ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.07.01 12:58
Найгірше йти у вітряну погоду
Під стрілами дощу, не знаючи мети.
Шукати марно неба нагороду
І сенсу у пустелі пустоти.
Гамуючи амбіції й погорду,
Для космосу піднесено цвісти.

Ти йдеш, увесь промоклий, задубілий.

хома дідим
2026.07.01 11:29
липневий едем
чутливість
чуттєвість
квіти жіночі
з пелюстками
тремкими
що відбувається
зрозуміло авжеж-бо

Іван Потьомкін
2026.07.01 10:47
Сидить голуб на тополі, голубка на вишні.
“Скажи, скажи, моя мила, що маєш на мислі?”
“Хіба ж би я дурна була, розуму не мала,
Щоб я тобі, молодому, всю правду сказала?”
“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топит

Ірина Вовк
2026.07.01 09:42
Розділ ХІ. ВІНЧАННЯ ПІД ПРОКЛЯТТЯМ РИМУ Року Божого 1062-го каплиця замку Крепі потопала в напівтемряві. Світло кількох десятків воскових свічок вихоплювало з мокрої кам'яної сутіні лише вівтар та потемніле від часу розп'яття. На вулиці лютувала зл

Віктор Кучерук
2026.07.01 07:23
Досвітній півень заспівав
І вслід загелготали
Гусята просячись на став,
Хоч світла ще замало,
Щоб мчати радо до води
По моріжку зеленім,
Де топче той гусій сліди,
Що схожий лиш на мене...

С М
2026.06.30 22:20
Гермафродит: квітка, що містить як чоловічі, так і жіночі
органи; людина або тварина обох статей.]

Хлоп’я Гермафродит був сином Гермеса та Афродіти,
наслідком таємного кохання, його віддали до
німф ізольованої гори Іда, у яких він зростав диким
ств

Артур Сіренко
2026.06.30 18:55
серпня 1692 року з дикого соснового пралісу, що біля Іскоростеня вийшов бородатий чоловік в подертій свиті на ймення Іван Коса. Брудний, нечесаний, з втомленими синіми очима. Він більше двох місяців блукав лісами, їв, що вдалося в знайти, зловити чи вполю

Борис Костиря
2026.06.30 12:52
Здаюся у полон лісів.
В поліфонії голосів,
У зіткненні епох, часів
На плечі мудрий крук присів.

Здаюся у полон тополь,
Мов ніжних і величних доль.
Шукаю від кори пароль,

хома дідим
2026.06.30 10:27
дивись
бо що лишається
дивитися
через банальну дич
і смертний жах
у лиця
що не лики ангельські
не пики

Ірина Вовк
2026.06.30 10:12
Розділ Х. ЛІСОВИЙ ЗАМОК КРЕПІ: ПРИХИСТОК ЗАКОХАНИХ ВОВКІВ Далеко на північ від Парижа, там, де вікові дуби замку Крепі вростали корінням у саму глибину галльської землі, панував зовсім інший світ. Тут не було золоченої розкоші Парижа, але був дух во

Охмуд Песецький
2026.06.30 09:06
Літо, сонце і засмага не з тобою, а проти, якщо розповідаєш, який ти крутий Сіндбад, і що тобі дали ті зароблені валюти, які для тебе – ніщо, бо тобі потрібні лише моря з океанами – простір, вільний від будь-яких семафорів твого шляху. Вусате обличчя стр

Віктор Кучерук
2026.06.30 07:20
Знову літо, знову море,
Знову ледь помітний бриз, -
Знову далеч неозора
І щодня - блакитна вись.
Знов дозвілля цілий місяць
Без повітряних тривог, -
Знов я вибрав гарне місце,
Де купатись будем вдвох.

Роксолана Вірлан
2026.06.30 00:40
Сутносте вітрова, дика безупряжна, вільна,
було б мені дослухатись твоїх научань:
бігти прозоро крізь вістря натикані щільно,
не обдиратись гілками до рваних - до ран.

Духу вогневий, було мені яро палати-
іскрою витися до Пачамами висот.
Бач, блід

Сергій Губерначук
2026.06.29 17:04
Серпень згадаю я тільки у лютому,
тільки у лютому оці твоєму.
Крізь Казахстан, Киргизстан поміж юртами
вітер мене пронесе до гарему.

