Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Пильна ворона бенкету діждалась нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє.
Пильна ворона бенкету діждалась нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олег Герман (1991) /
Критика | Аналітика
Ідеально почищений мангал або Штучне шовколистя
До чого такий довгий вступ? Маючи декілька вільних днів, виникла нагода поблукати просторами ПМ, подивитися, що тут нового, надихнутися по можливості. І раптом – натрапив на одну дуже цікаву і, тією ж мірою, неоднозначну публікацію. Йдеться про вірш "Ідеал. Шовколистя" (посилання буде нижче, десь у кінці цієї публікації). Як читачу, захотілося поділитися своїми враженнями та міркуваннями, що, здається, не заборонено правилами сайту і не виходить за рамки ввічливості.
Отже, спочатку йде сам вірш. На перший погляд, гарно складений, з цікавими метафорами, не банальний, ритмічно легкий. Чудовий вибір, аби відволіктися від сірої буденності. Проте далі стався нюанс, через який довелося "потратити" десять хвилин життя на написання цього тексту. Авторка без жодної на те потреби вставила рецензію, згенеровану ШІ. Звісно, ця рецензія — суцільний комплімент. Це, безумовно, викликало живий інтерес, тож, затративши ще кілька секунд, було згенеровано вже за моїм запитом рецензію на той самий вірш. Результат виявився наступним:
1. Розкиданість образів та відсутність цілісності
Вірш є набором яскравих, але абсолютно розрізнених образів, нанизаних один на одного без чіткої логіки чи внутрішнього зв'язку. Це схоже на розсипаний мішок з лего, де кожна деталь красива, але не утворює єдиної конструкції.
"Шоколадна пориста медаль" – призначення цього образу поруч з Аладдіном незрозуміле.
"Аладдін рахат-лукуму ящик" – ще один випадковий казковий елемент.
"Коник загубив зелену скрипку" – це намагання бути поетичним, але воно виглядає штучно і не вписується у загальну канву, якщо така взагалі є.
"Розбризканий парфум на хутро лами" – образ з'являється без будь-якого обґрунтування у контексті вірша. Його функція залишається неясною.
"Попелюшка з чотирма ключами" – це настільки дивне поєднання, що воно радше викликає здивування, аніж зацікавлення. Кількість ключів незрозуміла і виглядає як спроба бути оригінальним за будь-яку ціну, що не пояснюється читачеві.
Ця хаотичність не створює "калейдоскопа", а радше сумбур, де кожен наступний образ збиває з пантелику і відволікає від попереднього, не даючи зачепитися за якусь основну думку.
2. Загальність "Ідеалу" та його бездіяльність
"Мій ідеал" – це дуже розмите та банальне поняття. Хоча воно використовується двічі, читач не розуміє, хто цей ідеал, що він символізує, чому він "білявий" і чому він просто "міцно спить". Це не ідеал, а статична декорація, яка не розвивається і не додає глибини віршу. Його роль зводиться до прямолінійного і передбачуваного контрасту з "чищу бік мангала".
3. Невиправдана простота та "немудрящість"
Рядок "а правила простецькі, немудрящі" наче виправдовує загальну простоту, іноді навіть примітивність вірша. Якщо правила гри "немудрящі", то чому вірш має бути цікавим? Ця фраза наче знімає з автора відповідальність за глибину і складність, що є слабкістю, а не перевагою. Спроба донести складну ідею зіткнення відбувається через занадто прямолінійні та часом "дитячі" прийоми.
4. Надмірне використання "Я" та егоцентризм
"Я так любила", "Я Попелюшка", "Малюю батик", "Згинаю стебла" – вірш надмірно зосереджений на особистості ліричної героїні, але при цьому її характер, мотивація чи глибина не розкриваються. Це створює враження наративу для себе, який не до кінця зрозумілий та цікавий зовнішньому читачеві, оскільки не надається достатньо контексту для її переживань.
5. Слабка кульмінація та розмитий фінал
Спроба підвести до конфлікту мрії та реальності через рядки "Та як злетіти? Ключики в куті. / Надійні шори – не звільняє джин" є досить вдалою, але:
"Ключики в куті" – занадто буквально, майже дитяче пояснення проблеми.
