ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.07.05 10:22
* 131 *
королівські лучники
королівська кіннота
шикуються
у надвечірньому
вітрі
танцюючі маски
танцюють
у глядацьких енергіях

Ірина Вовк
2026.07.05 06:00
«АНА РЪИНА»: Волошкові очі Франції (продовження 14)
ЕПІЛОГ: СРІБНА ЗОРЯ НАД ГАЛЛІЄЮ Останні роки Анни були схожі на тихий золотий вечір після буремного дня. Вона більше не втручалася у дрібні придворні інтриги. Її срібна голова була зайнята іншим – вона будувала монастирі, замовляла книги в далеких зем

С М
2026.07.04 21:21
Люцифер Сем (Pink Floyd)
люцифер сем кіт сіаму
усе поблизу тебе він
усе він біля ніг

сутність цього кота не пояснити

дженіфер джентіл чарівнице
ти ліворуч він праворуч

Іван Потьомкін
2026.07.04 19:53
Музика без слів
В одній тональності
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.

Володимир Ляшкевич
2026.07.04 16:15
Dichton: The Principle of Dynamic Coherence
I How Local Harmony Becomes a Contour of Metaharmony The Image of the Work: From a Creative Method to an Aesthetic–Philosophical Category The foundation of traditional artistic creation, in most cases, is the aspiration toward an integral unity—whet

Борис Костиря
2026.07.04 13:59
Погляд
Я не хочу дивитись в обличчя абсурду,
У обличчя сатира із масками суті.
Ти не знайдеш коштовне вино в каламуті.
Калі-юга танцює зневірену сутінь.

Хочу правді дивитись в обличчя криваве.
Хай воно проростає крізь хащі і трави,
Крізь морозну погоду,

Артур Курдіновський
2026.07.04 13:43
Вітаю з днем народження Тетяну Левицьку
липня народилася видатна українська поетеса Тетяна Левицька.
Дорога Тетяно! Від щирого серця вітаю Вас із днем народження! Зичу Вам міцного здоров'я, невичерпного натхнення, гармонії в душі. А ще бажаю Вам, щоб жодне побажання Ваших ворогів ніколи не зб

Охмуд Песецький
2026.07.04 12:39
Дунайський код
Мене, зшитого за незнаними лекалами,
заносить подумки до петель річки,
чиє ім'я – Дунай або Мозель.
Для усвідомлення мого і міркувань
багато їх, але й не досить,
а мій талан земний –
долати невідомості дорогу.
Потік петляє так, мов генний код,

Вячеслав Руденко
2026.07.04 12:27
Розум - то облуда!
Гвинтики і шайби,
Кручені тунелі,
Паничі кручені,
Байки і казки.
Руки, наче вила,
Губи тонкі, вчені,
Тінь ресентименту
Зваблють вовки.

хома дідим
2026.07.04 10:49
* 130 *
поліція моралі
міліція скорботи
мене не помічали
я брав порядні ноти
нот усього дванадцять
апостолів так само
євангеліє збацать
із греком іоанном

Тетяна Левицька
2026.07.04 09:57
Осінні тумани
Пливуть за роками
Осінні тумани
У каламутну безодню небес.
Вже дихає в спину
Доба часоплину,
І тесля вистругує з ясена хрест.

Небіжчики кличуть

Віктор Кучерук
2026.07.04 07:56
* * *
За мною вслід плететься щодоби,
Знесилене неспинною ходою, -
Усе оте, що я уже зробив
У вічній боротьбі з самим собою.
Минулим справам не веду лічби,
Просиджуючи цілі дні за чаєм, -
Лише в думках з'являється "якби",
Та і "чому" нікуди не зника

Ірина Вовк
2026.07.04 05:44
«АНА РЪИНА»: Волошкові очі Франції (продовження 13)
Розділ XІV: ПОПІЛ СИРИНА* ТА ВІЧНІСТЬ НА ПЕРГАМЕНТІ 1075 рік. Париж. Палац Сіте. Король Філіп І, уже зрілий і могутній володар, сидів за великим дубовим столом, заваленим хартіями. Поруч із ним стояла Анна. Рауля вже не було на цьому світі – він пішов

Ванда Савранська
2026.07.03 22:45
На відстані руки
На відстані руки,
Немов застигли в русі,
Стоять мої батьки,
Бабусі, прабабусі...
Всього десятки літ -
Так мало проминуло!
Дивлюся їм услід,
В моє близьке минуле.

