ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.04.29 12:33
Знову снилися мертві. Снилося, що я мушу бути на якійсь конференції по кубофутуризму. Заходжу в якийсь бароковий будинок: анфілади, мармурові сходи, скульптури Геракла в левовій шкурі, Гекати, Діани Вічноцнотливої, двері, що більш нагадують врата, по тім

Борис Костиря
2026.04.29 11:27
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.

Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини

Вячеслав Руденко
2026.04.29 10:34
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.

Тетяна Левицька
2026.04.29 10:08
Не дозволяй мені себе винити,
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.

Віктор Кучерук
2026.04.29 07:10
Мов сонця промінь із туману,
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...

хома дідим
2026.04.28 21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи

Тетяна Левицька
2026.04.28 19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі

Костянтин Ватульов
2026.04.28 19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.

Далеко-

Охмуд Песецький
2026.04.28 16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.

У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот

Володимир Невесенко
2026.04.28 15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:

«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,

Вячеслав Руденко
2026.04.28 11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!

Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,

Тетяна Левицька
2026.04.28 10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.

Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці

Борис Костиря
2026.04.28 10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.

Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми

Ольга Олеандра
2026.04.28 08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.

Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.

Віктор Кучерук
2026.04.28 06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.

Володимир Бойко
2026.04.28 00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.

Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Вірлан Роксолана (1971) / Вірші

 Повстанська любов (в орбітах честі )

присвята М. Дудкевич

А у мене був ти - був у буднях, омитих огнями.
Небо рвалось од куль, але чудo, що в мене був ти!
Чи зуміла б інaкше згорьовані ріки та ями
переплисти навпросіч? де взяла б наснагу гребти?

З чакри волі відкритої плакало плавлене небо,
бойової стежі перетягнена трісла струна.
Обвалилася скеля незрима між нами- та ще й бо-
стільки струсів у долі. А я...я...я - майже жона.

День полуднював сонцем, а світ ясновидив дощами.
По розпечених обріях гусла тривога...набіг!
А на чатах у доль світлокрильців ясні діаграми
вібрували на сполох. Полон...в душу ядерний сніг!

Ти мені залишив дві розлучні, солоні сльозини-
віддаю іх тобі крізь роки - тільки ти не береш...
пропікають донині росою - Бог бачить - не винна
я, що долі - дві річеньки - морем не стали, авжеж.

Я забула у серці твоєму невтолену спрагу-
Доливаєш водою, Схолоджуєш...знаю- дарма!
По пилинці зірковій збираєш із з неба відвагу:
краєм ока зирнути в дорогу, котрої нема.

Назавжди утопив у мені свої обрії чисті,
заблакитнивши мрії - донебна бувальщина ця
Чорнокруки висотують з мене кохання намисто-
виривають із тебе -і тому немає кінця.

Я у тебе вдихнула життя незачатого цвіту-
з позачасся його відбираю- а ти не даєш!
Як же,як вколисати любов у серцях несповиту?
де та Доля забігла у нетрі безвіддя? - Ну, де ж?

Здійнялась наша стежка повітряно змієм у висі -
Та, що ми обіцяли леліяти і вберегти
від нападників...ось покотилась муравка в ірисі,
по слідах проминулого... щастя! - у мене був Ти!

