ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
2024.11.19
18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Костянтин Хмара (1983) /
Проза
Сказ о дружбе или Марийка-внучка-правнучка УПА
Но вот приехала в село (а Марийка жила, конечно же, в селе. Она города то и в глаза не видела, разве только Львов, и тот на картинках. И о Праге тетка рассказывала, она там общественные уборные мыла без выходных и понятно, что только рассказать и могла). Так вот, приехала в село, в котором жила Марийка, девочка из Донбасса. Звали ее назло всем свидомым и щирым украинцам русским именем Настя, как и двоюродную сестру Марийки, потому, что русские и украинцы ведь – один народ, братья и сестры, одна кровь.
Приехала Настя из огромного индустриального Донецка, который своим изнурительным трудом кормил всю Украину в село, где жила Настя, отдохнуть, воздухом подушать чистым, в речках и озерах прозрачных искупаться. Ведь то ли на Прикарпатье, то ли на Закарпатье ничего не делали, не работали, потому и экология осталась чистой и полезной.
Приехала Настя и до того она была девочкой доброй и отзывчивой, верующей и православной, что подружились они с Марийкой-внучкой и правнучкой УПА, крепко-накрепко. Так подружились, что Марийка все думала, как бы устроить, чтоб Настя домой, в Донецк, к родненьким папе с мамой, к бабушке да дедушке, к могилам бабушек да дедушек, которые воювали, не вернулась. Ну, то есть, не то, чтоб Марийка думала что-то плохое сотворить с Настей по примеру дедов и прадедов….ну, в общем вы знаете об их подвигах… Марийка, хотела чтоб Настя осталась с ней на Прикарпатье или Закарпатье.
И тут, к счастью, американцы свергли на Украние законного Президента, который не захотел прогибаться поди их конкурентов - ЭС, которыми американцы управляют, как марионетками, потому, что ЕС диктует свои условия и принуждает, манипулируя ими…. Там у них правит капитал, а не душа. И они устроили в Украине переворот. В общем, начали зомбированные украинцы из Києва, Западной, Центральной, Южной, Северной и Восточной Украины, уничтожать украинцев. Всех, кто Вего лишь защищал свое право жить в Украине жить в России. Война началась. Из родного Насте Донбасса люди начали убегать. И Насте пришлось остаться на Прикарпатье или Закарпатье.
Ура! – подумала Марийка. Хорошо, что война началась, тепер Настя останется со мной и мы всегда будем дружить.
А через некоторое время Марийка уже радовалась по другому поводу.
Ура! – думала Марийка, - хорошо, что Настиных маму и папу убили, теперь она будет со мной жить. Но еще оставались Настины бабки и деды (ну, те, которые воювали). Но и эта проблема вскоре была решена.
Ура! – думала Марийка, - тепер Настя навсегда останеться со мной. Мы будем дружить и играть. Дружить и играть.
Вот оно – детское счастье – дружить да играть. Учитесь, взрослые.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сказ о дружбе или Марийка-внучка-правнучка УПА
Вот оно – детское счастье – дружить да играть. Учитесь, взрослые.
K. Khmara
Жила-была Марийка, девочка из то ли Прикарпатья, то ли Закарпатья, в общем откуда то с Запада, где так хотят все время насолить России. Была она внучкой и правнучкой гордых бендеравцев. А поскольку всем известно, что бендеравцы принесли на русскую землю только горе и отчаяние, то и дружить с Марийкой никто не хотел. Потому, что помнили жители то ли Прикарпаття, то ли Закарпатья, что ее дедушка и прадедушка были в УПА и наверняка принесли много уже упомянутых выше горя и отчаяния. Не было друзей у Марийки. А вы бы дружили с девочкой, у которой руки по локоть в крови? Не у нее, так у ее дедушки и прадедушки.Но вот приехала в село (а Марийка жила, конечно же, в селе. Она города то и в глаза не видела, разве только Львов, и тот на картинках. И о Праге тетка рассказывала, она там общественные уборные мыла без выходных и понятно, что только рассказать и могла). Так вот, приехала в село, в котором жила Марийка, девочка из Донбасса. Звали ее назло всем свидомым и щирым украинцам русским именем Настя, как и двоюродную сестру Марийки, потому, что русские и украинцы ведь – один народ, братья и сестры, одна кровь.
Приехала Настя из огромного индустриального Донецка, который своим изнурительным трудом кормил всю Украину в село, где жила Настя, отдохнуть, воздухом подушать чистым, в речках и озерах прозрачных искупаться. Ведь то ли на Прикарпатье, то ли на Закарпатье ничего не делали, не работали, потому и экология осталась чистой и полезной.
Приехала Настя и до того она была девочкой доброй и отзывчивой, верующей и православной, что подружились они с Марийкой-внучкой и правнучкой УПА, крепко-накрепко. Так подружились, что Марийка все думала, как бы устроить, чтоб Настя домой, в Донецк, к родненьким папе с мамой, к бабушке да дедушке, к могилам бабушек да дедушек, которые воювали, не вернулась. Ну, то есть, не то, чтоб Марийка думала что-то плохое сотворить с Настей по примеру дедов и прадедов….ну, в общем вы знаете об их подвигах… Марийка, хотела чтоб Настя осталась с ней на Прикарпатье или Закарпатье.
И тут, к счастью, американцы свергли на Украние законного Президента, который не захотел прогибаться поди их конкурентов - ЭС, которыми американцы управляют, как марионетками, потому, что ЕС диктует свои условия и принуждает, манипулируя ими…. Там у них правит капитал, а не душа. И они устроили в Украине переворот. В общем, начали зомбированные украинцы из Києва, Западной, Центральной, Южной, Северной и Восточной Украины, уничтожать украинцев. Всех, кто Вего лишь защищал свое право жить в Украине жить в России. Война началась. Из родного Насте Донбасса люди начали убегать. И Насте пришлось остаться на Прикарпатье или Закарпатье.
Ура! – подумала Марийка. Хорошо, что война началась, тепер Настя останется со мной и мы всегда будем дружить.
А через некоторое время Марийка уже радовалась по другому поводу.
Ура! – думала Марийка, - хорошо, что Настиных маму и папу убили, теперь она будет со мной жить. Но еще оставались Настины бабки и деды (ну, те, которые воювали). Но и эта проблема вскоре была решена.
Ура! – думала Марийка, - тепер Настя навсегда останеться со мной. Мы будем дружить и играть. Дружить и играть.
Вот оно – детское счастье – дружить да играть. Учитесь, взрослые.
Вот оно – детское счастье – дружить да играть. Учитесь, взрослые.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію