ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Олеандра
2025.11.25 10:42
Вчергове. І наче вперше.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.

Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.

Олександр Сушко
2025.11.25 07:19
Пробачте мене добрі люди,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.

За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,

Борис Костиря
2025.11.24 22:14
Останній осінній листок
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,

Федір Паламар
2025.11.24 12:28
Мій любий щоденнику! Я лежав у стаціонарі тоді вже, мабуть, четвертий день, із депресією. Лікарі ставилися до мене добре, медсестри й санітари теж. Самогоспіталізувався і порядку не порушував. До мене навіть людську товариську зацікавленість виявляли. Ч

Тетяна Левицька
2025.11.24 10:47
Цей дощ солоний простір студить,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.

Віктор Кучерук
2025.11.24 06:12
Ксенії Кучерук

Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,

Володимир Бойко
2025.11.24 00:00
Поки два українці чубляться за гетьманську булаву, їхню долю вирішує хтось третій. Ті, що облаштовують місце собі в Україні, здебільшого мають мало України в собі. Жадоба влади нестерпніша за сверблячку. Ніщо так не дістає, як чужі достатки.

Борис Костиря
2025.11.23 22:14
Я прийшов на пустир, де немає коханих зітхань.
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.

Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост

Артур Курдіновський
2025.11.23 20:03
Батько гойдає біленьку труну.
Реквієм сенсу життя - колискова.
Світом несуться порожні розмови,
Як не помітити підлу війну.

Милий малюк не побачить весну,
Білій зимі не всміхнеться казковій.
Батько гойдає біленьку труну.

Богдан Манюк
2025.11.23 17:27
Осінь, що тільки торкнулась перону,
потягом ночі примчала в Париж.
Сонну, сторонню і геть безборонну,
ледь оглянувшись, її ти уздриш.
Давнє кафе мандрівницю полонить.
В ньому судилося бути усім,
в кого на столику кава холоне
й очі зволожені вельми

С М
2025.11.23 14:44
о ці вилиски у твоїх очах
мов габаритки на літачках
по вінця сповнюєш не уві сні
прийду іще чому би ні
мої душа і серце ти
у тебе срібні & золоті
а ще алмази із темних шахт
купляй лиш час усе інше прах

Микола Дудар
2025.11.23 14:12
У разі скупчення проблем,
Відразу так і не відчуєш…
У курки з півнем свій тотем,
А їх чомусь не рекламуєш…
Бодай би проса їм сипнув
Із тих проблем, що втаємничив.
Хіба утихомирить… ну,
А курку з півнем спантеличив…

Євген Федчук
2025.11.23 13:17
Дванадцять років з тих часів пройшло,
Як москалі, застосувавши силу,
Угорський дух свободи задушили,
Щоби в других бажання не було.
Та дух свободи, як не закривай,
Як не загвинчуй крани – все ж прорветься.
Знов у страху трястися доведеться,
Що пану

Тетяна Левицька
2025.11.23 12:39
Хоча багряне листя впало
й далеко до весни,
Свята любов ярить опалом
у серця таїни.

Вливає музику журливу
жовтневий листопад,
А я закохана, щаслива

Борис Костиря
2025.11.22 22:10
На перехресті ста доріг
Стою, розіп'ятий вітрами.
І підпирає мій поріг
Пролог до неземної драми.

На перехресті ста розлук,
Ста болів, ста смертей, ста криків,
Стою на перехресті мук,

Сергій СергійКо
2025.11.22 20:29
На теренах родючих земель,
Де життя вирувало і квітло,
Перетворено світ на тунель,
І в кінці його вимкнено світло.

Це страшніше за жахи війни –
Для когось бути просто мішенню!
Люди-привиди, наче з труни –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Вірлан Роксолана (1971) / Вірші

 Повстанська любов (в орбітах честі )

присвята М. Дудкевич

А у мене був ти - був у буднях, омитих огнями.
Небо рвалось од куль, але чудo, що в мене був ти!
Чи зуміла б інaкше згорьовані ріки та ями
переплисти навпросіч? де взяла б наснагу гребти?