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2012-11-13 01:19:40
Переглядів сторінки твору 6846
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.805
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.04.29 04:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Данилюк (Л.П./Л.П.) [ 2012-11-13 11:56:36 ]
Ти у пуп"янку юні лишив дві розлучні сльозини-
віддаю іх Тобі крізь роки - тільки Ти не береш -
пропікають донині ті роси...-так щемно і так зболено...Скільких доль скалічених,скільки завчасно обірваних молодих життів...Вражає ця сила духу,ця жертовність во ім'я високої ідеї.Дуже проникливий твір,я б сказала-розпачливий крик душі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-11-13 16:09:06 ]
Наталю, за співпережиття, проникливість, слово небайдуже - ДЯКУЮ!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-11-13 14:35:13 ]
Пропікає... Сильно!
ПС. В єдиному місці - "На чаті", нє?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-11-13 16:07:53 ]
Іванко, радію Вам і Вашому відгуку- для мене це дуже важливо:)
стосовно зауваги- спробувала виправити- чи це мал на увазі?
Дякую!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2012-11-13 15:26:13 ]
Нехай те 'був' стане вічним 'є'!
Слава Україні!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-11-13 16:03:41 ]
Героям -Слава!
дякую пресильно, Юр, за слова Твої небайдужі. Най щастить!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дудок (М.К./М.К.) [ 2012-11-13 15:48:27 ]
Немало в тебе текстів які так чи інакше торкаються визвольних часів 42-50 р.р. Експресивно, самобутньо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-11-13 16:02:08 ]
дякую, Уляночко- щиро. У мене вірші на такі теми вкладені у цикли- в даний час одшліфовую все написане і пережите.Щасти Тобі:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-11-13 15:50:16 ]
Марна, зайва і недоречна справа - прискіпуватись до дрібниць на зразок наголосу у сполучнику "але́ "
або тісної контамінації приголосних на прикладі "як вколисати", коли маєш справу з таким літературно-драматичним твором як Ваш. Перед ним я відчуваю себе і вдячним читачем, і чуйним глядачем.
Це моя особиста думка стосовно Вашого твору і мене, а ніяк не технічної частини літературного процесу. Якщо перечитатать твір вдруге, втретє чи ... надцяте, можна знайти більш вдалі варіанти.
А можна насолоджуватись цим, що є, бо знати міру при щасті - це дуже корисна звичка :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-11-13 15:58:50 ]
Семене, а я дуже вдячна Вам, за усі побачені недоліки, бо вважаю, що творu на таку тему - мають бути одшліфовані у всьому. Обіцяю Вам , що пошукаю кращі варіанти воно того варте. Дякую міцно!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-11-13 16:20:46 ]
Cемене, дещо виправила, а спoлучнику із хибним наголосом не можy віднайти;( Де воно є???:))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-11-13 16:30:49 ]
У цьому звороті повинна буть кома.
"А у мене був Ти - був у буднях омитих огнями."
Він повинен виглядать так:
"А у мене був Ти - був у буднях, омитих огнями"
"Омитий" - це дієприкметник. Тому зворот зветься дієприкметниковим :)
"але чудo". Тут наголоси так зливаються, що мимоволі "але́ " читається як "а́ле". Таке явище існує у версифікації, і тому можна не чіпать.
Можливо, краще було б "перетягнено". Бо "перетягнена" - це дієприкметник. Та зараз мало хто звертає на це увагу.
Нічого особливо примітного у сенсі помилок і недоробок я не знайшов.
І мені приємніше буть читачем, слухачем, спостерігачем, товаришем, а не якимсь експертом чи розумником :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-11-13 16:45:35 ]
Бачу...вже бачу- виправляю...вдячна безмірно.
Завжди радітиму добрій, дружній критиці!! За "товариш" - особливе спасиБі :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-11-13 19:25:51 ]
Похвально, Роксолано: і тема серйозна, і відтворено чудово. У мене єдине міркування (не порада і не критика):
"Назавжди утопив Ти "люблю", у душі моїй, чисте-
віддаю його Янголам - тому немає кінця." Наскільки я зрозумів, йдеться про "люблю",якому немає кінця. А кінця не має вінець:
"Назавжди утопив Ти "люблю", у душі моїй, чисте-
віддаю його Янголам - у позолоті вінця."
Натхнення!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-11-14 04:21:16 ]
П. Мирославе, тішуся, що Ви читали цей твір- знаю, як Ви розумієте і відчуваєте усе, що стосується цієі теми.
Обов"язково подумаю над запропонованим Вами варіантом. Сердечно вдячна:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-11-13 21:04:49 ]
Роксолано, не потрібно бути пророком, щоб передбачити значимість у майбутньому повстанської тематики у Ваших віршах. Ви оспіваєте ще й досі незрозумілий багатьом подвиг повстанців 40-х і 5о-х 20 століття з притаманними Вам стилістичним забарвленням і справжнім патріотизмом. Написане Вами буде як золото найвищої проби, непідвладне ніякій іржі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-11-14 04:18:06 ]
Богдане, читаю Ваш відгук і мені здається, що може...може не є дарма усе- не пустоцвітно життя коротаю. Окрилили мене Ви. Спасибі Друже!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2012-11-13 22:34:53 ]
«Я забула у серці Твоєму невтолену спрагу-
Доливаєш водою? Схолоджуєш?- знаю- дарма!» -
чудово, Роксолано, сильно!
і це, - «...краєм ока зирнути в дорогу, котрої нема; долі - дві річеньки - морем не стали...»

Епохальний і живий твір.
наголос - взялА, здійнялАсь? - не певна


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-11-14 04:15:39 ]
Тамарочко, правду кажеш...прислухалася:)
Дякую за слово добре:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2012-11-14 22:33:08 ]
Піднесено... Видно, принесено з високих орбіт духу...

Віриться, що така любов, є любов'ю на всі часи, непідвладна схоластиці часу події.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-11-16 04:46:05 ]
Так, Василько, і я в це вірю.Дякую за провідчуття :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Александр Колгатін (Л.П./Л.П.) [ 2012-11-15 17:13:39 ]
У Вас дуже багате, насмілюся на характеристику "розкішно-художнє" письмо, Роксолано. Цьому навчитися не можна. Це особиста якість


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-11-16 04:49:42 ]





Гріє Ваш відгук...тішуся, коли дійсно так, як Вам бачиться :)
В цю тему - хочеться викластися всіма силами.
Дякую сердечо :)




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов СЕРДУНИЧ (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-10 15:37:38 ]
Чудовий вірш! Поезія! (Втім, як усе, написане Вами, пані Роксолано). І він гідно доповнить збірник творів про УПА.