
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.02
05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
2025.07.02
03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
2025.07.01
23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
2025.07.01
22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!
Багрянисто зірка догорає,
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!
Багрянисто зірка догорає,
2025.07.01
21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.
2025.07.01
21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це - вперед.
Я краще все перетворю на сміх і попіл.
Забуду ключ від усіх своїх дверей.
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.
Закриюся від натовпу плащем.
Пройду як ніж через вершкове масло.
Залишуся заручни
Я краще все перетворю на сміх і попіл.
Забуду ключ від усіх своїх дверей.
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.
Закриюся від натовпу плащем.
Пройду як ніж через вершкове масло.
Залишуся заручни
2025.07.01
13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
2025.07.01
12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої
2025.07.01
10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.
2025.07.01
09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно
Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно
Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то
2025.07.01
08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.
2025.06.30
21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.
Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.
У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.
Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.
У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.
2025.06.30
10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.
Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.
Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
2025.06.30
09:12
Частина друга
Жовч і кров
1930 рік
Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в
2025.06.30
08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.
На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.
На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —
2025.06.30
05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2024.05.20
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Галина Кожушко (1957) /
Критика | Аналітика
Філософські роздуми
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Філософські роздуми
2014 рік
Нічого нового нема під нашим древнім Сонцем. Як свого часу впродовж історії відбувалися великі трансформації науки і суспільства, що викликали незворотні історичні зміни, так і зараз очікуються всеосяжні пертурбації в житті світової спільноти та світогляді людства. Це ніби зависло в повітрі. Ґрунт для цього підготували наукові відкриття в різних галузях науки і техніки, а також глобальні суспільні та економічні перетворення. До цього можна додати якісний стрибок у способах комунікації між мешканцями Землі, що в кінцевому підсумку приведе до планетарної зміни у світосприйнятті індивідуальної людини та спільнот і докорінно змінить їхнє життя.
Звичайно, зміни парадигм відбувалися і раніше, але в наш час цей якісний стрибок матиме універсальний та, ймовірно, революційний характер. Ми живемо в таку епоху, коли всі процеси прискорюються, тому і тут можна очікувати майже миттєвого сценарію.
Справа в тому, що кардинальні зміни назріли ще з кінця ХХ століття в силу розбіжностей між архаїчною інертною структурою держав, як спільнот людей, і новими високотехнологічними та оперативними способами спілкування та отримання інформації. З’явилися нові можливості для швидкого розв’язання складних питань, проведення фінансових операцій, втілення проектів чи збирання благодійних коштів. Ми стали свідками, як оперативно вирішувалися комплексні завдання під час ЄвроМайдану 2013-2014 років з допомогою груп швидкого реагування в соціальних мережах. Вже зараз можна почути думку, що Майдан є такою собі моделлю чи прообразом «цивілізованої анархії» майбутнього, коли функції держави зійдуть нанівець.
І це при тому, що сьогодні ми бачимо лише незначну частину тих можливостей, які відкриті вже зараз; ми навіть не уявляємо, які обрії стануть доступними в недалекому майбутньому. Все це, разом з іншими чинниками, дає потужний імпульс для виникнення і зміцнення громадянського суспільства, як можливої альтернативи чи, принаймні, вагомого доповнення до державних органів.
Не можна нове вино вливати в старі міхи. Тому людству не уникнути великих структурних змін як всередині держав, так і в міжнародних стосунках. Важко прогнозувати, як виглядатиме новий планетарний порядок, але очевидним є те, що не всі члени світової спільноти готові його сприйняти. Як завше, зміна парадигми змушує концентруватися на аномаліях, що в декого
викликає спротив (адже відомо, що нове завжди прокладає собі дорогу в запеклій боротьбі зі старим).
