ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.03.17 17:57
***
Ти вже шосте коло з легкістю долаєш,
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Не стану хвалитись, що колись і я
Не одного з бігунів, як ти, обганяв.
Спогади, щоправда, в спорті не підмога,-
Попри біль і втому треба трудить ноги.
Ти вже на десятім – я ж на

Ігор Терен
2026.03.17 12:43
На межі терпіння
                    І
Що не малюй,
              а йде війна,
допоки є московія
і корегує сатана
неписану історію.

                    ІІ

Юрій Гундарів
2026.03.17 12:22
Мій читацький денник. Юрій Яновський
…Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до людського розуму. Руки мені розповідають про труд і людське горе. Я бачу творчі пальці — тремтячі й нервові. Руки жорстокі й хижацькі, руки працьовиті й ледарські, руки мужчини й жінки! Вас я л

Борис Костиря
2026.03.17 11:46
Відображення
Ти дивишся у дзеркало
і не бачиш
свого відображення.
Ти розчинився у просторі,
ти злився
із безликістю кімнати.
Так дух розчиняється
у безмежних полях космосу,

Ірина Вовк
2026.03.17 09:33
Княжна козацького степу: плач Розанди (продовження 2)
«Ой, під горою, під Сучавою, Там козак Тиміш лежить із славою. Там не били в дзвони, там не грали сурми, Тільки лиш Розанда мовить так над мурами... – Ой, мій соколе, ясний муженьку, чом не кличеш мене, мій под

Віктор Кучерук
2026.03.17 06:18
* * *
Весна навколо - і в душі весна
Відразу та охоче відродилась, -
Вона жива, як світу таїна,
І невблаганна, наче Божа милість.
То ледве чутна, ніби шелест крил,
То гомінка й весела, як цимбали, -
Від неї знову набираюсь сил,
Щоб старості пручатися над

Ярослав Чорногуз
2026.03.17 01:48
У розлуці
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Володимир Бойко
2026.03.17 00:30
Довколополітичні думки -11
Російсько українська війна – війна за виживання. Українців – як нації, московитів – як імперії. Мало повернути державність, треба повернути ще й історію. Моральні авторитети черпають своє натхнення із кримінального минулого. Найліпше захищати інт

Ірина Вовк
2026.03.16 23:37
Княжна козацького степу: Шепіт над безоднею (продовження 1)
– Ти знову дивишся на захід, Тимоше, – її голос був тихим, як шелест шовкової завіси. – Там, де небо стає червоним, наче розлите вино твого батька. Там Молдова... чи там війна? Він не обернувся, але вона відчула, як напружилися його плечі під жупаном. Йо

Ірина Вовк
2026.03.16 19:53
Княжна козацького степу (Багряний етюд у прозі)
«…Їх щастя тривало – як літня гроза, На білеє личенько впала сльоза. Лишилась вдовиця у Рашківській тиші, Де вітер холодний легенди колише. Ні перли коштовні, ні княжий поріг Від лиха і згуби її не вберіг. Розтанули мрії, мов замок з піску, Лишивши

Артур Курдіновський
2026.03.16 18:13
Голоси минулого (великий вінок ронделів)
МАГІСТРАЛ

Давно покрився пилом чорний фрак,
І потьмяніли камінці корони.
Пронизує мовчання телефона,
Вразливий спогад назавжди закляк.

Так важко волю стиснути в кулак,

Борис Костиря
2026.03.16 10:59
Час примирення
Шалені дикі ґедзі не кусають.
Приходить час примирення й добра.
Як зло збиреться у потужні зграї,
Тоді розчахнемо цей світ до дна.

Нас лагідно й покірно сонце пестить.
Минула спека, ніби пекла крик.
Із глибини ті спогади воскреснуть,

Віктор Кучерук
2026.03.16 05:47
* * *
То вітер грається волоссям,
То ясне сонце сліпить зір, -
То дощ іде і скрізь розносить
Шум крапелин, як поговір.
Усе навкруг, як сни, мінливе,
Щедротне надмір і скупе, -
Лише завжди минуле сиве
За мною гониться й сопе...

Євген Федчук
2026.03.15 17:20
За що вбили москалі Павла Першого
В Московії завжди таке бувало:
Коли за владу билися «царі»,
То гинули і ті, хто при дворі,
І ті, що право на престола мали.
А вже, коли на трон хтось усідавсь,
Завжди важлива знайдеться причина,
Чому була убита та людина.
То й «переможець», звісно

С М
2026.03.15 16:33
Цибулинне віко (The Beatles)
Я розповів за Поле Суниць
Де не було реального ніц
Альтернативний плейс я найшов
Де плине будь-ш
Глянь розгорнені тюльпани
Те, чим жиє різне панство
Глянь у віко цибулинне
Я розповів, що морж і я сам – те ж

Ігор Шоха
2026.03.15 16:17
Пам’ятай про бренність сущого
                    І
Ми пасажири. Нас несе Земля
чи то у рай, чи у космічне пекло,
де не буває холодно чи тепло
і де уже була душа моя,
коли перегоріла і воскресла
як его мого первісного я.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Адель Станіславська (1976) / Вірші

 Сходинки
Була юність
і світ видавався яскраво-красивим,
І життя вистилалось тоді килимами до ніг,
Кожен крок, кожен сон, кожен подих був стигло-звабливим -
перше диво, цілунок, кохання і холоду сніг…

Була зрілість
і час видавався нестримно-квапливим,
Крокувала вже доля поораним полем життя...
А зажура на скроні туманом влягалася сивим,
Та всміхалося серце ще дням, що вели в майбуття.

