дуже "дивний" поділ на табори.
і чи доречний. і чи стосується він критики взагалі.

Осока не зі світу емоцій?! Це щось нове))

а можна якусь прелюдію? для непосвячених.
це поезія і емоція з різних світів? підтримую Сергія Татчина і Зоряну Ель.

і ще. Чорнява Жінка і її Поезія - емоційні твори. це про таборування.
видно осінь почалася - курчат уже лічать (рахують)...

Таке моє бачення, Саргію, Ви можете написати свою статтю, ніхто не забороняє, здається.

В усякому разі не таких сильних емоцій, як у мене Ель, згодні?

Що Ви маєте на увазі, Оксано, під прелюдією?

Ви, шановна Оксано, читали кінцівку матеріалу, чи Ви чіпляєтесь за деталі тільки, там ідеться про взаємопроникання. Зрештою це - моя перша спроба критики, може і не в усьому правий, що ж бийте далі.

Я Вам вдячний, Сергію, за Вашу думку.

Це Ваше право, Зоряно! А я вважаю так і стоятиму на цьому до кінця! Ясно!!!

Ярославе, я не чіпляюся за слова. Просто не знаю про що йдеться. Під словом "прелюдія" маю на увазі "пролог" чи вступ для пояснення ситуації. Я не так часто на ПМ, якщо ви це помітили, і вникнути у кожну подію не маю змоги.

Хай і так, Сергію, я не вважаю себе асом критики. Полеміка на тему взаємин - може бути, у Вас, мені здається, більше досвіду у критиці.
Але мимоволі зайшла мова за інтелект і емоції, і я висловив свою позицію. Критерії поділу - теж хороше зауваження В"ячеслава Шестопалова, дякую,
В"ячеславе.
Очевидно, що поділ на інтелектувалів і емоціоналів умовний. У когось - більше емоцій, у когось - інтелекту. Є взаємопроникання, і у чистому вигляді мало залишилось тих і інших. І мене не можна до чистих "емоціоналів" віднести, бо
я пишу іноді і неримовану поезію і чесно признаюсь, із задоволенням.
Так що прочитайте, шановні панове, оці рядки і хоч трохи заспокойтеся. Ви всі - дуже емоційні.)))
Дивно тільки, що всіх зачепив мій поділ і ніхто не коментує тему взаємин.

Ярославе, це добре, що Ви відповіли мені, оскільки будь-який конфлікт (а це був саме він) має бути виговореним. Тепер по пунктах.

«коли йдуть такі серйозні "бої" навколо молодої обдарованої і перспективної творчої особистості» – боюсь, Ви надто звузили сутність, з одного боку, і надали явищу надто суб»єктивізму, з іншого. Жодних «боїв» не передбачалося, поки Ви не почали кричати «Банзай!». Йшла полеміка, яка і передбачається самим існуванням будь-яких літературних сайтів. Під час неї з’ясувалося, що молода авторка значно більше «любить себе в поезії, ніж поезію в собі» (перефразуючи класика). І саме це не дає їй почути поради від людей з більшим поетичним досвідом і хистом. А Ваше втручання – таке, як Ви собі дозволили – виглядало для неї лише «ведмежою послугою», адже єдине, що вона винісла з цього, було виражено в її коментарі до Вашої, вибачте, «байки». «Так їм, гадам, будуть менше рипатися». З цього можна зробити єдиний висновок, і він поки не на користь цій «молодій творчій особистості».

