ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.28 21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи

Тетяна Левицька
2026.04.28 19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі

Костянтин Ватульов
2026.04.28 19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.

Далеко-

Охмуд Песецький
2026.04.28 16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.

До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска -
Це життя зоресвітній оплот

Володимир Невесенко
2026.04.28 15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:

«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,

Вячеслав Руденко
2026.04.28 11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!

Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,

Тетяна Левицька
2026.04.28 10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.

Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці

Борис Костиря
2026.04.28 10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.

Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми

Ольга Олеандра
2026.04.28 08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.

Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.

Віктор Кучерук
2026.04.28 06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.

Володимир Бойко
2026.04.28 00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.

Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну

Іван Потьомкін
2026.04.27 22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні

Світлана Пирогова
2026.04.27 21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.

За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.

С М
2026.04.27 20:50
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно

Немає часу любити, і себе розкрити

Володимир Невесенко
2026.04.27 19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»

Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно

Охмуд Песецький
2026.04.27 16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги 
колись молодої води.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Пекун Олексій
2025.04.24

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Зоя Бідило
2023.02.18

Олег Герман
2022.12.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Ох (1959) / Критика | Аналітика

  Тримаймося СВІТЛА!

Світлана Костюк
«Зцілення любов’ю»
Видавництво «Букрек»
Чернівці - 2016

Образ твору ...
перейти до тексту твору




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-01-08 12:06:28
Переглядів сторінки твору 6148
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.024 / 5.5  (4.706 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 4.945 / 5.5  (4.606 / 5.43)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.778
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРСОНИ
Автор востаннє на сайті 2024.09.30 18:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-01-08 13:59:11 ]
"З’явилася навіть містична думка, чи бува не наврочила сама собі тією книгою, бо робота над нею супроводжувалася відчуттям «згорання зсередини» з приводу всіх суспільних і власних проблем, а може й справді думки здатні матеріалізуватися?"
Оце "згорання зсередини" видно у творах Світлани. І ця енергія переливається із віршів і приймається читачем. Ціна велика заплачена за кожен рядок. Життя переллялося у вірші. Все, до останньої краплини. От воно - Справжнє.
Вікторе, вдячна Вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Ох (Л.П./Л.П.) [ 2017-01-09 13:42:27 ]
Дякую, пані Ларисо! Чомусь лише коли людина йде від нас починаєм глибше задумуватись над її творчістю, аналізувати, любити. Пам'ятатимем Світлану.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2017-01-08 14:55:04 ]
Світла пам'ять світлій душі Світлани.

Щира подяка автору цієї публікації за відкриття, яке давно було очевидним кожному при кожній публікації живої поетеси на цих сторінках.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Ох (Л.П./Л.П.) [ 2017-01-09 15:04:41 ]
Дякую, пане Ігоре! Світлана Костюк не лише мужньо боролася з важкою хворобою, а й писала зворушливі і болючі вірші.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2017-01-08 15:23:54 ]
Дякую, Вікторе!
Світла Костюк заслуговує на такі щирі слова.
Я, напевно, як ніхто розумію її, бо сама виборюю право на життя уже п"ять років. Спочатку замкнулась у собі, перестала писати та з"являтися на Майстернях, а після зрозуміла, що не маю права втрачати найдороще у світі, опускати руки. Було і у мене передчуття хвороби, хоча рак застає зненацька. Коли позаду були хімії, випромінювання, операція, почала писати вірші та гуморески. По іншому сприймати світ та людей, які мене оточують. Вибачте, що тільки сьогодні відкрилася вам. Тільки тоді, коли прочитала статтю Віктора, бо зрозуміла, що мушля в якій я жила багато років разсипалась на друзки. Світлана стала прикладом для всіх, як треба жити, любити, творити! Я ніколи її не забуду.
Щиро,
Тетяна


