То я забувся, що прислів'я та інші відомі речі не приносять нічого нового, НМСДД, так само як і старезні рими.
Дякую, що нагадав.

З повагою,
Г.С.

Тонка і влучна спостережливість :)
Дякую. Вітаю Вас і я.

Обвинувачення досить серйозне, пані Наталіє. Це графомани використовують будь-які і навіть зовсім непідходящі слова у якості рим. А я звичайнісінький автор, який навіть не мріє про друк власної книги власних поезій. За ці гроші можна придбати мотоцикла-скутера або невеличкий мотоблок-культиватор. А на селі - це дуже корисні пристрої.
Я хотів би бути графоманом, бо з останніх частіше за все виходять поети, а не з невмійок.
"Шуга" - це іменник. Я не використовую коротких форм дієслів, бо вони нерідко заводять у манівці і досвідчених читачів. "Шуга" і "сало" - це своєрідні родичі, щоправда, осінньо-зимового сезону, а не зимово-весняного.
Та існує річка Прип'ять так само як і інші, вода у яких може підігріватись за рахунок води, яка охолоджує паротурбінні генератори. На підводних і надводних човнах, які оснащені ядерними реакторами, до речі, така ж сама технологія. Тепло треба на щось витрачати, бо його немає куди дівати.
І ці водоймища ніяк не можуть замерзнути, і у них узимку панує осінь.
Я дуже люблю справжнє українське сало. Воно сприяє (якщо його правильно вживати) довгій і успішній роботі людської печінки. Воно повинно бути білим і свіжим. А жовте, майже наскрізь просолене і загорнуте у хустинку, полюбляють москалі.

Дякую за серйозний підхід до моєї несерйозної творчості :)
З повагою і з найкращими побажаннями,
Г.С.

Хочеться посміхатись і дуже тягне на прозоре ги-ги-га-га, та ми займаємось серйозною справою. Дехто з нас (ось Ви, наприклад) створює серйозну поезію або не менш серйозні переклади чи пародії. А я якось притулився до художньо-поетичної літератури між усіма :)

ви дуже скромно про себе говорите, Гаррі :))
почуття гумору - це чи не найкраща риса характеру,
може, я колись теж навчуся писати з гумором...

Я його минулої неділі фотографував - настільки він білий, втрамбований і чистий. Хотів цього тижня узяти санчата - та й поїхати на Голосіївські схили. На Дніпрових немає чого робити. Як не ландшафтний парк, то нова забудова чи будівля, як не забудова чи будівля, то майбутній майданчик для спортивної пиятики та гелікоптера. А вже можна не їхати, або якщо їхати, то у протилежному напрямку - на Москву :)

А якось були і "Останні лімерики".
Мені здалося, що я виїздив моторесурс того Пегаса, який возить на ті парнаси, де народжуються лімерики. І я їх назвав "останніми". До того ж ми усі ходимо під Богом. Я не знаю, якою треба бути людиною, щоб розповідати про свої перспективи, скажімо, через три роки. Особисто я уникаю поїздок до столиці, бо у ній вже не одну людину переведено до розряду потерпілих або ще далі. Так, звичайнісінькі собі несподіванки. Була людина - і немає. Бурульки-вбивці.
Щоправда, бажано не вживати прикметник "останній" у його формах всує, бо може почути янгол-охоронець і проявити зустрічну ініціятиву.
Я планував інший вірш, бо танення цьогорічного снігу нагадує мені попри те, що я не фінансист і не ношу у кишені великих сум готівкою, а безготівковий рахунок не пухне від надходжень, про щось неприємне, що може відбутись. І можна бути будь-яким по-зимовому міцним і загартованим службовцем найвищих державних посад, а опинитись у незмозі протистояти весняним проявам будь-яких стихій.
Та я автор ліричних віршів. І виник вірш саме такий. Бо досвідчений читач побачить і зрозуміє усе :)

А зараз мій вірш останній у стовпчику з творами:)
Самий-самий нижній.
На годиннику двадцять друга з кількома хвилинами.
Ще одна-дві - і не буде його.
Піде до архівів сайту.

Король ескпромтів :)

І про недбалість теж.
Але ж я зовсім маленька людина, щоб писати про це явище циркулярні директиви, тому тільки натякаю.
Вже вода у колодязі опустилася на одне кільце нижче позаторішньої ватерлінії. Куди вона дівається, де її ненажерливий споживач? Невже, коли зникне вода, людство спасатимуть гроші? Питання риторичне. Та вода, що є зараз, вже хвора. Тому у вірші виникло і сало, яке натякає не тільки на температурні показники, але і на наявність органічних сполук.
Та про це преса не писатиме, поки їй є про кого :) І поетам є про кого. А авторам моєї категорії чому не написати? Трішки, зовсім трішки, щоб не викликати паніки.

З повагою (радий бачити, давно Вас не було),
Г.С.

То раділи б. Нащо той сніг?
Буде волога - вродить земля - воно погниє - чи поїде на продаж. Селянин рахував статки, зважаючи на товщину стовпчика державних знаків банківського грошового і базарного обігу (банкнот), який ховав у скриню, а тепер - на одиниці оцих самих купюр.
Краще не буде - ні зі снігом, ні без нього.
А вам однаково гарно будь-коли.

Ото і віршуєте про неземні проблеми і любофф.
Дякую за візит :)

Та ні.
Стріха краще забезпечує температурну різницю.
На хаті ондулін.
А от хлів... Куди діватись горобцям?
І нащо ота скловата? Від неї силікоз.
Мені шкода своїх курей і кабанчика.
Вони мені потрібні здоровими.
Магазинне м'ясо хай буде будь-яким, а це - своє.

З повагою,
Г.С.

Я не критикував.
І Ваш коментар теж не розцінюватиму як критичний.
Збігами зветься не зовсім те, на що Ви звернули свою увагу :)
Дякую за неї.

Ну як на мене тоді це не збіги а просто не дуже милозвучні повторення у одному рядку ПП та ЗЗ "з-за нього" ... та рядочок "З наметів сонце по півдня вставало". А критикувати треба якщо є за що, бо критика важлива для творчості :)

Стосовно милозвучності можу погодитись.
Ронделі зазвичай повинні бути милозвучними, так само як різні канцони та сонети.

Існують сибілянти. На один з них Ви звернули свою увагу.

Випадки, коли одна строфа закінчується на приголосну, а друга з неї починається, не можуть визначатись як збіги приголосних, бо існує членування мовленнєвого потоку.

А от збіги у межах сусідніх слів - це вже справжні збіги :)

Без повчань і нудності,
Г.С.

Якщо мої ронделі-тріолети бодай хоч трішки талановиті, а іронія тонка і тактично виправдана, то я приховую свій талант (якщо це він) від широких читацьких верств нашого населення. Можливо, цими ронделями або тріолетами (та і не тільки ними) треба пакувати нові фоліанти, а потім проводити презентації, зустрічі, або ще краще - йти до композиторів, щоб ті мені пропонували музику, на яку я писатиму нові шлягери районних масштабів?
Можливо, їх (оті всі тріолети-ронделі etc) треба розміщувати на кількох літературних ресурсах? Але у них немає ніякого УДК - і їх елементарно можуть викрасти або використати.
Зараз ця течія мало не в зеніті свого розквіту.
Земля вичерпала свої ресурси (тобто, їх використали підприємства-переробники) і приблизно так само вичерпались теми для нових творів. Я ж бачу - принаймні, останнє. А попереднє відчувається у іншій сфері.
Та сніг випаде ще :)