Пане Семене,судячи з Вашого відгуку, мої "нічні чування" за монітором - недаремні! Ух! Написали! І все - як бальзам на душу тої ЛГ (а авторці - й поготів).
Анекдоту про скирду не знаю, але несподіванки люблю (щоправда, приємні і творчі).
А павучків люблю, бо сприймаю їх з точки зору корисності для людини - очищають же довкілля від докучливих кровососів-комарів, бруднуль-мух, шкідників-молей тощо... А ще, у різдвяних легендах - павучок допоміг сховатися Святій Родині від переслідувачів, тому й шанується у народі. Кажуть, що павучка не можна вбивати. Звичайно, що в закутках українських осель живуть безпечні для людини маленькі павучки, а не здоровані-тарантули. За іншого типу традиційної фауни - і міфологізація цього образу була б іншою.
У моєму вірші якраз павучок, що прилетів на ниточці з вирію, чи пролітав повз мене, по дорозі у той край надій, з якого навесні завжди повертаються птахи, і уособлюється як синомім надії, очищення.
ЛГ неподівано, раптово розчарувалася у герої свого серця, тому єдиному, який був опорою її світу. Тому у той момент для неї не існує нічого довкола (ні людей, ні монастирів,тощо), і тільки павучок подає їй ту ниточку надії.
Тішуся, що Вам припало до серця і до уважних очей.
Дякую!

Дуже дякую, пане Володимире! Буває всяко... :)))

Роксоланочко, рада знову Вас чути і бачити! Ви, як завжди, тонко вловлюєте хвилі етеру моїх роздумів...
Віршувати за усіма правила цього мистецтва - тільки вчуся. Розмір 12/13/12/13 начебто витриманий у обох строфах. Що Вас збентежило?
Дякую дуже!

[правилаМИ]:))

Нічого страшного! Завжди тішуся Вашій уважності. Дякую! :)

Ой, пане Мирославе! Головне не кількісний вимір сну, а якісний. Це, як у дитячій фразі: "Мамо, - я ШВИДКО посплю!"
Дякую за визнання "павучка", порівнянь і... логіки! :)))

Вау! Як мудро!
А джміль не знає законів аєродинаміки (це люди так думають)- і літає!
Алесандрійський вірш, Шевченко,Антонич, Зеров, - я майже літаю, як павучок на павутинці, джмелик чи хрущ...
Дякую!

за цей коментар я би поставив "відмінно"60

замість 60 мало бути :))

Дякую, пані Олено! "Опыт - великое дело"...

Дякую, що завітали, Олено! І за відгук! Заходьте ще!

Лесю, дякую Вам і Вашому Батькові. Для мене величезна честь бачити на своїх сторінках його портрет і коментарі, наче від нього.
Немає потреби просити вибачення.
Ваше обличчя мені теж дуже приємно бачити на своїх сторінках і читати Ваші коментарі. :))

Дякую! Вітаю з нинішніми іменинами!

Дякую за кожне слово! :))

Я й сама не сподівалася, пані Наталю! Заходьте, при нагоді, завжди рада спілкуванню. :)

Пане Іване, ДЯКУЮ! :))

Ви, пане Сергію, ще багато чого не знаєте про "павучків"-ЛГ. :)
Наприклад у нашої колеги Роксолани Вірлан "павучки-альбіноси мережили простір часовости..."
А пан Семен сьогодні вранці зізнався, що "Бабине літо, павутинки – це аналогії, які [йому] теж відомі". Шкода, що до Вас ще такі павучки не залітали.
Бо всесильний пан Інтернет, не така вже й істина в останній інстанції.
Дякую за увагу.

Сага про павуків. Specially for you.
З точки зору (т.з.) віршувальника (не ентомолога). В наших широтах водяться, в основному, два види павуків: 1) павуки, які живуть у закутках приміщень, так би мовити (далі тбм), хатні; 2) ті, які живуть на кущах, деревах, травах, тощо, тбм, лісові, лугові, паркові. :))
Хатні павуки нікуди не літають. Хіба господиня струсить віника на двір, тоді хатній павук переходить у 2-й вид.
Відповідно, восени, коли листя з дерев та кущів опадає, трави всихають, обриваються і павутинки, що були закріплені на рослинах. І павучки на них перелітають з місця на місце, тбм летять у вирій. А вже ДЕ локалізується той вирій – то у кожного павука,це вже своя історія: чи на сусідньому дереві, чи на сусідній вулиці, а може у житло чиєсь залетів, і перейшов у 1-й вид.
Зрозуміло, що пташиний (лелечий, ластів*ячий тощо) вирій і павучий – це різні вирії.
В аналізованому вірші, йдеться про павучка другого виду. Який собі перелітав у вересні (у пору бабиного літа) з місця на місце на своїй павутинці-ниточці, і зворушив ЛГ. Міг, до речі, і до помешкання залетіти через відчинене вікно. А коли згодом відбулися катаклізми у житті ЛГ, він/вона (бо вказівника на стать ЛГ немає) згадав(ла) про того павучка, як про єдину щиру істоту у цьому світі.
Бачите, як я все детально Вам розповідаю. Сподіваюсь тепер все зрозуміло. :)))

Словники - то велика сила!
Етимологічний словник української мови зокрема каже, що слово "вирій" загальноприйнятої етимології немає.
(ЕТИМОЛОГІЯ, і, жін.1. тільки одн. Розділ мовознавства, який вивчає походження слів і їх генетичні зв'язки з іншими словами.
2. Походження слова і його споріднені зв'язки з іншими словами тієї самої або інших споріднених мов. Складна етимологія слова.
▲ Народна етимологія — переосмислення в народній мові значення запозичених слів за звуковою подібністю їх до слів рідної мови.)
[Відповідно, серед ймовірних значень коренів-основ цього слова, поряд з "весною", "роком","морем",тощо є і "повітря".
Тому, павучки,які летять на павутинках у повітрі,підхоплені вітром, спокійно можуть мати образний стосунок до міфологізованого вирію.-Г.М.]
Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — С.380.

