Отож...)))

Невідворотність - дике почуття...)))

Да, он был мастер...)))

А Ви пам'ятаєте це оповідання?)

«Шофер закурил и нагнулся над бензобаком, посмотреть много ли осталось бензина.
Покойнику было двадцать три года.» ?)))

Точно.)

:)

Грен, Ваша зАчіска - велич твору іншого майстра...
Ранок пришелепкувато надішлле Вам той самий запит.
Лише слово Ваше залишиться незмінним і вічним...

Вітре, це не відповідь.
У вірші нема слова "людина", формально правила сайту, може, і не порушені. Але бажання вершити суд і масову розправу над людьми - як би хтось конкретно поета не "дістав" - мабуть, варто тримати при собі. Бо всі ми знаємо імена тих, хто подібні бажання здійснював у реалі. Їх не те що проти ночі - і вдень згадувати не хочеться.

Цо то бенде, цо то бенде...)

Гренуіль, та ви що! Я сприйняла цей вірш з гумором - такий варіант сарказму від оточуючого. Тут навіть близько немає бажання розправитися з чимось чи кимось. І оці слова "і мене не буде напевне" - найкращий цьому доказ. ((

тим більше не хотіла зіпсувати авторові рейтинг!
давайте домовимося - я забираю свою оцінку, а ви - свою?

Олю, оцінку я і не збиралася лишати назовсім – ми ж не в школу граємося. Так що «одиницю» забираю, але враження про вірш залишається тим же. Я розумію, що вам, як людині добрій, хотілось би автора захистити від критики - як вам здалося, незаслуженої. Але жодного гумору чи сарказму в цьому вірші нема. Смисл абсолютно прозорий і недвозначний. Якби отаке написав 17-річний початківець, дитина, вихована на бойовиках, у яких людське життя гроша ламаного не варте, то можна було б здвигнути плечима: а, нічого, підросте – порозумнішає. Але це написано людиною зрілою, зі сформованим світоглядом, яка до того ж мала б розуміти, що за свої слова треба відповідати – тим більше, коли виставляєш їх на публічному ресурсі. І, погодьтеся, порада "похмелитися" – не найкраща відповідь.

Грен))) Мені дуже прикро, що даний опус викликав такий негатив... Все дещо простіше, або глибше...Але в інеті цього не поясниш.

О, і я з Тобою на кОстрищі...!)))

Скоріше, по-геростратівськи (Геракл водою очистив)...)

Ні, не горять...)))

И в лабиринте музыкальных звуков,
И в несомненной пагубности слов
Мы иногда другим ломаем руки,
Отвергнув и признанье, и любовь.

Но вдруг поддавшись злому провиденью,
Сказав кому-то: Ты и я – одно,–
Сулим надежду, ускользая тенью,
Беспечно тешась травленым вином.

И кто есть кто,– к концу ни знать, ни смысла.
И звук – лишь звук, а слово, как слова.
Мы все когда-то из кого-то вышли,
Утратив на самих себя права

В)))

Юрцю, для мене одиниця Грен -
була вищою оцінкою...
Моїх теж в війну палили на кострищі,
але вірш не про це...

Аналогічно.)

Вибух жінки - це досить еротично...)))

Ага, віват!!!)))

та не віват, а гівавт )))))

Ужас...)))!!!

хто б казав)))