"Муза чистить ківі, мандарин" – це знову той самий прийом несподіваного, майже абсурдного образу, який руйнує серйозність попередніх рядків. Якщо муза настільки "навісна", чому вона зайнята такою прозаїчною дією? Це знецінює її роль як натхнення.
"Не забуваю гір і віражів, / Та літнє шовколистя – на стежі" – фінал є несильним. Він не підсумовує, не залишає післясмаку, а просто обриває вірш на двох красивих, але не пов'язаних з основною ідеєю фразах. Конкретне значення "шовколистя" та "стежі" залишається нерозкритим, що не створює кульмінації, а радше згасання, яке не дає відповіді на поставлені питання і залишає читача з відчуттям незавершеності, але не в хорошому сенсі.
Загальний висновок
Вірш має окремі яскраві спалахи образності, але вони потопають у безсистемності, лексичній недбалості та відсутності чіткої думки. Він намагається бути глибоким, але надмірне захоплення дивними метафорами та банальність римування роблять його радше набором сирих поетичних начерків, а не цілісним і сильним твором. Замість того, щоб занурити читача у світ боротьби з буденністю, він залишає його з відчуттям розгубленості та запитаннями на кшталт: "Що це було?".
Цікаво вийшло, чи не так? І я про те…
Наскільки об'єктивна така рецензія? Та не дуже. Як і рецензія, яку вставила авторка. На сьогоднішній день використання технологій ШІ є настільки повсякденною справою, як і, власне, чищення зубів. Кожен, хто працює з мовними моделями, добре знає: результат залежить від формулювання запиту, а сам ШІ власної думки поки що не має. Тому загальне враження від публікації після цього дещо змінилося. У який бік — питання риторичне. Але є й не риторичне питання: для чого?
Було б цікаво почитати думки з цього приводу.
Посилання на оригінал: https://maysterni.com/publication.php?id=175862
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ідеально почищений мангал або Штучне шовколистя
Тут йдеться про те, що дана публікація не має мети образити автора чи поставити під сумнів його творчі здобутки, а лише намагається передати читацьке враження від окремо взятого твору.
Чесне Слово
Поезія, безумовно, мене захоплює, іноді навіть дозволяю собі трохи побавитись зі складами й римами, поекспериментувати з формами. Проте це заняття, швидше за все, нагадує колекціонування марок: цікаве для того, хто цим переймається, але абсолютно вторинне та необов'язкове для всіх інших. Моє ім'я не має жодної ваги в поетичній спільноті, а вірші, що іноді з'являються, позбавлені художньої цінності як такої. Наразі публікації виходять тут і трохи на фейсбук-сторінці. Отже, я свідомо позиціоную себе простим читачем, що замість риболовлі на дозвіллі вправляється зі складами та наголосами.До чого такий довгий вступ? Маючи декілька вільних днів, виникла нагода поблукати просторами ПМ, подивитися, що тут нового, надихнутися по можливості. І раптом – натрапив на одну дуже цікаву і, тією ж мірою, неоднозначну публікацію. Йдеться про вірш "Ідеал. Шовколистя" (посилання буде нижче, десь у кінці цієї публікації). Як читачу, захотілося поділитися своїми враженнями та міркуваннями, що, здається, не заборонено правилами сайту і не виходить за рамки ввічливості.
Отже, спочатку йде сам вірш. На перший погляд, гарно складений, з цікавими метафорами, не банальний, ритмічно легкий. Чудовий вибір, аби відволіктися від сірої буденності. Проте далі стався нюанс, через який довелося "потратити" десять хвилин життя на написання цього тексту. Авторка без жодної на те потреби вставила рецензію, згенеровану ШІ. Звісно, ця рецензія — суцільний комплімент. Це, безумовно, викликало живий інтерес, тож, затративши ще кілька секунд, було згенеровано вже за моїм запитом рецензію на той самий вірш. Результат виявився наступним:
1. Розкиданість образів та відсутність цілісності
Вірш є набором яскравих, але абсолютно розрізнених образів, нанизаних один на одного без чіткої логіки чи внутрішнього зв'язку. Це схоже на розсипаний мішок з лего, де кожна деталь красива, але не утворює єдиної конструкції.
"Шоколадна пориста медаль" – призначення цього образу поруч з Аладдіном незрозуміле.
"Аладдін рахат-лукуму ящик" – ще один випадковий казковий елемент.
