Чи означає це, що і жінки, перекладаючи поезію чоловіків, мають робити це через фільтр власних уявлень про світ чоловіцтва? )

Думаю, що так, можливо цим і цінні в ідеалі переклади, вони певним чином довершують, чи повинні були би довершувати розпочате оригіналом. Себто не примножувати печалі, а гармонізувати ситуацію впливу поетичного артефакту - наприклад в трохи іншому культурному середовищі, в тому числі і чоловічому. :)

Дуже цікаве питання ви поставили, Оленко. Мушу сказати, що зараз усе на межі, і від декількох змінених у майбутньому слів напрямок може змінитися. Але можемо трохи "потеоретизувати".
Якщо розглядати "модернізм" суто як креативну чи не надто креативну спробу заперечення "для вдосконалення" чи просто задля змін у важливій для автора області тої чи тої класичної течії, то колись той вплив стає для області, а то і для самої модерованої течії, системотворчим.

Чесно не знаю, що там говорили і говорять про Марину Цвєтаєву інші, але, в основному, улюблена область перебування авторки, як на мене, експресіонізм, і така область присутня ледь не в кожній художній течії.
З іншого боку не так вже багато систем передачі-сприйняття інформації - фактично дві - символічна (містерійна) і логічно-понятійна. А ще є ті чи ті сукупності традиційних світоглядів, одні з них проголошують, що неможливе ні сприйняття, ні творчість без урахування світу небесного, а іншим ніби достатньо лише земного, але останні обманюють чи обманюються більше, бо реально використовують значно більше, аніж народжене на землі.
Ось і вся, здається, теорія, далі лише практика і технічні сторони творості.

Що стосується цього вірша Марини Цвєтаєвої, то теоретично, перекладач, напевно єдиний, хто після стількох років має можливість доторкнутися до оригіналу, і дати йому певне тлумачення і вирішення в сучасних умовах.
Як я і казав про те раніше, я спробував підійти методом постмодернізму (для тої течії, якій належить вірш).
Бо постмодернізм (не "постмодерн") у правдивому вигляді вдало довирішує і закриває (принаймні мав би) проблеми підняті "модернізмом" у тій чи тій течії, фактично рухаючи її далі.

"Чекала ширшого коментаря від Мрії Поета, але вона обмежилася фразою, яка абсолютно ні про що не свідчить" - Олено, якби ви опустили очі трохи нижче першого коментаря, побачили б те, чого чекали.

Дякую за щедрі аванси, пані Олено, наш процес невпинний, і, сподіваюся, ми кожен знайдемо те, що шукаємо. Не ображайтеся, якщо я ненароком вас закритикував, кожна спроба, насправді, важлива, принаймні, для ПМ.

Згоден, над цим ще працюю. :)

Насправді не важко дати замінник "збруї" важко відмовитись від основного акцента на "цілую"

На кшталт:

Подобається ще, як при мені
Ви іншу ніжите обіймів грою,
А не пекельні мечете огні,
Що це не вас цілую я з жагою.

Ні-ні, від "цілую" не можна відмовлятися!

Зате як корелюється
"Ви іншу ніжите обіймів грою" із "ласку імені мого, мій ніжний, не" :)

так, красиво. але жаль того акценту (

Тоді додамо нових акцентів :)

О, так - "За те ж саме - що я не вас цілую." - це саме той акцент )

Цей ефект ще К.Маркс, здається, вирахував. :)

Не знаю, Мріє, тут ось клятий постмодернізм змушує експериментувати з трактуваннями, і жіночою уявою... Потрібен, словом, час...

Можливо вдався, а може й ні :)
Перекладаючи, ми, схоже, вчимося давати собі раду із рідною мовою так, як давали собі раду Автори оригіналів. Дечому я навчився у М.Ц., це точно...