Для зміни парадигми також властива поява інших цінностей. Яким же може бути нове ставлення до релігії, зокрема до християнства? В церквах деяких конфесій спостерігається тенденція до акцентування важливості формальних культових приписів і дотримання ритуалів. Їх представники не помітили, що давно перетворилися на тих же фарисеїв, «гробів побілених», яких викривав Ісус Христос. З другого боку, зростає кількість атеїстів, які абсолютизують силу людського розуму і відкидають Бога. Мене засмучують коментарі моїх друзів у соціальних мережах, які скептично ставляться до практикуючих християн і не визнають нічого іншого, крім теорії еволюції Дарвіна. Інші, подібно до прихильників теософії, пропонують об’єднати всі релігії і науки, щоб вивести з них ідеальні знання. Інколи ловлю себе на думці, що якби Ісус Христос користувався Фейсбуком, Він не зарахував би до числа друзів ні перших, ні других (хоч, можливо, якраз навпаки: адже саме хворі потребують лікаря). Тому, напевно, Він дав би їм добрі поради, присоромив, вказав би на шлях до правди, допоміг би виправити помилки і невірні уявлення.
Парадокс ще й у тому, що Богові не потрібні для цього соціальні мережі: яким би швидким не здавався нам обмін інформацією в Інтернеті, Господь знає всі наші думки і наміри ще до того, як ми їх висловимо. І промовляє Він до нас у дивний спосіб, апелюючи до нашого серця і нашої совісті. Він у чудесний спосіб може змінити грішника, огорнувши його Своєю любов’ю.
Зрозуміло, що Бог не потребує відкривати акаунт у мережах. Але ж вони не просто так з’явилися в нашому світі. Тобто не лише для того, щоб бездумно витрачати на них час. А що як вони потрібні для швидкої адаптації людей, підготовки їх до чогось нового і важливого? Це таке велике дзеркало, в якому ми бачимо себе і наше ставлення до інших, до світу, до Бога і до ... себе врешті-решт. Тут ми можемо побачити свої недоліки і брак любові до ближнього, і егоїзм, і бажання здаватися кращим, ніж ти є насправді. Напевно така ж революція свідомості сталася тоді, коли людина винайшла дзеркало і вперше побачила себе в ньому. Виникає асоціативний ряд: дзеркало... люстерко... люстрація... У певному сенсі, соціальні мережі – це якісно нове дзеркало, яке дає змогу провести власну досконалу «люстрацію».
Коли людина бачила недоліки своєї зовнішності, вона намагалася з допомогою косметики, вдивляючись у своє відображення, виправити ці недоліки (створити з хаосу порядок - «космос»). Зовсім невипадкове тут слово «косметика», як може здатися на перший погляд!
То може в людства є шанс на те, що вдивляючись у дзеркало соціальних мереж, ми зможемо вдосконалити космос наших душ і хоч трохи наблизитися до недосяжного ідеалу?
Можна заперечити: часто люди узалежнюються від інтернету, соцмереж, комп’ютерних ігор, а отже не те, що не наближаються до ідеалу, а навпаки впадають у гріх і стають на шлях деградації. Але ж і вогонь може слугувати як добру, так і злу – лише від людини залежить, як його використати. Напевно, Бог дає людям те чи інше відкриття, коли вони достатньо підготовлені, щоб правильно ним скористатися.
Зараз ми живемо у пост-індустріальну епоху. Якщо раніше важливо було нарощувати виробництво, то відповідно розвивалися ті науки, які обслуговували промисловий (чи військово- промисловий) комплекс. Ще раніше люди активно пізнавали світ навколо себе, поверхню і надра планети, фауну і флору. Зараз найбільшої ваги набувають ті науки, які вивчають саму людину, намагаючись розгадати таємниці її розуму і душі. Невипадково саме зараз президент США виділив значні кошти на безпрецендентний за своїм розмахом проект по вивченню людського мозку.
