ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.03.18 13:24
* * *
Народжується ранок, як оргазм.
Народжується у вогні страждань.
І кожен промінь, наче богомаз,
У первісному вихорі жадань.

Проміння пронесеться крізь пітьму,
Немов крізь павутиння і полон,
Крізь пустку ошелешену й німу,

Юлія Щербатюк
2026.03.18 13:14
Маки цвітом в полях облетіли
Маки цвітом в полях облетіли,
Скоро в вікна загляне зима.
І природа слаба і безсила
Вже не схожа на себе сама.

По самотнім і голим алеям,
Там, де шурхіт опалих пожеж.
Голови не покривши своєї,

Юрій Гундарів
2026.03.18 09:47
ВОНИ ЗАХИЩАЛИ НАС. Василь Сліпак
Оперний співак зі світовим іменем. Володар унікального голосу - контртенору.
Соліст Паризької національної опери.
Перебуваючи за межами України, ніколи не припиняв переживати за її долю, завжди був у вирі подій.
Загинув у бою на Донбасі від кулі снайп

Віктор Кучерук
2026.03.18 06:36
* * *
Сірі котики вербові
І пухнасті, і м'які, -
І убрані празниково,
І завжди небоязкі
Ці сіренькі верхолази,
Ці пухнастики малі,
Що знов просяться до вази
На письмовому столі.

Ірина Вовк
2026.03.18 06:35
Княжна козацького степу: Епілог Пам’яті. Троянда і Полин
Не шукайте її в холодних реєстрах, у переліку дат чи в тесаному камені. Вона розчинилася в Рашківському тумані, там, де Дністер зупиняє свій біг, зачувши шерех княжих подолів. Її могила – не пагорб із хрестом, а простір між козацьким степом і молдавськи

С М
2026.03.17 22:01
За чуттями (Jefferson Airplane)
За чуттями як-от бити фарфор
Або сміятися
Бий фарфор, сміючись
Бий фарфор, сміючись, сміючись

За чуттями, як-от падолист
Або усміхання
Падай листям усміхаючись

Ірина Вовк
2026.03.17 19:35
Княжна козацького степу: Намисто султана -- прокляття і любов (продовження 3)
…У скринях окованих, серед шовків і смирни, лежало в о н о – дарунок зі Сходу, важкий і сліпучий. Намисто султана, де кожен алмаз – як сльоза, і кожен рубін – наче крапля крові пекучої. Господар Васіле Лупул надів його доньці на шию в день шлюбу: «Носи, Р

Іван Потьомкін
2026.03.17 17:57
***
Ти вже шосте коло з легкістю долаєш,
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Не стану хвалитись, що колись і я
Не одного з бігунів, як ти, обганяв.
Спогади, щоправда, в спорті не підмога,-
Попри біль і втому треба трудить ноги.
Ти вже на десятім – я ж на

Ігор Терен
2026.03.17 12:43
На межі терпіння
                    І
Що не малюй,
              а йде війна,
допоки є московія
і корегує сатана
неписану історію.

                    ІІ

Юрій Гундарів
2026.03.17 12:22
Мій читацький денник. Юрій Яновський
…Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до людського розуму. Руки мені розповідають про труд і людське горе. Я бачу творчі пальці — тремтячі й нервові. Руки жорстокі й хижацькі, руки працьовиті й ледарські, руки мужчини й жінки! Вас я л

Борис Костиря
2026.03.17 11:46
Відображення
Ти дивишся у дзеркало
і не бачиш
свого відображення.
Ти розчинився у просторі,
ти злився
із безликістю кімнати.
Так дух розчиняється
у безмежних полях космосу,

Ірина Вовк
2026.03.17 09:33
Княжна козацького степу: плач Розанди (продовження 2)
«Ой, під горою, під Сучавою, Там козак Тиміш лежить із славою. Там не били в дзвони, там не грали сурми, Тільки лиш Розанда мовить так над мурами... – Ой, мій соколе, ясний муженьку, чом не кличеш мене, мій под

Віктор Кучерук
2026.03.17 06:18
* * *
Весна навколо - і в душі весна
Відразу та охоче відродилась, -
Вона жива, як світу таїна,
І невблаганна, наче Божа милість.
То ледве чутна, ніби шелест крил,
То гомінка й весела, як цимбали, -
Від неї знову набираюсь сил,
Щоб старості пручатися над

Ярослав Чорногуз
2026.03.17 01:48
У розлуці
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Володимир Бойко
2026.03.17 00:30
Довколополітичні думки -11
Російсько українська війна – війна за виживання. Українців – як нації, московитів – як імперії. Мало повернути державність, треба повернути ще й історію. Моральні авторитети черпають своє натхнення із кримінального минулого. Найліпше захищати інт

Ірина Вовк
2026.03.16 23:37
Княжна козацького степу: Шепіт над безоднею (продовження 1)
– Ти знову дивишся на захід, Тимоше, – її голос був тихим, як шелест шовкової завіси. – Там, де небо стає червоним, наче розлите вино твого батька. Там Молдова... чи там війна? Він не обернувся, але вона відчула, як напружилися його плечі під жупаном. Йо
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ірина Кримська (1964) / Вірші / Майдан триває

 Пробач, Устиме

Він казав батьку, що блакитна кевларова каска – його оберіг…

Образ твору Кевларова каска –
Була Божа б ласка
Або хоч запаска
Життя.
Він був миротворець,
Стріляли потвори.
Це вже позавчора.
Гаття!
А батьку – могила.
А неньці – несила…
А синові – крила!
Лети!
Лети над Майданом –
Над бідним і паном.
Вкраїни не стане.
Кати.
За що ти, Устиме?
Упав, як хустина
Із терпкої спини
Душі.
Бо знову ж – неправда.
Свої – гірш від зайди.
Устимчику, гайда!
Верши!
Кевларово-ніжна
Блакить – не безгрішна.
А рана – невтішна.
Ти вмер.
Загинув. Чи треба?
Під каскою з неба –
Це вибір чи жереб
Тепер?
А все – як раніше,
А може, і гірше.
Всього, що напишеш, –
Поплач.
Ой хлопчику, втрата –
Велика й не варта.
Все знову – на карту.
Пробач!

