ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій СергійКо
2025.10.23 13:27
Болюча байка
Ну нащо їм ділити простір?
Удав внизу, Лелека зверху.
За їжею не треба в чергу.
Та несподівано – як постріл –
Страшна лунає лісом звістка,
Що на галявині Лелеку
Удав прийняв за небезпеку,
Схопив і душить «терористку».

С М
2025.10.23 10:29
rejoyce (Jefferson Airplane)
Хімія змін – променем лазера –
Твій бурштиновий стоп-сигнал
Збуди тпло
Дай побачити як ти переходиш
Із усмішкою – до кімнати
І поселяєшся мені у думках

О забагато тебе

Микола Дудар
2025.10.23 10:20
П''ять відсотків...
П’ять відсотків позитиву…
Ну а ті, що у повітрі,
Переродяться на ксиву
І пірнуть у харакірій?!
П’ять відсотків… а де решта,
У якій вони одежі?
Може знов змінили мешти,
Щоб піти за світла межі?

Світлана Пирогова
2025.10.23 09:26
Хіба мені навішаєш раби хомут?
Не сумнівався в унікальності своїй,
Немов вулкан розлись гавайський спритний,
Ти лавою по тілу до тендітних вій,
І очі видавали ненаситність.

А чи спроможна вирватись з гарячих пут,
Коли вогнем пашіло сильно тіло.
- Хіба мені навішаєш раби хомут?

Віктор Кучерук
2025.10.23 06:14
* * *
Призабулися дати, події, місця,
В темноті забуття розчинилось минуле, -
Лиш надіям на краще немає кінця
І вуста сьогодення нічим не замкнуло.
Непривітно стрічає світання мене,
Синє небо ясниться в промінні й щезає, -
То димами пропахчений вітер вій

Тетяна Левицька
2025.10.22 22:21
Між нами
Світ спускає собак,
старість дихає в спину.
Ти без мене ніяк,
я без тебе загину.

Кажуть, що лиходій
на чуже зазіхає,
та мені лиш одній

Борис Костиря
2025.10.22 21:52
Розпорошеність свідомості
Свідомість розпадається
на частинки. Вона
анігілюється. Свідомість
стає окремими свідомостями,
окремими світами,
відіованими один від одного.
Так розпадається
особистість, так розпадається

Сергій СергійКо
2025.10.22 17:22
Вільні козацькі дрони
Наші вільні козацькі дрони –
Це і шаблі, і наші очі.
Захищають життя й кордони
Від до наших скарбів охочих.

Їм не схибити при потребі.
Наші вільні козацькі дрони
Під землею, у морі, в небі

Артур Сіренко
2025.10.22 15:49
Краплі бузкового меду
Так я пам’ятав:
Падолист-спудей
Мандрує в кам’яну Сорбонну
Битою стежкою чорних вагантів:
Замість богемської лютні
У нього в хатині-келії
Платанова дошка
(Приємно до неї тулитися –

Сергій Губерначук
2025.10.22 13:09
Голова…
Голова.
Багатокутник відображень.
Утроба релігій
і символ
якоїсь причетності.
Намалюю античну голову,
і чи я знатиму, що в ній?
було

Іван Потьомкін
2025.10.22 12:10
орфей
Ну як перекричать тисячоліття?
Яким гінцем переказать Орфею,
Що Еврідіка – тільки пам”ять?
Та перша ніч, ніч на подружнім ложі,
Ті сплетені тіла, ті губи-нерозрив,
Той скрик в нічному безгомінні,
Де слово – подув, а не смисл,-
Теж тільки пам”ять.

Віктор Кучерук
2025.10.22 09:35
* * *
Замовкло все поволі і повсюди, -
І згусла темінь оповила двір,
Немов сорочка незасмаглі груди,
Або туман глибокий шумний бір.
Посохлим листям протяги пропахлі
Тягнулися від вікон до дверей,
І десь у сінях тихнули та чахли,
Лиш прілості лишався дов

Борис Костиря
2025.10.21 22:02
Вигнанець
Наш вигнанець поїхав в далеку дорогу,
Подолавши свою вікову німоту,
Подолавши спокуту, долаючи втому
І ковтнувши цикуту прощання в саду.

У далеку Словенію привиди гнали,
Гнали люті Малюти із давніх часів.
Вони мозок згубили і пам'ять приспал

Леся Горова
2025.10.21 21:58
Імаго
Те, що в рядок упало
все важче й важче.
Там, де плелась мережка,
там діри, діри.
Ниток міцних шовкових
не стало, а чи
Висохли фарби, струни
провисли в ліри?

Сергій СергійКо
2025.10.21 21:37
Страждає небо
Страждає небо, згадуючи літо,
Ховаючи в імлу скорботний абрис.
Не в змозі незворотнє зрозуміти –
Не здатне зараз.