З чакри волі відкритої плакало плавлене небо,
бойової стежі перетягнена трісла струна.
Обвалилася скеля незрима між нами- та ще й бо-
стільки струсів у долі. А я...я...я - майже жона.

День полуднював сонцем, а світ ясновидив дощами.
По розпечених обріях гусла тривога...набіг!
А на чатах у доль світлокрильців ясні діаграми
вібрували на сполох. Полон...в душу ядерний сніг!

Ти мені залишив дві розлучні, солоні сльозини-
віддаю іх тобі крізь роки - тільки ти не береш...
пропікають донині росою - Бог бачить - не винна
я, що долі - дві річеньки - морем не стали, авжеж.

Я забула у серці твоєму невтолену спрагу-
Доливаєш водою, Схолоджуєш...знаю- дарма!
По пилинці зірковій збираєш із з неба відвагу:
краєм ока зирнути в дорогу, котрої нема.

Назавжди утопив у мені свої обрії чисті,
заблакитнивши мрії - донебна бувальщина ця
Чорнокруки висотують з мене кохання намисто-
виривають із тебе -і тому немає кінця.

Я у тебе вдихнула життя незачатого цвіту-
з позачасся його відбираю- а ти не даєш!
Як же,як вколисати любов у серцях несповиту?
де та Доля забігла у нетрі безвіддя? - Ну, де ж?

Здійнялась наша стежка повітряно змієм у висі -
Та, що ми обіцяли леліяти і вберегти
від нападників...ось покотилась муравка в ірисі,
по слідах проминулого... щастя! - у мене був Ти!

