ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Вікторія Торон / Проза

 Порада

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-01-12 11:05:17
Переглядів сторінки твору 1954
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.834 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.839 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.798
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.03.19 11:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2020-01-12 11:50:01 ]
Озвуся. Вибачте мою відвертість. Попри відхід від ПМ...я це прокоментувати забажала.
Жінка, яка була особливо привабливою, красунею, лишається для чоловіка люблячого тією ж - рідною. бажаною. Вони поряд... повільно йдуть у листопадну завію...
Якщо чужий чоловік намислює, витає в паралельних світах з нею, а потім отримує відмову бачитися чи бачить зміни у зовнішності... реагує по-різному.
Мені довелося бути в ролі фатальної жінки: заради мене ладні були кидати дружин, кликали за собою... Я дивувалася: чому?
Подруга казала: ти яскрава, як метелик. Я зупиняла чоловіків - хоча не прагнула цього.
А нині, у 56, коли я, на щастя, виглядаю на 45, тішуся, що можу відчувати незрадну любов того, хто зі мною вже 31 рік поряд... і зацікавлені погляди чужих... тішать... Років дванадцять тому на мене холодно дивилися старші жінки, бо чоловіки прагли обняти, притулитися... Є такі, що звикли до перемого. "О...вона не лягає на диванчик, на якому я м'яв жіноцтво"... - реготав один функціонер місцевий...
Розумію, що мій вік - це літо, червень... Звісно, є жалі, згадки про тих, з ким було б, можливо, ще ліпше.
Ви дуже мудра жінка, цей допис, оповідка - саме те, чого потребує сайт.
Бо тема дражлива і... для обговорення вельми цікава, широка.
Можна подумати: предмет мого захоплення теж постарів... не та картинка....і промовчати.
А можна ганятися сторінками нету, шукати світлини і ... "а вона вже не та мавка, що років надцять тому..."... Чому? Адже я намислив, це ж балерина... актрисв... поетка...а на фото звичайна жінка з юрми. Ми не однакові в різні пори року, за різних обставинах.
А самі чоловіки...здатні критично оглянути постать власну, зупинитися... поліпшити себе... Гіркота - був легінем, а тепер лагомину наледве жує...)))))
Якщо порядний, шляхетний - сприймає як даність. Мені розповідали про спроби зійтися на старість... але ж сім'ї... відстані.
Красива людина - не менш красиві вчинки. Красу, гармонію всі ж розуміють по-своєму. Як можна стьобати словами за те, що предмет зацікавлення... земний і спесивий...
Поради не реагувати...
А хай приміряють на себе жінки сайту цю ситуацію, коли увага збочена чи гіпертрофована, зелена мста...А причини...та чоловіки не завжди признаються собі: що саме спонукує так нервуватися, кидати шкаралущами... горіхами...
"Ой ти дівчино, з горіха зерня..."
А краще б порозумітися - хоча б мовчки.
Є у мене знайома, подруга якої зібралася заміж за свого коханого, залишився удівцем, їм за 70...Кидає обійстя, дітей, онуків...
Знайомі шоковані.
А вона лине до чоловіка, який потребує її любові, догляду... бо студентами любили один одного.
В іншу область їде.
Дякую за публікацію, дуже тонко і життєво, пані Вікторіє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2020-01-12 12:14:39 ]
Дякую Вам за такий розлогий коментар. У ситуації , яку тут описано, мене засмутила реакція чоловіка, який, сам того не бажаючи, викликав у хворій жінці пристрасне почуття, до якого виявився цілком не готовим. Замість приємних романтичних спогадів, які він сподівався оживити, щоб прикрасити собі життя, він зіткнувся із реальною життєвою трагедією і породженою нею надривною любов’ю, якої злякався. Це, власне, твір про нашу -- людську --слабкодухість, неготовність до того, що твої сподівання можуть разюче не співпадати із одержаним результатом, а також про те, як ми на це реагуємо: чи просто ховаємось, обриваємо стосунки, чи мужньо беремо на себе тягар відповідальності. Ніхто не знає, доки його самого це не торкнеться.
З повагою, Вікторія


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2020-01-12 11:54:17 ]
(перемого-перемоги)
Вашу прозу перечитаю ще раз, як ліки)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Іванченко (Л.П./Л.П.) [ 2021-01-08 12:51:45 ]
Ситуація характерна для будь-якого віку. Коли надмірна активність жінки збиває відповідну чоловічу.
А з минулим обізнані люди радять чимскоріше прощатись, назавжди.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2021-02-24 13:04:37 ]
Я думала, що тут уже мова не йде про жінок-чоловіків, мова йде про щось загальнолюдське. Щось на зразок:"Ми назавжди відповідальні...".
Я не знаю, чи це вірно -- якнайскорше прощатись із минулим. Воно може приємно здивувати.