Петро був закоханий у Марусину, а вона — у нього. Та от біда, батьки дівчини були проти їхнього стрічання. За якийсь час Петра призвали до армії. Їхнє з Марусиною спілкування продовжилось у листах.

Інша закохана пара — Федір та Орися, разом поїхали на навчання. Однак, Орися швидко втомилась від науки і повернулась додому, залишивши Федора самого. Він учився на відмінно та жив лише думкою — швидше б побачити кохану Орисю. Проте, по завершенні студій, повертатись вже не було до кого — Орися вийшла заміж за священника і виїхала в інше місто. Федір якийсь час сумував за нею, та молодість бере своє — на танцях познайомився з білявою Оксаною. Незабаром й до весілля почали готуватись. Та от лихо — наче хто наврочив хлопцю — за якийсь час Оксана теж його зрадила!

Федір засмучений йшов додому... По дорозі стрів давнього приятеля Гриня з Іванців.

-Е, хлопе, та на тебе шкода дивитись! Що трапилось? - співчутливо запитав його Гриник.

-Та от, мав одну дівчину, потім другу — обидві виявились зрадливими, - смутним голосом повідомив Федір.

-Ото смішний! Чи дівок мало на світі? Ходімо, познайомлю тебе зі своєю сестрою, - і, не чекаючи згоди, потягнув Федора за собою.

В класі було світло, легка фіранка ледь ворушилась від гойдання бузкових гілок за вікном. Молода вчителька, схиливши голову, старанно вичитувала учнівські зошити. Федір занімів на порозі — ні Орися, ні Оксана й на мить не зринули в пам'яті — наче й не було їх ніколи. У Марусину закохався з першого погляду. Гринь побачив, що його хитрий план удався — от тепер Маруня швидко забуде Петра. Хіба перед таким красенем, як Федір, яка дівка втримається? Високий, чорнявий... А на вроду — наче голівудський кіноактор! Та й мама з татом будуть задоволені, що Маруня стрічається з Федором, а не з Петром.

Маруня ж дарма довгий час очікувала бодай якоїсь вісточки від Петра — не писав ні слова! “Раз так, розлюбив, то й не треба!”, - думала Маруся і приймала залицяння Федора. Її батьки, натомість, швидко лагодились до весілля. По двох (!) тижнях і відгуляли...

Минуло півроку... Петро повернувся додому. Почувши приголомливу звістку — не повірив. Історія повторилася — він пережив ті ж емоції, що свого часу Федір.

“Маруню! Я ж писав тобі щодня, а ти не відповідала!”, - з розпачем дивися у її очі.

-Я не отримала за півроку жодного листа!, - відповіла йому.

Минуло декілька десятиріч. Старий поштар перед смертю хотів покаятись у гріхах. Прикликав, зокрема, й Марусю.

-Чи знала ти, що я любив тебе, - спитався, - “Ні, не знала... А я всі Петрові листи рвав на дрібні клаптики і кидав у придорожню канаву. Прости мені...”

Кажуть, шлюби укладаються на небесах. Хтозна, можливо що й так... Орися має трьох синів, один із них став священником, як батько. Чи була у шлюбі щаслива Оксана — невідомо. Петро все життя кохав лиш Маруню, а Маруня прожила щасливе життя з Федором.

"Котра дівка файна - заміж вийти мусить!"

19 жовтня 2013