Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.17
20:42
Як не втомивсь ти на роботі
(боровсь зі сном та протирав штани),
То не Америку з Європою вини,
Що не цілком беруть на себе наші клопоти,
А ледарів таких, як ти, та казнокрадів усесильних,
Та жевжиків, пролізлих в Раду бозна яким чином,
Та тих, хто н
(боровсь зі сном та протирав штани),
То не Америку з Європою вини,
Що не цілком беруть на себе наші клопоти,
А ледарів таких, як ти, та казнокрадів усесильних,
Та жевжиків, пролізлих в Раду бозна яким чином,
Та тих, хто н
2026.04.17
18:44
білий брудний голуб
із тьмяними рожево яскравими
лапами
сторожкий мов отруювач
у якого при собі
отрута і намір
скрадається підскоком
межею тіні й осоння
із тьмяними рожево яскравими
лапами
сторожкий мов отруювач
у якого при собі
отрута і намір
скрадається підскоком
межею тіні й осоння
2026.04.17
17:32
живе на лав стріт
любить свою лав стріт
у неї дім і сад є
всі нагоди і пригоди
у неї є халати й мавпи
лінтюхи у діамантах
має мудрість і відає суть
любить свою лав стріт
у неї дім і сад є
всі нагоди і пригоди
у неї є халати й мавпи
лінтюхи у діамантах
має мудрість і відає суть
2026.04.17
15:34
троє нас
набралося на віче
на безлюдді повному
корчма
де за біль
розносить вина
відчай
павутиння тче
набралося на віче
на безлюдді повному
корчма
де за біль
розносить вина
відчай
павутиння тче
2026.04.17
15:06
І знов сидить в півоберта та абрис ніжного плеча
На стінці тінню крізь зачинене фіранкою вікно.
В руці фужер, а там настоянка холодна та терпка,
Невже влаштовує на даний час її все це цілком ?
На білій шкірі видно анемічні сині русла вен,
На шиї об
На стінці тінню крізь зачинене фіранкою вікно.
В руці фужер, а там настоянка холодна та терпка,
Невже влаштовує на даний час її все це цілком ?
На білій шкірі видно анемічні сині русла вен,
На шиї об
2026.04.17
12:06
Стійка душа розчинить у собі
Тривоги й болі, як міцні метали.
Те, що прийшло в запеклій боротьбі,
Повільно і розпачливо розтало.
Розтали в плесі озера чуття,
Потужні пристрасті, земні закони.
Не викликає більше співчуття
Тривоги й болі, як міцні метали.
Те, що прийшло в запеклій боротьбі,
Повільно і розпачливо розтало.
Розтали в плесі озера чуття,
Потужні пристрасті, земні закони.
Не викликає більше співчуття
2026.04.16
19:57
ось поет на променаді
проминає повію
мова тут не
про молодих поетів які
те саме що повії
або старих повій
котрі чим не поети
отже
проминає повію
мова тут не
про молодих поетів які
те саме що повії
або старих повій
котрі чим не поети
отже
2026.04.16
19:17
Розповім тобі казку про літній насичений вечір,
Там лілійника жовтого довго п’янить аромат.
Там стежинка вузька поміж хат у травичці зеленій
Упирається в став, де качки на воді майорять.
Розповім тобі казку про осінь з молочним туманом,
Що вкриває
Там лілійника жовтого довго п’янить аромат.
Там стежинка вузька поміж хат у травичці зеленій
Упирається в став, де качки на воді майорять.
Розповім тобі казку про осінь з молочним туманом,
Що вкриває
2026.04.16
17:52
Упереджуючий «удар» Ізяслава.
Життя мина. Уже на схилі літ,
Коли рука не здатна меч тримати,
Схотілося перо до рук узяти,
Щоб змалювати той далекий світ,
Якого вже назад не повернуть.
Схотілося події описати,
Життя мина. Уже на схилі літ,
Коли рука не здатна меч тримати,
Схотілося перо до рук узяти,
Щоб змалювати той далекий світ,
Якого вже назад не повернуть.
Схотілося події описати,
2026.04.16
17:04
Я довго йшов
Вулицями міста граків,
Так довго, що забув назву міста –
Цього міста темних вікон
І злих поглядів сажотрусів
Міста, яке занедбало своє ім’я.