Я згоден з ним, ми з небом однодумці.
У краплях з неба потопають мрії,
У рими не шикуються по струнці –

Олена Побийголод
2025.10.21 21:01
Пустомедія
Сценка із життя

(Гола сцена. Біля правої куліси стирчить прапорець для гольфу з прапором США.
Поряд – приміряється клюшкою до удару (у бік залу) Великий Американський Президент. Він у туфлях, костюмі, сорочці та краватці.
З лівої куліси виходить Верх
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Осінь (1979) / Вірші

 Здолаю відстань
Залишились підказки – нечутні, легкі сліди
У весняних калюжах, на росах у конюшині,
В тополиному пусі обабіч шляху. Один
Ти пішов надвечір’ям в ясній сутінковій сині.

Дожену, перестріну! У мене ж стонадцять сил!
Розливається полем очей твоїх мудрий спокій.
За мовчання, байдужість, за осуд мене прости.
Бути поряд хотіла… – Завжди не ставало кроку.

Полетів… Невагомо. Розвіяв кульбабам чуб,
Як мене вчив – рожево – розвів аквареллю захід,
Вже за обрієм десь запалив межи зір свічу.
В мене крила лелечі...! – Завжди не ставало змаху.

Наче вузлик на згадку – шумить твій розлогий сад,
Вишні-шпанки у кронах, як жар, червоніють знову.
Ріки часу ніколи, на жаль, не течуть назад,
Та я спробую, тату, цю відстань здолати словом.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Василь Кузан 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Олександр Христенко 5.5 Майстер-клас / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-06-15 13:13:00
Переглядів сторінки твору 8196
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.048 / 5.83  (4.934 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.156 / 6  (4.976 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.720
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.11.01 11:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-06-15 13:42:36 ]
Душевно і щемно. Дуже гарно, Оленочко, пишете. Ніжно. Захоплена.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-15 14:45:37 ]
Дякую, Аделенько. За тепло, за вміння почути і відчути. Щиро. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-06-15 13:50:32 ]
Чудоао, Оленко!
Так щиро і віддано...
Останній рядок, як на мене,не досить виразним вийшов. Може, так:
"Ріки часу ніколи, нажаль, не течуть назад,
Але ти залишаєшся, тату, в мені
безстроково."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-15 14:55:01 ]
Привіт, Олександре, як я за вами скучила! :)

А останній рядок..., я розумію, що любов не мине, але біль притихне. А поки розмовляю з портретом, і взагалі... розмовляю.

Дякую, друже.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-06-15 13:55:29 ]
Рідна моя Осінько, привіт! Прочитала. Спершу думала, шо вірш коханому, але останній куплет все ж таки не розчарував. Як завжди, натхненно і ніжно! Добре, що в житті є такі люди, котрі вчать малювати захід рожевою аквареллю, пам’ятати щасливі миті і жити ними, не забувати.
У тебе в текст закралася одруківочка. На жаль - розділи. Я тебе люблю за те, що ти є така вся сонячна і світла! Цьом-цьом!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-15 15:05:17 ]
Привіт, ріднесенька! Маріашечко, ти мені теж, як сонячна струна - дзвінка, ніжна, чуттєва.

Мама переконує, що всі наші з сестрою здібності - від тата: і акварелі, і степові крила, і художнє сприйняття світу, і невгамовна енергія. Я йому вдячна!

Цілую тебе навзаєм!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-06-15 14:03:09 ]
Перш за все хочу щиро подякувати за цей вірш, пані Олено. Дуже близьке мені, невигойне, незнищенне...
Лише кілька дрібних моментів, на які пропоную звернути увагу ( на Ваш розсуд, звісно):
дванадцять (замислюєшся - чому саме 12, і підсвідомо розумієш, що це надто мало у всій силі цього вірша) - може, стонадцять?

"Рожевим" - як на мене, це слово стосовно "аквареллю" не в тому відмінку, хоча воно й відокремлене (все одно проситься "кольром").
Тому краще сказати так, нмсд:

"Як мене вчив - рожево - розвів аквареллю захід".
(не впевнена щодо "розвів" у цьому значенні: розбавив швидше)
До речі - чудовий образ, як і "розвіяв кульбабам чуб". Просто прекрасно!
І так захотілось "здолати відстань"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-15 15:19:22 ]
Дуже дякую вам, Любо, за такі дорогі поради. :)

Ми, люди, неначе ті дерева - чим тісніше, тим більше зростаємося корінням. Приходить час, і тоненькі корінці рвуться з болем (як мені зараз: он светрик у куточку, он запальничка, шматочок нез'їденої шоколадки). Але рветься тільки тоненьке, те, що підвладне часу. А товсте коріння, любов, дружба - це назавжди, як говорить Олександр - безстроково. Незнищенне :)
Це так я спочатку собі пояснювала, а зараз просто у це вірю.

