильне "Я ЖИВУ!"
Крізь всі світи облуд прорветься аж до зір,
Щоби вернуть назад й колись сказати - "ВІР!"
Тій згубленій душі, що в холод і дощі,
І в теплий день ясний стояла на межі -
Своя серед чужих, чужа серед своїх...
Лише б цей заклик "ВІР!" ніколи в нас не стих!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-17 21:45:12 ]
Мене сподвигли на цю поетичну спробу слова Марієчки Кореновської, а вас, ось, я, - така круговерть у нас :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-18 00:30:13 ]
Оракули закону вільні від мита любові - цікава, повчальна думка, Володимире! Це те, до чого мій ЛГ наближається.
Згадалася кінцівка анекдоту, де є філософський підхід до любові: є чим, є з ким, є де, а навіщо?!
Дякую, вірш наштовхує на життєві роздуми.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-21 10:38:44 ]
Вітаю! :)
Не від мита любові, від мита несвободи, думаю саме до свободи ваш герой, Ярославе, йде. А "навіщо" - закладене у наше індивідуальне відчуття "щастя"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-09-20 15:14:28 ]
Між "Тому не прощавай" і "позбався назавжди від несвободи мита" існує певне протиріччя, мені здається. З іншого боку, це виправдано з огляду на суперечливі почуття, якими пронизаний весь вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-21 10:52:33 ]
Зрештою всі протиріччя, як на мене, мають свою висоту вирішення, мені хотілося досягнути у цьому тексті такої висоти.

Дякую за увагу, Мріє. У зауваженому вами, однак не бачу особливого протиріччя - між свободою і любов'ю схоже стільки ж протиріч, як між Духом і Сутністю Божими, бо ж ці атрибути даровані нам Звище, і в тій мірі, в якій ми їх для себе відкриваємо, чи не так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-09-21 11:15:15 ]
Так, про висоту вирішення згодна.

Щодо свободи і любові. Любов - це вже певна несвобода, але бажана нами. Взагалі будь-яке людське почуття - вже несвобода. І це чудово, нмд, бо абсолютно "свободні" тільки неживі. Але ж їх ці даровані атрибути вже не стосуються, чи не так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-21 11:27:01 ]
Дорога Мріє, це модерністські погляди, і навряд чи я зможу з вами дискутувати на території модернізму. Я туди не ходок. :)
Любов, за класичними традиціями (а інших сталих традицій наразі не існує) - це атрибут Божий, як і Свобода і Творчість, і на відміну від кохання, не залежить ні від біохімії, ні від цивілізаційних речей, тобто явищ нижчого порядку, підвладних ентропії.
Та я вже змучився розмовляти на цю тему з тими, хто думає інакше, думайте, як хочете, лише майте на увазі, що традиційно "свобода", "любов", "творчість" і "Бог" - майже синоніми.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-09-21 11:37:08 ]
Добре, буду мати на увазі :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-09-22 23:18:02 ]
Володимире,
Хвиледійно-морське вібратто.
Кул!
А що коли так:
"одне зітхання крил за хриплою піною." - мені видається тоді
с`являється певна двоякість, а значить об`єм...
З повагою,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-22 23:32:25 ]
Може і так, оце приїду і добряче все зважу :)

Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-23 11:50:50 ]
"Тому не прощавай. У пору дощову
торкнися до води, печалями повита,
прошепочи: „- Ти де?” і з краплями: „- Живу”
позбався назавжди від несвободи мита."
= = =
"Зачем дождливых, серых дней,
судьба отмерила с лихвой?
Одна, теперь совсем одна,
И город этот - мне чужой."

"Несвобода мита" - загадка.
Дарувати комусь марну надію, це як вдягнути кайдани.
Дуже цікавий вірш. Не втомливий, перечитую, перечитую... - гарно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-09-23 17:12:46 ]
Отримавши відповідь автора на свої сумніви, я наберуся сміливості спробувати пояснити цю "загадку". Якщо людей пов"язує щось більше, ніж тільки кохання (яке "залежить від біохімії та інших речей, підвладних ентропії"), то навіть після того, як вони переживуть цей етап (звільнення від несвободи мита), залишиться любов - як явище більш високого порядку. Звідси і "не прощавай".

Якщо я помиляюсь, сподіваюсь, автор надасть свою версію ).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-10-20 16:14:41 ]
Так, саме звідси і "не прощавай" - любов, як явище найвищого порядку, тільки поєднує. :)
Кожен може остаточно сплатити своїми вчинками мито несвободи і стати свободним... :)

Дякую, Маріє і Мріє, за увагу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-10-19 16:11:45 ]
Одвічна й незбагненна філософія любові...
"Не треба про любов..." Дійсно, там, де промовляє серце, слова безсилі (на жаль, не пригадую чия це мудрість). З повагою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-10-20 16:09:29 ]
Дякую, Любове, за увагу.