Кому, нам? Нам нічого не слабо:)

Присутність наша, дарма що незрима,
Але відчутна, за потреби, й з Риму:)

Перед тим, як напасти на горе-писак,
Потривожимо тих, в кого стиль є і смак.
До чиїх же постукаєм завтра дверей?
Несподіванка – козир усіх лотерей!

Редакціє, уточніть, будь ласка, весь список! :)

Перелік авторів, які потребують уваги? Та ледь не всі, окрім тих, хто робить перші публікації в нас...

А з тих, котрі означені як "в т.ч."? :)

Ну пародисти потребують уваги, як ніхто - вишкіл пародистів - найперша справа, ви ж розумієте, рівень пародистів, це ж бо майже завжди дійсний рівень загалу )

Якби це було б справді так, то не було б жодної потреби у пародіях, які звертають увагу на якісь недоречності у творах пародійованих авторів - в основному саме тому і з'являється пародія, на противагу пародіям-переспівам з викривленням у смішну чи принизливу сторону авторського сюжету без жодних на те причин.

Чи потрібні на ПМ ті, які просто намагаються виділитися за рахунок інших авторів, і просто паразитують на нетворчих моментах? Які самі не створюють нічого, і їхні публікації не є творчістю? Не знаю, вважаю, що особливо не потрібні, але ж не витравити це нічим? ) Хочеться ж таким авторам підтримувати ілюзію своєї дотичності до творчого процесу? Забирати в них і ще й ілюзію, напевно, не гуманно, та й чи можливо...

Потім з пародиста, якщо у нього існують проблеми з самокритикою, трапляється наступне:
- він починає себе вважати мало не вовком-санітаром у поетичному лісі;
- мало не гуру у поетичному питанні;
- мало не самим кращим гумористом у порівнянні з тими, кому не смішно;
І при цьому усьому сам віршує, як учень поетичної студії для школярів.

Але у пародій є свої шанувальники. Біля них можна завжди безкоштовно погигикати, а не йти "на петросяна" до театру, де квитки дорожчі за саме крісло, з якого можна гигикати.

Абстрактно, а не конкретно,
Г.С.

А чи кожен твір, який не називається пародією, претендує на оригінальність сюжету чи його оформлення? Чи не є такі твори переспівами давно відомих, і при тому далеко не талановитими переспівами? Наприклад, Борхес стверджує, що є всього 4 варіанти сюжетів, а французький дослідник Жорж Польті звів весь досвід світової драматургії до 36 стандартних сюжетних колізій.

Тому пародист, який пише переспів і конкретно вказує, на який твір, виглядає набагато чеснішим від таких авторів, які до того ж претендують на самобутність та оригінальність. Я ж кажу - головне не джерело натхнення, головне - як це джерело втамовує спрагу читачів. Якщо взяти воду з джерела і додати туди якісь інгредієнти - може вийти квас, чи пиво, чи кока-кола. Якщо взяти молоко - його можна випити свіжим, можна довести до кипіння, можна залишити скисати, аби отримати з нього ряжанку, сметану, кефір, сир і т.д. І вже споживачі вибирають, що їм більш до вподоби - кока-кола чи пиво, кефір чи сметана. :)

Так, Гаррі, це, напевно, найсмішніше, що може трапитися з пародистом - почати вважати себе гуру для інших, коли сам насправді знаходиться на рівні учня поетичної студії для школярів. І найсумніше.

