У людському суспільстві панують чоловіки. В свою чергу людство – це не тваринний вид, а історична реальність , знову ж таки обумовлена діяльністю чоловіків(політична, законотворча, зрештою - фізіологічна). Некерована «плодючість» жінки не давала їй змоги активно брати участь у створенні культурного простору, тому і ця сфера перейшла практично під цілковитий контроль чоловіків. Творцем людського простору став чоловік.
А виношування,народжування, піклування ніхто не вважав за творчість – це природні функції . Призначена природою повторювати життя, жінка і цим не могла керувати(взяти хоча б дитячу смертність та загибель жінок під час пологів.)А материнство прирікало жінку на «непорушність», поки чоловіки «творили». І цей контроль за «призначенням жінки» спостерігаємо впродовж історичного поступу ну хоча б взявши за приклад право наслідування. Тобто позбавлення або обмеження фінансової незалежності жінки, а по суті контроль над її фізичним існуванням. У мене складається таке враження, що тільки ставши вдовою, жінка ставала сама собі господинею – як своєму тілу, так і реалізації власних прагнень(зокрема творчості.) Правда був і ще один шлях – це девіантні, опозиційні загальноприйнятим ролі. І саме ті приклади(відомі )в історії, коли ми бачимо жінок – королев, письменниць, художниць, політичних діячів – ставали можливими лише тоді, коли поруч не було ще чоловіків, або їх не було вже..і знову ж така можливість була лише за умови отримання певного фінансового забезпечення, або ж коли жінка ставила своє життя на алтар ідеї, і воно само втрачало вагу для цього світу. Це стосується монахинь, жінок-воїнів, часто- королев. Але тоді вони (жінки) переставали бути жінками, принаймі такими, як їх традиційно сприймають чоловіки(об’єктами насолоди і втіхи, засобами для продовження роду чи то узаконених служниць, не потребуючих оплати).
Але така виключність положення жінки, стає можливою тільки тоді, коли вона починає сприйматися не як тіло, а як душа. Як окремішня від чоловіка істота (нечисте створіння що потребує контролю), а здатна піднятися так само високо як і чоловік, коли їй надають рівні з чоловіками можливості.. Саме історична і фізична тиранія чоловіків позбавляла жінку свободи, яку отримує вона при народженні. Чоловікам простіше було тримати долю жінки в руках , вирішуючи її залежно від своїх інтересів.(Шлюби, маєтки, протекції…) Згадай хоч прізвища – жінка навіть на цьому рівні асоціюється в контексті чоловіка…(чия)
Можливо в контексті християнства, коли увага перемістилася з тіла на душу, жінка перестає бути здобиччю, але чи завжди?Чи не занадто сильно вкорінена в людині тварність потреб – хіть, фізична насолода, чи це не затьмарює?
Матір Божа творить ніжне милосердя, до неї звертаються в молитвах з проханням молити Сина за нас…
Жінка має знати про чоловіка все, що може принизити його гідність і вразити…Схиляючись перед чоловіком, оберігаючи його, підкоряючи тіло духу, вона розкривається сама… Але на шляху жінки має бути саме ТОЙ чоловік, котрий спроможній на духовний розвиток…інакше просто не варто продовжувати цю тему.
2009.