Гарно написано, Наталь! Певно, що не казка...
Думаю, що почули (чи прочитали!)
ПС. В реченні "А позаду них йшла дівчина, несучи в руках наповнені целофанові пакети" я би порадив уникнути "наповнені" якось можливо так: "А позаду них йшла дівчина з пакетами наколядованого". Бо перше враження (по аналогії), що пакети теж наповнені водою.
Сподобалося!

Ой чи почують? Мабуть, одиниці... Та може після прочитання Вашої оповідки хоч на одного стане більше?..
Гарно написано, пані Наталю, зболено, правда! Єдина технічна заувага: Не "вимолОти", а таки вимолИти прощення. Гляньте, будь ласка.

Ой так торкнуло, так душевно, трепетно-поетично і болюче-правдиво...
Як чудово, що в кінці знак питання!!!!
Знаєш, Наталю, коротко, новела, психологічна,прочиала, невідриваючи очей. У серці людини тріпочиться той ангел, танекожнийвласниквипускає його назовні.

Наталю, гарне оповідання. І початок цікавий, хоча незрозуміло, чому він (ангел) «падав» і «гепнувся»: якщо він – ангел-охоронець, то мав би бути постійно присутній; інакше він чимось «проштрафився».:)
Те, що мені кинулось у вічі:
СнуЮТЬ люди. Багато людей. Одежа переважно темних відтінків. Люди похмуро проходЯТЬ повз нього, не помічаючи ні його самого, ні його поламаних крил. Вони мовчки зникаЮТЬ за скляними дверима.
Або: СнуВАЛИ люди. Багато людей. Одежа переважно темних відтінків. Люди похмуро прохоДИЛИ повз нього, не помічаючи ні його самого, ні його поламаних крил. Вони мовчки зниКАЛИ за скляними дверима;
«Його пригортала до себе мама, і як могла, заспокоювала.» - « Його пригортала до себе мама, і, як могла, заспокоювала.»;
«Частина із них сиділа на стільцях» - «Дехто із них сидів на стільцях…»;
«…прочитав табличку на дверях : хірург-онколог…» - «прочитав табличку на дверях «Хірург-онколог».»;
«З сусідніх дверей…» - «Із сусідніх дверей…»;
«…і обігнавши його,» - «і, обігнавши його,»;
«Зліва і справа ЧИСЛЕННІ двері…» -« Зліва і справа безліч дверей...» (перед тим – «Відчинилися одні з ЧИСЛЕННИХ дверей…»;
«…в свіжовипрасуваному халатик…» - «…у свіжовипрасуваному халатику…»;
«…як бабця підхопилася з ліжка, і кинулася навперейми…» - «як бабця підхопилася з ліжка і кинулася навперейми…-»;
«…складену вдвоє купюру…» - «складену Удвоє купюру…»;
«…сказала чорнява жіночка, і перехилила чарку…»- «…сказала чорнява жіночка і перехилила чарку …»;
«…Дійшовши до потрібних йому дверей, ВІН стомлено опустився на скрипуче ліжко…» - «Дійшовши до потрібних йому дверей, стомлено опустився на скрипуче ліжко…»;
«…Срібний голос вдарявся в стіни…» - «…Срібний голос вдарявся У стіни…»;
«…За ним поспішав чоловік, котрий в одній руці ніс те САМЕ відро… (таке ж) » - «…За ним поспішав чоловік, котрий в одній руці ніс те відро…»;
«…Служитель навсібіч кропив щіткою, і поспішав далі…» - «…Служитель навсібіч кропив щіткою і поспішав далі…»
Насправді оповідання дуже цікаве. Інакше, воно б мене не заінтригувало. Можливо, я у чомусь не маю рації, то – не зважайте (більшість зауваг – то технічні опущення, якими усі ми грішимо). І не полишайте подальших спроб.)))

Наталю, Мирослав випередив мене щодо деяких порад, його варто дослухатися. Відзначу чудовий задум. Можливо, янголу доречно було б спілкуватися із хворими, щоб виокремити гріхи... Хоча гріхів медперсоналу вистачає...