Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.12
22:04
у кращому разі
це нічого не означає
сонце сідає
запломенівши на мить
шибками
при цій пасторалі
не хочеться думати
що воно далі
це нічого не означає
сонце сідає
запломенівши на мить
шибками
при цій пасторалі
не хочеться думати
що воно далі
2026.10.12
17:23
Наступний дубль? . .
Окей!
Ти кажеш, хочу революції
Ну, розумієш
Усім кортить міняти світ
Мовляв, за цим є еволюція
Окей!
Ти кажеш, хочу революції
Ну, розумієш
Усім кортить міняти світ
Мовляв, за цим є еволюція
2026.10.12
15:28
Жовтень ступає у шовкових шатах,
Золото сипле на плечі садів,
Літо згорнулось у хмарах крилатих –
Кутає шепіт у тінь берегів.
Світло і смуток – сестри єдині,
В серці злилися в мажорний акорд,
Тиша приходить, як сповідь людини,
Золото сипле на плечі садів,
Літо згорнулось у хмарах крилатих –
Кутає шепіт у тінь берегів.
Світло і смуток – сестри єдині,
В серці злилися в мажорний акорд,
Тиша приходить, як сповідь людини,
2026.10.12
12:23
Я іду в елегійнім тумані
Повз надгробки забутих віків,
Крізь минулі епохи й обмани,
Крізь могутність запеклих замків.
У тумані мелодія чула
Озоветься із далі часів.
Прозвучить, наче флейта, минуле
Крізь граніт і Харона заплив.
Повз надгробки забутих віків,
Крізь минулі епохи й обмани,
Крізь могутність запеклих замків.
У тумані мелодія чула
Озоветься із далі часів.
Прозвучить, наче флейта, минуле
Крізь граніт і Харона заплив.
2026.10.12
10:02
Пам’ятаю тебе, абрикосовий дух серед липня,
Як тремтіло на протязі діло натруджених рук —
Левітація літом завжди буде смерті подібна,
Ніби дощ середмістя у збурений Бург чи НЕбург…
Ну і хай! Смерть раптова і ходить щоденно за нами,
Наче місяць з-за
Як тремтіло на протязі діло натруджених рук —
Левітація літом завжди буде смерті подібна,
Ніби дощ середмістя у збурений Бург чи НЕбург…
Ну і хай! Смерть раптова і ходить щоденно за нами,
Наче місяць з-за
2026.10.12
06:18
Щуляться під вітром осокори,
Осінь тче із листя килими, -
То мовчиш, то знову щось говориш
Про стрімке наближення зими.
Ось вона завіє всі дороги,
Землю заховає в білий сніг, -
Тільки осокори чорноногі
Будуть чатувати сум доріг.
Осінь тче із листя килими, -
То мовчиш, то знову щось говориш
Про стрімке наближення зими.
Ось вона завіє всі дороги,
Землю заховає в білий сніг, -
Тільки осокори чорноногі
Будуть чатувати сум доріг.
2026.10.11
23:17
Не на жарт розкис маслюк:
час пливе, а він — малюк.
Не росте вже котрий день.
Всі глузують, навіть пень.
Співчуває лиш сорока,
що сліпа на ліве око:
час пливе, а він — малюк.
Не росте вже котрий день.
Всі глузують, навіть пень.
Співчуває лиш сорока,
що сліпа на ліве око:
2026.10.11
22:15
часу дрібязок все що лишилося
змарнувати його нарешті
ми зійшлися і розійшлися ми
в розподіленій цій мережі
всяк за своїми снами і віршами
небажаннями снів і віршів
недовірив і недовірився
недорадив
змарнувати його нарешті
ми зійшлися і розійшлися ми
в розподіленій цій мережі
всяк за своїми снами і віршами
небажаннями снів і віршів
недовірив і недовірився
недорадив
2026.10.11
18:04
Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од
2026.10.11
16:56
Ще з часів радянської влади у літературному колі поетами вважалися тільки ті, хто був членом спілки письменників. З моїх пошуків я зрозумів, що Володимир Мацуцький не є членом спілки, а ви називаєте його поетом. Може це ваша особиста думка?
Ні, це не о
2026.10.11
16:33
Господи! Як зимно! Як же зимно!
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.
Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.
Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї
2026.10.11
15:33
Дрімай, дрімай, - шепоче в'ялий вітер,
Скотившись із німіючих ланів,
Шипшині, що взялась палахкотіти
Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
Чи розсипи коралові на дні
Мілкого яру, де присіло літо
На схил півден
Скотившись із німіючих ланів,
Шипшині, що взялась палахкотіти
Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
Чи розсипи коралові на дні
Мілкого яру, де присіло літо
На схил півден
2026.10.11
12:30
Вже кілька днів гриміло десь на сході
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів
2026.10.11
08:34
Зазираю у очі бездонні,
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.
