ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.02 22:32
Повернення
Повернутися в ніщо,
до першооснов,
перетворитися на порох,
відійти від справ,
зрозумівши суєтність
амбіцій і статусу,
повернутися
до того природного стану,

Сергій СергійКо
2025.10.02 20:26
Погляд твій
Розчинились дерева й кущі
Після, сонця за обрієм втечі.
“Почитай мені, милий, вірші” –
Раптом, просиш ти тихо надвечір.
Після досить спекотного дня,
Прохолода приходить на поміч.
Ці хвилини – приємна платня
За незмінне “ми разом”, “ми поруч”.

Тетяна Левицька
2025.10.02 19:43
Невблаганно
Невблаганно під дощем
Гірко плачеш без підстави.
Не навчилася іще
перед іншими лукавить.

Правда гірше від ножа
ріже слух зарозумілим.
Де ж та праведна межа,

Світлана Майя Залізняк
2025.10.02 17:28
Осіннє соте
Осіннє соте" - співана поезія. Запрошую слухати.
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 14 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом а

Євген Федчук
2025.10.02 16:56
Як київський князь з «берладниками» воював в 1159 році
Сидять діди на Подолі. Сидять, спочивають.
Бо ж неділя, після церкви вже занять не мають.
Ото хіба посидіти та поговорити
У тіньочку, бо ж надворі середина літа.
Поміж ними сидить сивий, ще міцний Микита.
Йому, мабуть, нетерплячка на місці сидіти.
П

Іван Потьомкін
2025.10.02 13:17
Судний день
Судний день перетвориться на свято...
Отож, натщесерце, зодягнені в усе біле,
з накинутими на плечі талітами
простують в синагоги навіть ті,
хто не молиться й порушує приписи шабату.
Кожному хочеться, щоб сталось так,
як пророкував протягом всього ж

Ярослав Чорногуз
2025.10.02 12:06
Вересневий каштанопад
День осінній коротшає, тане,
Дощ усі розмиває сліди.
Лунко падають долі каштани
Під шумок монотонний води.

І під звуки розкотисті туби --
Сум зненацька пошерх, порідів --
Ми кохались так пристрасно, люба,

Віктор Кучерук
2025.10.02 11:47
* * *
Дощем навіяна печаль
Покірну душу охопила, -
Штрикнула в серце, мов кинджал,
Та з тіла вимотала сили.
Чудовий настрій відняла
І стала прикрість завдавати,
Бо мрії знищила дотла,
Бо знову сам нудьгую в хаті...

Юрій Гундарєв
2025.10.02 11:04
Стінг співає під бандуру
жовтня зустрічає свій день народження легендарний англійський рок-музикант. Мало хто знає його справжнє ім‘я Гордон Самнер, але сценічне - Стінг, що у перекладі означає «жалити», відомо кожному, хто цікавиться сучасною музикою.
Він від першого дня повном

Юрій Гундарєв
2025.10.02 09:27
Бабах!
Сутеніло рано, як завжди наприкінці листопада. Поет Н. зробив ковток майже зовсім холодної кави і перечитав щойно написаний вірш. Його увагу зупинив один рядок: «І серце б‘ється, ніби птах…» Скільки вже цих птахів билося біля серця?! Н. закреслив «ніб

Борис Костиря
2025.10.01 22:21
Ящірка
Ящірка - це сенс,
який вислизає з рук.
Чи не є Всесвіт
такою самою ящіркою?
Ми шукаємо необхідних слів,
які падають у траву
і губляться там.
Ящірка є необхідним словом,

Юрій Гундарєв
2025.10.01 10:09
Зірка на ім‘я Олександра
Російські окупанти офіційно стверджують, що б‘ють лише по військових об‘єктах…
28 вересня 2025 року внаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула
12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.

Знов військові об‘єкти - діти!
Витягують

Віктор Кучерук
2025.10.01 08:46
* * *
Знову листя опале
І пожовкла трава, -
І захмарена далеч,
І ріка нежива.
Німота безутішно
І самотність така,
Що незатишно віршам
У тужливих рядках.

Борис Костиря
2025.09.30 22:19
* * *
Чоловік повернувся додому
На батьківський тривожний поріг,
Розчинивши столітню утому,
Накопичену в сотні доріг.

