ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.03.15 17:20
В Московії завжди таке бувало:
Коли за владу билися «царі»,
То гинули і ті, хто при дворі,
І ті, що право на престола мали.
А вже, коли на трон хтось усідавсь,
Завжди важлива знайдеться причина,
Чому була убита та людина.
То й «переможець», звісно

Ігор Шоха
2026.03.15 16:17
                    І
Ми пасажири. Нас несе Земля
чи то у рай, чи у космічне пекло,
де не буває холодно чи тепло
і де уже була душа моя,
коли перегоріла і воскресла
як его мого первісного я.

Борис Костиря
2026.03.15 11:56
У сні побачу болісні пророцтва,
Які хотів спалити у вогні,
Тривог і болів, дива і юродства
В мінливій і безмежній глибині.

У сні приходить те, що неможливо,
Химерне, дивне, неземне, із дна
Морів і океанів. Пустотливо

Павло Сікорський
2026.03.15 10:51
Двовірш - архіскладна поетична форма із двох віршових рядків, де перший і другий римуються між собою. Причому рима читається згори вниз і знизу вгору, зберігаючи ритм.
На додачу, конкретно у цьому двовірші сенс не зміниться, якщо поміняти рядки місцями.

М Менянин
2026.03.15 02:02
Насичено ядом життя України,
хто поруч чи рядом бере від людини?
хто має підступне бажання очолить
народ цей і далі продовжить неволить?

Кому завдяки не закінчена битва
за щастя в житті і за промені світла?
кому до вподоби подвійні стандарти

Нічия Муза
2026.03.14 21:40
Життя минає, та ніколи
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.

І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,

Ігор Терен
2026.03.14 21:36
Минають ночі, і за днями дні,
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.

А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила

Артур Курдіновський
2026.03.14 16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.

Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."

Іван Потьомкін
2026.03.14 13:57
Співала самотність про зграйну дружбу. Співала, аж серце злітало з словами І в звуках тремтіло. Здіймалося вище і вище. Як жайворон, висло Та й впало, мов грудка... Нараз обірвалася пісня. На серце людина поклала руку.

Юрій Гундарів
2026.03.14 13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від

Борис Костиря
2026.03.14 11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.

Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,

Ярослав Чорногуз
2026.03.14 02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,

Олена Побийголод
2026.03.14 00:59
Олександр Жаров (1904—1984)

Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»

Юрко Бужанин
2026.03.13 22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною

Світлана Пирогова
2026.03.13 21:53
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.

Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив

Ігор Шоха
2026.03.13 20:00
                    І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Осінь (1979) / Вірші

 Особиста тактика бою із часом




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-07-08 16:14:27
Переглядів сторінки твору 10189
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.137 / 5.5  (4.933 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.102 / 5.5  (4.976 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2021.11.01 11:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-08 16:17:55 ]
Вибачте за прозору риму. З часом вона не зникне, а набереться кольору, розфарбується.
Вистачило терпіння дочитати до кінця? - Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-07-08 16:44:46 ]
Гарно, тепло, душевно і водночас - мудро!
Молодчина, Олю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-08 16:50:36 ]
Дякую, щиросердно і з відкритою душею дякую, Олександре. Мудрість - то здобуток часу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-08 16:52:56 ]
Рима - річ необов`язкова.
Цікаво читається, як спостержливо-хронологічна оповідка.
Час не може бути лише "добрим", бо давно би уже не стало місця на цій грішній землі усім.
Але ніщо ж не зникає - просто міняє форми, хіба ні?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-09 09:12:10 ]
Як спіраль? Один виточок - лінія життя, інший - нове життя, інший... і в розвитку все повторюється, але постійний рух вперед накопичує на майбутнє спогади, знання, досвід, мудрість... Спіраль - це найбільш стисла, але водночас і найдовша, форма існування. А якщо спіраль по спіралі, то ж який довжелезний вимір виходить! Сидимо ми на краєчку свого витка, звісили ноги, гойдаємо ними, а внизу, на кілька закрутасиків нижче бігають за мамонтами голопопенки - предки, агов, родичі, вітаємо! Можливо і з нами так привітаються через віка нащадки?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Фульмес (Л.П./М.К.) [ 2009-07-08 16:55:43 ]
Вистачило! І не терпіння, а твір твій приніс насолоду, аткий трепетний, щирий як дитинство. Та хай подавиться той Час! Оленко, мислю, якщо допрацювати то буде просто супер.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-09 09:16:48 ]
Дякую, Юлечко. Як добре, що ця безцінна коштовність - дитинство завжди з нами, біля серця, в спогадах.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-08 17:15:31 ]
Щемливо-ностальгічно...
От 100% кожен, хто читає - згадує своє аналогічне. Як інколи боляче втрачати навіть якесь дрібненьке, але своє, бо це ж було часткою твого життя, часткою тебе.
"Зелений велик"... Ехххххх... :о)
Берегти те , що маєш... Так. Потрібно берегти і по можливості не втрачати... а особливо самих близьких і дорогих тобі людей.
Вартісний твір.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-09 09:30:10 ]
Мені зелений з рамою, вам синій з багажником, от ми б польотали! А ще можна взяти велику білу хустку, за один кінець ви, за інший я, і якнайшвидше! Так можна почути пісню вітрил, голос пригод.
Усе збережене у пам'яті - існує, всі близькі люди - живі. Це точно, як наукові ствердження, як закон.
І ще, щоб дитячі спогади не гасли, інколи можна дозволяти собі веселощі, витівки, вигадки. І нехай їнші говорять - змалилися, а ми знаємо секрет щастя!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-14 15:44:12 ]
На великах з хустинкою..? :о) Цікавезно. Ніколи так не їздив і навіть не бачив подібного (погоджуюсь, шось від цього втратив, еххххх...)
Я - тілько "за" (краще пізніше, чим ніколи) :о))))
А прислухатися при цьому до точки зору інших - то невдячна справа. Забагато людей у всі часи намагалися і намагаються здаватись кращими , не такими, якими є насправді, а тому потрібно цінувати ті моменти, коли можеш побути "смамим собою" без огляду на "когось за спиною" :о))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Корендюк (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-08 19:04:54 ]
дуже гарно, хоч і банальний сюжет..по-хорошому банальний..відсутність рими - великий плюс цьому твору! трохи не вистачило образів, але головний образ,- образ часу,- то сила)))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-09 09:42:48 ]
Дякую, Олю. Намагалася не тільки познайомити читачів зі сторінками свого життя, а налаштувати на лад власних дитячих спогадів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-08 19:10:07 ]
"ВІН цього не любить!" (с) Л. Керрол "Аліса в. кр. Чудес"