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-11-13 01:19:40
Переглядів сторінки твору 6557
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.805
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.11.03 09:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Данилюк (Л.П./Л.П.) [ 2012-11-13 11:56:36 ]
Ти у пуп"янку юні лишив дві розлучні сльозини-
віддаю іх Тобі крізь роки - тільки Ти не береш -
пропікають донині ті роси...-так щемно і так зболено...Скільких доль скалічених,скільки завчасно обірваних молодих життів...Вражає ця сила духу,ця жертовність во ім'я високої ідеї.Дуже проникливий твір,я б сказала-розпачливий крик душі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-11-13 16:09:06 ]
Наталю, за співпережиття, проникливість, слово небайдуже - ДЯКУЮ!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-11-13 14:35:13 ]
Пропікає... Сильно!
ПС. В єдиному місці - "На чаті", нє?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-11-13 16:07:53 ]
Іванко, радію Вам і Вашому відгуку- для мене це дуже важливо:)
стосовно зауваги- спробувала виправити- чи це мал на увазі?
Дякую!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2012-11-13 15:26:13 ]
Нехай те 'був' стане вічним 'є'!
Слава Україні!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-11-13 16:03:41 ]
Героям -Слава!
дякую пресильно, Юр, за слова Твої небайдужі. Най щастить!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дудок (М.К./М.К.) [ 2012-11-13 15:48:27 ]
Немало в тебе текстів які так чи інакше торкаються визвольних часів 42-50 р.р. Експресивно, самобутньо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-11-13 16:02:08 ]
дякую, Уляночко- щиро. У мене вірші на такі теми вкладені у цикли- в даний час одшліфовую все написане і пережите.Щасти Тобі:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-11-13 15:50:16 ]
Марна, зайва і недоречна справа - прискіпуватись до дрібниць на зразок наголосу у сполучнику "але́ "
або тісної контамінації приголосних на прикладі "як вколисати", коли маєш справу з таким літературно-драматичним твором як Ваш. Перед ним я відчуваю себе і вдячним читачем, і чуйним глядачем.
Це моя особиста думка стосовно Вашого твору і мене, а ніяк не технічної частини літературного процесу. Якщо перечитатать твір вдруге, втретє чи ... надцяте, можна знайти більш вдалі варіанти.
А можна насолоджуватись цим, що є, бо знати міру при щасті - це дуже корисна звичка :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-11-13 15:58:50 ]
Семене, а я дуже вдячна Вам, за усі побачені недоліки, бо вважаю, що творu на таку тему - мають бути одшліфовані у всьому. Обіцяю Вам , що пошукаю кращі варіанти воно того варте. Дякую міцно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-11-13 16:20:46 ]
Cемене, дещо виправила, а спoлучнику із хибним наголосом не можy віднайти;( Де воно є???:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-11-13 16:30:49 ]
У цьому звороті повинна буть кома.
"А у мене був Ти - був у буднях омитих огнями."
Він повинен виглядать так:
"А у мене був Ти - був у буднях, омитих огнями"
"Омитий" - це дієприкметник. Тому зворот зветься дієприкметниковим :)
"але чудo". Тут наголоси так зливаються, що мимоволі "але́ " читається як "а́ле". Таке явище існує у версифікації, і тому можна не чіпать.
Можливо, краще було б "перетягнено". Бо "перетягнена" - це дієприкметник. Та зараз мало хто звертає на це увагу.
Нічого особливо примітного у сенсі помилок і недоробок я не знайшов.
І мені приємніше буть читачем, слухачем, спостерігачем, товаришем, а не якимсь експертом чи розумником :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-11-13 16:45:35 ]
Бачу...вже бачу- виправляю...вдячна безмірно.
Завжди радітиму добрій, дружній критиці!! За "товариш" - особливе спасиБі :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-11-13 19:25:51 ]
Похвально, Роксолано: і тема серйозна, і відтворено чудово. У мене єдине міркування (не порада і не критика):
"Назавжди утопив Ти "люблю", у душі моїй, чисте-
віддаю його Янголам - тому немає кінця." Наскільки я зрозумів, йдеться про "люблю",якому немає кінця. А кінця не має вінець:
"Назавжди утопив Ти "люблю", у душі моїй, чисте-
віддаю його Янголам - у позолоті вінця."
Натхнення!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-11-14 04:21:16 ]
П. Мирославе, тішуся, що Ви читали цей твір- знаю, як Ви розумієте і відчуваєте усе, що стосується цієі теми.
Обов"язково подумаю над запропонованим Вами варіантом. Сердечно вдячна:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-11-13 21:04:49 ]
Роксолано, не потрібно бути пророком, щоб передбачити значимість у майбутньому повстанської тематики у Ваших віршах. Ви оспіваєте ще й досі незрозумілий багатьом подвиг повстанців 40-х і 5о-х 20 століття з притаманними Вам стилістичним забарвленням і справжнім патріотизмом. Написане Вами буде як золото найвищої проби, непідвладне ніякій іржі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-11-14 04:18:06 ]
Богдане, читаю Ваш відгук і мені здається, що може...може не є дарма усе- не пустоцвітно життя коротаю. Окрилили мене Ви. Спасибі Друже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2012-11-13 22:34:53 ]
«Я забула у серці Твоєму невтолену спрагу-
Доливаєш водою? Схолоджуєш?- знаю- дарма!» -
чудово, Роксолано, сильно!
і це, - «...краєм ока зирнути в дорогу, котрої нема; долі - дві річеньки - морем не стали...»

Епохальний і живий твір.
наголос - взялА, здійнялАсь? - не певна


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-11-14 04:15:39 ]
Тамарочко, правду кажеш...прислухалася:)
Дякую за слово добре:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2012-11-14 22:33:08 ]
Піднесено... Видно, принесено з високих орбіт духу...

Віриться, що така любов, є любов'ю на всі часи, непідвладна схоластиці часу події.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-11-16 04:46:05 ]
Так, Василько, і я в це вірю.Дякую за провідчуття :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Александр Колгатін (Л.П./Л.П.) [ 2012-11-15 17:13:39 ]
У Вас дуже багате, насмілюся на характеристику "розкішно-художнє" письмо, Роксолано. Цьому навчитися не можна. Це особиста якість


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-11-16 04:49:42 ]





Гріє Ваш відгук...тішуся, коли дійсно так, як Вам бачиться :)
В цю тему - хочеться викластися всіма силами.
Дякую сердечо :)





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов СЕРДУНИЧ (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-10 15:37:38 ]
Чудовий вірш! Поезія! (Втім, як усе, написане Вами, пані Роксолано). І він гідно доповнить збірник творів про УПА.