День такий - багато питань у голові крутиться, а на відповіді надії малувато... Але якось воно буде ;)
З Великоднем, Яно. Христос воскрес! :))

Воістину воскрес!
І Вас, Гре, зі Світлим Воскресінням!
Бажаю, щоб відповіді не забарилися і принесли Вам радість та втіху :-))

Дякую :)

Оглядатися - марна справа, там уже нічого не зміниш. А от попереду... туман такий, що й не розбереш. Найдосадніше - відчуття власного безсилля. Оце спиляла "аж" три нещасних сухих вишеньки, і тепер навіть "мишкою" возити тяжко - руку судома зводить... Сиджу та й думаю - таки правда, мабуть, що єдина сила, якою ми щось можемо змінити - думка. Тільки б ще навчитися нею користуватись... А як? Таємниця. Чи загадка. Хто підкаже?

Воістину воскресе!
І вас із Великоднем, Василю. Хай нам усім буде щастя - хоч колись :))

От і неправда ваша! Бо читаються так тільки "страхи дня", а далі доводиться робити паузу :)
Зі щирим співчуттям до читацьких страждань
(Бо автор - теж читач )
Г. де М.

Сперечатись - собі дорожче :)

Будьмо ж економними ;)
Та й взагалі - будьмо! Свято ж :)

Христос воскрес.

Воістину воскрес!

підтримую в цьому спорі думку Гаррі. в моєму прочитанні також дуже дисонує цей рядок з віршем в цілому. відчув це ще до перечитання коментів. і швидше навіть не весь рядок, як два перших слова - оце "страхидня" спотикає і відштовхує.
а все інше - ок.)

Де ти, Славцю, побачив туточки суперечку? У нас із Гаррі мир, любов і злагода :))
Запропонував би краще варіант заміни, а то у бідного автора авітаміноз, дефіцит фосфору і взагалі - весна... ;))

Шо, прямо таки страшно? :)

Чорі, ти не повіриш - воно щомісяця буває, те полнолуніє! Навіть трохи частіше... Сама вже боюся ;)
Можу поміняти слова місцями - але тоді язик вузликом зав'яжеться :)) Можу "дня" замінити на "все" - але мова саме про відмінність сприйняття нами світу вдень і вночі. Карочє, най сидить. Декламувати його, будучи в здравом умє, все одно ніхто не стане :))

йду про твоїх слідах, Чорі)

Слідопит тайожний... А єжелі Чорі на шурхіт з карабіна через плече шандарахне, не оглядаючись? :))

Люблю безумні думки :)
Але тут я мала на увазі трохи інше. Денні страхи відрізняються від нічних. Удень панує логіка і здоровий глузд, ми менше довіряємо інтуїції, інстинктам і власним бажанням. А вночі все навпаки... ніч - пора ризику. Вночі ми часом здатні утнути таке, про що при денному світлі й подумати боїмося ;))

Послали – і йде. Дім за обрієм зник…
А без читача їй, сердешній, гаплик.
З кота толку мало – ну, «мур» там чи «мав»,
А хочеться, щоб хтось хоч слово сказав…
:))

ее

ну взагалі-то попередній афтар був мабуть песиміст
а насправді
однозначно
той с/б 17.5 читач це дуже особливий кіт
йому і проти шерсті чи скоса подивитися
нете шо не лю... а узагаліііуу

*лупиться віртуальною головою об*

(Прибиває до того, об що СМ лупиться головою, шматок поролону)
- Кота - проти шерсті?! Та я б за таке!.. Нє, коли вичісую - то да, тоді і за, і проти, і впоперек, і навіть особливий кіт не мав би нічого проти, бо всі люблять, коли їм за вушком чухають :))

о та якби.. весь час по шерсті & за вушком
так само чогось набридає йому
і навіть щейяк набридає!

*у пародійному пароксизмі гризе клятий поролон..*

(Підкладає замість поролону шашлик з жилавого м'яса - так хоч смачніше)
- Знацця, проти шерсті - гидко, а за шерстю - нудно? Ща поможем...
(Дістає машинку для стрижки)

& ось у переднічному кошмарі крокують
колонни ідеальних читачів
голомозих.. безвухих.. без...

Подумаєш - без... Зате з купою нових вражень і відчуттів! ;))

Заздрю я інколи матеріалістам. Бо моя власна гідросистема (скільки там у нас водиці - близько 80%, здається?) якось трохи неадекватно на повню реагує...
Та ну їх, ті страхи і "мракобєсія". Весна на вулиці - пора шашлик організовувати. Я вже в долині й місце розчистила ;)
Дякую за побажання. І вам - побільше радості :)

Російське чи українське - то не так уже й важливо, Вітрику. Аби людське :)

Звичайно...)))!