ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.28 14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.

І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,

Іван Потьомкін
2024.04.28 08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:

Ілахім Поет
2024.04.28 08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.

Леся Горова
2024.04.28 07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.

Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн

Віктор Кучерук
2024.04.28 05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.

Володимир Каразуб
2024.04.27 10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг

Микола Соболь
2024.04.27 09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.

Ілахім Поет
2024.04.27 08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.

Леся Горова
2024.04.27 08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.

Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,

Віктор Кучерук
2024.04.27 05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.

Микола Соболь
2024.04.27 05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут

Іван Потьомкін
2024.04.26 23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

Олександр Сушко
2024.04.26 14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.

Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Ляшкевич (1963) / Вірші / Переклади

 Із Марини Цвєтаєвої,

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-01-11 19:34:49
Переглядів сторінки твору 12823
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.389 / 5.5  (5.170 / 5.55)
* Рейтинг "Майстерень" 5.384 / 5.5  (5.173 / 5.56)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.833
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Автор востаннє на сайті 2024.04.26 19:32
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-01-11 19:45:07 ]
На очі сьогодні потрапили численні переклади наших, ПМ-авторів, тож вирішив і собі розділити з ними відповідальність. :)

Перепрошую в шанувальників творчості Марини Цвєтаєвої за таке нахабство, як ненавмисну легку тінь іронії щодо дійства на дальному плані. :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-01-11 19:55:39 ]
Я так і знала )
Зараз почитаю прискіпливіше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-11 19:56:40 ]
В первом ощущаются поповские замашки.
Очень удачно. Это же, я как понял, умышленно.
"Благостно", например, а вот еще - "всуе".
"Палаты" - вообще просто здорово. Хотя, как мне кажется, замашки не совсем поповские, но какие-то есть.
Хотя и в оригинале они есть, но в переводе они выражены более явственно. Слова и образы, стало быть, достигли цели или даже некоего апофеоза.
А затем лирика земной любви взяла свое.
Великолепно.

Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-11 19:59:31 ]
"В первом" - т.е., в переводе.
Я думал, что будет два перевода, ибо стихотворения знакомые.
Но это мне так кажется.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-01-12 10:41:54 ]
Дякую за зауваги. Так, ви праві, в українській традиції, підмічені вами "благосно" і "всує", містять у собі більш чіткий релігійний відтінок. Зрештою, над цим усім звучить потужне "алілуя", що ніби втримує на прийнятній межі.
Утім, вельми можливо, що підмічена вами "попівщина" була саме тим, чим в основному дихало оточення за юності Марини Цвєтаєвої, і від чого вона відходила до "яскраво модерністського" (як на той час, і для того оточення) "тяжелый шар земной"? У цьому сенсі теж проглядає ота іронія у використанні "благосно" і "всує", та, зрештою, далі видно буде...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-01-11 20:23:27 ]
Признаюся, самій вже хотілося перекласти, але тепер навіть не знаю )
Перш за все - дякую, що зберегли особистість ЛГ і автора (тобто, дух). Щодо "букви" є кілька думок.
1) чому "нездужаю", а не "недужаю"?
2) "І до вподоби, як ви при мені" - "Подобається, як ви при мені"
3) "зичите" - не той "поворот". Виходить, що у нього є свій запас "пекельного вогня", який він "зичить" їй )
4) "вночі" - наголос?
5) "о(,) так" - так яскравіше, нмд;
6) "не-гуляння" (з дефысом);
7) "За сонце, не у нас над головами" - без коми;
8) "За те, що смутком вам, на жаль, не я,
За те, що в смуті я, на жаль, не з вами!"

Окрема дяка за рядок "Спасибі вам од серця і руки".



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-01-11 20:25:06 ]
За цей рядок можна навыть вибачити Вам іронію у вигляді "збруї цілунків" )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-01-11 20:33:25 ]
Або так закінчення:
"За те, що смуток ваш, на жаль, не я,
За те, що в смуті я, на жаль, не з вами".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-01-12 10:20:43 ]
Дякую за увагу, Мріє, дещо виправив, над дечим думаю, потрібен час на цілісне відчуття.
"Зичите" - тут якраз ніби і пробивається ось та іронія, яка в оригіналі чітко не помітна, може щось ще підшукаю на кшталт "мечете"...
"За сонце, не у нас над головами" - тут ніби, в одному із розумінь, відсутнє "що" після "сонце". Так само, схоже і в оригіналі...