Більше того, людина хоче збагнути всі таємниці космосу, Всесвіту і навіть самого Бога, забуваючи про те, що вона є частиною чогось цілого (Абсолюту) і, як частина, ніколи не зможе пізнате те ціле, до якого вона належить - в тій же мірі, в якій краплина належить до безмежного моря. Це те саме, коли істота, сформована з солі, забажала б пізнати океан: занурившись, вона би просто розчинилася в ньому...
Тим не менше, сучасні досягнення науки, техніки і медицини справді дають людям небачені раніше можливості, водночас вселяючи в декого ілюзію всемогутності людського розуму і волі. Здається, сучасна цивілізація десь трохи заблукала, і це трапилося ще в ХХ столітті, оскільки для людей дедалі важливішими стали питання комфорту, збагачення, зовнішнього благополуччя та успіху. Людство наче забуло слова Томи Кемпійського, який писав про те, що «марнота єсть дивитися на проминаючі багатства і вповати на них», а також «марнота ганятися за почестями та пнутися вгору».
Ключовими для мене є слова Томи Кемпійського про те, що «хто добре пізнає себе, той стає меншим у власних очах...». Ці слова прозвучали дуже давно, але людям за ці століття легше було вивчити далекі зірки і чорні діри космосу, ніж власну душу. Здається, настає час, коли нам неможливо буде вижити, якщо кожен з нас не пройде іспиту совісті, не загляне собі в серце і не звільниться від всього зайвого. Адже «правдивий поступ людини вперед – самозречення, а та людина, що відреклася себе, є вельми свобідна і безпечна» (Тома Кемпійський).
Звучить парадоксально, але це так. Як стверджував псалмоспівець: «Search your own heart with all diligence for out of it flow all issues of life». «Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя» (Приповістей 4:23).
І нарешті про ще один важливий урок самопізнання, без якого нам не вдасться вберегти сучасний світ (та й своє власне життя) від хаосу: навчитися брати на себе відповідальність. Це не просто затертий до дірок термін, яким демагогічно оперують, не вкладаючи в нього реального змісту. Це не штамп і не кліше часів комсомолу. Відповідальність – це вміння дати правильну відповідь на основні питання нашого буття. Бути відповідальним означає робити правильний вибір кожного дня, протягом всього життя. А правильним може бути лише моральний вибір, тобто, вибір, схвалений Богом.
І якщо люди керуватимуться не лише законами чи угодами (в тому числі, міжнародними), але й власними моральними принципами, сповідуючи такі цінності, як справедливість та милосердя, рівноправність та допомога ближньому, тоді ми всі почнемо жити у цілком новому, більш досконалому світі.
Нічого нового нема під нашим древнім Сонцем. Як свого часу впродовж історії відбувалися великі трансформації науки і суспільства, що викликали незворотні історичні зміни, так і зараз очікуються всеосяжні пертурбації в житті світової спільноти та світогляді людства. Це ніби зависло в повітрі. Ґрунт для цього підготували наукові відкриття в різних галузях науки і техніки, а також глобальні суспільні та економічні перетворення. До цього можна додати якісний стрибок у способах комунікації між мешканцями Землі, що в кінцевому підсумку приведе до планетарної зміни у світосприйнятті індивідуальної людини та спільнот і докорінно змінить їхнє життя.
Звичайно, зміни парадигм відбувалися і раніше, але в наш час цей якісний стрибок матиме універсальний та, ймовірно, революційний характер. Ми живемо в таку епоху, коли всі процеси прискорюються, тому і тут можна очікувати майже миттєвого сценарію.
Справа в тому, що кардинальні зміни назріли ще з кінця ХХ століття в силу розбіжностей між архаїчною інертною структурою держав, як спільнот людей, і новими високотехнологічними та оперативними способами спілкування та отримання інформації. З’явилися нові можливості для швидкого розв’язання складних питань, проведення фінансових операцій, втілення проектів чи збирання благодійних коштів. Ми стали свідками, як оперативно вирішувалися комплексні завдання під час ЄвроМайдану 2013-2014 років з допомогою груп швидкого реагування в соціальних мережах. Вже зараз можна почути думку, що Майдан є такою собі моделлю чи прообразом «цивілізованої анархії» майбутнього, коли функції держави зійдуть нанівець.
