ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.04.24 13:03
Осінній листок
Листок осінній скроні посріблить
І передчасним снігом увінчає.
Тоді пізнаємо урочу мить,
Коли зима замислиться про щастя.

Листок осінній спопелить слова
Облуди й фальшу, злоби і безумства,
Торкнувшись потаємного єства

Сергій Губерначук
2026.04.24 11:26
Він вибухнув…
Він вибухнув,..
пустивши білу кров
по тілу двадцять першого століття.

4 квітня 1989 р., Київ

Тетяна Левицька
2026.04.24 10:46
В мушлі
Не жаліла себе ніколи,
піклувалась завжди про інших.
А тепер, не збагну відколи,
я розраду знайшла у віршах.
Та мені не достаюньо цього,
щоб щасливою почуватись.
Сонце соняхом за порогом
зазирає в мою кімнату.

Юрій Гундарів
2026.04.24 09:44
Як написати рецензію?
Звичайно, такий відгук свідчить про щире бажання його автора знайти ключик від серця того чи тієї, хто може допомогти стати членом якоїсь творчої спілки, видати власну збірку за рахунок видавництва, зрештою, стати лавреатом… А якщо не зможе, ось тоді можн

Іван Потьомкін
2026.04.24 08:16
***
А є ж і без слів пісні...
Слова їх заблудилися в дорозі
і бозна, чи до голосу дійдуть.
...А є ж і суцвіття слів,
котрі несуть в собі мелодію.
І з-поміж бідних той найбідніший,
в чиєму серці не звучить вона,
аби розрадить в мить найгіршу.

Віктор Кучерук
2026.04.24 05:50
* * *
Знову в грудях б'ються хвилі
Потаємних почуттів, -
Знову в серці дух і сила
Вічних мрій і кращих слів.
Знов, закоханий по вуха,
Вірю в сяючу зорю
І вином не повню кухоль,
І знедавна не курю.

Охмуд Песецький
2026.04.23 22:07
Поділення
Крізь версти юності - до зрілості й сивин,
Буває, йду собі, як нелюдим,
Долаючи життя природний плин,
І не ловлю нічого і ні з ким.

Коханням ділячись, його я не ділив,
А щиро поділяв - і вистачало.
І стільки розливав, що мій полив

Володимир Невесенко
2026.04.23 21:42
Ти не прийшла
Ти не прийшла...
А я чекав тебе.
Я стільки усього хотів сказати...
Стьмяніло швидко небо голубе
і дощ почав холодний накрапати.

Та я чекав.
Вслухався в голоси,

хома дідим
2026.04.23 21:20
* 52 *
вивчав місцеву фауну і флору
захоплювався краєвидами
хотів
закохувався ще у неповторне
і просльозився декілька разів
о донно анна
потяг порух промах
що вірші незатійливі мої

Євген Федчук
2026.04.23 21:13
* * *
Волоколамський Йосиф вивів строго
Про царство колись бачення своє:
«Понєже влада царська є від Бога,
То й цар тому богоподібний є».
Тож, що хотів, той цар - те міг робити.
Йому не було суду на землі:
Міг мордувати або просто вбити.
То з легкістю с

Іван Потьомкін
2026.04.23 19:09
Якби красі ще й довголіття
Я й замолоду не відзначавсь красою.
Тож і на старості не скаржусь на літа:
Не так вони погарцювали на моїм обличчі.
А от як бачу тих, з ким і стоять колись не личило,
Туга такою млостю серце огорта,
Немовби хтось знічев’я замахнувсь косою.
Крізь зем

Костянтин Ватульов
2026.04.23 18:48
Не мовчи
Мовчазні твої губи до біса приємні та трохи вологі,
А сьогодні всю ніч виявляються кволі і як неживі.
Подивися, дукач, мов останні години нам очі мозолить.
Подивися, вже моститься вітер бешкетний до крони тополі.
І крізь темінь світанок пускає на не

Ігор Терен
2026.04.23 17:39
Про незмінне і незамінне
                    І
Як за весною прийде літо,
так за війною буде мир.
Який не є орієнтир,
навіщо зайве ворожити,
чи то відкине кінь копита,
чи ноги простягне емір.
Гадай на гущу і на карти,

С М
2026.04.23 13:00
Поплач, гітаро, собі (The Beatles)
І поки любов уві всіх почиває
Моя гітаро, плач собі
І поки підлога метіння чекає
Поплач, гітаро, собі

Чом не підкажуть вам спосіб жоден
Свою відкрити любов
Чом інші вами керують знову

Борис Костиря
2026.04.23 12:49
* * *
Впадаєш в сон, як у нову затоку
І виринаєш неводом без риб,
Бажаючи поринути углиб
Й довіритись вселенському потоку.

