Ой, Миросю, так чудово! Ось лише маю запитання, "стезя" то українське слово?

А що, є ще якісь варіанти, Варваро?

Здається то російське слово, але ж я просто питаю, бо таки не впевнена;-)

Щодо російської, то не знаю, але в українській таке слово є.

Спасибі, Юліє! Кому - черешні, а кому - яблука. ;)

І чого в тій українській тільки нема! ;х))) і стежина і стежка і стезя і стіжок...

"літній вітер грайливо осушить
Заплямовані дні під серпневий ясний зорепад"

Ось у цих рядках очевидна суперечність Автора і природних реалій серпневих ясних ночей.

Справа в тім, що коли на небі ні хмарини і ясно видно зорепад, вітру не буває в ПРИНЦИПІ!
Навіть отого леготу.

Мирославо, чи ж не гуляли Ви серпневими ночами? ;х)

З теплом,

Святослав.

Є то є;-)

Так отож, що гуляла. ;) Святославе, а звідки то віяло? І головне чим? Хто це на мене дмухав? ;)Вітерець хмар не ганяє, але відчувати його присутність можна.

Привіт, Мирославо! Хороший вірш, особливо сподобалася кінцівка. Тільки от в першій строфі стільки однокореневих слів в останніх двох рядочках (я про "жити" і т.д.):( Чи це так треба?

Привіт!
Оксано, із однокореневими словами все просто і складно водночас. Гра слів. Вчитайся і все зрозумієш. Живу, але не вмію жити і оживу. Тут конфліктна ситуація проглядається і шанс на оновлення чи відродження... Констатація факту і заперечення водночас.
А щодо стезі, то найкраще переконуватися зі словником. ;)
Дякую, що завітала!

Привіт, Олю!

Спасибі! Повтори мають спонукати до роздумів, бути виправданими...
А ти куди сама зникла? Де нові вірші? ;)

Привіт Миросе,
Дуже вправно виконано - захоплює мелодіність.
Борюся з власними суперечливими поглядами на певні речі у творі:
***
У першому стовпчику героїня "пустила коріння" - тобто вона стала "деревом".
А потім вона чомусь почала шукати "щастя"... ??? Раз "пустила" - то все - ніг немає (я так думаю)
***
"І покотиться вмить злива яблук прицілом у душу." - яблука (мені видається) падають навмання - я би подумав чи "прицілом" тут доречне...

З повагою,
Л.Ю.

Дякую всім, що завітали!

Жінко Чорнява, чому Ви обмежуєтеся лише одним словником? http://www.ulif.org.ua/ulp/dict_all/index.php?dict=sinonim&imag_cl=img2
Потрібно шукати і таки знаходити. :)

Юрію, а ти мене такою неуважністю геть засмутив.:(
По-перше, героїня не "пустила коріння", як ти написав, а "може... пущу", а це все змінює багато. До того ж, "пустити коріння" - фразеологічний зворот, що означає, оселитися, прижитися і т. п. Ти не збагнув основну ниточку - посади мені сад, тоді я може тут приживуся, знайду своє щастя і т.д.
Про яблука ти акцент не там вловив. А ти знаєш, де душа? Тут "приціл" використано у переносному значенні. Як би ті яблука не падали, а їхнє падіння хаотичне зачіпає душу. Яблука - це вже плід, а плід - щось сформоване, доконане, якийсь бажаний кінцевий результат. Падіння яблук - наче здійснення мрії... Ось так! ;)
Та дякую, що чіпляєшся! ;)

Тарасе, рада, що підносить Вам настрій. Значить, ми на одній хвилі. ;)

Ач які ми солідарні;-)

Михайле, можу з тобою сперечатися і сперечатися. Насправді ніякої різниці в цих словах немає, якщо не підкріплено іншими словами по змісту.
ПОСМІШКА, -и, ж. 1. Особливий вираз обличчя (губ, очей), що означає глузування, кепкування, іронічне ставлення до кого-, чого-небудь і т. ін. // Насмішка. 2. Те саме, що усмішка 1.
УСМІШКА, -и, ж. 1. Особливий порух м'язами обличчя (губ, очей), який виражає схильність до сміху. // перев. чого. Цей порух як вираження чого-небудь. // Такий порух як вираз глузування, кепкування і т. ін.; посмішка. 2. Гумористичний художній твір (перев. невеликий за розміром).
Тому, Михайле, читай словники і вчитуйся - головне. ;)
Дякую за відгук!

Читаю у Вашому вірші, Мирославо, бажання віднайти спокій - як мені знайомі ці пошуки... :) Проте, спокій не надто сприяє творчості...

PS. На свій подив, виявила такий же розмір вірша і "пускання коріння" у своєму останньому творі...:)

А я от натрапила на Вашу поезію вже після того, як опублікувала свою :) Вчиталася і, крім двох вищевказаних, іншої схожості не виявила :)

Але цікаво так буває, до різних людей і справді деколи приходять схожі образи...