і я реально співчуваю Вам
і я спвічуваю Вам, насправді
і я співчуваю, як вже умію

охоче вірю, що ось такі проблеми
реально існують
& не запросто їх подолати

бо всякий дуже багато розуміє про себе
не про мозок, не про серцево-судинні розгалуження
чи їхні подальші судьби, не про ЖКТ

але про власну інтимну сутність
про свої стосунки зі всесвітом
про безсмертя "душі"....
про ПОЕЗІЮ, яку обіймає якийсь-там елогім....
під древом пізнання,
про еґреґори, і про розу світів і хз про що ще.....

(ми тут, на сайті, всяко зтикаємося)
я, власне, зрештою, також, грішний
хотів би притягнучи чимало кейсів тутешніх
до Ваших розвідок, чи то, прояснень

але я не наважуюся
бо це не просто якісь кейси, це "творчі особистості"
"небожителі", "поранене єство" (с)
і ще всякі можливі упередження
статуси.... доробки, публікації, розшаркування, етц.


який Ви бачите вихід із цієї матриці?
чи взагалі можна якось пристати на певні принципи
щоби оцінювати якось приблизно, але будь-що?

якщо Ви, як спеціаліст, не в змозі довести власну спроможність
то що вже казати простим коментаторам, яких ще
поки що не заблокували якісь реально психі,
котрі претендують на конкуренцію?

і що взагалі можливо якось сказати в цім усім??