На мілину тривожну і безплідну
Ти напливаєш у старім човні.
І тільки на жаданій глибині

Тетяна Левицька
2026.04.23 10:35
Порох жалів
Дорогі коліжанки, не тіште мене,
не сушіть мої сльози жагучі.
І любов, і зажура колись промайне,
кане каменем в урвищі кручі.

Я не знаю, коли ті печалі пройдуть —
сильна жінка теж інколи плаче.
На порозі моїм розплескалася ртуть —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Осінь (1979) / Вірші

 Здолаю відстань
Залишились підказки – нечутні, легкі сліди
У весняних калюжах, на росах у конюшині,
В тополиному пусі обабіч шляху. Один
Ти пішов надвечір’ям в ясній сутінковій сині.

Дожену, перестріну! У мене ж стонадцять сил!
Розливається полем очей твоїх мудрий спокій.
За мовчання, байдужість, за осуд мене прости.
Бути поряд хотіла… – Завжди не ставало кроку.

Полетів… Невагомо. Розвіяв кульбабам чуб,
Як мене вчив – рожево – розвів аквареллю захід,
Вже за обрієм десь запалив межи зір свічу.
В мене крила лелечі...! – Завжди не ставало змаху.

Наче вузлик на згадку – шумить твій розлогий сад,
Вишні-шпанки у кронах, як жар, червоніють знову.
Ріки часу ніколи, на жаль, не течуть назад,
Та я спробую, тату, цю відстань здолати словом.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Василь Кузан 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Олександр Христенко 5.5 Майстер-клас / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-06-15 13:13:00
Переглядів сторінки твору 8561
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.048 / 5.83  (4.933 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.156 / 6  (4.976 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.720
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.11.01 11:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-06-15 13:42:36 ]
Душевно і щемно. Дуже гарно, Оленочко, пишете. Ніжно. Захоплена.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-15 14:45:37 ]
Дякую, Аделенько. За тепло, за вміння почути і відчути. Щиро. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-06-15 13:50:32 ]
Чудоао, Оленко!
Так щиро і віддано...
Останній рядок, як на мене,не досить виразним вийшов. Може, так:
"Ріки часу ніколи, нажаль, не течуть назад,
Але ти залишаєшся, тату, в мені
безстроково."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-15 14:55:01 ]
Привіт, Олександре, як я за вами скучила! :)

А останній рядок..., я розумію, що любов не мине, але біль притихне. А поки розмовляю з портретом, і взагалі... розмовляю.

Дякую, друже.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-06-15 13:55:29 ]
Рідна моя Осінько, привіт! Прочитала. Спершу думала, шо вірш коханому, але останній куплет все ж таки не розчарував. Як завжди, натхненно і ніжно! Добре, що в житті є такі люди, котрі вчать малювати захід рожевою аквареллю, пам’ятати щасливі миті і жити ними, не забувати.
У тебе в текст закралася одруківочка. На жаль - розділи. Я тебе люблю за те, що ти є така вся сонячна і світла! Цьом-цьом!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-15 15:05:17 ]
Привіт, ріднесенька! Маріашечко, ти мені теж, як сонячна струна - дзвінка, ніжна, чуттєва.

Мама переконує, що всі наші з сестрою здібності - від тата: і акварелі, і степові крила, і художнє сприйняття світу, і невгамовна енергія. Я йому вдячна!

Цілую тебе навзаєм!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-06-15 14:03:09 ]
Перш за все хочу щиро подякувати за цей вірш, пані Олено. Дуже близьке мені, невигойне, незнищенне...
Лише кілька дрібних моментів, на які пропоную звернути увагу ( на Ваш розсуд, звісно):
дванадцять (замислюєшся - чому саме 12, і підсвідомо розумієш, що це надто мало у всій силі цього вірша) - може, стонадцять?

"Рожевим" - як на мене, це слово стосовно "аквареллю" не в тому відмінку, хоча воно й відокремлене (все одно проситься "кольром").
Тому краще сказати так, нмсд:

"Як мене вчив - рожево - розвів аквареллю захід".
(не впевнена щодо "розвів" у цьому значенні: розбавив швидше)
До речі - чудовий образ, як і "розвіяв кульбабам чуб". Просто прекрасно!
І так захотілось "здолати відстань"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-15 15:19:22 ]
Дуже дякую вам, Любо, за такі дорогі поради. :)

Ми, люди, неначе ті дерева - чим тісніше, тим більше зростаємося корінням. Приходить час, і тоненькі корінці рвуться з болем (як мені зараз: он светрик у куточку, он запальничка, шматочок нез'їденої шоколадки). Але рветься тільки тоненьке, те, що підвладне часу. А товсте коріння, любов, дружба - це назавжди, як говорить Олександр - безстроково. Незнищенне :)
Це так я спочатку собі пояснювала, а зараз просто у це вірю.