"І до вподоби, як ви при мені
На іншу ладите цілунків збрую" певно таки є сенс змінити
на щось таке
"Подобається ще, як при мені
Ви іншу вабите в цілунків збрую...", хоча "збруя", сама по собі, уже іронія...

Напевно правильніше і "За самоту з вечірніми часами" і ще є купа дрібниць...

"На жаль" - вимагало би, зрештою, іншої побудови двох останніх рядків - напевно з "печаллю". Себто "ви" - "уви", ледь не найголовніше. Утім, якщо спробувати пройти думкою трохи далі - углиб "уви", то можна дійти до інших образів з ряду "уви". Зрозуміло, що вони вийшли в мене трохи із півтоном чоловічої іронії, як і в деяких інших моментах. Тому таки не осмілююся на однозначність трактування "переклад", наразі "Із Марини Цвєтаєвої"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-01-12 11:35:44 ]
сонце не у нас над головами - це просто інверсія, я бачила інші варіанти оригіналу - там немає коми.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-01-11 21:03:00 ]
Сподобалось. Як на мене, переклад максимально наближений до ориґіналу, водночас наділений особливим звучанням, завдяки вдало підібраними автором словами. Майстерно, милозвучно, красиво.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-01-11 21:11:45 ]
Є, правда, легкий сумнів до слів "о, там" в останній строфі, може "о, ні"? Чи ті слова мають якесь завуальоване значення?:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-01-12 11:08:38 ]
Дякую, Адель. Так, як на мене, мають певне значення.
Попри ненавмисну іронію, що швидше викликана розбіжностями цивілізацій - початок 20 ст. і сьогодення - "там" ніби стосується отого "уви" в контексті оцих майданчиків дійства "за ночі без жаги,
За самоту вечірніми часами,
За наші не-гуляння до рання́,
За сонце, не у нас над головами..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-01-12 11:36:47 ]
виходячи з цих міркувань, "отам" (в сенсі "там") мало б писатися разом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-01-12 11:46:01 ]
Тут ще йдеться про емоцію, що відрізняє "отам" від "о там", хоча емоція "о, там" виглядала би трохи надмірною?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-01-12 12:14:20 ]
лабіринти ваших емоцій небезпечні для слабих жінок )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2011-01-12 00:05:17 ]
Як на мене, не "легка тінь іронії щодо дійства", а іронія виходить із тіні :)) А як інтерпретувати "о так" і "о там"??
-Отак?
-О, так...
-Отам?
-О, там...
Під дзвін збруї цілунків, звісно :))
А взагалі враження позитивне. "Спасибі вам од серця і руки".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-01-12 11:30:03 ]
Це теж присутнє, о Світлано. Та й коли чоловік трактує суто жіноче бачення, завжди виникають моменти для подивування. А в цілому є ще громіздкі нашарування відкритості-досяжності будь-яких бачень-помислів, що сильно відрізняє епохи. Але якщо свідомо обмежувати можливі розширення усіх доступних естетиці сучасного читача бачень надто вихолощеними образами-словами (для штучного формування допустимих рамок саме тої епохи), то виникають непереборні протиріччя художнього плану?

Словом "іронія" ця, як на мене, швидше стосується (якщо розглядати все в ідеалі, не зауважуючи ступінь невміння "перекладача") нашої нинішньої етики-естетики сприйняття, хоча і трохи вивертає розуміння оригіналу з належної часам написання вірша форми модерністського бачення (що вже теж нині давно не виглядає модернізмом, а лише продовженням, розвитком певної художньої традиції) у нинішню "постмодерністську" сферу, принаймні мого, сприйняття.
Дякую!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2011-01-12 11:37:59 ]
От тільки допусти чоловіків перекладати поезію жінок... )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2011-01-12 11:48:19 ]
Так, Мріє, це серйозна проблема. Але для чоловіцтва в цілому інколи важливо й так, на пальцях, порозумітися з вищим світом.


1   2   3   Переглянути все