І це при тому, що сьогодні ми бачимо лише незначну частину тих можливостей, які відкриті вже зараз; ми навіть не уявляємо, які обрії стануть доступними в недалекому майбутньому. Все це, разом з іншими чинниками, дає потужний імпульс для виникнення і зміцнення громадянського суспільства, як можливої альтернативи чи, принаймні, вагомого доповнення до державних органів.
Не можна нове вино вливати в старі міхи. Тому людству не уникнути великих структурних змін як всередині держав, так і в міжнародних стосунках. Важко прогнозувати, як виглядатиме новий планетарний порядок, але очевидним є те, що не всі члени світової спільноти готові його сприйняти. Як завше, зміна парадигми змушує концентруватися на аномаліях, що в декого
викликає спротив (адже відомо, що нове завжди прокладає собі дорогу в запеклій боротьбі зі старим).
Для зміни парадигми також властива поява інших цінностей. Яким же може бути нове ставлення до релігії, зокрема до християнства? В церквах деяких конфесій спостерігається тенденція до акцентування важливості формальних культових приписів і дотримання ритуалів. Їх представники не помітили, що давно перетворилися на тих же фарисеїв, «гробів побілених», яких викривав Ісус Христос. З другого боку, зростає кількість атеїстів, які абсолютизують силу людського розуму і відкидають Бога. Мене засмучують коментарі моїх друзів у соціальних мережах, які скептично ставляться до практикуючих християн і не визнають нічого іншого, крім теорії еволюції Дарвіна. Інші, подібно до прихильників теософії, пропонують об’єднати всі релігії і науки, щоб вивести з них ідеальні знання. Інколи ловлю себе на думці, що якби Ісус Христос користувався Фейсбуком, Він не зарахував би до числа друзів ні перших, ні других (хоч, можливо, якраз навпаки: адже саме хворі потребують лікаря). Тому, напевно, Він дав би їм добрі поради, присоромив, вказав би на шлях до правди, допоміг би виправити помилки і невірні уявлення.
Парадокс ще й у тому, що Богові не потрібні для цього соціальні мережі: яким би швидким не здавався нам обмін інформацією в Інтернеті, Господь знає всі наші думки і наміри ще до того, як ми їх висловимо. І промовляє Він до нас у дивний спосіб, апелюючи до нашого серця і нашої совісті. Він у чудесний спосіб може змінити грішника, огорнувши його Своєю любов’ю.
Зрозуміло, що Бог не потребує відкривати акаунт у мережах. Але ж вони не просто так з’явилися в нашому світі. Тобто не лише для того, щоб бездумно витрачати на них час. А що як вони потрібні для швидкої адаптації людей, підготовки їх до чогось нового і важливого? Це таке велике дзеркало, в якому ми бачимо себе і наше ставлення до інших, до світу, до Бога і до ... себе врешті-решт. Тут ми можемо побачити свої недоліки і брак любові до ближнього, і егоїзм, і бажання здаватися кращим, ніж ти є насправді. Напевно така ж революція свідомості сталася тоді, коли людина винайшла дзеркало і вперше побачила себе в ньому. Виникає асоціативний ряд: дзеркало... люстерко... люстрація... У певному сенсі, соціальні мережі – це якісно нове дзеркало, яке дає змогу провести власну досконалу «люстрацію».
Коли людина бачила недоліки своєї зовнішності, вона намагалася з допомогою косметики, вдивляючись у своє відображення, виправити ці недоліки (створити з хаосу порядок - «космос»). Зовсім невипадкове тут слово «косметика», як може здатися на перший погляд!
