ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Хащі мороку
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На Кого Лишив Ти -- Альбом Теревені від Зеня
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Порадників багато
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі На Ніч -- Альбом Теревені від Зеня
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
***
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
Бетельгейзе
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Зникнення поета
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Воля
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Чорт і чортзна-що
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
* * *
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Дерево душі
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Салатові дні знову тут (Procol Harum)
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Вертоград
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Червневий смак
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
По той бік Золотої Липи
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олександр Олехо (1954) / Вірші

 „Лупайте сю скалу...”
„Лупайте сю скалу...” Давно б уже злупили,
була би міць в руках та трохи більше сили.
А то спекотний жар і нестерпимий холод,
і надто вже важкий Каменяревий молот.
Минуло стільки літ, а з дикої долини
не вийшов нарід наш, не вийшов і донині.
З безмірності пустот не визволив він душу,
зате не раз губив надії ніжну ружу.

„Лупайте сю скалу...” Давно б уже злупили,
якби не біль віків та не понурі спини.
Якби покірність днів ярмо не прославляла
та яничарське зло до влади не наймала.
Аморфний стан життя: лукаве лицемірство,
спотворена мораль і щире лицедійство...
Найбільша мрія всіх – піднятись над рабами
і стати, перш за все, самим погоничами.

„Лупайте сю скалу...” Давно б уже злупили,
якби поводирі та й горщики не били.
Якби не пекло мрій, не чорна твердь спокуси,
не розбрат наших дій ще з Київської РУси.
Дивлюся навкруги – міцні стовбичать скелі,
немає лиш ніде Мойсея та пустелі.
Немає у богів для нас земного щастя -
то живемо собі, як трафить, себто вдасться.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Валентина Попелюшка 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Мішель Платіні 5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-04-29 15:15:41
Переглядів сторінки твору 6728
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.647 / 5.33  (5.265 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.319 / 5.61)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.724
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Людина і тоталітаризм
Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2024.11.24 15:47
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-04-29 17:05:05 ]
Поезія громадянина і патріота."Немає лиш ніде Мойсея на пустелі"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-04-29 17:41:40 ]
Дякую, Світлано за розуміння. Патріотизм не стільки у славному минулому, як у у тому постійному нагадуванні собі, що не самі високі чесноти властиві нам, як народові, і щоб ми щоденно таврували їх, а не співали бадьорих козацьких маршів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2013-04-29 17:12:52 ]
Ой, Олександре...
І Ви туди ж...
Критикувати, жалітись - це зараз усі мастаки: і розбрат у нас, і спини зігнуті, і Моїсея у нас свого немає. А де ж йому взятись? Ми ж такі меншовартісні. Немає в наших краях власних пророків і мудреців. Немає з часів хрещення Київської Русі. Бо від своєї віри відцурались, від історії. Славимо синів Ізрайлевих, вивчаємо їхню історію, молимось їхнім богам.
У тому то і біда - у відчутті меншовартості.
І не жалітись треба, не плакати. Треба гордитись власним минулим, власною культурою, власним народом. Бо хто не пам’ятає минулого - у того немає майбутнього.
Перепрошую за різкість.
Накипіло.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-04-29 17:58:27 ]
Давно Вас не було чути, Олександре. Це добре, що даєте вихід накипілому. От дивіться: якщо погану людину весь час критикувати, то вона, на мою думку, не сприйматиме цю критику - я, що, тільки крав і обманював? Я одного разу і правду сказав. Але якщо сама людина замислиться над своїм діянням, то може і зміниться на краще. Так і тут: вислуховуючи зі сторони інших про свої недоліки( а їх більше, ніж хотілося), ми тільки озлобимося і реакція наша буде- сам дурак! Але якщо ми самі щодня будемо їх нещадно таврувати(не скиглити, не плакати, не жалітися), то прийде очищення і до нашої душі. А так, заспокоювати себе тими перемогами і досягненнями, що мали місце у нашій історії, то і міняти нічого не варто. Будьмо! - нам і так добре. Треба себе критикувати, щоб скоріше очистись і відбутись. Це моя точка зору. Якщо не збігається з Вашою, вибачайте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-04-29 18:13:28 ]
На жаль філософія нашого життя ще така:Найбільша мрія всіх – піднятись над рабами
і стати, перш за все, самим погоничами.
І це правда, хоча і гірка. То що, краще кричати, які ми вартісні і непересічні. Треба ними ставати, а не виправдовувати свою рабську сутність. Інакше і влада була б іншою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-29 20:41:16 ]
Цілком Вас підтримую, Олександре! І не тільки у вірші, а й у дискусії з паном Олександром!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-04-29 22:15:00 ]
Дякую, Валентино, за підтримку. Право на життя має і версія мого тезки, бо має багато прибічників. Але кожен вирішує сам, як йому ставитися як до засад наших моральних чеснот, так і до перспектив її розвитку, у бік покращення, звичайно.
До очищення - через покаяння і це не слабкість признати за собою гріхи нашого менталітету, а навпаки, сила, якої так нам ще треба, щоб змінити життя на краще. Більше не буду, бо виглядає дещо демагогічно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мішель Платіні (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-29 21:37:04 ]
Найперше, що нам потрібно зробити -
це перестати жаліти себе.
Тоді тільки , ми зможемо щось змінити.
Може. я і не правий...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-04-29 22:03:59 ]
Ми себе і не жаліємо, тому і треба таврувати свою недолугість з єдиною метою - змінитися на краще.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-29 22:45:28 ]
Олександре, у Ваших творах патріотичної тематики ніяких жалінь я жодного разу не бачила, а тому головну думку, висловлену, зокрема, і в цьому вірші, я підтримую.
Особисто для мене все зрозуміло.
Не буду заглиблюватися в минуле, а ось для сьогодення хіба це неправда:

