безперечно, це ліпше послухати

із того ще періоду, коли почав цікавити власне звук
хай би начеб інколи десь-всупереч змістові

поезія (якби не був певним того, що в музиці 60-70х- є поезія, то вочевидь
не витрачав би купу власного часу & не займав би надарма час інших) вона
має властивість бути музикою також
тому часом спроба передати звучання є перекладом

особливо, якщо простий, безпосередній переклад змісту
втрачає якби поетичність

& мої належні зворушення на подяку, повсякчас –


у Вас недавно було промайнуло "пʼєса створена зі слів"
із цим матеріалом щось таке подібне
бувають поп-хіти, як-от Light My Fire, щоправда в синґловому
варіанті без довгих соло електрооргана & електрогітари
котрі (оті хіти) можуть переспівувати як їм завгодно будь-які співці
а бувають речі, що аж ніяк не поп-хіти

у групи є дві характерні композиції, одна завершує перший альбом
і зветься авжеж "The End"
інша завершує другий альбом, і зветься оце, в моєму випадку "Після Коди"
що в принципі десь-уподібнено
обидві композиції завершуються словом "the end"
й між двома оце пʼєсами є певні відмінності, а саме, інтерпретаційні
"Після Коди" виконувалася на кожному концерті, з моменту створення "пісні" –

чув чимало концертних версій, усяких записів таки є в мережі, на ютубі, наприклад
але імпровізів у виконанні не особливо відмічається, інструментально – таки,
але слова зостаються незміненими
якщо взяти "The End", там теж наявна амальгама різноритмових моментів
але ту річ і не на всякому концерті послухати мож було
генерально зберігався текст першого і останнього фрагментів
всі інші часто-густо імпровізувалися, часом вставлялися всякі поезії ad hoc
бо у Моррісона є чимало поезій, вони не обовʼязково є пісенними
тож він дозволяв собі послемити, як сказали б тепер

мені завжди здавалося, що суть цих речей це трансценденція
або, можете сприймати як певну звукову алхімію
у котрій певні смисли озвучуються, алюзуються, промовляються, викрикуються
але цілісний перформенс трансцендентує слухача
й окремі моменти шаманять собі, шаманять наміром
перекласти це – як там завгодно тільки чи як вийде – можливо

перекласти дуже літерально прозою, чи там, верлібром, теж можна
щось втрачається при цім, безсумнівно
авжеж, це є діло кожного особисте, чи йому те потрібно взагалі
чи якнайточніш, тоді ліпше читати оригінальний текст
чи перестворений текст, але тут звісно, всяко є питань

мені йшлося про цілісність звукового переживання
тому за ритмом, обовʼязково, прискіпливо
але також і за звуком, обираючи слова що звучать янайподібніш
й не обовʼязково є точним перекладом, це все радше якби трансценденція

все задля музики, оскільки –