Вважаю, що ми були б дуже збіднені, якби вживали слова тільки у прямих значеннях, без переносних.

Ще у шкільні роки читала про юного Тараса Шевченка, як він ішов шукати стовпів, що підпирали, небо чи обрій (здається у кн."Тарасові Шляхи" Оксани Іваненко). Наслухався легенд. А від обрію, неба, до вирію - рукою подати.

Кому можна поставити. А подала так, як було у джерелі (Ксенофонт Сосенко "Різдво-Коляда і Щедрий вечір", Київ, український письменник,1994.- С.67).
Кожен мислить у міру своєї...вихованості.
За Вашою логікою укр.нар.казка "Котик і Півник" - цілком нетрадиційно орієнтована, заклик "Будьмо, гей!" - теж.
Але мені Вас чомусь не шкода.

Для "особливо обдарованих":
зверніть увагу на пункт 5, у поданій нижче цитаті.
ГЕЙ, виг.
1. Спонукальне слово, яким підганяють волів, корів або коней. Гей, гей, гей, мій чорний воле! Нива довга, в стернях поле... (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 62); — А ореш бувало — у дві ж пари завжди, вже не боїшся, що пристануть: «гей та гей» (Андрій Головко, II, 1957, 50).

2. Уживається як оклик при звертанні. — Гей, музо, панночко цнотлива, Ходи до мене погостить! (Іван Котляревський, I, 1952, 233); — Гей! ти! — гукнув голова. — Відчини! Чув? Чіпко! (Панас Мирний, II, 1954, 187і); Спершу їхали тихо, але от не стерпів Давид — гукнув Нкимові: гей, гей, а нехай лиш торкають! (Андрій Головко, II, 1957, 186).

3. Уживається як заклик, заохочення до дії. — Гей, хто зо мною вийде битись, Покуштувати стусанів? (Іван Котляревський, I, 1952, 93); Гей до мене! Є у мене І варене й печене (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 287); — Гей, більше лісу Батьківщині! — Лунає клич по Верховині. — Бо для радянських це будов! (Максим Рильський, Сад... 1955, 83).

4. Виражає піднесення, захоплення чим-небудь. Гей, степи-поля, розкіш моя!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 181); — Гей, шаленая пісне! І в кого вдалась ти така непокірна? (Леся Українка, I, 1951, 193); Гей, свободо ж моя, ти рум'яна та руса! Довгождане щастя українця й білоруса (Павло Тичина, II, 1957, 14).

5. Пісенний вигук. Гей, коню, гей, не одставай! Гей, коню, коню, поспішай! (Метлинський і Костомаров, Ти., 1906, 369); Оживляєм гори, води, вибудовуєм заводи, ростемо ж ми, гей! (Павло Тичина, I, 1957, 167); За горою, гей, за кам'яною Нас Ватутін кликав серед бою (Андрій Малишко, Чотири літа, 1946, 73).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 46.

під своїм крилатим я дала підпис (давня гуцульська колядка). Звідси випливає, що тут "гей"- пісенний діалектний вигук. Все. Крапка.

На своїй сторінці Ви,Сергію, можете жонглювати коментарями як хочете. Повидаляли майже всі мої коментарі. То видаліть всі. І розмовляйте сам з собою. Не маю звички чіплятися до кого б то не було. А тим більше до осіб чоловічої статі, які вживають стосовно колег-жінок слова з коренем "дур-". Заблоковуйте мене. Будь-ласка. І на мої сторінки прошу більше не заходити.

Приємно бачити Вас, пані Світлано Майє, на своїй сторінці.
У своїх віршах кожен сам собі господар. А щодо давньої гуцульської колядки, фрагмент з якої я взяла у своє "крилате", то я не маю таких повноважень, щоб щось там міняти. Сказав народ "гей",- то буде "гей". Але раз виникли такі "жахливі", як каже п.Сергій, аналогії, то просто дам підпис, щоб було зрозуміло, що це народні слова, а не мої.
Було б з чого робити проблему.
Дякую за візит!

Пані Ксеніє, дякую, що завітали!
І дякую за розуміння і фахову підтримку.:))
Чесно, я не сподівалася, що мій невеличкий вірш збере таку кількість коментарів. А тим більше,що моє "крилате" викличе у когось якісь нездорові асоціації. Але на те вони й Майстерні, щоб той, хто фаховіше обізнаний навчав нефахівців.
Ще раз дякую!

Дякую,Ксеніє, за оцінку мого павучка.
До речі п.Сергій повидаляв майже всі мої і ваш коментар на своїй сторінці. І заборонив мені доступ на його сторінку.Його класики - то його великий секрет. Я його заблокувала. Не приємно, коли тобі хуліганять. Тішуся, що приємних і порядних колег на ПМ - значно більше.
Вибачайте за ці мої наративи. :)))

Дійсно, такого хіба що пожаліти. Але я не буду :))

Дякую, Уляно, що зацікавились моєю творчістю :)
І за коментар - спасибі!

Приємно, що заглянули, Ксеню.) Кожен читач прочитує щось своє - я теж таке люблю:)
Дякую!

Приємна несподіванка - Ваш коментар на цю давненьку публікацію. ;)
Дякую, Яно!