Франціє! Азія! – очі ці – Азія!
Шкіра ця – шовк і гаряча пустеля.
Груди – це літо, де знов, мов у сказі я

Ірина Вовк
2026.06.29 14:07
Розділ ІХ: ГРОЗОВІ ХМАРИ НАД ПАЛАЦОМ СІТЕ Новина про зникнення Королеви-матері вибухнула в Парижі, мов удар грому серед ясного неба. Коли мисливці повернулися без Анни, а вартові Рауля де Крепі відкрито оголосили, що Королева-вдова перебуває під захис

Борис Костиря
2026.06.29 13:30
Поступово нас час затирає
В порохно, у ніщо, в пустоту.
Волосина від пекла до раю
Народила нову німоту.

Поступово у нас забирає
Час усе найдорожче, коли
Нам читає прокислі моралі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олег Герман (1991) / Публіцистика

 І чому я не хірург?




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2025-11-09 17:48:49
Переглядів сторінки твору 574
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.680 / 6  (4.854 / 5.61)
* Рейтинг "Майстерень" 5.655 / 6  (4.893 / 5.68)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.808
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2026.06.21 01:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2025-11-09 18:29:36 ]
Співчуваю Вам і бажаю кожному побути у Вашій ролі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2025-11-09 19:13:25 ]



і я реально співчуваю Вам
і я спвічуваю Вам, насправді
і я співчуваю, як вже умію

охоче вірю, що ось такі проблеми
реально існують
& не запросто їх подолати

бо всякий дуже багато розуміє про себе
не про мозок, не про серцево-судинні розгалуження
чи їхні подальші судьби, не про ЖКТ

але про власну інтимну сутність
про свої стосунки зі всесвітом
про безсмертя "душі"....
про ПОЕЗІЮ, яку обіймає якийсь-там елогім....
під древом пізнання,
про еґреґори, і про розу світів і хз про що ще.....

(ми тут, на сайті, всяко зтикаємося)
я, власне, зрештою, також, грішний
хотів би притягнучи чимало кейсів тутешніх
до Ваших розвідок, чи то, прояснень

але я не наважуюся
бо це не просто якісь кейси, це "творчі особистості"
"небожителі", "поранене єство" (с)
і ще всякі можливі упередження
статуси.... доробки, публікації, розшаркування, етц.


який Ви бачите вихід із цієї матриці?
чи взагалі можна якось пристати на певні принципи
щоби оцінювати якось приблизно, але будь-що?

якщо Ви, як спеціаліст, не в змозі довести власну спроможність
то що вже казати простим коментаторам, яких ще
поки що не заблокували якісь реально психі,
котрі претендують на конкуренцію?

і що взагалі можливо якось сказати в цім усім??




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоя Бідило (Л.П./М.К.) [ 2025-11-09 19:53:36 ]
Радянська каральна психіатрія доклала зусиль, щоб психіатра не вважали лікарем і ставилися до нього з засторогою. Тільки в психіатричній лікарні можливо було годувати хворих запареним комбікормом для худоби і навіть не з тарілки, а з підлоги, та й ставитися до них як до худоби, бо безправні.
Війна різко збільшує кількість хворих зі зруйнованою психікою. Питання, що буде з ними, чи держава відправить їх за стіни спеціалізованих установ подалі від людських очей, чи витратить кошти на підготовку спеціалістів, які повинні будуть повернути цих людей до повноцінного життя. У путіна вже планують відправити своїх "пацанів" освоювати необжиті північні простори. До чого готується наша держава і чи готується? Адже суспільство не готове до закінчення війни і повернення воїнів до мирного життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Щербатюк (Л.П./М.К.) [ 2025-11-10 13:30:36 ]
Як я Вас розумію, Олег! До психіатрії та психотерапії наше сустпільство завжди відносилося та і відноситься далі( бо мало що змінилось в головах) дуже упереджено, А людей, які звертаються за допомогою до спеціалістів даних напрямків, якимись неповноцінними бідолагами, які щось там собі напридумували... Бо заробити собі гіпертонію у 40 років, чи цукровий діабет у 30-це норм, а от поскаржитись на тривало знижений настрій чи невроз нав'язливих думок - то зразу осуд, бо знайшли із чим звернутись. Це ж несерйозно для дорослої людини, яка повинна завжди бути стійким олов'яним солдатиком.
Бажаю Вам від душі терпіння, наснаги, а ще адекватних, розуміючих та вдячних пацієнтів.