ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Нічия Муза
2026.03.14 21:40
Життя минає, та ніколи
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.

І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,

Ігор Терен
2026.03.14 21:36
Минають ночі, і за днями дні,
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.

А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила

Артур Курдіновський
2026.03.14 16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.

Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."

Іван Потьомкін
2026.03.14 13:57
Співала самотність про зграйну дружбу. Співала, аж серце злітало з словами І в звуках тремтіло. Здіймалося вище і вище. Як жайворон, висло Та й впало, мов грудка... Нараз обірвалася пісня. На серце людина поклала руку.

Юрій Гундарів
2026.03.14 13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від

Борис Костиря
2026.03.14 11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.

Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,

Ярослав Чорногуз
2026.03.14 02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,

Олена Побийголод
2026.03.14 00:59
Олександр Жаров (1904—1984)

Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»

Юрко Бужанин
2026.03.13 22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною

Світлана Пирогова
2026.03.13 21:53
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.

Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив

Ігор Шоха
2026.03.13 20:00
                    І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.

Іван Потьомкін
2026.03.13 19:57
За Росією, навіки втраченою,
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.

Адель Станіславська
2026.03.13 19:40
Хто ти, жінко? Яка ти, квітко?
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,

що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,

Адель Станіславська
2026.03.13 19:39
Поворожу на чистих сторінках
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...

На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,

Борис Костиря
2026.03.13 11:42
Не віриться, що перше серпня
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.

Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню

В Горова Леся
2026.03.13 11:36
Щоденно поїзди гудками плакали,
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.

Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ірина Чайка (1977) / Проза

 жінка...




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2012-10-01 08:43:17
Переглядів сторінки твору 3136
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.910 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.910 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.768
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2013.06.04 20:26
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2012-10-01 09:57:10 ]
Айріно! Тама Вашого дослідження варта уваги чоловіків.Світ не завжди був таким, був Матріархат і все довкола було зовсім іншим. В часовому вимірі, мені здається, він тривав значно довше Патріархату? Панування "мужської" логіки веде світ до самознищення... Що дало світу чітке визначення батьківства крім того, що позбавило матір "єдинородності"? - Додало чоловікові неоправданої пихи ніяких тобі значних зусиль - і задоволення отримав і "батько роду"!
Але світ довкола уже не той, і не буде тим, що за матріархату поверни назад Матріархат! Теперішня жінка бере за ноги немовля та викидає , в кращому випадку на смітник. Чи не на знак протесту? - Піди "батьку" і доглянь - ти ж його зробив... Мене посадять, чаловіки, за цей поступок в тюрму, а про тебе навіть запитувати не будуть...
А яким був світ за Матріархату? Тема варта дослідження? Напевне Ви могли б щось написати...
Будьте!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2012-10-01 14:52:55 ]
Доброго дня, Аноніме! Стосовно "теперішньої жінки, котра бере за ноги немовля і викидує у кращому випадку на смітник"... можу заперечити - Ви помиляєтеся. А помиляєтеся ось у чому:ЦІ Ваші слова звучать як ОСУД, ЗВИНУВАЧЕННЯ. А Ви забули, що судити за подібні вчинки - це протекція суду і НАЙВИЩОГО СУДУ. А чому не заглиблюєтеся в корінь: а чому ця жінка взяла за ноги немовля і викинула його на смітник? У тому що нині мами відмовляються від дітей ще у пологовому будинку, викидують на смітник, через балкони, вбивають і т.д і т.п - вина всього суспільства. Це і вина її батьків, і винен той чоловік - батько дитини, - бо не підтримали, не допомогли, у них зачерствілі душі, що думають лише про себе коханих. Тому якщо жінка робить гріх, не можна звинувачувати її в цьому одну. Бо впевнена, що до грішних вчинків її підштовхують інші - найближчі і найдорожчі люди. Таких прикладів у мене безліч. До речі, я колись теж так думала як Ви.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Відана Баганецька (Л.П./Л.П.) [ 2012-10-01 12:43:46 ]
Айріно, чого ж так суворо? Те, що чоловіки екстравертні в соціальному плані, а жінки інтровертні, зрозуміло. Те, що жінки мають більш тонку душу і тому здатні до глибших переживань, співчуття, відповідальности, теж зрозуміло. Чоловіки історично заплідники та мисливці, а жінки - берегині, і більшість попри все в основному погоджується із такими ролями для себе. Завжди є незадоволені, передусім від того, що власний соціо- та психотип не відповідає ролі, визначеній суспільством. Але (і щодо цього у мене завжди суперечки із жіноцтвом) не варто скидувати на чоловіків всі провини. Хоча б тому, що "ти ж старша, будь розумніша".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2012-10-17 17:37:16 ]
Згодна з багатьма позиціями роздуму. Жінка найчастіше відходить від процесів творення й керування, бо до цього її зобов“язують природні функції - як от, коли вона мати. Чоловіки ж таких :відпусток: не потребують, тож не диво що світ з усіма його писаними законами повністю під вашим, кохані, контролем:) Але жінка бере законами неписаними:))
Жінка змалечку повинна розуміти, що її свобода - в самостійності, фінансовій забезпеченості. З жахом дивлюся (винна, люблю мелодрами:) як багато фільмів подають ідеал жінки - одруження з багатим і потім проживання на його кошт. Страшна річ. Думаю, працює рідкісно. Просити в когось копійку - яке це само собою вже приниження.. ? Треба отримувати професію, бути самодостатньою, ні від кого не залежати, отоді й можна - у вільний від роботи й виховання дітей час:) - бути собою, розвивати себе. Хто дарунок захоче зробити - і так зробить.
Багато жінок це і розуміють з дитинства. Свою волю не можна віддавати. Он Мавка - ну як таки, щоб воля, та пропала?.. А пропаде, ще й як, коли не догледиш...
Ось так:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2012-10-17 17:39:39 ]
А чому - Айріно? Невже - Ірино- не краще?..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Чайка (Л.П./Л.П.) [ 2012-10-17 17:55:09 ]
Айріна то інше..інакше..дистанційніше. Потрібен час на подолання перешкод і, перш за все,внутрішніх.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2012-10-17 19:56:21 ]
як на мене, Айріна - просто калька з англійської вимови, дань моді?..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Чайка (Л.П./Л.П.) [ 2012-10-17 22:02:50 ]
ні....либонь певна вербальна уніфікація...