2026.10.11
07:16
Сталось так, як сталось,
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.
2026.10.11
00:18
На вакації до Печеніжина
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.
В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.
В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Гунько (1952) /
Публіцистика
Дзвони Хемінгуея
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дзвони Хемінгуея
— Моєю удачею стала велика пожежа, — згадував Ернест Хемінгуей про свій перший репортаж.
Молодий журналіст заліз у саме пекло, й іскри пропалили дірки на його новому костюмі. Під час Другої світової разом із друзями він плавав на своїй яхті, вистежуючи німецькі підводні човни.
Ці й багато інших історій-напівлегенд із життя письменника пам’ятаю зі студентських лекцій. Відчайдух, рибалка, мисливець, боксер і матадор, любитель жінок і розваг — це все він. І ми відразу його полюбили: він так різнився від причесаних ”радписів” із правильними біографіями.
1970-ті — хемінгуеївський бум в Україні. Тоді не сперечалися, як правильно українською писати його прізвище: Хемінгуей — за російським взірцем чи Гемінґвей — так, як воно звучить насправді. Добре було, що його давали читати. По його книжки чергу до бібліотеки займали о четвертій ранку. Мій однокурсник Віктор вступив на філфак лише тому, що тут був найменший конкурс. Але на третьому курсі його ”прорвало” — він став ”ковтати” твори Хемінгуея. Особливо його вразила кінцівка роману ”Прощавай, зброє!”, де описано смерть героїні після пологів. Автор редагував цю сторінку 39 разів.
Журнал ”Всесвіт”, яким тоді керував поет Дмитро Павличко, друкував нові переклади Хемінгуея, Камю, Кафки, Марселя... Це був виклик — публікувати твори зарубіжних письменників, іще не видані російською. Хемінгуеївський мотив ”утраченого покоління” був таким близьким для нашої тодішньої інтелігенції.
Його найкращий роман ”По кому подзвін” про події громадянської війни в Іспанії був заборонений у СРСР майже три десятиліття. До цього доклала рук ”Пасіонарія” — голова іспанської компартії Долорес Ібаррурі. Мовляв, автор зобразив республіканців надто жорстокими. А у ЦК КПРС вважали, що він ”показав перевагу буржуазно-демократичної ідеології над комуністичною”. Насправді ж Хемінгуей шукав відповіді на найболючіше питання ХХ століття: чи можна вбивати заради високих ідеалів?
Він був із тих, які хочуть перетворити світ. І пішов із нього добровільно — як раніше з власної волі йшов на війни і вербувався до ФБР, їздив на сафарі до Африки і чотири рази одружувався.
Молодий журналіст заліз у саме пекло, й іскри пропалили дірки на його новому костюмі. Під час Другої світової разом із друзями він плавав на своїй яхті, вистежуючи німецькі підводні човни.
Ці й багато інших історій-напівлегенд із життя письменника пам’ятаю зі студентських лекцій. Відчайдух, рибалка, мисливець, боксер і матадор, любитель жінок і розваг — це все він. І ми відразу його полюбили: він так різнився від причесаних ”радписів” із правильними біографіями.
1970-ті — хемінгуеївський бум в Україні. Тоді не сперечалися, як правильно українською писати його прізвище: Хемінгуей — за російським взірцем чи Гемінґвей — так, як воно звучить насправді. Добре було, що його давали читати. По його книжки чергу до бібліотеки займали о четвертій ранку. Мій однокурсник Віктор вступив на філфак лише тому, що тут був найменший конкурс. Але на третьому курсі його ”прорвало” — він став ”ковтати” твори Хемінгуея. Особливо його вразила кінцівка роману ”Прощавай, зброє!”, де описано смерть героїні після пологів. Автор редагував цю сторінку 39 разів.
Журнал ”Всесвіт”, яким тоді керував поет Дмитро Павличко, друкував нові переклади Хемінгуея, Камю, Кафки, Марселя... Це був виклик — публікувати твори зарубіжних письменників, іще не видані російською. Хемінгуеївський мотив ”утраченого покоління” був таким близьким для нашої тодішньої інтелігенції.
Його найкращий роман ”По кому подзвін” про події громадянської війни в Іспанії був заборонений у СРСР майже три десятиліття. До цього доклала рук ”Пасіонарія” — голова іспанської компартії Долорес Ібаррурі. Мовляв, автор зобразив республіканців надто жорстокими. А у ЦК КПРС вважали, що він ”показав перевагу буржуазно-демократичної ідеології над комуністичною”. Насправді ж Хемінгуей шукав відповіді на найболючіше питання ХХ століття: чи можна вбивати заради високих ідеалів?
Він був із тих, які хочуть перетворити світ. І пішов із нього добровільно — як раніше з власної волі йшов на війни і вербувався до ФБР, їздив на сафарі до Африки і чотири рази одружувався.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