Та удома його не чекали,
І батьки вже померли давно.
Поросли бур'яном рідні камені

С М
2025.09.30 21:29
Не все йтиме так як бажав би (The Rolling Stones)
я стрів її на реєстрації
фужер вина – у руці
чекала напевно по справах
при ній – безногий чоловік
о не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
та постарайся ще

Володимир Мацуцький
2025.09.30 19:28
Мишка з песиком і котик
Мишка з песиком і котик
заховалися у ботик,
з нього хвостики стирчать,
в ньому хвостики пищать.

Як збиралась Галя в школу
ботик з рук стрибнув додолу,
з нього хвостики стирчать,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Публіцистика):

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18

Олег Герман
2022.12.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ірина Вівчар (1994) / Публіцистика

 "Совдеп" по-студентськи
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-02-11 17:46:44
Переглядів сторінки твору 3825
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.858 / 5.5  (4.734 / 5.3)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.056 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.766
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Виступи, брифінги, звернення
Автор востаннє на сайті 2012.06.20 15:18
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-02-11 18:47:52 ]
"Совдеп" - страшна річ, живуча.Боюсь, Іро, його ще декілька поколінь з себе будуть вичавлювати. Хоча і з цього можна було б деяку користь зробити, та нема кому...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Вівчар (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-11 21:16:33 ]
Просто інколи соромно за людей, особливо молодих, плюс розчарування в "інтелігентних" особах, які так вражали принциповісю. А хвороба ця ще з совєтського союзу, метастази пустила дуже міцні, на всіх рівнях - від держуправління та економіки до психології та побуту... куди ми котимось?
п.с. дякую, що прочитали


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Вівчар (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-11 21:17:19 ]
Просто інколи соромно за людей, особливо молодих, плюс розчарування в "інтелігентних" особах, які так вражали принциповісю. А хвороба ця ще з совєтського союзу, метастази пустила дуже міцні, на всіх рівнях - від держуправління та економіки до психології та побуту... куди ми котимось?
п.с. дякую, що прочитали


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-02-11 22:42:51 ]
Нікуди ми не котимось, Іро. Просто велика кількість людей враз втратила звичні орієнтири. Сталась така собі суспільна криза. А це наче тяжка хвороба у дітей, внаслідок якої вони роблять крок назад у своєму розвитку – і це є нормальна ситуація, бо немає сили йти вперед, треба час, аби відновитись . Та оскільки розвиток суспільства в цілому завжди на порядок нижче, аніж розвиток більшості його громадян (а визнаємо чесно, нема підстав бути йому високим, оскільки низький рівень керівництва СРСР змушував його усіма силами стримувати розвиток суспільства у тих напрямках, що могли становити загрозу для правлячої верхівки ), крок назад вийшов багатоскладовий: по-перше, його зробили дезорієнтовані громадяни, по-друге, суспільство в цілому. У цій ситуації здатними до дій виявились ті, хто внаслідок низького морального розвитку й так був на тій сходинці розвитку, на яку більшість відступила, бо вони отримали найбільш придатне для них середовище. Як швидко суспільство одужає, залежить від його внутрішнього ресурсу в умовах природнього відбору, котрий змушує сильних відтирати слабких вбік, що з Україною і відбувається в останній час. :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Юдов (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-16 19:49:31 ]
Все, що подано у роздумах, торкається не тільки студентства. І не тільки спадок СРСР є проблемою.
Головна червоточина українців - самодовольство особистості різних рівнів, від холопа до протопопа... Комплекс неуміння дякувати за іще один прожитий день Богу призводить до того, що зле соромимось дякувати товаришу за те, що створив щось краще ніж я.
Замішурились шаблонами "українець", "національне горе", "патріот" проходячи мимо нормальної живої людини, бо змінити треба щось для нації...
Тепер і завдання для "революціонерів": не товктися бестолково з плакатами по вулицях "Я не байдужий!", не дарувати сльозою і копійкою заслужених інвалідів України "Я чуйний!", а навчати доброму слову подяки, особливо молодь і студентів.
Можливо, добро в майбутньому повернеться сторицею в Україну. А якщо не повернеться, то хоча б гідність людська не загубиться.
А щоб добро не було безхребетним, треба структуризовуватись на рівні держави, а не по куткам політичних нужників. Потрібно мати свій олімп моралі.
Такий прапор повинна нести спілка письменників України, та куди їй бути прапрорносцем, коли ще не весь допитий совдеповський квас і можливо очікуються пенсії за заслуги перед народом...
Тож до гурту?
С пов. Василь Юдов