«мої пародії у переважній більшості таки виховні без лапок. Бо висміюють смислові недоліки» – дорогий Ярославе, я, мабуть, пропустила той момент, коли Вас призначали когось перевиховувати :) Крім того, «виховання» – це стосується людини, особистості, а не текста. І це означає, що Ви знову переходите на особистості :)

Стососно Вашого поділу на «інтелектуалів» та «емоціоналів», на різні «світи» – навіть говорити нічого не хочу, бо він (поділ) невірний ані за буквою, ані за духом. Скажу єдине: поетів – з метафізичної точки зору, від Бога – у всьому світі може набереться сотня. І справа тут зовсім не в тому, чого в їх поезії більше – це взагалі не вірна постановка питання. Ключове слово тут «поезія». І я щиро не розумію, чого Вас ображає цілком адекватне і нормальне слово автор. Те ж саме щодо «текстів». Це нормальне слово, нейтральне, нічого образливого чи принижуючого в ньому немає. Здогадуюсь, що вся справа знову в самооцінці  Тим не менше, ніхто не забороняє Вам та іншим називати свої твори, як забажаєте. Можна також прізвище своє писати капслоком, як тут уже намагалися  Хіба це означає цінність того, що виходить з-під руки, з душі, із серця?

«королева-мати для усіх нас» – вважайте, що я цього не бачила. У мене вистачає здорового глузду і адекватності щодо себе 

«Я беру на себе сміливість вилікувати її від цієї хвороби» – не тільки від неї, Ярославе. А ще від переходу на особистості. Хоча для цього, думається, Вам треба ще якогось вчителя запросити. І потім, як на мене, краще б ваша підопічна читала більше гарної поезії – і класичної, і сучасної.

«І ще одне – дуже важливе». Про яку ненависть Ви кажете? Нащо? Ви ж самі створюєте і занурюєтесь у такі вигадані глибини, з яких потім повертатися важко. Не треба змішувати площини літератури і реального життя. Тоді і сприйматися все буде не так хворобливо і болісно.

Я навмисно не писала нічого про критику – бо це довга серйозна розмова, яка не має закінчення. Тим більше, що, як вірно підмітів Сергій Татчин, Ваша «відповідь на коментар» стосується не критики, а особистих стосунків. Тому побажаю Вам особисто і всім більшої терпимості, адекватності і головне – поезії :)

Оксано, пояснюю! Якщо коротко - я захищаю молоду поетесу - Лілію Ніколаєнко - мене і її на уманському фесті обрано королем і королевою рими. Про це є стаття Софії Кримовської, яка все це організувала. Я посів перше місце серед поетів у результаті голосувань глядачів, вона - третє, але їй в силу деяких обставин (перше місце - С.Кримовська організатор фестивалю, з етичних міркувань відмовилася від корони, друге - Катруся
Матвійко - пішла відпочити, її не було на місці),
і вручили корону Лілії.
Вона трохи зазналася і почала через цей титул
дещо зверхньо відповідати вже тут, на "ПМ", поважним людям, як-от "королеві-матері ПМу" - Любові Лібуркіній.
Крім неї, ще дехто з дівчат позаздрив, певно, що когось звуть королевою, а не її, і почав досить
гостро коментувати її талановиті вірші. На що вона, природньо не мовчала.
З другого боку, я стежив за її творчістю, і бачив, що вона росте, і відзначав це у коментарях.
Певно, це теж когось дратувало, і критика - несправедлива - посилювалася. Поки її "били" жінки, я мовчав. Але коли почав її "діставати" конкретно і несправедливо на мою думку Сергій Осока, назвавши її "безперспективною школяркою" в той час як є мовляв такі поети як І.Андрусяк, С.Жадан, Н.Білоцерківець та ін. І просто були його коментарі про талановиті вірші Лілі типу "ні уму ні серцю" без пояснень, чому так, я зірвався від обурення і обізвав його у відповідь на "школярку" виродком, (при тому, що вважаю його талановитим поетом!), настільки мене зачепили ті його слова несправедливі.
А зараз минув час, і я просто чітко бачу, що Сергій Осока і його табір - це один поетичний світ, а ми з Лілією та багатьма іншими авторами "ПМ" - інший. І не варто критикувати колегу тільки за те, що він - не такий як ти, треба прийняти це, як даність, і навіть, навпаки, дякувати протилежній стороні за цю боротьбу і єдність протилежностей - є такий філософський закон, за можливість розвиватися і рости над собою.
Оце і все, Оксано. А ти, не вислухавши мене, вже стала на бік моїх опонентів. Ти теж - дуже емоційна творча особистість.