А Петросяна можна безкоштовно подивитися по телевізору (якщо комусь ще досі смішно від його виступів). :)

Щодо стандартів, то все це на рівні того, що автор помер, і вже й гол.герой помер в стандартності... Спробую дати аргументом таку ідею - кожне відчуття має своє поствідчуття, кожне гаснуче чуття - негасиме інтелектуальне-духовно-душевне продовження, кожний сюжет - безмежну кількість особистісних розвитків у вічності індивідуальних продовжень...
Щодо авторів, які написали, можливо, не ідеальний твір "на папері", але послуговувалися щирим бажанням відтворити оте вище звучання, поетичне своє бачення - авторів, у яких, насправді, відбувся внутрішній мистецький процес, якісного вдосконалення себе, тут все зрозуміло, таким процесам і авторським потребам потрібно лише радіти, і бажати їм успіху в подальшому. А ось пародист, якщо він не розуміє з чим має справу, і що він робить в собі, і з собою, висміюючи дещо таки вторинне, без спроби делікатної допомоги з увиразненням - знаходиться, як на мене, таки за межами творчого процесу...
Тобто, як на мою скромну думку, головне завжди те, що відбувається в нас. І вже це формуватиме те, що ми залишаємо після себе, що ми пропонуємо іншим від свого імені. Але слова можуть бути не ідеально сказані, а рука чи погляд, чи дружнє ставлення - справжнім. То що тоді перекривлювати "дріб'язок"? Потрібна, напевно, доброзичлива оцінка цільності автора і твору - внутрішніх і "зовнішніх" процесів і допомога з гармонізацією того всього. Оце для нормального пародиста ніби було би цілком пристойним творчим завданням..

Золоті слова Ваші, Редакціє.
А звужувати тему, яку вміло чи ні, але намагався розкрити автор, до теми горілки (вона досить часто нагадує про себе), інтимних стосунків etc, мабуть, не варто. Нмсдд, треба запропонувати щось краще, і бажано своє. Щоправда, існує великий ризик отримати рішучу відсіч від автора першоджерела, якщо той прийшов на сайт як вчитель чи автор власних книжок. До того ж він міг "писати серцем" про те, що муляє, фіксуючи почуття-відчуття якоїсь історично важливої для нього особливої миті...
Та це вже - варіанти та нюанси.
Власний приклад - це чи не єдиний переконливий аргумент на користь високої поезії.
А де його взяти, якщо його немає, а є десятки чи сотні пародій, переспівів і нерідко смішних намагань написати щось ліричне і високопоетичне, якщо звик до ги-ги та га-га?

Добре, а як бути з тим, якщо якісь свої спогади та переживання згадались після прочитання вірша іншого автора і ти в результаті написав свій твір, хоч у ньому і вгадуються риси першоджерела? І додав до нього інші варіанти сюжету чи навіть створив свій? Але, оскільки ти вказав джерело натхнення, отже, твоя творчість вторинна і не заслуговує поваги чи визнання? Чи першоджерелом можуть бути лише власні порухи душі безвідносно до вже кимось колись описаних? Цікаво, як би автор першоджерела написав щось своє, не ознайомившись з іншим, вже написаним до нього? Звідки він міг би знати, наприклад, силаботоніку?

А щодо написаних "серцем, душею" та іншими частинами тіла речей, але технічно невиразних чи недосконалих - без коментарів...

До речі, вважаю, чудово зробив автор цього вірша, назвавши його "Remix", а не "пародія", і давши лінк на першоджерело (не порушуючи авторські права копіюванням чужого твору на свою сторінку), аби читачі при бажанні могли ознайомитись з першоджерелом самі). Напевно, візьму з нього приклад. )

По-перше, корисно бути ерудованим, щоб випадково, на хвиллі своїх почуттів, не зримувати яке-небудь "небо - треба". Водночас, не дуже корисно бути ерудованим, бо одного разу можна забути про те, що рядки, які ти випустив у світ, останній бачив ще півтори сотні років тому.
Так, чийсь твір може надихати на продовження так само, як і порнофільм на мавпування. Може, варто якось уникати таких випадків за рахунок своїх поетичних винаходів? Я маю увазі не порнофільм. Про нього не йшлось :)

О, вже чути за милю підсмажену кров!
Іще чхнути не встиг, а уже – «Будь здоров!»
Осяйна амазонка дає майстер-клас!
Ну тоді, як стемніє - готуйтесь, я в Вас:)

