Та вони нічого не бояться!)))

людині властиво боятися. а пародист хіба не людина?)

це ж треба!
[Помилка] Помилка. Коментар не додано.

пародист - не людина, пародист - функція

:))) ага, пародійний клон поета :)))

Дякую, Анатолію, дякую.)))

навіщо так серйозно?
але згоден зі всім, крім виховної мети пародій.

Як це я не збагнув, Ярославе?) Напевно, Ви не досить уважно прочитали цей уривок, оскільки в ньому йдеться про те, що пародисти з'їдають вірш, а не поета.)
Абсолютно з Вами згоден, що "для того, щоб стати асом-пародистом, треба самому бути поетом, причому бажано супер.
Бо як же він спародіює стилі і манери інишх поетів, якщо сам ними не володіє?!" (С)
Якщо це закид у мою сторону, то, який я поет - чи супер, чи не зовсім, чи взагалі не поет - то вже справа читачів, але, і справді, наприклад, деякі пародії пишу не тільки для того, аби зауважити поетам на якісь недоречності у їх віршах, але й для того, аби оволодіти стилем, яким вони пишуть.
Адже перший поет-пародист Олександр Іванов саме так і робив - він завжди писав пародії на вірші тим стилем, яким написаний вірш. Ця традиція іде ще з 19 століття. Чи ще й з давніших часів.)
А поему я пишу спонтанно, коли приходить натхнення. Може, це буде роман у віршах або цикл віршів. Поема про пародистів, то де ж її і писати, як не в оточенні пародистів?)
Цікаво, але ж саме Ви, Ярославе, прочитавши перший уривок, порадили мені писати далі, а тепер кажете: "Якщо взялися за поему, спершу продумайте, що і як треба писати, а тоді вже пишіть, моя Вам добра порада.")
І чому Ви вважаєте, Ярославе, що моя поема - це направлена критика пародистів? В мене заплановано і частини, які критикують недолугих поетів за їхні недолугі вірші. Навіть вступ в поемі такий, що його можна сприймати саме так - двояко.
Зрештою, я ж і сам як автор виступаю у двох іпостасях - і як поет, і як пародист.)
І щиро вдячний Вам за такий розлогий коментар!

Я уже второй раз вижу, как Вы говорите о давании какой-то сдаче - типа кто-то не умеет или не в силе. А если он просто не хочет?
И воспитательная роль пародий мною воспринимается с удивлением. Потому что если меня таким образом собираются воспитывать, то я о такой услуге не просил.
У нас на сайте, насколько я понимаю, пародия получила несколько иные очертания. И картина выглядит такой:
Пародисту нравится то или иное произведение, он видит, так сказать, скрытые резервы юмора (возможно, даже того, от которого отказался автор - у него же могут быть свои соображения на сей счет) или развития сюжета. И он продолжает начатое. Он может даже изменить сюжетную линию.
Поэтому насчет воспитательной роли пародий применительно к нашим условия я бы выражался осторожно.
Смотрите. Я сегодня видел, к примеру, чей-то сонет. Автор мог полчаса проплакать над ним, пребывая в восторге или в печалях. И он выражает свою мысль, пребывая в этом состоянии. Ему все написанное им кажется едва ли не пределом мечтаний и совершенства. А некоторым читателям - нет.
Но они не берутся за свои острые перья.

Так, щодо виховної ролі пародій я теж сумніваюсь. Хто як писав, так і буде писати, хоч ти і на всі його вірші напиши пародії.)))

Якщо поет перестане писати після пародії на його вірш, то це, може, й на краще. Адже тоді він так само може перестати писати і після критики на його вірш. Або й взагалі тому, що хтось на нього не так подивився.)))
А якщо такий вразливий, що після пародії в лікарню може потрапити, то й справді хай навіть і не береться до писання.)))
Зрештою, цей епізод класичний.
Булгаков "Майстер і Маргарита".)

можна, звісно що можна.
але поет - не мімоза, чого б то він мав бути вразливий - хай пише інший текст.
але зрештою - пародія - завжди має бути насмішкувата і вказувати, пародіювати характерні риси автора.
так можна договоритися до того, що критика має бути тільки хвалебна, а то не дай бог автор писати перестане - а як це відіб'ється на Літературі (невже вона зможе бути вдовою?)
поблажливість до автора - це як заклик - будь таким, залишайся на місці, все нормально, дієслівні рими, банальні образи, римування іменників в одному відмінку - все добре, ти ж - Талановитий Поет, очі-ночі- це ж класика, краще просто не буває.
Врешті, це ж ПМ, а не ПХ (Хвалебні)
п.с. особисто не люблю пародій - це як співати чужим голосом чужу пісню

Вірш Зоряни ніби точно на цей коментар:
http://maysterni.com/publication.php?id=64360

навпрочуд відповідно, направду

Дякую, Дмитре, за підтримку. Абсолютно з Вами згоден.)

А, дійсно!) Витер. Дякую.) Надалі "фільтруватиму базар")))
Іване, буде пародія?) Чи дуель?)))
Та жартую я - як бачу, так, що мої жарти вже й записні жартівники не сприймають.) Ну хто-хто, а пародисти ж повинні мене перші в цьому підтримати, а не змушувати виправдовуватись.)))

Я теж таке бачив. У Блакитної Кішки не було рейтингування. І ще в когось. Це просто помилка програми. Хай програміст ніч не спить у такому разі) (як в тому анекдоті про Абрама, який був винен Мойше 100 доларів. Знаєте? :))

та ви що - через таке всю ніч не спати???

Та так, як гарний програміст, то одразу ж знаходить) - я, наприклад, або по дорозі додому або максимум вранці наступного дня вже знав, як виправити, якщо зразу не піддавалась помилка.