...Якби покірність днів ярмо не прославляла
і яничарський рід до влади не наймала...

Принаймні для мешканців Донбасу дуже актуально. Я знаю, що кажу.
Дякую за вірш, Олександре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-04-29 22:51:02 ]
Дякую, Леся. Хочеться звертатися "Фея", але ви на те можете образитись, бо що дозволено в якості жарту один раз, іншого разу сприймається як недоречне. Як Вам там живеться у тому заангажованому регіоні, мабуть не зовсім комфортно чи уже звикли?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-29 23:25:55 ]
Ні, Олексанре, є речі, до яких звикнути неможливо.
...Я їду в маршрутці, мені телефонують друзі з Києва, я спілкуюся з ними державною мовою... - уся маршрутка витріщилася, а одна жінка запитала, звідки я знаю українську мову... І це 2013 рік! А начальник - викладач теорії держави і права - після прочитання віршів мого батька заявив, що партія мала б таких розстрілювати, і що Луганщині краще приєднатися до Росії... Ось як "сучасно" в нашій Регіонії!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-29 23:27:04 ]
Вибачте, загубила літеру "Д".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-04-30 08:54:01 ]
Вам, Леся, дозволено все і без вибачень. Якби ви не написали, я би і не помітив - дріб'язок, не вартий уваги. Але Вашу увагу мені приємно бачити на своїй сторінці завжди. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-04-29 23:05:48 ]
Як влучно!!!
ож живемо собі, як трафить, себто вдасться - це афоризм)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-04-29 23:20:45 ]
невдало скопіювала - згубила букву,вибачаюсь)
тож живемо собі, як трафить, себто вдасться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-04-30 08:46:52 ]
Я на те уваги не звертаю, на ті букви, що випадають. А вам щиро дякуюю


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-04-29 23:42:37 ]
Кожен має право висловлювати свою позицію, і Ви, Олександре, її висловили теж - так, як розумієте. Як на мене, це нормальне, громадянське сприйняття нашої дійсності.
Варто звернути увагу на таке:
-із назви вірша, що повторюється на початку кожної строфи, догадуємося, що це слова Івана Франка, однак у Франковому "Каменярі" вони звучать так: "Лупайте СЮ скалу!";
-"не вийшов наш нарІд" - або "нарОд", або "нАрід".

Успіхів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-04-30 08:50:58 ]
Понадіявся на пам'ять і даремно. Дякую за підказку. По Вашим коментарям впізнається людина граматично обізнана і така, що мимо чужих помилок не проходить.Ще раз дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2013-04-30 00:05:13 ]
Я підтримую Мішеля! " Покинь орази на владу, просто, гарно роби свою справу!" Мудрі вислови.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-04-30 08:56:05 ]
Образа на владу - це образа, в першу чергу, на себе, бо ми владу вибираємо і терпимо її, навіть, якщо і помилилися у виборі. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-04-30 07:47:03 ]
Отож - лупаймо!
не вийшов наш нарІд, не вийшов і донині.- просто переставити слова "нАрід наш" - і наголос буде словниковим і колорит збережеться.
і яничарський рі(д д)о влади не наймала.= у попередньому рядку після слова "прославляла"поставити кому, а далі - поріддя яничарське до влади не наймала.
то(ж ж)ивемо= "то й живемо" або "то живемо" - зміст не змінюється, як на мене.
Успіхів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-04-30 09:04:38 ]
Ви, Галино, та Мирослав для мене наставники. Справив. Дякую за поміч. Мабуть, я ще довго грішитиму отакими помилками. Що поробиш, тонкощі мовлення ще не засвоїв. Дякую.