Була старість
і світ видавався непевним і дивним,
І втікав кудись час, покидаючи схилений стан...
Усміхалося сонце очима малої дитини,
Проводжало минуле, що тануло ніби туман…

Була мудрість
від віку і років цілком незалежна
як світилась у юних, й відсутня в старечих очах,
що глибока, як море, безкрая, як небо безмежне
струменіла в серцях, де любові вогонь не зачах.
2011

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-08-21 20:14:52
Переглядів сторінки твору 7181
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.805 / 5.5  (4.930 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.035 / 5.68)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.727
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.03.13 19:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-21 20:40:08 ]
Адель!
Яка щемливо-правдива філософія вірша! :))
Босоніж,
"покидаючи схилений стан",
я побіжу по снігу
"поораним полем життя"
мимо твоїх слідів -
твоїх кроків...
Назад - у юність...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-08-21 20:46:47 ]
Назад у юність... Так і буде, мабуть, ще...:)
Дякую щиро!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-08-21 20:42:28 ]
Вітаю , Адель! Цей вірш дуже близький мені, бо частину того, про що йдеться у ньому я уже пережив наяву...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-08-21 20:50:23 ]
Привіт, Володю.:)
Ці почуття близькі, мабуть, усім, хто замислюється. Якусь частину і я вже осягла. Та й решта прийде, як дасть Бог.
Дякую за відгук!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 21:19:08 ]
Юність, зрілість, старість - троє квартирантів.
Побули в нас трішки і кудись пішли.
В Вашій, Адель, "справі" троє фігурантів.
І для них склали Ви чудові досьє.
:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-08-21 21:41:23 ]
Дякую, пане Василю:) Та от старалася зобразити якомога відповідніше своєму, наразі, баченню.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2011-08-21 21:47:33 ]
І втікав кудись час, покидаючи схилений стан?..
Чого ви співаєте дифірамби одне одному на кожному кроці?.. Краще не друкуйте сирих віршів... І будьте вимогливішими самі до себе і до інших... Невже ви справді не розумієте і не відчуваєте, що й до чого?..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-08-21 21:51:02 ]
То може поясните, пане Іване?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 22:54:01 ]
Можливо, ознаки тонічного віршування дезорієнтують непідготовленого читача, бо початок кожного рядка може збити з пантелику наголосом у дієсловах. А він або якийсь не книжково-орфографічний, або ортодоксально діалектичний.
І спробуй здогадайся, що саме. Бо якщо не зорієнтуватись, то легко помилитись. А потім почати сваритись на себе чи критикувати Вас.
Є, якщо начистоту, те, що потребує додаткової уваги вас як поетеси цього вірша. Це рими - такі як життя/майбуття, тощо.
Я бачу образи і цікаві, і ненові.
А якщо дивитись очима закоханої людини чи ловеласа, то все у вірші начебто суперово. А воно трішки не так.
Але враження, яке він викликає, позитивні.

