Як правило, матері переймаються протилежним. А тут... Дуже добре, що хлопець знайшов сили і сам покерував своїм життям. Жодна людина не має права нав`язувати щось подібне...
Але Світлана не заідеологізована церковними навчаннями, як думає Святослав, хоча і дуже молода. Вона має вже свій духовний досвід, своє спілкування зі Всевишнім. Її не людина переконує, а ангел-охоронець повідомляє, що є така ситуація і дає право вибирати, цілком безпристрастно. Вона трохи відрізняється від більшості, у неї інша життєва програма. Їй бракує і любові до чоловіка, і до Бога. Але у шлюбі, попри земні позитиви, почуватиметься менш комфортно, їй болісно і сильно чогось невистачатиме. Більшість людей по-своєму здатні кохати і любити іншу людину. Але любити Бога більше за людину можуть небагато. Це вже наслідок не тільки своїх зусиль, а, в більшій мірі, очищеної генетики - поступових зусиль поколінь... Але людина і тут має право або ступити ще крок вперед до Всевишнього, або - назад і облаштувати своє земне життя. Людина може свій духовний потенціал використати в земному. Навіть Христос запитував наймолодшого апостола Івана, народженого з ангельських світів, чи він буде одружуватися. (Це з "Богочоловіка" Марії Вальторти.) Але Іван сказав, що він найбільше любить Христа. (Ангели мають у собі поєднання чоловічого і жіночого. Їхнє призначення - розвивати невидимі людині духовні світи, але вони можуть привносити щось добре і у цей.)
Мене більше турбує Святослав, який справді любить дівчину, але сам ще не готовий до великих духовних виборів. Для нього це ривок більший, а, значить, і важчий. Він це усвідомлює. І якщо і робить це, то з любові до земної людини. І мало думає про нагороду від Бога, яка, без сумніву, буде, але таку неясну звідси, з землі. Краще, якщо одружиться.І все ж, навіть тоді любитиме Світлану. А разом з нею і високі духовні цінності.

Абсолютно духовних людей на землі не буває. Ми всі грішні у більшій чи меншій мірі. Але справа не у самій людині, а у тих поступальних виборах, які ми робимо. Кожен вибір - це вибір або (до) Бога, або (до) людини, себе. Насправді, йдучи до Бога, ми йдемо і до себе (як і сказано у псалмі, що той, хто не любить Б., ненавидить душу свою), але звідси так не бачиться...
Так, справді, йдеться про неординарну ситуацію з неординарним закінченням, що і відповідає визначенню новели. Але ситуацію можна перенести і на звичніші моменти. Наприклад, коли молодий чоловік з вищою освітою, але з досвідом бійок у не найкращих компаніях, попри незгоду мами, одружується із простою сільською дівчиною, від якої буде мати дитину, і вони, не маючи житла, знімають його і разом ділять проблеми молодої сім`ї.
Нам звичні прості ситуації, але і ці теж існують, і мають право буди висловленими... Більше того, вони ведуть за собою. Бо не все, що існує, має право вести за собою...

Дякую, виправляю. )

Щиро дякую, Олексію, за сприйняття серцем...) І за те, що є переклик почуттів і доль ("пригадалося і своє...")...