Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.03
07:01
Великий Віз
Вночі привіз
Яскраве світло, -
Його вогні,
Неначе в сні,
Горіли й квітли.
Зникала ніч
Побіля віч
Вночі привіз
Яскраве світло, -
Його вогні,
Неначе в сні,
Горіли й квітли.
Зникала ніч
Побіля віч
2026.03.02
20:05
І бабця на лавці…
І вікна в цеглині…
Зустрінуться вранці
В своїй порожнині…
А подруги вийдуть
І всядуться поруч,
Торкаєшся, з виду
І вікна в цеглині…
Зустрінуться вранці
В своїй порожнині…
А подруги вийдуть
І всядуться поруч,
Торкаєшся, з виду
2026.03.02
18:06
Дозвольте мені представитися
Маю смак володію грішми
І я прожив довге-довге життя
Викрадаючи душі грішників
Був я там де Ісус Христос
Обертався до сумніву й болю
Зробив усе щоби Пилатус
Вимив руки звершивши долю
Маю смак володію грішми
І я прожив довге-довге життя
Викрадаючи душі грішників
Був я там де Ісус Христос
Обертався до сумніву й болю
Зробив усе щоби Пилатус
Вимив руки звершивши долю
2026.03.02
14:30
Що ти таке вчинила там, царице,
Що лютістю Ахашвероша скинута з трону?
Такою, що переважила і змови недругів,
І зненависть підкорених держав...
Ти, найвродливіша з усіх жінок!
***
По третім році, як засів на троні в Сузах,
Що лютістю Ахашвероша скинута з трону?
Такою, що переважила і змови недругів,
І зненависть підкорених держав...
Ти, найвродливіша з усіх жінок!
***
По третім році, як засів на троні в Сузах,
2026.03.02
10:26
Так не хочеться спати лягати.
Ти з важливого щось не здійснив.
Ти прорвеш огорожі та ґрати,
Проповзеш крізь поля з усіх сил.
Щось назавжди потоне в намулі
І осяде на дно небуття.
Так воскресне в майбутнім минуле,
Ти з важливого щось не здійснив.
Ти прорвеш огорожі та ґрати,
Проповзеш крізь поля з усіх сил.
Щось назавжди потоне в намулі
І осяде на дно небуття.
Так воскресне в майбутнім минуле,
2026.03.02
05:59
Коли лоза цвіла на схилах
І не минали гожі дні,
Мені шалено пощастило -
Тебе зустріти навесні.
І стерти відстань поміж нами,
І розбудити почуття, -
І говорити тільки прямо
Про рух вперед без вороття.
І не минали гожі дні,
Мені шалено пощастило -
Тебе зустріти навесні.
І стерти відстань поміж нами,
І розбудити почуття, -
І говорити тільки прямо
Про рух вперед без вороття.
2026.03.01
23:47
Повернемось до дрібниць,
До її глибин - дрібничок…
Відсторонимо лисиць
І братів, і їх сестричок…
А ще кума і куму.
Хресних діток позашлюбних,
І ага… і те — угу,
Що відклеїлось з розумних.
До її глибин - дрібничок…
Відсторонимо лисиць
І братів, і їх сестричок…
А ще кума і куму.
Хресних діток позашлюбних,
І ага… і те — угу,
Що відклеїлось з розумних.
2026.03.01
23:35
Горить камін. Давно замовкли грози.
Новий ноктюрн виконує рояль.
О, зимо! Всі мої гарячі сльози
Чи зможуть розтопити твій кришталь?
Безмежний білий колір в синій тиші.
Підходжу вранці знову до вікна.
Тут візерунками поему пише
Новий ноктюрн виконує рояль.
О, зимо! Всі мої гарячі сльози
Чи зможуть розтопити твій кришталь?
Безмежний білий колір в синій тиші.
Підходжу вранці знову до вікна.
Тут візерунками поему пише
2026.03.01
22:54
А ми повиростали на гірчиці,
пили цикуту, їли полини,
тому і злиться
те, що нас боїться
не між людей, а поміж очмани.
***
А словники міняти не на часі,
пили цикуту, їли полини,
тому і злиться
те, що нас боїться
не між людей, а поміж очмани.
***
А словники міняти не на часі,
2026.03.01
20:58
зайшов на сторінку Сонце-Місяця... перечитав кілька разів. Підтримую. Незабаром і я залишу ПМ. Давно предавно тут було затишнно і цікаво. Нині тут гниє і попахує...
2026.03.01
18:01
Колише ранок траву шовкову,
в долині блякло мигтить ромен
і гонить вітер імлу ранкову,
і сходить сонце уже ген-ген.
Палає обрій вогнем мосяжним*,
стікає сяйва густе вино.
