думаєте? нема щоб рознести по камінчику...
дякую.

Сергію,причепитися можна й до стовпа.) Але це не той випадок. Бо коли читаєш такі чіткі і вишукані (як на мій смак) рядки - думаєш про позитивне... і дякую за прогулянку моїми віршами.
по-перше, дуже підняли мою самооцінку.
а по-друге, було відчуття руху якогось підводного човна, який час від часу виходить на поверхню (і посилає якісь коменти). Дуже дякую за справедливі зауваги!

всіда пажалуста!

дякую вам, Сергію.
це не підзаголовки. це, так би мовити, відірваний шматочок першого рядка, який є кольоровою міткою строфи. мені видає, що без них рядку не доставатиме цих двох складів.

цікаві у вас порівняння-паралелі)))

а потім - це щоб зберегти розмір першоджерела.
я спочатку хтів /рефреном/ використати виключно попсову вохру, але так /видає/ цікавіше.

Умбра. Охра... Кобальт. Сароніт. Етерній. :)))

глауконіт, вівіаніт :)

Мій син теж грає (катаклізм). Може, завдяки вам і поезію почне читати. Кажу йому, що граєте у ту саму гру, а він мені: "О, додай його в друзі!"

Ну ось і я про це ж - це "ці мітки" зайві (це ж не псяча натура) :_), бо невикликають жодних асоціацій -
що і у твоєму варіанті, що і в назвах віршів авторки. Мені чомусь це нагадує інше -
назви які деколи автори подають англійською - а відкриваєш - текст іде рідною...
Так би мовити - інадорнає тєла, ось.
Ладно, іду кавусі ковтну.
ЛЮ

ПСи
Про закінчання....
Сергійку,
А ти певний що то буде рай?
На нього хіда треба ще заслужити, нє?
:)

Ooops... хіба тобто....

привіт, Юрцю. в мене художня освіта, тому твоє "невикликають жодних асоціацій", в свою чекргу, зовсім не зрозуміти мені. бо для мене це цілий світ: кожен колір зафарбовує строфу своїм відтінком. і це так очевидно, що навіть не знаю як і пояснювати таку очевидність.
а оця твоя цитата "що і в назвах віршів авторки" каже, що ти зовсім не зрозумів задум /чи малюнок першоджерела. там немає окремих віршів. там є один вірш на 4 строфи. і перше слово кожної строфи виокремлено новим рядком. для акцентування. це слово-рефрен. спеціатєльно для тебе пощу "класичний" варіант тексту:

Жовтень. Прозоре тремке павутиння
ніжним осонням лоскоче лице.
Ми цьому жовтневі ніби і винні,
та, достеменно, не віримо в це.

Жовтень. Печальна, як я, Аріадна,
не зупиняючись, нитку плете.
Нитка, просякнута миром і ладаном,
нас - врізнобоки - веде у святе.

Жовтень. Пророцтва поволі забудуться.
Ти віддаляєшся, як корабель.
все, що нагадано, ствердиться-збудеться:
Я залишаюсь чекати тебе.

Жовтень. Мені остаточно не віриться
в люту безвихідь з тупого кута.
Я каменію в порту. І зневіра ця,
як і жіноцтво, наївна й свята.

і мої слова-краски теж не є "назвами" віршів. це зміщене перше слово-ключ до кожного катрена. спеціательно для тебе пощу "класичний" варіант вже свого віршу:

Умбра. Земля на загибель приречена.
Все переповнено серцебиттям.
Кожне /навзаєм/ народжене речення -
самодостатнє свідоцтво життя.

Вохра. Повітря, окроплене ладаном,
перед дорогою трохи хмільне.
У словоплетиві, віршами краденім,
запам'ятай не поетом мене.

Кобальт. Цей берег під небом знеболеним
вже не розгледіти із корабля.
Я почуваюсь римованим Ґолемом,
що забуває для чого земля.

Кадмій. Без чого я тільки не житиму,
тільки - мій Господи! - не забирай,
в місті /небесним по золоту шитому/
жінки, яка проведе мене в рай.

вибач /а заодно і всі/, ти мене "винудив")))

то обов"язково буде рай: жити з цією жвнкою /для ліричного героя/ - значить однозначно заслужити його.

дякую тобі.

Та то файно, Сергійку, що у тебе така освіта.
У мене батько - художник і я дещо кумекаю в кольорах (десь на генетичному відчутті їх).
Твій вибір назв фарб у конкретному вірші мені не сподобався - чисто на суб`єктивно-сприйнятливому рівні.
Хіба маю право на власну оцінку? Нє?
Але це зовсім нічого не означає. Просто моє сприйняття.
За авторку - я говорив про її плеяду віршів, де кожна назва підігнана під якесь зело.
Мені це теж не сподобалось - то що краще промовчати?
Так і буду робити тоді.
Аби раптом якась моя тінь кого не заділа.
А так - поважаю тебе як автора, хоча не все, що пишеш приходиться до смаку, але то хіба треба би було бути
нещирим - аби думати інакше. Вибачай, коли що не так.
З повагою,
ЛЮ

дякую вам, Маріє!

сенкс, Зоряно.

