Юль, зацшла на ПМ буквальна на хвилинку - і не шкодую, бо твій вірш чудовий! Пізніше ще повернуся перечитати

Щемливо...
...а чому серпневий сніг?

Все шукаю нових шляхів... Дякую, пане Іване!

Гарний вірш. І одразу ж згадалась мелодія й слова цієї дотепер хвилюючої пісні:

Salut, c'est encore moi!
Salut, comment tu vas?
Le temps m'a paru très long
Loin de la maison j'ai pensé à toi (Joe Dassin)

Було б непогано, щоб Ви додали ю-туб. Існує якась методика - і все вдасться.
Відчуваю елементи еквілібристики.
"Дарма, що десь розгойдується Сена
У берегів легенькому човні."
Зазвичай я вважав навпаки, або якось інакше.
Можливо, це Ваша творча знахідка.
"Шансону" - це як? Але вихід існує, і його можна знайти, якщо я не чіпляюсь, а так має бути, як воно і є у Вашому інтересному вірші.
"Серпневий сніг" нагадав про несправедливо забутий, у т.ч. і мною, оксіморон (оксюморон).

Творчих успіхів, гарного настрою.

н-не зважаючи на деяку інфантильність
/можливо, це спогади дитинства, і вірю../
вірш не може не подобатися, справді

мене тільки трішки-трішки
бентежить оцей іронічний квазі~мезальянс
а саме із Дассеном

звісно, словникова вимова французького слова
залізно із нагоосом на останній склад,
правда, якщо вслухатися в звукові приклади
можна твердо сказати, що обидва склади наголошуються однаково

але повернімося до (нашого) Джо.. .

якось вже в пам'яті ця пісня так вкарбована,
і при повторному переслуховуванні не змінюється,
а саме - ДД проспівує це насправді дуже
швидке слівце, при цьому явно /може я глухий?/
із наголосом чомусь на перший склад, очевидно
керуючись мелодійними акцентами пісні, а не
словниками (?)

я би не писав стільки букаф із простої поваги
до симпатичної авторки, але якщо вже вірш
побудований саме на тому Дасені, який в крові
мабуть у багатьох, з дитинства (еге ж) -
тут ще один нюанс..
/для переконання можна справді переглянути яке-
нибудь відео на тому самому ютюбі/ -
"Салю" є сумна і дещо гірка пісня, "серйозна", так
можливо хтось і шепоче її в мікрофон, але не ДД
останній сумно чітко внятно і дохідливо
веде свою повість
але нічого такого що вимагало б шепотіння.. .
звісно, можливо і Сал`ю, можливо це не його привид
(на спорожнілій сцені?), можливо різне усе

~ вірш про хлопця з очима~

але якщо вже так звертати увагу на Дасена
(примітка, два рази очі як в ДД),
явно трішки недостає "хімії"
/а надто щодо французької сцени, де як і всякчас
усе будується на тонких нюансах/

моя думка була би така, що С`алю це є саме
індивідуальний "почерк" ДД, і очевидно не тільки
у догоду мелодійності, пісні ж писали з його участю
і під його голос і манеру подачі (факт..)
& очевидно це мало значення, якщо слово таке -
"наріжне", правда ж?

будемо думати, що Дасена тут інтерпретують у напрямку
від індивідуальності до загалу
ймовірно на догоду тим, кому до душі "хлопці із
очима Джо Дассена" (о це необов'язково Ви, зовсім ні)

але повірте, в таких темах, дуже лунких по суті,
тому що вони цілять в серце (ви ж не обрали, скажімо,
Боба Ґелдофа, ага)

дріб'язків має не бути, або вони мають імпонувати

зрештою, люде тішаться ~
то пуркфа так би мовити па?)

але на майбутнє.. будьте винятково уважними, Юлія
може і не спрацювати

буває всяке

з повагою, щирістю, світлом і салютами,



С*