Здається небо таким досяжним,
в долині блякло мигтить ромен
і гонить вітер імлу ранкову,
і сходить сонце уже ген-ген.
Палає обрій вогнем мосяжним*,
стікає сяйва густе вино.
Здається небо таким досяжним,
2026.03.01
16:06
У корчмі, що біля Січі нині велелюдно,
Зібралося за столами козаків багато,
Усі вдягнуті розкішно, адже нині свято.
Корчмареві за шинквасом сьогодні не нудно.
То тут, то там: «Іще налий!» - кожен раз лунає,
Наймити ледве встигають розносити кухлі.
Л
Зібралося за столами козаків багато,
Усі вдягнуті розкішно, адже нині свято.
Корчмареві за шинквасом сьогодні не нудно.
То тут, то там: «Іще налий!» - кожен раз лунає,
Наймити ледве встигають розносити кухлі.
Л
2026.03.01
15:33
«Русскіє» - нація-фальсифікація.
Культ вождя – споконвічна і невід’ємна частина московської культури.
Категорія ворогів набагато стабільніша, ніж категорія друзів.
Велика політика починається там, де закінчується правда.
Кожна персональна мая
2026.03.01
13:26
Вже до нас летять лелекі,
а у нас – війна і в вЕсну
долі нам несе не легкі
від убивців і інвесторів.
Ті інвестори, як рани:
знову ділять Україну,
і в долЯх орди-орави
кожен прагне половину.
а у нас – війна і в вЕсну
долі нам несе не легкі
від убивців і інвесторів.
Ті інвестори, як рани:
знову ділять Україну,
і в долЯх орди-орави
кожен прагне половину.
2026.03.01
11:40
Я вклонюся вечірній траві.
І на небі з'являються зорі,
Миготливі і ледве живі,
Ніби замисли Бога прозорі.
Бог дає тріпотливим стежкам
Дар натхнення, наснаги і волі.
Так спочинок похилим вікам
І на небі з'являються зорі,
Миготливі і ледве живі,
Ніби замисли Бога прозорі.
Бог дає тріпотливим стежкам
Дар натхнення, наснаги і волі.
Так спочинок похилим вікам
2026.03.01
10:51
Немитої болотної глибинки…
Абстрактно викорчоване з могил,
Розмножує воно свої личинки
З усіх запропонованих мірил…
Отримують по смерті (сміх) автівку
Дай боже, своєрідний інтелект…
І тут не обійтися без горілки —
У цьому й світостворення, й секре
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Абстрактно викорчоване з могил,
Розмножує воно свої личинки
З усіх запропонованих мірил…
Отримують по смерті (сміх) автівку
Дай боже, своєрідний інтелект…
І тут не обійтися без горілки —
У цьому й світостворення, й секре
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Костянтин Хмара (1983) /
Проза
Сказ о дружбе или Марийка-внучка-правнучка УПА
Но вот приехала в село (а Марийка жила, конечно же, в селе. Она города то и в глаза не видела, разве только Львов, и тот на картинках. И о Праге тетка рассказывала, она там общественные уборные мыла без выходных и понятно, что только рассказать и могла). Так вот, приехала в село, в котором жила Марийка, девочка из Донбасса. Звали ее назло всем свидомым и щирым украинцам русским именем Настя, как и двоюродную сестру Марийки, потому, что русские и украинцы ведь – один народ, братья и сестры, одна кровь.
Приехала Настя из огромного индустриального Донецка, который своим изнурительным трудом кормил всю Украину в село, где жила Настя, отдохнуть, воздухом подушать чистым, в речках и озерах прозрачных искупаться. Ведь то ли на Прикарпатье, то ли на Закарпатье ничего не делали, не работали, потому и экология осталась чистой и полезной.
Приехала Настя и до того она была девочкой доброй и отзывчивой, верующей и православной, что подружились они с Марийкой-внучкой и правнучкой УПА, крепко-накрепко. Так подружились, что Марийка все думала, как бы устроить, чтоб Настя домой, в Донецк, к родненьким папе с мамой, к бабушке да дедушке, к могилам бабушек да дедушек, которые воювали, не вернулась. Ну, то есть, не то, чтоб Марийка думала что-то плохое сотворить с Настей по примеру дедов и прадедов….ну, в общем вы знаете об их подвигах… Марийка, хотела чтоб Настя осталась с ней на Прикарпатье или Закарпатье.
