От ще один доказ того, що членство у НСПУ не додає поетичної чутливості. Це щодо останнього коментаря.

Як на мене, дуже щемний стоп-кадр вийшов з цих трьох рядків.
Для тих, хто в танку, пояснюю: мати своїми власними руками вишила сину сорочку і своїми ж руками одягла йому, як маленькому, бо він для неї все життя буде маленький. Навіть тепер, коли він іде від неї до своєї нареченої (тому і спровадила, бо, можливо, серце не лежить до цього). І залишилась сама, і сіла в спустілій кімнаті, а руки ще пам"ятають уколи голкою, коли вишивала ту сорочку.

Дякую, Романе. Кілька слів, а сказано багато.

Як член НСПУ, Любо, скажу так з приводу коментаря Кості: членство в спілці комусь додає і поетичної чутливості і підвищеної відповідальності, а комусь - пихи і зверхності. Все відносно, як казав один мудрець, нам відомий.
А даний вірш - глибокий, філософський, лаконічний. Тільки от слово "спровадила" - чи абсолютно на місці? Якби "спровадила" сина то чи колола б голка? Може, з "болем віддала" у руки
нареченої", а голка - колеться?! Це - мої суб"єктивні роздуми, а автор хай вирішує чи так лишати чи правити...
З повагою до Вашого таланту, Романе.

Оте "спровадила" додає простору для фантазії. Якщо спровадила (грубо кажучи, випхала), то, може, сам не дуже хотів іти, а - треба... Всяко в житті буває. Приміром, щоб дитина майбутня безбатченком не росла... У такій ситуації голка дійсно ще довго колотиме.
Три рядки - і в них ціла історія, причому кожен може придумати свою. Класно! :))

Наверное, рассматривая то или иное стихотворение, желательно обращать внимание на некоторые мелочи, которые могут оказаться совсем не мелочами.
Например, я вижу, что стихотворение конкурсное, если, конечно, автор не пользуется ссылкой на конкурс как неким темником - дескать, зрите. Тем 4 или пять, и все конкурсные.
Мне и кажется, что Константин оценивает поэтическую ценность вирша с позиций, наверное, члена жюри. Лично мне полезны все его комментарии. Да и автор прислушался.
Мне так почему-то кажется.
Конкурс - это не хухры-мухры, а это, прежде всего, некая планка - причем, довольно высокая.
Тут тебе (как я вижу) и сентиментализм, и романтизм, тут тебе и другая поэзия, и реализм и неореализм...
А женитьба, между прочим, мероприятие древнее-древнее.
Стихотворение довольно емкое, хотя и краткое.
Благодарствую.

мені сподобалося, і (імхо) - "спровадила" там доречно.

З приводу "спровадила". Хотів би уточнити чому саме це слово стоїть. Якось власний вірш розбирати не гарно, але вже як є. Скажіть собі, чи хоч одна мати з легким серцем віддала сина чужій жінці? Як у Біблії сказано: "І відійде син від батька й від матері, й примкне до жінки своєї" - довільна трактовка.

Так ось саме через це, що далеко не з легким серцем, я і зробив зауваження. Бо і досі голка коле материнське серце, слово "спровадила" має якраз відтінок "легкого серця", ніби, вибачте, здихалась сина. Ось тому я вважаю, що це слово - не на місці.

Додам і я свої пару копійок...:) Може "благословила": Бо, з яким би серцем сина невістці не віддавала, з легким чи не дуже, то, певно, таки благословляла свою дитину?..

Як на мене, все доречно, спровадила - бо мусіла, а голка коле, якщо благословила - то яка там голка, все і так добре

Та це підлі люди спроваджують, а добрі гарні - віддають з тяжким серцем, та як же Ви не відчуваєте тонких нюансів, відтінків слова, Андрію? Чи просто друга захищаєте, а не істину?!