ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2026.03.17 01:48
У розлуці
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Володимир Бойко
2026.03.17 00:30
Довколополітичні думки -11
Російсько українська війна – війна за виживання. Українців – як нації, московитів – як імперії. Мало повернути державність, треба повернути ще й історію. Моральні авторитети черпають своє натхнення із кримінального минулого. Найліпше захищати інт

Ірина Вовк
2026.03.16 23:37
Княжна козацького степу: Шепіт над безоднею (продовження)
– Ти знову дивишся на захід, Тимоше, – її голос був тихим, як шелест шовкової завіси. – Там, де небо стає червоним, наче розлите вино твого батька. Там Молдова... чи там війна? Він не обернувся, але вона відчула, як напружилися його плечі під жупаном. Йо

Ірина Вовк
2026.03.16 19:53
Княжна козацького степу (Багряний етюд у прозі)
«…Їх щастя тривало – як літня гроза, На білеє личенько впала сльоза. Лишилась вдовиця у Рашківській тиші, Де вітер холодний легенди колише. Ні перли коштовні, ні княжий поріг Від лиха і згуби її не вберіг. Розтанули мрії, мов замок з піску, Лишивши

Артур Курдіновський
2026.03.16 18:13
Голоси минулого (великий вінок ронделів)
МАГІСТРАЛ

Давно покрився пилом чорний фрак,
І потьмяніли камінці корони.
Пронизує мовчання телефона,
Вразливий спогад назавжди закляк.

Так важко волю стиснути в кулак,

Борис Костиря
2026.03.16 10:59
Час примирення
Шалені дикі ґедзі не кусають.
Приходить час примирення й добра.
Як зло збиреться у потужні зграї,
Тоді розчахнемо цей світ до дна.

Нас лагідно й покірно сонце пестить.
Минула спека, ніби пекла крик.
Із глибини ті спогади воскреснуть,

Віктор Кучерук
2026.03.16 05:47
* * *
То вітер грається волоссям,
То ясне сонце сліпить зір, -
То дощ іде і скрізь розносить
Шум крапелин, як поговір.
Усе навкруг, як сни, мінливе,
Щедротне надмір і скупе, -
Лише завжди минуле сиве
За мною гониться й сопе...

Євген Федчук
2026.03.15 17:20
За що вбили москалі Павла Першого
В Московії завжди таке бувало:
Коли за владу билися «царі»,
То гинули і ті, хто при дворі,
І ті, що право на престола мали.
А вже, коли на трон хтось усідавсь,
Завжди важлива знайдеться причина,
Чому була убита та людина.
То й «переможець», звісно

С М
2026.03.15 16:33
Цибулинне віко (The Beatles)
Я розповів за Поле Суниць
Де не було реального ніц
Альтернативний плейс я найшов
Де плине будь-ш
Глянь розгорнені тюльпани
Те, чим жиє різне панство
Глянь у віко цибулинне
Я розповів, що морж і я сам – те ж

Ігор Шоха
2026.03.15 16:17
Пам’ятай про бренність сущого
                    І
Ми пасажири. Нас несе Земля
чи то у рай, чи у космічне пекло,
де не буває холодно чи тепло
і де уже була душа моя,
коли перегоріла і воскресла
як его мого первісного я.

Борис Костиря
2026.03.15 11:56
* * *
У сні побачу болісні пророцтва,
Які хотів спалити у вогні,
Тривог і болів, дива і юродства
В мінливій і безмежній глибині.

У сні приходить те, що неможливо,
Химерне, дивне, неземне, із дна
Морів і океанів. Пустотливо

М Менянин
2026.03.15 02:02
яду НІ!
Насичено ядом життя України,
хто поруч чи рядом бере від людини?
хто має підступне бажання очолить
народ цей і далі продовжить неволить?

Кому завдяки не закінчена битва
за щастя в житті і за промені світла?
кому до вподоби подвійні стандарти

Нічия Муза
2026.03.14 21:40
Одинока мелодія Музи
Життя минає, та ніколи
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.

І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,

Ігор Терен
2026.03.14 21:36
Назустріч весні
Минають ночі, і за днями дні,
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.

