от хороше питання

я у своїй рутині, Ви ж розумієте
це колесо крутиться із 2009 десь року
себто, вже в режимі публікування онлайн

звісно, мій власний інтерес до цього всього сягає
десь середини вісімдесятих
власне, перші пластинки були ще радянські
але, однак, то були Роллінґ Стоунз

сам оцей бейбі-дискурс
він не є англійським (не був тоді)
це є суто афроамериканщина
англійці тих часів могли би висловлюватися
задля експресії "пет", або "мінкс", або "пел"
(якщо це стосувалося друзяки)

рок-н-рол загалом це Чак Беррі, Літл Ричард, Елвіс
(але Елвіс, власне, імітував сутінковошкірий стайл)
Бітлз у свому Ліверпулі слухали по радіо Америку
а у виступах імітували американський акцент
блюз, він взагалі весь був суто coloured
але головним джерелом натхнення був, звісно, аренбі
для них всіх тих англійців

The Who, The Rolling Stones, The Pretty Things, The Troggs . . .
вони позиціонували себе, як аренбі-групи
не як рок-н-рол
(Джимі Гендрикс із того ж руху, себто, співацького)
для аренбі співаків, їх було чимало, це була порядна течія
використання "бейбі" як завгодно скільки завгодно разів
це така фішка, якби характерна ознака стилю

будь-хто, бажаючи виконувати музику "чорного" розливу
відповідно копіював цю всю манеру, і "білі" хлопці атож

звичайно, що взявши до уваги цю музику
і намагаючись перекладати чесно, питання із "бейбі" не обійти

колись, у 2012, на ГАКу, покійному, коли я ставив переклади
один хлопець причепився із тим, що от його улюблена річ
"Cry Baby" Дженіс Джоплин, ну то я його підбадьорив
і сказав камон, роби переклад, а ми зацінимо
ну от, він із робив (мабуть ґуґл-транслейтом), із оцими усіма
"крихитко", "дитинко", "маленький", "цукрик" етц.
ну виглядало, кхм, якось дебільно воно все, якщо одверто

я не сперечаюся, можна подеколи і осмислити певні випадки
уживання "бейбі" якось інакше
але про мене, це такий собі музичний елемент, щось таке,
як "ей" ("хей") або "оу", або щось подібне

я зупинився на тім, що пишу майже у всіх випадках просто "бейбі"
якось вже звик до цього, мене воно не дискомфортує
воно собі, в принципі, нейтральне, ненапряжне, типове і характерне
одразу ясно, що це псевдоафроамериканщина, загалом
але воно, це "бейбі", є доста вірогідним і прийнятним, якби вигуком
ну що ж, ось така вона, ця музика, якби це її риса, що поробиш

із ще іншого погляду, не так багато тих, хто цим насправді цікавиться
я перебуваю в певного роду творчій ніші
хоч є така думка, що навіщо воно взагалі, адже все можна
перекласти кліком, якщо цікаво про що воно було насправді
а тим більше, багатьох розчаровує результат отриманий таким кліком

про це все ми дискутуємо, і тут також
так само і про те, наскільки текст має
підпорядковуватися музиці або становити
частину музики

адже Ви розумієте, що поезії, які Ви можете зазвичай бачити на ПМ
вони не потребують музики, а якщо їх кладуть на музику
(із допомогою ШІ), вони не звучать, здебільшого, як треба

тому що вони, ті поезії, створені, як самодостатня форма мистецтва
і якщо навіть деякі могли би годитися на слем (не всі годяться!)
то до слему можна було би якусь перкусію, звукові ефекти, та й усе

музика, про яку ми із Вами наразі розмовляємо, вона
створена інакше, вона доповнює текст і vice versa
тут питання у переконливому міксі звуків

текст займає своє місце, а не претендує на все-все