Я шукав Істину
Вулицями міста граків,
Так довго, що забув назву міста –
Цього міста темних вікон
І злих поглядів сажотрусів
Міста, яке занедбало своє ім’я.
Я шукав Істину
2026.04.16
13:18
Знати про гостинці мав би вчасно,
І про красну мову бранзолет -
То й кохання ватрище б не згасло,
Щастя поривалось би на злет.
Ну окей, життя іде як шоу,
Слухай-но сюди й собі прикинь -
Тільки ми побачимося знову,
І про красну мову бранзолет -
То й кохання ватрище б не згасло,
Щастя поривалось би на злет.
Ну окей, життя іде як шоу,
Слухай-но сюди й собі прикинь -
Тільки ми побачимося знову,
2026.04.16
13:01
Ледь чутні промені ранкові
Проб'ють могутню німоту,
Знайшовши ті слова у мові,
Які ословлять пустоту.
Тендітні промені пробудять
Від сну тяжких, лихих століть,
Штовхнувши у нудотні будні
Проб'ють могутню німоту,
Знайшовши ті слова у мові,
Які ословлять пустоту.
Тендітні промені пробудять
Від сну тяжких, лихих століть,
Штовхнувши у нудотні будні
2026.04.16
12:52
Міняються і віра, і пенати,
і ніби рідне здалеку село...
у пам’яті прив’ялене зело
і кетяги калини біля хати.
І це минає. Тяжко поміняти
зло на добро або добро на зло.
Не меншає колег, але обняти
і ніби рідне здалеку село...
у пам’яті прив’ялене зело
і кетяги калини біля хати.
І це минає. Тяжко поміняти
зло на добро або добро на зло.
Не меншає колег, але обняти
2026.04.15
19:44
І
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей.
З огляду на світові події
мало клепок і всихає ґлей
в авторів словесної стихії
вичахлих теорій та ідей.
На землі, опаленій війною,
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей.
З огляду на світові події
мало клепок і всихає ґлей
в авторів словесної стихії
вичахлих теорій та ідей.
На землі, опаленій війною,
2026.04.15
16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш
2026.04.15
16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.
Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.
Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Костянтин Хмара (1983) /
Проза
Сказ о дружбе или Марийка-внучка-правнучка УПА
Но вот приехала в село (а Марийка жила, конечно же, в селе. Она города то и в глаза не видела, разве только Львов, и тот на картинках. И о Праге тетка рассказывала, она там общественные уборные мыла без выходных и понятно, что только рассказать и могла). Так вот, приехала в село, в котором жила Марийка, девочка из Донбасса. Звали ее назло всем свидомым и щирым украинцам русским именем Настя, как и двоюродную сестру Марийки, потому, что русские и украинцы ведь – один народ, братья и сестры, одна кровь.
Приехала Настя из огромного индустриального Донецка, который своим изнурительным трудом кормил всю Украину в село, где жила Настя, отдохнуть, воздухом подушать чистым, в речках и озерах прозрачных искупаться. Ведь то ли на Прикарпатье, то ли на Закарпатье ничего не делали, не работали, потому и экология осталась чистой и полезной.
Приехала Настя и до того она была девочкой доброй и отзывчивой, верующей и православной, что подружились они с Марийкой-внучкой и правнучкой УПА, крепко-накрепко. Так подружились, что Марийка все думала, как бы устроить, чтоб Настя домой, в Донецк, к родненьким папе с мамой, к бабушке да дедушке, к могилам бабушек да дедушек, которые воювали, не вернулась. Ну, то есть, не то, чтоб Марийка думала что-то плохое сотворить с Настей по примеру дедов и прадедов….ну, в общем вы знаете об их подвигах… Марийка, хотела чтоб Настя осталась с ней на Прикарпатье или Закарпатье.
И тут, к счастью, американцы свергли на Украние законного Президента, который не захотел прогибаться поди их конкурентов - ЭС, которыми американцы управляют, как марионетками, потому, что ЕС диктует свои условия и принуждает, манипулируя ими…. Там у них правит капитал, а не душа. И они устроили в Украине переворот. В общем, начали зомбированные украинцы из Києва, Западной, Центральной, Южной, Северной и Восточной Украины, уничтожать украинцев. Всех, кто Вего лишь защищал свое право жить в Украине жить в России. Война началась. Из родного Насте Донбасса люди начали убегать. И Насте пришлось остаться на Прикарпатье или Закарпатье.