Ще раз щиро вам дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-06-15 14:38:54 ]
Просто прекрасно! Настільки довірливий тон, що віриш кожному слову.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-15 15:25:35 ]
Дякую вам, Василю, за таку високу оцінку! За віру і довіру! Ціную.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-15 14:51:17 ]
мені надзвичайно подобаютьтся вірші, коли первісні відчуття читача змінюються в останній строфі, де одночасно відбувається кульмінація і розвязка твору. Сподобалось і підтримую шановну пані Любов Бенедишин.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-15 15:35:19 ]
Вдячна, Костянтине, що читаєте. Надзвичайно приємно! Старатимуся для вас! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-15 15:30:28 ]
Я вже читала з виправленнями за Любиними порадами. Ледь дочитала, своє накотило... Ми не безтатченки, Оленко, бо вони з нами довіку. Дякую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-15 15:46:30 ]
Угу... Дякую, Патарочко.

А ще, хочеться вірити, що і ми з ними. Що цей діалог двосторонній і вони знають, як ми їх любимо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-06-15 17:32:17 ]
Ріки взагалі ніколи не течуть назад - за своєї волі.
І словами ці ріки теж навряд здолаєш. Хіба що пам"яттю.
Щемний вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-17 15:34:08 ]
Я подумаю ще над цим рядком, он і Редакція радить, та й сама відчуваю, що більше змісту потрібно.

Любо, а раптом можна... словами? Як і думкою, як і спогадом, як молитвою...

Дякую щиро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-06-17 19:23:31 ]
Хотіла б я з Вами погодитись, Олено... Але ж відомо "скільки не кажи "халва", солодше в роті не стане". Втім, смак халви можна собі уявити, можно його не забувати, пригадувати.
Дорогих серцю людей охороняють не наші слова. Хоча і вони багато значать, але скоріше для нас самих.
У рік свої закони. Не нам їх змінювати. Ми їх можемо тільки прийняти. Або ні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-06-16 14:29:31 ]
Дуже і дуже, як на мене...
Живе...

Оленочко, можливо трішки точніше "межи зір запалив"?

Можливо, "і нехай ріки часу не в силі вести назад",
"долати"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-17 15:58:22 ]
Живе. Ціна живого зависока. Але ж це і закони із своїм глибоким, і я впевнена - єдиноправильним змістом.

Вдячна порадам і підказкам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-06-16 15:58:27 ]
Не знаю, почему, но мой взгляд выхватывает рифмы. А они великолепны, и это не столько рифмы как ассонансы и аллитерации.
К отметке совершенно справедливо выставленной Редакцией, добавить больше нечего - разве что овации.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-06-17 16:26:55 ]
Алексий, знаете, критику проще слушать, чем высокую похвалу. :) Даже как ответить не знаю. - Благодарю!

Заметила, что умеете вы (и чаще всего по делу) так… колючек акациевых положить, травушкой поверх посыпать – кто смотрит – гладенько, ровненько, а сядет – да и покалывает. И не всяк рад этому, да каждый заметит – есть, значит, куда расти, куда стремиться. :)

А я вот сейчас все и так по траве, и эдак – не колет! Наверное искренне. - Приятно.

И за урок познаварельный спасибо, за ассонансы и аллитерации – мелодию в повторении гласных и согласных. Век живи – век учись!

Не простой вы «мужик с Невы», ой не простой! – Интересно! :)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2011-06-17 17:03:36 ]
Ну вірш все має про це вже тут написано. Дуже цікаво закінчили, рими образи - все чудово. Більше того - Священні почуття, Золоті слова...
Єдине що мені заважало перейнятись емоційно в повній мірі - сезонна мішанина

"У весняних калюжах, на росах у конюшині,
В тополиному пусі обабіч шляху."

тополі пухом кидають далеко після кульбаб...

Дивно що Констянтин Мордатенко цього не помітив ))

Про те може я щось не дозрозуміла, тоді вибачте.
Рада знайомству.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-07-08 16:57:23 ]
Юль, ті сліди усесезонні. Стежечки по всьому подвір'ї між снігових заметів, саморобні дерев'яні меблі, малюнки...

Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-11 16:35:14 ]
Славний вірш. Справжній. Утім, по-українськи у Вас виходить напрочуд органічно, а російською якось наче "літературно".

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-07-12 08:48:09 ]
:) Літературно - це як повинно бути, правильно, а органічно - як відчуваєш, щиро. Так? Ну то тоді це не моя заслуга, це наша мова така - справжня! Дякую за те, що вмієте відчути.