Це запитання, Сергію, певно стосується нашої розмови з Валерієм? Якщо так, то на ПМ існує цензура, і адміністрацію Пм в цілому не цікавить ні кількість публікацій, ні кількість читачів - цікавить якість процесу. І "пародія" теж цікавить, як мистецтво, а не перекривлення оригіналу. Безумовно, є такі автори і такі твори, які неможливо мистецьки покращити, чи підправити інструментом "пародії". Тож не лише несмак такої пародії являтиметься на очі, але й непорядність адміністрації, що допускатиме таке дійство...

Ну, Сергію, як на мене, це вже нагадує, в ідеалі, питання безмежної кращості - завше можна знайти того Майстра, який проведе поверх однієї мистецької лінії ще тоншу лінію, але більшість і грубшої не побачить. А меншість здивується такою необхідністю від такого Надмайстра )
тут нічого не поробиш - справжнє мистецтво тяжіє до повної прозорості, навіть невидимості... А більшість пародій "експлуатує" надмірно яскраві кольори )
В цій спробі "ЕПН" якраз приємно бачити обережну неяскравість тонів. Хоча, тут, швидше, йдеться про епіграмне наслідування?..

Нехай на будь-який твір можна написати пародію, викривити його чи загострити увагу на недоречностях, нехай будь-який твір можна критикою рознести в пух і прах (навіть авторства Шевченка і Пушкіна) - питання ж не в цьому, Сергію, питання в талановитості автора оригіналу і автора пародії, в технічній довершеності творів, в тому, наскільки вони цікаві для читача.

А рекламував авторів ще в часи соцреалізму і сам патріарх пародій Олександр Іванов, кажуть, автори до нього навіть звертались з проханнями написати пародію, аби хоч таким чином потрапити в історію (не кожен тоді міг опублікуватись, на відміну від теперішнього часу). :)

Ну, мені ніхто не вказує, на чиї вірші і які саме слід писати пародії. ))) Демократія і гласність, започатковані ще Михаїлом Горбачовим, перемогли. ))

Виявляється, в Літінституті ім. Горького можна було писати і вірші українською мовою? Не знав... І зараз можна, не в курсі?.. А то мені щось не кортить писати російською, а лиш українською (за винятком кількох пародій, в т.ч. і на Ваш вірш), хоча перші вірші були написані саме російською. А як туди поступити, не підкажете?

Сподіваюсь, я оцінюю вірші, які вибираю для пародій, не з точки зору "радянського читача". ))
І хліба за свої пародії не отримую. )))

Ні, звичайно, не я. Для цього є випускники філологічних факультетів та літінститутів. ))

А що, хіба пародії пишуться лише на твори безпросвітних графоманів? За цією логікою, тоді всі автори, на твори яких будь-коли писались пародії, теж безпросвітні графомани. ))
До речі, на відверто слабкі твори пародії писати недоцільно, оскільки, по-перше, і вони тоді можуть бути відверто слабкими, а, по-друге, безпросвітньому графоманові жодна пародія не допоможе. )))

Я теж з перших днів перебування на ПМ потрапив під пародійне перо Ярослава Чорногуза, але написав пародію у відповідь, мені сподобалося, і так і став пародистом, хоча до того писав лише свої вірші (і досі пишу). ))

Щодо статусу: після однієї з пародій на вірш Ярослава, як я розумію, з його подачі РМ теж присвоїла мені той статус, але згодом забрала за кілька пародій на вірші іншого Ярослава - Петришина. ))

А що особисто Вам цей статус дає - відчуття своєї значимості? ))

:) А щойно писали: "Жаль, що ми з Вами незнайомі.Я Вам би розповів би"...
Визнаю, що мої жарти нерідко зашкалюють, тому перепрошую, якщо ненароком чимось Вас образив.
Мир? )