А що за коментар РМ? - я не читав або не був тоді на сайті.

чи спокійно спостерігала б - не знаю, але от що через таке не варто перейматися ні самому ображеному автору віршів, ні спостерігачам - то в цьому впевнена!!!
треба позитивніше дивитися на життя)

Точно, Марино! Що таке вірш в порівнянні з світовою революцією?)))

а якщо вона напише кращі, тоді таке видалення їй на користь, хіба ні? просто нехай пише.

Ясно, що нічого не ясно...

О, Василю! У мене просто немає слів! Вже заради Ваших слів вартувало мені це написати! Щиро Вам вдячний! Весело і влучно! Суперово, одним словом!!!

Дякую, пане Ярославе, за відгук.
Цитую ще раз:

Лиш побачать десь поета
З віршем чи сонетом -
Цап-царап його за патли -
Й на фарш, на котлети.
Порубають того вірша
Чи того сонета,
Й кажуть: «Що ж, аби не гірше!
Молодець, поете!
Понаписуй іще віршів
Всі – собі на згубу,
Бо ми хочемо так їсти,
Аж чешуться зуби.
Бо лиш ти народиш вірша,
Чи в муках, чи легко –
Ми завжди напоготові
Його зразу зжерти.
Відгризем спочатку вуха,
Потім – хвіст і ніжки,
А тобі, тобі – послухай! –
Лишимо лиш ріжки»
Така доля всіх поетів
Межи пародистів,
Що самі віршів не пишуть,
Але хочуть їсти.

А ось тут - цитата зі словника:

вірш – іменник чоловічого роду

відмінок однина множина
називний вірш вірші́
родовий ві́рша вірші́в
давальний ві́ршу, ві́ршеві вірша́м
знахідний вірш вірші́
орудний ві́ршем вірша́ми
місцевий на/у ві́рші, ві́ршу на/у вірша́х
кличний ві́ршу* вірші́*


Тепер - по пунктах:

1) Лиш побачать десь поета
З віршем чи сонетом -
Цап-царап його за патли -
Й на фарш, на котлети.

Але ж далі іде:

Порубають того вірша
Чи того сонета

То про кого мова - про поета чи про його вірш? "Його" - це вірша чи сонета, а не поета.

2) Передостанній рядок:

Що самі віршів не пишуть,

Дивимось у словник:

вірш – іменник чоловічого роду

відмінок однина множина
називний вірш вірші́
родовий ві́рша вірші́в

І хто правий в даному випадку, пане Ярославе?

3) Щодо "напоготові... зжерти" - не знаю, хто правий, може, хтось з філологів підкаже, якщо буде чиясь ласка.

4)Визнаю, що десь таки є неправильні наголоси у тих "віршах", ще спробую коректувати, хоча є і така річ, як авторський наголос, і не раз і у визначних поетів сучасності таке можна зустріти. Чи визначним вже дозволяється римувати "очі-ночі", дієслова, іменники, прикметники і т.д. в одному відмінку, а от початкуючим - зась?

Пане Ярославе, я не оприлюднював своїх віршів десятки років, та що там, я їх навіть і не писав - після розгромної критики моїх перших несміливих спроб віршування фаховими рецензентами журналу "Юность", от лише десь як півтора року випадково дізнався про існування мережевої поезії та сайтів, відкритих для публікації всіх, а не лише тих, кого дозволить редколегія, як це було до винаходу Інтернету.
І я публікую свій вірш зразу ж після написання, аби отримати фахову критику і підказки інших авторів, більш досвідчених, а не милуватись ним у шухляді стола, вважаючи, що це коштовний камінь, а потім він насправді виявиться нічим не вартим скельцем.
А критики я не боюсь, а, навпаки, прагну. Знали б Ви, яку й досі я отримую час від часу розгромну критику на свої вірші, деколи навіть на ті, які перемогли у конкурсах або надруковані на папері.
І, чесно кажучи, я не розумію, чому пародисти, які так люблять посміятися з інших, так не люблять посміятися і з себе. Адже саме це і є ознакою справжнього почуття гумору. Інакше вийде, як у книзі Григорія Клімова "Диявол дуже любить сміятися з когось, але дуже не любить, коли сміються над ним". Я ж теж написав багато пародій саме на цьому сайті, можливо, не настільки коштовних, а просто камінчиків чи скелець, і зараз і сам бачу, наскільки перші з них були недосконалі - але якщо нічого не робити, то нічого і не навчишся, чи не так, пане Ярославе?

А зараз я розділив вірша на строфи і дещо в ньому змінив - для кращого розуміння.

Вітаю, Тетяно!
Так, можливо, що ця частина поеми вийшла таки не смішною, а справді сатиричною, недарма ж на неї так гостро відреагували пародисти сайту.) Вийшло у жанрі чорного гумору, але ж цей уривок я в цю категорію і заніс.)
І навіщо видаляти? Я колись видалив був деякі свої опубліковані тут вірші, в результаті чого втратив, по-перше, коментарі (а вони часто досить цікаві), по-друге, різко впав мій рейтинг від Редакції Майстерень (хоча в світлі нарікань деяких авторів на мікроскопічне падіння рейтингу внаслідок підступів невідомих недоброзичливців це виглядає смішно).
Та й нема тут, вважаю, Тетяно, ніяких ворогів і ніхто нікому нічого не винен.
Визначні поети пишуть визначні поезії, прості - просто поезії, графомани - вірші і віршики, а також опуси, пародисти - пародії. Весь світ - театр, і люди всі - актори.
Щиро вдячний Вам за розлогий коментар.