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Ох (Л.П./Л.П.) [ 2017-01-09 15:20:54 ]
Дякую, пані Тетяно! Люди по різному реагують на такі ситуації. Є такі, що зачиняються вдома, не хочуть нікого бачити. Є такі, що вкорочують собі життя. За кордоном хворим повідомлють про хворобу, у нас це не практикувалось, вважалось, що потрібно тримати людино в невіданні - це начебто "гуманно". Страшний діагноз допоміг Світлані зрозуміти багато важливих речей, наповнив її поезію і душу ще більшою любов’ю і світлом. Вона вирішила інтенсифікувати своє життя, почати робити більше. Вона говорила, що прийшла у цей світ для того, щоб, переживши великий власний біль, написати для людства важливі речі, як-от «Любов – лише любов врятує світ».
Те що Ви відкрились нам, пані Тетяно, свідчить про те, що Ви сильна людина. Ви не піддаєтесь хворобам і життєвим труднощам. Схиляю голову перед Вашою мужністю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2017-01-08 15:36:56 ]
Світла пам`ять світлій Людині. Не хочеться вірити, хоча й знала зі спілкування в фейсбуці про два роки відчайдушної боротьби Світлани з хворобою. Вона так мужньо трималася, що я до останнього вірила: Світлана переможе.
Два тижні тому отримали з чоловіком посилку від Світлани: дві збірочки "Траєкторія самоспалення" та "Зцілення любов`ю" і флешку з авторським озвученням десь половини віршів з останньої збірки. Будемо оприлюднювати на просторах Інтернету. Напевно, відчувала, що сама вже не встигне...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Ох (Л.П./Л.П.) [ 2017-01-09 15:24:20 ]
Дякую, пані Валентино! Я був знайомий з пані Світланою лише віртуально. Переписувались, працювали над піснями. Вона присилали мені свої книжки, подарувала ікону (Святий Миколай), зроблену її коханим чоловіком. Вона була доброю і мудрою Людиною. Вічна їй пам’ять.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-01-08 22:46:06 ]
Як боляче втратити нам усим прекрасну, талановиту, поетесу, чуйну, дивовижно добру людину, якою справді була Світлана Костюк, яка справді любила цей світ, боролась за все світле і прекрасне в ньому, дарувала всю себе своєму народові, знаючи про тяжку недугу, боролася з нею і спішила жити і мені чомусь вірилося, що вона поборе недугу і ще довго буде з нами, така вона гарна, добра... І не хочеться писати - була. Але певно, отой надрив, оте суспільне знедуховлення, яке вона бачила, оті нікчемні заздрощі її перемогам духу, надірвали душу і знемоглася вона...
Але залишилася ця дивовижна краса її серця, дивовижна світлість душі, глибина почувань, яка плекалася у прекрасних волинських лісах. У неї була душа вільнолюбивої мавки і доброї мольфарки, яка дарувала людству тільки високе добро свого серця.
Вічна пам"ять тобі, дорога Світлано.
Хоч трохи втішаю себе тим, що як музикант, разом з Віктором Охріменком брав участь у творенні трьох пісень, на її слова, співав на її творчому вечорі, долучався коштами до процесу лікування, як і чимало тут присутніх на "ПМ" колег.
Дорогий Вікторе, дякую Вам за прекрасну рецензію і тлумачення перебігу хвороби Світлани, Ви ж у нас профі- медик. У мене є електронна версія її книжки, і тепер, наш святий обов"язок в пам"ять про колегу створити в музиці іще щось гарне, найкраще з її доробку. Зробити вечір її пам"яті, написати нам усим разом книгу спогадів про неї, зібрати кошти і видати...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Ох (Л.П./Л.П.) [ 2017-01-09 15:32:57 ]
Дякую, Ярославе! Два тижні тому пані Світлана надіслала мені електронний варіант своєї книги «Зцілення любов’ю». Я обіцяв написати відгук. І написав, але зразу не надіслав. Залишив, щоб трохи відлежалось, щоб подивитись свіжішим поглядом, підправити. І в той день, коли збирався виставити той текст, дізнався з І-нету, що Світлана нас покинула. Треба поспішати робити добрі справи. Треба казати близьким, рідним, добрим друзям, що любимо їх, не залишати на колись.
Дійсно, Ярославе, треба нам зробити ще хоча б одну-дві пісні на вірші Світлани в пам'ять про хорошу людину.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2017-01-09 05:57:46 ]
Відправив сьомого вранці Світлані привітання, а пізно увечері дізнався про те, що вона померла...
Невигойна хвороба, попри всі намагання лікарів і вояцьку вдачу Світлани, виявилася сильнішою...
Нехай земля буде лебединим пухом Тобі!..
Вічна і світла пам'ять...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Ох (Л.П./Л.П.) [ 2017-01-09 15:36:42 ]
Дякую, пане Вікторе! Знав, що хвороба в пані Світлани дуже серйозна. Знав, що14 сеансів хіміотерапії – це щось неймовірно важке. Проблема в тому, що ліки, які здатні впоратися з онкологією викликають безліч побічних ефектів. Ці препарати є сильними отрутами і поряд з хворими клітинами вбивають здорові. Але весь час сподівався на чудо. І Світлана його демонструвала – переписувалась з друзями, писала вірші, виставляла їх в І-неті, їздила, подорожувала, переборюючи біль. Гадав, що вона зможе протриматися довше. Вічна їй пам’ять.