грудень 2014




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2014-12-24 11:51:00
Переглядів сторінки твору 4474
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.876 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.728 / 5.43)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.740
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Балади
Автор востаннє на сайті 2016.11.23 10:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2015-01-04 18:00:14 ]
Легше за все, зачепившись за ямб, хорей, анапест, дактиль, амфібрахій etc, напрацьовувати собі стопу за стопою, стопу до стопи, строфу за строфою, строфу до строфи, набираючи вірш.
Це майже те ж саме, що намастивши фарб на палітру, малювати-фарбувати глечики або кубічні фігури.
А от створити щось змістовне, художнє - це вже справа майстра.
Вам, нмсдд, вдається.
Щоправда, "небо-треба".
Та за нею йде "жереб". Летюча трійка -
Як і сам вірш попри його траурне обрамлення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-04 18:08:51 ]
Дякую за спостереження й аналіз. Порядьте, прошу, українських авторів - універсальних щодо вжитку різних розмірів. Можливо, знаєте, корисну в цьому плані монографію. Я й досі перебуваю під впливом російської поезії - ази підсвідомо бралися звідтіля, а потім ще й спеціальність - російська література. У нашій же літературі є фундаментальна праця щодо теорії вірша?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2015-01-04 19:39:53 ]
Порадити конкретних авторів - це, на мою скромну думку дилетанта, когось з інших випадково обійти увагою. Може, краще цікавитись місцевими - тими, які не пишуть день за днем про одне і те ж, одним і тим же розміром, найпоширенішим за всі - наприклад, чотиристопним ямбом.
На авторських сторінкахмісцевих авторів можна побачити перші 2 рядки кожного з віршів. Завдяки цим цьому можна легко зорієнтуватись, який розмір, а потім - і форма.
Когось з них не зустрінете сьогодні, то він може завітати з віршем завтра, за місяць або ніколи.
Вчора згадували про Івана Низового. Він не з нами, а його творчий доробок тут.
Порадити Вам Т.Г.Шевченка або плеяду членів НСПУ - це буде надто просто.
Тут за місяць можна кого лише і з чим лише не побачити...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-13 13:47:37 ]
Коли намагалася відповісти вчасно на цей блок рецензії - глюкнув сайт і всі, хто мені того дня написав, лишилися без моєї відповіді й подяки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-13 13:52:02 ]
Щодо місцевих, дійсно, часом робиш коштовні відкриття. У нас на Малинщині є поети, котрі себе поетами ще бояться називати, а пишуть!!!! Дух забиває. Мене важко здивувати - я балувана галя, а вони дивують. Шкода, що тут вони відсутні. Треба їх чемно засіяти тутечки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2015-01-04 18:17:13 ]
Хтось упав, а я спіткнувся ось тут:
Упав, як хустина
Із терпкОї спини
Душі.
"Спина душі" = для мене вульгарно звучить...
А загалом -- вірш гарний! А загалом-2 -- Ви, Ірино, молодець!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-13 13:52:26 ]
Коли намагалася відповісти вчасно на цей блок рецензії - глюкнув сайт і всі, хто мені того дня написав, лишилися без моєї відповіді й подяки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2015-01-05 18:38:02 ]
Не вважаю за небхідне вносити зміни щодо римування "небо-треба"... Так, нового тут нічого немає, але нічого й страшного... Наважусь сказати, що таке римування є у кожного знаного українського поета. То чому пані Ірині не можна? Див.:

«А й правда, крилатим ґрунту не треба.//Землі немає, то буде небо.» (Ліна Костенко)


«У чужих дзеркалах відбивається наше небо. //Той, кому трохи важче, співає думу. //Той, кому більше, ніж іншим треба..»(Ігор Павлюк)

«Два місяці в чаї – лимон і з неба...//Десь гойдалка плаче – з дитинства ще.//Пісні ковточок.

І більш не треба.»(Ігор Павлюк).
«Минулося. І вже не треба. //Воно минуло, не болить. //Над білим полем біле небо…» (Микола Вінграновський).



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-13 13:46:58 ]
Коли намагалася відповісти вчасно на цей блок рецензії - глюкнув сайт і всі, хто мені того дня написав, лишилися без моєї відповіді й подяки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-13 13:55:50 ]
Люблю і Павлюка, і Костенко. Дякую за адвокатуру моєї примітивної рими. Іноді такі спрощені пари влітають у вірш не через лексичну обмеженість автора, а через зайнятість творчим польотом - не бачиш і все тут. Дякую за розгорнутий лист.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2015-01-16 19:51:55 ]
Ірино, у даному випадку - я не адвокат...За адвокатуру мені треба платити! Я просто сказав(написав) те, що вважав необхідно зробити... Особисто я не дуже переймаюся, якщо десь пролітають такі рими...Якщо є внутрішня наповненість вірша, не затерті образи, то й подібні нейтральні рими - не заважатимуть.