Ще раз щиро вам дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-06-15 14:38:54 ]
Просто прекрасно! Настільки довірливий тон, що віриш кожному слову.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-15 15:25:35 ]
Дякую вам, Василю, за таку високу оцінку! За віру і довіру! Ціную.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-15 14:51:17 ]
мені надзвичайно подобаютьтся вірші, коли первісні відчуття читача змінюються в останній строфі, де одночасно відбувається кульмінація і розвязка твору. Сподобалось і підтримую шановну пані Любов Бенедишин.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-15 15:35:19 ]
Вдячна, Костянтине, що читаєте. Надзвичайно приємно! Старатимуся для вас! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-15 15:30:28 ]
Я вже читала з виправленнями за Любиними порадами. Ледь дочитала, своє накотило... Ми не безтатченки, Оленко, бо вони з нами довіку. Дякую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-15 15:46:30 ]
Угу... Дякую, Патарочко.

А ще, хочеться вірити, що і ми з ними. Що цей діалог двосторонній і вони знають, як ми їх любимо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-06-15 17:32:17 ]
Ріки взагалі ніколи не течуть назад - за своєї волі.
І словами ці ріки теж навряд здолаєш. Хіба що пам"яттю.
Щемний вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-17 15:34:08 ]
Я подумаю ще над цим рядком, он і Редакція радить, та й сама відчуваю, що більше змісту потрібно.

Любо, а раптом можна... словами? Як і думкою, як і спогадом, як молитвою...

Дякую щиро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-06-17 19:23:31 ]
Хотіла б я з Вами погодитись, Олено... Але ж відомо "скільки не кажи "халва", солодше в роті не стане". Втім, смак халви можна собі уявити, можно його не забувати, пригадувати.
Дорогих серцю людей охороняють не наші слова. Хоча і вони багато значать, але скоріше для нас самих.
У рік свої закони. Не нам їх змінювати. Ми їх можемо тільки прийняти. Або ні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-06-16 14:29:31 ]
Дуже і дуже, як на мене...
Живе...

Оленочко, можливо трішки точніше "межи зір запалив"?

Можливо, "і нехай ріки часу не в силі вести назад",
"долати"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-17 15:58:22 ]
Живе. Ціна живого зависока. Але ж це і закони із своїм глибоким, і я впевнена - єдиноправильним змістом.

Вдячна порадам і підказкам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-06-16 15:58:27 ]
Не знаю, почему, но мой взгляд выхватывает рифмы. А они великолепны, и это не столько рифмы как ассонансы и аллитерации.
К отметке совершенно справедливо выставленной Редакцией, добавить больше нечего - разве что овации.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-17 16:26:55 ]
Алексий, знаете, критику проще слушать, чем высокую похвалу. :) Даже как ответить не знаю. - Благодарю!

Заметила, что умеете вы (и чаще всего по делу) так… колючек акациевых положить, травушкой поверх посыпать – кто смотрит – гладенько, ровненько, а сядет – да и покалывает. И не всяк рад этому, да каждый заметит – есть, значит, куда расти, куда стремиться. :)

А я вот сейчас все и так по траве, и эдак – не колет! Наверное искренне. - Приятно.

И за урок познаварельный спасибо, за ассонансы и аллитерации – мелодию в повторении гласных и согласных. Век живи – век учись!

Не простой вы «мужик с Невы», ой не простой! – Интересно! :)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2011-06-17 17:03:36 ]
Ну вірш все має про це вже тут написано. Дуже цікаво закінчили, рими образи - все чудово. Більше того - Священні почуття, Золоті слова...
Єдине що мені заважало перейнятись емоційно в повній мірі - сезонна мішанина

"У весняних калюжах, на росах у конюшині,
В тополиному пусі обабіч шляху."

тополі пухом кидають далеко після кульбаб...

Дивно що Констянтин Мордатенко цього не помітив ))

Про те може я щось не дозрозуміла, тоді вибачте.
Рада знайомству.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-07-08 16:57:23 ]
Юль, ті сліди усесезонні. Стежечки по всьому подвір'ї між снігових заметів, саморобні дерев'яні меблі, малюнки...

Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-11 16:35:14 ]
Славний вірш. Справжній. Утім, по-українськи у Вас виходить напрочуд органічно, а російською якось наче "літературно".

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-07-12 08:48:09 ]
:) Літературно - це як повинно бути, правильно, а органічно - як відчуваєш, щиро. Так? Ну то тоді це не моя заслуга, це наша мова така - справжня! Дякую за те, що вмієте відчути.