дякую, Оксано! умбра - то така краска /кілька/ кольору зкмлі восени, щось типу того.
про діалог - тобто продовження - мови поки нема.
це не таблиця хімелементів, це художня палітра.

о, дякую) я відчувала стиль художника))
до речі, ці назви звучать ще так таємничо, як і приписи магів-гомеопатів)

вохра жовта, кадмій жовтий, глауконіт, вівіаніт, кобальт фіолетовий, умбра - це назви фарб, Оксано, а не назви металів з таблиці Мендєлєєва. :)

дякую за підтриму, Віто.

дякую)

Практично ми одночасно свої коментарі писали, поки я свій набирав, Вашого ще не було, а коли опублікував, то виявилось, що вже є Ваш, майже ідентичний. :)

дякую вам, Анничко!

дякую.
небисним, бо шитому цим небесним кольром по золотому кольору. ане місті небеснім. може, я якось не теє /криво/написав/.

аааа, тоді краще тире там: в місті - небесним по золоту - шитому

зрозумів свою помилку. виправив.

угу) воно мені видало супер-пупер вдалим. правда, класний міша))) от якби в нього ще й вухо було надірване.... /мічтатєльно так/

дякую вам, Яно.

дякую тобі, Ганно, за чутливість)
не перебільшуй.

Кому що, Любо.
Мені, наприклад, зовсім щось інше вохра викликає, аніж відчуття кольори повітря :)
Не маю бажання заводити полеміку.
Кожному своє...
ЛЮ

Та і Любов якась - гробово-цинкова :)))

Знаєш, я б тобі могла зараз все це зв"язати: повітря, ладан, хміль. Але ти правий - кожному своє :)

si seniora, si...
нє нада в`язать - тримай для себе...

стосовно кольорів я попробував стисло відповісти трохи вище.
а що то таке - "Любов якась - гробово-цинкова"? де ти там розгледів щось схоже? якщо так, то це, швидше, проблема читацька, а не авторська.

дякую, Любо.
дякую, Юрцю.

Кадмій, Сергійку, у перекладі з грецького як і з латині означає "цинкова руда" ;)
Люба назвала кадмієвий катрен "Любов" - тому такі висновки.

Лікнеп щодо кадмія - для Ю.Л.
http://www.ukoha.ru/article/artpi/kadmievye_kracki.htm

Юр, ти взагалі розумієш різницю між хімічними елементами і фарбами? :))
"Кадмій - хімічний елемент в періодичній таблиці..." шо ти мені Вікі тикаєш не про те зовсім?

Я тобі роз`яснюю походження слова "кадмій", його переклад на солов`їну - "цинкова руда".
У вірші здається нігде не вказано що це фарба... правда?
Стоп. Ми вже знову полемізуємось.
Ухажу.
Цьом-цьом,
Любо.

YES!!!!!!!!!! Most definitely!!!!!!

нінада повертати. і де ти бачив "стільки непорозумінь"? :)
для тих, кому незрозуміло - класичне викладення в коментах.

Імхо, так відчутніша прив"язка до епіграфа. і взагалі - ізюм.

можна - як варіант - слова після "міток" писати з малої:
Умбра.
земля на загибель приречена

Повертай!!!! Ай, ай, ай....

ІМХО.
Как художнік - художніку - пензлезвучніше....

А мо` ще застосувати "–"...

:)))))
You are funny!

дякую, Любо, за уважну вчитку.
дякую, Юрчику, за неуважну вчитку.
)))

Сергійку,
Аби ти тіко не гнівався. :)
Я люблю троха до Люби позалицятися, а ось і під руку тєма підійшла.
Ми же нею, як тово - "дискутуємо" - то виходить "розмова двох глухо-сліпо-німих".
Нехай буде по-твоєму- я неуважний - автор завжди має рацію що до того, та і дамі - тра уступати,
але коріння слова "кадмій" росте саме з "цинкової руди".
Наливай!
Гік, ой.
ЛЮ

та перстань, які там гнівання-образи.
росте - значить росте.
наливаю.

О, це по-мужиканськи.
(тягнеться до слоїка з квашеними помідорами)
Люб, ти шо п`єш?
Треба коріння кадмію обмити :)

ну, так-так, "двох глухо-сліпо-німих". причому, обидва - це ти :))

я п"ю все, шо Татчин може налити :)

ще й на трьох :)
оце я розумію-літературна полеміка з пізнавальними нотками)
і я біля вас повчилася троха.
а і ще додаю свій плюсик за вибрану Сергієм структуру вірша із заголовним словом катрена у окремому рядочку. Це додає акценту висловленій думці.

Як ледь підпитий джентельмен -
знову уступаю поважній дамі,
яку даремно у чому-небудь переконувати. :)
То вона така, що не перебирає -
мені попрошу Реммі_а_ля_Бурачанка - пор фавор.
:P

ви шо, вже всьо випили без мене... /угрожающе/

та, загалом, ніякої дискусії. так... мєждусобойчик.

...та я й бачу...( :))

просто вохряний ведмедик із кадмієвим вікном додали пояснення)))
ви саме така, не йдіть) тут затишно...

ага-ага.

от, блін, аж відлягло. автор думав, що він один такий - кольорово збочений.
дякую, Гренуіль:)