"Коник загубив зелену скрипку" – це намагання бути поетичним, але воно виглядає штучно і не вписується у загальну канву, якщо така взагалі є.
"Розбризканий парфум на хутро лами" – образ з'являється без будь-якого обґрунтування у контексті вірша. Його функція залишається неясною.
"Попелюшка з чотирма ключами" – це настільки дивне поєднання, що воно радше викликає здивування, аніж зацікавлення. Кількість ключів незрозуміла і виглядає як спроба бути оригінальним за будь-яку ціну, що не пояснюється читачеві.
Ця хаотичність не створює "калейдоскопа", а радше сумбур, де кожен наступний образ збиває з пантелику і відволікає від попереднього, не даючи зачепитися за якусь основну думку.
2. Загальність "Ідеалу" та його бездіяльність
"Мій ідеал" – це дуже розмите та банальне поняття. Хоча воно використовується двічі, читач не розуміє, хто цей ідеал, що він символізує, чому він "білявий" і чому він просто "міцно спить". Це не ідеал, а статична декорація, яка не розвивається і не додає глибини віршу. Його роль зводиться до прямолінійного і передбачуваного контрасту з "чищу бік мангала".
3. Невиправдана простота та "немудрящість"
Рядок "а правила простецькі, немудрящі" наче виправдовує загальну простоту, іноді навіть примітивність вірша. Якщо правила гри "немудрящі", то чому вірш має бути цікавим? Ця фраза наче знімає з автора відповідальність за глибину і складність, що є слабкістю, а не перевагою. Спроба донести складну ідею зіткнення відбувається через занадто прямолінійні та часом "дитячі" прийоми.
4. Надмірне використання "Я" та егоцентризм
"Я так любила", "Я Попелюшка", "Малюю батик", "Згинаю стебла" – вірш надмірно зосереджений на особистості ліричної героїні, але при цьому її характер, мотивація чи глибина не розкриваються. Це створює враження наративу для себе, який не до кінця зрозумілий та цікавий зовнішньому читачеві, оскільки не надається достатньо контексту для її переживань.
5. Слабка кульмінація та розмитий фінал
Спроба підвести до конфлікту мрії та реальності через рядки "Та як злетіти? Ключики в куті. / Надійні шори – не звільняє джин" є досить вдалою, але:
"Ключики в куті" – занадто буквально, майже дитяче пояснення проблеми.
"Муза чистить ківі, мандарин" – це знову той самий прийом несподіваного, майже абсурдного образу, який руйнує серйозність попередніх рядків. Якщо муза настільки "навісна", чому вона зайнята такою прозаїчною дією? Це знецінює її роль як натхнення.
"Не забуваю гір і віражів, / Та літнє шовколистя – на стежі" – фінал є несильним. Він не підсумовує, не залишає післясмаку, а просто обриває вірш на двох красивих, але не пов'язаних з основною ідеєю фразах. Конкретне значення "шовколистя" та "стежі" залишається нерозкритим, що не створює кульмінації, а радше згасання, яке не дає відповіді на поставлені питання і залишає читача з відчуттям незавершеності, але не в хорошому сенсі.
Загальний висновок
Вірш має окремі яскраві спалахи образності, але вони потопають у безсистемності, лексичній недбалості та відсутності чіткої думки. Він намагається бути глибоким, але надмірне захоплення дивними метафорами та банальність римування роблять його радше набором сирих поетичних начерків, а не цілісним і сильним твором. Замість того, щоб занурити читача у світ боротьби з буденністю, він залишає його з відчуттям розгубленості та запитаннями на кшталт: "Що це було?".
Цікаво вийшло, чи не так? І я про те…
Наскільки об'єктивна така рецензія? Та не дуже. Як і рецензія, яку вставила авторка. На сьогоднішній день використання технологій ШІ є настільки повсякденною справою, як і, власне, чищення зубів. Кожен, хто працює з мовними моделями, добре знає: результат залежить від формулювання запиту, а сам ШІ власної думки поки що не має. Тому загальне враження від публікації після цього дещо змінилося. У який бік — питання риторичне. Але є й не риторичне питання: для чого?
Було б цікаво почитати думки з цього приводу.
Посилання на оригінал: https://maysterni.com/publication.php?id=175862
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