И тут, к счастью, американцы свергли на Украние законного Президента, который не захотел прогибаться поди их конкурентов - ЭС, которыми американцы управляют, как марионетками, потому, что ЕС диктует свои условия и принуждает, манипулируя ими…. Там у них правит капитал, а не душа. И они устроили в Украине переворот. В общем, начали зомбированные украинцы из Києва, Западной, Центральной, Южной, Северной и Восточной Украины, уничтожать украинцев. Всех, кто Вего лишь защищал свое право жить в Украине жить в России. Война началась. Из родного Насте Донбасса люди начали убегать. И Насте пришлось остаться на Прикарпатье или Закарпатье.
Ура! – подумала Марийка. Хорошо, что война началась, тепер Настя останется со мной и мы всегда будем дружить.
А через некоторое время Марийка уже радовалась по другому поводу.
Ура! – думала Марийка, - хорошо, что Настиных маму и папу убили, теперь она будет со мной жить. Но еще оставались Настины бабки и деды (ну, те, которые воювали). Но и эта проблема вскоре была решена.
Ура! – думала Марийка, - тепер Настя навсегда останеться со мной. Мы будем дружить и играть. Дружить и играть.
Вот оно – детское счастье – дружить да играть. Учитесь, взрослые.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сказ о дружбе или Марийка-внучка-правнучка УПА
Вот оно – детское счастье – дружить да играть. Учитесь, взрослые.
K. Khmara
Жила-была Марийка, девочка из то ли Прикарпатья, то ли Закарпатья, в общем откуда то с Запада, где так хотят все время насолить России. Была она внучкой и правнучкой гордых бендеравцев. А поскольку всем известно, что бендеравцы принесли на русскую землю только горе и отчаяние, то и дружить с Марийкой никто не хотел. Потому, что помнили жители то ли Прикарпаття, то ли Закарпатья, что ее дедушка и прадедушка были в УПА и наверняка принесли много уже упомянутых выше горя и отчаяния. Не было друзей у Марийки. А вы бы дружили с девочкой, у которой руки по локоть в крови? Не у нее, так у ее дедушки и прадедушки.Но вот приехала в село (а Марийка жила, конечно же, в селе. Она города то и в глаза не видела, разве только Львов, и тот на картинках. И о Праге тетка рассказывала, она там общественные уборные мыла без выходных и понятно, что только рассказать и могла). Так вот, приехала в село, в котором жила Марийка, девочка из Донбасса. Звали ее назло всем свидомым и щирым украинцам русским именем Настя, как и двоюродную сестру Марийки, потому, что русские и украинцы ведь – один народ, братья и сестры, одна кровь.
Приехала Настя из огромного индустриального Донецка, который своим изнурительным трудом кормил всю Украину в село, где жила Настя, отдохнуть, воздухом подушать чистым, в речках и озерах прозрачных искупаться. Ведь то ли на Прикарпатье, то ли на Закарпатье ничего не делали, не работали, потому и экология осталась чистой и полезной.
Приехала Настя и до того она была девочкой доброй и отзывчивой, верующей и православной, что подружились они с Марийкой-внучкой и правнучкой УПА, крепко-накрепко. Так подружились, что Марийка все думала, как бы устроить, чтоб Настя домой, в Донецк, к родненьким папе с мамой, к бабушке да дедушке, к могилам бабушек да дедушек, которые воювали, не вернулась. Ну, то есть, не то, чтоб Марийка думала что-то плохое сотворить с Настей по примеру дедов и прадедов….ну, в общем вы знаете об их подвигах… Марийка, хотела чтоб Настя осталась с ней на Прикарпатье или Закарпатье.
И тут, к счастью, американцы свергли на Украние законного Президента, который не захотел прогибаться поди их конкурентов - ЭС, которыми американцы управляют, как марионетками, потому, что ЕС диктует свои условия и принуждает, манипулируя ими…. Там у них правит капитал, а не душа. И они устроили в Украине переворот. В общем, начали зомбированные украинцы из Києва, Западной, Центральной, Южной, Северной и Восточной Украины, уничтожать украинцев. Всех, кто Вего лишь защищал свое право жить в Украине жить в России. Война началась. Из родного Насте Донбасса люди начали убегать. И Насте пришлось остаться на Прикарпатье или Закарпатье.
Ура! – подумала Марийка. Хорошо, что война началась, тепер Настя останется со мной и мы всегда будем дружить.
А через некоторое время Марийка уже радовалась по другому поводу.
Ура! – думала Марийка, - хорошо, что Настиных маму и папу убили, теперь она будет со мной жить. Но еще оставались Настины бабки и деды (ну, те, которые воювали). Но и эта проблема вскоре была решена.
Ура! – думала Марийка, - тепер Настя навсегда останеться со мной. Мы будем дружить и играть. Дружить и играть.
Вот оно – детское счастье – дружить да играть. Учитесь, взрослые.
Вот оно – детское счастье – дружить да играть. Учитесь, взрослые.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
