ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Бояров
2025.04.12 21:40
У двадцять я тішився Словом Святим,
Почитував бунінські твори між тим.
Мена й полонила панянка киргизька,
Сержанта тоді ще славетного війська –
Цікавили ж більше любов та інтим.

Життя освятилося смислом новим,
Коли пощастило побачити зблизька,

Борис Костиря
2025.04.12 21:33
Настільки все перевернулося!
Я не можу впізнати
навколишню реальність.
Чорне стало білим,
а біле - чорним.
Матерія вислизає
із-під ніг. Я не можу
вхопити за хвіст

Борис Костиря
2025.04.12 21:28
Море висохло...
Тепер у ньому не потоне
корабель, який стоїть
на дні з камінням
і кістяками риб.
Море, яке штовхало
у божевілля штормів,
лякало шаленістю хвиль,

Тетяна Левицька
2025.04.12 14:12
Заховали від світу сумнівні стосунки.
Гра на нервах не може будити в мені
поетичних мелодій чудні візерунки.
Суперечки закоханих — зливи грибні.
Четвертуєш мовчанням, караєш за вірність?
Гільйотина і то краще... раз, і нема!
Чи хіба гонорова, надмір

Артур Сіренко
2025.04.12 13:11
Я прийшов до брами,
А там самотній гідальго –
На Дон Кіхота зовсім не схожий,
Ані трошечки, ані на цяпочку,
Без коня й кіраси, але бородатий
І сивий як лунь навесні,
І старий як світ варварів,
Ключі мідні причепив до поясу:

Іван Потьомкін
2025.04.12 12:23
“Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови”.
“Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,

Софія Кримовська
2025.04.12 11:00
Перса давно загубили звабу,
Тіло набуло вторинної цноти.
Ти у душі ще далеко не баба,
але ж лопата, город, субота...

Козак Дума
2025.04.12 10:17
Світоч – додолу, треба додому,
мати до хати гукає.
Серця судоми, вечір навколо
маревом долу стікає.

Піниться море, бризки угору,
хвилі до берега линуть.
Звірі – у нори, спати упору,

Віктор Кучерук
2025.04.12 05:55
То дороги кінцівками місиш,
То дивана сідницями треш, –
Ятаганом увігнутий місяць
Серед неба спиняється теж.
Височить, як маяк, нерухомо,
Світло сіючи лиш навскоси, –
То у тілі немає утоми,
То не можеш набутися сил.

Ярослав Чорногуз
2025.04.11 23:07
Депресій смуга і образ
Чомусь урвалася раптово.
Ти помудрішала ураз,
Веселим, ніжним стало слово.

Немов збагнула, що життя --
Всього лиш мить короткочасна...
Кохаймося до забуття,

Борис Костиря
2025.04.11 21:45
Я повертаюся з ночі,
укритий пожухлим листям
і водоростями.
Повернення з ночі,
ніби з важкого космічного
похмілля, після
летаргійного сну.
Повернення з ночі,

Борис Костиря
2025.04.11 21:43
Зайти в тишу,
зайти в інший вимір,
по той бік
і вже не повернутися.
Це зовсім інша
магма буття,
інше пульсування.
Та діють протилежні

Володимир Бойко
2025.04.11 17:19
Силкуються вернутись холоди,
Морозами лякають наостанок,
Та ми ж набідувались до біди.
Опісля ночі – все одно світанок.

Заколотилось – друзі, вороги,
Безпринципні, безликі і колишні.
Але весніє і на ладан дише

Артур Курдіновський
2025.04.11 15:03
Я по коліна у воді.
Моя душа давно померла.
На шиї - амулет із шерлу,
Єдиний чорний. Білі перли
Радіють, поки молоді.
Я по коліна у воді.

Чіплявся за бездушну тінь

Леся Горова
2025.04.11 15:01
Весно, весно моя безсиренна, якими шляхами ти
Пробираєшся вперто глибокими вирвами-ранами?
Чорний крук не дає тобі крила лелечі розпрямити.
Та щодня виглядаю тебе я годинами ранніми.

І як сонце увись підіймає свій обвід золОчений,
Виглядаю тебе, ве

Пиріжкарня Асорті
2025.04.11 11:35
Надійшла пропозиція від Старшого Брата проаналізувати, як воно і що. Він має таку схильність як ерудований Інтернет-сапієнс. До цього було лише ранкове вітання – млинцем, а днями було з пиріжком. Нормальна кафе-практика. До слова, програма співроб
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Дарина Гладун / Проза