А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила

Артур Курдіновський
2026.03.14 16:16
Просто сон
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.

Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."

Іван Потьомкін
2026.03.14 13:57
***
Співала самотність про зграйну дружбу. Співала, аж серце злітало з словами І в звуках тремтіло. Здіймалося вище і вище. Як жайворон, висло Та й впало, мов грудка... Нараз обірвалася пісня. На серце людина поклала руку.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Володимир Ляшкевич (1963) / Вірші

 Останнє мито
За мить до розлуки Не тратячи сльози, приймаю майбуття,
відбитку не знайти колишнього прибою.
Ні сліду на піску, де разом ти і я -
одне зітхання крил за хриплою піною.
Не треба слів-прощань. Давай про Ланжерон,
про ціни на вино, а краще про погоду,
лише не про любов, якої і Платон
не відшукав у млі сарматського народу.

Гляди на хвилі вглиб - відбитку й там нема,
далось тобі оте зоріння за собою.
За будь-який „прикид” чесніша хохлома:
птахи і мурава із ніжності халвою.
Де води, й береги, і місячні мости,
де ми з тобою як оракули закону,
куди тепер тобі від мене не плисти,
зусюди заверне до оцього затону.

Такі вже чари скель, і я - обличчя їх -
давно не Одіссей, але сухий ще порох.
У кучерях твоїх допоки не затих,
зіницями горю у неземних просторах.
Не треба про любов... У лавах крижаних,
чи у спекоті дня - за вигинами піній
я чутиму гулкий безмежжя видих-вдих,
що сточує кути моїх огрублих ліній.

А ти для самоти ще надто молода -
для тиші зі сльоти настоянок осінніх,
для шалапутних „ля” останнього дрозда,
і всіх отих нестач субтильностей фамільних.
Тому не прощавай - у пору дощову
торкнися до води, печалями повита,
прошепочи: „- Ти де?” і з краплями: „- Живу”
позбався назавжди́ розгубленості мита.


2010


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-09-17 14:44:03
Переглядів сторінки твору 8385
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.100 / 5.5  (5.201 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.211 / 5.6)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Станси і новостанси
Автор востаннє на сайті 2026.03.11 13:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2010-09-17 17:37:55 ]
а про любов таки треба...
класний вірш.
бо про любов!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-17 17:40:38 ]
...Доброго дня, Володимире. Читаючи ваш твір, слухав записи Пета Мартіно, і відчув у Вашому творі ... джаз, присипаний мотивами шансону... Відчувається досвід, але разом з тим якась втома, і осінь... І, намагаючись не говорити про любов, Ви все ж тут здорово про неї сказали... Вітаю Вас...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2010-09-17 17:49:09 ]
от і я кажу: ВІРШ ПРО ЛЮБОВ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-17 18:17:21 ]
Дякую, Оксано і Вікторе, що прочитали, думаю, що коли йдеться про море і Одіссея на березі, то тут вже все на купу :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-09-17 20:18:45 ]
Друга строфа майже особлива. "Ніжності халва" - цікаво (десь тут іронія?).
Щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-17 20:50:07 ]
Боюся, Іринко, якщо би строфи були повністю особливі, мене ніхто би не зрозумів. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-17 20:52:25 ]
А щодо халви, то на Сході і справді існували деякі цікаві традиції, з нею пов'язані, тобто деякі підтексти, крім основного, тут теж існують, але без снобізму...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-09-17 20:29:06 ]
У спеку і мороз, у пору дощову
Завмерле на вустах стосильне "Я ЖИВУ!"
Крізь всі світи облуд прорветься аж до зір,
Щоби вернуть назад й колись сказати - "ВІР!"
Тій згубленій душі, що в холод і дощі,
І в теплий день ясний стояла на межі -
Своя серед чужих, чужа серед своїх...
Лише б цей заклик "ВІР!" ніколи в нас не стих!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-17 21:45:12 ]
Мене сподвигли на цю поетичну спробу слова Марієчки Кореновської, а вас, ось, я, - така круговерть у нас :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-18 00:30:13 ]
Оракули закону вільні від мита любові - цікава, повчальна думка, Володимире! Це те, до чого мій ЛГ наближається.
Згадалася кінцівка анекдоту, де є філософський підхід до любові: є чим, є з ким, є де, а навіщо?!
Дякую, вірш наштовхує на життєві роздуми.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-21 10:38:44 ]
Вітаю! :)
Не від мита любові, від мита несвободи, думаю саме до свободи ваш герой, Ярославе, йде. А "навіщо" - закладене у наше індивідуальне відчуття "щастя"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-09-20 15:14:28 ]
Між "Тому не прощавай" і "позбався назавжди від несвободи мита" існує певне протиріччя, мені здається. З іншого боку, це виправдано з огляду на суперечливі почуття, якими пронизаний весь вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-21 10:52:33 ]
Зрештою всі протиріччя, як на мене, мають свою висоту вирішення, мені хотілося досягнути у цьому тексті такої висоти.