То може в людства є шанс на те, що вдивляючись у дзеркало соціальних мереж, ми зможемо вдосконалити космос наших душ і хоч трохи наблизитися до недосяжного ідеалу?
Можна заперечити: часто люди узалежнюються від інтернету, соцмереж, комп’ютерних ігор, а отже не те, що не наближаються до ідеалу, а навпаки впадають у гріх і стають на шлях деградації. Але ж і вогонь може слугувати як добру, так і злу – лише від людини залежить, як його використати. Напевно, Бог дає людям те чи інше відкриття, коли вони достатньо підготовлені, щоб правильно ним скористатися.
Зараз ми живемо у пост-індустріальну епоху. Якщо раніше важливо було нарощувати виробництво, то відповідно розвивалися ті науки, які обслуговували промисловий (чи військово- промисловий) комплекс. Ще раніше люди активно пізнавали світ навколо себе, поверхню і надра планети, фауну і флору. Зараз найбільшої ваги набувають ті науки, які вивчають саму людину, намагаючись розгадати таємниці її розуму і душі. Невипадково саме зараз президент США виділив значні кошти на безпрецендентний за своїм розмахом проект по вивченню людського мозку.
Більше того, людина хоче збагнути всі таємниці космосу, Всесвіту і навіть самого Бога, забуваючи про те, що вона є частиною чогось цілого (Абсолюту) і, як частина, ніколи не зможе пізнате те ціле, до якого вона належить - в тій же мірі, в якій краплина належить до безмежного моря. Це те саме, коли істота, сформована з солі, забажала б пізнати океан: занурившись, вона би просто розчинилася в ньому...
Тим не менше, сучасні досягнення науки, техніки і медицини справді дають людям небачені раніше можливості, водночас вселяючи в декого ілюзію всемогутності людського розуму і волі. Здається, сучасна цивілізація десь трохи заблукала, і це трапилося ще в ХХ столітті, оскільки для людей дедалі важливішими стали питання комфорту, збагачення, зовнішнього благополуччя та успіху. Людство наче забуло слова Томи Кемпійського, який писав про те, що «марнота єсть дивитися на проминаючі багатства і вповати на них», а також «марнота ганятися за почестями та пнутися вгору».
Ключовими для мене є слова Томи Кемпійського про те, що «хто добре пізнає себе, той стає меншим у власних очах...». Ці слова прозвучали дуже давно, але людям за ці століття легше було вивчити далекі зірки і чорні діри космосу, ніж власну душу. Здається, настає час, коли нам неможливо буде вижити, якщо кожен з нас не пройде іспиту совісті, не загляне собі в серце і не звільниться від всього зайвого. Адже «правдивий поступ людини вперед – самозречення, а та людина, що відреклася себе, є вельми свобідна і безпечна» (Тома Кемпійський).
Звучить парадоксально, але це так. Як стверджував псалмоспівець: «Search your own heart with all diligence for out of it flow all issues of life». «Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя» (Приповістей 4:23).
І нарешті про ще один важливий урок самопізнання, без якого нам не вдасться вберегти сучасний світ (та й своє власне життя) від хаосу: навчитися брати на себе відповідальність. Це не просто затертий до дірок термін, яким демагогічно оперують, не вкладаючи в нього реального змісту. Це не штамп і не кліше часів комсомолу. Відповідальність – це вміння дати правильну відповідь на основні питання нашого буття. Бути відповідальним означає робити правильний вибір кожного дня, протягом всього життя. А правильним може бути лише моральний вибір, тобто, вибір, схвалений Богом.
І якщо люди керуватимуться не лише законами чи угодами (в тому числі, міжнародними), але й власними моральними принципами, сповідуючи такі цінності, як справедливість та милосердя, рівноправність та допомога ближньому, тоді ми всі почнемо жити у цілком новому, більш досконалому світі.
Почала навчатися в УКУ. Це мої вправляння у філософії, так би мовити, мої філософські роздуми на глобальні теми.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію