Дякую, Любо. Та надихнуло оце, а на коментарі як глянула, то не знаю, як і видихнути... Навіть про головний біль з приводу чогось грипоподібного забула...

Дякую, Іване. Здається, у емоційному сприйнятті світу у нас ледь не ідеальне взаєморозуміння.:)

Останні рядки я не став корегувати, бо не зовсім зрозумів, що саме хотіла сказати авторка. Адже в останніх рядках має бути квінтессенція вірша.
Чекаємо відповіді Тані.

Дякую, шановна Адміністрація, за такий розлогий і обґрунтований коментар. Моя відповідь ні в якому разі не є відстоюванням своєї точки зору, просто, так би мовити, «роздуми вголос», щоб визначитись, що далі робити, бо, чесно кажучи, зараз у трошки розгубленому стані. Тож піду по порядку.
«Тяжіння гіршає» - звісно, сила тяжіння, як фізичне явище, може бути більшою чи меншою. І у межах досить замкнутих систем, як от сонячна, сили тяжіння мають відносно мало змінні величини. Але Всесвіт має свою структуру, всі об’єкти у ньому не можуть не мати сил, що їх пов’язують, змушують їх тяжіти одне до одного, і це не обов’язково сила тяжіння однієї маси до іншої, бо чи на тому ми рівні, щоб усе прорахувати і зрозуміти – то відносно тих сил – вони погіршуються чи зменшуються з відстанню? А якщо розуміти тяжіння по аналогії з людьми, у котрих зв'язок між собою з відстанню та часом може погіршуватись, а то й зникати? А гравітація із збільшенням відстані діє гірше, то чому неможливо у далеко не науковому випадку сказати, що вона погіршилась? Виходячи з таких думок я ризикнула замінити «меншає» на «гіршає» в угоду римі. Чи це, усе ж таки, виглядає геть неправильно?
«У ті(м м)ороці» - так, не добре, можна було б написати «серед мороку», але мені хотілось підкреслити, що «темінь» і «морок» - тут одне і те ж, бо, з моєї точки зору, ці слова не тотожні і мають різне емоційне забарвлення. То що обрати?
Чому «планета загубилася» і для кого загубилася… З огляду на те, що наше розуміння Всесвіту є обмеженим колом у просторі непізнаного – чи можемо ми назвати точну адресу своєї планети у цьому Всесвіті? Чи не схожі ми на дитину, котра знає своє прізвище, номер квартири і будинку, але не знає назви вулиці і міста? І, зважаючи на розмір Всесвіту, чи легко іншому, подібному до нас, розуму, знайти нашу планету? То чим не загубились ми у Всесвіті, наче мала дитина у чужому місті?
«Меркнуть німби» - так, світло не зникає у мороці, але хто сказав, що йдеться про зникнення світла? Йдеться усього лиш про оптичне сприйняття джерела світла при збільшенні відстані до нього. Те ж саме і з «темінню», котра пронизана світловими хвилями, і то ще питання, яке співвідношення світлових хвиль і того, що вчені називають «темною матерією», але людське око з поверхні планети сприймає зорі, як невизначену кількість світлого на темному тлі, а не навпаки… Крім того, про повну темінь і не йшлося.
Вам не подобається «вклонилася до землі золотому турові» - мені теж не подобається. Але грошовими та майновими відношеннями просякнуте все, навіть (чи насамперед?) діяльність релігійних установ. І як би хто до цього не ставився, але і держави, і люди захищають свої майнові інтереси, бо хоч «не хлібом єдиним», але і Святим Духом не те що прості смертні, а й релігійні діячі поки що обходитись не навчились.
І різного роду банки охоплюють все більше і більше сфер впливу навіть не на пересічних землян, а на життя країн і планети в цілому. А тепер порівняємо кількість задіяних у майнових відношеннях… ні, навіть не так – тільки кількість тих, кого ці майнові відношення, м’яко кажучи, тицьнули носом в землю, і тих, хто ніяк до тих майнових відношень не причетний і вклоняється до землі лишень виявляючи найбільшу повагу до Творця… Раса – це маса, більшість, а не окремі, хай і найкращі її представники… То хіба ж я погрішила проти істини? Звичайно, можна докинути, що не все так однозначно - то так, не однозначно, бо «побудовано світ на експорті світла й темряви», у всіх можливих значеннях… Ось все це, мабуть, я і намагалась вкласти у свій твір. Вдалось, чи ні – не мені судити… Для мене питання залишається відкритим, бо одне – те що я намагалась зробити, і зовсім інше - що мені вдалось. Усе ж таки я не астроном і не філософ, просто спробувала передати своє бачення, як звичайної людини…

Вираз "звичайна людина" - це штамп, його краще позбутися. Бо звичайну людину зробив звичайний Бог?

Найкраще залишити Богові вирішувати - став людиною "той-то чи той-то", чи ні.

Але Діоген був би щасливий, після ваших слів, Тетянко.
Підбіг би до вас удень зі смолоскипом (він так шукав людей) і зачарувався! Останнє без жодних сумнівів!

Сашо, я тебе поважаю і дуже ціную твою думку (ти вмієш те, чого не вмію я – дивитись на світ з кращого, світлого боку), але ж я завжди віддаю перевагу вкладеним у твір емоціям, а не красі звучання мовного потоку. Твій варіант дещо втрачає з того, що я намагалась у нього вкласти. Звичайно, досягти ідеалу – рожева мрія кожного, хто береться хоч якусь дрібничку створити, але, з огляду на власну далекість до ідеальних гармоній світу, здебільш доводиться обирати, чому віддати перевагу… Певна річ, я буду ще думати, порівнювати...

Шановний пане Михайле, я дуже прошу Вас у майбутньому утримуватись від подібних заяв під моїми творами, бо вони викликають у мене негативні емоції, а Ви, сподіваюсь, мали на меті дещо інше… Вибачте…

Патарочко, будь ласка, не псуй дружніх відносин, я так не люблю занадто великих похвал у свою адресу... А щодо золотого тура, то справді, хоч як він нас до землі гне, а душа противиться...

Дякую, Маріє. Я над тим "гіршає" ще при написанні морочилась-морочилась, та кеби не вистачило таки викрутитись. Може, пізніше щось надумаю. А якщо я напишу золотого тура з великої, то навіть знаю від кого і за що мені дістанеться. :)Та й не хочеться мені його з великої писати - це наче визнати його право на поклоніння, а я інколи думаю, що людство пішло не по тому шляху розвитку...

Людство кланяється золотому тільцю, а Тур - божество з дохристиянських часів, уособлення сили, хоробрості... а у весільних обрядових піснях з давен-давен - тур і туриця - молодий і молода... а ще - тур наш тотем... тож я під іншим кутом прочитала...

Дякую за не байдужий коментар,Марійко. Здається, ніде не вказано, якої породи був той золотий тілець, що уособив собою злу владу грошей, а оскільки тури є родоначальниками домашньої худоби, то я і припустила можливість того, що золотий тілець є туром. Більшість більш давніх за християнство релігій пов’язують з образом бика життєдайні небесні сили. А таки добре було б написати з великої, і сказати, що то символ, наприклад, сонячної енергії, або не менш вагомого у природі дощу - та, на жаль, це було б неправдою, бо не вміємо ми цінувати природу так, як наші далекі пращури у ті часи, коли вони наділяли навколишній світ або рівним з собою, або навіть більшим правом на життя. Зараз мало хто пам’ятає про тотеми предків, а золотого тільця знають всі, тому, мабуть, залишу, як є…

Так, Тетяно, звичайно, Ви вирішуєте і внесли приміточку як прочитувати "золотому туру". Та все ж, шкода мені нашого Золотого Тура, який отримав тут невластиве йому і надане Тільцю значно пізніше забарвлення масової свідомості ...
Хоча, останні рядки можуть прочитуватися (і я їх одразу так і прочитала) у разі відмови від трактування Золотого Тура як золотого тільця, на мій погляд, значно глибше - ми, древня нація, що мали тотемом Золотого Тура, розгубили себе і забули, якими є ми насправді... - я це читала саме так... - і в цьому також зараз наша проблема. Такі мої роздуми по темі Вашого вірша.
Доброго Нового Року і наснаги!

Пані Маріє, давайте радіти, що ми українці, а не різно-грізні слов'янські племена, деякі з них практикували, кажуть, канібалізм ще до 1000 року від Р.Х. Як на мене, схоже на фактаж, особливо судячи з того, як ми полюбляємо їсти один одного. :(

А найдревніша, відома мені формула щодо Священного Бика, звучить так "Абра-кад-абра" :)
Що перекладають як сонячний кругообіг "Бик-єдиносяйний -Бик". :)

Я не проти, шановна Редакціє Майстерень. Радіймо!
Доброго Нового Року і наснаги!