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-09 09:53:53 ]
Так-так, час не любить, щоб його вбивали. Погляньте, ще один доказ того, що все повторюється. "Агов, містер Доджсон, мої шанування!"

З золотавого виточку спіралі зникли спочатку ноги, потім все тіло, вуста, думки. Та тільки довгенько ще іскрилися великі очі, сповнені шпоришової прохолоди і кропив'яного щему, потім і вони розтанули.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-09 22:10:30 ]
містер Доджсон роздвоївся на д-ра Джекіла та м-ра Гайда, налетів строкатий вітер, птахи співали De Profundi, іманація одного-єдиного зусилля Імануїла Канта відокремилася від старої пережовклої книги в економному пергаменті..

усі вийшли на іншу вулицю та стали інакшими....

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-10 08:54:53 ]
Гора двигтіла, небо прорвалося на землю крізь роздерті блискавкою дірки, все сповнилося скреготом, плачем, реготом, зойками… почався шабаш… Невидані до цього чудовиська повилазили з підземних глибин і сліпими очима намагалися розгледіти гірке питво, що стояло в червоних кров’яних глеках на галяві, відьми чесали собі коси, діти-мутанти, що народилися у професора Доуеля і друкарок знавців анатомії тільки-но повернулися із вирію і розпаковували чемодани, д-р Джекіл з м-ром Гайдом грали в карти на стусани, Ейнштейн витяг з дванадцяти баночок з формаліном дванадцять шматків свого мозку і намагався скласти їх як пазли в єдине ціле, а крізь щілину в його черепі просвічував чи то Місяць, чи то Сонце, яке подумало: «А може вже досить хаосу? Наведу порядок!», і склало сірі желейні шматочки докупи. Народжувався новий день.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-11 00:12:02 ]
Місяць замучився і прихилився на підвіконня, оглядаючи хаотичне звалище, в якому більше ніхто не бажав пива, не гамселив власними кістками об ґрати, все привезене братами Джекілом-Гайдом пішло в оборот і давно висохло пастельними розводами на прозорих стінках спогадів, в один сміттєвий мішок разом з пляшками, сутінкові химери розкидані кубиками в загадкових комбінаціях разом з баночками, дощиком і прогнозами погоди на кленових листках в інший мішок на радість вуличним художникам, плями від тантричних танців присипані зубним асбестом, ранкова пилюга, пір'я колібрі та відьмівські вузлики на пам'ять - до третього мішку, а що лишилося - скульптурно нагромадити по куткам.. от і добрий вечір

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-07-13 09:15:18 ]
Нарешті, нарешті все прибрано! І підлога виблискує!

Ой, залишився один кленовий листочок, а на ньому - дощі... Зустрінемося під парасолькою. Здивуйте мене не звичним кольоровим екстравагантним одягом, а класичним, сірим, спокійним. Але здивуйте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 08:21:49 ]

оскільки тут вже всіх вбито і прибрано, запрошую продовжити у мене в гостях: http://maysterni.com/publication.php?id=35070

:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-07-13 15:04:36 ]
Дорога Оленко, цей твір заворожує м’якою іронічно-болючою гіркотою, викликає зажурену, начебто всерозуміючу, але безпорадну посмішку...
особливо мені сподобався образ Юрка :)
Ваше поетичне слово – майстерне. Хіба що кілька малюсіньких штрихів поправити, як зауважила Ю. Ф.