Творчих успіхів, гарного настрою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-08-21 23:06:02 ]
О, бачу конструктивну критику, лиш не від шановного пана Івана, що так і не виявив бажання прояснити свого незадоволення.:)
Дякую, пане Олександре. Я читаю дієслово "була" з наголосом на "а". Шкодую, якщо видається ніби наголос не на місці...
Щодо зауваження про затерті рими - життя-буття - не маю виправдання. Таки Ваша правда - або міняти, або лишати як є...
Щастя, що Ви ані закоханий, ані ловелас - інакше б не отримала щирого коментаря, а волію, аби були таки щирі.:)
Навзаєм натхнення і радості.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 23:34:23 ]
Силабо-тонічна (і про це каже спеціальна література) система віршування передбачає чітке чергування наголошених і ненаголошених складів, і разом з цим однакову кількість у парних і непарних рядках. Та на всяке правило існують виключення. Наприклад, одне з них поширюється на кількість складів або стоп. Друге - на чергування та спондеї. Третє - ще на що-небудь інше.
А четверті та ...надцяті ми вигадуємо самі. Аби тільки існувала гармонія. А вона існує. І не тільки у вірші. Можливо, у вірші не знайшлось місця ще деяким етапам (хай навіть короткочасним) або моментам життя. Так, у ньому нічого немає про симпатії. А вони існують у реальному житті, і не тільки у ньому. І це все не все...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-08-22 09:42:43 ]
До свого сорому, пане Олександре, мушу Вам зізнатися, що не вельми володію оцими, приведеними Вами, правилами, техніками та, навіть, і знаннями. Колись у юності мріяла стати філологом, та не склалося. Отже не вивчала усіх тонкощів та премудростей віршування. В мене воно якось на внутрішніх відчуттях віршується. Усвідомлюю, що,мабуть, не завжди вдало. То ж даруйте, що не можу підтримати бесіду професійно.
За теплі слова і прихильне ставлення дякую щиро. Буду рада Вашим візитам.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2011-08-22 09:51:45 ]
Ерудованість чи професійні знання інколи бувають зайвими, якщо їх використовувати у своїх власних інтересах. Версифікація передбачає, як я вже повідомляв давно усім нам відоме, безліч усіляких відхилень і нюансів, так само як словники передбачають існування синонімів, починаючи з близьких за змістом, і закінчуючи такими запозиченнями зі споріднених мов, що доводиться лише дивуватись.
То, може, не варто багато знати, а достатньо внутрішнього високого відчуття гармонії - такого як у Вас?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-08-22 10:22:11 ]
Щиро дякую, пане Олександре, за високу оцінку, як "високе відчуття гармонії". Дай Боже, аби вона була виправдана.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Мельничук (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-21 23:21:47 ]
Чудово! Чомусь з роками серце все більше вертає нас у юність....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-08-22 09:27:51 ]
Дякую, Мирославо. Такий калейдоскоп життя.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-22 03:06:51 ]
Гарно. От тільки проситься, і крутиться, як та срчана кислота на язиці, "була мудрість", чи "прийшла мудрість", чи вічність. Чогось мені не закінчується все з тою старістю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-08-22 09:34:37 ]
Дякую, Галиночко. А ви знаєте, тут мені вже пан Олександр наробив купку зауважень, і справді, можна було би ще і правити, і додавати і продовжувати, так би мовити, розвивати тему всебічно і різносторонньо. Бо, таки знайшлося б ще що додати.
А от ваші слова про мудрість, чогось раптово і, може, навіть недоречно, за що даруйте мені, виник у голові такий експромт.

Була мудрість
від віку цілком незалежна
як світилась у юних, й відсутня в старечих очах,
що глибока, як море, безкрая, як небо безмежне
струменіла в серцях, де любові вогонь не зачах.

А, що старістю життя не закінчується, то я, чомусь не сумніваюся. Але то вже інше життя, інший вимір. А я писала про ось цей, де ми є зараз.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-22 11:07:05 ]
Чудовий експромт, Адель, і він би прекрасно доповнив вірша. От тільти я мала на увазі мудрість ту, що не світиться в юначих і згасає в старечих очах, а навпаки, мудрісь, котра приходить тільки з роками. Вона може бути меншою, ніж мудрість, чи освіченість молодого покоління, але вона є незмірно більшою у кожної людини (майже у кожної), котра була у неї замолоду. Завжди дивувалася, звідки вона береться, але потрочку починає в голові дещо змінюватися і у моєму житті, на жаль, теж з віком. Напевне, поки воно не приходить, вважаєш себе розумнішою набагато від отих бабусь з дідусями, котрі можуть і дістати своєю критикою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-22 11:08:50 ]
що глибока, як море, безкрая, як небо безмежне
струменіла в серцях, де любові вогонь не зачах.
Здається, така мудрість більше з віком приходить. Чи то я вже така "мудра" (не хочеться писати "давньомудра")


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-08-23 00:25:48 ]
Дякую, Галиночко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-23 17:34:11 ]
"Я цілий чоловік" - казав Франко.
Адель!
Як гарно, що Ви доповнили вірша і тепер з"явилась цілісність і завершеність!..
І той, хто подумки спробує приміряти Ваші поетичні шати на себе, - вже не "розсипається"...
Щиро врадуваний, Адель. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-08-25 10:54:05 ]
Дякую, пане Василю!
Спасибі Галинці, що вона зробила слушне зауваження,воно і справді тепер довершеніше.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-08-25 21:56:25 ]
Чарівний вірш, Аделе, як Станіславське озеро, і ти на ньому - у човні.
Напиши, будь ласка, е-мейл свій мені, вишлю фото з фесту, бо мені не відкривається твоя адреса.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-08-25 22:04:36 ]
Дякую, Ярославе!:)
Рада Вам щиро! Як і нашому знайомству і приємному спілкуванню.:)
А ось моя адреса: adel-fv@yandex.ru


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-08-26 14:16:48 ]
Цікаві сходинки, Адель! Наче все і відомо, а замислює... Не можу не пожартувати, хоча тема дуже серйозна - як добре, якщо є та четверта сходинка...
В Вольвача є в поезії такі приблизно слова "А мудрості нема й не було..." - то не цитата.І добре, якщо всі сходинки ведуть догори. Мені сподобалося.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-08-26 15:42:29 ]
О, то є так.:)))
Я, пане Іване, якраз оцю останню сходинку дописала уже опісля написання вірша, як щось напівіронічне-напівсерйозне, про що повідомляє перший рядок останньої строфи - "Була мудрість від віку і років цілком незалежна":)))
Дякую щиро!