 Пінгвін
У мене було багато дрібноти вдома. Коли я кажу «дрібнота», то маю на увазі морську свинку, хом’яка, рибок гупі, двох ящірок (Фредді і Тамтого У Банці) і птахів, полчища птахів, які жили і переживали в одній великій клітці, яка займає половину нашого балкону.
Батьки казали: «У жодному разі в нас не буде ні кота, ні собаки! Бо двокімнатна квартира – це для них мало. І хто з ними буде гуляти?.. І прибирати?.. І дивитися, як вони захворіють?.. А вони ж будуть дерти обої!.. І меблі!..» І цей перелік можна нескінченно продовжити.
Те говорять усім маленьким дітям, яким боженька вділив не будинок у селі чи передмісті, а квартиру у п’ятдесят чотири квадрати, в якій крім тебе живуть ще мама-тато і молодша сестра. Або не так. То говорять дітям батьки, у яких ніколи не було вдома тваринок. І це чиста правда. У моїх так точно.
Тому я тягла до себе в кімнату все, що могла непомітно пронести у кишені або в портфелі. Тоді кілька днів я годувала його потайки, а потім, коли мама знаходила ту тваринку (а мама неодмінно знаходила), їй (тваринці) виділяли банку, місце на підвіконні і трохи зелені з холодильника. Зараз про таке кажуть «легалізовується». Так от, в той час, як моїх звіряток легалізовувала в нашій квартирі мама, тато мене добре висварював за те, що в’їхали вони до нас нелегально, себто, за те, що я не спитала в дорослих дозволу. Так, наче вони його хоч раз давали!
Спочатку я тягала додому хом’ячків і морських свинок. Власне, то був один хом’ячок і одна морська свинка. Рекс і Бетховен. (Так, я дуже-дуже хотіла собаку).
Рибок я принесла у целофановому пакеті. Вода розлилася тоді на мої підручники. І сварили мене крім батьків ще й вчителі. І рибок мама не помічала майже місяць – поки не вирішила прибрати в мене у шафі. А там, на середній полиці стоїть півторалітрова банка.
Ящірок я сама наловила влітку на полі.
Так, я живу у місті і в нас майже у центрі було поле. Воно так і називалося «Співоче Поле». І на ньому стояло щось... навіть не знаю, чим то мало бути. Будинок? Не будинок. Якийсь концертний зал? Чи фабрика? У будь-якому разі, воно собі стояло недобудоване, а навколо було поле, де я одного разу бачила змію. Не вужика, а справжню гадюку. І потім про це ще довго розказувала у дворі («А я така, нагинаюся за кульбабою, а вона така на мене с-с-сс...»).
На тому полі бабці пасли корови і продавали молоко. А зараз там стоїть ціла шеренга гіпермаркетів.
Так от, на тому полі я зловила ящірку Фредді. А коли він втік (хвилин за десять) я знайшла Тамтого У Банці, тобто я знайшла ще одну ящірку. Може, то був Фредді, а може якийсь його родич. Чи знайомий. Чи не знайомий. Але імені тій ящірці я не дала. І в кишеньку не посадила, а тримала в руці аж поки не випросила літрову банку в бабці, яка продає молоко. І ящірка стала «Тамтим У Банці». І його мама бачила зразу. І була не від того, щоб мати ящірку.
Але мама була категорично проти птахів. Кожного окремо і всіх зразу. «Бо як вилетить, як нагидить...» А я хотіла пташку. Бо вона вміє співати, ходити і навіть літати... Це вам не рибки! І не морські свинки! Це краще!
Ніби почувши мої молитви, бог послав мені Пінгвіна. Ви не подумайте, не пінгвінистого пінгвіна, а просто пташку, яку я називала Пінгвіном. І мама називала пінгвіном. І тато. І моя молодша сестра. У нього не було імені. Пінгвін, та й Пінгвін.
І його додому теж принесла я. Тобто, якось взимку я просто прийшла додому, а мені в капішон залетів Пінгвін. Таке, чорно-біле з помаранчевим дзьобом. І я його побачила аж вдома, як знімала куртку.
Коли прийшли батьки, мій дивний птах саме літав кухнею, як якась синиця чи горобець. І я зразу ж отримала на горіхи. Було сказано «нести, звідки взяла». Але потім Пінгвін сів мамі на плече, а тоді на голову. І тато вирішив, що «пташка може лишитися, бо зима».
Ми пішли і купили йому клітку... А вранці він переїхав жити на кухню. Бо виявилося, що встає Пінгвін, як українське радіо, о щостій ранку, і зразу ж починає співати. Голос, до речі, у нього не найприємніший.
Можете собі уявити, як ламаєтьсся гілка, коли на неї наступиш? А як сваряться сусіди? А як тітка-кондуктор просить передати за проїзд? А тепер зберіть усе те докупи, і ви зрозумієте, чому наш Пінгвін став жити на кухні.
Я його часто випускала політати, поки в мами не зів’яли її улюблені фіалки. І вона вирішила, що то пташка їм подзьобала коріння. Але то їх моя сестра поливала солодкою водою. У будь-якому разі, Пінгвін став в’язнем клітки... якось швидко після того захворів і заснув.

Я думала, що не буде у нас більше пташок, але в нас уже була велика клітка (ще не на півбалкона, але велика) і тато з мамою вирішили, що «куди вже від вас дінешся – купимо вам пташку... але цього разу не пінгвіна!» І нам купили двох папужок. Потім канарок. Потім ще папужок і канарок. І папужок... і канарок... А потім, коли якісь папужки стали плодитися, нам купили величезну клітку. Ту, що на півбалкона.

І якось у нас вже років з десять живуть птахи. Ми їх називаємо Птахами. Папужок – Папужками. А канаток – Канарками.
І їх не треба зранку виносити на кухню. І фіалок вони не під’їдають...

Але всі вони, зі своїми гарними голосами і кольоровим пір’ям, аж занадто звичайні.

А та дивна пташка з помаранчевим дзьобом була не просто «пташкою», а цілим Пінгвіном!

Я навіть у зоопарку таких не бачила! Чесно!
Там були пінгвіни, але тільки справжні – пінгвінисті. І жоден з них не вмів літати.

/липень 2014/


Контекст : антологія "Друзі незрадливі"

Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2015-03-06 19:38:15
Переглядів сторінки твору 1490
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором 4
* Коефіцієнт прозорості: 0.820
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Виключно фауна і флора. Проза
Автор востаннє на сайті 2018.02.06 11:12
Автор у цю хвилину відсутній