Роксолана Вірлан
2026.07.03 20:00
Сарна
Говори до мене тонкосердно -
знаками столітньої кори,
наче би усі слова - безсмертні...
нетутешньо й дивно говори.

Вигляну довірливо з- за древа,
трісне під копитцем чорний сук.
Чи стрілець ти, чи зальотна мева?

Артур Курдіновський
2026.07.03 14:10
Я і ніч
Я з балкону дивлюся на темний проспект.
Він похований вкотре бездонною ніччю.
Сам собі я уламок надії позичу -
Не побачу його у монокль і лорнет.

Як би містом нічним прогулятись хотів!
А ще краще - метро! А ще краще - трамваєм!
Тільки стукає серц
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Публіцистика):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ірина Вівчар (1994) / Публіцистика

 "Совдеп" по-студентськи
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-02-11 17:46:44
Переглядів сторінки твору 4033
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.858 / 5.5  (4.734 / 5.3)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.056 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.766
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Виступи, брифінги, звернення
Автор востаннє на сайті 2012.06.20 15:18
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-02-11 18:47:52 ]
"Совдеп" - страшна річ, живуча.Боюсь, Іро, його ще декілька поколінь з себе будуть вичавлювати. Хоча і з цього можна було б деяку користь зробити, та нема кому...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Вівчар (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-11 21:16:33 ]
Просто інколи соромно за людей, особливо молодих, плюс розчарування в "інтелігентних" особах, які так вражали принциповісю. А хвороба ця ще з совєтського союзу, метастази пустила дуже міцні, на всіх рівнях - від держуправління та економіки до психології та побуту... куди ми котимось?
п.с. дякую, що прочитали


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Вівчар (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-11 21:17:19 ]
Просто інколи соромно за людей, особливо молодих, плюс розчарування в "інтелігентних" особах, які так вражали принциповісю. А хвороба ця ще з совєтського союзу, метастази пустила дуже міцні, на всіх рівнях - від держуправління та економіки до психології та побуту... куди ми котимось?
п.с. дякую, що прочитали


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-02-11 22:42:51 ]
Нікуди ми не котимось, Іро. Просто велика кількість людей враз втратила звичні орієнтири. Сталась така собі суспільна криза. А це наче тяжка хвороба у дітей, внаслідок якої вони роблять крок назад у своєму розвитку – і це є нормальна ситуація, бо немає сили йти вперед, треба час, аби відновитись . Та оскільки розвиток суспільства в цілому завжди на порядок нижче, аніж розвиток більшості його громадян (а визнаємо чесно, нема підстав бути йому високим, оскільки низький рівень керівництва СРСР змушував його усіма силами стримувати розвиток суспільства у тих напрямках, що могли становити загрозу для правлячої верхівки ), крок назад вийшов багатоскладовий: по-перше, його зробили дезорієнтовані громадяни, по-друге, суспільство в цілому. У цій ситуації здатними до дій виявились ті, хто внаслідок низького морального розвитку й так був на тій сходинці розвитку, на яку більшість відступила, бо вони отримали найбільш придатне для них середовище. Як швидко суспільство одужає, залежить від його внутрішнього ресурсу в умовах природнього відбору, котрий змушує сильних відтирати слабких вбік, що з Україною і відбувається в останній час. :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Юдов (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-16 19:49:31 ]
Все, що подано у роздумах, торкається не тільки студентства. І не тільки спадок СРСР є проблемою.
Головна червоточина українців - самодовольство особистості різних рівнів, від холопа до протопопа... Комплекс неуміння дякувати за іще один прожитий день Богу призводить до того, що зле соромимось дякувати товаришу за те, що створив щось краще ніж я.
Замішурились шаблонами "українець", "національне горе", "патріот" проходячи мимо нормальної живої людини, бо змінити треба щось для нації...
Тепер і завдання для "революціонерів": не товктися бестолково з плакатами по вулицях "Я не байдужий!", не дарувати сльозою і копійкою заслужених інвалідів України "Я чуйний!", а навчати доброму слову подяки, особливо молодь і студентів.
Можливо, добро в майбутньому повернеться сторицею в Україну. А якщо не повернеться, то хоча б гідність людська не загубиться.
А щоб добро не було безхребетним, треба структуризовуватись на рівні держави, а не по куткам політичних нужників. Потрібно мати свій олімп моралі.
Такий прапор повинна нести спілка письменників України, та куди їй бути прапрорносцем, коли ще не весь допитий совдеповський квас і можливо очікуються пенсії за заслуги перед народом...
Тож до гурту?
С пов. Василь Юдов