Дякую!

З повагою

Можна і "виднокруг", та чи обов'язково...
Дякую за візит!

З повагою

Дуже дякую за Ваші спостереження та роздуми! Приємно, що вірш спонукав до таких філософських осмислень про сенс і порожнечу.

Ви дуже точно підмітили тему "порожнечі", яка є ключовою у четвертій строфі. Я прагнув висвітлити ідею, що, можливо, сенс не завжди в активному пошуку, а в здатності прийняти певну відсутність чи незрозумілість, що є частиною життя.

Ваші паралелі з буддизмом дуже цікаві й додають ще більше поживи для роздумів. Ця "порожнеча" для мене — це не стільки абсолютне небуття, скільки відсутність остаточних відповідей, неминуча втрата певних ілюзій чи прагнень, а також відчуття невизначеності на життєвому шляху. Це, швидше, простір для прийняття, ніж абсолютна порожнеча.

Щодо останніх двох рядків — я цілком розумію ваше бажання їх якось відкоригувати. Саме в них міститься певний парадокс, який я свідомо залишив (думка ніби не контрастує з попереднім, але трохи відходить від основної лінії): попри всі філософські роздуми й потенційне прийняття "порожнечі", людська природа все одно шукає вихід, "план втечі" від цієї невизначеності або від тих викликів, що стоять перед нами. Це такий собі останній штрих, що повертає до людської суті, попри всі метафізичні роздуми.

Ще раз дякую за ваш проникливий відгук! Завжди цінно, коли вірш викликає такі глибокі роздуми.

З повагою

Та от маю сьогодні настрій поговорити про щось "незбагненне і вічне", так би мовити) Тож дякую, що підтримуєте цю розмову, а ще більша дяка за увагу до моїх скромних віршів!
Справді дуже приємно.

Не впевнений, що зрозумів Ваш коментар, але незмінно радий бачити Вас в гостях!)
Жаль, що треба розлогінитися аби почитати Ваші вірші. Так ось — вони чудові!

З повагою

Я цілком розумію вашу ситуацію. У кожній спільноті чи колективі існують свої турбулентності, які стороннім можуть бути неочевидними і незрозумілими, але для тих, хто всередині, вони не менш драматичні. Кажу це як людина, що хоч і відносно недавно на цьому сайті та заходить сюди рідко, але постійно працює не з механізмами й цифрами, а з живими людьми, як вони є.

У будь-якому разі, щиро бажаю вам міцного здоров'я, невичерпної творчої наснаги та усіх благ! Приємно знати, що є такі люди.

Щодо Альбрехта Дюрера та його "Меланхолії" – ну, ця гравюра... Вона оце щойно змусила мене трохи попрацювати головою.

Можливо, Дюрер дійсно хотів показати, що меланхолія – це така величезна і всеосяжна штука, що ледь влазить навіть у рамки мистецького твору? Та найвірогідніше — сам автор не знав скільки символіки йому вдалося закласти в гравюру)

І Ваше "sapienti sat" – для мене велика честь.

Щиро дякую!

З повагою