Дякую за увагу, Мріє. У зауваженому вами, однак не бачу особливого протиріччя - між свободою і любов'ю схоже стільки ж протиріч, як між Духом і Сутністю Божими, бо ж ці атрибути даровані нам Звище, і в тій мірі, в якій ми їх для себе відкриваємо, чи не так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-09-21 11:15:15 ]
Так, про висоту вирішення згодна.

Щодо свободи і любові. Любов - це вже певна несвобода, але бажана нами. Взагалі будь-яке людське почуття - вже несвобода. І це чудово, нмд, бо абсолютно "свободні" тільки неживі. Але ж їх ці даровані атрибути вже не стосуються, чи не так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-21 11:27:01 ]
Дорога Мріє, це модерністські погляди, і навряд чи я зможу з вами дискутувати на території модернізму. Я туди не ходок. :)
Любов, за класичними традиціями (а інших сталих традицій наразі не існує) - це атрибут Божий, як і Свобода і Творчість, і на відміну від кохання, не залежить ні від біохімії, ні від цивілізаційних речей, тобто явищ нижчого порядку, підвладних ентропії.
Та я вже змучився розмовляти на цю тему з тими, хто думає інакше, думайте, як хочете, лише майте на увазі, що традиційно "свобода", "любов", "творчість" і "Бог" - майже синоніми.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-09-21 11:37:08 ]
Добре, буду мати на увазі :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-09-22 23:18:02 ]
Володимире,
Хвиледійно-морське вібратто.
Кул!
А що коли так:
"одне зітхання крил за хриплою піною." - мені видається тоді
с`являється певна двоякість, а значить об`єм...
З повагою,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-09-22 23:32:25 ]
Може і так, оце приїду і добряче все зважу :)

Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-23 11:50:50 ]
"Тому не прощавай. У пору дощову
торкнися до води, печалями повита,
прошепочи: „- Ти де?” і з краплями: „- Живу”
позбався назавжди від несвободи мита."
= = =
"Зачем дождливых, серых дней,
судьба отмерила с лихвой?
Одна, теперь совсем одна,
И город этот - мне чужой."

"Несвобода мита" - загадка.
Дарувати комусь марну надію, це як вдягнути кайдани.
Дуже цікавий вірш. Не втомливий, перечитую, перечитую... - гарно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-09-23 17:12:46 ]
Отримавши відповідь автора на свої сумніви, я наберуся сміливості спробувати пояснити цю "загадку". Якщо людей пов"язує щось більше, ніж тільки кохання (яке "залежить від біохімії та інших речей, підвладних ентропії"), то навіть після того, як вони переживуть цей етап (звільнення від несвободи мита), залишиться любов - як явище більш високого порядку. Звідси і "не прощавай".

Якщо я помиляюсь, сподіваюсь, автор надасть свою версію ).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-10-20 16:14:41 ]
Так, саме звідси і "не прощавай" - любов, як явище найвищого порядку, тільки поєднує. :)
Кожен може остаточно сплатити своїми вчинками мито несвободи і стати свободним... :)

Дякую, Маріє і Мріє, за увагу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-10-19 16:11:45 ]
Одвічна й незбагненна філософія любові...
"Не треба про любов..." Дійсно, там, де промовляє серце, слова безсилі (на жаль, не пригадую чия це мудрість). З повагою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-10-20 16:09:29 ]
Дякую, Любове, за увагу.