А де ми зустрінемося, Оксано, щоб зробити це водночас? Краще - розійтися, як в морі кораблі, та й усе, зрозумівши, що ми не однакові, а є різні поетичні світи, з чиїм існуванням треба рахуватися навіть тоді, коли ти до протилежного не належиш, закарбувавши собі це в пам"яті раз і назавжди.

А я передумав "банити" Вас. Дякую за чемний, вихований коментар, він демонструє Ваше обличчя - те, чим лякають за Вашим - суто українським висловом - "йожиків".

Ні, високошановна Ганно, не всі, а тільки ті, хто так чемно зі мною розмовляє. І я бачу, що Ви, сонечко, не байдужа до мене, Ви мене кохаєте, і підставляєте те місце симпатичне, яким лякають "йожиків".

І справді, Андрію... Це, шановний колего, ненависть і байдужість переростають в любов! Осьо, як каже пані Маріхуанна Шутко!)))

Аню, думаю, Ви знаєте скільки ще підводних каменів трапляється у різних зустрічах і фестивалях... Шкода, що сайт не передає, як і папір, реальність подій, адже тут тільки констатація фактів, роздуми і переписка. Насправді ще є багато різних чинників у живому спілкуванні людей. Ярослав знає Лілію особисто, на відміну від багатьох інших. Думаю, тому став на її захист. Але я також бачила її, також читала її і слухала, але... Захищати не буду. Справа не в короні, про яку згадує Ярослав (хоча на перший погляд здалося, що захищає він, у першу чергу, себе у тому фіктивному коронуванні, а тільки потім Лілію), і, тим більше, не в тому, що хтось позаздрив, як висловився Ярослав... Чому заздрити? Захист чи прийняття якоїсь позиції чи «сторони» «емоціоналів» чи «раціоналів» взагалі вважаю безглуздим.. Добре, що не почався поділ на реалістів, романтиків, сюрреалістів, класиків, неокласиків, футуристів, імажиністів і т.д. і т.п., хоча, думаю, Ярослав мав саме це на увазі, адже вказує на форму віршотворення, а не на зміст, вкладений у твори. Майстерність написання приходить з досвідом… А досвід – це важка робота, робота над собою, над своїми творами. Дуже важко, залишаючись аскетом, досягти досконалості у чомусь, особливо у наш час, коли тисячі разів усе писано-переписано, коли є у кого вчитися, щоб удруге (уп’яте чи в тисячне) не відкривати Америки… І яка б іскорка не жевріла, вона може запросто згаснути або ж перетворитись у велике вогнище. Це залежить від автора. Автора розумного, який, окрім себе, бачить і інших навколо.
Люба Лібуркіна колись ще, у 2009 році, коли я тільки почала розміщувати на ПМ твори, написала мені: «Якщо ти так реагуєш на критику, то лиши свої твори у зошиті в шухлядці і час від часу читай тим, хто буде кричати тобі «Браво», але якщо ти хочеш чогось досягти, прислухайся до порад, роби висновки». Були і досить гострі коментарі від неї, типу «що за рима? яка банальність», що викликало образи і злість. Мене тоді ніхто не кинувся захищати ось так, як Ярослав, і слава Богу, бо то справді було б ведмежою послугою. Тільки Вікторія Осташ сказала, щоб я прислухалася свого серця, що я і зробила, враховуючи поради Люби.
Щодо висловлення Ярослава відносно інших авторів ПееМу, які не прийняли його позицію,то це дуже неприємно. Про яке перевиховання може йти мова, коли Ви, Ярославе, дозволяєте собі такі низькі речі?
Аню, суперовий коментар.

А гарний черговий "срач" розвели. Раніше оте слово мало для мене дуже негативне значення і я його ніколи не вживала. Та прочитавши все, що тут понаписували, єдине слово, яке тут підходить, саме те, що його вжив пан Андрій Мирохович.
Дозволила собі прочитати попередні коментарі шанованого товариства. Сценарій цілком подібний до того, за яким відбувалося усе того разу, коли низка авторів чи само видалилася, чи з допомогою редакції. Тому слова про видалення з сайту - не така вже й крамола з уст пана Ярослава. Пані Лілії таки варто вибачитися, за неприпустимий тон відповідей. Хоча, я б на її місці почекала, поки вибачаться переді мною за неприпустимий тон зауваження щодо літературної цінності твору і перспектив поетичного майбутнього. Всі ми ходимо під Богом, і хто знає. що Він приготував кожному з нас. Зрештою, кого це має хвилювати, окрім автора,. А критика в першу чергу має бути конструктивна і доброзичлива, ніхто не може забороняти нікому писати, як і що кому подобається, а називати свободу самовиявлення в поезії виливом поетичного міхура - то якраз в стилі талановитих критиків. Тим більше, що пригадується мені, колись пан Сергій зауважував, що на твори безперспективних авторів він навіть не звертає своєї уваги. ТО що це, кут зору змінився чи слова з ділами посварилися?

Абсолютно той випадок: Групівщина, бійка, гра на випередження, позасайтова організація якомога більшої кількості відгуків, щоб потопити конкурентів у безпідставних значною мірою і перекручених звинуваченнях.
Дякую, Галино, за підтримку. Є ще й лицарки серед жінок, правду мовите й не боїтеся.

мда...
шкода, Ярославе, що ти так нічого й не зрозумів...
якою би не була поезія, критика, а називати людину випродком ти не мав права.
я також не свята, можу зопалу чи жартома когось образити, свідомо чи несвідомо, але завжди умію признати це і попросити вибачення.

Перед ким вибачатись - перед тим, хто переходить на особистості, каже що вони - безперспективні школярі на явно обдаровану молоду людину, що у Василя Світлого немає літературного смаку - бо він нечитав Жадана та іже з ним? І це не перехід на особистості? Ще й який перехід.
Я молодь підтримую, а не позбавляю перепективи,
а до тих, хто позбавляє перспективи повинен бути особливий підхід.
Хай Осоки вибачаються перед молоддю. Ось так. Вони заслужили такі назвиська. І баста!!!

Хто поет, а хто не поет, - вирішить насправді час, в цьому пан Чорногуз правий. Але це зовсім не означає, що я не маю права зробити припущення про чиюсь безперспективність. Припущення, яке я формулюю, не порушуючи при цьому елементарних правил спілкування... Прошу пояснити незаангажованій особі, чи прийти на сторінку молодого автора і обізвати його безперспективним - це в рамках етичних норм поетичного спілкування? Це так виховується поетичний смак і допомагається підвищувати поетичну майстерність? Кинути людині в лице "ти - нікчема в поезії" тільки тому, що свого часу так поступили з Вами, пане Сергію? Добре, що у Вас міцні чоловічі нерви, інша людина може й образитися. Добре, що у пані Лілії нерви теж гартовані. Та й пан Ярослав - далеко не всілякий там Чорногуз, його ім"я відоме і за межами сайту, Вам також.