Ура! – подумала Марийка. Хорошо, что война началась, тепер Настя останется со мной и мы всегда будем дружить.
А через некоторое время Марийка уже радовалась по другому поводу.
Ура! – думала Марийка, - хорошо, что Настиных маму и папу убили, теперь она будет со мной жить. Но еще оставались Настины бабки и деды (ну, те, которые воювали). Но и эта проблема вскоре была решена.
Ура! – думала Марийка, - тепер Настя навсегда останеться со мной. Мы будем дружить и играть. Дружить и играть.
Вот оно – детское счастье – дружить да играть. Учитесь, взрослые.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сказ о дружбе или Марийка-внучка-правнучка УПА
Вот оно – детское счастье – дружить да играть. Учитесь, взрослые.
K. Khmara
Жила-была Марийка, девочка из то ли Прикарпатья, то ли Закарпатья, в общем откуда то с Запада, где так хотят все время насолить России. Была она внучкой и правнучкой гордых бендеравцев. А поскольку всем известно, что бендеравцы принесли на русскую землю только горе и отчаяние, то и дружить с Марийкой никто не хотел. Потому, что помнили жители то ли Прикарпаття, то ли Закарпатья, что ее дедушка и прадедушка были в УПА и наверняка принесли много уже упомянутых выше горя и отчаяния. Не было друзей у Марийки. А вы бы дружили с девочкой, у которой руки по локоть в крови? Не у нее, так у ее дедушки и прадедушки.Но вот приехала в село (а Марийка жила, конечно же, в селе. Она города то и в глаза не видела, разве только Львов, и тот на картинках. И о Праге тетка рассказывала, она там общественные уборные мыла без выходных и понятно, что только рассказать и могла). Так вот, приехала в село, в котором жила Марийка, девочка из Донбасса. Звали ее назло всем свидомым и щирым украинцам русским именем Настя, как и двоюродную сестру Марийки, потому, что русские и украинцы ведь – один народ, братья и сестры, одна кровь.
Приехала Настя из огромного индустриального Донецка, который своим изнурительным трудом кормил всю Украину в село, где жила Настя, отдохнуть, воздухом подушать чистым, в речках и озерах прозрачных искупаться. Ведь то ли на Прикарпатье, то ли на Закарпатье ничего не делали, не работали, потому и экология осталась чистой и полезной.
Приехала Настя и до того она была девочкой доброй и отзывчивой, верующей и православной, что подружились они с Марийкой-внучкой и правнучкой УПА, крепко-накрепко. Так подружились, что Марийка все думала, как бы устроить, чтоб Настя домой, в Донецк, к родненьким папе с мамой, к бабушке да дедушке, к могилам бабушек да дедушек, которые воювали, не вернулась. Ну, то есть, не то, чтоб Марийка думала что-то плохое сотворить с Настей по примеру дедов и прадедов….ну, в общем вы знаете об их подвигах… Марийка, хотела чтоб Настя осталась с ней на Прикарпатье или Закарпатье.
И тут, к счастью, американцы свергли на Украние законного Президента, который не захотел прогибаться поди их конкурентов - ЭС, которыми американцы управляют, как марионетками, потому, что ЕС диктует свои условия и принуждает, манипулируя ими…. Там у них правит капитал, а не душа. И они устроили в Украине переворот. В общем, начали зомбированные украинцы из Києва, Западной, Центральной, Южной, Северной и Восточной Украины, уничтожать украинцев. Всех, кто Вего лишь защищал свое право жить в Украине жить в России. Война началась. Из родного Насте Донбасса люди начали убегать. И Насте пришлось остаться на Прикарпатье или Закарпатье.
Ура! – подумала Марийка. Хорошо, что война началась, тепер Настя останется со мной и мы всегда будем дружить.
А через некоторое время Марийка уже радовалась по другому поводу.
Ура! – думала Марийка, - хорошо, что Настиных маму и папу убили, теперь она будет со мной жить. Но еще оставались Настины бабки и деды (ну, те, которые воювали). Но и эта проблема вскоре была решена.
Ура! – думала Марийка, - тепер Настя навсегда останеться со мной. Мы будем дружить и играть. Дружить и играть.
Вот оно – детское счастье – дружить да играть. Учитесь, взрослые.
Вот оно – детское счастье – дружить да играть. Учитесь, взрослые.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
