ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Олеандра
2025.12.15 11:12
Кришталики снігу
Кришталики снігу вкривають подвір’я.
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.

Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,

Артур Курдіновський
2025.12.15 08:16
Західним партнерам
Ви можете писати папірці,
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.

Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча

Микола Дудар
2025.12.15 07:40
***
Попри снігу і дощу,
Попри слюнь і всячини —
Я не згоден, не прощу,
Краще б розтлумачили…
Попередження своє,
Попри зауваженням,
Настрій кожен з них псує
В мінус зоощадженням…

Віктор Кучерук
2025.12.15 06:33
* * *
Дочекалися і ми
Явних проявів зими -
Прошуміла завірюха,
Вкривши землю білим пухом,
А опісля на мороз
Несподівано взялось,
Ще й канікули тривалі
На догоду нам настали...

Тетяна Левицька
2025.12.15 00:20
Чого хоче жінка...
Чого хоче жінка, того хоче Бог,
а ти про що мрієш, панянко?
Усе в тебе є: на полиці — Ван Гог,
у серці палаючім — Данко.
В піалі фаянсовій щедрі дари:
червона смородина, сливи.
Корицею пахнуть твої вечори,
терпкими кислицями зливи.

Борис Костиря
2025.12.14 22:21
Невідчутна зима
Зима невідчутна і геть невловима.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.

Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.

Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.

Іван Потьомкін
2025.12.14 18:39
"Роблять живі помилку..."
Той ряд бабусь,
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.

Артур Сіренко
2025.12.14 17:36
Ноктюрн кам'яного човна
Цвіркун очерету співає сонети зірок,
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео

Ярослав Чорногуз
2025.12.14 15:10
Нікудишній віршар (літературна пародія)
По піску у Сахарі ідуть,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.

Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,

Євген Федчук
2025.12.14 11:48
Друг
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.

Світлана Пирогова
2025.12.14 10:33
Ненависть і любов
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.

Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,

Тетяна Левицька
2025.12.14 10:29
Омана реінкарнації
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.

Віктор Кучерук
2025.12.14 09:23
* * *
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.

С М
2025.12.14 06:11
Епітафія (King Crimson)
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?

Мар'ян Кіхно
2025.12.14 04:43
Збіг обставин
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе

нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.

Мар'ян Кіхно
2025.12.14 02:46
Страшний Суд
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.

Прівіт, мала.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олександр Олехо (1954) / Вірші / Гумор, пародії.

 Пародія на "Ненароком побачене"
Втікаю крізь наморені ліси.
Позаду звірина малину топче.
У вуха лемент: брешеш, віддаси…
О Господи, що ліс від мене хоче?

Ага, сновиддя… Ну і хижаки.
Моє таємне? Сонною водою
стікаю у яруги і яри,
шугою застигаю під горою.

А щезники у вигині очей
щезають навесні у схлипи-рани,
та віється закоханий Борей
вгамовує нестриманість нірвани.

Хай ноги потлумила в маків цвіт,
зате у ситі навчена носити –
як забавку, до скону мега-літ,
із Янусом укупі світ дурити.

11.12.2014

Гренуіль де Маре

Ненароком побачене

Втікай крізь морені ліси,
Пускай повз вуха сойчин лемент…
Зариєш в мох, не віддаси
Сновиддя втаєне і темне

Ні щезнику, ні звірині.
Покропиш мертвою водою -
Й сама заснеш. А навесні
Снігами зійдете обоє,

Струмками схлинете в яри –
Тоді й гаси, якщо ще схочеш,
Оте, що раною горить:
І вигин губ, і вражі очі…

Тлумити біль об маків цвіт
І воду решетом носити:
Ця забавка – до скону літ
У хворім на двійництво світі.















    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2014-12-16 21:20:50
Переглядів сторінки твору 2837
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.265 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.319 / 5.61)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.889
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.11.24 15:47
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-12-16 21:28:30 ]
Такий, Грені, переспів ненароком побаченого на вашій сторінці. Ви не проти?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2014-12-16 21:48:51 ]
Коли гуртуватимете пародії в нову збірку, то за бажання не відмовите собі у свіжому погляді на закінчення деяких рядків. Шанси на покращення є.
Загалом легка на сприйняття поетизована вигадка з ненав'язливим сюжетом і ЛГ, які нами не остаточно розпізнані, що для Інтернета є врешті-решт другорядним, крім довгоносиків інших нив.

З пошанівком,
М.Бояров.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-12-17 14:34:46 ]
Дякую, Миколо. Погляд зі сторони бачить більше, ніж авторське око. Отож радо буду сприймати зауваги, але більш конкретного характеру, бо самі розумієте "деякі рядки" - надто неуособлено для покращення, процесу, який може тривати вічно без гарантованих шансів досягти повної гармонії. З повагою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2014-12-17 14:43:11 ]
Коли я звертатиму увагу на неточні рими, ми вийдемо на чиєсь коло - коло розмов на тему римування.
На мою думку, найкритичніші рими знаходяться у другій строфі. Водночас і в оригіналі існує друга строфа. Тому я вирішив не конкретизувати. Римування додає ошатності загальному вигляду віршованого твору.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-12-17 20:43:47 ]
Пане Миколо, я з вами не зовсім погоджуюсь. Я на місці стороннього ока звернув би увагу не на риму хижаки-яри(вона, звичайно, поганенька), а скоріше на деяку натягнутість образів Борея і нірвани. Вони якось не вписуються в контекст переспіву. Щодо рим, то їх, некласичних, в оригіналі кожна строфа має, а не тільки друга. Але на це не звертають особливої уваги, бо на першому місці тут оригінальність образів, метафор на рівні фентезі. І це головне, а рими такі, які є. Тим більше, наскільки я зрозумів, автор - ярий противник широко уживаних римувань(кров - любов і т. д.). То що, що дозволено Юпітеру - зась бику? Від того стає трохи сумно, бо це означає, що для одного вірша вимоги до рим на першому місці, для іншого на якомусь другорядному. А отже те, що заповнює чи не заповнює пробіли між ними, є не на користь першого вірша. Тому і прикро, особисто мені.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2014-12-17 21:30:15 ]
А що, колись було інакше? Споконвіку такі рими як "кров-любов", "небо-треба" (не хотів би перелічувати інші, бо проти ночі як би не наврочити) використовуються новачками, які гадають, що вони є піонерами цих рим. А це не так. У цих рим є нові власники. Зміна поетичних епох і еліт передбачає зміну власників засобів виробництва. І дієслівні рими, і іменникові - вже їхні. Бо вони, власники, є нинішнями носіями тих поетичних артефактів, якими пишатись волею долі дано не нам з Вами.
А "нам своє робить" (с).
От воно, на мою думку, як...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2014-12-16 22:12:55 ]
Спасибі від душі ))
Реготала - аж сльози повиступали. У вас класне почуття гумору - вже перша строфа вбила наповал.
Дякую ще раз - підняли настрій, уже й мігрень не так дошкуляє )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-12-17 14:28:16 ]
Дякую за"реготала". Це для такого роду віршування найважливіше. Хоча, як на мене, "реготальним" гумором тут не надто віється. Але якщо усміхнуло і підняло настрій - то уже добре. А почуття гумору повинно бути, щоб не чорніти разом і негараздами, від яких, хочеш не хочеш, нікому не ще не вдалося струмками схлинути в яри і там чекати на весняне сонце. Щасти від щезників своє омріяне ховати!